А тепер подивимось на наших ворогів-нацистів. Вони не просто воюють проти нас… Вони вбивають, ґвалтують, катують та грабують (наших) мирних громадян. Чинять злочини, від яких кров холоне і плачуть навіть каміння. Чому людина, яка створена за образом і подобою Божою, може таке здійснювати? Ось питання, яке я, як священик чув багато разів.

Брати і сестри мої! Почуйте та приймите в розум свій!

Це вже не люди, а біси в людської подобі, людському тілі. Бо добровільно пустили бісів у своє тіло та віддали їм свою душу. Тому неможна оцінювати їх дії через християнську мораль та закони цивілізованого людства – вони самі, добровільно, викреслили себе з життя. Живуть в смерті та народжують смерть, несуть смерть всілякому творінню Божому…

Отже, не бути у нас жалості до ворога. Мусимо бути нещадними до нацистів, до цих бісів у людської подобі. Маємо тільки один шлях до ПЕРЕМОГИ БОЖОЇ ПРАВДИ та заховання життя нашого народу: відправити їх до пекла, і як можна швидше.

ігумен Агафангелос Лагувардос (1887-1944), національний герой Греції.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Християнському патріотизму, звісно, чужі ті крайнощі і помилки, у яких впадають «надпатріоти». Християнин-патріот, люблячи свій народ, не заплющує очі на його недоліки, а тверезо дивиться на його властивості та особливості. Він ніколи не погодиться з тими «патріотами», які схильні підносити та виправдовувати все рідне (навіть національні вади та помилки). Такі «патріоти» не розуміють, що це зовсім не патріотизм, а надута національна гордість – той самий гріх, проти якого так бореться християнство. Ні, істинний патріот не заплющує очі на гріхи та біди свого народу; він бачить їх, сумує через них, бореться з ними і кається перед Богом та іншими народами за себе та свій народ. Крім того, християнському патріотизму зовсім чужа ненависть до інших народів. Якщо я люблю свій народ, то, звичайно, я повинен любити і китайців, і турків, і будь-який інший народ. Не любити їх було б не по-християнськи. Ні, дай Бог їм благополуччя та усіляких успіхів, бо ми всі люди, діти одного Бога.

Найважливіші відомості, які ми знаходимо про патріотизм, міститься у Святому Письмі. У Старому Завіті вся історія єврейського народу сповнена свідченнями того, як євреї любили свій Сіон, свій Єрусалим, свій храм. Це був зразок справжнього патріотизму, любові до свого народу та його святинь. Примітне, що наша християнська Церква перейняла це прославлення святинь юдеями для своїх служб (хоча й у дещо іншому, християнському розумінні) і співає: «» (Пс. 133:21). Пророк Мойсей показав особливо яскравий приклад любові до народу. Одного разу, одразу ж після отримання Завіту від Бога, ізраїльський народ зрадив свого Бога та вклонився золотому тільцю. Тоді справедливість Божої Правди сильно запалилася. Мойсей почав молитися за свій народ, який грішив. Він залишався на горі сорок днів та сорок ночей у молитві. Господь сказав йому: «Отже, залиш Мене, нехай запалає гнів Мій на них, і винищу їх» (Вих. 32:10). У цих Божих словах є чудове свідчення про силу молитви праведника, якою він, за сміливими словами св. Іоанна Златоуста, певним чином пов’язує Бога. Великий пророк почав молитися ще старанніше і, нарешті, вигукнув: «Прости їм гріх їхній, а якщо ні, то згладь і мене з книги Твоєї, в яку Ти вписав» (Вих. 32:32). І почув Господь Мойсея. Хіба це не найвища боротьба самовідданого патріотизму?

Подібний приклад ми бачимо у Новому Завіті у житті великого апостола Павла. Ніхто не перешкоджав його справі проповіді більш гнівно й завзято, ніж його співвітчизники. Вони ненавиділи Павла і вважали його зрадником своїх батьків. Проте апостол каже: «Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менi по плоті» (Рим. 9:3). З цих слів ми бачимо його любов до рідного народу. Ця любов була така велика, що, подібно до Мойсея, він був готовий пожертвувати навіть своїм особистим, вічним спасінням заради спасіння свого народу.

У нас є приклад у житті Самого Спасителя. У Євангелії ми читаємо, що Він приходив тільки до Своїх людей і звертався до них насамперед. В іншому випадку Він сказав, звертаючись до Єрусалиму: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила…» (Лук 13:34). Коли Він в’їхав до Єрусалиму під вигуки «Осанна», коли весь народ радів, Спаситель плакав. Він плакав не про Себе, а про це, про Своє місто, і про загибель тих, які тепер кликали до Нього: «Осанна!» але через кілька днів кричатиме: «Розіпни Його». Так Він любив Свій народ глибокою і трепетною любов’ю.

Тому почуття патріотизму не відкидається і засуджується християнством. Воно не засуджує, попри хибні погляди космополітів, праведність переважної любові до ближнього. Ми вже знаємо слова апостола: «Якщо хтось про своїх і особливо про домашніх не дбає, той від віри зрікся і гірше за невірного» (1 Тим. 5:8).

Ще раз підкреслимо, що така любов і турбота не повинні бути егоїстичним, замкненим коханням. Піклуючись про тих, з ким вступає у безпосередні стосунки, християнин ніколи не повинен забувати у своїй християнській любові інших людей – своїх ближніх та братів у Христі. На закінчення наведемо слова апостола Павла (з Послання до Галатів): «Отже, доки є час, будемо робити добро всім, найбільше своїм за вірою» (Гал. 6:10).

Звичайно, цей християнський патріотизм, про який ми говорили, вимагає від кожного з нас якнайбільшого служіння своєму народу.

Ця служба виконується найбільше у служінні державі чи суспільству. Цінність такого служіння ще більша, якщо воно здійснюється безкорисливо, без будь-яких матеріальних розрахунків і міркувань. Людина так чи інакше служить країні, коли вона бере участь у її житті, наприклад, висловлюючись у пресі або на громадянських виборах і т. д. При цьому треба прагнути принести користь всій країні, всьому народу, а не лише особистим чи партійним інтересам. Тоді совість буде спокійна. Можливо, вона і не досягне великого зовнішнього успіху, але нехай вона чесно і по-християнськи виконає обов’язок патріота і вірного сина свого народу.

Є приказка: «Друг у біді – справжній друг». Любов до нації найяскравіше виявляється за часів народних випробувань та бід. Всі ми знаємо, як це, коли хтось із наших близьких хворий. Нам не потрібні розваги чи зручності. У своїй печалі та занепокоєнні ми іноді не можемо навіть їсти, пити чи спати. Той, хто щиро любить свій народ, виявлятиме подібні почуття під час національних випробувань. Якщо наше серце не наповнене нічим, крім наших особистих переживань та інтересів, якщо ми стогнемо і зітхаємо, а наші справи залишаються далекі від наших слів, то наша любов до народу справді бідна.

Один із найяскравіших і самовідданих подвигів служіння Батьківщині – померти за націю. Воїн-християнин є захисником Вітчизни і чітко виконує завіт Христа: «Немає більше тієї любові, як якщо хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ів. 15:13).

Війна сама собою є абсолютне зло, явище надзвичайно сумне і глибоко суперечить самій суті християнства. Словами не передати, як було б радісно, якби люди перестали воювати один з одним і на землі запанував би світ. Однак сумна реальність говорить зовсім про інше. На великий жаль, дуже багато правителів, навіть ціли народи вважають, що розпочав війну проти інших народів та держав, вони здобудуть краще життя собі та своєї країні. Тому тільки деякі далекі від реальності мрійники та деякі вузько-односторонні сектанти можуть вдавати, що війну можна виключити з реального життя.

Цілком правильно вказати на те, що війна є порушенням заповіді «Не вбивай» (Вих. 20:15). Ніхто не проти цього заперечуватиме. Тим не менш, ми бачимо зі Святого Письма, що в той самий старозавітний час, коли була дана ця заповідь, ізраїльський народ боровся за наказом Божим і за допомогою Божої перемагав своїх ворогів. Отже, сенс заповіді «не убий» не можна вживати, безумовно, до будь-якого акту позбавлення життя. Ця заповідь забороняє вбивати з помсти, у гніві, за особистим рішенням чи актом волі. Коли наш Спаситель пояснював глибоке значення цієї заповіді, Він вказував, що вона забороняє не тільки дійсне вбивство, але й нехристиянський, суєтний гнів.

Тим не менш, у розмові з апостолами про останні дні, Господь сказав їм: «Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не вжахайтесь, бо належить усьому тому бути» (Мт. 24:6). Цими словами Господь спростовує всі твердження, що війни можна уникнути.

Щоправда, ми вже розглянули той факт, що війна є негативним явищем. Тим не менш, вона матиме місце, іноді як єдиний спосіб захисту правди та прав людини або проти захоплення, жорстокого вторгнення та насильства. Тільки такі оборонні війни визнаються у християнському вченні. Насправді ми чуємо про наступну подію у житті преподобного Афанасія Святогірця. Князь Торникян Грузинський, видатний полководець візантійських військ, прийняв чернецтво в монастирі св. Афанасія. Під час перського вторгнення імператриця Зоя відкликала Торнікяна для командування арміями. Торнікян навідріз відмовився на тій підставі, що він чернець. Але святий Афанасій сказав йому: «Усі ми діти вітчизни і зобов’язані захищати її. Наш обов’язок – охороняти Батьківщину від ворогів молитвами. Серцем для держави, ми повинні повністю підкоритися… Якщо ви не підкорятиметеся правителю, вам доведеться відповісти за кров ваших співвітчизників, яких ви не хотіли врятувати, та за руйнування церков Божих». Торникян скорився, розгромив ворога і врятував Батьківщину від небезпеки.

У розмові з магометанами про війну св. Кирило, просвітитель слов’ян, сказав: «Ми смиренно терпимо особисті образи; але коли взяли їх у полон, не примушуйте їх зректися своєї віри або вчиняти дії проти Бога». Нарешті, ми знаємо приклади багатьох православних святих, які благословили правителів на оборону батьківщини від ворогів, за перемогу свого війська над ворогом.

Можна, звичайно, грішити і грішити, беручи участь у війні. Це буває, коли йдеш загарбником та окупантом на землі інших народів; коли у війні беруть участь із почуттям особистої ненависті, помсти чи марнославства та з гордими особистими цілями. Навпаки, що менше людина думає про себе і чим більше вона готовий покласти своє життя за інших, за свободу свого народу та Батьківщини, тім ближче воїн-християнин наближається до мученицького вінця.

Філарет, Митрополит Нью-Йоркський, РПЦЗ (+1985)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

ЗАЯВА ПРЕДСТАВНИКІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА УКРАЇНИ ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИЦТВА МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ЗА РОЗВ’ЯЗУВАННЯ АГРЕСИВНИХ ВОЄН, ЗОКРЕМА АНЕКСІЇ КРИМУ  ТА ВТОРГНЕННЯ АРМІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНУ

Урядам США, Великобританії, Японії, Китаю, країн – членів Європейського Союзу, церковним та громадським інституціям, які співпрацюють із Московською патріархією

Необхідність внесення у міжнародний санкційний список керівництва Московського патріархату

Українці дякують усім, хто долучився до формування та прийняття стримуючих фінансових та політичних санкцій проти країни-агресора – Російської Федерації. Важливу роль у загальному переліку заходів протидії агресору відіграють і персональні санкції, які покладають особистісну відповідальність політиків й бізнесменів РФ за підготовку і здійснення військового вторгнення в Україну. А, відтак, за смерті тисяч невинних українців.

Проте поза увагою світової спільноти залишається роль, яку відіграла і відіграє ієрархія Московського патріархату в обґрунтуванні та виправданні  військових агресій російського політичного керівництва (Придністров’я, Грузія, Україна). Адже саме Московська патріархія і особисто теперішній патріарх Кіріл є розробниками та багаторічними провідниками ідеології «русского міра». Ця ідеологія базується на цивілізаційно-моральних засадах Російського православ’я і, з часом, перетворилася на ефективний засіб насаджування в російському суспільстві ідеї зверхності та виключності російської культури, мови, московського православ’я.

Це вчення засуджене відомими світовими богословами, оскільки за своєю суттю є неоімперською геополітичною та ідеологічною доктриною, що утверджує російське месіанство та імперіалізм. Відтак ця новітня єресь пропагує православний етнофілетичний фундаменталізм (зверхність етнічного над релігійним), тоталітаризм та шовінізм. Ідеологія використовується як виправдання вторгнення Росії на територію інших держав з метою реставрації колишнього Радянського Союзу. Фактично вчення є нинішньою соціально-політичною доктриною Росії і проголошує, що є якийсь понаднаціональний російськомовний простір або окрема цивілізація «Святая Русь» із політичним центром у Москві, спільною російською мовою та спільною церквою – Московським патріархатом. Її політичним лідером є Путін, а духовним – патріарх Кирило.

Подібні шовіністично-націоналістичні налаштування не залишають іншим народам права на власну мову, культуру, релігію, або ж оголошують останні меншовартісними, такими, що не варті розвитку, перспективи. Закономірним наслідком такої політики «русского міра» є поступова ліквідація на окупованих Росією територіях національних мов, культур, а також тих православних громад, які не входили в Московський патріархат. Системними є також випадки утисків та переслідувань релігійних лідерів не православних конфесій, які не підтримували політику політичного керівництва Російської Федерації.

Відомі непоодинокі випадки відкритої чи прихованої співпраці кліриків Московського патріархату в Україні та Білорусії з окупаційними російськими військами. Інколи така співпраця виходить за межі не лише релігійних канонів, але й здорового глузду чи людської моралі. Агітація за шовіністичний «русскій мір» за допомогою православних кліриків існувала й продовжується. В умовах війни це становить суттєву загрозу не лише національній безпеці України, але й світу загалом.

Виходячи із викладеного, просимо всіх, від кого це залежить, докласти зусиль для включення у міжнародний санкційний список (зі всіма економічними та політичними наслідками) Московського патріарха Кіріла (Гундяєва Володимира Михайловича) та його найближче оточення, яке безпосередньо причетне до розробки і пропагування ідеології «русского міра». А це:

- керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків Московської патріархії, вікарій патріарха, митрополит Іларіон (Алфєєв Григорій Валерійович);

- постійний член Синоду РПЦ, предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій (Березовський Орест Володимирович);

- постійний член Синоду УПЦ МП, митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (Саввін Олексій Михайлович);

 - остійний член Синоду РПЦ, патріарший екзарх Білоруського екзархату Московського патріархату митрополит Веніамін (Тупеко Віталій Іванович).

Підписати звернення, для організацій, єпархій та парафій, можна за посиланням

Для тих, хто хоче підписати особисто

Православний комітет зі зв’язків з громадськістю (OPAC) вважає, що російський народ і Російська православна церква не несуть відповідальності за варварські напади на Україну. Це безпосередньо залежить від їхнього духовного керівництва. Патріарх Кирило, його можливий наступник, митрополит Псковський Тихон, митрополит Волокоманський Іларіон, який очолює крило зв’язків з громадськістю Московського патріархату; Відділ зовнішніх церковних зв’язків (ОВЦЗ) та священик Микола Балашов, давній спільник Кирила, – усі причетні не лише до підтримки вторгнення в Україну, а й до увічнення брехні уряду проти власного народу.

Замість того, щоб протистояти Путіну та його помічникам, вони так само винні, як і інші. Вони покинули православний народ України, який становить 1/3 його пастви, і так само винні у загибелі невинних дітей і мирних жителів, як і солдати, які діють за наказом з Кремля. Думка про те, що ця вторгнення було на користь українського народу, була б смішною, якби їй не доповнювали такі жахливі військові злочини.

Як OPAC, ми не можемо стояти осторонь і слухати брехню, яка виходить від цих так званих «пастухів» Російської Церкви, які поводяться більше як вовки в овечій шкурі. Як і всі інші олігархи та урядовці в Росії, ці священнослужителі мають бути піддані санкції зараз і відповідати за свою зраду Православній Вірі та їхню причетність до цієї несправедливої та леденюючій кров війні.

Православний комітет у справах громадськості (The Orthodox Public Affairs Committee (OPAC))

21 березня 2022 р.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: The Orthodox Public Affairs Committee (OPAC)

У такому разі всі повстають. Усі засуджують вбивство і визнають право жінки жити на самоті або з іншим чоловіком, який не буде її бити. Кожен захищає право жінки жити з гідністю та повагою. Багато хто засуджує «патріархат». Правозахисники виходять на вулиці. Священики говорять про гріх вбивства.

Але тепер, коли 40-мільйонна нація хоче жити вільно, з повагою та гідністю подалі від свого гнобителя, майже нікого немає. Панує «могильна тиша»! За аналогією зі справою вбивці, інші кажуть, що жінка, яка хоче жити подалі від колишнього чоловіка, що бив її, чи то сама й як незалежну, чи то з іншим чоловіком, який її кохає і захищає. Дехто каже, що це війна між двома чоловіками, які ігнорують волю жінки, наче вона не була незалежною і вільною людиною.

Правозахисники та «духовенство» мовчать. Дехто через тиск робить заяви взагалі засуджучи насильство, звідки б воно не йшло, прирівнюючи злочинця до жертви. Інші зазвичай виступають проти війни так, ніби дві країни займаються спортом на третьому стадіоні, не нападаючи і не захищаючись.

Соромно за людську гідність мати таке ставлення, або стороннє,  або позицію Понтія Пілата, як ми сказали б церковною мовою. Це симптом сепсису і розпаду суспільства. Це поганий приклад для наших дітей. Це менталітет, який веде до національної небезпеки, оскільки наша країна (Греція – пер.) стикається з великим сусідом – ревізіоністською силою (Туреччина – пер.), яка каже, що не може змиритися з приєднанням наших островів до нашої незалежної держави, далеко від колишньої імперії (Оттоманської – пер).

Як грек і як священик, я прошу вибачення перед українськими братами і сестрами за тих грецьких священиків і віруючих, які чи то своїм фальшивим мовчанням, чи то заціпенілими загальними заявами як сторонні спостерігачі, сприяють розправі над українським народом.

Нехай Господь благословіть українців, які змагаються як герої!

+ Архімандрит Варфоломій

Ігумен монастиря Есфігмену на Святій Горі Афон

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Молитва до Святого Духа

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди перебуваєш і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Милостивий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас: Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва Господня

Отче наш, що на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 3

Господи, як намножилося ворогів моїх, скільки тих, що повстали проти мене, багато хто кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його». Але Ти, Господи, захист мій, Ти слава моя, Ти підносиш голову мою. Голосом моїм кличу я до Господа, і Він чує мене з гори святої Своєї. Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь захищає мене. Не побоюся я безліч напасників, що звідусіль нападають на мене. Устань, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти вражаєш усіх ворогів моїх і зуби нечестивців сокрушиш. Від Господа спасіння, і над народом Твоїм благословення Твоє.

МОЛИТВА ЗАТРИМАННЯ

(із збірника молитов старця Пансофія Афонського, 1848 р.)

Стихира на стиховні, покаянна, глас 7

Як неплідну смоківницю не покарай мене, Спасе, грішного, але на тривалі літа відстрочення мені даруй, напоюючи душу сльозами покаяння, щоб я плід Тобі приніс, Багатомилостивий.

Милосердний Господи! Ти в давні часи устами служителя Мойсеєвого Ісуса, сина Навина, затримав на цілий день рух сонця й місяця, доки народ ізраїльський мстив ворогам своїм.

Молитвою Єлисея пророка побив сиріян, зупинивши їх, і знову зцілив їх.

Ти свого часу звістив пророку Ісаї: ось Я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по слідах Ахазових, — і повернулось Сонце на десять ступенів по слідах, якими сходило.

Ти устами пророка Єзекіїля закривав безодні, зупиняв ріки, затримував води.

Ти постом і молитвою пророка Твого Даниїла стулив пащі левам у рові.

І нині затримай і зупини завчасно всі замисли ворогів, що стоять довкола народу українського, осель, міст і селищ українських і всієї України, про захоплення, переміщення, вигнання, знищення, взяття в полон.

Так нині знищ лихі наміри й домагання всіх тих, що осуджують народ український, затули вуста і серця всіх тих, що обмовляють його, злостяться й погрожують народу українському, і всіх тих, що злословлять і принижують його.

Так і нині наведи духовну сліпоту на очі всіх тих, що повстають на народ український, і на всіх ворогів його.

Чи не Ти звістив апостолу Павлу: говори і не замовкай, бо Я з тобою, і ніхто не заподіє тобі зла.

Пом’якши серця всіх протиборців блага і достоїнства Церкви Христової. При цьому нехай не замовкають уста мої для викривання нечестивців і прославлення праведних і всіх дивовижних діл Твоїх. І нехай здійсняться всі благі починання наші і бажання.

До вас, праведники й молільники Божі, наші сміливі заступники, що колись силою своїх молитов зупинили нашестя чужинців, напади ненависників, знищували лихі задуми людей, закривали пащі левам, нині звертаюся я з молитвою моєю, з моїм проханням.

І ти, преподобний великий Еллію Єгипетський, що колись огородив у колі хресним знаменням місце поселення учня свого і звелів йому озброїтися іменем Господнім і не боятися віднині демонських спокус. Захисти оселі народу нашого, міста та селища українські і всю Україну нашу, в якій ми живемо, колом молитви твоєї і збережи народ український від пожежі, ворожого нападу, обстрілів, бомбардування і від усякого зла й страхіття.

І ти, преподобний отче Поплію Сирійський, що колись своєю безперервною молитвою десять днів демона тримав непорушним і не давав йому йти ні вдень, ні вночі, — нині навколо осель народу українського, міст і селищ, і всієї України — тримай за дверима, стінами та кордонами їхніми всі ворожі сили й усіх тих, хто хулить ім’я Боже і зневажає народ український.

І ти, преподобна дівственице Піамо, що колись силою молитви зупинила ходу ненависників, які йшли погубити жителів того села, в якому жила, — нині зупини всі замисли ворогів народу українського, що бажають вигнати його з осель, міст і селищ, знищити й погубити його, не допусти їм наблизитися до осель, міст і селищ, і всієї України, зупини їх силою молитви своєї: «Господи, Суддя Вселенної, Ти, Якому неугодна всяка неправда, коли дійде до Тебе молитва ця, нехай Свята Сила зупинить ворогів народу українського на тому місці, де спіткає їх».

І ти, преподобний Василію Печерський, зверши свої молитви заборони над ворогами, що нападають на народ український, і віджени всі підступи диявольські від нього.

І ти, преподобний Іове Почаївський, моли Пресвяту Владичицю нашу Богородицю захистити і зберегти народ український, розпростерши над Україною Свій святий омофор, жах і страх на напасників наших навести і підступний напад їх на швидку втечу перетворити.

І ви, преподобні Антонію, Феодосію та всі чудотворці Печерські, піднесіть свої молитви до престолу Божого за народ український, нехай земля наша народу Божому українському буде вистелена росою Божою, а для ворогів наших стане пекельним полум’ям.

І ви, всі святі землі Української і всі святі православні, розвійте силою молитов своїх за народ український всі бісівські чари, всі диявольські замисли й підступи, спрямовані на те, щоб нашкодити йому й погубити його, і все надбання народу українського.

І ти, великий і грізний страже, Архістратиже Михаїле, що вогненним мечем відсікаєш усі наміри ворога роду людського і всіх прислужників його, що бажають погубити народ український, стій непорушно на сторожі осель народу українського, всіх міст і селищ, і всієї України, всіх тих, що живуть у ній, і всього майна їхнього.

І Ти, Владичице, Пресвятая Богородице, що недаремно названа “Непорушною Стіною”, будь для всіх тих, хто ворогує проти народу українського й замишляє чинити йому зло, істинно нездоланною перешкодою й непорушною стіною, що захищає народ український від усякого зла і тяжких негараздів.

Молитва прп. Макарія, авви Єгипетського

Господи, як Ти хочеш, і як знаєш — помилуй! Але нехай буде так! Нехай буде так! Нехай буде так!

Догматик

Всесвітню славу, що від людей народилася і Владику народила, Небесні Двері, Діву Марію звеличаймо, Безтілесних пісню і вірних окрасу, бо Вона небом і храмом Божества стала і, ворожу перепону зруйнувавши, мир дарувала й Царство відкрила. У Ній же, утвердження віри маючи, поборником маємо Господа, Який від Неї народився.

Будьмо сміливі, люди Божі, і відважні, бо Він ворогів переможе, як Всемогутній.

Тропар

Небесних Сил архістратиги, повсякчас молимо вас ми, недостойні, щоб вашими молитвами охороняли й покровом духовної вашої слави захищали нас, що старанно припадаємо до вас і взиваємо: «Від напастей спасайте нас, як чиноначальники Небесних Сил».

Кондак

Архістратиги Божі, служителі Божественної слави, ангелів начальники, а людей наставники, просіть нам усе, для душ корисне, і всяку милість, як безтілесних архістратиги.

Ми, Хрестом захищені, ворогу протистоїмо, не боячись ні підступів його, ні хитрощів: бо гордий покараний, і переможений був силою розіп’ятого на древі Христа.

Хрест Твій, Господи, освятився, через нього ж і зцілення відбуваються тих, хто гріхами недугує, тому ми до Тебе припадаємо, помилуй нас.

Господи, зброю на диявола – Хрест Твій дав Ти нам, тремтить бо він і трясеться, не маючи змоги дивитися на силу Хреста, бо він мертвих піднімає і смерть подолав. Тому ми поклоняємося погребінню Твоєму і воскресінню.

Молитва Архістратигу Божому Михаїлу

Господи Боже, великий Царю Безначальний, пошли, Господи, архангела Свого Михаїла на допомогу рабам Своїм – народу України, щоб звільнити його від ворогів його видимих і невидимих. О, Господній великий архангеле Михаїле, вилий миро милості Божої на народ український. О, Господній великий архангеле Михаїле, демонів нищителю, заборони всім ворогам, що борються з народом українським, зроби їх слабкими, як вівці, розвій їх, як порох, що розвіває вітер. О, Господній великий архангеле, шестикрилий перший зверхнику і воєводо небесних сил, херувимів, серафимів і всіх святих. О, дивовижний архангеле Михаїле, хранителю потаємного і незримого, будь для народу українського великим помічником у всьому, у кривдах, у скорботах, в печалях, в пустелях, на роздоріжжях, на ріках і на морях будь тихим пристановищем. Звільни народ український, великий Михаїле архангеле, від оман диявольських і почуй його, що закликає ім’я твоє святе, поспіши на моління й почуй молитву народу українського. О, великий архангеле Михаїле, подолай усіх, що протистоять народу українському, силою Чесного й Животворчого Хреста Господнього, молитвами Пресвятої Богородиці і святих ангелів, і святих апостолів, і святого великого Миколая Чудотворця, і святого пророка Іллі, і святих великих мучеників Микити та Євстафія, і преподобних отців, і святих святителів і мучеників, і мучениць, і всіх святих небесних сил. О, великий архангеле, будь помічником народу українського, звільни його від землетрусу, потопу, вогню, меча, від раптової смерті, від усякого зла, ворога підступного й улесливого, раптового буревію і від диявола звільни його, великий Михаїле, архангеле Господній, завжди, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Молитва проти Антихриста,

складена оптинським старцем схиієромонахом Анатолієм Потаповим

Визволи мене, Господи, від облудного, богомерзенного і злохитрого антихриста, що ось-ось гряде, і заховай від сіті його в сокровенній пустелі спасіння Твого. Дай мені, Господи, силу і мужність твердого сповідання імені Твого Святого, щоб не відступив я через диявольський страх, щоб не відрікся я від Тебе, Спасителя й Викупителя мого, і від Святої Твоєї Церкви. Але дай мені, Господи, вдень і вночі плач і сльози над гріхами моїми і пощади мене, Господи, в день Страшного Суду Твого. Амінь.

Псалом 45

Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.

Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.

Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.

Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.

Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.

Стривожилися народи, захиталися царства: Всевишній подав голос Свій, і похитнулася земля.

Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.

Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.

Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.

Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі.

Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.

Псалом 68

Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі моєї.

Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.

Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога мого.

Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.

Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.

Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.

Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.

Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.

Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.

Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.

Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.

Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.

А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милості Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.

Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.

Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.

Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.

Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.

Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.

Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.

Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.

І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.

Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.

Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.

Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.

Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.

Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.

Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.

Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.

А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.

Я буду славити в піснях ім’я Бога мого, буду прославляти Його хвалою.

І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.

Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.

Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.

Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.

Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.

І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.

Псалом 76

Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.

В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.

Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.

Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.

Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.

Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:

невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милості Своєї?

Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?

Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?

І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».

Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.

Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.

Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог наш?!

Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.

Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.

З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.

Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.

Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.

Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.

Псалом 90

Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.

Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».

Він спасе тебе від сіті ловця і від пошесті згубної.

Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.

Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.

Ані пошесті, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.

Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.

Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.

Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.

Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.

Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.

На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.

На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.

Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.

Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.

Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».

Псалом 108

Боже хвали моєї! Не мовчи.

Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.

Словами ненависті звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.

Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.

Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.

Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.

Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.

Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.

Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його; нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.

Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.

Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі, за те, що не виявив він милості, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.

Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.

Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.

Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!

Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.

Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.

Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.

Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.

І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.

Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милості Твоєї.

Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.

Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.

А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.

А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,

бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.

Псалом 69

Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені.

Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї.

Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть мені: «Добре, добре!»

Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!»

А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.

Достойно є і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Прісноблаженну і Пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово народила, істинну Богородицю, Тебе величаємо.

Слава Отцю, i Сину, i Святому Духові, i нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi. Амiнь.

Господи, помилуй (тричі).

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Своєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.

]]> http://kyiv-pravosl.info/2022/03/17/molytva-zatrymannya-iz-psalmamy/feed/ 0 http://kyiv-pravosl.info/2022/03/10/anhel-tserkvy-v-moskvi-vpav/ http://kyiv-pravosl.info/2022/03/10/anhel-tserkvy-v-moskvi-vpav/#comments Thu, 10 Mar 2022 13:02:26 +0000 admin http://kyiv-pravosl.info/?p=8471 Continue reading →]]> У п’ятницю по обіді Патріарх Московський стане перед іконою Богородиці, щоб заспівати Першу частину привітання. У той час, коли крики жертв звірств, які відбуваються за його благословенням в Україні, будуть лунати на весь світ, він, вдягнувши свої сяючі ризи, буде видаватися за вірного православного християнина. Захисник віри, точніше. Він читатиме гарні вірші на кшталт «Радуйся, лесвиця до неба, по якій Бог зійшов!», а за кілька сотень кілометрів в Україні матері оплакують своїх дітей, матері ховають своїх дочок і своїх новонароджених чи ненароджених онуків, матері плачуть кров’ю заміст сліз.

І все тому, що, на відміну від Діви Марії, він благословив «лесвицю», з якої «спускаються» приреченість і смерть. Абсолютну чорну темряву, безлад.

Тож питання просте. З якою зухвалістю стане ця людина перед образом Діви Марії, співаючи ці слова, коли сам благословив це кровопролиття?

Як він співатиме Діві Марії «Радуйся, якою рай відкрився», коли для нього і через його благословення відкрилося пекло? Його освяченням падають бомби та ракети, які зруйнували лікарню в Маріуполі.

Сьогодні в Маріуполі загинуло 1500 людей. Більшість – жінки та діти. У чому полягав їхній гріх, Святіший Патріарх Московський?

Гріх Кирила та його людей не просто в тому, що він нічого не говорить проти цієї несправедливої війни. Справа не тільки в тому, що він знаходить неймовірні заперечення, щоб виправдати її. Його найбільший гріх полягає в тому, що всі ці роки, що ця людина керує своєю країною, і він бачив, куди йде і які її цілі, але він не тільки не створив на своєму місці необхідних духовних «антитіл», щоб жоден лідер не міг почати. таке кровопролиття, але брав активну участь у розбудові цього жаху, цього звіра, який зараз пожирає Україну і тягне весь світ у темряву.

Я відмовляюся узагальнювати, що це Росія, але те, за що Кирило виступає, це не Церква. Я і Патріарх Московський впевнені, що ми не віримо в одного Бога. Ми можемо однаково робити хресне знамення, ми можемо сказати в храмах те саме, я вірю, ми можемо мати тих самих святих, але в моїх очах (і пробачте мені, будь ласка, від першої особи) єдина аудиторія, яку має ця людина з його вірою – для мене пекло. Тому що все, за що він виступає і все, що він підтримує, це те, що в моїй вірі описано як пекло.

Кирило та його люди нещодавно вирішили припинити спілкування зі Вселенським Патріархатом, Церквою Греції, Олександрійським Патріархатом та Церквою Кіпру. Тоді всі чи принаймні багато хто з нас казали, що треба бути поміркованими, щоб знайти шлях до повернення, бо адміністративне питання не може розколоти Православ’я.

Але тепер факти поза нами. Тепер Кирило розірвав не просто Причастя, а й будь-які стосунки з тим, що називають Східною Православною Церквою. Навіть сліпий міг побачити, що ангел московський упав, його виключили з товариства.

МОЖЕ, НАСТАВ ЧАС ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ, ІСТИННІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ПРИЙНЯТИ СВОЇ РІШЕННЯ.

Нижче наведено фотографії із мученицької смерті жінок і дітей у Маріуполі сьогодні. Це суворі образи, але одного дня ми повинні побачити правду в очах баса, і одного дня ми вільні. Мені їх надіслав український священик о. Сергій Горбик, якому на даний момент я пишу, він із воїнами рихтується захищати Львів.

Йому фотографії надіслав інший священнослужитель з Маріуполя… Маріуполь… місто Марія. Той Марії, до якої скинутий ангел московський безсоромно звертатиметься «Радуйся».

Андреас Лаударос, церковний журналіст з 1999 р., член ESIEA

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: ORTHODOXIA INFO

«Піна», корисна для «будь-якої хвороби», бо сяяла в темряві угоди, як срібло, яке отрімав Юда, ви знаєте як.

Відчуваючи себе могутніми і навіть невразливими через свої привілейовані стосунки (такі ж привілейовані, як стосунки між злодієм і тим, хто його годує), вони проповідували націоналізм, давали уроки автентичності віри та «прикрашали» тих, хто наважувався погрожувати чи подавати до суду, а ще «гірше» викривати їх.

Вони були — і багато хто залишився, щоб не сміятися — настільки пишалися своєю службою, що, на відміну від прикладу минулого, замість капюшона носили величезну посмішку самовдоволення.

Навколо них стояла решта суспільства, яка знала, але, як завжди, не хвилювалася, яка боялася, бо «куди тепер дітися» або яка з ними спілкувалася, вважаючи, що її власні руки цим співіснуванням не забруднилися. «Щоб виконувати свою роботу, ми взагалі не підемо за нього заміж».

І так ми отримали політиків у парламентах, як торгові кораблі, що належать Греції, але з іноземним прапором, у відповідних місцях єпархіальних митрополитів, яких цікавили лише свої орди туристів, які заповнили їхні лавки та рахунки… Господь побачив в яких країнах і в яких валютах, журналісти, які, не червоніючи, передавали грецькій громадській думці всілякі види пропаганди, і, звісно, наш національний продукт — нейтралітет, який завжди має спосіб вижити в будь-яку епоху, надаючи їй послуги з найглибшими кишенями.

І серед усіх у нас були нещасні, які бігали і поклонялися в надії, що вони теж потраплять у групу тих, кому дають гроші. Нетерплячі, доступні і яскраві, у яких закінчилися мрії тільки тепер, коли рубль наближається до вартості дитячих фантиків.

Особливо в церковному просторі, де ми всі більш-менш знаємо один одного в обличчя або через спільне коло, ми добре знаємо людей, імена, ситуації та погляди.

Я думаю, буде потрібно багато років, щоб оцінити Розмір і глибину шкоди, яку всі вони завдали нашому національному колективному мисленню. Але ми всі бачимо типовий приклад завданої шкоди в аргументах, на які посилаються багато наших співгромадян, які не були на зарплаті жодного посольства, жодного Патріархату, жодного монастиря та жодної установи, але, на жаль, мали нещастя залишити свій розум подібним на розум тих, хто був.

І ми доходимо до того моменту, коли вони бачать бійню в Україні через інтернет, мають перед собою всі докази і всі аргументи, але вони вірять в неймовірні речі, які продовжують говорити прихильники сучасного Нерона.

Святкувати з одного боку грецьку революцію, а з іншого боятися «що ми тепер без туристів будемо робити»?

Бачити, як їх співвітчизників спалюють заживо бомбами, і казати «де був Захід на Кіпрі?» шукають всілякі логічні та ірраціональні аргументи, щоб не бачити, що відбувається перед ними, зараз, в прямому ефірі!

Чому?

Бо всі вони день у день, година за годиною, слово за словом отруювали наш розум, наші думки та наше буття.

Неможливо жити в країні, яка написала на сторінках історії слова на кшталт Фермопіли, Салміна, Куги, Аркаді, Сулі, а передусім «Свобода чи смерть», бути нащадком тисяч відомих і невідомих героїв, які віддали їхню молодість, їхнє життя, їхнє майно, і бачачи все, що відбувається, не здригаються.

Я можу дати лише одне тлумачення повне отруєння мозку!

Тож тепер, коли Захід нарешті «прокинувся», заради власних інтересів, зі своїх причин і для власного порядку денного, але він прокинувся, і я сподіваюся, що багато хто з нас також прокинуться. Щоб нарешті побачити правду і якщо хочете, так, наші інтереси наш порядок денний.

Єдине, що точно можна сказати, це те, що сьогодні світ почав змінюватися. Змінити це на краще залежить від кожного з нас.

Андреас Лаударос, церковний журналіст з 1999 р., член ESIEA

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: ORTHODOXIA INFO

Як зазначив він у заяві, наразі його думки та молитви спрямовані до наших братів-українців.

Він молився, щоб війна припинилася, щоб розум переміг.

Нижче наведено вислів архієпископа Афінського і всієї Греції Ієроніма:

«Я глибоко вражений, і мої думки та молитви спрямовані до наших братів-українців, особливо до маленьких дітей та людей похилого віку, які переживають жахіття війни, і, звісно, ​​до тисяч наших співвітчизників у країні.

Насправді, мушу вам сказати, що я був шокований як людина і як священнослужитель, побачивши образ маленької дитини, яка зі сльозами на очах каже, що не хоче вмирати і хоче, щоб ця війна закінчилася як якнайшвидше, а й образ батька, який зі сльозами на очах прощається з дочкою та дружиною, які їдуть у пошуках надійного притулку.

Тому я сподіваюся і молюся, щоб ця війна закінчилася зараз, щоб розсудливість і логіка взяли верх, і щоб було зрозуміло, що всі питання можна врегулювати і вирішувати шляхом діалогу та примирення, а ніколи не силою».

Orthodox Times

25.02.2022 р.

Патріарх Олександрійський Федор видав сьогодні, 13 січня 2022 року, Енцикліку для духовенства Патріархату в Африці. У своїй енцикліці він каже про «вовків» і брехунів, які зверталися до духовенства Олександрійського Патріархату.

Як підкреслив Олександрійський Патріарх, ці «вовки» підійшли «без жодного благословення чи дозволу» Патріархату до деяких частин Африки і посіяли бур’яни розколу, «які росли і жали і загрожують потопити роботу нашого Апостольського Патріархату, який це робить зусиллями, жертвами і кров’ю протягом багатьох десятиліть».

Фактично, визнавши право Вселенського патріархату як єдиного, уповноваженого надавати автокефалію, він наголосив, що з рішенням Вселенського патріархату про надання Томосу про автокефалію Церкві України «наш Патріархат погодився, як погодився. зі священними канонами і традицією нашої Церкви».

Тоді Патріарх Федор додав: «На жаль, Російська Церква у відповідь порушила Традицію Вселенських Синодів, яку до сьогодні поважали всі Патріархи Російські, і поспішила заснувати тут свою Церкву (Екзархат), у благословенної Африці» — акція, яка суто натхненна «колоніалізмом» і намагається «вкрасти» священиків і християн з нашого Патріархату, використовуючи несанкціоновані засоби. Ця дія абсолютно ворожа нашому Патріархату, оскільки суперечить багатьом священним канонам, які забороняють одній Церкві порушувати кордони іншої».

Він закликав духовенство Олександрійського Патріархату «зберігати вірність нашому Патріархату, який проповідував вам Євангеліє Христове і дарував вам Святе Хрещення, закрити вуха і очі на обіцянки та брудні підмани – (як «тридцять срібняків Юди») – бо це роблять люди, про існування яких до вчорашнього дня було невідомо, бо духовна небезпека величезна. Завжди враховуйте наші нескінченні жертви, щоб утвердити присутність Православної Церкви в Африці і щодня і з ділами любові давати свідчення Євангелія на нашому улюбленому континенті».

Orthodox Times