А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

Лк. 1:26-33

Минуло близько шести місяців з того часу, коли Марія переїхала жити в Назарет, в будинок праведного Йосифа. Як виявилося, що за цей час завіса в Єрусалимському храмі зносилася і потребувала у відновленні. Цей священний предмет не міг бути зроблений нечистими руками. Він повинен був зроблений чистими і непорочними руками.

Первосвященик Захарія віддав наказ привести непорочних дів із дому Давидового. Він також зробив окреме розпорядження, щоб Діва Марія була приведена з Назарету. Були зібрані сім дів. Було кинуто жереб. І жереб випав на Марію.

Марії дали необхідні матеріали: золото, азбест, льон, шовк, гіацинт, червоні і пурпурні барвники (пор. 2 Пар. 3:14), а потім вона повернулася додому до Назарету, щоб виткати тканину для храмової завіси.

Це сталося 25 березня. Після полудня після суботи. Діва відволіклася на мить від свого священної справи. Згідно Протоєвангелія, вона взяла глиняний сосуд, щоб піти за водою з джерела. Виходячи з дому, вона почула голос, який говорив: «Радуйся, благодатна» (Або «Господь з тобою». У грецької мові  немає дієслова). Це був архангел Гавріїл.

Він назвав її «наповненою благодаттю». Хто цей архангел, який «затиснув би ніс» при простому натяку на недоречну думку. Тільки подумайте, що це означає з точки зору ступеня її святості.

Великий Гавріїл продовжував вихваляти: «Ти єдина жінка, яка отримала таке благословення від Господа. «Блаженна ти між жінками (Або, ще раз:« Блаженна ти … ») (Лк. 1:26).

Це були б для будь-якої жінки дуже втішні слова. Слід зазначити, що вони не були вимовлені архангелом нещиро; вони виходили з серця. Крім того, його обличчя сяяло від радості від зустрічі з такою жінкою на землі. Марія бачила це. І не спокусилася ними. Ні після також. Навпаки, їй було не по собі. «Вона була дуже стурбована його промовою» («Вона ж затривожилась словом» Лк 1:29).

Вона поставила глечик і увійшла в «намет» Йосипа, тобто в будинок. Вона сіла на своє місце і продовжила плести тканину для покриву (як це зображено на іконі Благовіщення). «Вона обмірковувала, що це за вітання» («стала роздумувати, що б то значило це привітання» Лк. 1, 29). Вона подумала: «Може бути, лукавий влаштував мені пастку, і я впаду, як і наша перша мати, Єва». А їй було в той час всього лише п’ятнадцять років! Це був вирішальний момент. Архангел намагався її заспокоїти: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида» (Лк. 1:30-32).

Діва запитала, як це повинно було статися, адже вона не знала чоловіка, тобто у неї не було подружніх відносин. За словами святого Іоана Золотоустого, архангел відповів: «Але саме тому це і станеться, бо ти не знаєш чоловіка. Якби мали чоловіка, то ти б не змогли служити цій меті. Саме те, у що ти не можеш повірити, – ось причина, по якій ти повинна в це вірити».

Це природно, що Богородиця не довіряє. Однак була причина, по якій вона сумнівалася. За словами святого Григорія Палами, вона хотіла бути абсолютно впевненою в тому, що її не обманули.

Архангел Гавріїл дає докладне роз’яснення, як сему личить трапитися. «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе» (Лк. 1:35). «Не бійся. Твоя невинність буде збережена. Сила Божа осінить Тебе, Святий Дух зійде на Тебе, і Ти народиш без чоловіка ».

Потім Марія зрозуміла, що у в цьому була воля Божа. Але вона також вважала, що в духовному плані вона була найбіднішою з жінок. Так що те, що їй було сказано архангелом Гавріїлом, було повною протилежністю її власним способом мислення, її власним побажанням, її власним силам. Незважаючи на це, вона не заперечувала. Вона підпорядкувала свою волю волі Божій.

архімандрит Василіос Бакуянніс

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Богородице Діво радуйся…

Сьогодні свята Церква святкує всесвітній радісній празник Благовіщення Богородиці. Достойно і радісно Церква шанує цей день, співаючи, Благовісти земле радість велику хваліть небеса Божу славу. Нехай веселяться небеса, нехай радується земля. Сьогодні початок всіх торжеств Церкви Нового Завіту. Сьогодні відкрива­ється небо і посланець Божий архангел Гавриїл сходить на землю і сповіщає Діві Марії, що Вона народить Сина Ісуса, Котрий буде Сином Всевишнього. Цей буде обіцяним Царем і відкупителем. Каже Марія ангелу, як це станеться коли Я мужа не знаю. Відповів ангел і каже їй: найде на тебе Дух Святий і сила Всевишнього осінить тебе, тому народжене святе, Сином Божим назветься. Каже Марія: «Я раба Господня, нехай буде Мені по слову твоєму, і відійшов від Неї ангел» (Лк.1:34) Правдивою окрасою і вершиною доброчесності християнина є дівоцтво, непорочність, чистота і невинність. Дай Бог, щоб всі християни, а особливо молодь величалися тою чеснотою.

Коли темна ніч то на небі зірки ясні. Ясний теж і місяць коли чисте небо, але сонце своєю силою і красою їх перевищує. Так і чистота дівоцтва своєю силою, красою і невинністю переходить всі інші чесноти пра­едності. Що чистота серця дорогий і неоцінимий скарб пізнав молодець Йосиф в Єгипті. Я, говорить Йосиф, служив вірно моїй господині, жінці Потіфара. Почестями і золотом вона хотіла мене обсипати, щоб я її лиш жертвував чистоту свого серця, і щоб я осквер­нив мою душу гріхом нечистоти. Вона грозила мені в’язницею, смертю.

Так свята діва Єфросинія радо понесла смерть, щоб не стратити чистоти свого дівочого серця. Коли з батьківського дому її взяв один воїн очарований її красою, його палили нечисті пожадливості. Дівиця, щоб не стратити чистоти сказала до нього: я маю таку масть, що, коли нею помазати тіло, тоді ніякий ворог не страшний, тому, що меч відлітає як від каменя. Хочеш переконатися помаж мені шию і побачиш як твоя шабля відлетить.

Так всі християни повинні дорожити тим неоціненним скарбом чистоти невинного серця. «Не кидайте святощів псам…» (Мт.7:7). А скільки дівиць і молодців безнастанно працюють над тим, щоб, як можна більше опоганити себе тими нечистими гріхами. Легко втратити всякий стид перед людьми і страх перед Богом. А скільки жінок віддало себе розпусті. Вони подають

собою такий приклад для дітей. Пам’ятаймо, що «лише чисті серцем Бога побачать» (Мт. 5:8). Господь тих, що пильно бережуть чистоту свого серця нагороджує вічним огляданням слави лиця Божого. Тяжко карає тих, що віддалися нечистим гріхам. Хто в силі очистити ті сльози і зітхання нещасних родичів, котрі часто, мимо доброго виховання своїх дітей замість втіхи і ра­дості оплакують своїх дітей. Дитино, ти нашу старість стидом і ганьбою покрила. Засилають прокльони, кажуть: тобі ліпше було б загинути ніж так тяжко обра­жати Бога і своїх старих родичів передчасно в могилу зводити.

Пам’ятаймо нещасні грішники, що суд Божий чекає нас. Молодці, дівиці, мужі, жінки уникаймо всяких нагод, які ведуть до цього нечистого життя. Сторонімося нескромних забав і танців. Бережімо наші слухи перед бесідами безстидними, відвертаймо око наше від предметів, котрі можуть нас спокусити до цього. Не читаймо злих книжок, не глядімо злих картин, не на­солоджуймося злими і нечистими думками. Знаймо, що з малої іскри буває великий вогонь. Так і думки ведуть людину до учинків і до глибоких падінь. Споглядаймо на життя Пречистої Богородиці. Вона є для всіх нас прикладом. Будучи дівицею, вона стримилася лише до Бога. Бажала назавжди перебувати дівою, свято берегти чистоту серця і душі. Будучи обрученою старцеві Йосифові, вона не змінила свого стану.

Вона приклад для дівиць, молодців і для вдовиць Своєю чистотою. Вона зразок і для подружжя. Господарна, відповідальна, старанна, розумна і мовчазна. Вона так угодила Богу, що стала чеснішою за херувимів і славнішою без порівняння з серафимами.

Високопреосвященний Владика Данило,

Митрополит Черновецький і Буковинський

Благовіщення Пресвятої Богородиці 1-а пол. XVIII ст. З Преображенської церкви с. Коматово Гродненської обл. (Білорусь)

З усіх свят, присвячених Діві Марії, Благовіщення Пресвятої Богородиці – найдавніше. Першим коренем усіх свят називає його Іоан Златоуст (IV- ст.). Святкування цієї події почалося, як вважають дослідники, в Константинополі: у V ст. воно ще не було загальним, але незабаром ввійшло в основні дванадцять християнських свят.

Зображення цієї події невідомі катакомбному мистецтву. Вони могли з’явитися не раніше Третього (Ефеського) собору (431 р.), який, засудивши єресь Несторія, ввів шанування Марії як Богородиці. В основі свята Благовіщення лежить свідоцтво про відвідини Марії архангелом Гавриїлом в Євангелії від Луки (1:26-38).

Додаткові відомості ранньохристиянські автори і художники знаходили в апокрифах «Протоєвангеліє Якова». Звідти походять дані, що архангел Гавриїл з’явився Марії в домі, коли вона пряла пурпурні нитки, щоб виткати завісу для Єрусалимського храму. У тому ж апокрифі йдеться, що спочатку архангел Гавриїл з’явився Марії у джерела: «І, взявши глечик, пішла по воду, і почула голос: Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, Благословенна Ти між жінками. І почала озиратися Вона, щоб побачити, хто говорить. І, злякавшись, повернулася додому, поставила глечик і, взявши пурпур, стала його прясти. І тоді перед Нею з’явився Ангел Господній … ». Такий варіант зображення відомий, наприклад, в мозаїках XI століття церкви св. Марка у Венеції.

Найдавніше зображення Благовіщення Пресвятої Богородиці збереглося серед мозаїк тріумфальної арки в базиліці Санта Марія Маджоре в Римі (IV- ст.). Марія в прекрасному одязі сидить на узвишші, тримаючи в руках вовняні нитки. Поруч стоять два ангели, зверху спускається архангел Гавриїл і Святий Дух у вигляді голуба. Осторонь стоїть Йосип, якому ангели сповіщають про непорочне зачаття. З появою в церквах високого іконостасу ікона Благовіщення Божої Матері перемістилася на царську браму. Відповідна символічна підстава для такого розміщення звучить в рядках Акафіста: «Радуйся, райських дверей відкриття», «Радуйся, чесного таїнства двері», «Радуйся, двері спасіння».

У XI-XII ст. в мистецтві християнського Заходу з’явився новий іконографічний варіант – «Благовіщення з книгою», витоки якого є в апокрифічному Євангелії Псевдо-Матвія, розробленому св. Єпіфанієм Критським і одним з отців західної Церкви Амвросієм Медіаланським. Вони писали, що Марія любила читати Святе Письмо і що в момент появи Архангела Гавриїла Вона читала книгу пророка Ісаї, де є пророцтво, яке повторено євангелістом Матвієм: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому Еммануїл, що означає з нами Бог »(Мт 1:23).

Білоруська (Київського Православ’я) ікона Благовіщення Богородиці І-й половини XVIII ст. походить з Преображенської церкви с. Коматово Гродненської області. Образ стилістично повністю належить до епохи розквіту бароко. Потужна фігура Гавриїла, одягнена в червоний плащ, займає мало не половину композиції. Архангел так стрімко наблизився до Марії, що Вона навіть відсахнулася назад, немов захищаючись боязко піднятою правою рукою, а лівою спираючись на підставку з розкритою книгою. Струнка фігура Марії повернута так, ніби Вона слухає Михайла і дивиться на нього з недовірою. Блакитне небо вгорі змінюється вохристими хмарами з жовтим просвітом; янголята-пупси кидають перед Марією розкриті квіти – білі троянди, тюльпани і нарциси.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Сьогодні, улюблені во Христі брати і сестри, коли Свята Православна Церква оспівує Преславне Благовіщення Архангела Гавриїла Пречистій і Преблагословенній Діві Марії. Наше серце б’ється як джерело, і з нього витікають ріки живі, сповненні трепетного почуття любові і благоговіння перед цим, чистим як ранкова роса, проникливим, як Божа мудрість, поглядом, повним миру і благочестя.

Сповнився час і ліствиці, яку бачив у видінні патріарх Яків, торкнулась небес – і зійшла Благодать Божа через Благовіщення. Людство, яке занепадало у холодному і темному лабіринті, побачило світло, відчуло, що збувається обітниця дана Богом ще у раю, де Він сказав: «Насіння жінки зітре голову змія».

І ось небеса торжествують, порушуються закони природи, бо те, що сказав Ісая, натхненний Святим Духом, збулося сьогодні. «Ось Діва зачне і породить Сина і породить Сина і дадуть Йому Ім’я Емануїл, що означає: з нами Бог!». Бог, Який сказав Єві: «В болях будеш народжувати дітей» тепер змінює цей біль на радість, яку приносить Діві Ангел кажучи: «Радуйся Благодатная Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками».

Блаженний Феофілакт Болгарський говорить: «Відкриймо очі, бо Назарет, означає – освячення, й насправді освятився сьогодні, бо чоловік Божий, Архангел Гавриїл, явився своїй Володарці – Маріам, що звістити Їй тайну Господню». Вона ж,  затривожилася від цих слів, та й почала роздумувати, що б могло означати це привітання.

Від слів небесного посланця Вона стривожилася тому, що в Її душі зустрілись Її благочестиве смирення, Її внутрішній спокій і дівство з таким великим возвеличенням. Тривога могла збільшитись і від слів сказаних Архангелом: «Благословенна Ти між жінками». Не сказав, що благословенна між дівами, чи людьми, а між жінками. І цими словами привідкрив Їй тайну, що і Їй належить бути матір’ю.

Діва Марія почала роздумувати, яку тайну несуть у собі ці слова, яку волю Божу Їй звіщають? І не лише тривога, але й деякий священний страх увійшов у Її душу. Тому Архангел сказав до Неї: «Не бійся Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога! І ось Ти зачнеш у лоні своїм, і Сина породиш, і даси Йому ім’я Ісус». Марія ж ревнуючи про чистоту і святість дівства, але переповнена смиренням і покорою, звертається до Святого благовістителя із запитанням: «Як же це станеться коли Я мужа не знаю?». У цих словах немає сумніву, немає невірства. «Це запитання – говорить блаженний Феофілакт – виражає не сумнів, а бажання пізнати образ Божий, тому слова Її сповнені глибокого смирення і благочестивої покори. І промовив у відповідь до Неї ангел: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього огорне Тебе, і Той, що народиться, буде Син Божий!»

Ось світло! Ось – образ! На який дивлячись духовними очима, бачимо незбагненний лик Святої Тройці – який відкрився людям у тайні Боговтілення.

Із слів ангела, ми розуміємо, що Боговтілення відбувається силою згори: силою Всевишнього Бога Отця, нашестям Святого Духа, волею Самого Предвічного Сина Божого, Котрий приймає, як храм – лоно Пренепорочної Чистої Діви. Вся блага звістка Архангела присвячена Боговтіленню, явленню Бога в тілі в людському образі – Сина Божого обіцяного Спасителя.

Отже, тайна Благовіщення Пресвятої Діви Марії про Боговтілення містила в собі тайну участі у цьому Боговтіленні всіх Трьох Іпостасей Божества. Так Єдиносущна і нероздільна Свята Тройця виявила тайну своєї участі в  найпершому і головному таїнстві нашого спасіння.

Звістивши Пресвятій Діві волю Божу, ангел чекав відповіді – згоди Діви на слова його благовістя, Її внутрішнього, сокровенного прийняття Божої волі, чекав Її власного волевиявлення. Чекав… бо воля Божа ніколи не силує людську волю. Господь завжди чекає від людини добровільного кроку назустріч, чекає внутрішнього і щирого бажання виконати Його волю.

І Пречиста Діва відповідає: Я раба Господня; нехай буде мені згідно з словом Твоїм!». Ця відповідь несла у собі зміст добровільного рішення виконати волю Божу, від усього серця послужити Богові почуттями, волею, розумом та всім своїм єством. «Тоді, – каже євангеліст – відійшов від Неї Ангел».

Це велике і незбагненне за своєю внутрішньою суттю таїнство сьогодні святкує Свята Православна Церква, називаючи його святом Благовіщення Пресвятій Богородиці. Зміст цього свята коротко відкриває його тропар у якому говориться: «Сьогодні початок нашого спасіння і виявлення предвічної таємниці: Син Божий Сином Діви стає і Гавриїл про благодать благовістить. Тому і ми з ним до Богородиці взиваймо. Радуйся Благодатна, Господь з Тобою» (Тропар свята).

свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП

Хрестопоклонна неділя була затверджена святими отцями в середині Великого посту, щоб Хрест Христовий був поставлений в центрі храму як прапор. Щоб, якщо ми вибилися з сил, втомилися і ослабли, ми змогли побачити Хрест Христовий, на якому Він був розп’ятий за нас, і надихнутися, згадати, з якої причини ми встали на шлях чесноти, продовжити пост і всю нашу духовну боротьбу. Хрест також є символом благословення і джерелом зцілення в тому випадку, якщо ми втомилися, відчули нездужання і слабкість під час посту. Хрест Христовий знаходиться тут, щоб зцілити нас, зміцнити нашу душу і тіло.

Отже, Хрестопоклонна неділя є свого роду нагадуванням і зміцненням в духовній боротьбі. Адже християнин не мислиться без духовної боротьби.

Історичний шлях: Благовіщення – Різдво – Розп’яття – Воскресіння – Вознесіння .

Благовіщення – це, з одного боку, таїнство (ми поговоримо про це нижче), а з іншого – подія, що відбулася. Чому воно носить таку назву? Тому що стало благою звісткою, радісним повідомленням. Це перша звістка про те, що гряде Месія, що Бог поруч і не забув нас. Він гряде, щоб врятувати нас. І як Він врятує нас? За допомогою Хреста.

Благовіщення як таїнство.

Благовіщення Пресвятої Богородиці є історичним початком шляху до Розп’яття. Адже Бог прийшов, щоб бути розіп’ятим.

Благовіщення – це наша особиста згода: «Я раба Господня, нехай буде мені по слову Твоєму», початок прийняття запрошення і заклик Христа підняти Хрест: «якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною; Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її» (Лк.9: 23-24). Таким чином, ми повинні дати добровільну згоду, тобто по вільній волі сказати «так», провідне людини від невір’я до віри, від бездіяльності до дії, від вигнання перших людей до брами Царства Небесного, від смерті до життя, якою є Сам Христос.

Господь наш Ісус Христос, щоб стати людиною і врятувати світ, повинен був прийняти людську природу через людину. Він не був перетворений: Богородиця стала Тієї, Хто наділив Його природою людини. І Він прийняв її не насильно, але вільно. Ця згода нашої Матері, і саме тому ми радо вітаємо Її: адже Її згода – це згода всього людського роду, «так» кожного з нас. Таким чином, Христос сутнісна і іпостасна поєднав Божественну природу з людської і за допомогою Хреста прийшов до Воскресіння. А значить, Христос – це досконалий Бог і досконала людина: дві природи в одній іпостасях.

Спаситель світу прийшов, щоб бути розіп’ятим. Ми сказали про це і будемо повторювати. Він – мета Благовіщення. Він став людиною не для того, щоб жити простим життям: женитися, створити сім’ю, стати щасливим за людськими мірками і померти в глибокій старості. Він прийшов з небесною місією: розп’ястися, щоб воскреснути і повернути весь людський рід до його первісного призначення – обожнення. Іншими словами, завдяки Христу люди можуть уподібнитися Богу, стати Богами по благодаті, свого роду, маленькими богами. Говорячи простою мовою, Розп’яття і Воскресіння – це якийсь новий «формат», що створює нові можливості для людської природи. Про те, що Господь прийшов на землю не для того, щоб жити, як проста людина, свідчать Розп’яття, Воскресіння, а також той факт, що Христос не досяг успіху як людина. Він не одружився, не створив сім’ю і в свої тридцять років залишив сімейну справу тесляра, щоб проповідувати свою місію – Євангеліє.

Отже, ми не можемо відокремити один від одного дві події: Благовіщеня і Розп’яття, оскільки Господь прийшов на землю, щоб бути розіп’ятим. І ще тому, що життя християнина – це безперервне «так», розпинати пристрасті і намагатися бути подібним Христу, щоб його духовні критерії завжди були ясні і він щодня повторював: «Я раба Господня, нехай буде мені по слову Твоєму».

Отже, нам необхідно розп’ястися – це стадія нашого духовного дозрівання. Як часто ми не тільки говоримо, а й робимо щось для Христа і ближнього? Адже хресний шлях – це шлях дорослішання, на якому слова стають справами. Ти набираєшся досвіду, удосконалюєшся. Все, що ти говориш, духовно дозріваючи, говори з вірою без жодного тиску з боку. І тоді будеш боротися з усіх своїх сил. Розпинаються не з жалюгідним виглядом, але відважно, з бажанням побороти свої пристрасті. А зброя твоя – піст і молитва. Отже, встань на боротьбу з пристрастями. Лише тоді серце твоє зігріється, лише тоді ти отримаєш перемогу над лінощами і жорстокосердістю, лише тоді серце твоє прийме благодать Божу, яка несе Божественне блаженство.

Ми, християни, добровільно піддаємо себе випробуванням немічністю. Це не злидні і не скорбота. Це від лукавого. Але ми добровільно встаємо на шлях духовної боротьби, щоб удосконалюватися духовно і зуміти стати причасниками вічного Воскресіння Христового і завжди перебувати в Його обіймах далеко від усякої скорботи і темряви.

«Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене. Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. І милість Твоя буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні» (Пс. 22)

Григорій Тзівелекіс, богослов.

Переклад українською – “Київське Православ’я”

КОНДАК 1

Мужній Провідниці, що рятує від бід, величальну пісню співаємо ми, раби Твої, Богородице; а Ти, що маєш силу непереможну, від усяких бід визволяй нас, що величаємо Тебе: Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

ІКОС 1

Ангел найстарший з Неба посланий був вітати Богородицю: радуйся. І враз з безтілесним словом втіленого бачачи Тебе, Господи, дивуючись і стоячи, співав їй:

Радуйся, бо через Тебе радість засяє.

Радуйся, бо через Тебе прокляття зникне.

Радуйся, Адама грішного поклику.

Радуйся, від сліз Євиних визволення.

Радуйся, для людських помислів Висото неприступна.

Радуйся, для ангельських очей Глибино непроглядна.

Радуйся, царський престоле.

Радуйся, бо Ти носиш Того, Хто все носить.

Радуйся, Зоре, що сонце попереджає.

Радуйся,Утробо Божого втілення.

Радуйся, бо Тобою відновлюється творіння.

Радуйся, бо через Тебе поклоняємось Творцеві.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 2

Знаючи себе чистою, свята Діва каже Гавриїлові: слово Твоє незрозуміле для душі моєї, бо як ти говориш про народження від Діви неневісної, співаючи: Алилуя.

ІКОС 2

Намагаючись зрозуміти незбагненну вістку, запитала Пречиста слугу Божого: з лона чистого, як можливо народитися Синові, скажи Мені? Він же відповів їй зі страхом, так співаючи:

Радуйся, ради невимовної Таємнице.

Радуйся, Віро для тих, хто потребує мовчання.

Радуйся, Початку чудес Христових.

Радуйся, наказів Його Книго.

Радуйся, Коліснице небесна, що нею Бог зійде.

Радуйся, Мосте, що провадить від землі до неба.

Радуйся, ангелів всехвальне Чудо.

Радуйся, злих духів болюча Рано.

Радуйся, бо Ти породила Світло.

Радуйся, бо коли це сталося Ти нікому не відкрила.

Радуйся, бо Ти розумом мудреців перевершуєш.

Радуйся, бо Ти розумінням вірних просвітлюєш.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 3

Сила найвищого осінила тоді зачаттям Діву неневісну і доброплідне лоно її, і як ниву родючу показала усім, хто хоче спастися, завжди співаючи: Алилуя.

ІКОС 3

Маючи лоно, що Бога прийняла, Діва поспішила до Єлизавети: немовлятко тієї враз почувши привітання її, радіючи і заворушившись в лоні, наче піснями співало Богородиці:

Радуйся, Паросте гілки нев’янучої.

Радуйся, Плоде придбання нетлінного.

Радуйся, Дерево, що виростило істинного Чоловіколюбця.

Радуйся, що народила життя нашого Садівничого.

Радуйся, ниво, що родиш вельми плідною щедрістю.

Радуйся, трапезо, що носиш достаток милостей.

Радуйся, раю, що пишно процвітаєш.

Радуйся, бо Ти для душ пристановище готуєш.

Радуйся, приємне молитви кадило.

Радуйся, усього світу очищення.

Радуйся, Боже благовоління до смертних.

Радуйся, смертних до Бога дерзання.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 4

Маючи в собі бурю сумнівних думок, ціломудренний Йосиф

засмутився, дивлячись на Тебе, що мужа не знала, думаючи, що Тебе, Непорочна, зведено. Коли ж довідався про зачаття від Духа Святого, то заспівав: Алилуя.

ІКОС 4

Пастухи почувши, як ангели співали про тілесне Христове пришестя, поспішили до Нього як до Пастиря і побачивши Його як ягнятко непорочне в утробі Марії випасене, заспівали їй:

Радуйся, Ягнятка й Пастуха Мати.

Радуйся, кошаро овець словесних.

Радуйся, невидимих ворогів муко.

Радуйся, райських дверей відчинення.

Радуйся, бо небесні радіють із земними.

Радуйся, бо земні торжествують(ликуют) з небесними.

Радуйся, невмовкаючі уста апостолів.

Радуйся, непереможна мужносте мучеників.

Радуйся, твердої віри утвердження.

Радуйся, світле пізнання благодаті.

Радуйся, бо Тобою пекло спустошене.

Радуйся, бо через Тебе ми удостоїлися слави.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 5

Побачивши боговедену зорю, мудреці слідом за нею пішли і тримаючись її, як свічника, дійшли до могутнього Царя й досягнувши Недосяжного, зраділи, співаючи Йому: Алилуя.

ІКОС 5

Коли юнаки халдейські побачили на руках Діви Того, Хто руками Своїми сотворив людей, і вважаючи Його Владикою, хоч і мав Він вигляд раба, поспішили дарами Йому послужити і заспівати Благословенній:

Радуйся, Мати Зорі, що ніколи не заходить.

Радуйся, Зоре дня таємничого.

Радуйся, що ніч омани загасила.

Радуйся, бо Ти тайновидців Святої Тройці просвічуєш.

Радуйся, що лютого мучителя з начальства скинула.

Радуйся, що Господа – Людинолюбця Христа показала.

Радуйся, бо Ти від служби ідольської охороняєш. Радуйся, бо Ти від лихих вчинків відвертаєш. Радуйся, що поклоніння вогневі припинила. Радуйся, бо Ти з полум’я пристрастей визволяєш. Радуйся, для вірних чистоти Навчителько. Радуйся, усього роду Радосте. Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 6

Мудреці-благовісники, ведені Богом, повернулись до Вавилона, коли справдилося пророцтво, і всі проповідували про Тебе, Христа, покинувши Ірода як безумного, що не вмів співати: Алилуя.

ІКОС 6

Засяявши в Єгипті світлом істини Ти розігнав темряву омани: ідоли ж, не витерпівши сили Твоєї, Спасе, попадали, а ті, що визволились від них, співали Богородиці:

Радуйся, людей поправо.

Радуйся, демонів поразко.

Радуйся, що оману неправди знищила.

Радуйся, що ідольську облесливість виявила.

Радуйся, море, що потопило фараона духовного.

Радуйся, каменю, що напоїв тих, хто прагне.

Радуйся, вогненний стовпе, що направляєш тих, хто перебуває у темряві.

Радуйся, покрово світу, ширша від хмари.

Радуйся, поживо, насліднице манни.

Радуйся, насолоди святої служителько

Радуйся, обітованна земле.

Радуйся, бо мед і молоко течуть із Тебе.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 7

Коли Симеон хотів відійти від цього світу спокусливого Ти, Господи, віддався йому як немовлятко, але він пізнав Тебе як Бога Найсвятішого. Через це й здивувався Твоїй невимовній премудрості, співаючи: Алилуя.

ІКОС 7

Нову істоту показав Творець, коли з’явився нам, що від Нього походимо, народившись від безсімейного лона й зберігши її такою, якою вона була, – нетлінною, щоб ми бачачи чудо прославляли її, співаючи:

Радуйся, цвіте нетлінний.

Радуйся, вінче стримання.

Радуйся, осяяна подобою воскресіння.

Радуйся, що життя ангельське показала.

Радуйся, дерево доброплідне, плоди якого споживають вірні.

Радуйся, дерево вельмитінисте, що багатьох укриває.

Радуйся, що породила Визволителя поневолених.

Радуйся, що носила в утробі Наставника тих, що заблудили.

Радуйся, Судді праведного ублагання.

Радуйся, багатьох гріхів урощення.

Радуйся, для нагих одягу сміливості.

Радуйся, любове, що усяке бажання перемагає.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 8

Побачивши дивне народження відійдімо від цього світу, перенесімось розумом на Небо, бо заради цього Бог зійшов на землю, як; проста людина, бажаючи навернути до висот тих, що співають: Алилуя.

ІКОС 8

Увесь був на землі і Неба не покидав Бог – Слово незбагненне: то був Божий прихід, а не зміна місця, і народження від Діви, що Бога прийняла, слухаючи величання:

Радуйся, оселе Бога неосяжного.

Радуйся, двері дивної таємниці.

Радуйся, чудо для сумніву невірних.

Радуйся, безсумнівна славо для вірних.

Радуйся, свята коліснице Того, Хто перебував на Херувимах.

Радуйся, найславніша світлице Того, Хто живе на Серафимах.

Радуйся, що супротивників до згоди привела.

Радуйся, що дівство і народження поєднала.

Радуйся, бо Тобою знищено злочин.

Радуйся, бо Тобою відчинено рай. Радуйся, ключе Царства Христового. Радуйся, надіє благ вічних. Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 9

Уся природа ангельська здивувалася великому Твоєму втіленню, Господи: неприступного Бога побачила як доступну для всіх Людину, що з нами перебуває і чує від усіх: Алилуя.

ІКОС 9

Промовців багатомовних бачимо перед Тобою, Богородице, як риб безголосих, бо не розуміють вони, як Ти Дівою залишаєшся і мала можливість родити. Ми ж, дивуючись, з вірою співаємо:

Радуйся, премудрості Божої Заступнице.

Радуйся, промислу Його скарбнице.

Радуйся, бо немудрих Ти благочестивими робиш.

Радуйся, бо Ти хитрих безсловесно викриваєш.

Радуйся, що люті досліджувачі розумом помутніли.

Радуйся, що байкотворці втратили силу.

Радуйся, бо афінські хитрі плутаниці розкриваєш Ти.

Радуйся, бо Ти наповнюєш рибальські сіті.

Радуйся, бо Ти з глибини невідомості виводиш.

Радуйся, бо багатьом Ти розум просвічуєш.

Радуйся, Кораблю для тих, хто хоче спастися.

Радуйся, Пристане для тих, хто плаває по життєвому морю.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 10

Щоби спасти світ, Творець усього, Котрий Сам Себе обітував, прийшов у світ і бувши Пастирем, як Бог, заради нас явився нам людиною: подібних через подібне прикликавши, як Бог чує: Алилуя.

ІКОС 10

Ти є Стіною для дів, Богородице Діво, і для всіх, хто до Тебе прибігає, бо Творець неба і землі вибрав Тебе, Пречиста, вселившись в утробі Твоїй, і всіх навчив співати Тобі:

Радуйся, Стовпе дівства. Радуйся, Брамо спасіння. Радуйся, Начальнице духовного відродження. Радуйся, Подателько ласки Божої. Радуйся, бо Ти відродила тих, що зачаті не в шлюбі. Радуйся, бо Ти обмежених розумом караєш. Радуйся, бо Ти спокусника розуму знищуєш. Радуйся, бо Ти Сівача чистоти породила. Радуйся, світлице безсімейного втілення. Радуйся, що вірних привела до Господа. Радуйся, чистих дів добра Вихователько. Радуйся, бо Ти як невіста прибираєш святі душі. Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 11

Усякі піснеспіви перевершуються, коли торкаються до безлічі щедрот Твоїх, Господи. Бо коли б принесли ми Тобі, Царю Святий, стільки пісень, як піску на березі моря, то нічого б достойного не зробили порівняно з тим, що Ти дав тим, що співають: Алилуя.

ІКОС 11

Ми дивимось на Пречисту Діву як на світлоносну свічку, що з’явилася нам, коли ми перебували у темряві, бо засвічуючи духовне світло Вона приводить усіх до пізнання Бога, освітлюючи розум зорею, і прославляємо такими піснями:

Радуйся, Променю Сонця духовного.

Радуйся, Світило світла, що ніколи не заходить.

Радуйся, блискавко, що просвітлює душі.

Радуйся, бо Ти, як грім, ворогів лякаєш.

Радуйся, бо вельми ясним світлом сяєш.

Радуйся, бо Ти повноводну ріку милостей виливаєш.

Радуйся, образе живоносної купелі.

Радуйся, бо Ти грішну нечистоту знищуєш.

Радуйся, Купеле, що омиває совість.

Радуйся, Чаше, що подає радість.

Радуйся, Запаху пахощів Христових.

Радуйся, Вмістилище тайних веселощів.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 12

Захотівши дати людям милість прощення гріхів Той, Хто всі гріхи прощає, Сам прийшов до людей, котрі відійшли від ласки Його, і розірвавши рукопис, чує від усіх: Алилуя.

ІКОС 12

Оспівуючи Твоє Народження, величаємо Тебе всі, як одухотворений храм, Богородице: бо Господь, Котрий все утримує Своєю рукою, оселившись в утробі Твоїй, освятив і прославив Тебе, навчивши усіх співати Тобі:

Радуйся, Скиніє Бога-Слова.

Радуйся, від усіх святих Найсвятіша.

Радуйся, Ковчеже, позолочений Духом.

Радуйся, життя невичерпна Скарбнице.

Радуйся, дорогоцінний Вінче людей благочестивих.

Радуйся, чесна Похвало ієреїв благоговійних.

Радуйся, непохитний Стовпе Церкви Христової.

Радуйся, бо з Тобою перемог досягаємо.

Радуйся, бо з Тобою ворогів долаємо..

Радуйся, тіл наших оздоровлення.

радуйся, душ наших спасіння.

Радуйся, Мати Божа, Діво Неневісная.

КОНДАК 13

О Всехвальна Мати, що породила Найсвятіше Слово! Прийми сьогоднішні наші піснеспіви, від усякої напасті охорони всіх та від вічних муки вбережи тих, що співають про Тебе: Алилуя, алилуя, алилуя.

Цей кондак читають тричі, потім ікос 1-й та кондак 1-й.

МОЛИТВА

О Всесвята Господине, Богородице, вища від усіх Ангелів і Архангелів, чесніша від усього живого, помічнице ображених, надіє безнадійних, заступнице убогих, утіхо сумуючих, годувальнице прагнучих, одеже нагих, хворих зцілення, грішних спасіння, усіх християн допомого і заступництво.

О Всемилостива Господине, Діво Богородице, Володарко, милістю Твоєю спаси і помилуй святіших патріархів православних, преосвященних митрополитів, архієпископів і єпископів, весь священичий і монаший чин, усіх православних християн ризою Твоєю чесною захисти; і ублагай, Володарко, із Тебе без сімені воплоченого Христа Бога нашого, хай підкріпить нас силою Своєю з висоти проти невидимих і видимих ворогів наших. О Всемилостива Господине, Володарко, Богородице! Підніми нас з глибини гріховної і вбережи нас від голоду, згуби, від землетрусу і потопу, від вогню і меча, від нападів ворожих і міжусобної ворожнечі, від раптової смерті і нападів ворожих, від руйнівних вітрів, смертоносної язви і від усякого зла. Подай, Господине, мир і здоров’я рабам Твоїм, усім православним християнам, і просвіти їхній розум та очі до спасіння; й сподоби нас, грішних, рабів Твоїх, Царства Сина Твого, Христа Бога нашого; бо влада Його благословенна і прославлена, з Безначальним Його Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Його Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Улюблені брати і сестри!

Господь, по своїй невимовній і великій милості, дав нам досягнути половини Великого Посту. І ось сьогодні, у цю третю Неділю Великого посту, ми одночасно шануємо спасительний Хрест Господа і святкуємо Благовіщеня Пресвятої Богородиці.

Ці два свята тісно пов’язані між собою, бо без смирення Богородиці: «ось, раба Господня, нехай буде Мені за словом твоїм» (Лк. 1:38), було б неможливо втілення Сина Божого і наше спасіння. Святитель Григорій Палама говорить, що втілення було б неможливо без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливо без Творчої волі Божої. У Благовіщені Діва смиренним розумом та серцем довірилася Богові до кінця, і в Її вселився Господь, бо «коли з насмішників Він насміхається, то смиренним дає благодать» (Прип. 3:34).

Богородиця, прийнявши благодать і честь стати Богоматір’ю, стала і Матір’ю всіх християн, які зробилися Її дітьми по усиновленню у Хреста Спасителя. Клопочучись перед Богом з тією сміливістю, яка властиво Матері по відношенню до Сина, Вона благає Його за всіх сірих, одиноких, полонених, хворих, зламаних серцем – врятувати їх, очистити від гріхів і страстей, щоб були вони гідними Царства Її Сина.

Свято Благовіщеня – це справжній гімн смирення Богу. Саме в глибині смирення розкривається любов до Бога, так само як і до людини. Тільки покірною людина може по-справжньому любити і Бога, і людину, тільки покірною людина! Тільки смиренність відкриває душу назустріч живлющим даром, які можуть обдарувати людину. І тому отримання благодаті дарів Святого Духа тільки і можливо силою смирення, про що завжди говорять усі Святі Отці нашої Православної Церкви.

Сьогодні, у часі Великого посту, ми повинні пам’ятати, що справжня покора в Богу, що покора спасіння, досягається тільки покаянням, постом і молитвою. Тому, ми повинні молити Богородицю про те, щоб Вона допомогла кожному з нас досягти хоч якоїсь міри  смирення спасіння, хоч в якійсь мірі схоже на смирення Тої, яка стала Божою Матір’ю. І будемо завжди, молячись, говорити разом з ангелами, разом з Архангелом: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою!»

У свято Благовіщеня будемо випробовувати себе: Чи відповідаємо ми на поклик Божий нашим життям за образом Божої Матері? Ця згода дасть нам мужність побачити, де наша сила і де наша неміч. Зрозуміти всі проблеми, що здаються безвихідними. Прийняти цю людину, цю дитину, цих батьків, цього супутника, цю вірність – цей хрест. Щоб ми не могли забути, що між усіма нами завжди присутня ця вирішальна розмова з Богом і Він чекає, коли двері, що розділяють нас один від одного, можуть відкритися. І немає іншого шляху відкриє ці двері ніж той, який пропонує нам Господь у Своєму Євангелії.

Шлях Великого посту, яким ми зараз йдемо до Бога, – це шлях рахунку сумління, покаяння, стриманості … Ми вже три тижні йдемо цим шляхом і, природно, відчуваємо втому. Наша Свята Православна Церква добре розуміє нас і ось ми, православні християни, здійснюючи духовну подорож у Небесний Єрусалим – до Пасхи Господньої, знаходимо в середині шляху «Древо хресне», щоб під його покровом набратися сил для подальшого шляху. Це аналогічно тому, як перед приходом царя, коли він повертався з перемогою, спочатку йдуть його прапори і скіпетри, і ось Хрест Господній передує перемозі Христа над смертю – Світлому Воскресінню.

Сьогодні ми слухали Святе Євангеліє, яке розповідала нам про те, як треба йти за Христом. Неможливо слухати ці слова без внутрішнього трепету. Вони, дійсно, як меч, пронизують душу і робиться страшно. Хто може ці слова прийняти? Хто може відкинути себе, життя своє закреслити до кінця і піти за Христом так, як Він велить? Хто може вислухати ці слова і сказати: так, я готовий все кинути заради Христа і Євангелія, щоб не відмовитися від Нього. Це дуже страшні слова. Страшніше тільки те, що говориться про розп’яття Христа.

Йти за Христом … Давайте вслухаємося в ці слова «якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій і йде за Мною» (Лк. 9:23). Це дуже важко і навіть боляче – «зречеться себе», зрозуміти, що не все, що в мені, – це я, що у мене немає вибору: присвятити життя тому, щоб у мені переміг, засяяв, відбився Христос або залишитися з тим , що я представляю з себе зараз. Або відкинути себе таким, який я є, – порочного, самолюбного, страсного – або не прийняти Христа. Ми ж часто хочемо бути і з Христом, і зі своїми вадами. Ми, обманюючи себе, як би говоримо: «Завтра, Господь, я постараюся бути таким, яким Ти хочеш мене бачити, а сьогодні дозволь мені ще побути таким, який я є». Але в останню неділю перед Постом ми читали заклик апостола Павла: “Настав уже час пробудитеся від сну» (Рим. 13:11). І якщо ми все ще говоримо: «Завтра, завтра …», то скажемо, нарешті, тепер, коли Церква поклоняється Хресту: «Сьогодні».

Ось перед нами лежить Хрест Животворящий. Тільки двічі в рік відбувається урочистий винос хреста з вівтаря на середину храму: у день підняття Святого Хреста і сьогодні, в Хрестопоклонну неділю. Але в першому випадку він підноситься над людьми, урочисто і переможно. Нині він – «лежить» перед нами. Адже тих, кого карали розп’яттям, спочатку клали на лежачий хрест і прибивали цвяхами, а потім вже цей хрест піднімали. У сьогоднішній день ми цьому Хресту поклоняємося, як би приносячи цю клятву, що так, ми йдемо за Тобою, готові себе відкинуті до кінця, готові все життя наше відкинути заради Тебе і не осоромити Твоїх слів. Готові? Чи не правда, це так? Чи справді ми так хочемо жити з Христом? Чи справді ми так можемо?

І ось, улюблені брати і сестри, для того щоб стверджуючи відповісти на ці питання і крокувати за Христом, ми спочатку повинні прийти в себе. Пробудитися, як колись прокинувся і розіп’яв себе блудний син. Він розіп’яв не тільки свої пристрасті і свої колишні погані бажання, але і свою гордість. Але і щоб пробачити, також потрібно себе розіп’яти. І батько теж це робить. Але не у відповідь на саморозп’яття сина. Любов батька ще раніше, від початку розп’ята, серце його давно відкрито, лише б син повернувся.

Але людина приходить в себе, коли усвідомлює, що саме йому, і нікому іншому призначений цей хрест, який лежить посеред храму. Здавалося б, як ніколи наблизилися страждання. Але насправді «нині ближче до нас спасіння». Здавалося б, прийшла ніч смерті, але насправді «ніч пройшла, а день наблизився», і «настав уже час пробудитися від сну». (Рим. 13:11-12). І не взявши хреста, неможливо «отримати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги».

Сучасний світ наповнений сказу, і ми разом з ним. Ми думаємо знайти наше життя, виходячи з нашого «я», замкнутого на собі, в той час як, живучи так, ми втрачаємо його. Божественна краса Хреста відкриває нам, що, тільки звернувшись спиною до своєї власної думки, до своєї любові, до своєї власної волі, тобто звернутися обличчям до Того, Хто не належить Собі, Хто дає всього Себе мені, я можу знайти життя, яке знайшло мене і полюбило мене.

Якщо ми це зрозуміємо, коли візьмемо хрест, коли через покаяння ми підходимо до причастя святих Христових Тайн, це має бути нашою молитвою, це повинно бути нашими головними словами: Господь, з Тобою готовий на смерть і в темницю. Ось почуття, з яким християнин повинен причащатися Святих Христових Тайн. Тому, що після причастя Господь саме це нам і дає – можливість бути з Ним. Адже «Тіло ламається» і «Кров проливається», це і є розп’яття Христове, той хрест, яким Христос нас спасає. Це і є жертва спокутування, що за нас принесена, і заклик до кожного з нас – стати Його Тілом, по-справжньому стати Його Церквою, крокувати за Ним до кінця.

Тому, улюблені мої, візьмемо ж швидше добровільно хрест свій і слідуємо слідом за Господом. Спробуємо скинути з себе старий одяг: свою горду думку, свої гріховне життя й засвоїти те, що для людини врятувати душу свою важливіше, ніж придбати весь світ. Так і ми, з милості Божої, станемо гідними бачити Царство Боже, велике в силі і незрівнянне в славі, де ангели зі святими невпинно прославляють Бога Живого, Отця, і Сина, і Святого Духа – Трійцю Єдиносущну і неподільну, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

прот. Сергій Горбик

Третя неділя Великого посту 2013 р. Б.