В 1586 році на Русь прибув Патріарх Великої Антіохії та усього Сходу – Йоаким ІV. Мета його поїздки була банальна – гроші. Справа в тому, що антіохійський патріарх за 5 років свого перебування на кафедрі набрав боргів і був винен на той час 8000 золотих.
Поїздивши Україною та Білорусією Йоаким ІV звернув свою увагу на Московське царство. Хоча московська митрополія і була вже більше 100 років неканонічною та розкольницькою, але все ж таки царство то було православне.
Йоакима ІV в Москві прийняв сам Феодор Іоаннович (син Іоанна ІV Грозного) та його шурин Борис Годунов. Його прийняли з розпростертими обіймами, навіть запросили на трапезу до царя. В очікуванні обіду йому запропонували оглянути облаштування та іконопис Успенського собору Московського Кремля. Коли Йоаким увійшов до собору, стрільці, які його супроводжували, замкнули двері. На зустріч йому йшов в повному облаченні та супроводі сонму священників ніким не визнаний московський митрополит Діонісій. Підійшовши до Йоакима Діонісій благословив останнього.
У Йоакима відняло мову. Мало того, що розкольник, та й ще митрополит благословляє патріарха та протягує руку для поцілунку. Московський митрополит розвернувшись увійшов до вівтаря й розпочав літургію. Антіохійському патріарху залишилося стояти біля заднього стовпа собору, як простому мирянину.
Таким чином Москві вдалося отримати визнання та канонічність своїх богослужінь від одного з чотирьох східних патріархів.
Аби Антіохійський Патріарх не репінився Москва розрахувалася б по всіх його боргах.
В 1588 році до Москви прибув Вселенський Патріарх Єремія ІІ. Проблем з приїздом не було, оскільки московська митрополія вже вважалася канонічною. Патріарх Єремія теж був в боргах, як в шовках і за розповіддю Йоакима вирішив зібрати в Москві трошки «милостині».
Але по приїзді до Москви Патріарх опинився під арештом в монастирській келії, в якій провів майже рік.
Йому відразу запропонували перенести кафедру Вселенської патріархії, яка перебуває під утисками турок, до Москви. Посидівши на воді та хлібі Патріарх підписав відповідну грамоту. Але, як потім виявилося, він не може перебувати в Москві, оскільки тут вже є кафедра московського митрополита Йова (його попередник Діонісій за те, що обматюкав царицю Ірину вже гриз сухарі). Тому Його Всесвятість Вселенський Патріарх, Архієпископ Константинополю-Нового Риму Єремія ІІ буде перебувати на першій московській кафедрі у Володимирі-на-Клязьмі. Жити в якомусь забутому селі Єремії не дуже хотілося. Разом з тим Москва могла в будь-який час оприлюднити бажання Патріарха виїхати зі Стамбулу, у зв’язку з утисками турок. Залишалося два виходи – або жити у Володимирі-на-Клязьмі, або сісти на палю в Стамбулі.
Врешті-решт домовилися: Патріарх висвячує в Москві Патріарха, повертається з грошима до Стамбулу, компромат спалюють.
23 січня 1589 року в царських палатах Вселенський патріарх Єремія ІІ поставив московського митрополита Йова Патріархом Московським, всієї Русі та північних країн. Грамота на утворення Московської Патріархії була підписана всіма Східними Патріархами (фальшиві підписи та печатки зазделегідь виготовили в Тайном приказє).
Так було створено Московську Патріархію.

Сергій Чаплигін