Традиція осіннього поминання предків сходить корінням у далеке дохристиянське минуле та присутнє практично у всіх народів Європи. Так, у стародавніх кельтів одним з головних свят року був Самайн (Samhain) – свято закінчення теплого часу року. В цей день, згідно з віруваннями кельтів, зникали звичайні перешкоди між світом живих і потойбічним світом, так що люди могли побувати у потойбічному світі, а духи – приходити на землю і навіть втручатися в справи смертних, а у чувашів жовтень вважається місяцем особливого поминання покійних предків. Також і у південних слов’ян є відповідний осінній день поминання – «Задушний»

Що стосується білорусів та українців, у нашому народному, дохристиянському календарі теж був присутні подібний день осіннього поминання – «Діди». За віруваннями, в ці дні померлі (діди, душі, батьки, мертві) приходять до своїх домівок на поминальну вечерю (яка теж може називатися Діди). У центральному Поліссі «Діди» справляють два дні (п’ятницю і суботу, в цьому випадку «Дідова п’ятниця» і «Бабина субота», або просто «Діди» і «Баби») – в п’ятницю готують пісну поминальну вечерю, а в суботу скоромний (з яєчнею, салом та молочними стравами) обід раніше звичайного або навіть сніданок.

Характерно, що народні звичаї балканських слов’ян у день осіннього поминання предків, збігаються, як з звичаями білорусів та українців, так і звичаями решти слов’янських народів Європи….

Отже, спільні народні звичаї осіннього поминання, які мають явне язичницьке походження, дають нам усі підстави стверджувати, що ця загальна слов’янська традиція має явне дохристиянське походження, як і відповідні звичаї деяких інших народів Європи.

Загалом, як вважає багата дослідників, звичай осіннього поминання померлих мав дуже глибокі коріння та поширення серед більшості народів Європи, християнізація якої відбувалася дуже повільно. Наприклад, хоча друга хвиля християнізації Германії почалася після Великого переселення народів, але до кінця V-VI ст. серед германських племен християн практично не було. Тільки до кінця VIII ст. християнська віра знову перемогла на всій території Німеччини.

Намагаючись пришвидшити християнізацію та перемогти язичницькі звичаї германських та скандинавських народів, Католицька Церква почала активно «вбудовувати» народні звичаї у християнський календар. Цей процес не обминув і день осіннього поминання предків, вже у VIII ст. у Римі, а з IX ст. повсюдно на Заході 1 листопада стало святкуватися як день Всіх святих. У 994-1048 рр. абат Клюнійського монастиря, св. Оділо, закріпив за 2 листопада поминання всіх покійних вірних. З тих часів ця традиція набула широкого поширення у Католицької Церкві.

Що стосується Візантійської імперії, найперше православних греків, то, тут, через тривалу християнську традицію, практично не існувало подібної язичницької традиції поминання, тому подібне свята відсутнє у грецьких літургійних книгах (Типікон, Мінеях), і, відповідно, у більшості ранньослов’янських перекладах, зокрема це стосується і традиції Київського Православ’я.

Повстання православної, переважно слов’янської, традиції відзначення Димитрівської поминальної суботи, дослідники пов’язують зі слов’янські просвітителями та проповідниками християнства, творці слов’янської азбуки, першими перекладачами богослужбових книг на слов’янську мову, святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Саме вони, під час своєї т.зв. «хозарської місії», а потім – під час християнізації Моравії та загалом слов’ян (їх єпархія досягала сучасних українських земель), стикнулися з глибоким звичаєм осіннього вшанування предків. Отже, як вважають дослідники, перед святими братами повстало питання християнізації цього слов’янського поминального дня, і, цілком логічно, що воно було пов’язано з пам’яттю св. Димитрія Солунського, який був одним з найбільш шанованих святих у їх рідному місті.

Що правда, деякі дослідники пов’язують «прив’язку» осіннього дня поминання предків до постаті св. Димитрія Солунського через близькість до відповідного дня  у католицької традиції, адже св. Кирила і Мефодій мали певний канонічний зв’язок з Римом, зокрема з папами Андріаном ІІ та Іоаном VIII.

З решти, і Святитель Димитрій Ростовський висловлює думку, що Димитрівська поминальна субота замінила собою язичницькі осінні тризни. З прийняттям християнства давня традиція збереглася, – продовжує святитель Димитрій, – але, зрозуміло, прийняла інший характер, бо Свята Церква все добре збирає звідусіль, але облагороджує, удосконалює, підносить….

Оскільки Димитрівська поминальна субота була виключно локальним, слов’янським, звичаєм, вона, як ми вже відзначали вище, не знайшла свого відображення у богослужбовій літературі Константинопольського патріархату, з якій, як відомо, переважно робилися слов’янські переклади, зокрема й Київського Православ’я. Ця традиція відома лише по соборним «Чиновникам» і монастирським «Обхідникам», у яких відображені особливості реальної богослужбової практики храмів і монастирів Київської митрополії. У останніх під нею вказується поминання тільки спочилої монастирської братії. Одним з перших згадок Димитрівської суботи, як дня поминання всіх покійних є вказівка у збірнику XV століття новгородського походження

Але, коли це місцево поминання, як традиційно, було у більшості єпархій Київської митрополії історично, то який стосунок це має до «Димитрія Донського»?

Тут варто згадати кілька моментів:

По перше, Білорусь, відповідно й єпархії Київської митрополії Константинопольського Патріархату на її території, ніколи не булі під Татаро-Монгольським пануванням.

По друге, у 1362 р. відбулася битва між білоруським (литовським) військом Великого князя Литовського Ольгерда та військами монголо-татарських правителів Поділля, що відбулася на річці Сині Води. Наслідком здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар Київ і захоплений ними у середині ХІІІ століття, Поділля  та розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря. Перемога білорусько-українського війська у Синьоводській битві, яка відбулася задовго до  Куликовської битви 1380 року, визволила Українські землі від татарського панування та  підірвала могутність Золотої Орди

По-трете, На час т.зв. «Куликовської битви», білоруські та українські землі були об’єднані у окрему державу – Велике Князівство Литовське, яке знаходилася у жорсткій, у тому числі й релігійній, конфронтації з Москвою.

Отже, можемо зробити висновок, що на території сучасній Білорусі та України, християнське поминання померлих у Димитрівську поминальну суботу має давне, ще язичницьке, походження та аніяк не пов’язувалося, а ні з Димитрієм Донським, а ні з його перемогою над татарами у 1380 р.

Більш того, є всі підстави вважати, що до часів російського царя Івана Грозного, Московія цього поминального дня не знала, тут він відзначався виключно у деяких монастирях як поминання спочилих ченців. Тільки у ХVІ ст, Московський цар Іван IV Грозний уводить Димитрівську поминальну суботу як загальний день поминання спочилих православних християн Російської Православної Церви. Однак, як свідчать історичні документи, навіть ХVІІ – ХVІІІ ст.ст., російське православ’я аніяк не пов’язувала Димитрівську поминальну суботу з «Куликовською бітвою».

Перше, але дуже суперечливе, пов’язання Димитрівської поминальної суботи з Московським князем Димитрієм Донським та поминанням полеглих на Куликовому полі, ми знаходимо у духовному вірші «Вірш про Дмитрівську батьківську суботу, або Бачення Димитрія Донського», невідомого автора. Цей вірш був записаний російським етнографом Петром Безсоновим тільки у першої полові ХІХ ст. та раніше ніде, у тому числі різних літописних джерелах та оповіданнях про «Куликовську битву» ХІV – ХVІІІ ст.ст., не зустрічається (власне як і згадка про поминальну Димитрівську суботу). А на Півночі Російської імперії, ще в кінці XIX століття, осіннє поминання, як залишок давньої практики, відбувалося в Покровську суботу.

Саме з повідомлення, а потім публікації Петра Безсонова, почався політичний процес прив’язки Димитрівської поминальної суботи з Московською історичною подією, яка отримала своє сучасне російське тлумачення у 1903 році, коли було видано імператорський указ про здійснення в цей день панахиди за воїнами «за Віру, Царя и Отечество, на полі брані життя своє поклали».

Отже, можемо зробити наступний висновок: Димитрівська поминальна субота має свій початок у дохристиянських слов’янських віруваннях, яких на історичній території Московії не знали. Її відзначення білорусами та українцями аніяк не пов’язано, а ні з Димитрієм Донським, а ні з т.зв. «Куликовською битвою». А ті, хто свідомо поширяє московський міф, беруть участь у духовній гібридній війні на боці Московського Патріархату.

Використана література:

Афанасий (Сахаров). О поминовении усопших по уставу Православной церкви. М., 1998

Бессонов П. А. Калики перехожие. М., 1861. Вып. 1.

Голубинский Е. Е. Преподобный Сергий Радонежский и созданная им Троицкая лавра. М., 1909.

Денисов П. В. Религиозные верования чуваш. Чебоксары, 1959

Карамазов В. Д. Всеобщая история религий мира. М., 2011.

Рыбаков Б А. Язычество древних славян. М., 1981

Толстая С. М. Полесский народный календарь. М., 2005

Християнски празници и паметни дни. София, 1996

Широкова Н. С. Мифы кельтских народов. М., 2004

прот. Сергій Горбик

Сьогодні Вселенська поминальна субота. Це словосполучення вводить нас в таїнство Церкви, бо Церква є Собор. Церква об’єднує всіх, хто увійшов в неї і залишився в ній – тих, хто жив в апостольський час, коли народилася Церква, і живе в наш час. Різниця тільки в тому, що одні вже пройшли шлях спасіння й увійшли в Царство Небесне, а нам ще належить, як членам Церкви войовничої, ще спасатися, долаючи свою духовну слабість, долаючи опір диявола, і найважче, напевно, – опір світу, який, по слову святого апостола Іоана Богослова, існує в злі.

Сьогодні ми здійснюємо богослужіння в «пам’ять всіх від віку спочилих православних християн, батьків і братів наших». Справа в тому, що заупокійне богослужіння починається в Церкві не тоді, коли людина підійшла до краю свого життя, і не тоді, коли його останки принесли в храм Божий, і його оточує натовп близьких і родичів, які перебувають в збентеженні і деякій непричетності до тієї таємниці , яка відбулася з їх близькою людиною.

Ті, наші родичи або друзі, що відійшли в кращий світ, вже не повернуться до нас, ми на землі вже не побачимо їх, не почуємо улюбленого голосу, але все не закінчується земним життям. Смерть – є тільки перехід до досконалої повноти життя – і в цьому наша розрада, вся наша надія. Хоча вони не повернуться до нас, але ми підемо до них, коли покличе нас Господь.

Ставлення до смерті змінює дуже багато в сучасному житті людей. Ця тема стала непристойною, про неї не прийнято говорити. У деяких західних містах є розпорядження, яке забороняє траурним процесіям їздити вдень. В католицьких і протестантських країнах небіжчиків ховають в закритих трунах – не дай Бог побачити обличчя мертвої людини. І, часом, для сучасних європейців буває потрясінням, коли вони заходять в православний храм і бачать небіжчика з відкритим обличчям – вперше за багато років життя … Потрясіння – тому, що перш за все це далеко не так жахливо, як здається.

Святе Православ’я вчить нас, що людина як неповторна особистість не зникає безслідно. Тіло старіє, а людина себе всередині відчуває таким же, як була у юності. Чому? Тому що душа не змінюється, а вся наше внутрішнє життя – це властивості душі. Ми думаємо душею, наші почуття і емоції – це прояв душі. Душа – це те, що болить у людини, коли все тіло здорове. Адже, говоримо ж ми, що ні мозок болить, ні серцевий м’яз, – а «болить душа». Душа користується тілом – як музикант користується своїм інструментом. Якщо струна порвалась – ми вже не чуємо музики, але це ще не означає, що помер сам музикант.

Саме тому, наша молитва за упокій всіх, що колись жили на землі людей заснована, перш за все, на глибокій вірі в те, що душа і тіло людини безсмертні. Хтось може сказати: «Але як же людина безсмертна, якщо завжди поруч з нами існує смерть?» Немає людини, яка прожила б на землі вічно. Так, брати і сестри, чоловік, коли він згрішить, успадкував смерть. Але смерть не є знищенням, смерть є перехід з цього тимчасового земного життя в життя вічне і нескінченне. Смерть є двері, які введуть людину в Вічність.

Смерті немає, каже нам Церква, є тільки перехід з однієї форми буття в інше. Після виходу з тіла, душа потрапляє в нові умови життя. Вона по своїй волі не може вже змінити свого стану, як це було за життя на землі. І тут найважливіше значення набуває духовний зв’язок померлої людини з Церквою і тому з боку живих її членів необхідна молитва за померлих.

Тому, у Церкви є не тільки приватні богослужіння за покійними, приватні поминання, а й спільні поминання, їх кілька. У ці дні панахида, яка відбувається за всіма «від віку померлих отців, братів і сестер наших» називається Вселенської Панахидою. Наше суботнє богослужіння називається Вселенською заупокійною поминальною службою.

Саме таке поминання відбувається і напередодні свята Святої П’ятидесятниці, Дня Зішестя Святого Духа на апостолів, а через них і на всіх віруючих в Господа Ісуса Христа. Цією подією закінчилося домобудівництво нашого спасіння, яке торкнулося не тільки людей, що живуть на землі, а й тих, хто вже відійшов у інший світ. Благодать Духа Святого поширюється на всіх. Тому напередодні Святої Трійці ми здійснюємо це заупокійне богослужіння. Ці молитви за покійних допомагають нам придбати пам’ять смертну, щоб пам’ятати про свою останню годину і утримуватися від гріха. Будемо ж сьогодні старанні в молитві, щоб ті, хто упокоївся в мирі зі святими, які пішли в інший світ, далекі і близькі нам люди, отримали пробачення від милосердного Господа,

Сьогодні, напередодні П’ятидесятниці, ми щиро і ревно молимося за тих, кого Господь вже закликав в те, загробне життя. Ми молимося сьогодні про тих, хто удостоївся християнської кончини – мирної, спокійної, про тих, хто помер у покаянні, хто удостоївся Святого Причастя і Таїнства соборування і перейшов в те життя так непомітно, спокійно, природно, як проситься про це в єктенії за богослужінням : «Християнської кончини життя нашого безболісної, бездоганної, мирної …». Але ми також молимося і про тих, хто був застигнутий смертю раптово, кого вбила блискавка, хто загинув у катастрофі, землетрус, під час пожежі, – тоді, коли людина і не думала про смерть, була молода, сповнена сил і здоров’я, але раптово померла. Господь посилає ангела смерті, який бере цю душу і вона повинна вже йти до Престолу Божого та давати звіт про своє. До цієї молитви нас Свята Церква спонукає почуттям любові і любов покриває всі.

Кого ми найперше поминаємо сьогодні? Це наші спочили батьки, діди прадіди. Це, ті, хто поклав своє життя за нашу Батьківщину, бо «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). За них сьогодні наша молитва, наші сльози пам’яті, наша вдячність невимовна….

Євангеліє каже нам, що «віра без справ мертва», тому ця наша пам’ять, є також і милостинею, яку ми зобов’язані творити в продовження всього нашого життя. Цьому ми часом приділяємо недостатньо уваги, а насправді Господь не випадково посилає нам людей потребуючих, яких ми повинні самі бачити або шукати, щоб надати милостиню любові, а також в пам’ять про тих спочилих, за яких ми хочемо цю милостиню здійснити. І, подаючи їжу, одяг чи гроші, ми повинні попросити потребуючу людину, щоб вона згадала «за упокій» тієї людини, заради якого ми творимо цю милостиню.

Тому, намагаючись збудити нашу душу та наставити нас на шлях християнської милосердності, у дні Вселенського поминання покійних, Свята Церква особливо нагадує нам, що наше життя – це життя в любові Христової. Христос страждав за вас, пролив кров за нас, помер на Хресті за нас. Ми повинні виявляти нашу віру в любові до ближнього, але не тільки до тих, хто нас зараз оточує, але і в любові до тих, хто вже відійшов до Господа. Ця любов може проявлятися двояким чином. Це, перш за все, – молитва, молитва церковна тут, в храмі, за богослужінням, під час звершення Божественної Євхаристії, коли всі ми приходимо в храми Божі, пишемо і подаємо записки за упокій душ спочилих близьких, рідних, знайомих, дорогих нам людей, а також і молитва домашня, коли ми вдома читаємо Псалтир за спочилими.

Саме про це, спасительне для нас, Свята Церква нагадує нам в ці дні, щоб ми відклали всяке інше, житейське піклування, відклали свої лінощі і прийшли в храм Божий піднести щирі, гарячі молитви. Спочатку в церкві, а потім вдома і на могилах покійних, і подали милостиню, щоб Господь упокоїв тих, за кого ми молимося, в оселях праведних, не позбавив їх Свого Небесного Божественного Світла і помилував би і нас грішних. Амінь.

прот. Сергій Горбик

Кондак 1

Незбагненним промислом для вічного блага світ готуючи, людям час і образ кончини Ти, Господи, визначив; прости всім відвіку спочилим усі гріхи їхні, прийми їх в оселі світла і радості, поспіши відкрити їм обійми Отчі і почуй нас, що звершуємо їх пам’ять і співаємо:

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Ікос 1

Адама упалого і весь рід людський від вічної загибелі спасаючи, Ти, Благий, послав у світ Сина Твого, щоб Хрестом і Воскресінням Його і нам засяяло вічне життя. На безмежне Твоє милосердя уповаючи, чекаємо нетлінного Царства слави Твоєї, спочилим дарувати його просимо і молимося Тобі:

Звесели, Господи, душі, втомлені житейськими бурями, щоб вони забули скорботи і зітхання земні

Почуй їх, Господи, на лоні Твоєму, як мати дітей своїх, і скажи їм: прощаються вам гріхи ваші.

Прийми їх, Господи, у блаженне і тихе пристановище Твоє, щоб вони зраділи у божественній славі Твоїй.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 2

Осяянням Всевишнього просвітлений, преподобний Макарій почув голос від черепа язичницького: «Коли ви молитеся за страждаючих у пеклі, відрада буває язичникам». О дивна сила молитов християнських, якими підземне пекло освітлюється! Невірні разом з вірними приймають розраду, коли за весь світ взиваємо: Алілуя.

Ікос 2

Сказав колись Ісак Сирин: «Серце, яке милує, щогодинне приносить слізні молитви за людей і тварин і за все творіння, щоб збереглися і очистилися». Так і ми всі сміливо просимо у Господа допомоги всім відвіку спочилим, взиваючи:

Пошли нам, Господи, дар гарячої молитви за померлих.

Пом’яни, Господи, всіх, що заповідали нам, недостойним, молитися за них і очистити забуті ними гріхи.

Пом’яни, Господи, всіх, що були поховані без молитви; пом’яни, Господи, в оселі Твоїй усіх від скорботи або радості спочилих смертю несподіваною.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 3

Винні ми в бідах світу, в стражданні безсловесних тварин, у болістях і муках непорочних немовлят, бо гріхопадінням людей зруйнувалося блаженство і краса всіх істот. О найвеличніший із усіх невинних страждальців, Христе Боже наш! Ти єдиний можеш відпускати гріхи всім, подай світові першосне благоденство, щоб знайшли його мертві і живі, взиваючи: Алілуя.

Ікос 3

Світло тихе, Визволителю всього сусьвету, що любов’ю весь світ обіймаєш, ось чується з Хреста волання Твоє за ворогів: «Отче, відпусти їм!» Ім’ям Твого всепрощення і ми насмілюємося молитися Отцю Небесному за вічний спочин Твоїх і наших ворогів:

Прости, Господи, тих, що пролили невинну кров і засіяли житейський наш шлях скорботами, що своє благоденство влаштували сльозами ближніх своїх.

Не засуди, Господи, тих, що гнали нас наклепами і злобою, віддай їм милістю; за тих, кого ми скривдили і зневажили несвідомо, нехай буде свята наша молитва за них таїнством примирення.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 4

Спаси, Господи, тих, що в тяжких муках сконали, убієнних, живиш похованих, землею засипаних, вогнем і хвилями поглинутих, звірами роздертих, від голоду, морозу, бурі або падіння з висоти померлих, подай їм радість Твою вічну за скорботну кончину. Нехай вони благословляють час своїх страждань як день звільнення, співаючи: Алілуя.

Ікос 4

Усім, кого прийняла могила у світлій юності, хто на землі терновий вінець страждань прийняв, хто земної радості не побачив, воздай їм, Господи, щедротами Твоїми невичерпної любові. Від тяжких трудів померлим, Господи, подай нагороду.

Прийми, Господи, у райські чертоги юнаків і дів і сподоби їх веселості на вечері Сина Твого. Утіш, Господи, скорботу батьків за дітей своїх померлих.

Упокой, Господи, всіх, хто не мав ні родичів, ні близьких, за яких немає кому піднести молитву до Тебе, Сотворите ля, нехай щезнуть гріхи їхні від сяяння всепрощення Твого.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 5

Як останнє знамення для напоумлення і покаяння Ти, Господи, дарував смерть. Під час суворого її блищання суєта земна розкривається, пристрасті плотські і страждання затихають, непокірний розум смиряється. Правда вічна відкривається, обтяжені ж гріхами і безбожники на смертному ложі сповідують Твоє вічне буття і до милосердя Твого взивають: Алілуя.

Ікос 5

Отче всякої утіхи, Ти сонцем освітлюєш, плодами насолоджуєш, красою світу друзів і ворогів веселиш. Віруємо, що і за гробом Твоє милосердя не вичерпується, що милує всіма відкинутих грішників. Сумуємо за жорстоких і беззаконних хулителів святині Твоєї. Нехай буде над ними спасаюча блага воля Твоя. Прости, Господи, тих, що без покаяння померли; спаси тих, що в затьмаренні розуму свого самі себе згубили; нехай погасне гріховне їх полум’я у морі благодаті Твоєї.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 6

Страшним є морок душі, що від Бога віддалилася, совісті докори, скрегіт зубів, вогонь невгасимий і черва невмируща. Жахаюся такої долі і, як за самого себе, молюся за страждаючих у пеклі. Нехай зійде на них росою прохолоди наша пісня: Алілуя.

Ікос 6

Засяяло світло Твоє, Христе Боже наш, на тих, що сидять у темряві і тіні смертній, і сущих у пеклі і до Тебе взивати не можуть, У глибини землі зійшовши, Господи, виведи тих, хто через гріхи з Тобою розлучився, але не відрікся від Тебе. Діти Твої страждають люто, помилуй їх. Згрішили вони проти Тебе і перед Тобою, безмежно тяжкі гріхи їхні, милість же Твоя невичерпна.

Відвідай гірку убогість душ, що від Тебе віддалилися; помилуй, Господи, тих, що гнали істину несвідомо; нехай буде їм любов Твоя не вогнем, що спалює, а райською прохолодою.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 7

Допомогу подати правицею Своєю поспішаючи спочилим рабам Своїм, явися нам, Господи, у видіннях таємничих, ясновидно, на молитву нас надихаючи, щоб, поминаючи спочилих, ми творили за них благі діла і подвиги, взиваючи: Алілуя.

Ікос 7

Церква Христова Вселенська безперестанно щогодинно підносить молитви за спочилих по всій землі, бо гріхи світу омиваються пречистою кров’ю Божественного Агнця від смерті до життя і від землі до Небес силою молитов за душі спочилих перед вівтарем Божим.

Нехай буде, Господи, заступництво Церкви для померлих сходинками на Небеса. Помилуй їх, Господи, заступництвом Пресвятої Богородиці і всіх святих. Прости їм гріхи, заради вірних Твоїх, що день і ніч до Тебе взивають. Заради незлобивих немовлят помилуй, Господи, батьків їхніх, і сльозами матерів їхніх визволи дітей їхніх від гріхів.

Молитвами безвинних страдників, за кров мучеників пощади і помилуй грішників. Прийми, Господи, молитви наші і милостині як спомин чеснот їхніх.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 8

Увесь світ є спільною священною могилою, бо на всякому місці є порох отців і братів наших. Єдиний, що незмінно полюбив нас, Христе Боже наш, прости всіх померлих від початку і донині, щоб вони співали безмежною любов’ю: Алілуя.

Ікос 8

Гряде день, як піч палаюча, день великий і страшний останнього Суду, тайни людські відкриються, книги совісті розгорнуться. «Примиріться з Богом!» – взиває апостол Павло. Примиріться раніше того страшного дня.

Допоможи нам, Господи, сльозами живих поповнити невистачаюче померлих. Нехай буде їм, Господи, голос сурми ангельської благовістям спасіння, і в час Суду Твого сподоби їх радісного помилування.

Увінчай, Господи, славою за Тебе постраждалих і покрий гріхи немічних благістю Твоєю. Господи, Ти всіх на ім’я знаєш, пом’яни тих, що в чернечому образі спасалися, пом’яни благословенних пастирів з дітьми їхніми.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 9

Благословляйте швидкоплинний час. Кожна бо година, кожна миттєвість наближає до вічності. Нова скорбота, нова сивина є вісники грядущого світу, свідки тління земного, які сповіщають, що все минає, що Царство вічне наближається, де немає ні сліз, ні зітхання, але відрадний спів: Алілуя.

Ікос 9

Як дерево у свій час листя свого позбавляється, так і наші дні кожного року зменшуються. В’яне і юності свято, світильник радості гасне, наближається відчуження старості. Друзі і родичі помирають. Де ви, юні, радіючі? Безмовні гроби їхні, але душі їхні у правиці Твоїй. Думаємо про споглядання їхнє зі світу духовного. Господи, Ти є Сонце пресвітле, осяй і зігрій оселі померлих. Нехай навіки пройде час гіркого розлучення. Сподоби нас радісної зустрічі на Небесах.

Сотвори, Господи, щоб ми були єдине з Тобою.

Поверни, Господи, померлим чистоту дитинства і благодушність юності, і святом Пасхи нехай буде для них життя вічне.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 10

Проливаючи тихі сльози на могилах родичів наших, молимося з надією і з упованням взиваємо: скажи нам, Господи, що Ти простив гріхи їхні! Дай про це таємне одкровення духу нашому, щоб ми співали: Алілуя.

Ікос 10

Усю пройдену путь життя нашого бачу я, оглядаючись, як багато людей від першого дня і донині відійшло, і багато з них добре мені вчинили. Любов’ю своєю достойне їм віддаючи, взиваю до Тебе:

Сподоби, Господи, слави Небесної батьків моїх і ближніх моїх, що над постіллю моєю немовляти пильнували, зростили і виховали мене.

Прослав, Господи, перед ангелами святими всіх, хто благовістував мені слово спасіння, що вчили мене добра і правди святим прикладом життя свого.

Насолоди, Господи, тих, що у дні скорботи моєї послужили мені таємничою манною.

Усіх добродійників і благодійників нагороди і спаси.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 11

Де ти, жало смерті, де морок і страх твій, що був раніше? Віднині ти бажана, бо нерозлучно з’єднуєш з Богом. Великий спокій суботства таємничого. Бажання маю померти і бути з Христом, взиває апостол. Тому і ми, дивлячись на смерть як на стежку до вічного життя, взиваємо: Алілуя.

Ікос 11

Воскреснуть мертві, і встануть сущі у гробах, і звеселяться ті, що живуть на землі, бо повстануть тіла духовні, світло прославлені, нетлінні. Кістки сухі, слухайте слово Господнє: «Ось я введу в вас дух життя, і дам на вас жили, і одягну на вас плоть, і простягну по вас шкіру».

Повстаньте із давно минулих часів викуплені кров’ю Сина Божого, оживлені смертю Його, засяяло бо на нас світло Воскресіння.

Відкрий їм, Господи, нині всю безодню досконалостей Твоїх. Ти сяяв їм світлом сонця і місяця, нехай побачать вони і славу променесяйних ликів ангельських.

Ти насолоджував їх величчю світил Небесних сходу і заходу, нехай же побачать вони і світло невечірнє Твого Божества.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 12

Плоть і кров Царства Божого не успадкують, поки живемо у плоті – відлучені від Христа. Якщо ж помремо, то оживемо для вічності. Подобає бо нашому тлінному тілу одягнутися в нетлінне і мертвому цьому засяяти безсмертям, щоб у світлі невечірнього дня співати: Алілуя.

Ікос 12

Чекаємо зустрічі з Господом, чекаємо ясної зорі Воскресіння, чекаємо пробудження із гробів родичів наших і знайомих і оживлення тих, що померли у величній красі життя. І торжествуємо грядуще Преображення всього творіння і до Оновителя нашого взиваємо:

Господи, Ти сотворив світ для торжества радості і добра, нас підняв із глибини гріховної до святості; дай померлим царювати посеред нового буття, нехай вони засяють, як світила на Небі, у день слави їхньої.

Нехай буде для них Агнець Божественний світлом невечірнім.

Дай, Господи, і нам святкувати з ними Пасху нетлінну. З’єднай померлих і живих у нескінченній радості.

Господи, Любов Невимовна, пом’яні спочилих рабів Твоїх.

Кондак 13

О Усемилосердний Отче безначальний, що усім хочеш спасіння, Ти Сина послав до загиблих і вилив Духа Животворчого! Помилуй, прости і спаси рідних і близьких для нас померлих і всіх відвіку спочилих і заступництвом їх відвідай нас, щоб разом з ними ми взивали до Тебе, Спасителя Бога, пісню перемоги: Алілуя.

Цей кондак читається тричі, Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.

Молитва за померлих

Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав і диявола знищив і життя світу Твоєму дарував! Сам, Господи, упокой душі спочилих рабів Твоїх: Святійших патріархів, високопреосвящених митрополитів, архієпископів і єпископів, що у священичому, церковному і чернечому чині Тобі послужили; будівничих святого храму цього, православних праотців, отців, братів і сестер наших, що тут лежать і всюди; вождів і воїнів, що за віру і вітчизну життя своє поклали, вірних убієнних в міжусобицях, тих що в бездонні водному свою кончину знайшли, згорілих, на морозі замерзлих, роздертих звірами, від голоду померлих, без покаяння несподівано померлих і тих, що не встигли примиритися з Церквою і зі своїми ворогами; самогубців, позбавлених розуму, всіх, що заповідали нам молитися, і вірних, що християнського поховання були позбавлені, у місті світлому, у місті квітучому, у місті спокою, де немає ні хвороб, ні печалі, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ними словом, чи ділом, чи думкою, як благий Чоловіколюбець Бог прости, бо немає людини, яка б жила і не згрішила, Ти бо єдиний без гріха, правда Твоя – правда повіки, і слово Твоє – істина. Бо Ти є Воскресіння, життя і спокій спочилих рабів твоїх (імена), Христе Боже наш, і Тобі славу відаємо з безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Для приготування святкового колива потрібно справжнє кондитерське мистецтво. Зазвичай кольоровим цукром пишеться ікона святого, пам’ять якого шанується, наприклад, святого Афанасія Афонського у монастирі валик Лавра, Іоана Предтечі в монастирі Діонісіат. Ці ікони з кольорового цукру – справжні витвори мистецтва, які, на жаль, не зберігаються, тому що коливо роздають і їдять.

Зазвичай коливо готують наступним чином: злегка товчену попередньо пшеницю замочують у воді приблизно на півгодини. Потім воду зливають і заливають окропом, варять до тих пір, поки пшениця не розкриється від варіння як квітка, а вода (відвар) перетвориться в кашку. Додають трохи солі.

Відвар відокремлюють і додають в нього цукор і корицю. Виходить смачний напій, який п’ють окремо. Потім промивають варену пшеницю водою і розкладають на просушування. За 2-3 години до Божественної Літургії в пшеницю додають терті сухарі, щоб вбралася вся зайва волога і пшениця залишилася абсолютно сухою. Тепер уже зерно готове. На свята його змішують з тертим фундуком або волоськими горіхами. Поверх зерна насипають шар цукру і роблять хрест цукром, підфарбованим корицею.

Ікони з цукру пишуться таким чином: сірником або дерев’яним кінчиком акварельного кисті за трафаретом видавлюють образ. Потім заповнюють різнобарвним цукром деталі (одяг, обличчя, волосся). Для прикраси використовують цукерочки – найчастіше сочевицю, занурену в срібну патоку.

І. Хатзіфоті

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Історичний екскурс, як у даному конкретному випадку, так і в будь-якому іншому питанні, що стосується богослужіння, робиться не з цікавості до історії, але обумовлений причинами більш суттєвими. Так ми обґрунтовуємо законність наших літургійних дій, у даному випадку, молитов про покійних, які здійснюються Церквою для упокоєння їхніх душ і розради живих. Так мислить, проповідує і живе традиційна Церква, якою і є Церква православна.

Традиція підтверджує і освячує нашу сучасну практику. Ми не робимо нововведень, але дотримуємося чину, висхідному до Господа Ісуса Христа, святих апостолів і отців Церкви. На цьому смиренні та довірі ми ґрунтувалися, і в ім’я його ми продовжуємо наше духовне і літургійне життя в лоні Церкви, сподіваючись на милість Божу і вірячи, що Його милосердя переможе безліч гріхів наших. Про це ми говоримо з відвагою під час уклінних молитов на вечірній у день П’ятидесятниці, що є по суті своїй заупокійними молитвами: «Очисти беззаконня наша щедротами Твоїми, супроти постав безодню щедрот Твоїх безлічі провин наших» (перше колінопреклоніння, перша молитва).

На питання, що задаються вірними і невірними, про те, яка користь для покійних від молитов, принесених за них живими, беручи до уваги, що «к пеклі немає покаяння», відповімо, простеживши церковну практику, яка йде з глибини століть. При своїй уявній простоті фраза: «так це було до нас» – висловлює усю нашу довіру, усю непорушну і живу надію нашу на милість Божу й одночасно всю нашу впевненість у тому, що церковна практика, яка відображає віру й істину одкровення Божого світу в Ісусі Христі, є для всіх нас гарантією того, що молитви наші відбуваються згідно з волею Божою і що вони будуть на благо душам покійних. Те, яким чином це відбувається, ми залишимо на волю незбагненного і неосяжного моря винахідливої любові Божої. Такою буде наша відповідь на питання, що стосується заупокійних служб із літургійної точки зору.

Зараз ми зупинимося лише на історико-літургійному аспекті цього питання.

Християнська Церква вже з самого початку свого існування ввела особливі молитви за упокій душ померлих отців і братів наших. Це є логічний наслідок її віри і вчення про те, що покійні віряни живуть у Христі і після смерті і що спілкування любові між живими і мертвими не перестає існувати, проявляючись у взаємних молитвах. Живі моляться за покійних, а покійні — у тому числі і святі, що мають до Бога дерзновення, — про живих. Так були встановлені особливі молитви і служби про спочилих у пам’ять про них, тобто поминальні служби. Таким чином, Церква продовжує загальнолюдські традиції і звичаї. Іншими словами, похоронні обряди, що існували в епоху пришестя Христа і в епоху зародження і поширення Церкви, християнізовані й очищені від забобонів і упереджень, набувають нового сенсу і змісту і продовжуються Церквою.

У Старому Завіті містяться відомості про юдейські обряди, що існували до Різдва Христового. У Книзі Товита 4: 17 є вказівка: «Роз­да­вай хліби твої біля гробу праведних», яке передбачає вчинення поминальних трапез на могилах або роздачу милостині бідним, очевидно, в якості поминального обряду за померлими. У Другій Книзі Макавеїв 12: 43 — 45 містяться відомості про вчинення жертв «за гріх» «померлих у благочесті». Юда Макавейський послав у храм Єрусалимський усе необхідне для вчинення жертв за загиблими на війні. Спорідненість із подібним, безсумнівно, більш пізнім, християнським обрядом очевидна.

Жертви і принесення мертвим здійснювали і язичники. Уже з гомерівської епохи були відомі так звані «заупокійні бенкети», на яких, згідно з повір’ям, померлий бенкетував разом із усіма присутніми. Ці заупокійні трапези проводилися в певні дні після дня смерті: у третій, у дев’ятий, у тридцятий і щороку в день народження померлого. І тут спорідненість із християнським обрядом очевидна.

Християни продовжують, як і слід було очікувати, попередню традицію в двох напрямках: по-перше, роздача милостині за померлих як вираження любові до них і до бідних, а по-друге, молитви. Уже “Апостольські Постанови” (кінець IV століття) рекомендують роздавати «із маєтку» померлого і «на поминання його» милостиню жебракам (Кн. 8: 42). Те ж саме радять Іоан Златоуст, Ієронім, Тертуліан, Псевдо-Афанасій та інші древні отці Церкви і християнські письменники. Одночасно на могилах померлих здійснюються «поминальні трапези» або «поминки», подекуди збереглися в різних, кілька видозмінених формах і до наших днів. І ці «поминальні трапези» також пов’язані з практикою роздачі милостині, бо на них спільно їли не тільки родичі і друзі померлого, але й священнослужителі, бідні і подорожні (Апост. Постанови Кн. 8: 44, «Сповідь» Августина VI, 2, Феодор Вальсамон та ін.). Слід зазначити духовний сенс, який надавав “Апостольські Постанови” цим спільним трапезам як справам молитви і заступництва живих за покійних («Коли ж покличуть вас на пам’ять їхню, то споживайте з благочинністю і страхом Божим, як такі, які можуть і заступатися за спочилих (Кн. 8: 44).

Проте вже в «Апостольських Постановах» ми знаходимо не тільки сформовані тексти молитов і дияконських виголошень «за спочилих у Христі братів наших», які, в основному, містять прохання і навіть формулювання, знайомі нам із уживаних нині молитов («пробачив йому всяку провину, вільну і невільну, і… привів його в країну благочестивих, що покояться в лоні Авраама і Ісаака та Якова… звідки втекли хвороба, і печаль, і зітхання» (Кн. 8: 41)), але й відомості про те, що вже існують у вигляді апостольських встановлень триденні, дев’ятиденний, сорокаденний і річні поминки. Із приводу кожних наводиться біблійне, або поверхневе богословське обґрунтування: «Здійснюйте ж третини спочилих у псалмах, читаннях і молитвах, заради Воскреслого в третій день, і десятину, на спогад сущих тут покійних, і сороковниці — за древнім зразком, — бо так народ ізраїльський оплакував Мойсея, — і річниці, про пам’ять покійного» (Кн. 8: 42). Східних богословських пояснень із посиланнями на Старий Завіт або на богословський символічний сенс чисел, або ж — ще частіше — на життя і на явлення Господа після Його воскресіння для обґрунтування вибору днів чинення поминання було запропоновано багато: Свята Трійця, триденне перебування у гробі Господа (триденне поминання), ангельські чини або священне число 3 × 3, або явлення Господа на восьмий день після Воскресіння (дев’ятиденне поминання), Вознесіння Господа через сорок днів після Воскресіння (сорокаденне) тощо. Святий Симеон Солунський указує і на інші пояснення, що існували в його час, згідно з якими дні поминання зв’язувалися, по-перше, з відповідними стадіями формування і розвитку плоду, а по-друге, з природним розкладом тіла після поховання. Ці теорії, засновані на медичних знаннях тієї епохи, відкидаються Симеоном, який справедливо вважає за краще «усе розуміти духовно і божественно і встановлень Церкви не пов’язувати з чуттєвими речами» (Діалог, глава 371). Однак важливо, що Церква зберегла дохристиянські обряди, що не суперечать її вченням, додала їм новий християнський сенс, видозмінивши деякі з них із богословських причин. Так, вона переставила тридцятий день на сороковий, очевидно, під впливом юдаїзму, а також пов’язавши цю подію з Вознесінням Христовим. Подібним чином відбуваються і щорічні поминання — не за днем плотського народження людини, але за днем її у Христі народження, тобто за днем закінчення життя і вступу її у справжнє життя, за днем «успіння» вірних, за «днем народження» їх у вічному житті. І тут Церква не займається безглуздими і марними війнами і боротьбою з примарами, але перетворює світ у Христі. Це дуже мудра тактика.

Зі статутів різних монастирів, що дійшли до нас, ми дізнаємося про заупокійні обряди, що відбувалися в монастирях і, очевидно, і в церквах у миру. Протягом сорока днів щодня під час вечірнього та ранкового богослужінь відбувалося особливе моління за померлих і приносилася за них безкровна жертва. На особливу важливість здійснення Божественної літургії за покійних, їх поминання, а також про користь для них від цього, указують святі отці, починаючи зі святого Кирила Єрусалимського (IV століття), що підкреслює, що «велика користь» буде душам, за які «приноситься моління, коли пропонується Свята і Страшна Жертва» (Катехізис, ч. 5, 9), і закінчуючи святим Симеоном Солунським (XV століття). Останній указує у зв’язку з традиційним літургійним богослов’ям, особливо при поминання покійних, коли виймається часточка з просфор, на найбільшу користь для померлих, бо так, через свою частку на дискосі, покійні таємниче і невидимо стають причасниками благодаті, долучаються, утішаються, рятуються і радіють у Христі (Діалог, глава 373). Для спочилих у період Великого Посту або в тому випадку, якщо період сорока літургій частково перетинається з ним, здійснюється особлива благочестива практика поминання. Триденне поминання відбувається в першу суботу, дев’ятиденне в другу, а сорокоуст починає служитися з понеділка Фоминого тижня. Це встановлення важливе в багатьох аспектах. Запам’ятаємо основний його зміст, який полягає в тому, що головне поминання покійного відбувається на Божественній літургії або, іншими словами, що справжнє вчинення поминання нерозривно пов’язане з вчиненням таїнства Святого Причастя.

Крім приватного поминання, яке здійснюється на кожен третій, дев’ятий, сороковий після успіння день і щорічного поминання покійного в день смерті, Церква включила в усі свої служби моління за упокій душ і про блаженної пам’яті ранішеспочилих отців і братів наших, тобто загальні моління і молитви, які можуть бути також віднесені до конкретних осіб при поминанні по іменах після загальної формули. Це відноситься до єктенії вечірні, утрені і Божественної літургії («Помилуй нас, Боже … Ще молимось про блаженну пам’ять і вічний спокій душ спочилих рабів Божих…»), до послідовностей проскомидії і після виголошення диптихів на Божественній літургії, до «Помолимося» полуношниці і повечір’я, до заупокійного тропаря на третєшостій годині й особливо у другій частині щоденної полуношниці, званої в джерелах «Трисвятим за покійних» і складеної з двох псалмів (120-го і 133-го), трисвятого, трьох заупокійних тропарів («Пом’яни, Господи, яко благий…» і т. д.), Богородичної і заупокійної молитви («Пом’яни, Господи, у надії воскресіння… »).

Покійним і благанням за них присвячені всі суботні дні року. У ці дні співаються заупокійні тропарі на кожній пісні канону октоїха, і, як правило, здійснюються заупокійні служби. Виняток становлять дві суботи на рік: Вселенські Батьківські суботи мясопусного тижня і П’ятидесятниці, бо це дні  загальних поминань, оскільки під час них «пам’ять здійснюємо за всіх від віку спочилих благочестивих християн, отців і братів наших». Вибір суботи як дня поминання пояснюється, по-перше, тим, що в Книзі Буття вона згадується як день, в який «спочив» Бог від усіх справ Своїх творення світу (Бут. 2: 2), а по-друге, тим, що саме в суботу Великої Страсної седмиці Господь наш Ісус Христос перебував у гробі. Подібні щорічні поминальні свята, надалі замінені на загальні поминання двох Вселенських Батьківських субот, які існували і в дохристиянському світі.

За матеріалами доповіді Іоанніса М. Фундуліса

Переклад українською здійснений адміністратором сайту http://svdh.dp.ua, перекладач – Ігор Ремез

Т

Для цієї мети її мудрий порядок встановив спеціальні молитви, богослужіння і дні, які присвячені спочилим братам. День суботи як день спокою – найбільш значний для молитви. Ми повинні упокоїть душі, що перейшли в інший світ. Також слід творити добро і милостиню на благо тих, кого вже немає серед нас. Ці діяння, разом з запропонованими молитвами, угодні Богові і є благодіянням по відношенню до тих братів наших, що вже відійшли до Господа. Крім того, Божественне милосердя і любов настільки великі, що знаходяться в безперервному пошуку «прийменників», щоб милостиво пробачити людину або в цьому житті, або в будучим.

Церковна традиція має багато прикладів, що свідчать про користь молитви заради спокою покійних. Тайна Божественної любові настільки велика, що переходить межі часу і місця і робить смерть, незважаючи на всю її болісність для людської природи, простим переходом від часового до вічного. У той же час смерть – це явище, що перевищує силу людського розуму (тому і володіє містичною природою) і людські рамки, але це є справжнє явище у Божественній реальності. Як і сказав про це незнайомий голос Антонію Великому, який турбувався про діяння Божественного Провидіння: «Будь уважний до самого себе: те, про що ти міркуєш, є суд Божий, і ти його не випробовуй» (PG 65, Антоній, 2).

Молитви Церкви за душі спочилих братів також відображають її милосердя: якщо старанно слухати тексти, можна виявити, що в них йдеться і про спочилих братів, померлих насильницькою смертю, раптово померлих і тих, що залишилися без узаконеного поховання. Любов Церкви охоплює весь світ і обдаровує благословенням всіх людей наперекір соціальним законам життя, які створюють нерівність навіть у смерті. Церква молиться за всіх тих, хто жив неспокійним життям, щоб знайшли вони спокійну та безпечну оселю в межах Божого милосердя.

Петрос Панайотопулос

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

]]> http://kyiv-pravosl.info/2015/02/14/zhyvi-j-spochyli/feed/ 0 http://kyiv-pravosl.info/2014/07/12/chyn-pamyati-pravoslavnyh-vojiniv-ta-vsih-hto-za-viru-i-batkivschynu-v-boyu-zhyttya-poklav/ http://kyiv-pravosl.info/2014/07/12/chyn-pamyati-pravoslavnyh-vojiniv-ta-vsih-hto-za-viru-i-batkivschynu-v-boyu-zhyttya-poklav/#comments Fri, 11 Jul 2014 22:20:57 +0000 admin http://kyiv-pravosl.info/?p=2873 Continue reading →]]>

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя і Бога нашого.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 90

Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь – надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і за­хищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алілуя. (3)

Єктенія

Диякон: Господу помилимось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: За мир з висот і спасіння душ наших Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб Господь простив усі гріхи і провини воїнам, що в блаженній пам’яті відійшли, Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб подав пріснопам’ятним рабам Божим, православним воїнам, що мужньо подвиг життя здійснили, і всім, хто за Віру і Батьківщину в часі битви життя поклав, спокій, тишу і блаженну пам’ять їх, Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб простив їм всякий гріх вільний або невільний, Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб несудженими предстати їм перед страшним престолом Господа Слави, Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: За тих, що плачуть, сумують і сподіваються від Христа втіхи, Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб пробачилися їм всякі провини провини вільні і невільні, і оселив їх там, де немає ні хвороби, ні печаль ні стогону, а присутнє світло Обличчя Божого, Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб Господь Бог наш оселив души їх у місці світлом, у місці  квітучим, у місці спокою, де всі праведники перебувають, Господу помолимось

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб прилучив їх до лона Авраама, Ісака та Якова, Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб визволиться нам від всякої журби, гніву та недолі, Господу помолимось

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їм і самим собі, один одного і все життя наше Хресту Богу віддамо.

Люди: Тобі, Господі.

Священик: Бо ти Ти єси воскресіння, і життя, і спокій спочилих рабів Твоїх, воїнів православних, яких сьогодні і завжди пам’ятаємо, що за Віру і Батьківщину на полі битви життя своє поклали, Христе Боже наш, і Тобі славу відаємо з Безначальним Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим, і Животворним Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Аминь.

Диякон: Алілуя (3, на глас 8 )

Вірш 1: Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, Господи.

Вірш 2: Пам’ять їх з роду в рід.

Вірш 3: Душі їх в блаженстві перебувають.

Тропар, глас 8

Глибиною мудрості людинолюбної Ти все будуєш, і добро всім подаєш, Єдиний Сотворителю, упокой душі рабів Твоїх, що на Тебе надію поклали, Творця і Промислителя і Бога нашого. (2)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Тебе, твердиню і пристановище, і молитвеницю угодну перед Богом ми маємо, що Його народила єси, Богородиця Неневісна, вірних спасіння.

Тропарі, глас 5

Приспів: Благословен єси Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Всі святі зайшли джерело життя і двері до раю. О коли б і мені знайти до нього через каяття. Я загублене ягня; почуй мене, озвися до мене, Спасителю, і спаси мене.

Приспів: Благословен єси Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Святі мученики, ви проповідували про Христа, Божого Агнця, і, як ягнята, змучені були і перейшли до життя, що ніколи не старіє, а вічно існує. Щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.

Приспів: Благословен єси Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Всі ви, що шляхом вузьким і скорботним ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.

Приспів: Благословен єси Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Я несказаної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні; зглянься на Твоє створіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану отчизну подай мені, в раю знов мене оселивши.

Приспів: Благословен єси Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

З нічого Ти мене в древності сотворив і божественним Твоїм образом підніс, за порушення ж заповіді в землю, з якої взяв мене, повернув. Піднеси ж до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені обновити.

Приспів: Благословен єси Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Упокой Боже рабів Твоїх і осели їх в раю, де все святі спочивають, Господи, і праведники сяють, як світила. Спочилих рабів Твоїх упокой і не пам’ятай про всі їх гріхи.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Трійчастий

Трисяйність Єдиного Божества побожно славимо співами: Свят єси Отче Безпочатковий, Співбезпочатковий ж і Син і Божественний Дух, просвіти нас, що вірою Тобі служимо і з вічного вогню визволи.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Радуйся, Чиста, що Бога тілом народила на спасіння всіх. Через Тебе рід людський знайшов спасіння; о коли б ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородиця чиста і благословенна.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже. (3)

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в спокої Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Ще молимось за спокій душ спочилих рабів Божих, православних воїнів, і всіх, хто в боротьбі за Віру і Батьківщину загинув, щоб простилися їм усілякі гріх, вільний і невільний.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб Господь оселив душі їх там, де праведні спочивають.

Диякон: Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їх у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого просимо.

Люди: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось

Люди: Господи помилуй.

Священик (тихо): Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав і диявола знищів, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, души спочилих рабів Твоїх, православних воїнів, і всіх, хто за Віру і Батьківщину в боротьбі загинув, упокой у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинили вони, словом, чи ділом, чи думкою, як Милосердний і Людинолюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.

(голосно): Бо Ти єси воскресіння, життя і спокій спочилих рабів Твоїх, православних воїнів, і всіх, хто в боротьбі за Віру і Батьківщину загинув, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо, з Предвічним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Милосердним, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Сідальний, глас 5

Упокой, Спасе наш, з праведними рабів Твоїх, і осели їх у оселях Своїх, як про це написано, і прости, як Милосердний, всі гріхи їх вільні і невільні і все, чим згрішили вони свідомо і несвідомо, Людинолюбний.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Від діви засяв світу, Христе Боже, і нас синами світла показав, помилуй нас.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість – і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої спо­вістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Канон, глас 5

Пісня 1

Ірмос: Як по суші прошов по бездонні Ізраїль стопами. Бачачи, як гнобитель фараон потупляється, взивав: Пісню перемоги Богу взиваємо.

Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

Отвори уста мої, Спасе, та подай слово молитви, Милосердний, за здійснивши подвиг за Віру і Батьківщину мужньо, та упокой души їх, Владико.

Ти був мертвий плоттю, Спасе, і в могилу покладений з мертвими, тому душі рабів Твоїх упокой у місці світлім, як Милосердний.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Глас моління нашого почуй, Боже Триіпостасний і поклади душі рабів Твоїх на лоні Авраама, Спаситель.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Ти, Пречиста Богородиця, що Його без сімені зачавши народила єси, благай Сина Твого, подати рабам Твоїм, яких нині і повсякчас поминаємо.

Пісня 3

Ірмос: Небесного кола творче, Господи, і Церкви засновнику, ти мене утверди в любові Твоїй, край бажання, вірних ствердження, єдиний Людинолюбця.

Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

В місці світлім, у місці спокійним, де лики святих веселяться, упокой, Христос, душі рабів Твоїх, що за Церкву Святу і Батьківщину подвиг мужньо здійснили, єдиний Людинолюбче.

Де лики святих спочивають, там осели, Владико, рабів Своїх, що послужили Тобі за Церкву Святу всім серцем, і що підняли хрест Твій на плечі свої, як єдиний Владико життя і смерті.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Небесний Отче Вседержителю, і Син Єдинородний, і Дух Святий, прости провини померлих, і в Церкві первенців осели їх славити Тебе, разом з усіма, хто догодив Тобі.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Як Мати Свята Пресвятого Бога, Володарка всіх, Марія Богородиця, зі святими Його благай, душі рабів Твоїх упокоїти у небесних оселях.

Ірмос: Небесного кола творче, Господи, і Церкви засновник, ти мене затверди в любові Твоєї, край бажання, вірних ствердження, єдиний Людинолюбця.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в спокої Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Ще молимось за спокій душ спочилих рабів Божих, православних воїнів, і всіх, хто в боротьбі за Віру і Батьківщину загинув, щоб простилися їм усілякий гріх, вільний і невільний.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб Господь оселив душі їх там, де праведні спочивають.

Диякон: Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їх у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого просимо.

Люди: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось

Люди: Господи помилуй.

Священик (тихо): Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, православних воїнів, і всіх, хто за Віру і Батьківщину в боротьбі загинув, упокой у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання. Всякій гріх, що вчинили вони, словом, чи ділом, чи думкою, як Милосердний і Людинолюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.

(голосно): Бо Ти єси воскресіння, життя і спокій спочилих рабів Твоїх, православних воїнів, і всіх, хто в боротьбі за Віру і Батьківщину загинув, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо, з Предвічним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Милосердним, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Сідальний, глас 5

Упокой, Спасе наш, з праведними рабів Твоїх, і осели їх у оселях Своїх, як про це написано, і прости, як Милосердний, всі гріхи їх вільні і невільні і все, чим згрішили вони свідомо і несвідомо, Людинолюбний.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Від діви засяв світу, Христе Боже, і нас синами світла показав, помилуй нас.

Пісня 4

Ірмос: Почув, Господи, задуму Твого таємницю, зрозумів справи Твої, і прославив Твоє Божество.

Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

Ти ввійшов у пекло, Христе, щоб визволити всіх раніше померлих. Тому і відійшовши від нас упокой Спасе, як Щедрий.

Немає нікого без гріху, крім Тебе єдиного, Владико. Через це тим, хто потерпів за Церкву Твою Святу і Батьківщину нашу, пробач гріхи і в раю Твоєму осели.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Почуй, Трійця Свята, голос моління нашого, що приносимо Тобі в храмі, за всіх, хто обов’язок свій гідно виконав у бою за Церкву Твою Святу, і Богоносним Твоїм світлом освіти душі, що затьмарені суєтними гріхами світу цього.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Народила єси Пречиста, без сімені чоловічого, Бога правдивого, і людину досконалу, що взяв на Себе гріхи наші. Тепер, Діво Пресвята, Його моли, щоб подав спокій рабам Твоїм, що за Батьківщину життя поклади.

Пісня 5

Ірмос: Просвіти нас, Господи, наказами Своїми, і силою Твоєю високою Твій мир подай нам, Людинолюбче.

Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

Маючи владу над життям і смертю, воїнів, що від нас відійшли, упокой, Христе Боже, бо Ти єси всіх спасіння, спокій і життя.

На Тебе, Спасе, надію поклади воїни, що життя віддали за Церкву Твою Святу і Батьківщину нашу. Ти ж, Господи, обдаруй їх милістю, як Бог Багатомилостивий.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Просвіти нас, Христе, Владико оспівуваний, молимось Тобі, щоб мир небесний подав і в оселях праведних душі воїнів наших, що відійшли в надії на вічне життя, осели.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Пречиста, моли Сина Свого, Володарка, щоб визволив від стогну болячого воїнів, що відійшли від нас. Бо чує Спас і Бог наш голос Матері Своєї.

Пісня 6

Ірмос: Молитву зверну до Господа, і Йому розповім про печаль мою, бо гріхом душа моя наповнилася і життя моє до пекла наближається, і молю як Йона: З тління, Господи, возведи мене.

Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

Владико, Ти пекло подолав і життя дарував усім, хто помер від віку. Тому воїнів, що життя поклали за Церкву Твою Святу і Батьківщину нашу, на лоні Авраама упокой, усі провини їх пробач, як Милосердний.

Ти заповіт дав нам, Боже, але ми переступили і смерть пізнали. Але Ти, Боже, зійшов у могилу, щоб душі, що там були від віку, воскресить. Тому не покидай і нас, Владико, на мучення, а спокій подай. Воїнів, що життя поклали за Церкву Твою Святу і Батьківщину нашу, благають Тебе про милість, Многомилостивий.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Молимось Тобі, Безначальний Отче, і Сину, і Духу Святий, душі злобою душезлобного світу уражені, і що до Тебе, Життядавця, прийшли, на дно пекельне не кинь, але пробач, Боже, спаситель наш.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: З небес Христос Бог наш, як дощ на руно, зійшов на Тебе, Пресвята Діво, наповнюючи весь світ, і висушив усі безбожні потоки, наводняючи всю землю розумом своїм. Його тепер моли, щоб подав спокій рабам своїм, що за Церкву Святу і Батьківщину нашу життя поклали.

Ірмос: Молитву зверну до Господа, і Йому розповім про печаль мою, бо гріхом душа моя наповнилася і життя моє до пекла наближається, і молю як Йона: З тління, Господи, возведи мене.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в спокої Господу помолимось.

Люди: Господи помилуй.

Ще молимось за спокій душ спочилих рабів Божих, православних воїнів, і всіх, хто в боротьбі за Віру і Батьківщину загинув, щоб простилися їм усілякий гріх, вільний і невільний.

Люди: Господи помилуй.

Диякон: Щоб Господь оселив душі їх там, де праведні спочивають.

Диякон: Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їх у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого просимо.

Люди: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось

Люди: Господи помилуй.

Священик (тихо): Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, православних воїнів, і всіх, хто за Віру і Батьківщину в боротьбі загинув, упокої у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинили вони, словом, чи ділом, чи думкою, як Милосердний і Людинолюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.

(голосно): Бо Ти єси воскресіння, життя і спокій спочилих рабів Твоїх, православних воїнів, і всіх, хто в боротьбі за Віру і Батьківщину загинув, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо, з Предвічним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Милосердним, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Кондак, глас 8

Зі святими упокой, Христе, душі рабів Твоїх, де немає недуги, ні смутку, ані зітхання, але життя вічне.

Ікос

Сам Один єси Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж земні з землі створені і в ту ж землю повернемось, бо так Ти звелів, мій Творче, і сказав мені: «Земля єси і в землю повернешся». Туди ж і ми всі, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: Алілуя. (3)

Пісня 7

Ікос: Колись у Вавилоні, з Юдеї прийшовши юнаки, вірою в Трійцю, полум’я подолали і, по ньому ходячи, співали: «Благословен єси, Боже отців наших».

Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

Владико, Христе Боже, коли прийдеш судити світ, помилуй душі рабів Твоїх, воїнів, що за Церкву Твою Святу і Батьківщину нашу життя поклали. Щоб усі разом співали Тобі: «Благословен єси, Боже отців наших».

У саду райському, де душі праведних веселяться, бо добре послужили Тобі, осели з ними і душі рабів Своїх, що правдиво співаючих Тобі: «Благословен єси, Боже отців наших».

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Три юнаки юдейських спаслися в огні, бо Тебе в трьох оспівували. Тому збав від огню вічного і спочилих рабів Своїх, що співають Тебе правдиво: «Благословен єси, Боже отців наших».

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Ісая Тебе жезлом назвав, Чиста, Даниїл – Горою Несікомою. Єзекіїль – Дверими, з яких пройде Христос. Ми ж Тебе правдивою Богородицею називаємо.

Пісня 8

Ікос: Сім разів піч розпалював Халдейський мучитель, щоб знищити благочестивих отроків, але бачив їх спасенними силою вищою, Творці і Спасителю співаючи: «Отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди возносіть в усі віки».

Скінчивши земного життя плин, і до Тебе перейшовши, воїни, що життя поклали за Церкву Твою Святу, благають нині: Провини наші пробач, Христе, і не осуди нас, коли прийдеш судити всіх, бо Тобі співаємо: «Отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди возносіть в усі віки».

Воїнів, що пронесли, Владико, хрест Твій на плечах своїх і ярмо Твоє легке, може і не завжди досконало, осели душі їх у місці преподобних Твоїх, бо оспівували Тебе: «Отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди возносіть в усі віки».

Благословимо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Безначальна Трійця Свята, Боже Отче, і Сину, і Духу Святий, до лику святих приєднай душі рабів Твоїх, що життя поклали за Церкву Святу і Батьківщину нашу, і від огню вічного визволи, та хвалять Тебе, співаючи вічно: «Отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди возносіть в усі віки».

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Тебе, Діво, пророків лики пророчили, бо бачили Тебе прозорливими очами, називаючи Жезлом, Дверми Східними та Горою несікомою. Ми ж сповідаємо Тебе, правдивою Богородицею, що Бога всіх народила. Його моли, щоб упокоїв воїнів, що життя віддали за Церкву Святу і Батьківщину нашу від віку.

Пісня 9

Ірмос: Жахнулося небо, здівувалися кінці землі, як Бог робиться людиною в плоті, і лоно Твоє зробилося просторіше за небеса. Тому Тебе, всі чини Ангельські і людські, Богородицею величають.

Ісусе, Боже і Спасе наш, Ти взяв на себе злочин Адама, і смерть вкусив єси, щоб людину від неї визволити, Милосердний. Тому молимо Тебе, Милостивий, подай спокій воїнам, що поклали життя за Церкву Святу і Батьківщину нашу, як Єдиний Всеблагий й Милосердний.

Немає нікого з людей, Милосердний, хто б не згрішив. Тільки Ти єдиний безгрішний, Ісусе Христе, взявши гріхи всього світу. Цим очистив рабів Своїх від прогрішень, оселивши в святих оселях Твоїх. Бо Ти є життя і спокій, і світло, і веселість, усіх, що Тобі добре догодили.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Здивувалася вся природа людська, як Безначального Отця Син Єдинородний, плоть від Діви дією Духа Святого прийняв, і потерпів єси як людина, та мертвих воскресивши Тому і тих, що життя своє поклавши за Церкву Твою Святу і Батьківщину нашу, ревно молимо Тебе, у країні живих, як Благий, осели.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Називаємо Тебе, Пречиста, Невістою Отця невидимого, і Мати Сина, втіленого з Тебе дією Духа Святого. Тому благаємо: Будь молільником за воїнів, що життя поклади за Церкву Сина Твого і Батьківщину свою. Бо тільки Тебе маємо допомогою і любовно оспівуємо Твою велич.

Священик: Богородицю і Матір Світла в співах возвеличимо.

Люди: Духи і душі праведних прославляють Тебе, Господи.

Ірмос: Жахнулося небо, здівувалися кінці землі, як Бог робиться людиною в плоті, і лоно Твоє зробилося просторіше за небеса. Тому Тебе, всі чини Ангельські і людські, Богородицею величають.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амін.

Тропарі, глас 4

З духами спочилих праведників душі рабів Твоїх, Спасе, упокой і прийми їх до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбний.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой душі рабів Твоїх, бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих. Сам і душі рабів Твоїх упокой.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімені народила, молися за спасіння душ їх.

Заупокійна єктенія

Диякон: Помилуй нас Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Ще молимось за упокой душ спочилих рабів Божих, православних воїнів, і всіх, хто за віру і Батьківщину в битвах життя поклав, і за відпущення їм всякої провини вільної і невільної.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Щоб Господь оселив душі їх там, де праведні спочивають.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їх у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого просимо.

Люди: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душі спочилих рабів Твоїх у місці світлім, у місці квітучому, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинили вони, словом, чи ділом, чи думкою, як Милосердний і Людинолюбний Бог, пробач, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.

(голосно): Бо Ти єси воскресіння, і життя, і спокій спочилих рабів Твоїх, православних воїнів, і всіх, хто за віру і Батьківщину життя в бою віддав, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо, з Предвічним Твоїм Отцем, і з Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Премудрість

Люди: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, дійсну Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй (3).

Благослови.

Священик (відпуст): Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душі рабів своїх, православних воїнів, і всіх, хто за віру і Батьківщину нашу на війні життя поклав, в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний.

Люди: Амінь.

Диякон: У блаженнім успінні вічний спокій подай, Господи, спочилим рабам Твоїм, православним воїнам, і всім, хто за віру і Батьківщину нашу на війні життя поклав, і сотвори їм вічную пам’ять.

Люди: Вічная пам’ять. (3)

)

Слава Ісусу Христу.

Дороги брати і сестри.

Сьогоднішні день є поминальною суботою. І до нашого болю, родинного, тому що кожний із нас сьогодні прийшов до храму для того, щоб пом’янути своїх рідних і близьких, які відійшли від нас у вічність. Так ось до цього болю додався ще один нестерпний і непоправний біль. Це загибель наших юнаків, хлопців, чоловіків, які стояли на барикадах Євромайдану.

Але ці жертви, ми знаємо, є у Львові, і є у інших обласних центрах, де тривали протистояння. Звичайно, що ми сумуємо і не можемо до кінця повірити, що в Україні могло таке трапиться. Нас усі називали дуже миролюбним і спокійним народом. Але те, що сталося в нас в Україні, особливо в Києві останніми днями, – це є жахливо. І думати про це навіть не хочеться, але серце болить…. І кожний з нас, я думаю, не тільки вдень, але і вночі не відходив від екранів телевізорів для того, щоб побачити і вжахнутися від того що, відбувалося в столиці нашої держави, де б’є її серце.

Днями Священний Синод нашої Церкви і особисто сам Патріарх прийняв рішення припинити поминання влади за богослужінням, і та вживана нами формула «за Богом бережену Україну нашу, владу, і військо її» поки що відмінена. Багато хто звертається до мене и задає запитання: «Владу ми уявляємо: це і парламент, в якому зараз вирішується ця нестерпна ситуація, це і влада на місцях, що стала на захист інтересів свого народу і є разом з народом?».

Але я вам кажу, коли ми творимо молитву – не обманюємо себе: ми знаємо за кого ми молимося. За главу цієї держави, звичайно, ту владу, яка сконцентровувалась до останнього дня в руках президента, і військо, яке підпорядковувалось йому ще й як гаранту конституції. І тому ми мусимо молитися за владу, яка вбиває свій власний народ і називає його терористом! Ми розберемося з часом. Народ це і є влада. І ми будемо молитися за Україну і народ. Більше вам скажу, що ми немовби позбуваємося тих гнітючих радянських штампів і тих дуже давніх штампів, які були внесені і в церковні книги, і в богослужбові то за царя-імператора, то за христолюбиві власті і воїнство, то за державу, яка винищила все духовенство майже і храми. Я вважаю, що церква повинна молитись за Україну і народ цієї держави. Бо народ це є і влада, і військо, і все. І цей народ творить цю владу і військо. І тому тут не може бути більше ніяких запитань. У нас в державі встановлено народовладдя і вчора, і сьогодні, і завтра.

Дорогі брати і сестри, ми будемо молитися за тих, хто поклав свої голови фактично за незалежність цієї держави. І ми можемо запитати у неба, скільки ще потрібно крові для того, щоби ми зрозуміли, що той дар, який ми здобули – до нього не можна відноситися так легковажно! Не можна так легковажити народ тоді, коли він обирає владу. Коли обирає президента, парламент і інших депутатів місцевого і обласного рівня. Вони всі є відповідальними за те, що сталося це братовбивче протистояння. Церква не раз закликала: зупиніться і зробіть так, щоб ця кров не лилась. Але очевидно, що деспоти, які не мають ні на йоту ніякої духовності, які приходять до храму, аби лише покрасуватися перед народом, вчинили цей гріх Каїна. Бо скільки буде існувати людство, для нас перші сторінки Біблії будуть тим відрахунком часу, коли це братовбивство сталося. Так як Каїн вбив невинного брата свого Авеля, так і ті, хто вбиває без вини і мирних людей, є суть Каїни. І на них ця кров лежить. І ми це повинні розуміти. До нас, дорогі брати і сестри, звертається міська влада, щоб ми зібрали, пожертвували кошти тим родинам, які втратили батьків і синів. Йде мова про наших земляків, які загально тринадцять. Ми бачили вчора що парламент проголосував про цю допомогу всім постраждалим. Але звертається до нас влада наша місцева з проханням зібрати ці кошти. І ми не можемо сказати «ні». Не можемо це сказати. Тому по всіх православних і греко-католицьких храмах буде цей збір. Можливо, ще й і наступну неділю. І кошти будуть передані адресно. Ми знайдемо цих матерів, цих дружин, вдів, для того, щоб передати ці кошти їм в руки. Поки ми будемо молитися, тут буде встановлена скринька збоку. І ви зможете підійти хто скільки може. Одна гривня – це лепта вдови – і це буде добре. Я думаю, це буде наша також шана, молитовна пожертва тим, хто не дочекався своїх батьків і синів. Тому що ніхто не їхав, дорогі брати і сестри, на майдан вмирати. І ніхто не думав цього робити. Але сум народу, той відчай, який є в наших душах і серцях, веде нас самих на ці барикади, для того щоб відстоювати нашу державу і повалити цей кримінально-олігархічний режим. Не хай Господь упокоїть душі від віку спочилих християн, батьків, сестер, матерів і братів наших, і тих, хто цими днями загинув за волю і незалежність нашої держави.

Амінь!

+ Димитрій

 Митрополит Львівський і Сокальський

Розшифровка з відео п. Тетяна Деркач, “Київське Православ’я”

Серед тяжких гріхів Православна Церква завжди відзначала гріх самогубства, як гріх, який приводить, у власному розумінні цього слова, до смерті «Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився» (1 Ін. 5:16). Люди, яки здійснили подібний гріх не мають вже можливості принести покаяння в ньому.

Церковні канони забороняють «приношення і молитву» за самогубців, як таких, що свідомо відмовилися від спілкування з Богом. Святитель Тимофій Олександрійський, відповідаючи на запитання про можливість поминання тих, хто свідомо позбавив себе життя, однозначно забороняє церковну молитву про них. Пізніше його відповідь увійшла в корпус правил Вселенської Церкви, як 14-е правило святителя Тимофія Олександрійського. Справедливість цього правила підтверджується духовним досвідом подвижників, які, дерзаючи молилися за самогубців, випробовували непереборну тяжкість і бісівські спокуси. 

Зазначене правило святого Тимофія Олександрійського було спрямоване проти відпалих членів Церкви. Проте в даний час велика частина тих, хто покінчив з собою, є люди хрещені, але такі, що не отримали ні церковного виховання, а ні церковної духовної опіки. Вони переривають своє життя не внаслідок свідомого протистояння Богові і Церкві, а будучи «поза розумом», хоча це не зафіксовано медичними свідченнями. Священику, який не знав померлого в його житті, неможливо вирішити, як ставитися до такої смерті, а родичі і близькі самогубців, зустрічаючи відмову священика здійснити відспівування, ще далі відходять від Церкви, не отримуючи втіхи.

У зв’язку з цим, з метою духовної опіки пастви і однаковості пастирської практики пропонується, не здійснюючи відспівування самогубців і «прохання» про них , тобто поминання в храмі на загальних богослужіннях, давати близьким і родичам таких померлих наступні втішні молитви.

Наведений нижче чин отримав благословення у Константинопольському Патріархаті та Української Православної Церкви Московського Патріархату (відповідно грецькою і церковнослов’янською мовами). При перекладі та удосконаленні ми брали за зразок першоджерело – текст грецькою мовою. Усі Біблійні тексті наведені у перекладі Святійшого Патріарха Філарета.

прот. Сергій Горбик

Чин молитовної розради родичів людей, яки життя свої самовільно закінчили

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амін.

Читець: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійця, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоя є держава, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків

Читець: Амін.

Священик: Алілуя.

Люди (тричі на кожний вірш) : Алілуя (3)

Вірш 1: Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.

Пс. 6:2

Вірш 2: Помилуй мене, Господи, бо я неміч­ний.

Пс. 6:3а

Тропарі, глас 6

Помилуй нас Господи, помилуй нас, бо ніякого відказу не маючи, цю молитву Тебе, як Володарю, ми, грішні, приносимо: Помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Господи, помилуй нас, бо тільки на Тебе надію маємо, не прогнівайся на нас і не поминай беззаконня нашого. Але поглянь на нас і нині як Благі, і позбав нас від ворогів наших. Бо Ти є Бог наш, а ми люди Твої, і ім’я Твої кличемо.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Милосердя двері відчини нам, Благословенна Богородиця, бо надію на Тебе маючи не загинемо, але будемо визволені Тобою від усіх бід. Бо Ти є спасіння роду християнського.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо без­законня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість – і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Бого­ві – це дух упокорений, серцем скор­ботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Антифони, глас 3

Вірш: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.

Пс. 122:3

Отче Небесний, великий у любові, Чоловіколюбця, багатомилостивим будь до нас, як Вседержитель і усіх приймаючий.

Вірш: Сказав безумний у серці своїм: “Немає Бога”.

Пс. 52:1

Отче Небесний, великий у любові, Чоловіколюбця, багатомилостивим будь до нас, як Вседержитель і усіх приймаючий.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Коли, милосердний Спасе, сядеш як Суддя й покажеш страшну Твою славу, який бо страх тоді перед полум’ям печі відчують усі,що бояться Твого незборимого суду.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім Тебе, Пречиста Діва. На нам допоможи, бо тільки на Тебе надію маємо і Тобою хвалимося. Бо ми є слуги Твої і не посоромимося.

Священик: Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй.

Священик (молитва): Владико Господь, милостиві й чоловіколюбний, до Тебе кличемо: спочилого Брата нашого (або сестру нашу), грішну й беззаконну перед Тобою, який (або яка) переступила спасительні Твої заповіді й любов Євангельську, не відкинь. Не строгістю мудрості Твоєї викривай нас, не гнівом Твоїм карай нас, але, чоловіколюбця Владико, вилікуй сердечну скорботу нашу. Щоб багатство щедрості Твоєї перемогло бездонність гріхів наших, а безмежна благодать Твоя накриє море сліз наших.

Ще молимося Тобі , Ісус найсолодший, подай слугам Твоїм, родичам того, хто життя своє самовільно закінчив (або закінчила), у скорботі розраду і на Тебе тверду надію.

(голосно): Бо Ти Милостивий і Чоловіколюбця Бог, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим Благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амін.

Священик: Премудрість. Пресвята Богородиця, спаси нас.

Люди: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що нетлінно Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Ім’ям Господнім благослови, отче.

Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і Чоловіколюбець.

Люди: Господи, помилуй. (трійчи)

]]> http://kyiv-pravosl.info/2012/10/30/chyn-molytovnoji-rozrady-rodychiv-lyudej-yaky-zhyttya-svoji-samovilno-zakinchyly/feed/ 0