+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ДО ВСІЄЇ ПОВНОТИ ЦЕРКВИ

НЕХАЙ БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛОСТЬ ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ У СЛАВІ БУДЕ ЗІ ВСІМА ВАМИ

***

Ми пройшли через аскетичні подвиги подвижницьких змагань Святої і Великої Чотиридесятниці і пережили тиждень Страстей Господніх, сповнених світла того ж світла славної Аврори, тепер прославимо Бога словами «Христос Воскрес»!

Воскресіння є ядром віри, благочестя, культури і надії православних. Життя Церкви, як божественно-сакраментальне і віддане, духовне, моральне і пастирське вираження і її добре свідчення про прийдешню благодать у Христі і очікуване «спільне воскресіння», воно втілює і відображає пригнічення стану смерті через Хрест і Воскресіння Нашого Спасителя, а також звільнення людини від «рабства іншого». Про воскресіння свідчать святі і мученики віри, вчення, етос, канонічна структура і функція Церкви, наші святі храми, монастирі і чесні паломництва, благочестива ревність святого духовенства, невимовне освячення церкви і есхатологічний порив ченців у Христі, православний моральний дух вірних і есхатологічний імпульс всього церковного способу життя.

Святкування Пасхи – це не для православних тимчасова втеча від світової реальності та її суперечностей, а підтвердження непохитної віри, що наступ на смерть Спасителя роду Адама роду є Господом історії, Який є «з нами» і «найсвятішим» Богом любові. Великдень – це експериментальна впевненість у тому, що Христос є Істиною-визволителем, основою, екзистенційною цінностей і горизонтів нашого життя. «Без мене ти можеш нічого не робити» (Ін. 15:5). Ніякі обставини, «смуток, смуток або переслідування, мор або нагота, небезпека або меч» (Рим. 8:35) не можуть відокремити віруючих від любові Христа. Це непохитне переконання надихає і зміцнює нашу творчість і волю стати у світі «Божими співробітниками» (1 Кор. 3:9). Гарантовано, що перед обличчям непереборних перешкод і глухих кутів, де перед обличчям непереборних перешкод і глухих кутів, де, на думку людини, немає рішення, є надія і перспектива. «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Флп. 4:3). У Христі ми знаємо, що зло, з усіх його форм, не має останнього слова про хід людства.

Церква Христова за своєю природою функціонує як фактор миру. Вона не тільки пов’язана з «миром миру» і «миром Всесвіту», але й підкреслює важливість людських зусиль для його заснування. Сам християнин – це, перш за все, «миротворець». Христос благословляє миротворців, боротьба яких є відчутною присутністю Бога у світі і загострює мир «усіх умів існувало» (Флп. 4:7), у «новій будівлі», в благословенному Царстві Отця, і Сина, і Святого Духа.

Наша Церква, як влучно, підкреслюється в тексті Вселенського Патріархату «Отець миру життя». Соціальний етос Православної Церкви «вшановує мучеників, які віддали своє життя за мир, як свідків сили любові, краси творіння в його первісній і остаточній формі, а також ідеальної людської поведінки, продемонстрованої Христом під час Його земного служіння» (§ 44).

Пасха – це свято свободи, радості та миру. Ми урочисто прославляємо Воскресіння Христове, через яке переживаємо власне спів-воскресіння. І ми вірно поклоняємося великій таємниці Божественної Ікономії і беремо участь у «спільному для всіх торжестві». У цьому дусі з престолу Константинопольської Церкви, яка вічно бере участь у Хресті і Воскресінні нашого Господа, посилаємо до всіх вас, найчесніші браття Ієрархи і улюблені чада, наше сердечне пасхальне вітання, закликаючи на вас благодать і милосердя Христа всіх Бога, хто умертвив ад і дарував нам життя вічне.

Фанар, Свята Пасха, 2022 р.Б.

+ Варфоломій Константинопольський,

Палкий молитовник за всіх вас до Воскреслого Господа.

Переклад українською – «Київське Православ’я»

Джерело: Вселенський Патріархат

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ДО ВСІЄЇ ПОВНОТИ ЦЕРКВИ

НЕХАЙ БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛОСТЬ ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ У СЛАВІ БУДЕ ЗІ ВСІМА ВАМИ

***

Завершив корисний для душі Великий піст і вшанувавши Страсті та Хрест Господній, ось сьогодні ми стаємо учасниками Його славного Воскресіння, осяяні святом і виголошуючи з невимовною радістю спасительне оголошення: «Христос Воскрес!»

Все, у що ми віримо, все, що ми любимо, і все, на що ми сподіваємось як православні християни, пов’язане з Паскою, з якої все отримує свою яскравість, завдяки якій все тлумачиться і в якій все набуває свого справжнього значення. Воскресіння Христове – це відповідь Божественної любові на страждання та очікування людини, а також на «тугу» творіння, що стогне разом з нами. У Воскресінні було розкрито значення «зробимо людину за своїм образом і подобою» [1] і «Бог побачив усе, що створив, і ось це було дуже добре» [2].

Христос – це «наша Пасха» [3], «воскресіння всіх». Якщо падіння означало призупинення нашої подорожі до «божественної подоби», то у воскреслому Христі шлях до обожнення через благодать ще раз відкритий для «улюбленого Бога». Здійснюється «велике диво», яке зцілює «велику рану», людство. На емблематичній іконі Воскресіння в монастирі Хору ми бачимо Господа слави, який зійшов «до глибин Пекла» та переміг силу смерті, щоб підняти із гробу, вивести із собою прабатьків людства та в них весь людський рід від початку до кінця, як наш визволитель від рабства ворога.

У Воскресінні життя у Христі виявляється як звільнення та свобода. Бо «Христос звільнив нас … для свободи». [4] Змістом, «етосом» такої свободи, яку слід пережити тут так, як належить Христу, перш ніж вона буде вдосконалена в небесному царстві, є любов, досвідчена квінтесенція «нового творіння». «Бо ви покликані на волю, брати; тільки не використовуй свою свободу як можливість для плоті, але через любов будьте слугами одне одного» [5]. Свобода віруючого, заснована на Хресті та Воскресінні Спасителя, – це подорож вгору та до нашого ближнього; це «віра, що працює через любов» [6]. Це вихід із «Єгипту рабства» та різноманітного відчуження, дарована Христом трансценденція замкнутого та стиснутого існування, надія на вічність, що робить людину людиною.

Святкуючи Пасху, ми визнаємо в Церкві, що Царство Боже «вже відкрито, але ще не здійснено» [7]. У світлі Воскресіння земні речі набувають нового значення, оскільки вони вже перетворені і перетворені. Ніщо не просто «дається». Все рухається до есхатологічної досконалості. Цей «нестримний порив» до Царства, який особливо проживається на євхаристичному зібранні, захищає Божий народ, з одного боку, від байдужості до історії та присутності зла в ній, а з іншого – від забуття Господніх слів , що «моє царство не від цього світу» [8], що знаменує різницю між «вже» і «ще не» пришестя Царства, згідно з найбільш теологічним виразом, що «Цар прийшов , Господь Ісус і Його Царство має прийти» [9].

Головною характеристикою даної Богом свободи віруючого є невпинний пульс воскресіння, пильність і динамізм цієї свободи. Його характер як дару благодаті не тільки не обмежує, але насправді виявляє нашу власну згоду на цей дар і зміцнює нашу подорож і наше поводження до цієї нової свободи, яка також містить відновлення наших відчужених стосунків із творінням. Той, хто вільний у Христі, не потрапляє в «земний абсолют», як «решта, хто не має надії» [10]. Нашою надією є Христос, існування, здійснене у Христі, блиск і блиск вічності. Біологічні межі життя не визначають його істини. Смерть – це не кінець нашого існування. «Нехай ніхто не боїться смерті, бо смерть Спасителя звільнила нас. Він утримувався в ньому і знищив його. Той, хто зійшов у пекло, Він зробив пекло в полон» [11]. Свобода у Христі є «іншим творінням» [12] людини, передчуттям і зразком здійснення і повноти Божественної економії «тепер і завжди» Останнього дня, коли «благословенний від Отця» буде жити від людини до людини з Христом, «споглядаючи Його і побаченого Ним, коли вони насолоджуються плодами нескінченної насолоди, що походить від Нього» [13].

Свята Пасха – це не просто релігійне свято, хоча і найбільше свято для нас, православних. Кожна Божественна Літургія, кожна молитва і благання вірних, кожне свято і вшанування пам’яті святих і мучеників, шана священних ікон, «рясна радість» християн (2 Кор. 8:2), кожен акт жертовної любові та братерства, витривалість смутку, надія, яка ніколи не розчаровує людей Божих, – це свято свободи. Всі вони випромінюють пасхальне світло і виділяють аромат Воскресіння.

У цьому дусі, тоді, коли ми прославляємо Спасителя світу, котрий топтав смерть смертю, ми передаємо всім вам – нашим найпочеснішим Братам по всьому Господньому Володінню і нашим улюбленим дітям Матері-Церкви – святкове привітання , оскільки, одним голосом і одним серцем, ми радісно благословляємо з вами Христа на віки.

Фанар, Свята Пасха 2021 р.Б.

+ Варфоломій Константинопольський,

Палкий молитовник за всіх вас до Воскреслого Господа.

[1] Буть. 1:26.

[2] Буть. 1.31.

[3] 1 Кор. 5.7.

[4] Гал. 5:1.

[5] Гал. 5:13.

[6] Гал. 5:6.

[7] Georges Florovsky, Bible, Church, Tradition, Belmont MA: Nordland Publishing, 1972, 36.

[8] Ін. 18:36.

[9] Florovsky, op. cit., 72.

[10] 1 Сол. 4:13.

[11] From the Catechetical Homily of St. John Chrysostom on the holy and glorious Resurrection.

[12] Gregory the Theologian, Ethical Poems 61.

[13] John of Damascus, An Exact Exposition of the Orthodox Faith, IV. 27.

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ

Дорогі брати ієрархі та улюблені діти в Господі,

Досягнувши Святої Пасхи і стаючи учасниками радості Воскресіння, ми прославляємо Господа слави, який розтоптав смерть смертю і воскресив з Собою всю расу Адама, відкриваючи для нас все ворота раю.

Чудове Воскресіння Христове є підтвердженням того, що в житті світу переважає не смерть, а Спаситель, який скасував панування смерті. Перш відомий нам як Слово без плоті, а потім як Слово, яке прийняло плоть за нас за любов до людства, який помер як людина і воскрес із силою як Бог, Він – Спаситель, який знову прийде у славі, щоб виконати Божественний Задум.

Таємниця і досвід Воскресіння складають ядро церковного життя. Сяюче поклоніння, священні таємниці, молитовне життя, піст і аскетизм, пастирське служіння і гарне свідчення в світі – все це випромінює аромат великодньої радості. Життя віруючих в Церкві – це щоденний Великдень, «радість згори», «радість спасіння», а також «спасіння як радість» [1].

Ось чому служби Святого і Великого Тижня не похмурі, а наповнені переможної силою Воскресіння. Там ми виявляємо, що у Хреста немає останнього слова в плані спасіння людства і світу. Це віщує вже в суботу Лазар. Воскресіння з мертвих близького друга Христа є прообразом «загального воскресіння». Гімн «Сьогодні висить на дереві [Хреста]» досягає кульмінації в заклику «Покажи нам і Твоє славне Воскресіння». Перед епітафіями ми повторюємо: «Я возвеличую Твої страждання, я хвалю Твоє поховання разом з Твоїм воскресінням». І під час пасхального служіння ми рішуче заявляємо про істоту Хреста: «Бо ось через Хрест усьому світу прийшла радість».

«Обраний і святий день» Пасхи є світанком «восьмого дня», першого плода «нового творіння». Досвід нашого власного воскресіння, велике «чудо мого спасіння» [2] Це живе твердження, що Господь постраждав і був приведений до смерті заради нас і що Він воскрес із мертвих для нас, «оголошуючи для нас воскресіння на віки віків» [3] Протягом усього періоду Пасхи ми з неповторною поезією оспівуємо антропологічне значення блискучого Воскресіння Христового, Вивід людства від рабства до справжньої свободи, «прогресування і вознесіння від низу до верху і до обітованої землі» [4]. Це рятівне оновлення у Христі усвідомлюється в Церкві як динамічне розширення євхаристичного етосу в світі, як «об’явлення істини в любові », як синергія з Богом для перетворення світу, щоб світ міг бути представленим в образі повноти останнього одкровення божественної любові в Царстві останніх часів. Жити у воскреслому Господі означає проголошувати Євангеліє «до країв землі» в манері апостолів; на практиці це свідчить про з’явлення благодаті та очікуванні «нового творіння», де «смерті більше не буде, більше не буде ні жалоби, ні плачу, ні болю». (Від. 21:4)

Віра у Воскресіння Христове і в нашу власну неділю не заперечує болісного присутності смерті, болю і хреста в житті світу. Ми не придушуємо сувору реальність і не застраховуємо для себе через віру психологічну впевненість перед смертю. Однак ми знаємо, що справжнє життя – це не життя в цілому, що ми тут «мандрівники», що ми належимо Христу і що ми подорожуємо в Його вічне Царство. Присутність болю і смерті, якими б матеріальними вони не були, не є остаточною реальністю. Це лежить в остаточному скасування смерті. У Царстві Божому немає ні болю, ні смерті, а нескінченна життя. «Перед твоїм дорогоцінним Хрестом, – повторюємо ми, – смерть жахлива для людей; але після Твоїх славетних страждань, людству не страшна смерть» [5]. Віра в Христа дарує нам силу, завзятість і терпіння, щоб винести випробування. Христос – це той, хто «зцілює нас від усіх хворіб і позбавляє нас від смерті». Він – той, хто постраждав за нас і відкрив нам, що Бог «завжди за нас» і що Божа любов до нас нерозривно пов’язана з Божою істиною. Цей обнадійливий голос божественної любові відбивається в словах Христа для паралітика «мужайся, дитино» (Мт. 9:2) і для жінки з питанням крові: «мужайся, дочка» (Мт. 9:22), в Його словах «Наберіться сміливості; Я переміг світ» (Ін 16:33) до Страстей, і кинутому в тюрму Апостолу язичників, якому загрожує смерть, «наберися мужності, Павло» (Дії. 23:11)

Нинішня пандемія нового коронавірусу продемонструвала, наскільки ми тендітні як людські істоти, як легко в нас домінують страх і зневіра, наскільки крихкі наші знання і впевненість в собі, як застаріло уявлення про те, що смерть є подія в кінці життя і того, що забування або придушення смерті є правильним способом боротьби з нею. Граничні ситуації доводять, що ми не здатні рішуче справлятися зі своїм існуванням, коли вважаємо, що смерть – це непереможна реальність і нездоланна межа. Важко залишатися людиною без надії на вічність. Ця надія живе в серцях усіх лікарів, медсестр, добровольців, донорів та всіх тих, хто щедро підтримує своїх страждають братів і сестер в дусі жертовності, підношення і любові. У цьому невимовному кризі вони випромінюють воскресіння і надію. Це «добрі самаритяни», які, ризикуючи власним життям, поливають рани олією і віном; вони є сучасними «кіренейцамі» на Голгофі тих, хто хворий.

Цими думками, самими почесними Ієрархами і найдорожчими в Господі дітьми, ми прославляємо ім’я Воскреслого Господа, який вище всіх імен, джерело життя від Його власного світла, який висвітлює всесвіт світлом Воскресіння. І ми молимося Йому, до лікаря наших душ і тіл, який дарує життя і воскресіння, щоб у Своїй невимовній люблячій доброті Він міг зійти до людського роду, щоб дати нам дорогоцінний дар здоров’я і направити наші кроки на прямі шляхи, щоб підтвердити божественний дар нашої свободи в світі, віщуючи його досконалість в небесному Царстві Отця і Сина і Святого Духа.

Христос Воскрес!

На Фанарі, Свята Пасха 2020

† Варфоломій Константинопольський

Палкий молитовник перед Богом за всіх вас.

1. «Журнали отця Олександра Шмемана», 1973-1983 роки (Крествуд, Нью-Йорк, Володимирська семінарська преса, 2000), 137.

2. Григорій Богослов. Про Святу Пасху, ст. 36.664.

3. Григорій Палама. Про Святе Вознесіння, ст. 151.277.

4. Григорій Богослов, сcit., 636.

5. Доксастікон Вечірні від 27 вересня.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ

***

Возлюблені у Господі боголюбиві браття та чада у Воскреслому Господі,

«У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16:33), стверджує Господь, що Сам переміг смертю смерть поколінь людей. Христос воскрес ! – виголошуємо до всіх ближніх і далеких від цієї Святої кошари, що переживає Хреста і печалі в світі, але і з двору Воскресіння, з цього куточку землі, з граду Константина, звідки заявляють, що “життя управляє”, розчиняючи всіх видів розпаду і смерті.

Господь часто попереджав Своїх учнів, під час Його тілесного перебування на землі, про їхні страждання із-за Його хресну жертву на Страшній Голгофі, і також у зв’язку з їхньої діяльності і їхньої місії в цьому світі, та не тільки їх самих, але й всіх, що вірують у Христа. З характеристичною деталь: «ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде… так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше» (Ін. 16:20-22).

Цю неземну радість воскресіння вперше відчули жінки мироносиці, що рано вранці прийшли до Його живоносного гробу, від одного лиш слова Господнього: «Радуйтеся!» (Мт. 28:9). Переживаючи цю ж саму радість воскресіння, Матір Церква Константинополя проголошує сьогодні велемовно : «Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім!» (Пс. 117:24). Останній ворог – смерть, печаль, проблеми, погіршення, скорботи, жалоби – позбавлені та знищені переможцем, Боголюдиною Христом.

Ми живемо, проте, в світі, в якому через засоби комунікації передають безперервно неприємну інформацію про терористичні атаки, про війни, про руйнування природних явищ, про проблеми із-за релігійного фанатизму, про голод, про проблеми біженців, про невиліковні хвороби, про бідність, про психологічне пригнічення, про відсутність безпеки та про інші супутні небажані ситуації.

В присутності цього щоденного «хреста», якого люди несуть з “голосінням”, приходить наша Мати, Свята Православна Церква, щоб нам сповістити, що потрібно нам бути радісними, тому що наш начальник Христос є переможцем, є носієм радості, що просвічує все.

Наша радість лежить в упевненості в перемозі Христа. У нас є абсолютна впевненість в тому, що Благий є переможцем, тому що Христос прийшов у світ, «і вийшов Він щоб перемогти» (див. Одкров. 6:2). Світ, в якому ми будемо жити вічно є Христос – світло, істина, життя, радість, мир.

Мати, Свята Велика Христова Церква, не дивлячись на щоденних хрестів і негараздів, живе виключно подією радості. Тому вона переживає Царство Боже в цьому житті і починаючи від цього життя. З цього святого центра Православ’я, з лона мученицького Фанара, проголошуємо «в цій світлоносній ночі», що наслідок і кінець хреста і печалі, та заспокоєння кожної людської болі і кожного важкого випробування, є Господнє твердження: «Не залишу вас сиротами» (Ін. 14:18-19). «Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мт. 28:20). Це послання повинні почути всі; повинна почути його сучасна людина і відректися від себе щоб побачити Христа, що об’єднується з нею. Так, щоб побачила Його поруч з нею. І побачить вона Його тільки якщо почує і втілить слово Його в своїм житті.

Це послання перемоги життя над смертю, перемоги світла тихого пасхальної лампади над темрявою нестійкості і розрішення прикрощів та проблем через невечірнього Світла Воскресіння, благовіствує Вселенський Патріархат всьому світу і запрошує всіх людей, щоб його втілити в житті. Закликає їх встати з вірою і надією перед воскреслим Христом, перед таємницею життя; закликає їх вірити Тому, що володіє кермом всього творіння – Воскреслому Господу, Господа радості і веселощів.

Христос воскрес, браття і чада! Ця благодать і безмежна милість Господа нашого, що володіє життям і панує над смертю нехай буде з усіма Вами.

Фанар, Свята Пасха 2017р.,

+ Варфоломій Константинопольський,

Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.

Милістю Божою Архієпископ Константинопольський,

Нового Рима і Вселенський Патріарх

Всій повноті Церкви

Благодать, мир та милість від Христа, що воскрес у славі

Возлюбленні у Господі браття та чада,

Сердечно вітаємо Вас з кафедри Вселенського Патріархату радісним вітанням: «Христос воскрес!». Воскресіння Христове є центром православної віри. Без воскресіння наша віра «марна» (І Кор. 15:14). Бог Слово Своїм воскресінням обожив та зробив безсмертною людину, яка створена за образом Божим, але була пораненою і очорненою гріхом, даючи їй можливість знову дійти до подоби, якої людина позбулась через свій непослух.

Що саме значить свято Пасхи, перемога життя над смертю, у світі де панують насильство та війни, які проводять в ім’я релігії та Бога?

Багато вчених намагались знайти відповідь на проблему смерті та перевершити її різними теоріями. Ми, православні християни, святкуємо воскресіння Христа із мертвих та впевнено стверджуємо, що  смерть скасована. Ми знаємо, що Бог Слово є податель життя, бо в Ньому «було життя» (Ін 1:4). Ми володіємо радісним досвідом Церкви, що Христове воскресіння перемогло смерть. «Радістью наповнилось все новиною про Воскресіння». Ця віра просвічує всі явища церковного життя та сконцентровується в Божественній Євхаристії. Факт, що серед християнства, в основному Православна Церква зберігала Божественну Євхаристію, як центр свого життя та духовності, є невідємним від того факту, що Воскресіння є серцем віри, богослужіння та церковного етосу. Тому, євхаристична літургія є завжди торжественною, радісною, і пов’язаною в основному з неділею, як днем Господнього Воскресіння.

Найзворушливішим виразом та тлумаченням Воскресіння та сили його відновлення є образ зішестя в ад Господа нашого Ісуса Христа, який можна побачити тут в монастирі Хора. Господь слави спускається в ад і являється переможцем, воскрешаючи з Собою Адама і Єву, тобто весь людський рід, від самого початку і до останніх часів. «Нині все наповнилося світлом, небо і земля, і глибини підземнії». Творіння втікає від темного царства смерті та входить в невечірне світло Царства Божого. Віруючий, що бере участь у Воскресінні, покликаний сповіщувати Євангеліє свободи у Христі «до кінців вселенної» (Дії 1:8).

Матір Церква, переживаючи одночасно таємницю хреста і воскресіння, закликає нас сьогодні «прийти, несучи світильники», «разом святкуючи спасительну Пасху Божу».

Тому, що через Воскресіння Спасителя людство стало одним народом, ми об’єднались в одне тіло. Своїм Хрестом і Воскресінням, Христос остаточно убив ненависть. Таким чином, наша Православна Церква є Єдиною, Святою, Соборною і Апостольською Церквою, Церквою примирення всіх, Церквою любові до всіх, і друзів і ненависників. Примирені всі разом, сповнені новим, справжнім життям, ми з цього часу стаємо співвітчизниками святих і являємось сім’єю Божою (див. Еф. 2:15-20).

Нажаль, тероризм, війни та взагалі відбирання людського життя, розповсюджені сьогодні навколо нас. Плач і тривога жертв, швидко розповсюджені сучасними методами технології, проходять через атмосферу і розривають наші серця. Тому, глави людства, політичні, духовні та церковні, всі ми маємо завдання та обов’язок діяти любов’ю та робити все необхідне для того, щоб уникати цієї ситуації безпорядку.

В цьому «абсурдному світі», ми, православні християни, покликані свідчити про любов і пожертву ближньому.

Для православних віруючих, Пасха не є моментальним ухиленням від одіозної реальності зла у світі. Пасха — це непохильна упевненість, що перемігши своєю смертю смерть і воскреснувши з мертвих, Христос з нами «кожний день до кінця віків» (Мт. 28:20).

Ось, браття і чада, являється і в цьому році пасхальне послання від святішого вселенського апостольського і патріаршого престолу, священного центра Православ’я, до всіх наших ближніх: що Христос воскрес і що сила смерті переможена; що скасована сила влади сильнішого над немічним; що «життя царствує», обіймаючи все людство в ніжності любові, безодні милосердя та невичерпній благодаті воскресшого Христа. Достатньо, щоб ми, люди, розуміли, що Ісус Христос є істинне світло і що в Ньому було життя, і що життя було світлом людей (див. Ін 1:3-4). Ось наше послання до політичних і духовних глав цього світу.

Прийдіть, прийміть світло від невечірнього Світла Фанаря, що подібно Світлу Христа, Світлу любові, яке просвічує усіх, «і немає в Ньому ніякої темряви» (І Ін. 1:3-4). Послухаймо, браття і чада, це Євангеліє радості і любові та пом’якшемо ми, православні, нашою любов’ю та жертовнністю страждання сучасного людства.

Слава Життєдателю, Який показав світло, любов і мир всьому світу та особисто кожній людині; слава Царю слави, Ісусу Христу, Переможцю смерті та начальнику життя.

Фанар, Свята Пасха 2016р.

+ Варфоломій Константинопольський,

Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЄЇ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИЛІСТЬ ТА МИР

ВІД ПРЕСЛАВНОГО ВОСКРЕСЛОГО ХРИСТА

Брати співслужителі і діти, у Господі улюблені

Христос воскрес!

Нині всі православні віруючі радісно святкують Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа і оспівують: «Смерті святкуємо умертвіння, пекла руйнування, іншого життя вічного початок, і радіючи співаємо Переможного» (Тропар Пасхального Канону).

І в той же час, коли ми радісно святкуємо Воскресіння Господа – реальність життя і надії, з оточуючого нас світу чується клич смертельних загроз; з багатьох частин світу їх метають ті, хто вважає можливим вирішити проблему різноманітності людей за допомогою вбивства опонента, що є найвірнішим доказом їх слабкості. Бо, за допомогою смерті співлюдини, караючи іншого – «іншого», неможливо ні поліпшити світ, ні вирішити проблем людей. Зрештою, те, що зло ніколи не перемагається злом, але тільки добром, є загальноприйнятим і загальновизнаним, особливо для мислителів у всі епохи.

Справжнє вирішення проблем можливе не інакше, як через визнання і шанування цінності особистості людини, через повагу до його прав. І навпаки, всякого роду проблеми виникають і загострюються через зневаги до людської особистості і нехтування цими правами, особливо ж найбільш слабких, хто мав б відчувати впевненість, тоді як сильні світу цього – відповідальність за мир.

Однак, Христос воскрес із мертвих і тим самим показав безсилля смерті в її прагненні запанувати в світі і піддавати його яким-небудь довготривалим примхам. Наслідки смерті не є незворотними, бо, незважаючи на видимість, вони, не маючи кореня, ані життєвої сили, – лише тимчасове явище, тоді як невидимо присутнім є Христос, який назавжди переміг смерть.

Маючи надію у Христі, ми вважаємо, що право на життя належить усім людям. Ісус Христос, зневажив смерть і силу її, несе людям Життя і Воскресіння: єдине в Ньому і в Його вченні – надія людства. Віра в Христа веде до Воскресіння – до Воскресіння всіх нас; віра і втілення вчення Христового в життя приведуть нас до загального спасіння і до вирішення всіх світових проблем людства.

Брати і діти!

Звістка про Воскресіння, як подолання людській немочі, є проповідь життя перед обличчям деградації світу і людських перипетій. Ми – милістю Божою Предстоятель воістину Православної любові – з Вселенської Патріархії закликаємо кожну людину до пізнання і втілення в життя цієї проповіді, з усвідомленням, що тільки так можна знову знайти «надію нашу» і всього світу, «вкрадену» хаосом людства.

Нехай світло Воскресіння Христового просвітить серця всіх, щоб в любові, мирі та злагоді люди всі разом тішились у Сині і Слові Божому, Який є Світло світу, Істина і Життя.

Йому ж єдиного, повсталого з мертвих Господа слави, «що життям володіє і над смертю панує», що живе на віки і «сущому в гробах, життя дарував», слава і честь, і подяку. Амінь.

Фанар, Свята Пасха 2015

+ Константинопольський

полум’яний до Бога молитовник про всіх вас

З ласки Божої

Архієпископ Константинополя-Нового Риму

і Вселенського Патріарха

Для Повноти церкви

Благодать, Мир і Милість від Христа Воскреслого у Славі

Любі співслужителі і благочестиві, боголюбиві діти Церкви

Христос Воскрес!

Проголошували Воскресіння, жінки – мироносиці, але учні Христа їх личили неправдивими. Однак, слово, якому раней не повірили, було підтверджено, як Істина. Воскреслий Господь явився Своїм учням кілька разів.

У наш час, проголошення Воскресіння знову розглядається раціоналістами як міф. Тим не менш, ми вірні не тільки віруємо у це, але й сприймаємо воскресіння, як глибоко правдивий факт. Справді, якщо це необхідно, ми стверджуємо наше свідчення з самопожертвою, тому що у воскреслім Христі ми перевершуємо смерть і звільняються від свого страху. Наші серця наповнюються радістю, коли ми повторюємо: Господь воскрес. Наші святі, які померли відповідно цього світу, продовжують жити серед нас, відповідаючи на наші прохання. Світ, який слідує за смертю вірніше, ніж світ, який передує смерті. Христос воскрес і живе серед нас. Він обіцяв бути з нами до кінця світу. І ось він – як наш друг, брат, цілитель, який дарує всі добрі речі.

Благословен Бог наш, який воскрес із мертвих, надавши вічного життя для всіх людей. О, смерть, де твоє жало? Христос воскрес, повстав і висміяв того, хто раніше хвалився що Він вічно буде посміховиськом. (Див. канон преподобного Іоана Дамаскина, 4пісня, 9 вірш) Все наповнюється світлом, і наші серця сповнені безмежної радістю.

І більше, ніж радістю, вони наповнені міцністю. Для тих, хто вірить у Воскресіння – той не боятися смерті, а той, хто не боїться смерті – духовно непохитний і нерушимий, оскільки те, що може бути найстрашнішою загрозою для більшості і особливо для невіруючих. має мало значення для християнин, бо це вхід до справжнього життя. Вірний християнин живе в Воскресінні ще до його або її природної смерті.

Наслідком переживання Воскресіння-це трансформації світу. Це надихає душу. І натхненна і душа залучає інші душі з його шляху, коли ці душі зворушені справжнім радісним переживанням безсмертя. Воскресіння Христа і наше воскресіння-це не просто абстрактної істини. Вони є догмою віри. Вони являють собою відчутну реальність. Вони являють собою силу, яка перемагає світ, незважаючи на вкрай жорстокі переслідування, що здійснюються проти нього. «Це перемоги, яка звоювала світ, а саме – віра наша» (1 Ів 5:4) у Його воскресінні. Через воскресіння, Людство покликане до божественного через благодать. Завдяки перемозі світла Воскресіння над брудом пристрасті, божественні мир і дивна любов, яка перевершує людські межи, встановлюються в наших душах.

Таким чином, Христос Воскрес! Наші серця наповнені світлом і радістю про Воскресіння. Підходимо до Воскреслий Господь з достовірністю і простоти. Бо, як королівська пророк Давид говорить: Бог наш, який керує нашим серцям з небес, «не будуть зневажати скорботних і смиренних серцям» (Пс. 50:19)

Воскресіння це наша сила, надія, радість і захват. Через воскресіння, ми перевершуємо біль і скорботу та всі беззаконня цього природного, мирського життя. Воскресіння є Божою відповіддю на безпорадність людства перед пораненнями мирськими стражданнями.

Ми не йдемо на поступки труднощам  і викликам сучасного світу. Збір наляканих учнів Господа у світлиці в Єрусалимі закликає нас. Ми не боїмося, тому що ми любимо всіх, навіть, як Він полюбив нас і віддав Своє життя заради нас. Таємниче і непомітно, Господь супроводжує нас. Ми тільки повинні мати – і у нас є – любов. Бо, хоча в любові, ми розуміємо, сила Таємниці, ми знаємо, що вона є самим таїнством.

Якщо інші соромтеся, «тримаючи свої дії в товстих снопах» (вечірня про блудного сина), але ми похвалитися. І якщо ми не «розвіємо прах наших [гріховних і пристрасних] дій з вітром його люблячої доброти або на току покаяння», Воскреслий Господь є Любов і розсіює всі форми темряви і страху, що нас оточують, входить у наші серця і наш світ, навіть тоді, коли двері закриті. Він «залишається з нами» постійно через хрест любові. Покликанням якого є мир, і Він дає нам Свій світ. Потужне це зобов’язання світу і обіцяти миру, але ніколи людина не може здійснити або реалізувати його. У той час як енергія Божественної любові, миру і мудрості залишається за межами всіх людських можливостей. Це не зустрічається на полях реальності чи поверхні людських переконань. Замість цього, він є серцем людства, центром життя, Господь життя і смерті. Це Істина.

Незаперечна трансцендентність Потужності, що невидимо управляє, панує і направляє всі речі, особливо в той час, коли «розум стількох людей лежить у темряві».

У цей час широке наповнила весь світ, надія всього всесвіту – Премудрість Божа,що є наявністю небесних рішень і гармонії. У період розпаду і очікуваної смерті, ми маємо в реальності воскресіння і силу нашої переконаності у Христі.

Світ, який походить від Того, хто розтоптав смертю смерть через його самопожертву, разом з радістю любові, потік і зцілить наше сучасне людство, яке зітхає і страждає так само, як і все створіння разом зідхає й разом мучиться з нами, хто «очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла», а також «волю слави дітей Божих».(Рим. 8:20-23)

Воістину, Господь Воскрес, дорогі отці, брати і сестри!

Свята Пасхи 2013 Року

Патріарх Константинопольський Варфоломій

Ваша палкий молитовник перед Богом