У старозавітному храмі співали левіти, які були поділені на два хори. Колись співали цілі псалми, а тепер лиш вибрані стихи. Принцип співу антифонів здавна застосовували у практиці Східних Церков. Ввів їх до християнського богослужіння, на лутургії, перший Антіохійський єпископом святий Ігнатій Богоносець (+ 107). За древніми переказами, цей святий був серед дітей, яких Ісус благословляв: «Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк. 18,16). Зазвичай у антифонному співі чергувалося звучання чоловічого та дитячого хорів. Тобто вони виконуються хором у формі діалогу. Антифони, як стверджував Ігнатій Антиохійський, відтворюють спів янголів на славу Божу. Тому і Він увів цей вид співу у богослужіння. Святий Ігнатій ввів ці антифонні співи у християнство під дією Божого обявлення, в якому йому зявились ангели, які співали поперемінно, прославляючи і звеличуючи Бога. За добрим прикладом святого Ігнатія пішов і святий Василій Великий, що впровадив такий спів у Кесарії Кападокійській, як і святий Іван Золотоустий поспішив це зробити в Царгороді. Святий Амвросій Медіоланський, подивившись на своїх братів на Сході, впровадив антифонний спів у Західній Церкві. З того часу почали використовуватись в літургії.

Насправді, антифони — це поєднання двох Завітів. Вірші із Старого перемежовуються з віршами з Нового Заповіту. А все задля того, щоб поєднати через віки приготування приходу Божого Сина, що гуртує усіх в одну Христову Церкву. Спочатку співається рядок із Старого Завіту, а тоді — з Нового, немов вказуючи, що те, що пророки голосили в Старому Завіті, вже звершилося в Новому. Вони складені так, що новозавітні рядки закінчуються послідовно піснями «Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас», «Молитвами святих Твоїх…», «Спаси нас, Сину Божий…», в яких призиваємо Божу Матір, щоб була нашою заступницею, просимо також заступництва святих перед Христом Богом, і про милосердя самого Спасителя Господа Бога нашого.

Антифонів в літургії є три, в честь Пресвятої Тройці, як цього навчає Симеон Солунський: «хор співаючи антифони, являє собою лик пророків, тому і розділяють їх на три частини, в честь Пресвятої Тройці. Перший антифон — прослава Бога, заклик, щоб усі народи славили Його. Другий антифон — віддати Богові належні честь і поклін.  Третій антифон — поклоніння Богові. Бо після цього антифону є вхід з Євангелієм, яке є символом Христа як Бога. Загальний мотив антифонів — прослава Бога і віддання Йому належної честі. Символізуючи приготування Ісуса Христа до жертви за гріхи народу.

Антифони є різні, і поділяються на три види: повсякденні, святкові і недільні. Антифони, які ми співаємо сьогодні, ввійшли у вжиток щойно в X ст. Співали їх по дорозі до храму, а літургія починалася теперішнім Малим Входом. Антифони зображальні — із псалмів 102, 145 і Блаженних. Антифони повсякденні — складаються із псалмів 9, 92 і 94 та співаються замість Блаженних і зображальних псалмів у певні дні, які подані типиконом. Святкові антифони — співаються в двунадесяті свята. Святкові антифони літургії складені з віршів різних псалмів, відповідно до змісту свята. Ці вірші псалмів чергуються або з особливими приспівами, «Молитвами Богородиці» і «Спаси нас, Сину Божий», або з тропарем самого свята.

Але, крім звичайної традиції, є й грецька традиція співу антифонів, зокрема Святої Гори Афон. На цій горі найбільш шанованим святим складені святкові антифони подібно двунадесятим святам. У цієї традиції третій антифон є святковим, що складається теж із віршів вибраних псалмів, та тропаря певному святому з тропарем, а два перших – повсякденні.

Хоча, як я вже відзначив вище, сьогодні подібна традиція не є властивою для православного богослужіння, але на мій погляд, не з’явилася на пустим місці.

Так, вже відомо, що, крім загально відомих особливостей святкової літургії (прокимен, тропар, кондак і т.д.), у древності існували і особливі заамвонні молитви на певні свята та дні богослужбового року. Ці молитви були описані російськими та закордонними науковцями ще в кінці ХІХ ст., а сьогодні вже входять у богослужіння шерегу Православних Церков. Все це дає нам підставу думати, що, в певний період розвитку літургії свтт. Василя Великого та Іоана Золотоустого, в корпусі варіантів існували і окремі святкові антифони. Загалом, таку гіпотезу (про можливість існування святкових антифонів на широке коло свят літургійного року) не відмовляють і відомі православні дослідники. Так, архімандрит Кипріан (Керн) у своєї відомої книзі «Литургика. Гимнография и эортология» пише: «Святкові антифони на літургії складені з віршів різних псалмів, відповідно до змісту свята. Ці вірші псалмів чергуються або з особливими приспівами, «Молитвами Богородиці» і «Спаси нас, Сину Божий», або з тропарем самого свята». Тобто, потенційна дослідник не обмежує коло святкових антифонів тільки двунадесятими святами, а подає гіпотезу про можливість існування й інших святкових антифонів.

Таким чином, повертаючись до афонської практики співу святкових антифонів, можемо привести приклад не тільки окремих антифонів Святителю Миколаю Чудотворцю, а і мусимо відзначити наявність антифонів святам і святим, апостолам, святителям, преподобним. Звичайно, коли клірос співає таки святкові антифони, то суттєво відрізняється приспів до цих антифонів відповідно до лику та імені святого або свята.

Разом з тим, навіть у контексті дослідування афонської традиції, сьогодні окремим питанням може бути існування різних віршів 1 та 2 антифонів, про які поки немає певних відомостей. Окремі відомості, стосовно повної групи святкових антифонів, грецьких та сербських афонських монастирів носять характер локальної літургійної практики, що повстала не раніше кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

З огляду на все вищевикладене, на мій погляд надійшов час наукового дослідження традиції святкових антифонів через вивчення древніх грецьких літургійних рукописів. Це не тільки дасть нам змогу суттєво збагатити нашу літургійну традицію, а і буде стимулом для новітньої літургійної творчості.

п. Андрій Стрельчук

 Матеріал афонських антифонів поданий із одного з монастирів ієромонахом Клеопою (Петрітіс)

У Православ’ї є три варіанти Дзвіниці: 1) Дзвіниця вбудована в храм. При цім варіанті Дзвіниця окремо не освячується, а освячується разом з храмом. У випадку, коли дзвіниця прибудована пізніше – здійсняємо чин відновлення храму та освячуємо тільки дзвони. Також дзвіниця, у якої присутні престол, освячується по чину освячення храму. 2) Дзвіниця будується з внутрішніми помешканнями для поза храмових потреб (трапезна, актова зала, жили приміщення). 3) Дзвіниця без приміщень. У Чині, який ми відновили, ми подаємо два останніх варіанти.

Але требо пам’ятувати, оскільки на будівлю Дзвіниці завжди ставиться хрест, то в любим випадку це є варіант храму (каплиці). Тому, Чин освячення Дзвіниці часом називали «малим храмовим освяченням». Чин освячення Дзвіниці може здійснювати ієрей з благословення правлячого архієрея. Перед освяченням, по традиції, відбувається Чин малого освячення води. Священик здійснюває чин в єпитрахилі та фелоні.

Перед новозбудованої Дзвіницею ставиться стіл, на яке кладеться хрест і Євангеліє

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амін

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя і Бога нашого.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 144

Величатиму Тебе, Боже мій, Царю мій, і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку. 3 Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його. З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої. Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися. Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе. Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою, щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. Царство Твоє – Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх. Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій. Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми. Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх. Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх. Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить. Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.

Псалом 60

Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє. Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна. Бо Ти – Надія моя, Ти – Скеля моя, Ти – Захист мій від ворога. Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх. Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого. Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду. Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його. Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алілуя. (3)

По закінченні псалма спиваємо тропар храму, «Слава, І нині:» кондак храму, якщо храм Господній або Богородичний. Коли ж храм святого, то після тропаря святому співають «Слава:» кондак храму, «І нині:» Богородичний недільний за гласом кондака.

Диякон: Господу помилимось.

Люди: Господи, помилуй.

(коли настоятель бажає, то додаємо наступні прохання)

Диякон: За мир з висот і спасіння душ наших Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За мир всього світу, добрий стан святих божих церков і з’єднання всіх Господу помолимося.

Люди: Господі помилуй

Диякон: За святиню цю і тих, що з вірою, благоговінням і страхом божим входять до нього, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За Святішого Патріарха нашого (ім’я), і за (високо)преосвященного митрополита (або: архієпископа, або: єпископа) нашого (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконства, за весь клір, братів і народ Божий, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За Богом бережену Україну нашу, за владу, народ і все військо її, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За місто це і за кожне місто, село, і країну і за тих, що вірою живуть в них, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господу помолимося

Люди: Господи помилуй

Диякон: За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За освячення Дзвіниці цієї і в неї поставлених дзвонив цих, призначеної для безупинного прославлення Пресвятого імені Його, щоб Він побажав Своїм небесним благословенням благословить її, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За тих, що спричинилися до будівництва Дзвіниці цієї (тут, якщо потрібна або архієрей благословить, називаються імена засновників і фундаторів), Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб усім, хто на цім будівництві Дзвіниці працював у всіх справах добрих скоро успіх падав, силою, дією і благодаттю Пресвятого Духа, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорбути, гніву, й нужди, Господу помолімося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Увага: Коли освячення Дзвіниці відбувається відразу після Святої Літургії, то додаткові  Апостол і Євангелія на освячення читаються в часі літургії, коли чин освячення відбувається окремо:

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир усім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Прокимен, глас 4: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

(Пс. 92:5)

Вірш: Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу і опоясався.

(Пс. 92:1)

Диякон: Премудрість.

Диякон (або читець): Посланняя до євреїв святого апостола Павла читання (зач. 307):

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Браття святi, учасники в небесному покликаннi, зрозумiйте Посланця i Первосвященика сповiдання нашого, Iсуса Христа, вiрного Тому, Хто поставив Його, як i Мойсей, у всьому домi Його. Бо Вiн достойний тим бiльшої слави перед Мойсеєм, чим бiльшу честь має в порiвняннi з домом той, хто збудував його, бо всякий дiм будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.

(Єв. 3:1-4)

Священик: Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Читець:

Алилуя, глас 1: Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова.

(Пс. 86:2)

Вірш: Преславне говорять про тебе, місто Боже

(Пс. 86:3)

Люди: Алилуя, алилуя, алилуя.

Священик: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє. Мир усім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Матфея Святого Євангелія читання.

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Священик: Будьмо уважні.

Євангелія (зач. 67): Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? Вони відповіли: oдні – за Іоана Хрестителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків. Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Симон же Петро,відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти,Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; і Я кажу тобі: ти Петро, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.

(Мт. 16:13-18)

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Священик (молитва): Господи Боже наш, Вседержителю, Боже отців наших. Ти через вибрану свою посудину – апостола Павла мовив, що кожне творіння Твоє добре, і ніщо не є негідне, коли словом Твоїм божественним і молитвами освячується; смиренно молимося до Тебе: споглянь нині, милостивий, на моління наше і на дзвіницю оцю, яку раби Твої на славу пресвятого імені Твого спорудили, і милостиво своїм небесним благословенням і через молитву нас, недостойних рабів і служителів Твоїх, благослови † і освяти †, і вчини, щоб була вона достойною для служіння і прослави Твоєї, а тим, хто її спорудив, подай відпущення гріхів благодаттю своєю і причасниками Царства Твого вчини. Ти бо єси Бог милості і щедрот, і людинолюбства,  і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Коли в Дзвіниці є приміщення, то додаємо наступну молитву:

Священик: Господи Боже наш, побажавши увійти до дому Закхея, спасіння йому і всьому дому його принісши. Ти і зараз добротою Пресвятого Твого Духа благослови, очисти будинок Дзвіниці цієї і приміщення ці, і затверди на сильному камені, щоб їх, по божественному Твоєму великому наказу, ні вітер, ні вода, ні вогонь, ні щось інше, що покликане руйнувати і пошкодити, безсилі були проти будівель цих та тих, що бажають використовувати їх, дзвін, молитви і хваління невпинно Тобі підносити і Твою могутність прославляти. Подай тим, що будуть використовувати приміщення Дзвінці цієї, охорону від всього злого і атак ворога, на шляху правди Твоєї затверди. Бо Ти є спаситель і відвідувач душ і тіл наших, і Тобі славу відаємо з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим, і Благим, і Животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священик окроплює дзвіницю навхрест, промовляючи:

Священик: Освячується дзвіниця оця на славу Господню, окропленням цієї свяченої води: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Стихира, глас 6

Благослови Господи Дзвіницю цю благословенням Твоїм святим, і воїнством ангельським захисти її, почуй всі добрі благання й молитви слуг Твоїх, що як кадило Тобі приносяться, багатомилостивий Господи, слава Тобі.

Увага: Коли в Дзвіниці є келії ченців (монастирський житлові корпус), то тоді додаємо молитви на освячення монастиря та відбувається помазання житлових приміщень святим єлеєм, як це указано в чині освячення нового монастиря.

Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: За Богом бережену Україну нашу, за весь народ, владу і військо її, щоб ми тихе і мирне життя прожили в усякому благочесті й чистоті.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: За Святішого Патріарха нашого (ім’я), і за (високо)преосвященного митрополита (або: архієпископа, або: єпископа) нашого (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконства, за весь клір і народ Божий, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: За благочестивих засновниках і фундаторів Дзвіниці цьєї, про їх здоров’я, спокій та відпущення гріхів їх, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Щоб приставив Він до дзвіниці цієї святого Ангела – Хоронителя, захисника від усіх видимих і невидимих ворогів видимих і невидимих, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священик (тихо): Почуй нас, Боже, Спасителю наш, надіє людей на всіх кінцях землі і в морі далекому, милостивий будь до нас грішних, і помилуй нас.

(голосно): Бо Ти є Бог милостивий і чоловіколюбний, і Тобі славу відаємо Отцю і Сину і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священик: Премудрість.

Люди: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3) . Благослови.

Звичайні відпуск дня.

На місці, яке вибране для будівництва, ставиться стіл, на яке кладеться хрест і Євангеліє. При повному врочистому чині відбувається Чин малого освячення води. Священик здійснюває чин в єпитрахилі та фелоні.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амін

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя і Бога нашого.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 69

Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені. Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть мені: «Добре, добре!» Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!» А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти – Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алілуя. (3)

Тропар, глас 2

Боже, Творче і творець усього, справу рук наших, яку в славу Твою розпочинаємо, Твоїм благословенням скеруй на шлях правдивий, і силою Твоєю до хуткого закінчення приведи, як Єдиний всесильний і людинолюбний.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Кондак, глас 2

Господи, почуй молитву нашу, прийди як милостивий і заснуванню цієї дзвіниці допоможи, силою владної руки Твоєї зміцни те, що здиняється нами в славу і хвалу Твою, і творцям її розраду і багато років подай, як людинолюбний.

(або інший Кондак заснуванню, глас 6: Швидкий в захисті, і сильний у допомозі, Пресвятою благодаттю Твоєю сьогодні благословивши зміцни у виконанні справи слуг Твоїх. Бо як Всемогутній  Бог все творити здатний).

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний, глас 4: Предвічний Творча, всього творіння і всіх думок людських направляючий, бачачи наші немічні зусилля, поспіши цю справу розпочату до найліпшого завершення довести. Про це і до Тебе молитися благаємо і Пречисту Мати Сина Твого, яку завжди гідно славимо, як єдину надію слуг Твоїх.

(або іншій Богородичний, глас 6: Захисниця християн надійна, Клопотання за нас до Творця незмінне, не нехтуй молитовними голосами грішників, але скоро прийди, як Блага, на допомогу нам, що з вірою співають Тобі: «Поспіши із захистом і зроби швидкими моління, Богородице, бо завжди захищаєш тих, хто шанує Тебе!»)

Диякон: Господу помилимось.

Люди: Господи, помилуй.

(коли настоятель бажає, то додаємо наступні прохання)

Диякон: За мир з висот і спасіння душ наших Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За мир всього світу, добрий стан святих божих церков і з’єднання всіх Господу помолимося.

Люди: Господі помилуй

Диякон: За святиню цю і тих, що з вірою, благоговінням і страхом божим входять до нього, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За Святішого Патріарха нашого (ім’я), і за (високо)преосвященного митрополита (або: архієпископа, або: єпископа) нашого (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконства, за весь клір, братів і народ Божий, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За Богом бережену Україну нашу, за владу, народ і все військо її, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За місто це і за кожне місто, село, і країну і за тих, що вірою живуть в них, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господу помолимося

Люди: Господи помилуй

Диякон: За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб звернув погляд Свій на це місце, обране для заснування Дзвіниці цієї, призначеного для безупинного прославлення Пресвятого імені Його, щоб Він побажав Своїм небесним благословенням благословить його, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: За добрий намір заснування Дзвіниці цієї і справу слуг Твоїх (тут, якщо потрібна або архієрей благословить, називаються імена засновників і фундаторів), Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб благословив будівництво Дзвіниці цієї, що добре в прославляння імені Його починається, щоб швидко піднялося будівництво та досконалим було, силою діяльності і благодаттю Пресвятого Духа, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб усім, хто на цім будівництві Дзвониці працює у всіх справах скоро успіх падав, і справу рук їх спрямував до благого, силою, дією і благодаттю Пресвятого Духа, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб благу справу слуг Твоїх, (якщо архієрей благословіть – перелічує імена), успішно і з великим плодом закінчить, через подану силу, дію і благодать Пресвятої Духа, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб приставив до справи цієї і усіх, хто працює в здійсненні її, святого Твого ангела – охоронця, щоб незримо захищав від нападів злих, видимих і невидимих ворогів, і у всіх справах допомагав мудро і ретельно, силою, діяльністю і благодаттю Пресвятого Духа, Господу помолимося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорбути, гніву, й нужди, Господу помолімося.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи помилуй

Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священик (молитва): Господи Боже, Вседержителю, що створив небо розумом і землю заснував на тверді її, Творця всього видимого і невидимого. Подивися на місце це, що обрано для будівництва дзвіниці, де будуть дзвони розміщені для храму Твого. Ти сам затверди засновником їй будь по Твоєму Божому слову, щоб не змогли пошкодити її вода, вітер та загалом нічого нездатна було зруйнувати. І благоволи слугам Твоїм задум цей до досконалого і благого кінця довести. Бо Твоя є держава, і твоє є царство, і сила і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амін.

Коли дзвіниця (підмурок) мусить бути кам’яним, то ієрей бере три каменя (цеглини) і, вставши над ровом фундаменту, бере перший камінь (цеглину) та промовляє:

Священик (роблячи знак хреста каменем (цеглиною) над ровом): Засновується будинок Дзвіниці цієї, у ім’я Отця.

Кладе камінь (цеглину) в рів.

Ієрей бере другий камінь (цеглину).

Священик (роблячи знак хреста каменем (цеглиною) над ровом): і Сина.

Кладе камінь (цеглину) в рів.

Ієрей бере третій камінь (цеглину).

Священик (роблячи знак хреста каменем (цеглиною) над ровом): і Святого духа. Амінь.

Потім бере кропило та окропляє місто під будівництво зі словами:

Священик: Освячується місце це під будівництво Дзвіниці окропленням цією освяченою водою , у ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амін.

Усі повертаються до стола з хрестом і Євангелієм.

Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: За Богом бережену Україну нашу, за весь народ, владу і військо її, щоб ми тихе і мирне життя прожили в усякому благочесті й чистоті.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: За Святішого Патріарха нашого (ім’я), і за (високо)преосвященного митрополита (або: архієпископа, або: єпископа) нашого (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконства, за весь клір і народ Божий, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: За благочестивих засновниках і фундаторів Дзвіниці цьєї, про їх здоров’я, спокій та відпущення гріхів їх, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Про добре і швидке закінченні будівництва Дзвіниці цієї, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Щоб приставив Він до справи цієї святого Ангела – Хоронителя, захисника від усіх видимих і невидимих ворогів, у справах доброго помічника, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Щоб засновникам Дзвіниці цієї і нам спастися від усякого горя, гніву, небезпеки й нещастя, Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй. (3)

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священик (тихо): Почуй нас, Боже, Спасителю наш, надіє людей на всіх кінцях землі і в морі далекому, милостивий будь до нас грішних, і помилуй нас, і засновників дзвіниці цієї.

(голосно): Бо Ти є Бог милостивий і чоловіколюбний, і Тобі славу відаємо Отцю і Сину і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Потім відбувається звичайний відпуск дня

Одним з чинів, який викликає певні запитання, є «Чин заснування Дзвіниці». Проблема полигає в тому, що в друкованих Требниках саме Київського Православ’я, цього чина немає. Однак, коли ми подивимось рукописну спадщину, то побачимо – чин освячення місця під побудову дзвіниці, як і сам Чин освячення дзвіниці, присутній. Цей факт підняв нас на дослідування цієї проблеми.

Першим питанням, яке повстало на шляху вивчення проблеми, це питання: «що є Дзвіниця»? Саме це питання є основним при одновленні чина.

Київська Русь запозичила дзвони з Європи, де вони увійшли до вживання вже з VII ст. Дзвони відомі у Візантії з IX ст. Перша згадка про дзвонах на Русі знаходиться в III Новгородської літописі під 1066 [1, с. 722].

По визначенню церковних істориків, Дзвіниці є продовженням храму, навіть, коли вони не є його частиною [2, с. 85]. Тому вже від початку існування Київського Православ’я були створені чини освячення, як місця під Дзвіницю, так і власне Дзвіниці.

Разом з тим, дзвіниця в більшості випадків була частиною храму, тому Київські друковані требники подають виключно чин освячення дзвонів, але не подають чинів освячення Дзвіниці. Але рукописна спадщина, яка збереглася в монастирях Російської імперії, подає нам шерег рукописів, які, походячи з «Південної та Західної Русі», заховали певні чини освячення місця під Дзвіницю та, власне, самої Дзвіниці [2, с. 405]. Ці чини фрагментарно зміщені в шерегу рукописей, які присутні в рукописах збірки Троїцько-Сергієвської ларви, при цьому частина цих рукописів має «Південно-Руське» та «Західне-Руське» походження [4, ст. 312].

Крим того, уніатський Требник 1876 р., зміщає чин освячення місця під Дзвіницю та власне чин освячення Дзвіниці, який у своїх основних рисах нагадує древні зрізки чинів освячення “храмів-дзвіниць”, “часовень” (каплиць) та монастирів тощо. Вивчення рукописних першоджерел цих чинів та їх компіляцію на церковнослов’янської мові здійснили ще в кінці 90-х років ХХ століття науковці РПЦ МП прот Миколай Диваков, Димитрій Михалин та Анатоль Матвеїв. Винятком є відсутність певних ектений та читання Апостола, через що чин виглядає значно коротшим. Також є певні відрізнення в мові та побудові речень.

Саме на підставі рукописних зразків XVI – XVII століть та Требника 1876 р., ми сьогодні спробуємо відновити старовинні чини благословення заснування та освячення Дзвіниці.

прот. Сергій Горбик

п. Андрій Стрельчук

1. Энциклопедический словарь. Т. XV. СПб., 1895.

2. Иванов И.К. Древнерусский храм. Казань, 1915.

3. Оловянишников Н.И. История колоколов и колокололитейное искусство. М., 1912.

4. Коллекция рукописей Троицко-Сергиевской лавры. М., 1992

5. Требник. Перемишль, 1876.