Улюблені браття у Господі:

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Вступаючи в 2023 рік, я молюся, щоб дух ВЕЛИЧНОГО СВЯТА РІЗДВА НАШОГО ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА залишався в наших серцях. Нагадування про прихід Христа, Його постійну присутність серед нас та любов, радість і надію, які несе наш Спаситель – усе це є величезними дарами для нашого страждаючого, розбитого та неспокійного світу; особливо, переживаючи з молитвою ці дні та моменти війни, що тривають в Україні. Сподіваюсь, що читаючи оці рядки, Ви збагатитеся радістю у тому бажаному мирі, який Христос приносить у наше життя.

Новий рік дає можливість перегорнути нову сторінку нашої історії. Ми пам’ятаємо та дякуємо за благословення минулого року, незважаючи на виклики, труднощі та невизначеність, від котрих потерпаємо та страждаємо й до сьогодні.

Серед усіх бід і втрат, які ми пережили минулого року, були також моменти надії та підбадьорення. Під час триваючої агресії Росії проти мирного народу України наша Свята Українська Православна Церква США змогла надати необхідну допомогу Українському народу, забезпечивши таким чином життєвонеобхідні засоби майже на 3 мільйони доларів. Сьогодні, ми спостерігаємо винищення невинних українців, яке можна порівняти з діями Ірода проти невинних немовлят у Вифлеємі, у час народження Спасителя.

Крім того, новий рік дає нам новий початок, нові перспективи та нові можливості. Ми з нетерпінням очікуємо нового року, разом з усіма парафіями по всій Церкві, котрі у єднанні зі всесвітньою Святою Православною Церквою продовжують свій вклад у духовне зростання: духовно подорожуючи разом, молячись і виконуючи наші обов’язки перед Христом і один перед одним.

Улюблені у Господі, кінець року і новий початок дають нам можливість знову зосередити свій розум і серце на Пресвятій Євхаристії як на джерелі і вершині нашого християнського життя і богослужіння. Закликаю народ Божий нашої Церкви – УПЦ США – усіх православних християн –  брати участь у святих богослужіннях Церкви, а також вітати тих, хто знаходиться можливо поза нашою вірою, поза нашою громадою чи нашим суспільством, щоб поділитися своєю вірою та радістю про те, як ми – Церква, можемо йти разом на шляху до Небесного Царства.

З молитвою доручімо наше життя в люблячі обійми Спасителя. Сповнені Христової любові, будьмо носіями надії в ці складні часи, щоб щедро ділитися цією надією з іншими. Давайте разом допоможемо оживити серця наших братів і сестер в Україні та по всьому світі.

Нехай Бог благословить 2023 рік Своєю спасительною благодаттю,

щоб принести зцілення, тривалу радість і мир у світ!

Благословенного і щасливого Нового року!

З молитвами,

+Даниїл,

Архієпископ і брат у Господі

Ми стоїмо на порозі нового 2022 року Божого. Настав час озирнутися назад, заглянути вперед, а в основному, достойно перебувати в сьогоденні.

Користуючись нагодою, хочу побажати всім вам щасливого і благословенного Різдва Христового, а також чудового Нового 2022 року, переповненого присутністю Благодаті Святого Духа!

Скористаймося цим Різдвяним періодом і зробімо своєю основною метою розповісти комусь із ближніх про чудову радість, мир і любов, які Ісус Христос приніс всьому людству понад 2000 років тому! Це незмінне Послання ЛЮБОВІ Бога все ще несе надію, радість та благословенну впевненість у вічному спасінні мільйонам людей у всьому світі!

Я сподіваюся, що всі Ви наповнені оптимізмом на майбутнє, задовольняючись сьогоденням, які б небули важкі життєві обставини. Якщо Ви відновите свою віру в Боже Провидіння, і довіритесь Господеві котрий завжди піклується Вами, тоді Ви зумієте усвідомити, що вся тривога даремна і ангельський мир займе місце переживань.

Від імені Високопреосвященного Митрополита Антонія, Членів Ради Митрополії та Консисторії бажаю Вам здоров’я, любові і щастя в цей Новий рік. Нехай Бог благословить Вас завжди!

+Даниїл,

ласкою Божою Архієпископ та брат у Христі

А яке повинно бути воно? Про це послухаймо св. апостола Павла, який говорить: «Святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби й лукавства, а в опрісноках чистоти й істини» (І Кор. 5:8).

Вкрай нерозумно по одному дневі очікувати того ж на весь рік. Не тільки від божевілля, але і від диявольського впливу приходить така думка, ніби в справах нашого життя треба покладатися не так на власну ревність і діяльність, а на якісь проміжки часу.

Щасливий для тебе буде рік у всьому не тоді, як ти будеш пиячити в перший день, але якщо і в перший і в кожен день будеш робити приємне Богові. День буває кепським або хорошим не за своєю природою (адже день із днем нічим не різниться), але можуть відрізнятися нашою пильністю та відповідальністю.

Якщо ти зробив добро, то день для тебе хороший, а якщо ти згрішив, то – кепський. Коли будеш так міркувати і так налаштовувати себе, здійснюючи кожен день молитви і милостині, то весь рік для тебе буде щасливий; а якщо ти, не піклуючись про чесноти, будеш очікувати радощів для душі своєї від початку місяців і обчислення днів, то не буде тобі нічого доброго.

Диявол, знаючи це і намагаючись відхилити нас від подвигів чесноти і придушити душевну ревність віри, навчив людей щастя і нещастя приписувати дням. Хто переконаний, що є дні щасливі і нещасливі, той в нещасливий день не займатиметься добрими справами, думаючи, що вся його праця залишиться марною і безплідною за фатальними властивостями дня.

Радість буває не від пияцтва, але від духовної молитви, не від вина, але від повчального слова. Вино виробляє бурю, а слово – тишу; вино завдає шум, а слово припиняє сум’яття; вино затьмарює розум, а слово просвічує і затьмарений; вино вселяє скорботи, яких не було, а слово відганяє і ті, які були. Ніщо звичайно так не веде до спокою і радості, як правила любомудрості – зневажання сьогодення, прагнення до майбутнього, не брання до уваги нічого людського постійним – ні багатства, ні влади, ні почестей, ні заступництва. Якщо ти навчився так мудрувати, то не буде терзати тебе заздрість, коли побачиш багатого, і коли впадеш в бідність, не принизишся від бідності; і таким чином, будеш в змозі постійно святкувати.

Якщо в тебе чисте сумління, то ти маєш постійний празник, бо наповнюєшся добрими надіями й радієш очікуванням майбутнього добра. Та коли ти неспокійний у душі й винний у багатьох гріхах, то на тисячах празників і урочистостей ти почуватимеш себе не краще від тих, що плачуть. Яка мені користь зі світлого дня, коли моя душа покрита докорами сумління?

Тож якщо ти хочеш мати користь з нового року, то зроби так: наприкінці року подякуй Богу, що Він зберіг тебе до цього часу; пожалкуй у своєму серці за все погане, що ти зробив, полічи час свого життя і скажи собі сам: дні біжать, літа минають, частину своєї дороги я вже пройшов, а що доброго зробив? Чи не станеться так, що попрощаюся з цим світом без усякої чесноти?

А ще ніколи не забувай, що сила Любові така, що вона здатна поєднати навіть тих, хто знаходиться на далекій відстані один від одного.

Того, кого любимо, ми уявляємо собі кожного дня, хоча б він жив на чужині і був відділений від нас великими морями. Так само як того, хто нам байдужий, ми ніби не бачимо, хоча би він знаходився поблизу нас.

Там, де є Любов, там відстань анітрохи не шкодить. А де немає її, там немає жодної користі від географічної близькості.

Як сила Любові не зупиняється віддаленістю місць, так і дія молитви. Як Любов з’єднує розлучених один від одного, так і молитва може принести неймовірну користь тим, що знаходяться далеко один від одного.

Знаючи це все, сміливо вступімо до боротьби. Бо тепер нам доведеться боротися не з амаликитянами, що напали. І не з іншими варварами, які вчинили набіг, але з демонами, які ходять урочисто площею. Адже цілонічні гуляння, жарти, лайливі крики, нічні танці і смішні забавки гірше всякого ворога полоняють місто.

Всі починають намагатися зодягнутися краще за інших, перевершити їх, прикрасити себе якнайкраще. Таке змагання показує незрілий розум і душу нездатну до великих і піднесених помислів.

Якщо ти хочеш прикрашати, то прикрашай не оселю, але твою душу, – не майдан, але розум, щоб Ангели дивувалися, і Архангели схвалювали твої діяння, а Владика ангелів нагородив тебе Своїми дарами.

«Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5,16). Таке світло принесе тобі велику нагороду. Не прикрашуй вінками дверей свого дому, але веди таке життя, щоб одержати на свою голову від Спасителя вінець правди».

1. намір і можливість людей слідувати своїм рішенням;

2. сутність рішення або зобов’язання.

Обидва ці фактори мають велике значення. Якщо ви не можете виконати те, що обіцяли самі, то ставити в якості мети навіть найблагородніший ідеал безглуздо. І якщо щось з «змісту» прийнятого рішення, в кінцевому підсумку, не зробить вас краще – працює проти вас, а не для вас. Є й інший фактор – час. Ми прив’язані до часу і наші рішення повинні бути дотримані в певний термін. Люди сьогодні менш готові приділяти час досягненню своїх цілей і виконанню обіцянок, які вони дали собі, ніж будь-коли. Про це і поговоримо.

Для християнина основну мету життя можна знайти в євангельських заповідях. Ми можемо сказати, що метою є вирощування чеснот і умертвіння гріха. Однак основна мета – наслідувати Христа і досягти досконалості, прославлення. У нашому житті ми стикаємося з багатьма труднощами, які заважають виконувати заповіді і досягати нашої кінцевої мети. Ці труднощі виникають або із зовнішнього середовища, або з нас самих як людей. Навіть учні Христові та люди, які насправді живуть Його заповідями і Приміром часто збентежені. Вони кажуть: «Твої слова тверді, Господи. Як ми можемо спостерігати їх?». Вони розуміли, що наша природа слабка і тяжіє до зла та гріху. Ми ставимо перед собою цілі й ідеали, ми хочемо поліпшити себе та суспільство, але ми продовжуємо терпіти невдачу. Відповідь Христа була простою, але дуже глибокою: «Те, що неможливо для людей, можливо для Бога». Немов Він каже, іншими словами: «Не вірно вважати, що Бог створив вас і став людиною заради вас, а потім поставив перед вами складні завдання і цілі і залишив вас з ними на самоті без будь-якої допомоги. Бог поруч весь час. Навіть в момент вашої слабкості, невдачі і гріху. Просто скажіть: «Господи, помилуй. Господи, допоможи мені. Я згрішив, Господь ». І Він відповідає: «Залиш все це Мені. Ваша велика мета в житті, ваше спасіння і прославляння – не ваша мета, а мій подарунок вам».

Але як щодо мінливого часу? Як повинен ставитися християн до нього? Давайте послухаємо слова сучасного аскета, людини, що говорить на мові нашого часу: старійшини Аміліана [1] зі Свято-Монастирського храму Сімоноса Петраса на Святій Афонській горі.

«Ми всі знаємо про те, як швидко минають роки і як швидко те, що, як ми думали, у нас було, стає минулим … Тому люди, які думають, що тримають життя у своїх руках, і можуть впоратися з нею, як вони хочуть, вступають в конфлікт з реальністю минаючого життя і суєти речей цього світу.

Дурість і велика помилка – не думати про швидкоплинність днів, не відчувати скороминущість сьогодення і плину часу, які так швидко підводять нас до кінця.

Час – наш постійний супутник. Ви могли б подумати, що він змушує сонце швидше вставати і швидше сідати. І коли ми не усвідомлюємо його дихання і відволікаємося на інші мирські шуми, ми приходимо до трагічного висновку, що годинник, дні, місяці і роки пролетіли з величезною швидкістю і що ми раптово досягли кінця, раніше не усвідомлюючи цього.

Я не хочу занурювати вас у тугу з цими думками. Я хочу допомогти вам поділитися відчуттям минулого часу і докласти зусиль, щоб використовувати його для вашого прогресу, щастя і освячення.

Це те, що ми говоримо кожен день Богослужіння: «Останній час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім».

… Для тих, хто змарнував свій час і не використовував його розумно і духовно, настає час, коли вони проклинають себе і невтішно приймають втрату свого життя як поразку.

Це моє послання до вас в цей Новий рік. В радості традиційного свята, в якому фігурує свята фігура Василя Великого, закладені основи нової духовності в вашій душі. Прийміть правильні рішення і прикладіть більше зусиль, більше старанності, більше любові і несіть більше людської доброти. Нехай Новий рік принесе нове життя всьому світу: погасив пожежу пристрастей і ненависті, охолодить спраглі душі вітром любові і принесе мир і щастя всім вам!

Зауваги:

1. Aimilianos Simonopetritis, Περί Θεού: Λόγος Αισθήσεως, Holy Convent of the Annunciation of the Mother of God, Ormylia, Halkidiki, published by Indiktos, Athens 2004.

Ніколаос Койос, професор Університетської Духовної Академії в Салоніках.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Минув ще один рік від того часу, який Господь Бог дав нам, щоб ми стали старшими і спасенними у Ньому. Піднятися у вірі та чеснотах, дотримуючись Господнього шляху, в нашому обожнюванні й у будівництві Церкви, яку Господь залишив нам як безпечний спасительний корабель серед бурхливого морського життя. Церква «славна … не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного …, свята і непорочна» (Еф. 5:27). Церква, в якій, згідно з Божим обітницею, Дух Істини, який Господь одного разу послав Своїм апостолами, незмінно і завжди перебуває для того, щоб навчати їх у всій істині (див. Ін 14:16-17, 26) і перебуває серед нас, у Господі і Його спасительних заповідях.

Наприкінці минулого і початку нового року ми дякуємо Богові за всю Його щедрість, Його велику милість і довготерпіння до нас, недостойних, але глибоко відданих Йому дітей. Тому в ці благословенні дні Нового року, разом з Псалмоспівцем, ми вигукуємо: «Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти» (Пс. 103:24). Ми хвалимо і прославляємо Його святе ім’я, і знову дякуємо Йому за незмінну благодать, яку Він щедре подає над нами і з якою Він зміцнює та підтримує кожного з нас і всі Його творіння.

Отже, завдяки Господу, ми вступаємо в новий рік з новою надією на зростання і зміцнення нашої Православної Церкви і нашої милої Батьківщини, на мир і благодать у кожному болгарському християнському домі та у кожній християнській душі. Надія, яку, за словами апостола, «любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:5). І наше спасіння – це надія на «вічне життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше викових часів» (Титу 1:2). Озброєні цією надією і вірою в Христа Ісуса і в благословенній Божій волі, і в новому році ми прагнемо віддати всі наші сили і таланти, які дав нам Господь Бог, щоб наша Церква і Батьківщина жила у мирі й процвітанні дні та рокі, незмінно покладаючись на Бога і жадаючи виконувати Його святу волю, коли ми молимося з молитвою Господа: «Нехай буде воля Твоя, Господи» (Мт. 6:10).

«Господь – земля і те, що я роблю» (1 Кор. 10:28), Господь, ми також є творенням Його рук, і ніхто не знає «часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі» (Дії. 1:7). Ми віримо і знаємо, що наш Творець і Небесний Отець створив мудрість, що Він не хоче витрачати праці Його Мудрості (див. Одкр. 14:5), і тому у Своєму призначеному часі ми докладаємо зусиль, щоб бути гідними Божими чадами, які старанно здійснюють свою щоденну участь у спільній праці Бога-людини, до чого Бог закликає нас бути Його співробітниками. У цій роботі і в нашої, Богом визначеної, меті з нами завжди є сила Божої благодаті, яка зміцнює нас у нашої слабкості і виконує те, чого ми не досягаємо.

Нехай благословенне і прославлене ім’я Господа буде благословенне, а наша дорога рідна Болгарія – на славу Бога і на добро та процвітання наших улюблених православних людей! Божа милість і Його всепроникаюча і всеохоплююча любов завжди з нами, Божа кріпка рука, яка керує нами у всіх наших особистих і суспільних справах, які в Новому 2019 році продовжуватимуть будувати наші долі.

Бог миру і любові нехай буде з усіма нами! Протягом багатьох і благословенних років!

+ Неофіт, Патріарх Болгарський

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Після революції 1917 року, 14 лютого 1918 року в Російській імперії був введений новий григоріанський календар (новий стиль). Головна відмінність григоріанського і юліанського календарів полягає в тому, що з плином часу різниця між ними збільшується. У ХХІ столітті вона становить 13 днів, а в XXII буде становити вже 14 днів. Таким чином, за новим стилем новоліття відзначається 14 вересня. Тому в церковних календарях дні вказуються — за старим і новим стилями.

Новий рік, який святкується за новим стилем, припадає на останній тиждень Різдвяного посту. Віруюча людина опиняється перед непростим вибором: як поєднати святкування Нового Року, який зазвичай набуває гучних напів’язичницьких форм, з мирним і покаянним духом посту? Як повести себе зі знайомими, що запрошують разом зустріти Новий рік за святковим столом? І найголовніше: як пояснити дітям, що справжнє Свято буде за тиждень? На жаль, Святі отці Церкви не залишили нам готових відповідей, бо Новий рік святкували 14 січня (наш т.зв. «старий Новий рік»), тобто від свята Обрізання Господнього до Богоявлення. Як гідно перенести християнинові «випробовування» Новим роком, забути на один день про свою віру і віддатися стихії загального святкування? Для людини, пов’язаної з цим світом багатьма зв’язками, відповідь одна – святкувати, святкувати як в родинному колі так і з друзями.

Ми завжди повинні пам’ятати: «Віруючий використовує свято, щоб помолитися, а невіруючий – щоб напитися». Помолитися за рідних і близьких, за Вітчизну, за тих хто далеко в цей час перебуває від отчого дому, за тих хто перебуває в окопах захищаючи мирне небо над нами, помолитися за тих, хто намагається, принизивши свою людську гідність і образ Божий, задобрити «господаря року», одягаючись білим кроликом чи котиком. Через рік вони будуть «драконами», а ще за рік – плазуватимуть «зміями». За тих, хто обвішує свою квартиру східними амулетами, а на стіл виставляє лише пісні страви не тому, що поважає віру свого народу, а тому, що “кролики м’яса не їдять”. Проблему святкового і далеко не пісного столу можна вирішити з подякою Богові і споживати виставлене на стіл, аби не образити господарів. Святкуючи Новий Рік подбайте також про дитину яка хоче ялинку, «як у всіх» – але наряджайте її обов’язково разом, поступово, щоб у повній своїй красі вона засяяла на Різдво Христове. В новорічну ніч я закликаю усіх хто бажає прилучитися до мого заклику відвідати Храми щоби помолитися за тих, хто очікує від цього дня кардинальних змін у своєму житті. Помолитися за тих хто вірить головній новорічній прикметі про першу секунду/хвилину/годину/день року, щоби Господь і Творець Всесвіту врозумив їх словами святого Іоана Золотоустого «рік буде для тебе щасливим у всьому не тоді, коли ти нап’єшся доп’яну в перший день, а коли і в перший, і в наступні дні чинитимеш угодне Богові. Якщо ж, забувши про добродійства, будеш очікувати собі щастя від початку місяця і вираховування днів, то не буде тобі нічого доброго». Завершуючи святкування Нового Року не забудьте подякувати за все Богові словами псалмоспівця: «Ти благословиш вінець року благости Твоєї» (Пс. 64, 12).

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький 

Але якщо подумати добре, то чому ця звістка повинна бути для нас печальною, тим більше для християн? Чи журиться син, який знаходиться на чужині, що повертається додому до свого батька? Чи нарікає в’язень на те, що скоротились дні його перебування в неволі? Чи печалиться хворий, знаючи що вже скоро стане здоровим? Хто ж всі ми тут на землі, як не пришельці в землі чужій, як не в’язні плоті і крові, яким колись належить вийти на свободу духа. А це означає, що якщо сповіщена нами звістка про скорочення нашого часу, нашого земного життя, скорботна для когось, то це лишень тому, що ми забули про свою Батьківщину, присолодились до своєї хвороби.

Чогось у цю мить пригадався мені біблійний уривок про бенкет вавилонського царя Валтасара, про який розповідається у книзі пророка Даниїла. Невидима рука на стіні палацу написала оці страшні слова: ивр. ‏מְנֵא מְנֵא תְּקֵל וּפַרְסִין‏‎, “мене, мене, текел, упарсин”, що означає: мене – обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому; текел – ти зважений на терезах і знайдений дуже легким; перес – розділене царство твоє і дане мідянам і персам (Дан. 5, 25). Загалом життя наше наповнене скорботами і недаремно псалмоспівець Давид взиває: «Дні віку нашого – сімдесят літ, а як при силі – вісімдесят літ, і найкраща пора їх – труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо» (Пс. 89, 10).

Пророк не даремно ще й порівнює життя наше з павутиною: дні літ наших як павутина. Подивіться на працю павука. Скільки труду і терпіння, на наш погляд, доклала ця комаха. Але подув вітер – і вона розірвалась. Робота лежить разом із майстерним художником у багні.

Це все пишу вам, щоб ви не зненавиділи світ, а для того, щоб ми зрозуміли, що якщо ми тут на землі і обдаровані щастям, то все це дається для нас на дуже короткий період, в порівнянні з вічністю.

Тому, користуючись дарами цього світу, ми не забували про дари вічні – духовні цінності. Ми всі повинні провадити своє життя з філософією подорожуючого і пришельця, який шукає вишнього граду, небесної оселі, художником якої наш Творець – Господь Бог, що гряде Новонародженим до нас у славі. Амінь!

Високопреосвященний Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський

Ще один рік відходійшов у вічність, і йому на зміну до нас приходить новий рік. І знову при його зустрічі в душі людини роїться багато думок і почуттів. Наша думка силкується ніби перервати завісу, що розділяє майбутнє від того, що є на даний час, щоб побачити це майбутнє, як своє так інших.

Кожна людина думає, яким буде для неї наступаючий Новий Рік? Чи буде він роком здоров’я і благополуччя, чи роком нових чи старих скорбот? Чи буде жити людина в достатку чи в нещасті та не достатках? Чи проживуть майбутній рік ті, про здоров’я і життя котрих хвилюється і піклується серце кожного з нас, чи відійдуть до Господа? І чи кожен з нас залишиться живим до наступного року?

Але якби наполегливо не ставила людська думка перед собою ці питання на них немає відповіді. Промисел Божий не відкриває нам майбутнє, бо це не тільки нам не потрібно, але й нам на шкоду. Хіба потрібно знати людині, що її очікує хвороба і скорбота, якщо всім нам відомо, що тіло людини неминуче піддається хворобам, в’яне і буде страждати від старечих слабостей і немочей? Хіба потрібно людині знати чи проживе вона наступний рік у достатках чи в бідності якщо ми нагими народжуємося, як сказано в слові Божому, і нагими відходимо з цього світу? Чи проживуть наші рідні та близькі, про життя котрих ми турбувалися у цей минулий рік, знає тільки один Господь Бог. А ми знаємо, що всім належить колись померти, що неминуче розлучення з нашими близькими, що нас очікує зустріч безсмертних наших душ з ними в іншому житті, де вже не буде розлуки. І чи буде живий кожен з нас в наступному році нам не відкрито. Але всі ми розуміємо, що з кожною миттю ми наближаємося до неминучого для нас часу смерті. Ось і непотрібно нам знати про своє майбутнє, і не тільки непотрібно, але й шкідливо. Хіба не так?

Якщо б праведній людині, добродійній котра йде шляхом християнських заповідей наперед було б відкрито, що її очікують тяжкі гріховні спокуси, в боротьбі з котрими вона може і не встояти хіба б не здригнулося її серце. Якщо б людина бачила, що наступний рік чи наступні роки принесуть їй багато нещасть і всяких скорбот не впала би у відчай? І якщо б грішник, котрий багато років живе в своїх гріхах та пристрастях отримав впевненість в тому, що він проживе ще рік, а може п’ять і більше років чи спішив би він відступати від своїх гріхів і недоліків? Ніколи не потрібно думати, проте що нас очікує в земному житті, бо нам того ніхто не скаже.

Засинаючи кожен день, ми так рідко думаємо що цей день можливо останній у нашому земному житті. Коли нас навідують скорботи, хвороби і випробовування; коли наше серце надривається в сльозах і стражданнях, – чому ми часто не хочемо нагадати собі проте, що у нас християн, є міцна надія на Того, Хто чує всі крики і зітхання людської душі і бачить всі страждання людського серця? І від того нас рідко відвідує нашу надія на те, що якщо ми свою скорботу, своє випробовування чи хворобу які трапилися з нами в житті, перенесемо з терпінням і вірою, Господь прийме це наше терпіння і нашу віру, як відкупительну жертву за незчисленну кількість прогрішень.

Минулий рік вже ніколи до нас не вернеться. Він подібний до ріки котра відносить у море все, що по ній пливе, так і цей минаючий рік забере з собою все те чим ми жили, про що думали, чим дихали. Ніколи ніякий рік і навіть година чи хвилина не повертається назад.

Мало думаємо проте, що живемо не так, проводимо рік за роком не так як заповідав Той, Хто дарував нам життя. Адже Він Чекає від кожного з нас, що своє життя тут на землі ми зробимо часом приготування до вічного життя, не безплідно, а коли прийде час зустрінемо смерть з вірою і з добрими длами які ми творили впродовж свого життя.

Дорогі брати і сестри всі ми знаємо, що наша Свята Церква як рідна мати кличе нас примножувати свої молитви, свої добрі діла. Ми зустрічаємо новий рік з почуттям вдячності Господу Богу за все, що Господь наш послав в минулому році: за сонце, за світло, за тепло, за урожай, за здоров’я, за виздоровлення після хвороби, за схоронення нас від усяких напастей – за все це ми дякуємо Богові словами і почуттями нашого віруючого серця.

Ми просимо в Господа, щоб Він послав нам в Новому Році здоров’я і благополуччя. Всі ми маємо свої турботи домашні та особисті. І Господь не забороняє нам просити Його про вгамування навіть наших малих людських потреб, не забороняє молитися за здоров’я своїх близьких, за свої доми і достатки. Ми молимося Господу, щоб Він зіслав у наступному році Своє Отцівське благословення, щоб у Новому Році ми менше хворіли, щоб нас оминали всякі біди та нещастя, щоб Боже благословення перебувало з нами на наших сім’ях, на наших домах і на всіх тих за кого ми молимося.

Вступаючи в Новий Рік, ми хочемо щоб серце кожного з нас здобуло більшого смирення, щоб цим серцем було більше зроблено діл любові: щоб ми краще приготовлялися до життя вічного.

Нехай же наступний рік буде для нас роком милостей Божих. Нехай Господь благословить нашу багатостраждальну Батьківщину – миром, щастям і благополуччям. Нехай кожному з нас Господь дарує здоров’я і зміцнює нас своєю отцівською допомогою для виконання Його заповідей.

Щоб ми стали достойними дітьми Отця Небесного, котрий дає нам життя тут на землі і кличе всіх до життя вічного в Царстві Небесному.

З НОВИМ РОКОМ, З НОВИМ ЩАСТЯМ ХАЙ ЗАДУМАНЕ ВСЕ ВДАСТЬСЯ

свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП.