Останнім часом з’явилося багато інсинуацій щодо заяви Всесвітньої Ради Церков, яка висловилася відносно прийняття законну, які стосується релігійних організацій з центром у країні-агресорі. Офіційні та неофіційні речники РПЦвУ використовують цитати з цього документу, щоб виставити Україну в негативному світлі. Тому ми вирішили подати цей документ у повної версії українською мовою.

Редакція «Київського Православ’я»

Уряд України має суверенне право та відповідальність захищати територіальну цілісність нації та захищати своїх громадян, тим більше перед обличчям незаконного вторгнення та збройної агресії Росії. Всесвітня рада церков (ВРЦ) послідовно засуджувала війну Росії проти України, і ми залишаємося непохитними на цій позиції. Органи влади України мають право захищати суверенітет і незалежність України, притягувати до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів проти інтересів України.

Водночас ВРЦ глибоко стурбована можливістю невиправданого колективного покарання цілої релігійної громади та порушення принципів свободи релігії чи переконань згідно з новим законом, ухваленим Верховною Радою 20 серпня 2024 року. Новий закон тепер очікує підпису президента Зеленського. Ми знову закликаємо український уряд проявляти обережність щодо заходів, які можуть порушити основоположне право на свободу релігії чи переконань і підірвати соціальну згуртованість у цей час надзвичайної ситуації в країні.

Ми беремо до уваги шестиетапний процес, передбачений новим законом, перш ніж релігійну організацію можна буде заборонити, і закликаємо дотримуватись чесного та неупередженого підходу до будь-якого такого розслідування, а також належної уваги до принципів міжнародного права, природної справедливості і належну процедуру для здійснення будь-яких дій згідно з цим новим законом. Ні злочини окремих осіб, ні історична приналежність того чи іншого релігійного утворення не можуть бути достатньою підставою для заходів, рівнозначних колективному покаранню живої релігійної спільноти в Україні. Уряд України відповідає за захист прав усіх своїх громадян.

Преподобний професор доктор Джеррі Піллей,Генеральний секретар Всесвітньої ради церков

Єпископ д-р Генріх Бедфорд-Стром, Модератор Всесвітньої Ради Церков

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

† ВАРТОЛОМІЙ

З Божого Милосердя Архієпископ Константинополя-Нового Риму

і Вселенський Патріарх

До повноти Церкви

Благодать, мир і милосердя від Творця всього створіння

Господь Бог і Спас наш Ісус Христос

Високопреосвященні брати Архієреї та улюблені в Господі діти,

Вступаючи сьогодні, з Божим благословенням, у новий церковний рік, ми вшановуємо свято Індикту «День охорони навколишнього природного середовища» і віддаємо славу і подяку Творцеві всього за «великий дар творіння».

Ми ще раз від усієї душі проголошуємо, що пошана до творіння та постійна турбота про його охорону належать до ядра нашої православної ідентичності як один із найцінніших її елементів. Церква визнає і навчає, що причиною відчуження людини від «дуже доброго» створіння та своїх ближніх є «відчуження від Бога». Воно сміливо нагадує нам, що немає справжньої свободи без Істини та поза Істиною, яка є силою, яка справді звільняє. «Пізнайте правду, і правда визволить вас» (Івана 8:32).

Понад три десятиліття Свята Велика Церква Христова рішуче й динамічна просуває екологічне послання Православ’я через свої різноманітні ініціативи. 1 вересня 1989 року назавжди означитиме та символізуватиме початок руху, який приніс багато плодів, підвищив обізнаність про духовні та етичні корені та параметри знищення природного середовища, мобілізував окремих осіб та установи, надихнув решту християнського світу , підкреслив шлях відповіді на цей великий виклик – шлях, який проходить, по-перше, через розуміння його зв’язку з кризою людської свободи та необхідністю радикальних змін у менталітеті та поведінці з метою творення, а по-друге, через спільний і універсальних дій, враховуючи глобальні масштаби та трагічні наслідки екологічного руйнування.

Безцінна спадщина для майбутнього полягає в багатьох важливих працях у галузі богословської екології, серед яких чільне місце займають праці професора та академіка, Високопреосвященного старця митрополита Пергамського Іоана. Невичерпним джерелом натхнення стануть також презентації дев’яти провідних міжнародних симпозіумів, у яких брали участь відомі спеціалісті і науковці, а також представників культурного та духовного світу. Ці тексти особливо корисні для екологічного навчання, яке посіло значне місце в сучасній освіті. Як сказано: «У майбутньому освіта без екологічного спрямування буде пародією на освіту».

Сталий розвиток – це вулиця з одностороннім рухом. Він забезпечить екологічну рівновагу в сьогоденні та стане гарантією на майбутнє, але він має свої умови: екологічна економіка, зміни в сільськогосподарській та біомеханічній продуктивності, виробництво та використання енергії, переміщення та транспортування товарів, нові моделі споживання. , і так далі. На жаль, добрі наміри, домовленості та прокламації часто залишаються теоретичними, просто «великими словами», без жодного впливу на дії, «поверхневими заборонами», як було написано. Людство не вчилося з наслідків зміни клімату, руйнівних пожеж, хвиль спеки та повеней, швидкого скорочення біорізноманіття, забруднення атмосфери та морів, вирубки лісів та соціальних наслідків екологічної кризи, перш за все виявляється в масовій міграції з екологічних причин. Людство продовжує вводитися в оману щодо вродженої здатності природи захищати себе та долати збитки, спричинені людиною. Ми знаємо, але продовжуємо діяти так, ніби непоінформовані, приховуючи правду про те, що наша сучасна технократична та економікоцентрична цивілізація не є прогресом у зв’язку з природним середовищем, оскільки найбільше спустошення природного середовища зазнало місце в наш час і вік, де панують наука та економіка. Зміна клімату – це величезне руйнування, спричинене людською безвідповідальністю та безвиході нашої моделі організації в житті нашої економіки. У нас є майбутнє лише тоді, коли ми розуміємо, що захист цілісності творіння не тільки не є перешкодою для економічного розвитку, але й

Цього року святкування Дня захисту творіння супроводжується гуркотом зброї в Україні, криком жертв військового насильства, бомбардуванням міст та інфраструктури, стогоном природи та стогоном біженців. Кожна війна – це гуманітарна та екологічна катастрофа. Триваюче насильство, яке загинуло понад тисячі людських життів, також руйнує природне середовище, яке воно забруднює, змушуючи нації та народи повертатися до способів забезпечення енергоефективності засобами, які є недружніми до навколишнього середовища. Таким чином, людство потрапляє в нове порочне коло руйнівних тупиків, які підтверджують вислів про те, що homo sapiens донині продовжує поводитися одночасно як homo demens, як необачний і ірраціональний.

Браття в Господі і благословенні діти,

Для Церкви елементи світу – згідно з богословським формулюванням – «є не просто утилітарним або корисним матеріалом для індивідуальних потреб людей, але вони є діяннями Особи єдиного Творця». Все створене Богом благословляє, хвалить і возвеличує Бога на віки, небеса звіщають славу Його. Це послання, виражене турботою Великої Церкви про захист створіння. Життя Церкви Христової є передчуттям усього, що ми очікуємо в Царстві Отця, Сина і Святого Духа. На нашому шляху до Вічності Свята Церква пропонує світові Євангеліє благодаті як дороговказ і непохитну впевненість, що зло в усіх його формах не матиме останнього слова в історії.

На завершення бажаємо вам благословенного і плідного нового церковного року і закликаємо на всіх вас, заступництва Першої з-поміж святих Богородиці, животворчої благодаті та великої милості Творця і Спасителя всього, першого та досконалого нашої непорочної віри, якому слава і влада на віки вічні. Амінь!

1 вересня 2022 р.Б.

†Варфоломій Константинопольський

Ревний молитовник за всіх перед Богом

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Бо благоугодно було Отцю, щоб у Hьому була вся повнота i щоб через Hього примирити з Собою все, умиротворивши через Hього, Кров’ю хреста Його, i земне, i небесне. 21 I вас, що були колись вiдчуженими i ворогами, за схильнiстю до лихих дiл

(Кол. 1:19-20)

Дорогі сестри та брати у Христі!

Коли ми об’єднуємося як християни в екуменічному товаристві та солідарності, нас багато разів охоплює людська спокуса говорити про себе, про наше розуміння Церкви, про наш власний духовний досвід і церковні традиції, і втрачаємо надзвичайну нагоду примиритися один з одним і з усім створінням через милосердя Філантропа, Чоловіколюбця, нашого Господа, Бога і Спасителя Ісуса Христа. Зустріч разом у Карлсруе під час цієї 11-ї Асамблеї Всесвітньої Ради Церков дає нам унікальну можливість дослідити та стати свідками того, як жертовна любов Христа діє в нашому світі, щоб принести мир стражденним, зцілення пораненим і єдність розділеним. Наш світ опинився на порозі смерті, страждань і роз’єднання.

Коли ми йдемо разом на шляху до примирення та єдності, наше колективне покликання до діалогу закликає нас відкинути будь-які форми замкнутості та обмеження, щоб натомість прийняти ближнього, «іншого» та чужинця з такою ж гостинністю. показано великим патріархом Авраамом. У жесті подяки та пам’яті діалог перетворює та перерозподіляє численні дари, дані нам Богом, створюючи внутрішньо радикальну, але надзвичайно елементарну реальність, яка виконує Боже бажання, щоб усі ми брали участь у таємниці єдності, реалізованої та вкоріненої у Пресвятій Трійці. . Хоча діалог — це не мета, а засіб досягнення мети, наш шлях до єдності так само важливий, як і єдність, якої ми так прагнемо. У діалозі ми разом подорожуємо до Царства, лікуючи рани минулого, розвіювання тривог сьогодення та погашення наших страхів перед майбутнім. Ми йдемо вперед дорогою примирення, щоб жити в благодаті Логосу. Коли ми йдемо з Христом, ми дивуємося безпосередності Його присутності серед нас і визнаємо, що ми, як Тіло Христа, перетворюємося «від слави до слави» (2 Кор. 3:18). Як просив святий Іоан Золотоуст на Божественній Літургії, яка носить його ім’я:

«Господи, Ти дав нам можливість промовляти ці спільні молитви разом і пообіцяв, що коли двоє чи троє зберуться у ім’я Твоє, Ти виконаєш їхні прохання. Виконай нині, Господи, благання слуг Твоїх, які їм буде на користь, даруючи нам у нинішньому віці пізнання правди Твоєї, а в майбутньому — життя вічне».

Дорогі сестри та брати у Христі,

Я хотів би зосередити ці скромні зауваження на захисті довкілля, оскільки воно є іконою Божої любові та нашого зобов’язання єдності у Христі. Зокрема цього дня, 1 вересня, багато християнських Церков, а також Всесвітня Рада Церков приєдналися до Вселенського Патріархату в молитві за захист Божого творіння. Минулого року, у вересні 2021 року, Його Святість Папа Франциск, Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій і Преосвященний Джастін Велбі, Архієпископ Кентерберійський, в один голос заявили, що:

Шлях до Христа вимагає ще тіснішої співпраці між усіма церквами в їхньому зобов’язанні піклуватися про створіння. Разом, як громади, церкви, міста та країни, ми повинні змінити маршрут і знайти нові способи спільної роботи, щоб зруйнувати традиційні бар’єри між людьми, припинити конкуренцію за ресурси та почати співпрацю.

Турбота про навколишнє середовище та зміна клімату становлять виклики, які стосуються святості життя, справедливості та нашої людської відповідальності бути добрими розпорядниками нашого світу, який переживає кризу. Слово «криза» грецькою мовою означає «суд». Це правда, що ці питання вказують на наслідки наших глобальних систем споживання, і якщо ми не діятимемо зараз зі скромної та тверезої думки, нас буде притягнуто до відповідальності. Ми вже бачимо це в екстремальних погодних явищах, які не оминули жодну націю чи народ. Усіх це стосується, але всі також мають бути частиною рішення. Виклики не повинні залишатися невирішеними. Виклики приносять страждання, але спонукають діяти через надію, знайдену в єдності. Як тоді ми можемо розглядати турботу про довкілля та зміну клімату як виклики, що стосуються життя, справедливості.

Сьогодні виклики екологічної деградації та зміни клімату є не лише наслідком глобалізації, що виявляється в геополітиці та економіці, але й виправдовуються хибною філософією та теологією. Чи можемо ми побачити, що кліматична криза, з якою ми стикаємося сьогодні так широко, настільки близька за формою та сутністю до нашого виклику як екуменічної організації, яка прагне спілкування у Христі через наше возз’єднання? Чи не вводимося ми в оману, бачачи себе господарями і володарями природи, так само як ми вводимося в оману, бачачи себе господарями і володарями віри? Подібно до того, як природа не повинна використовуватися для власної вигоди, наша віра теж не повинна використовуватися. Як сестри і брати у Христі, ми покликані перебувати на виноградній лозі (Івана 15:5), щоб ми могли приносити плід; плід якого не наш, але Христос, Який як Логос, нез’ясовно й милосердно дає нам можливість і підбадьорює бути недосконалими розповсюджувачами Його Істини. У цьому ми повинні стати «вірними та розсудливими» (Лк. 12:42), якими Бог покликав нас бути розпорядниками творіння. Коротше кажучи, реалізація нашої віри означає захист людства, а захищаючи людство, ми повинні захистити створіння.

Дозвольте закінчити словами Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія: «Примиритися — це перш за все залікувати зло історії, шрами часу, взаємне непорозуміння, конфлікти пам’яті, братовбивчу ненависть. У цьому сенсі розділення між християнами, на яке ми маємо намір відповісти, молячись за єдність Церков, є духовною раною зі спільними обов’язками — незалежно від того, прийняти їх чи ні».

У нашому прагненні до примирення та єдності між християнами, ми повинні бачити необхідність екологічного навернення для захисту Божого творіння як такого, що є елементом і виходить за межі нашої екуменічної прихильності одне до одного. Таким чином, саме нашими молитвами і працею домоправителів Божої Церкви та Його Творіння ми можемо жити словами епіклези Божественної Літургії: «Твоє від Твого приносимо Тобі за всіх і за все»

Дякую за вашу увагу.

+ Еммануїл, старець-митрополит Халкідонський (Промова на засіданні Всесвітньої Ради Церков, 1 вересня 2022 р.)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»