85-я Новела Юстиніана суворо забороняла продаж зброї громадянам. Винятками з правила були тільки маленькі ножі та домашні сокири. Носіння громадянами зброї в межах міста було заборонено ще раніше древніми римлянами, проте передмову до 85-ї Новелі безпосередньо підкреслює християнську спрямованість у формулюванні нового і більш великого закону.

Початок 85-й Новели говорить: «Звертаючись до великого Бога й Ісуса Христа, Спасителя нашого, і закликаючи Його допомогу, ми прагнемо уберегти наших підданих, даних нам Богом в управління, від будь-якої шкоди і насилля та заборонити бійки, вчинені у результаті недомислу, що закінчуються різаниною та приводять до подвійного покарання – тому, що воюючі накликають на себе та те, що закон обрушує на них за їх безумство »

Простіше кажучи, Юстиніан вірить, що захищати благополуччя громадяни – це відповідальність, призначена йому Богом. Він так само вважає, що найкращою гарантією благополуччя громадян буде криміналізація продажу їм зброї. 85-я Новела була в силі останні 900 років існування Візантійської Імперії.

Візантія була наповнена насильством – громадянські війни, іноземні вторгнення і бунти були звичайною справою. Так чому ж візантійці так сильно виступали проти збройної самооборони?

Частково відповідь полягає в їх авторитарної концепції уряду. Вони не тільки вважали, що імперська влада і армія набагато краще захистять громадян, ніж громадяни самі себе, а й робили продумані кроки по зведенню до мінімуму загрози повстання з боку громадян. Переносячи це в Американський контекст, доречно зазначити, що і перші прихильники прав на зброю в XVIII столітті, і самі гучні захисники цих прав в наш час думають, що добре озброєне населення допомагає запобігти виникненню авторитарного уряду. Іншими словами, Візантійці вважали, що їх суспільство буде безпечніше якщо у громадян не буде зброї, сучасні захисники прав на зброю вірять, що суспільство більш безпечно, якщо громадяни зброю мають.

Однак авторитаризм дає лише часткове пояснення. З огляду на явне звернення до християнства в 85-й Новелі, ми також повинні розглянути і то, як закон Юстиніана міг відображати християнські етичні норми того часу. Хоча богословські джерела, що збереглися, прямо не задаються питанням моральної допустимості озброєних громадян, вони можуть багато чого розповісти про моральну шкоду, що виникає при позбавленні когось життя. Вірячи, що це може привести до духовного зцілення, св. Василь ухвалив, що солдати, які вчинили вбивство при виконанні своїх обов’язків, не повинні причащатися протягом 3 років. Св. Амвросій в свою чергу, негайно відсік можливість того, що християнин може вбити іншого з метою самозахисту: «Я не думаю, що християнин – мудрий і справедливий чоловік – повинен врятовувати своє життя ціною смерті іншого, навіть зіткнувшись зі збройним нападаючим, він не повинен повертати удари, тому що захищаючи своє власне життя він поступається любов’ю до ближнього» (Амвросій, De Officiis, 3).

Звичайно, Юстиніан сформулював 85-ю Новелу швидше як засіб запобігання насильству серед громадян, ніж як спробу встановити законні умови вбивства з метою самооборони. Однак моральна довіра таким богословам як св. Амвросій передбачає, що самозахист не може виступати у виправданням володінню зброєю.

85-я Новела безумовно не має прямого юридичного відношення до права володіння зброєю в Америці ХХІ-го століття. Однак американським католикам і протестантам варто було б пам’ятати, що Візантія є частиною їхнього власного культурної, політичної та релігійної спадщини. В основах сучасного законодавства лежить не тільки Кодекс Юстиніана, але і православне християнство і, особливо, його політичне богослов’я, що стосується сучасного Заходу більш безпосереднім чином, ніж це визнається суспільством.

Для Православних в Америці значимість новел Юстиніана ще більш вагома і складна. Багато православних по всьому світу з ностальгією дивляться на авторитарну Візантію саме тому, що вони пропонували політичний простір, в якому християнське вчення могло бути закріплено у законодавстві. Можливо немає кращого прикладу, ніж 6-я Новела Юстиніана, яка проголошує рішення Церковного Собору рівними за силою імперському закону. При цьому часто проходить непоміченим те, що ці відносини були обопільними, тобто все імперські закони мали канонічне значення для православних християн, що живуть в імперії. Найзнаменитіші тлумачи Канонічного Закону в наступних століттях Візантії не бачили великої різниці між законами Церкви і законами держави. Іншими словами, 85-я Новела Юстиніана була б інтерпретована представниками Церкви в Візантії як канонічне правило для всіх християн.

Беручи до уваги все вищесказане, можна було б припустити, що Американські православні, які з великим ентузіазмом відносяться до спадщини Християнської Візантії і швидше за все заявляють про традиційну природі їх православ’я, також будуть дуже захоплено слідувати прикладу Юстиніана та наполягати на обмеженні прав на зброю в наше час. Однак це відбувається вкрай рідко. Замість цього може здатися що, підтримуючи права на зброю американські православні гуртуються на своєму американізмі в тій же мірі, що і на своєму православ’ї. І звичайно іронія полягає в тому, що аргументи на користь прав на зброю не є традиційними в історичному сенсі. Це скоріше підкреслено сучасна і вкрай світська тенденція.

Джордж Демакопоулос (George Demacopoulos), почесний професор православного християнства, співдиректор центру дослідження Православного Християнства університету Фордам.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Священик:

Люди: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди є і все наповняєш, скарбу добра і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь

Пресвята Трійця, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, пробач і зціли немочі наші імені твого ради.

Господи, помилуй. (3)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, Ти, що є на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш щоденний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є Царство,і сила,і слава Отця і Сина і Святого Духа, нині і повсякчас і навіки віків.

Люди: Амінь Господи, помилуй. (12)

Прийдіть, поклонімося Цареві нашому Богу.

Прийдіть, поклонімося Христові, цареві нашому Богу.

Прийдіть, поклонімося і припадімо до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.

Псалом 34

Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. Нехай стануть вони як той порох перед віт­ром, і ангел Господній нехай прожене їх. Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель. А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого – від гнобителів його». Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.  Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою. Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася. Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю. А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що; спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами. Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів – самотню мою. Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе, щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини. Бо не про мир говорять вони, а проти мир­них землі складають свої замисли. Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші». Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій! Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною. Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його». Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні

Диякон: Господу помолимося.

Люди: Господи, помилуй.

Священик читає молитву над зброєю:

Господи Боже наш, Боже сил, міцний в міцності, і непереможний в змаганнях, юнакові Своєму Давидові в давнину надавши дивну силу для перемоги над поганим гнобителем Голіафом, Ти і сьогодні прихильно прийми смиренні благання наші: на цю зброю воїнів українських Твої небесне благословення подай рабам твоїм, захисником землі Української, щоб її носити для захисту Церкви Твоєї, богобереженої країни нашої України, захисту українських дітей, старих, немічних і жінок. Зроби так , щоб для всякого ворога землі української і народу її , було зброю ця жахливою і страшною, і завжди непереможною в славу Твою. Бо Ти є сила і затвердження наше і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь

Після цього священик тричі окропляє зброю освяченою водою та промовляє

Священик: Благословення Бога в Трійці святий прославленого, Отця, і Сина, і Святого Духа, окропленням цієї освячені води, та зійде і перебуває на цій українській зброї непереможна сила Духа Святого, і на тих, що носить її українських захисниках правди Христової. Амінь.

Після цього священик окропляє освяченою водою вояків та промовляє

Священик: Та наповняться мужністю серці ваші, і перемагайте всіх ворогів землі Української й народу її, маючи завжди надію на Господа.

Після цього всі цілують святі хрест і священик робіть звичайній відпуст дня.