(Мф.10.32-39).

Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми прийшли до храму, щоб вшанувати пам’ять, святого великомученика Димитрія, який пожертвував своє життя за Христа. Сьогоднішня Євангельська розповідь, яку ми з вами чули, дає нам відповідь на важливе запитання яке хвилює кожного віруючого: чому світ переслідує людей які намагаються жити чесним і богобоязливим життям? Кожен з нас, дорогі у Христі, на власному досвіді вже не раз переконався, що світ справді не любить людей які є добрими християнами і намагаються у міру своїх сил і можливостей виконувати волю Божу. А причина у тому, що грішний світ не розуміє таких людей, і через це й не любить їх, їхні чесноти і праведне життя нагадують грішному світові про його гріхи і провини, якими він ображає Бога-Творця. Грішний світ ненавидить праведних людей, бо вони не йдуть його слідами, вони йому чужі. Ісус Христос виразно натякає на безупинну боротьбу проти зла у світі, коли каже: «Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести, а меч» (Мф.10.34). Так само й, апостол Павло нагадує про ту постійну боротьбу з дияволом, кажучи: «Будьте тверезі й чувайте. Супротивник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Чиніть спротив йому, сильні вірою» (1Петр.5.8).

Приклад боротьби зі злом показав нам Христос на землі. Він боровся проти зла в двоякий спосіб: проти тіла, оздоровлюючи хворих і воскрешаючи померлих, щоб виявити свою всемогутність, і проти духовного зла — гріха й фальшивого навчання. Він проповідував своє Слово й відпускав гріхи, гнівно картав фарисеїв, садукеїв та книжників, які не хотіли йти дорогою Божих заповідей. Христос не переставав попереджувати народ, остерігаючи його перед небезпеками грішної дороги та вказуючи на обов’язки полишити диявола й навернутися до Бога. Подібної боротьби проти зла, диявола й гріха вимагає Христос і від нас. «Не бійтесь, — каже Він, — тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу й тіло». Це означає: що не треба зважати на погрози грішників, котрі за поширення Божої правди можуть навіть убити, адже більше вони вже нічого заподіяти не зможуть. Необхідно боятись Господа, який за, гріхи може відняти не лише земне життя, але й після смерті, засудити на страшні муки у пеклі. В цій боротьбі проти гріха й зла у світі ніщо не повинно вас зупинити, навіть якщо, близькі та рідні стоять на боці диявола, нехтуючи Божі заповіді.

Син Божий, прийшовши на грішну землю, пожертвував за нас стільки, що має повне право вимагати від нас пожертви усього, що маємо, навіть власного життя. Хто знає, може, ми самі колись потрапимо у подібні, як Христос, обставини, і прийматимемо смерть, від тих, що нас ненавидять. Бадьорімось у ту хвилину, коли здається, що всі нас покинули, бо Господь з нами. Наш Спаситель і Господь Ісус Христос, який це все перейшов, ніколи не залишить нас без допомоги. Виконуючи Божі заповіді і сповняючи Господню волю на землі, ми робимо це для власного добра. У такий спосіб заслуговуємо собі нагороду в небі. Чим більше поборюємо зло, тим більший вінець слави одержимо з рук Господа. І тоді сміливо можемо сказати разом з апостолом народів: «Я подвигом добрим змагався, біг скінчив, віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його; дасть мені Господь, справедливий Суддя: та не лише мені, але й усім тим, що з любов’ю чекали на Його появу». (2Тим.4.8).

Святкуючи пам’ять святого великомученика Димитрія закличмо його на допомогу у перенесені всіх життєвих труднощів, і просімо його, святий великомученику Димитрію моли Бога за нас.

свящ. Іван Голуб викладач ЛПБА, УПЦ КП.

Кондак 1

Дивний воєводо міста Солуня, великий угодниче Христовий і славний страстотерпче, святий Дмитріє, що виточуєш світові милости миро, похвальні піснеспіви підносимо тобі, ми що шануємо святу пам’ять твою. Ти, що маєш відвагу до Господа, від усякого лиха рятуй тих, хто з вірою співає тобі: Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Ікос 1

Ангелів Творець і Господь Сил явив тебе, наче, Ангела в тілі, мученика твердого й сильного заступника вірних. Прибігаємо до заступництва твого, і славлення тобі приносимо:

Радуйся, зірко, що засвітилась на тверді церковній; радуйся, світильниче, чудесами світ освітлюючи.

Радуйся віри непохитний стовпе; радуйся, християн незламний щите.

Радуйся, Солунії світла прикрасо; радуйся, Солуня похвало преславна.

Радуйся, апостолів співгромадянине; радуйся, мучеників співосельче.

Радуйся, бо ти вислуховуєш прохання молільників; радуйся, бо ти молишся за всіх нас Богові.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 2

Благочестиві батьки твої, не маючи дітей, старанно молилися Богові про дарування їм дитяти. Прийняв же Всевишній молитви їхні, і пом’янувши милостині, які творили вони вбогим, дарував їм тебе, блаже. Заради цього з радістю заспіваймо Богові: Алилуя.

Ікос 2

Розум Божественний маючи, ще в юначі роки, ти Богом дароване дитя, спротивився принадам поганства, наче мудрець. Батьківське ж благочестя полюбив ти, добрими ділами неначе східцями драбини від сили до сили здіймався, благодать Божу здобував ти, її ж випроси отримати й нам, що шануємо тебе славленнями цими:

Радуйся, благочестивим батькам молитовний паростку; радуйся, їхнього благочестя спадкоємче; радуйся, бо народженням своїм звеселив ти багатьох.

Радуйся, від утроби материної благодаттю з неба осінений; радуйся, запашна лілейко дівоцтва й нетління.

Радуйся, освітлений душею й тілом; радуйся, вмістище дарувань Божих.

Радуйся, бо ти від юности ідолослужінням погидував; радуйся, бо ти щире богошанування, навіть до смерти віддавав.

Радуйся, бо ти благочестям своїм догодив Христові; радуйся, бо ти благодаттю Його багато духовних плодів приніс.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 3

Сила Всевишнього зробила тебе, Дмитре, хоробрим в боях, ворогам пострахом, серед людей шанованим. Тому й злочестивий цісар Максиміян вручив тобі град Солунь, велівши, як марновірний, гнати християн, заспіваймо ж Богові: Алилуя.

Ікос 3

Маючи сприятливу нагоду і ревнощі в благочесті, перед невірними сповідував явно ти віру в Христа, всехвальний, і тих вірувати й поклонятися Христові навчав. Немов другим Павлом став ти солунянам, з якими і ми співаємо тобі:

Радуйся, Церкви Христової дорога перлино; радуйся, граду твого прикрасо.

Радуйся, бо ти божественні ревнощі в серці своєму носиш; радуйся, бо ти мучителів підступництво переміг.

Радуйся, бо ти ідольські принади викривав; радуйся, бо ти ідольське терня посік.

Радуйся, благочестя вчителеві; радуйся, на шляхи порятунку наставниче.

Радуйся, ворогам видимим і невидимим твердине; радуйся, воїне Христовий непереможний.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 4

Бурею злісних думок одержимий, нечестивий цісар впав у сум`яття, побачивши тебе, всечесного, непохитним у вірі раба Христового, того хто до віри в Христа людей навертав та ідолів осоромлював, солунян же навчав, славити Трисвяте ім’я Боже й співати Богові: Алилуя.

Ікос 4

Почув ти, що палаючи на тебе, Дмитре, ярістю Максиміян йде у Солунь, молитвою й постом підготував ти себе до муки, наказав Луппу, вірному служці своєму, всі маєтки твої та багатства розділити поміж убогими. За це вихваляємо тебе з любов`ю й взиваємо:

Радуйся, ти, що не злякався прохання мучителевого; радуйся, бо Христа здобув ти, все розділивши поміж вбогими.

Радуйся, марнотну славу світу цього в ніщо прирівнявши; радуйся, бо ти, небесну славу в Христа Бога нашого отримав.

Радуйся, бо ти є співстрадником всім хто потребує від тебе допомоги; радуйся, сущим у потребах скорий заступниче.

Радуйся, жебраків збагачувачу; радуйся, вбогих заступниче.

Радуйся, убогим помоче; радуйся, голодним житнице.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 5

Богоотцівській зірці уподібнився ти, Дмитре, сміливо Сонце Правди проповідував темінню одержимому цісареві. У темниці ж ним ув’язнений, славословив ти в ній, наче в світлиці світлій, Христа Бога нашого, із радістю співаючи Богові: Алилуя.

Ікос 5

Передбачаючи твою славну кончину достоблаженний, ненависник добра – диявол, заздрістю вражений, напав на тебе в образі скорпіона. Ти ж, розтоптав його, та побачив у світлі великому Ангела Господнього, що прийшов скріпити тебе та вінець райський тобі приніс, прийми ж від нас земних малий вінець похвали цієї:

Радуйся, сурмо, що невірним звістила про Христа Бога; радуйся, сопілко, що втішає вуха вірним; радуйся, бо ти мужністю своєю небожителів звеселив.

Радуйся, у темниці похмурій святим Ангелом утішений; радуйся, пресвітла небесна світлице, вспадкована за мучеництво.

Радуйся, бо ти у плоті безплотних ворогів переміг; радуйся, бо ти підступи їх, наче павутиння розірвав.

Радуйся, бо ти світлий кінець перемоги прийняв; радуйся, вінцем від Царя Слави увінчаний.

Радуйся, бо ти великої благодати від нього сподобився; радуйся, бо ти велику відвагу до Нього здобув.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 6

Проповідник злочестя Максиміян радів, що його преміцний борець Лій вбиває християн. Блаженний же Нестор не терплячи тої нелюдяности, в тебе, мучениче, благословення випросив, і пішов скинути його на списи, наспівуючи Богові: Алилуя.

Ікос 6

Засяяв ти в Солуні світлом істини, святий, подав ти до Господа Нестора, через його посічення від нечестивих. Та й сам, велінням цісарським, списами пробитий був ти за Христа, перед Ним же пом’яни і нас, що поминають страждання твої й оспівують тебе:

Радуйся, бо ти на Лієве скинення на списи Нестора молитвами своїми скріпив; радуйся, бо ти по вмертвінні Лія, смерть мученицьку вкупі з Нестором прийняв.

Радуйся, бо ти за Пробитого на хресті нас ради списами пробитий був; радуйся, зі славою на небеса по смерти від Ангела супроводжений.

Радуйся, бо ти у немерехтливому світлі душею перебуваєш; радуйся, бо ти з мучениками та з усіма святими радієш.

Радуйся, покрове всіх хто піснями оспівує тебе; радуйся, молитвенниче за тих хто шанує святу пам’ять твою.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 7

Бажаючи отримати благословення від тебе блаженний Лупп, страстотерпче Христовий, взяв по кончині твоїй перстень твій і ризу твою кровію змочену, і багато чудес та зцілень ними створив, усічений був на горло, так співав вкупі з тобою й Нестором у Трійці славимому Богові: Алилуя.

Ікос 7

Новий храм маючи в задумі збудувати, досточудний, зцілений тобою Леонтій, взяв із землі святі мощі твої, що виливали миро, його ж пахощами наповнилося все місто і безліч хворих зцілилися. Так само вилікуй та наповни пахощами і нас, що співають тобі так:

Радуйся, бо ти пахощі чеснот від юности полюбив; радуйся, бо ти вдачу Ангельську від дитинства здобув.

Радуйся, посудино благодаті; радуйся, храме непорочности та чистоти.

Радуйся, бо Господь обитель у тобі створив з Отцем і Духом; радуйся, бо Господь прослави мощі твої нетлінням благодаті.

Радуйся, запашне миро, що від мощів витікає; радуйся, бо ти освячення та зцілення ними подаєш.

Радуйся, бо пахощі твої запашніші від нарда і смирни; радуйся, бо ти пахощами своїм сморід страстей відганяєш.

Радуйся, бо ти землю й одіж кровію своєю освятив; радуйся, бо ти ранами своїми наші виразки душевні й тілесні лікуєш.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 8

Дивне й чудне чудо створив ти, пречудний, будівничому храму твого, що повертався на Батьківщину, який взяв твою плащаницю від святих твоїх мощів, і нею покрив збурену й багатоводну ріку та перейшов її не змокнувши. Тому Богові, що прославляється в тобі, серцем та вустами співаймо: Алилуя.

Ікос 8

Палаючи любов`ю й усердністю до тебе, Леонтій, другий храм на честь твою, святий, збудував в Ілирії, батьківщині своїй, і там, як і в Солуні, безліч хворих і стражденних від духів нечистих, молитвами твоїми зцілилися, та инших багато чудес здійснилося. Їм ми, дивуємось і співаємо тобі:

Радуйся, заступниче міцний, тих хто з любов`ю прославляє тебе; радуйся, будівничих храмів в ім’я твоє дивовижний покрове.

Радуйся, здоров’я подавче; радуйся, недугів лікаре.

Радуйся, ти який кроваві рани зупиняєш; радуйся, ти який єпарха Марина від виразок гнійних звільнив.

Радуйся, бо одежею твоєю, як Павло обрусцями, ти чудодіяв; радуйся, ти, який Леонтію не мокрий на річці шлях показав.

Радуйся, бо коряться тобі бистрини річкові; радуйся, бо духи злости втікають від тих хто закличе ім’я твоє.

Радуйся, бо за твоєї опіки ми від наклепів ворожих зберігаємось; радуйся, бо заступництвом твоїм і ми сподіваємось від потопу та инших лих врятуватися.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 9

Усяке єство Ангельське здивувалось, Дмитре святий, великі твоїй відвазі до Господа у справі оборони Солуня, коли явленням Ангельським, наказав ти полишити ворогам місто, й не залишив ти його, славний напризволяще. Тому Ілюстрій, який сподобився жахливого бачення, із трепетом заспівав: Алилуя.

Ікос 9

Красне писемство не зможе описати, коли, полонені колись діви, образом твоїм, святий, вишиваним, зачарували і князя, який полонив їх, несподівано піднесені були тобою, і біля труни твоєї поставлені, пильнувати на день пам’яти твоєї, що звершувалась, благословили воістину про тебе Господа, з розчуленням взивали:

Радуйся, бо ти за істину на землі, навіть до крові постраждав; радуйся, бо ти на небі з відвагою перед престолом Божим стоїш.

Радуйся, бо ти благопотрібне звідти вірним посилаєш; радуйся, бо ти від лих тих, що прикликають тебе звільняєш.

Радуйся, бо ти тим хто в озлобленні скоро допомагаєш; радуйся, бо Господь молитви твої благоутробно вислуховує.

Радуйся, чудес невичерпна кринице; радуйся, знамень нескінченне джерело.

Радуйся, полоненим звільнення; радуйся, варварської зухвалости приборкувачу.

Радуйся, засмученим розрадо; радуйся, скорботним радосте.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 10

Урятувати хотів ти місто своє від голоду, Дмитре, був ти у пристанях морських і звідусіль, звелів всім хто має пшеницю плисти з нею до Солуня. Тому врятовані тобою від смерти, вдячно співаймо про тебе Богові: Алилуя.

Ікос 10

Стіною незламною став ти місту своєму, богомудрий, і нездоланним захисником всім хто закликав тебе, і благоволить до тебе небес і землі Творець. Також й нас навчи співати тобі:

Радуйся, милосердя щирий любителе; радуйся, за тих хто в бідах жалісливий піклувальниче.

Радуйся, рятівниче вірних від голоду; радуйся, від навали народів рятівниче.

Радуйся, бо ти багаторазово звільняв солунян від уз роботи гіркої; радуйся, бо ти згубну пошесть та всіляку шкоду від них віддаляв.

Радуйся, воєводо, ніким в мужности не здоланий; радуйся, ратоборче, сила якого ніколи не зубожіє.

Радуйся, захисте міста свого від нападників, бо ти немов Мойсей, який Амалика, долає; радуйся, бо ти немов Самсон, який чужинців проганяє.

Радуйся, бо ти князям вірним на ворогів перемогу подаєш; радуйся, бо ти христолюбивим воїнам в бою помагаєш.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 11

Всякий спів перемагається, всехвальний, перед сяйвом слави твоєї та величчю чудес. Коли бо Юстиніян цісар, побажав мати в Софіївському храмі частину твоїх мощів, вогонь зійшов від труни твоєї на посланців від нього, заборонивши торкатися раки твоєї. І ми подивовані зі страхом взиваймо Богові: Алилуя.

Ікос 11

Зорею ясною, бачимо тебе, святий, для сущих в пітьмі нерозуму. Служці біля гроба твого Онисипові затьмареного гріхом святотатства, ти дворазовим явленням своїм заборонив викрадати свічки, які запалювали вірні біля мощів твоїх. Через це із благоговінням кличемо тобі:

Радуйся, бо ти до мученицької кончини своєї вже свято жив; радуйся, по смерті чудесами прославлений.

Радуйся, бо ти немов живий у місті, мощами своїми спочиваєш; радуйся, бо ти завжди живий і чудеса мощами здійснюєш.

Радуйся, бо ти правду із милістю розчинюєш; радуйся, бо ти полум`яно по славі Божій палаєш.

Радуйся, бо святі мощі твої недоторканні залишаються; радуйся, бо тих хто торкатися їх відвагу мали, ти як блискавкою вдаряв.

Радуйся, грішникам врозумителю; радуйся, святотатців покаро.

Радуйся, освячення подавче, тим хто благоговіє до тебе ревно; радуйся, миро запашне для вірних.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 12

Благодать отримав ти, Дмитре, зціляти всяку недугу й всілкі виразки в людях. Подай же й нашим душам і тілам зцілення, щоб Богові, який дарував тебе нам, помічника та лікаря, подячно заспівати: Алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи твої чудеса, догоджаємо тобі, досточудниче, що ти перед нечестивими віру в Христа Бога відважно сповідував, прославляємо мученицьку кончину твою, почитаємо пам’ять твою, і такі славлення тобі приносимо:

Радуйся, найревніший послідовниче Христа Спасителя; радуйся, Його страждань мужній наслідниче.

Радуйся, бо ти з небесними силами прославляєш Бога; радуйся, бо ти із Царицею небес і землі молишся за світ.

Радуйся, бо ти вельми цілющим миром наділюєш вірних; радуйся, бо ти розслаблених тілом і духом зцілюєш.

Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 13

О святий великомучениче й вірний угодниче Христовий, Дмитре Мироточивий, мале це славлення від нас прийми, моли Христа Бога нашого, хай вселяється пахощами в серцях наших святиня православної віри, хай множиться в житті нашому олива добрих справ, хай не згаснуть світильники наші опівночі у годину стрітення Небесного Нареченого, і хай сподобимося разом з тобою виспівувати Йому у вічному Царстві: Алилуя.

(Цей кондак читається тричі, потім ікос 1 і кондак 1)

Молитви святому великомученикові Дмитрові Солунському

Молитва перша

Святий і славний великомучениче Христовий Дмитре, швидкий у помочі й теплий заступниче, з вірою приходимо до тебе! Ти, що стоїш із відвагою перед Небесним Царем, випроси в Нього прощення гріхам нашим і щоб звільнитися нам від мору, землетрусу, потопу, вогню, меча й вічної муки. Моли благість Його, щоб ущедрити місто це, обитель цю й усяку країну християнську. Випроси у Царя Царюючих на ворогів перемогу й подолання православним християнам, всій державі православній мир, спокій, твердість у вірі й наближення до благочести; нам же, шанувальникам чесної пам’яти твоєї, випроси благодатне зміцнення на справи добрі, щоб благоутробному Владиці нашому Христу Богові тут послужити, і сподобитися молитвами твоїми наслідувати Царство Небесне для вічного прославляння Його з Отцем і Святим Духом. Амінь.

Молитва друга

Святий великомучениче Христовий Дмитре! Стоячи з відвагою перед Небесним Царем, випроси в Нього прощення гріхам нашим і щоб позбавитися нам, окаянним (імена) всезгубного мору, вогню й вічних мук. Моли благосте, Його, щоб ущедрив громаду нашу (будинок) цей і храм наш. Випроси нам благодатне зміцнення на справи добрі, щоб благоугодному Владиці нашому Христу Богові тут послужити, і сподобитися молитвами Твоїми наслідувати Царство Небесне й там прославляти Його, з Отцем і Святим Духом, повіки.

З ім’ям святого великомученика Димитрія Солунського пов’язані, сторінки Літопису Русі-України «Повісті врем’яних літ». Зокрема згадка 907 року коли Віщий Олег розгромив греків під Константинополем, як повідомляє літопис, «убояшися греци і рекоша: ність се Олег, но св. Димитрій послан на ни от Бога» (убоялись греки і говорили: це не Олег, але святий Димитрій посланий на нас від Бога). Русичі завжди вірили, що вони перебувають під особливим заступництвом святого великомученика Дмитра. Більше того, у староукраїнських билинах великомученика Димитрія зображують русичем за походженням – настільки цей образ зливався із душею українського народу.

Церковне шанування святого великомученика Димитрія в Київській Русі почалося відразу після Хрещення Русі-України 988 р.. В житії Феодосія ігумена Печерського преподобний Нестор Літописець згадує про монастир Святого Димитрія Солунського на Печерську. До початку 70-х років ХI сторіччя будується Димитрівський монастир в Києві, відомий згодом як Михайлівський-Золотоверхий монастир. Монастир був побудований сином Ярослава Мудрого, великим князем Ізяславом, у хрещенні Дмитром († 1078). Сталося це року 1062, і цей монастир свого часу конкурував навіть з Печерським.

Це вже пізніше князь Святополк (у святому хрещенні Михайло) звів поблизу храм на честь свого небесного патрона архистратига Михаїла, але й у новому храмі на північнім боці південного вівтарного пілона ясніла всіма шанована мозаїчна ікона Димитрія Солунського.

Мозаїчна ікона святого Димитрія Солунського із собору Дмитрівського монастиря збереглася до наших днів і перебуває в Росії у Державній Третьяковській галереї де й понині утримується під усілякими приводами, аби не віддати господарям – українським православним віруючим. Сам образ Димитрія Солунського — чубатий, з українською зачіскою, з овалом обличчя — широким і швидше по-слов’янськи, ніж класично, закругленим (щоправда, ще в римській броні, але не по-римськи трактованій), стверджує місцеву київську творчість.

В 1194-1197 роках великий князь Володимирський Всеволод Димитрій Юрієвич III Велике Гніздо († 1212), у хрещенні Димитрій, “створив церкву прекрасну на дворі своєму, святого мученика Димитрія, і прикрасив її дивно іконами й писанням” (тобто фресками). Дмитрівський собор і донині є прикрасою древнього Володимира. Чудотворна ікона святого Димитрія Солунського з іконостаса собору також нині перебуває в Москві в Третьяковській галереї. Вона написана на дошці від труни святого великомученика Димитрія, принесеної в 1197 році із Солуня у Київ, але після пограбування Києва вивезеної до Володимира.

Одне з найцінніших зображень святого – фреска на стовпі Володимирського Успенського собору, що належить пензлю преподобного ченця-іконописця Андрія Рубльова який походив родом із України та був учнем київської іконописної школи святого Аліпія Печерського.

Пам’ять святого Димитрія Солунського здавен пов’язували на Україні з військовим подвигом, патріотизмом і захистом Батьківщини. Князі та вояки віддавали себе св. Димитріові в опіку. Захисту святих потребували мандрівники і вояки, які виїжджали в дорогу або ішли на війну. Тому з давнини на Україні існують замовляння для захисту від куль та зброї, скеровані до Святого Димитрія Солунського та інших святих. Святий зображується на іконах у вигляді воїна в пернатій збруї, зі списом і мечем у руках. На сувої (у пізніших зображеннях) писали молитву, з якої святий Димитрій звертався до Бога про порятунок рідного Солуня: “Господи, не погуби град і людей. Якщо град урятуєш і людей – з ними і я врятований буду, якщо погубиш – з ними і я загину”.

Як непоборні вояки, в українській традиції виступає трійця святих воїнів: Юрій Переможець Федір Тирон і Димитрій Солунський, що носять епітет «анікітів», непереможних але головне ця трійця: Юрій, Федір і Димитрій виступає в різнорідних комбінаціях в обрядах і поезії навколо цілого Чорного моря, як патрони скотарства (особливо коней), хліборобства, молодецького парування, війни і т. д. — у нас і так само у народів закавказьких, греків, болгар, волохів і сербів. Димитрій Солунський, в нашім фольклорі, так само, як і балканськім, виступає як зимовий паралельний образ св. Юрія. Тому часто їх обох зображають на іконі поряд.

диякон Володимир Скоробський