Улюблені браття у Господі:

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Вступаючи в 2023 рік, я молюся, щоб дух ВЕЛИЧНОГО СВЯТА РІЗДВА НАШОГО ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА залишався в наших серцях. Нагадування про прихід Христа, Його постійну присутність серед нас та любов, радість і надію, які несе наш Спаситель – усе це є величезними дарами для нашого страждаючого, розбитого та неспокійного світу; особливо, переживаючи з молитвою ці дні та моменти війни, що тривають в Україні. Сподіваюсь, що читаючи оці рядки, Ви збагатитеся радістю у тому бажаному мирі, який Христос приносить у наше життя.

Новий рік дає можливість перегорнути нову сторінку нашої історії. Ми пам’ятаємо та дякуємо за благословення минулого року, незважаючи на виклики, труднощі та невизначеність, від котрих потерпаємо та страждаємо й до сьогодні.

Серед усіх бід і втрат, які ми пережили минулого року, були також моменти надії та підбадьорення. Під час триваючої агресії Росії проти мирного народу України наша Свята Українська Православна Церква США змогла надати необхідну допомогу Українському народу, забезпечивши таким чином життєвонеобхідні засоби майже на 3 мільйони доларів. Сьогодні, ми спостерігаємо винищення невинних українців, яке можна порівняти з діями Ірода проти невинних немовлят у Вифлеємі, у час народження Спасителя.

Крім того, новий рік дає нам новий початок, нові перспективи та нові можливості. Ми з нетерпінням очікуємо нового року, разом з усіма парафіями по всій Церкві, котрі у єднанні зі всесвітньою Святою Православною Церквою продовжують свій вклад у духовне зростання: духовно подорожуючи разом, молячись і виконуючи наші обов’язки перед Христом і один перед одним.

Улюблені у Господі, кінець року і новий початок дають нам можливість знову зосередити свій розум і серце на Пресвятій Євхаристії як на джерелі і вершині нашого християнського життя і богослужіння. Закликаю народ Божий нашої Церкви – УПЦ США – усіх православних християн –  брати участь у святих богослужіннях Церкви, а також вітати тих, хто знаходиться можливо поза нашою вірою, поза нашою громадою чи нашим суспільством, щоб поділитися своєю вірою та радістю про те, як ми – Церква, можемо йти разом на шляху до Небесного Царства.

З молитвою доручімо наше життя в люблячі обійми Спасителя. Сповнені Христової любові, будьмо носіями надії в ці складні часи, щоб щедро ділитися цією надією з іншими. Давайте разом допоможемо оживити серця наших братів і сестер в Україні та по всьому світі.

Нехай Бог благословить 2023 рік Своєю спасительною благодаттю,

щоб принести зцілення, тривалу радість і мир у світ!

Благословенного і щасливого Нового року!

З молитвами,

+Даниїл,

Архієпископ і брат у Господі

Шість років тому назад відбулася офіційна інтронізація Високопреосвященного Митрополита Антонія як четвертого митрополита Української Православної Церкви США в Українській Православній Катедрі Св. Андрія Первозваного у м. Сілвер Спрінг штату Меріленд.

У присутності 20 ієрархів з різних православних юрисдикцій Північної Америки та представників Католицьких та інших християнських громад, владика Антоній прийняв Архипастирський жезл Первоієрарха нашої Церкви.

30 січня Високопреосвященніший Митрополит Антоній святкує свої іменини (Св. Антонія Великого) та день народження.

Від імені всього духовенства, Ради Митрополії, Консисторії та вірних Української Православної Церкви США ми молимося, щоб Господь дарував йому мир, захист, здоров’я та довгих днів “правдиво навчати” слова Божої істини.

Аксіос! Іс пола еті деспота! Многая і благая літа!

Улюблені брати і сестри у Христі: ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Протягом останніх 32-х років катастрофа в Чорнобилі залишається найгіршою і найбільш руйнівною атомною аварією в історії людства, яку ще називають технологічною катастрофою ХХ століття.

Згадуючи та роздумуючи над сумними та моторошними фактами в цю 32-гу річницю Чорнобильської катастрофи, ми повинні піднести наші серця в молитві до Всемогутнього Бога і просити у Нього постійного милосердя та милості, пам’ятаючи тих, хто зазнав невимовного болю та втрат.

В цю сумну річницю, ми пам’ятаємо про багатьох невинних чоловіків, жінок та дітей, які загинули в цій трагедії і ми молимося за упокоєння їхніх душ. Особливо, пам’ятаємо хоробрих та самовідданих пожежників, які в години та дні після вибуху свідомо та добровільно піддавалися смертельній небезпеці та майже смерті для того, щоб погасити полум’я та побудувати і розмістити саркофаг на тліючих руїнах реактора. Саме цих людей Христос має на увазі, коли він красномовно говорить: ”Ніхто більшої любові немає над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Івана 15:13). Ми молимося, щоб Бог подав їм вічний спокій у місці світлім, де немає болю, скорботи ні зітхання.

Ми також пам’ятаємо і молимося за тих, чиє здоров’я безповоротно було пошкоджене радіоактивним випромінюванням, викинутим в той день, тих, хто захворів і живе з хворобами донині, за їхні сім’ї, і за тих, чиє життя обірвала передчасна смерть. Ми пам’ятаємо дітей, більшість з яких народилися після самої катастрофи, які сьогодні страждають від фізичних і психологічних вад через Чорнобиль. Ми також пам’ятаємо і молимося за багато тисяч людей, яких шкідлива радіаційна хмара змусила втікати з своїх будинків і назавжди залишити, все, що для них було дорогим та цінним: села, будинки, поля та ферми, де вони і покоління перед ними народилися, жили, трудилися і померли. Нехай Бог подасть усім тим, хто страждає Свій мир, надію та втіху.

Також, в особливий спосіб ми згадуємо і молимося за нашу улюблену батьківщину Україну: багату, щедру та рясну, і в той же час розкрадену, сплюндровану та вживану на протязі століть людьми, що панували над нею.

З молитвами у Воскреслому Господі нашому Ісусі Христі,

+ Антоній, Митрополит УПЦ США  та в Діаспорі

+ Даниїл, Архієпископ УПЦ США та Західної Європи

Головний мотив, який послужив для появи цього свята, це видіння св. Андрія Юридивого. Царгород (Константинополь) – столиця Візантії, була в облозі арабів. Ціле місто й народ був у великій тривозі. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховувалася її риза, правилося всеночне Богослужіння, і храм був переповнений людьми, які щиро молилися. У натовпі ревно молився за спасіння міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфанієм. Відправа закінчилася. Втім св. Андрій побачив, як від головних вхідних дверей церкви йшла, світлом осяяна, Пресвята Богородиця у супроводі Святого Івана Хрестителя і святого Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавично рознеслася по всьому місті. Вороги відступили. Місто було врятоване. Від тієї хустки-покрова і свято дістало свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Хто був св. Андрій Юродивий? Загально історики припускають, що він своїм походженням був скіфом-слов’янином з південних земель Русі-України. Він з іншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут він пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами св. Апостола Павла: “Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні” (1 Кор. 4, 10), він почав поводитися як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив у молитві й читанні Святих книг.

Православна Церква у своїх богослужіннях залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресвятої Богородиці: її Богоматеринство, її Вседівицтво і її Заступництво за нас перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народу. Наші князі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирали Пречисту Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.

Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він 1037 р. віддає увесь народ в опіку Божої Матері. І так, Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого українського народу.

До Неї в тяжкі хвилини прибігали наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

нязь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців у 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії, і розбили половців. Князь Ігор Святославович, герой епосу “Слово о полку Ігореві”, після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Деякі наші князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.

Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: “Ізбавлю і покрию люди моя.. “, а від Запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки і ревно співали “Під Твою милість прибігаємо”. Повернувшись щасливо з походу, спішили до Неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні “Нумо, хлопці, до зброї” є такі слова: “Нам поможе св. Юрій ще й Пречиста Мати турка подолати”.

В часах всенародного лихоліття, Її свята ікона знаходиться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала нам багато чудесних випадків помочі Божої Матері, передусім у часі нападу ворогів на нашу землю.

Кому незнана чудесна захорона почаївського монастиря в липні 1675 р. перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з’явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь Божої Матері “Ой, зійшла зоря вечеровая над Почаевом стала”.. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, хроніка каже: “Народ переляканий і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки”.

Ми віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що Вона нашого народу ніколи не залишить і заступиться за нас перед своїм Сином та випросить в Нього ту превелику ласку, що на наших рідних землях пануватиме вічно царство її Божого Сина.

о. Євген Кумка (УПЦ в США)

У п’ятницю, 1 вересня 2017 р., коли відзначається День молитви в намірення дбання про збереження створіння, оприлюднено відповідне спільне послання Папи Франциска та Константинопольського Патріарха Вартоломея І:

Розповідь про створення пропонує нам панорамний погляд щодо світу. Святі Писання об’являють, що «на початку» Бог призначив людство співпрацювати у дбанні про природне середовище та в його захисті. На початку, як читаємо у Книзі Буття (2,5), «не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю». Земля ввірена нам, як прекрасний дар і спадщина, щодо якої ми всі поділяємо відповідальність, аж доки «наприкінці» всі речі на небі й на землі не будуть наново об’єднані в Христі (пор. Еф 1,10). Людські гідність і процвітання глибоко поєднані з дбанням про все творіння.

«Тим часом», однак, історія світу представляє дуже інакшу ситуацію. Вона виявляє нам морально занепалу картину, де наші поведінка й наставлення щодо створіння притемнюють покликання бути Божими співробітниками. Наша схильність розбивати тендітні та врівноважені екосистеми світу, ненаситне бажання маніпулювати й контролювати обмежені ресурси планети, жадібність у викачуванні з ринку необмежених прибутків віддалили нас від початкового задуму створіння. Ми перестали шанувати природу як спільний дар, натомість, сприймаємо її як приватну власність. Ми не будуємо взаємин з природою з метою її підтримати, а, радше, пануємо над нею, аби підтримувати власні структури.

Наслідки цього альтернативного бачення світу є трагічними й тривалими. Людське та природне середовище псуються разом, і цей занепад планети тяжить над найуразливішими людьми. Вплив кліматичних змін відбивається, насамперед, на тих, які верстають убоге життя в кожному куточку земної кулі. Наш обов’язок відповідально використовувати блага землі включає визнання і пошану кожної людської особи та всіх живих створінь. Невідкладні покликання і виклик заопікуватися створінням є запрошенням для всього людства діяти на користь сталого та цілісного розвитку.

Тому, єднаючись в тій самій стурбованості про стан Божого створіння та визнаючи, що земля є спільним благом, гаряче запрошуємо всіх людей доброї волі присвятити 1 вересня час для молитви за довкілля. З цієї нагоди прагнемо скласти подяку доброзичливому Творцеві за чудовий дар створіння та зобов’язатися оберігати його й зберегти для майбутніх поколінь. Врешті, ми знаємо, що трудимося намарно, якщо Господь не є поруч з нами (пор Пс 126/127), якщо молитва не перебуває в центрі наших роздумів та відправ. У дійсності, метою нашої молитви є перемінити спосіб сприйняття світу з метою змінити спосіб будування стосунків з ним. Кінцевою метою, яку ставимо перед собою, є бути відважними в тому, щоб впроваджувати більше простоти та солідарності у свої стилі життя.

Звертаємося із невідкладним закликом до тих, які займають впливові позиції в соціальній, економічній, політичній та культурній сферах, щоб вони відповідально прислухалися до волання землі та з належною уважністю поставилися до потреб маргіналізованих, але, насамперед, щоб відповіли на благання численних людей та підтримали глобальну згоду з метою оздоровлення зраненого створіння. Ми переконані, що справжнє та тривале вирішення викликів екологічної кризи та кліматичних змін неможливе без узгодженої та колективної відповіді, без розділеної та здатної усвідомити сподіяне відповідальності, без надання пріоритету солідарності й служінню.

Дано у Ватикані та у Фанарі 1 вересня 2017

Папа Франциск і Вселенський Патріарх Вартоломей

Дорогі й улюблені брати і сестри, в Україні і поза Україною сущі!

Сьогодні чуємо, як веселі дзвони лунають по всіх цервах нашої Матері України. Вони саме звіщають нам ту радість, що громадяни України діждалися часу, щоб відсвяткувати 26-ту річницю незалежності своєї Вітчизни.

З глибини душі ми дякуємо Господу Богу за Його великий і благодатний дар – незалежну і суверенну державу. Це дар для всіх нас: і для тих, доля яких стелиться в межах незалежної України, і для тих, яких доля занесла далеко поза межі рідної Батьківщини.

У першій статті нової Конституції ми читаємо, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна правова держава… Бережімо її!

Трохи далі, у п’ятій статті читаємо: «Україна є республікою, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Сьогодні ми молимось: «Спаси, Господи, людей Твоїх…» Іншими словами:“Господи, спаси наш український народ!»

«…і благослови насліддя Твоє…» Сьогодні ми бачимо перед собою нашу теперішність і нашу майбутність – наших українських дітей і молодь. Дорога українська молоде! Ви наше сьогодення і майбутнє! Вчіться – і переможете! А ви, старше покоління, українські професіонали! Ви наше насліддя! Здобувайте науку і знання, як допомогти Україні! Ставайте в ряди української справи! Україна дуже потребує вас, щоб ви очолили урядові й неурядові установи й організації! Працюйте на користь України!

Далі молимось: «…перемогу побожному народові нашому (українському) над супротивниками подай…» Коли ми розкриємо книгу нашої давньої і новітньої історії, то знайдемо в ній чимало зразків перемоги і державотворення: Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, козацька держава, утворення Центральної Ради в 1917 році, проголошення вагомих і вікопомних універсалів, зокрема ІV-го універсалу про незалежність України в 1918 році. Акт проголошення Української держави у Львові 30 червня 1941 року і Акт проголошення Незалежності 26 років тому. В ці дні неабияких випробовувань та окупацій територій України, ми промовляємо щирі молитви перед Престолом Господнім за чоловіків і жінок Збройних Сил України, котрі відстоюють мир і затишок батьківщини.

У процесі державотворення ми потребуємо багато палких молитов до Бога, щоб Він подав нашому народу перемогу над невдачами, спокусами, печалями, скорботами і т.п. Україна пережила безліч поразок, битв, страждань і трагедій. Чи потрібно їй ще більше таких негод і небезпек?

Ще молимось: «…і хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою…» Наша незалежність стала дійсністю через Господній хрест, з Його волі. Україна зазнала чорної години, страждань, грабувань, тепер за допомогою хреста Христового прийшло воскресіння, настав мир. Бачимо, як видніють новозбудовані собори, церкви і каплиці для прославлення Бога в Тройці, Матері Божої і святих. Які вони гарні! Але потрібно ще й духовної перебудови самого народу. Розпочнімо ж це відродження сьогоднішнім святкування!

У ці дні всенародної радості ми бажаємо, щоб наш народ жив у єдності, істині і справедливості. Адже на Україну впала та іскра правди, що вернулася слава, слава її мучеників. В єдності сила народу! Старанно робімо все для розвитку нашої славної України, прямуючи до духовних, моральних, суспільних, економічних і політичних реформ. Пам’ятаймо, що в Господі наша сила і наснага до праці.

Пам’ятаймо і вшановуймо наших спочилих святих героїв і героїнь! Усім їм, полеглим у боротьбі за державність і незалежність України впродовж століть, належаться наші щирі молитви, поклін і честь. Вічна їм пам’ять!

Закінчуємо молитвою Іларіона, митрополита Київського, за народ Руси-України:

“Продовж милість Твою до людей Твоїх! Раті проганяючи, мир утверди, сусідів смири, голод вгамуй, володарів наших зроби грізними для сусідів, боярів умудри, городи-міста розсели. Церкву Твою зрости, добро Своє збережи, мужів і жон і немовлят спаси, сущих в рабстві, в полоні, в путах, в дорозі, в плаванні, в темницях, в голоді й спразі, в злиднях – усіх помилуй, усіх потіш, усіх обдаруй, радість творячи їм і тілесну і душевну молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх небесних сил і Предтечі Твого Хрестителя Іоанна, аростолів, пророків, мучеників, преподобних і всіх святих молитвами змилосердся над нами і помилуй нас!

Боже, Великий, Єдиний,

Нашу Україну храни! Амінь!

+ Юрій

Митрополит Української Православної Церкви в Канаді

+ Антоній

Митрополит Української Православної Церкви США та Діаспори

+ Єремія

Архієпископ Української Православної Південно-Американської Єпархії

+Даниїл
Архієпископ Української Православної Церкви США

+ Іларіон

Єпископ Української Православної Церкви в Канаді

+ Андрій

Єпископ Української Православної Церкви в Канаді

]]> http://kyiv-pravosl.info/2017/08/23/nezalezhnosti-ukrajiny/feed/ 0 http://kyiv-pravosl.info/2016/02/24/sobor-epyskopiv-ukrajinskoji-pravoslavnoji-tserkvy-ssha/ http://kyiv-pravosl.info/2016/02/24/sobor-epyskopiv-ukrajinskoji-pravoslavnoji-tserkvy-ssha/#comments Wed, 24 Feb 2016 07:09:02 +0000 admin http://kyiv-pravosl.info/?p=4318 Continue reading →]]> Пам’ятаємо жертовність багатьох, заради тих, хто живе…

Два роки тому світ в страху став свідком надзвичайних подій в житті 25-річної незалежної України – перевизначення, яке мало великий вплив на книги з історії та наше життя,  коли надзвичайно глибоке вираження демократії вибухнуло на вулицях столиці країни – міста Києва. Багато віруючих УПЦ США і в усьому світі, знову, при запалених свічках, піднесли свої невтомні молитви  за батьківщину.

Події у листопадові 2013 року та протягом зимових місяців 2014 року в житті незалежної України та її прагнення продовжувати розвиток у справжньому демократичному суспільстві виявилося під великою загрозою. Тисячі громадян України піднялися за свої переконання, беручи участь в протестах – відомі як Майдан – які проводилися на центральних площах (майданах) по всій території України, у підримці майдану у Києві. Сотні життів були втрачені захищаючи священні заповіти Богом даної незалежності та фізичні кордони дуже молодої Європейської нації. Тепер, через два роки, майже 10 тисяч загинули, захищаючи свою незалежність від іноземного вторгнення на Донбасі, вторгнення Російських військ («добровольців»), які заявляють, що «захищають» українських громадян російського походження від дискримінації та «загрози», яка не існує.

Протягом всієї історії України – і ще до Майдану – мільйони (не тисячі або десятки тисяч) людей віддали своє життя за свободу, гідність та права людини, з тим, щоб повернути право на мирні демонстрації, а також політичні та громадські діяльності. Все наше життя ми вивчаємо історію нашого Українського народу та на всіх сторінках її ми в наших руках тримаємо жертв агресій, що надходять з передової сусідньої Російської Федерації, які пережили заборони, репресії, розділення сімей, тортури, Голодомор – смерть від голоду – дивлячись в їхні очі, як вони пам’ятають мільйони своїх рідних, яких втратили «на благо імперії». Ми стали свідками радості на їхніх обличчях, коли вони дякували Богу за свободу свого народу – його цілісність, як єдина нація – за незалежність, – і протягом останніх 25 років, від часу, коли референдум про незалежність відбувся по всій країні.

Беручи до уваги все вищесказане та загрозу нашій незалежності, ми звертаємо увагу у цю другу річницю, на жахливі та болісні сторінки історичної реальності Майдану Гідності 2014 року. І надалі Українська держава продовжує боротися проти зовнішнього вторгнення та внутрішньої політичної нестабільності, ми як і раніше вимагаємо від наших політичних лідерів у Сполучених Штатах Америки і в усьому світі, щоби сильні, ефективні міри були прийняті на підтримку України поки не стало надто пізно – ще раз. Ми закликаємо всіх наших священнослужителів, вірних та парафіяльні громади, звертатись до нашого Президента, представників Конгресу, Сенаторів, державних керівників та законодавців, щоб вони твердо відстоювали Україну, її кордони та найголовніше її людей в Україні та цілому світі!

Голос народу повинен бути почутим та вислуханим і не може бути пригнічений шумом зброї і невизначеності тих, хто на керівних посадах, і вибирає безладдя та зловживання. Використання внутрішнього протистояння та політичної нестабільності не вирішить факт зовнішнього іноземного вторгнення та бажання Росії ще раз контролювати всі аспекти українського життя.

Ми як і раніше солідарні з нашими Православними, Католицькими та іншими релігійними представниками в Україні, які довели свою відданість своїй пастві, через їх тверду молитву та в допомозі тим, хто сидів на холодній бруківці на Майдані два роки тому. Ми особисто доставляли матеріальну допомогу у лікарні, які доглядали за пораненими солдатами та сім’ями убитих. Сьогодні, однак, ми закликаємо ієрархів Православних Церков по всьому світу, щоб застосували їм Богом дану владу, в тому числі і в самій Росії, щоб закликали до припинення наступів на людей України! Ми закликаємо християн інших конфесій та прихильників усіх релігійних організацій по всьому світу, щоб закликали своїх послідовників, не мовчати та допомогти уникнути катаклізму для нації, яка пережила набагато більші катаклізми, ніж зараз переживає. Тільки за благодаттю Божою Україна відроджувалася усі 25 років – незважаючи на слабке та не однодумне керівництво на всіх рівнях – політичному, соціальному, церковному та ін., що триває навіть після Майдану. Настав час для неї розквітнути і вона вже почала – не будучи загрозою для її сусідів і не відмовляється від тисячолітніх міжнародних відносин.

Україна та її народ були значний і життєвий період часу в самому епіцентрі світового Православ’я. Наші люди ніколи не відмовлялися від своєї неймовірної віри в Бога – Отця – що є нашою Надією, в Сина – що є нашим Спасінням та Духа Святого – що є нашим Заступником. Вони також завжди моляться і просять покрову Божої Матері, яка так часто в історії всього людства допомагала своїм посередництвом. Ми, як ієрархи Української Православної Церкви Сполучених Штатів Америки, просимо щирих та нескінченних молитов усіх вас, хто читає це звернення або почує його. Ми особливо звертаємося до монаших чинів по всьому світу, які постійно моляться за усіх людей, щоб вони постійно мали Україну та її народ в своїх серцях та згадували у всіх своїх молитвах.

Користуючись даром свободи, який ми маємо з вами, нашими духовними дітьми тут в Сполучених Штатах Америки і з тими по всьому світу, з надією рухаючись вперед, а не назад в історію, ми молимо з благоговінням і вдячністю благословення Отця Світла і всякого звершеного дару, Сина Правди та Духа Істини зійти на всіх нас, обійняти нас, направити та вдосконалити кожен наш вчинок.

Нехай Бог у Святій Тройці за заступництвом Богородиці, Приснодіви Марії, всіх святих та мучеників України почує наші молитви та захистить нашу Боголюбиву Україну і подасть їй мир, пізнання істини та любові на віки.

З молитвою за наших братів та сестер в Україні,

+ Антоній,

Митрополит Української Православної Церкви США

та Української Православної Церкви в Діаспорі

+ Даниїл,

Єпископ Західної Єпархії та Голова Консисторії Української Православної Церкви США

 Джерело: http://uocofusa.org

Преподобним отцям, монашеству та усім вірним Української Православної Церкви поза межами України та нашим братам і сестрам у Христі в Україні,

 ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! - СЛАВІМО ЙОГО!

 «Слава во вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» -

Св. Луки 2:14

 З цим проголошенням ангел звістив пастухам радісну новину про народженняХриста.Як можна описати події цієї чудесної ночі у Вифлеємі? Уявляємо – тиха, прекрасна ніч, що розстелила над Вифлеємом зоряне небо. Не так далеко печера-стайня. На полі на пагорбах неподалік міста тихо паслися стадо овець. Дрімали навколо вогню пастухи. І от, несподівано, блискучою зіркою запалало небо. А світло росте, все ясніше палає, і ті пастухи вже бачать хори небесних ангелів, і чують їх солодкий спів першої колядки. Пастухи бачать Ангела Вісника і чують: “Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах” (Лк. 2:10-13).

І як вже відгукнулися пастухина цей виклик ангелів? Як і учні обрані Ісусом пастухикинули все, зігнали вівців, та поспішили поклонитися Народженому Сину Богові (Лк. 2:13-20). Різдвяна Зірка ввела їх до скромних ясел в печеру, де пастухи побачили, що завершилася тайна: Втілення Слова Божого. У своїй проповіді на Різдво, Св. Іоан Золотоуст описує цю Вифлеємську ніч так: «Вифлеєм в цей день нагадує рай; від зірок чути ангельський спів; а замість сонця, огортає в собі з кожної сторони, Сонце справедливості».

Князь Миру зійшов на землю – добровільно, зі смиренністю, зі скромністю, і безпретензій. Він народився від Пресвятої Діви Марії в печері-стайні в провінційному містечку Вифлеємі. Фактично людей майже не було, щоб свідчити цього небесногочуда. Тільки пастухи і волхви, іноземці зі сходу, першими сприймали виклик Зірки ішанували новонародженого Христа-Немовля. У своєму Різдвяному посланні Св.Григорій Богослов пояснює їх присутність так, «Але повернемося до теми про справжню радість, яку ангели проголошують пастухам, яку небеса виголошуютьволхвам, яку дух пророцтва сповіщає через багаторізних пророкувань, щоби волхвистали вісниками благодаті».

Як і жінки-мироносці і солдати були першими свідками Воскреслого Христа на Світле Воскресіння Господнього, так само і при Його народженні  іноземці тапастухи були першими свідками. Втілення аби дати свідчення про це чудо. І вони поспішили зробити це без вагань. І пастухи і волхви відразу ж відчули у своїх серцяхглибокий зміст народження Сина Божого. Чи ми також слідуємо в Різдвяні святапастухів і волхвів? Відкладімо ми наші щоденні турботи, щоб поспішати слідуватиРіздвяну Зірку до її вершини – народження Господа Ісуса Христа.

Що означає, що Син Божий став людиною у Вифлеємі? Для прославлення цього свята, і Церква наша і наш Український нарід віками створили особливі різдвяні традиції й звичаї, які є глибокі змістом. Ми оспівуємо подію і сутність цього свята в наших прекрасних колядах. Ми чуємо на Різдвяних Богослуженнях, що через пророків протягом довгих літ, Бог заздалегідь готував людство до прийняття Сина Божого, Хто народиться від Діви й Духа Святого, і переможе силу зла в житті людей. Він подолає самого носія цього зла – диявола. Він звільнить людей з-під його влади. Син Божий зійшов на землю і став людиною, щоб знищити гріх і смерть у людській природі, і привести людей до Божого прощення, Божого змилування, Божої благодаті. Його ученням, Його власним прикладом, Син Божий започаткував у житті людей, нову добу. Це – доба наростаючого в силі добра. Це є значення цього великого свята.

Бог зробив все, що потрібно для нашого спасіння. Однак, не так з людьми. Господь спасає нас Своєю благодаттю, Своєю милістю, але за нашою участю. Тайна Втілення Слова Божого сприймається і пізнається тільки вірою. Далеко не все людство прийняло цілим серцем Христа. Є чимало людей в світі, які досі не вірять у Втіленні Сина Божого, і тих, які не розуміють суть події Різдва – початок нашого спасіння, що це не тільки час для розважальних заходів, обмін дарунками або відпочинку за кордоном. Від подій Вифлеємських відвертають нашу увагу світські турботи – Різдвяні покупки, офісні вечірки, шкільні вистави та святкові приготування. Це дуже просто втягати нас у різні заходи, відволікаючи нас від духовної підготовки до Йогонародження, та значення нам цього свята. Бог дав людям вільну волю. Вони самі мають прийти до Христа та йти за Ним. Господь досі кличе нас до цього, стукаючи в двері нашого серця. Він чекає, щоб ми почули Його голос і відчинили двері, і будемо вечеряти з Ним, і Він з нами (Одкр. 3:20).

Народи землі і тепер думають, що вони можуть обійтися без Христа. Деякі з них поклоняються Христові, але життям хочуть урядовувати без Христа. Без Христа світбуде продовжувати зазнавати заворушення, війни, насильство і руйнування. І це є світ, який ми бачимо сьогодні, ‒ потрясіння, війни, розбрат, гоніння християн,нестримний секуляризм, та байдужість до духовного життя. Син Божий втілився і став людиною, щоб принести мир в якості пастирської відповіді на ці сучасні гріхи і людські страждання. Мир наступить тільки тоді, коли серце віддано Христові, якщо ми будемо слухати Його учення і жити по ньому, прославляючи Господа – тоді це буде означати, що ми гідно зустріли Христа Народженого, і подобаючи відсвяткували Його Різдво. Якщо серед людей пануватиме добра воля, а не зла, і якщо існує любов і милосердя до своїх ближніх, тоді ми зрозуміємо, що любов – це той дорогоцінний клад, який ми несемо у вічність. Христос нас всіх веде іншою дорогою, яка веде до перетворення людства. Ось для чого Син Божий втілився.

Світло народження Ісусу Христа світить знову на нас. Cвітло Різдвяної Зірки кличе нас і веде нас приготувати наші тіла і душі сорокоденним постом. Славимо Його не тільки устами, а всім нашим життям. Коли сідаємо з родиною за святковим столом під час Різдвяних свят, ми щиро молимося, щоб і ми побачили Світло Світу, як іпастухиі волхви у Вифлеємській ночі, і щоб і ми також стали “вісниками благодаті”. Це Світло Божої Правди й Любові. Ангели прославляли: “Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!” (Лк. 2:14). Наступає Новий 2016-ий Рік. Вступаємо у новий рік з наміром жити гідно Богові. Тоді мир буде насправді на землі,і доброта та любов Бога сходитиме нанас.

В цей Різдвяний час звертаємося з особливим проханням до наших священнослужителів і віруючих молитися за братів і сестер у Христі в Україні, які переживають один з важчих періодів історії країни, і також молитися за братів-християн на Близькому Сході, які страждають від жорстокого переслідування і вимушені втікати з історичних християнських земель.

 Радісного та благословенного вам  Різдва Христового та Нового 2016 року Божого у Христі!

 З молитвами та архиєрейськими благословеннями,

 † ЮРІЙ,

Митрополит, Української Православної Церкви в Канаді

 † АНТОНІЙ,

Митрополит Української Православної Церкви в США
Митрополит Української Православної Церкви в Діяспорі

 † ІОАН,

Архиєпископ Української Православної Церкви в Діяспорі

 † ЄРЕМІЯ,

Архиєпископ Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

† ІЛАРІОН,
Єпископ Української Православної Церкви в Канаді

 † АНДРІЙ,

Єпископ Української Православної Церкви в Канаді

 † ДАНИЇЛ,

Єпископ Української Православної Церкви в США

Дорогі брати і сестри у Христі!

В Україні критично погіршилися ситуація. У м. Київ силовики захопили майдан вживаючи гранати, автомати та іншу бойову зброю. Люди гинуть, тисячі поранених з обох сторін. В Івано-Франківську, Тернополі та Львові люди захопили міські ради і вимагають, щоб збройні сили та міліція підтримала опозицію.

У Києві опозиція просить президента, щоб він забрав беркутівців до ранку, аби розпочaти мирні переговори. Від президента поки що нічого не чути і криваві сутички ще досі продовжуються.

Українська Православна Церква США просить владу припинити насильство над Українським народом і вiднoвити мирні демократичні переговори!

Ми знову нагадуємо, що шляхи для вирішення конфліктних питань повинні бути, дипломатичні та врівноважені. Потрібна сміливість, щоб вийти поза межі конфлікту та брати до уваги людську гідність інших так, щоб єдність переважала над конфліктом – і саме тоді можна буде будувати шлях до співрозуміння над розбіжностями та конфліктами. Політична демагогія, жорстокість і насильство повинні бути негайно припинені.

Ми поділяємо заклопотаність законодавців та громадян щодо забезпечення безпекою українських протестувальників, а також співробітників міліції і військовослужбовців у ці часи великої невизначеності та небезпеки.

Діалог повинен переважати і стати позитивним знаком миру, і ми сподіваємося на те, що обидві сторони – урядові чиновники та лідери української опозиції, завдяки підтримці міжнародного співтовариства, прийматимуть сміливі рішення, спрямовані на пошук справедливого і міцного врегулювання конфлікту, який потрібно терміново зупинити.

Пам’ятайте, демократичне майбутнє країни залежатиме від діалогу і можливості слухати голосу громадян України. Дуже важливо, щоб логіка і спокій переважaли. Фізична сила ніколи не дасть успіху в усуненні вільної волі і голосу громадян! Всі керівники та громадяни української нації повинні, як Святий Павло нагадує нам, зодягнути себе в «милосердя, доброту, покору, лагідність та терпіння» (Кор. 3:12).

 З молитвами за наших братів і сестер в Україні,

+ Антоній,

Митрополит Української Православної Церкви США

Місцеблюститель Української Православної Церкви в діаспорі

+ Даниїл,

Єпископ Західньoї єпархії та голова Консисторії Української Православної Церкви США

Українська Православна Церква США

Його Високопреосвященство митрополит Антоній був зведений на трон 26 січня 2013, у якості четвертого Митрополит Української православної церкви в США під час чудового і традиційної церемонії в Українськім православнім соборі Святого апостола Андрія Первозванного в Silver Spring, MD . В Інтронізації взяли участь більше 500 віруючих і близько 70 священнослужителів Митрополії та багата вірних з усіх штатів США, а також з різних православних і католицьких країн.

Богослужіння Інтронізації почалися у п’ятницю, о 18-30 по місцевому часу, 25 січня 2013 р. Б., з Всеношної, яку очолив преп. Ентоні Перкінс і хор Святого Архангела Української Православної Церкви в Woonsocket, RI. На богослужінні, не зважаючи на зимові шторми, які принесли близько 4 дюймів снігу у Вашингтон, були присутні близько 200 чоловік, ієрархи, духовенство і вірні молитвою відкрили подій інтронізації, готуючи себе і обіцяючи свою любов і підтримку Церкви для свого нового духовного отця.

У суботу вранці, хід ієрархів розпочався від резиденції парафії собору. У ході взяли участь, представляючи православних віруючих Північної Америки були архієпископ Димитрій – Екзарх Вселенського Патріарха та архієпископа Грецької православної архієпископії Америки, митрополит Юрій Української Православної Церкви Канади, Високопреосвященний єпископ Даниїл – президент консисторії і правлячий архієрей Західної єпархії Української Православної Церкви в США; Преосвященний єпископ Андрій Української Православної Церкви Канади; Преосвященний єпископ Панкратій грецької православної Митрополії Мексики, Преосвященний єпископ Миколай Антіохійської православної архієпископії; архієпископ Нафанаїл Румунської єпархії Православної Церкви в Америці, єпископ Мелхіседек, Високопреосвященний єпископ Михаїл, єпископ Iріней Православної Церкви в Америці. Єпископи від римсько-католицької, Візантійської католицької та Української католицької церкви також були присутні.

Митрополит Юрій (Української Православної Церкви Канади) виголосив проповідь українською та англійською мовами, розмірковуючи над священним покликанням єпископа в житті Церкви і підкреслюючи важливість духовного батьківства в життя парафіяльних спільнот, що є під духовним окормленням митрополита Антонія.

По завершенні Божественної літургії, на якій співав хор Андріївського собору під керівництвом Григорія Олійника, обраний митрополит Антоній був виведений до амвону собору та оголошені результати позачергового Собору Української Православної Церкви США. Ці результати були оголошені президентом консисторії УПЦ в США – Високопреосвященний єпископ Даниїл, який молитовно вигукнув AXIOS, а прісутні в унісон відповіли AXIOS. Митрополит Юрій та єпископ Даниїл, згідно православної традиції Київської Церкви, облачили нового митрополита в блакитну мантію й білий клобук, символ чистоти. Нарешті, архієпископ Димитрій передав митрополиту Антонію пасторське керування, показуючи свою пастирську та дисциплінарну відповідальність. На закінчення архієпископ передав митрополиту Антонію грамоту від Його Святості Вселенського Патріарха Варфоломія I.

Новопризначений Митрополит висловив свою подяку і обіцяв продовжить добру працю його попередників, зокрема блаженної пам’яті митрополита Костянтина, а також збереження і продовження передачі української православної традиції та культурної спадщини. Зокрема Митрополит Антоній сказав наступне: «Ваше Високопреосвященство, архієпископ Димитрій, Ваше Високопреосвященство Митрополит Юрій, ваша світлість єпископ Даниїл, всі присутні тут мої брати ієрархи, що розділяють з нами цю знаменну подію в житті нашої Святої Церкви, моє дороге братнє духовенство – священики, диякони, іподиякон, наші пані-добродії, семінаристи і всі ви, любі віруючі, які прийшли взяти участь – не тільки свідками, – але дієво брати участь в цей історичний день в житті Церкви – не мого власного життя – але життя Церкви.

Я дякую вам за участь у церемонії і ваше проголошення «Аксіос», що в перекладі є «гідний». Коли раніше я, у момент мого рукоположення в усі чини духовенства – у сан диякона, священика та єпископа, – просто чув цю відозву, сьогодні я змирився. Принижений, щоб не тільки інтелектуально поглинати … але відчуваю довіру і надію на втілення того, що проголошено і я молю Всемогутнього Бога, що я можу – але незначно – дожити до цієї довіри і надії. Аксіос – цей термін наповнюється сенсом (як я колись чув чи читав, і я прошу вибачення за не пам’ятаю, де і коли). Аксіос – це як твердження духовенства та віруючих, що зібралися у день будь яких свячень, але що більш важливо, це мета, яку необхідно досягти! «Гідній» не є чимось, що автоматично «дано» тобі, коли це проголошено в будь-який момент, це процес – довічна боротьба, яка тільки повністю перемогла в Царстві Божім. Це мета і завдання від Бога. Я прошу Вас надати допомогу мені в цьому та пам’ятати – що те «Аксіос», яке ви оголосили сьогодні є метою і завданням від Бога – виражається через вас і натхненням, сподіваюся, від Святого Духа. Я висловлюю найщирішу і сердечну подяку всім вам, що тут зібралися для природного завершення процесу єпископського виборів нашої древньої Церкви – інтронізації нового Першоієрарха – митрополита.

З дня мого обрання під час нашого спеціального Собору 6 жовтня 2012 р. Б. у центрі нашої митрополії в Нью-Джерсі і офіційного оголошення 31 жовтня 2012 р.Б. у Патріаршої семінарії в Халки, коли Його Святість Вселенський Патріарх Варфоломій від імені Священного Синоду Константинопольського патріархату затвердив моє обрання, більшість з вас вже висловили ті теплі особисті вітання і, що більш важливо, не забули мене в своїх молитвах, коли я готувався до цього дня. Я відчув наслідки цих молитов у вигляді спокою і миру – в більш ніж поширений спосіб – бо  початковий трепет і жах перспективи вступу на цю посаду розтанули від того, що ви маєте таке бажання йти по цьому шляху на моєму боці.

Я хотів би попросить, щоб ваші потужні молитви за порятунок моєї душі продовжувалися, тому що я потребую їх більше, ніж ви можете собі уявити. Як я сказав у моєму виборі: у моїй людській слабкості, я часто був упевненим, що я пропоную себе в дар Богові у всьому, що я намагаюся робити, як Його священик чи Його єпископ, в той час як в дійсності, це є Бог , Хто Сам дає подарунки мені …… і так часто ….. і без коливань і без обмежень. Коли я, проста людина, запропонував себе Богові, завжди здається, що є обмеження чи непередбачені обставини на пропозицію, – але Він пропонує Себе без них. Я відчуваю себе в цей момент охопленим Його благодаттю – і я не можу відшукати слів, щоб висловити Вам радість від цього почуття. Я молюся, щоб радість ваша була настільки же всеосяжною, як моя, і що вона буде рясніти протягом усіх років, що мені відпущені, щоб служити Йому і Вам. Чи можемо ми працювати разом в Ім’я Його й для Його слави, так щоб, за словами Його Святості, ми могли відчувати «зріст і силу, від благодаті до благодаті».

Після виступу Високопреосвященного митрополита Антонія, присутні на церемонії представники різних українських православних, громадських організацій та посол України в США, вітали нового Предстоятеля та вручили йому численні подарунки.

Репортаж зроблений прес-службою Львівсько-Самбірської єпархії, першоджерело інформації:  http://www.uocofusa.org/news_130127_1.html