У перший рік свого правління ми спостерігали за цим управлінням:

- Погрожувати ворожістю європейським союзникам

- Порушують міжнародне право, страчуючи підозрюваних у контрабанді наркотиків без суду

- Скоротити мільярди доларів, призначені для бідних та хворих у всьому світі

- Застосовувати насильство проти мирних протестувальників

- Обмовляти та демонізувати людей на основі раси, етнічної приналежності та/або релігії

- Припинити захищений статус шукачів притулку та інших груп ризику, які шукають притулку в Сполучених Штатах

- Переслідувати та депортувати іммігрантів без кримінального минулого, використовуючи несправедливі та жорстокі поліцейські методи

- Зупиняйте або затримуйте людей виключно на підставі їхньої раси, етнічної приналежності чи мови

- Переслідування окремих осіб та установ за здійснення ними права на свободу слова та протесту

- Діяти способами, які виглядають як порушення верховенства права та Конституції Сполучених Штатів

- Використовувати християнську віру як інструмент для легітимізації несанкціонованих актів влади та насильства

Православна Церква стверджує фундаментальну гідність і цінність кожної людської істоти, оскільки кожна створена за образом Божим, незалежно від раси, етнічної приналежності, статі, країни походження, імміграційного статусу, релігії чи політичної ідеології. Ми також знаємо, що на Страшному суді, як навчає Євангеліє, нас будуть судити за те, як ми ставилися до бідних, голодних, чужинців та ув’язнених. З огляду на вищезгадані дії цієї адміністрації, які явно порушують заповідь Христа любити ближнього свого, як самого себе, ми вважаємо своїм обов’язком мирно протистояти несправедливості та працювати над захистом невинних.

Ми боїмося, що мовчання наших церков у цей момент завдасть шкоди нашим братам і сестрам, як у Церкві, так і поза нею, які ризикують стати жертвами. Враховуючи, що іммігранти першого покоління складають 42% православних християн у Сполучених Штатах, багато членів наших власних парафій також можуть стати мішенню за їхню расу, етнічну приналежність чи мову. Ми боїмося, що так само, як церкви в минулому були співучасниками насильства режимів та імперій, на їхню велику ганьбу, майбутні покоління можуть розглядати наше мовчання щодо цих моральних питань як форму неявного схвалення. На жаль, є навіть ті, хто, окрім мовчання щодо цієї несправедливості, плутає вірність президенту Трампу чи певній політичній партії з вірністю Христу чи вченню Церкви.

Тому ми зі смиренням та повагою просимо духовенство та ієрархів Православної Церкви запропонувати пастирське керівництво щодо соціальних вчень Церкви, які стосуються цього моменту, та роз’яснити роль, яку члени Церкви повинні відігравати у протидії насильству проти наших ближніх.

Ми також просимо наших обраних посадовців, особливо тих, хто сповідує християнську віру, зробити все, що в їхніх повноваженнях, щоб стримати несправедливі дії цієї адміністрації, захистити святість і гідність людського життя, підтримувати верховенство права та захищати демократичні принципи.

З молитвою та повагою,

1. Джосія Кідвелл, Університет Невади, Лас-Вегас
2. Арістотель Папаніколау, Фордхемський університет
3. Сергій Чапнін, OCSC, Університет Фордема
4. Ендрю Клагер, Університет Святого Стефана / Інститут Джима Фореста / Православне товариство миру
5. Пол Стеценко, доктор музичних мистецтв, Джульярдський університет
6. Джордж Демакопулос, Університет Фордема
7. Гейл Волошак, Північно-Західний університет
8. Діна Зінгаро, Гарвардська школа права та Гарвардська школа богослов’я
9. Спірідула Атанасопулу-Кіпріу, Критський університет
10. Брендон Галлахер, Університет Ексетера
11. Амелія Анцулатос, Єльська школа богослов’я
12. Еффі Фокас, Американський коледж Греції
13. Кортні Ванес, Університет Фордема
14. Ендрю Лаут, незалежний науковець
15. Джек Луїс Паппас, OCSC, Університет Фордема
16. Сара Лівік-Мозес, Університет Ганнона
17. Сьюзен Гарві, Університет Брауна
18. Кирило Говорун, Університет Лойоли Мерімаунт
19. Іонут Білюта, Університет GE Palade/Інститут релігієзнавства Йоана Петру Куліану
20. Валері Каррас, професорка теології та історії церкви (у відставці)
21. Клер Коен, Університет Сальве Реджайна
22. Джон Лівік-Мозес, LCSW
23. Давор Джалто, ISCC
24. Девід Бентлі Харт, Університет Нотр-Дам
25. Рейчел Контос, Фордхемський університет
26. Тімоті “Coup” Couper, Фордхемський університет
27. Діонісій Анцулатос, Метрополія Нью-Джерсі
28. Васіліос Макрідес, Університет Ерфурта, Німеччина
29. Ніколас Румас, Еллінський коледж
30. Анастасія Блек, Університет Кларка
31. Джейн Янк, доктор філософії, LICSW
32. Джеймс Фодор, Університет Святого Бонавентури
33. Ребекка Гарріс Хант, православна
34. Даніель Скарборо, Назарбаєвський університет, Казахстан
35. Джанет Даміан, православна християнка
36. Елізабет Александра Діамантопулу, Лабораторія релігійного дослідження (ReligLab), Афінський національний університет імені Каподістрії
37. Костянтин Псімопулос, Гарвардський університет та Чиказький університет
38. Лія Льюїс, Університет Рутгерса та грецька православна церква Святої Трійці, Вестфілд, Нью-Джерсі
39. Маргарет Скотт, православна християнка
40. Мерілін Рувелас, грецька православна церква
41. Франческа Мерфі, Університет Нотр-Дам
42. Джон Мелітоніотес, грецький православний християнин
43. Ніколас Стеллакіс, греко-православний
44. Сем Макінтош, Планета Земля
45. Джон Г. Еріксон, почесний професор, колишній декан Православної богословської семінарії Святого Володимира
46. Стефані Р. Смолвуд, Православна християнка
47. Катерина Голіцен, ОКА
48. Теодор Стіліанопулос, Грецька православна богословська школа Святого Хреста
49. Луїс Салес, Коледж Скріппса
50. Дженніфер Нахас, Антіохійська православна церква
51. Джеймс Стівенс, православний християнин
52. Барбара Кларк, православна психологиня
53. Кен Сеньорі, Університет Саймона Фрейзера
54. Колін Джастін Гріммонд, представник Канадської архієпархіїПравославна Церква Америки, Комісія з питань справедливості та миру CCC / член правління Канадських друзів Сабіла
55. Клейтон Свенсон, православний християнин
56. Ларрі Тайлер, православний християнин
57. Шарлотта Ріггл, православна християнка
58. Барбара Гарріс, грецька православна церква
59. Тед Бобош,Православна Церква Америки
60. Марк Свір,Православна Церква Америки
61. Джеймс Скедрос, Грецька православна богословська школа Святого Хреста
62. Моніка Ганна, коптська православна християнка
63. Хелен Еріксон,Православна Церква Америки
64. Сем Хаслер, Сербська православна церква
65. Мішель Мітчелл, православна християнка
66. Роберт Аріда, почесний декан, кафедральний собор Святої Трійці, Бостон, Православна Церква Америки
67. Георгій Контаніс, греко-православний
68. Барбара Х. Андолсен, Університет Фордема
69. Сьюзен Аріда,Православна Церква Америки
70. Габріель Рошель, професор, семінарія Святої Софії (УПЦ) та Університет штату Нью-Мексико
71. Отто Міттерндорфер,Православна Церква Америки
72. Джон Джилліонс, Інститут православних християнських досліджень, Кембридж, Велика Британія
73. Павло Гаврилюк,Православна Церква Америки
74. Анна Мейєндорф, доктор філософії,Православна Церква Америки
75. Анісія Майєр, доктор філософії,Православна Церква Америки
76. Марк Данавей, Антіохійська православна церква
77. Брюс Вілкісон, православний християнин
78. Льюїс Пацавос, почесний професор, Грецька православна богословська школа Святого Хреста
79. Деніел Страмара-молодший, Рокхерстський університет
80. Анна Ціруліс-Тейлор, РПЦЗ
81. Діана Хаджіяне, Університет Лойоли Мерімаунт
82. Христина Флоракіс, греко-православна християнка
83. Кассіан Влахос Моблі, грецька православна церква (Окленд, Каліфорнія)
84. Джуліана Дункан,Православна Церква Америки
85. Девід Лі, Антіохійська православна церква
86. Крістін Керрі, грецька православна
87. Кетрін Свенсон, православна християнка
88. Еріка Барнс, новонавернена – грецька православна церква
89. Бренда О’Райлі, доктор філософії, клінічний психолог (на пенсії)
90. Марк Саттер,Православна Церква Америки
91. Гаррі Паппас, Грецька православна архієпархія
92. Керрі Паппас, Грецька православна архієпархія
93. Ліза Краутер, православна християнка
94. Роберт Атас, грецький православний
95. Кетрін Демакопулос, грецька православна християнка
96. Барбара Макріс, греко-православна християнка
97. АЛІСА ЕЛІАДЕС, грецька православна християнка
98. Костянтин Ефстатіу, грецький православний християнин
99. Стівен Шумейкер, Університет Орегону
100. Преподобний доктор Мільтіадес Ефтіміу, GOA у відставці
101. Елені Цоколас, племінниця Теллі Папаніколау
102. Роберт Салер, Християнська теологічна семінарія
103. Вільям Гуд, грецький православний собор Святої Трійці та Святого Хреста
104. Файра Фотіні Стіліанопулос, Університет Елона
105. Хрисанте Кулурас, грецька православна християнка
106. Ейслінг Ніна Корнетт, членПравославна Церква Америки
107. Еванс Папаніколау, Грецька православна архієпархія.
108. Шері Сан-Кіріко, Антіохійська церква Святого Георгія, Верхній Дарбі
109. Дульсінея Авуріс, Благовіщенська грецька православна церква, Акрон
110. Софія Авуріс, Благовіщення GEO, Акрон
111. Леонід Шмідт,Православна Церква Америки
112. Аннемарі Чіклз, учасниця ортодоксії
113. Магда Біл, дочка отця Джона Біла
114. Памела Данегеліс, Грецька православна церква Архангела Гавриїла, Мі
115. Медея Біл, православна християнка
116. Полін Костіанес,Православна Церква Америки
117. Роні Вінсент-Флетчер, православна християнка
118. Стефані Онофрей, SOC
119. Джон Онофрей, SOC
120. Пол Генрі, Православна Церква в Америці
121. Александра Іріні, греко-православна християнка
122. Джон Авуріс, Благовіщення GOC-Akron
123. Джон Біл, православний християнин
124. Марія Донгаріс, греко-православна християнка
125. Марія Монжо, грецька православна християнка
126. Андрій Партикевич, православний християнин
127. Олександр Патіко, греко-православний
128. Тіна Блекберн, Антіохійська православна церква
129. Надія Тріммер, православна християнка
130. Алекс Аяла, православний християнин
131. Гізер Бейлі, UIS, православна християнка
132. Леслі Крістін Петерсен, доктор юридичних наук, магістр права, Антіохійський університет
133. Майкл Віденер,Православна Церква Америки
134. Джош Енслі, православний християнин
135. Памела Каліста, православна християнка
136. Петро Потаміанос, греко-православний християнин
137. Бенджамін Данавей, Антіохієць
138. Деметрі Папакостас, професор
139. Джон Брек, Православна Церква Америки
140. Джон Хуан, православний християнин
141. Джакомо Санфіліппо, Православ’я в діалозі

Долучитися та поставити свою підпис можна тут: An Open Letter from Orthodox Christians

]]> http://kyiv-pravosl.info/2026/03/27/schodo-porushen-hromadyanskyh-prav-ta-prav-lyudyny-u-spoluchenyh-shtatah-vidkrytyj-lyst-pravoslavnyh-hrystyyan/feed/ 0 http://kyiv-pravosl.info/2025/02/20/bisnuvatist-ta-ekzortsyzm-u-scho-viryat-pravoslavni-hrystyyany/ http://kyiv-pravosl.info/2025/02/20/bisnuvatist-ta-ekzortsyzm-u-scho-viryat-pravoslavni-hrystyyany/#comments Thu, 20 Feb 2025 12:46:52 +0000 admin http://kyiv-pravosl.info/?p=9780 Continue reading →]]> Понад п’ятдесят років тому слово «екзорцизм» стало поширеним і звичним багато в чому завдяки однойменному роману-блокбастеру Вільяма Пітера Блетті. Публіка із захопленням прийняла роман у 1971 році та його екранізацію у 1973-му, а потім швидко викинула свої дошки Уїджа. компанії Parker Brothers у відро для сміття. Але це був сильний удар по нервах.

Поряд з іншими трилерами про надприродне, такими як «Дитина Розмарі», і на тлі зростання суспільного інтересу до демонічного, «Екзорцист» захопив уяву всієї країни [1]. США в цей час була країною, що глибоко загрузла у в’єтнамській війні, і в той же час рухи за громадянські права та контркультурні групи перебували в занепаді. Теми одержимості та екзорцизму не лише дозволяли відволіктися від бурхливого політичного життя, а й були підходящою метафорою для змученої нації: боротьба йшла за душі біснуватих – і, можливо, за душу країни.

Сьогодні побіжний погляд на екран мобільного телефону, як і інші джерела новин, нагадують нам, що метафора все ще працює. Запеклі зіткнення в кампусах коледжів та університетів минулої весни, і розкол суспільства під час президентських виборів минулої осені свідчить про те, що боротьба продовжується.

За минулі після виходу книги Блетті роки культурний інтерес до одержимості та екзорцизму різко зріс, включаючи «реальні» історії одержимості, від «Заручники диявола» Малахі Мартіна (1976) до духовних одіссеї Габріеля Аморта (з 90-х до 2020 року), і навіть справді цікавий фільм «Елай Рот репрезентує: Легіон екзорцистів» (2023). Нещодавні фільми, такі як «Екзорцист Папи» (2023), заснований на працях Аморта, і нова екранізація «Екзорциста» – «Виганяє диявола: Віруючий» (2023), свідчать про те, що ми, як і раніше, прагнемо чогось подібного.

Захоплення одержимістю та екзорцизмом здається повсюдним, і навряд чи воно кудись зникне найближчим часом. Тому не дивно, що у своєму служінні я постійно чую запитання парафіян: «Отче, чи віримо ми у все це?».

І. Диявол та екзорцизм

Коротка відповідь – «так», але щоб зрозуміти природу унікального зцілющого служіння Церкви, слід трохи заглибитися в історію.

У православному християнстві диявол – це просто метафора нашого власного зла; це особиста, небезпечна присутність, яка прагне посягнути на образ і подобу Божу всередині нас [2]. Образ і подоба мають безмежний потенціал у кожній людині, але вони спотворені як первородним гріхом, і нашими власними падіннями [3]. Лукавий насолоджується цим, заохочуючи і навіть провокуючи наші духовні невдачі, продовжуючи вихваляти своє власне падіння [4].

Звичайно, більшість наших духовних битв носитимуть більш приземлений характер і зазвичай пов’язані з повсякденним життям. І коли йдеться про зло, Церква завжди підкреслює насамперед нашу особисту відповідальність [5]. Проте все це не скасовує реальності демонічного впливу та нападів, починаючи з найтонших і закінчуючи досить драматичними. Церква вважає, що одним із видів такого нападу може стати біснуватість, а відповіддю на такий напад стає екзорцизм.

Православна церква у своєму розумінні екзорцизму звертається до служіння Ісуса Христа: екзорциста par excellence. Новозавітні розповіді про вигнання бісів свідчать про милосердя та співчуття Господа до тих, з ким Він зустрівся під час Свого земного служіння [6]. Незалежно від того, чи вважаємо ми, що ці люди, подібно до гадаринських біснуватих, страждали від медичних, психологічних чи духовних недуг, насамперед важливо те, що Христос не ігнорував їхніх страждань. У співчутті Він прийняв їх і зцілив.

Ранні християни практикували екзорцизм у наслідування Христа; ці давні традиції призвели до створення в Церкві невеликого ордена екзорцистів (заклинателів)[7] і, зрештою, до включення семи екзорцизмів до Великого требника [8], найважливіший і центральний молитовний збірник, що використовується всією Православною Церквою.

Ці заклинальні формули, авторство яких традиція приписує святителям Василію Великому та Іоану Златоусту (і багато інших, що виникали в різні віки та в різних православних юрисдикціях), відрізняються від екзорцизмів, які ми чуємо під час чинопослідування Хрещення. Кожен православний християнин, хрещений у Церкві, неодмінно почує їх, але порівняно мало хто зіткнеться з екзорцизмом від бісівської одержимості.

ІІ. Що відбувається під час православного екзорцизму?

Ми не говоримо тут про голлівудську версію екзорцизму. В очах Церкви це служіння зцілення, яке включає два основні завдання: по-перше, воно поєднує людину з зцілюючою присутністю Ісуса Христа; по-друге, воно свідчить про космічну перемогу Господа над злом через Хрест і передбачає остаточну перемогу Другого пришестя [9]. Екзорцизм має як особистий, і суспільний характер. Він спрямований і на зцілення окремої людини і всього світу.

Не дивно, що екзорцизм практикується рідкісна і є своєрідним останнім засобом в арсеналі пастирського піклування. Почнемо з того, що сім заклинальних формул із «Великого Требнику» дуже драматичні і за змістом, і за формою. Сила навіювання є реальною, і це необхідно враховувати задля безпеки стражденного [10].

Крім того, духовні недуги часто переплітаються з психологічними та фізичними патологіями. Психологічні та соматичні проблеми, включаючи вплив нелегальних наркотиків, також можуть виявлятися як одержимість [11]. З огляду на все це розгляд питання про екзорцизм має супроводжуватися ретельним вивченням психологічного та соматичного стану людини, а також думкою дбайливих родичів та друзів [12].

Але навіть якщо священнослужителі враховують усі ці фактори, як відрізнити необхідність екзорцизму від постійної психологічної та лікарської допомоги? Принаймні, у Грецькій православній архієпископії в Америці не існує офіційної методики для такого розрізнення за межами коротких рубрик, що супроводжують заклинальні формули Златоуста та Василя [13].

Проте, не бракує медичних фахівців і терапевтів, які звертаються до цієї теми. Наприклад, психіатр М. Скотт Пек зазначав, що протиріччя між поведінкою пацієнта та відомими психіатричними патологіями можуть вказувати на справжню одержимість [14]. Праці Пека та інших медичних фахівців на цю тему можуть бути корисні нашому духовенству та Церкві загалом.

Важливо також пам’ятати, що турбота про парафіян з подібними духовними недугами, швидше за все, не є питанням вирішення лише духовних чи психологічних та соматичних проблем, але, навпаки, потребує цілісного розгляду та піклування про особистість як таку.

ІІІ. Чи варто нам турбуватися про демонічну біснуватість?

Зрештою, біснуватість – це рідкість і не те, про що вірні мають турбуватися. Досить усвідомити, що зло – сам лукавий – діє в нашому житті, і що найнадійніший захист – це прагнення Христа і виконання обітниць, даних при хрещенні.

Крім того, наша Церква та її священнослужителі знаходяться поряд з нами у всіх життєвих випробуваннях, від повсякденних до найдраматичніших. У цьому ми можемо черпати втіху.

В одному зі своїх романів Стівен Кінг розмірковує про те, що життя – це «безглузде, жахливе зло, від якого немає ні захисту, ні визволення» [15]. Але навіть повсякденне зло може бути грізним, як будь-який демон. Маленькі духовні битви в нашому житті щодня дуже важливі і гідні того, щоб у них брати участь. І коли наше серце зміниться, то виникне прагнення перетворення, і тоді ми зможемо наблизитися до втілення образу і подоби Божої всередині нас.

Щоб допомогти нам на цьому повному надії, ми маємо Церкву, яка освячує наше життя. Ми маємо велике милосердя Ісуса Христа, нашого особистого і в той же час вселенського масштабу екзорциста, який зцілює, визволяє і спасає нас не тільки від диявола, але й багато в чому від самих себе.

Посилання:

1. Sean M. Quinlan, «Demonizing the 60s: Possession Stories and the Crisis of Religious and Medical Authority in PostSixties American Pop Culture», The Journal of American Culture 37, №3 (September 2014): р. 314.

2. Alexander Schmemann, Of Water and the Spirit: A Liturgical Study of Baptism (Crestwood, NY: St. Vladimir’s Seminary Press, 1974), р. 22.

3. Stanley Samuel Harakas, Living the Faith: The Praxis of Eastern Orthodox Ethics (Minneapolis: Light of Life Publishing Company, 1992), р. 6.

4. Gabriel Thomas, The Image of God in the Theology of Gregory of Nazianzus (Cambridge: Cambridge University Press, 2019), р. 117.

5. Harakas, р. 83

6. Синоптичні Євангелія (Матвія, Марка та Луки) містять відомості про вигнання Христом бісів з окремих людей. Але в Євангелії від Івана про це немає жодного слова. Якщо в цьому Євангелії є екзорцизм, то це, можливо, перемога над дияволом через пристрасті. Див. Robert M. Johnston, «Demon Possession and Exorcism in the New Testament», Journal of Adventist Missions Studies 11, № 2 (2015): р. 23.

7. George C. Papademitriou, «Exorcism in the Orthodox Church», in Exorcism Through the Ages, edited by St. Elmo Nauman, Jr., 169-72. (New York, NH: Philosophical Library, 1988), р. 46.

8. The Occasional Services, vol. 3 of The Great Book of Needs: Expanded and Supplemented, trans. St. Tikhon’s Monastery (South Canaan, PA: St. Tikhon’s Seminary Press, 2002).

9. Stevan L. Davies, Jesus the Healer (London: SCM Press, Ltd., 1995), р. 93

10. З бесіди автора з анонімним священиком у червні 2022 року, Денверс, штат Массачусетс. В рамках дослідження цієї теми я мав можливість взяти інтерв’ю у священика Грецької православної церкви на пенсії, мав великий досвід роботи з біснуватістю та окультизмом, і практикував екзорцизм. До своєї кончини він керував кількома екзорцизмами, розслідував десятки випадків окультних явищ і був шановним консультантом з відповідних питань у Грецькій православній архієпископії. Я не вказую його імені через делікатний характер теми.

11. З листування з Джорджем Ставросом, 19 грудня 2023 року. Ставрос – дипломований психолог та виконавчий директор Інституту Даніельсена при університеті Бостона.

12. З інтерв’ю зі священиком [анонімно].

13. Ibid; The Occasional Services, vol. 3 of The Great Book of Needs: Expanded and Supplemented, trans. St. Tikhon’s Monastery (South Canaan, PA: St. Tikhon’s Seminary Press, 2002); there is an interesting and recent development on this front within the Moscow Patriarchate: «Russian Orthodox Church develops exorcism regulations», Novaya Gazeta Europe, August 26, 2022.

14. M. Scott Peck, Glimpses of the Devil: A Psychiatrist’s Personal Accounts of Possession, Exorcism, and Redemption (New York: Free Press, 2009), р. 22.

15. Stephen King, Salem’s Lo (New York: Anchor Books, 2011), р.238.

cвященик Алекс Четсас, настоятель грецької православної церкви свт. Григорія Богослова (Менсфілд, штат Массачусетс)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: Public Orthodoxy

У 2018 році Константинопольський патріархат (духовний центр усіх християнських православних церков) надав автокефалію Православній церкві України. Російська православна церква розцінила це як порушення своєї юрисдикції і розірвала стосунки зі Вселенським Константинопольським Патріархатом. Це був останній у серії агресивних дій РПЦ щодо Константинополя, що постійно посилюється. Патріарх Кирило використав визнання автокефалії як плацдарм для посилення своєї влади над багатьма іншими Православними Церквами (закликав їх не визнавати нову незалежну Православну Церкву в Україні). Він також загострив публічну критику Вселенського Патріарха Варфоломія.

Ні для кого не секрет, що кінцева мета Патріарха Кирила – підірвати глобальне значення Вселенського Патріархату та просувати Російську Православну Церкву як автентичну альтернативу. Це становить серйозну загрозу для всіх Православних Церков. Патріарх Кирило є самопроголошеним продовженням російської держави та Володимира Путіна. Він з гордістю заявив, що російська церква і військо є «як союз чоловіка і жінки». Він також назвав Путіна «даром Божим».

У свою чергу, Володимир Путін використовує свій вплив на Кирила та Російську церкву, щоб підтримати експансіоністську політику Кремля, включаючи анексію Криму, вторгнення в Україну та адміністративне вторгнення в Африку, де Російська церква примусово захопила понад 200 церков, що належать до Олександрійський патріархату та приєднала їх до РПЦ. Партнерство між Путіним і Кирилом призвело до схвалення РПЦ дій і політики уряду, фактично переплітаючи релігійну владу з політичною. Це означає, що підтримка Кирила є підтримкою Путіна, і навпаки.

Нестримне прагнення Путіна до експансіонізму сприяє щоразу, коли Російська Православна Церква підриває авторитет Вселенського Патріархату. І цілком можливо, що за сприятливих обставин вони можуть спробувати розпустити Вселенський Патріархат у Туреччині, спробувати просувати на Вселенський престол російського церковника, лояльного до Кирила/Путіна, або просто просувати Московський Патріархат як головного лідера православного світу. Цього можна досягти, лише якщо альянс Кремля та РПЦ зможе тиснути на ключових світових лідерів, щоб вони погодилися на таку зміну.

Вихід Дональда Трампа (на політичну арену – ред).

У 1987 році Кремль поклав око на Дональда Трампа. Вони запросили його до Москви, щоб вивчити можливості для бізнесу. Тому не дивно, що через два місяці Трамп витратив 100 000 доларів на рекламу на всю сторінку в New York Times, закликаючи Сполучені Штати «перестати платити за захист країн, які можуть дозволити собі захистити себе». Це був генезис нападу Трампа на союзників США та НАТО. Після цього Трамп часто відвідував Москву.

Трамп втратив майже 1 мільярд доларів у своїх казино в Атлантик-Сіті в середині 90-х років і мав труднощі з отриманням кредиту. На початку 2000-х він звернувся до олігархів і бандитів з Росії, щоб виручити його – вони купили сотні кондомініумів Трампа в Нью-Йорку, Флориді та інших місцях, фактично відмиваючи мільйони доларів. Один із прикладів стався у 2008 році, коли російський мільярдер Дмитро Риболовлєв придбав маєток Палм-Біч у Дональда Трампа за 95 мільйонів доларів. Це сталося через 4 роки після того, як Трамп придбав нерухомість (відому як Maison de L’Amitié) за 41 мільйон доларів. Цікаво, що Риболовлєв так і не переїхав (у свій маєток – ред.). Трамп з гордістю заявив, що «росіяни складають досить непропорційну частку багатьох наших активів».

Два тижні тому Трамп похвалився своїми «дуже хорошими стосунками» з Володимиром Путіним. Крім того, він зазначив, що якщо Україна відмовиться від частини своєї території замість того, щоб протистояти вторгненню Росії, багато життів можна буде врятувати. Він пообіцяв виробити «чесну угоду» з росіянами щодо України. Автокефальна церква в Україні може бути включена до цієї «чесної угоди».

Російська православна церква є однією з головних озброєнь, які Путін використовуватиме для здійснення свого небезпечного плану експансіонізму. Не дивно, що уряд Путіна збудував понад 20.000 церков з моменту приходу до влади. На відміну від вторгнення в Україну, яке залучало військову силу, Російська православна церква вторгнеться в інші країни через використання націоналістичної форми церковної доктрини. Це не викличе такого ж міжнародного критики, як військова сила. Ефективність цього підходу буде посилена, якщо Путін зможе переконати свого друга Дональда Трампа схвально говорити про Російську Православну Церкву (і, можливо, навіть попросити Трампа запропонувати, щоб Вселенський престол був у Москві) як частину якогось загального мирного плану стосовно України.

Якщо поважати історичну традицію Православної Церкви і вірити в право Вселенського Патріархату продовжувати виконувати свою роль «першого серед рівних», то Дональд Трамп становить потенційну загрозу для Вселенського Патріархату.

Простіше кажучи, голосування за Дональда Трампа – це голосування проти Вселенського патріархату. При оцінці багатьох змінних, які ми, як виборці, повинні враховувати (економіка, імміграція, аборти), продовження існування Вселенського Патріархату має бути на вершині цих змінних або близько до них.

Джон Завіцанос (John Zavitsanos), Керуючий партнер AZA Law firm (Х’юстон, Техас)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

З Вдячністю Святкуємо День Ветеранів

Субота, 11 листопада 2017 р. – День Ветеранів (цього року святкуємо у п’ятницю, 10 листопада). У цей день ми пам’ятаємо всіх тих, хто служив нашій великій нації – чоловіків і жінок, які посвятили себе, щоб захищати наші життєві цінності, які для нас є дорогими, разом із свободою, яка гарантує нам життя і цінності. Ми складаємо велику подяку тим, хто загинув виконуючи свою службу, тим, хто страждає від наслідків їх служіння під час війни та через інші обставини, і звичайно, всім, хто відслужив свій термін призиву. Ступінь такої вдячності неможливо виміряти. Жертви, зроблені нашими ветеранами та їхніми сім’ями, є основою свободи. Без зусиль всіх солдатів, льотчиків, матросів, морських піхотинців, прибережних охоронців та їх сімей, ми б мало розуміли, що означає ця свобода.

Святкування Дня Ветеранів почалося майже століття тому назад. В 11-й годині, 11-го числа, 11-го місяця 1918 року. Країни Альянсу та Німеччина оголосили про перемир’я – тимчасове припинення воєнних дій – у Першій Світовій Війні. Через рік відбулося вшанування дня перемир’я. 11 листопада стало федеральним святом у Сполучених Штатах аж у 1938 році. Після Другої Світової Війни та Корейської війни Днем Перемир’я став День Ветеранів, свято присвячене ветеранам США у всіх війнах.

Оскільки ми відзначаємо День Ветеранів цього року і готуємося святкувати День Подяки, це найкращий час для того, щоб наші парафіяльні громади взяли участь у допомозі діючим військовим та їх сім’ям. Ось деякі поради:

Допомога солдатам

• Вшанувати військовослужбовців, які несуть свою службу за межами рідної країни, молитися за безпеку та за мир. Вписати відправлених солдатів у тижневий список молитов. Керівництво наших міст та містечок мають список солдатів та ветеранів громади.
• Відправте листівки у день народження та особисті відкритки для підтримки.
• Спонукайте дітей писати подячні замітки та намалювати малюнки для військових, особливо у визначні дні, такі як День Ветеранів. Це хороше завдання під час уроку.
• Збиріть та відправте допомогу або спеціальні подарункові пакети.
• Зробіть щось особливе для військовослужбовців під час свят. Відвідайте сайт Департаменту ветеранів США (www.va.gov/opa/vetsday/) для ідей.

Допомога сім’ям ветеранів та військовослужбовців

• Довідайтесь про сім’ї військових у своїй громаді.
• Чи є поранені ветерани? Запропонуйте їхнім сім’ям допомогу по прибиранню навколишньої території, догляду за дітьми, відпочинок та надайте транспортного засобу, якщо потрібно поїхати до пункту призначення.
• Започаткуйте товариство для “ветеранів”. Резервістам та ветеранам, особливо в районах, віддалених від військових баз, часто важко знайти інших, з ким можна поговорити про свій військовий досвід. Ті, хто були у боях, особливо потребують спілкування з іншими ветеранами, які воювали. Знайдіть ветеранів будь-якої війни, які перебувають у вашій громаді.
• Святкові дні можуть бути особливо важким часом для військових сімей, які часто переїжають і зазвичай живуть далеко від рідних. Запросіть їх приєднатися до вашої сім’ї та поділіться вашими традиціями. Надайте їм хорошу інформацію про громаду, де купити справжню різдвяну/новорічну ялинку або прикраси до неї; про громадські концерти та фестивалі, які проводяться щорічно; і особливо розкажіть про релігійні богослужіння, що проводяться у громаді. Поцікавтесь, яка і ще додаткова підтримка потрібна їм у святкові дні, поки не має біля них найдорощої людини.
• Запрошуйте сім’ї військовослужбовців брати участь у підтримці інших разом з членами парафіяльної родини.

Завжди моліться за військовослужбовців та їхні родини.

У цей День Ветеранів 2017р. Собор Єпископів, духовенство та миряни Української Православної Церкви США висловлюють глибоку вдячність Українським-Американським ветеранам та всім тим ветеранам, чия служба в збройних силах зберегла основи свободи, справедливості та рівності, на яких ця країна була побудована і твердо стоїть на цій основі.

Накінець, у цей День Ветеранів і на майбутнє, давайте по-справжньому скажемо: “Дякуємо за вашу службу!” усім ветеранам, яких ми знаємо, і скажемо те ж саме до всіх військовослужбовців Збройних Сил, де б ми їх не зустріли – навіть і у аеропорту. Сьогодні діючий персонал буде ветеранами майбутнього, і наші добрі жести можуть залишитися в їх пам’яті, які будуть зігрівати їхні серця у важкі часи.

+Антоній, Митрополит

+Даниїл, Архієпископ

11.11. 2017 р.

http://uocofusa.org