1. Віра у Господа.

Звичайно, найголовніший секрет щастя ченців зі Святого Лісу – віра та любов до Господа. Якщо людині вдається досягти цього у своєму житті, то ніщо не зможе зробити його нещасним.

Якось жінка запитала преподобного Порфирія Кавсокалівіта, чому він вважає себе щасливим, хоча його здоров’я серйозно порушено. На це свята відповіла: «Читайте Святе Письмо, ходіть до церкви, сповідайтеся, спілкуйтеся зі Святими Таємницями – одним словом – будьте доброю християнкою. Тоді ви знайдете радість, яку ви шукаєте. Ви бачите, що я хворий, але я щасливий. Так само, наблизившись до Христа, ви знайдете радість у своєму житті», – відповів преподобний.

2. Звільнення від марнославства та занепокоєння.

Преподобний Паїсій Святогорець рекомендував почуватися щасливим, жити природним і простим життям, де немає місця надмірної розкоші, марнославства та марних хвилювань.

«Одного разу до мене приїхав лікар з Америки. Він розповів мені про темне життя. Люди там уже перетворилися на автомати – весь день працюють. У кожного члена сім’ї має бути своя машина. Крім того, щоб їм було комфортне вдома, потрібно було мати чотири телевізори… Так що, давайте – працюйте, вимотуйтесь, заробляйте багато грошей, щоб бути добре організованими та щасливими… Але що спільного між цім та щастям? Таке життя духовного занепокоєння, життя у безперервним шляху, не щастя, а пекельна скорбота».

3. Тверезий розум.

Симеон Афонський навчав короткої притчі, яка прояснює, що зовнішні обставини ніяк не впливають на те, чи відчуваємо себе щасливими чи ні. Спасіння лежить усередині нас, тому ми повинні мати тверезий розум, щоб витримати труднощі.

Ось притча: «Одна людина, яка не вміла плавати, почала тонути в річці. Вона почала панікувати, махати руками, з яких у річці утворилися хвилі, яку людина в страху прийняла за небезпечну течію. Вона почала боротися із річковими хвилями. Нарешті потопельник зрозумів, що треба плисти спокійно і поступово, без паніки плив до берега. Вийшовши з води, плавець озирнувся та побачив, що в річці повна тиша і зрозумів, що весь час він боровся зі створеними ним хвилями. Усі нещастя починаються із нас самих. Але якщо ми впорядкуємо думки, ці нещастя виявляться всередині нас».

4. Чисте серце.

За словами свт. Нектарія Егінського, найбезпечніший шлях до щастя – мати чисте, добре серце.

«Щастя є серце чисте, бо таке серце стає престолом Божим. Так говорить Господь чистим серцем: «Я житиму серед них, і ходитиму серед них; і буду їх Богом, і вони будуть Моїм народом» (2 Кор.6:16). Чого ще їм не вистачає? Зовсім нічого, реально нічого! Бо у них найбільше багатство у серці – Сам Бог!»

5. Вміння прощати.

Прощення є однією з найважливіших християнських чеснот, тому кожен, хто шукає щастя, повинен навчитися прощати ближнього. Завдяки прощенню людина звільняє своє серце від тяжкості старих образ, а радісне серце завжди радісно. «Є такий закон: якщо вибачиш ближнього твого, то простить і тебе Господь; якщо не вибачиш брата твого, то гріх залишиться в тобі», – каже преподобний Силуан Афонський.

6. Віддай більше, ніж отримуєш.

Щоб бути щасливим, треба ділитися радістю та щастям із ближнім. Здається, в цьому немає жодного секрету, але, за словами Симеона Афонського, це вміння одне з рідкісних серед людей, але хто його придбає, той буде щасливий.

7. Бути задоволеним малим.

«Побажання – це сміття світу», – каже Симеон Афонський. Насправді, чим більше людина одержима своїми бажаннями, тим більш безмежнім стає її апетит і вона не може бути задоволена. Ось так людина прирікає себе на нещастя.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

1.

Але врешті-решт, коли вони покаялися, царем став Кир, про якого можна сказати, що він повівся краще, ніж сини Ізраїлеві, що опоганили жертовні святині. Бог змінив образ думок Кіра та зробив його віруючим в Бога Небесного. І ось, Кір дарує ізраїльтянам свободу, дає їм гроші, дерево для будівництва храму, зводить їм стіни навколо Єрусалима і проявляє таку доброту та таке благоговіння, якого, нехай буде дозволено сказати, не виявляли навіть [самі] ізраїльтяни (1Езд. 1:1 і нижче). І все тому, що народ покаявся і змінився (2 Езд. 8:88-92). Бачите, як покаяння сприяє зникненню зла!

2. Бувають випадки, коли хтось нечасто ходить до церкви, але має в собі благоговіння, доброту, і тому Бог знаходить Собі місце і мешкає в ньому. Якби ці люди брали участь в таємничому житті Церкви, то вони б досягли неабияких успіхів в житті духовному. А інші ходять в храм, сповідаються, причащаються, роблять все, що потрібно, і, проте, Бог не знаходить Собі місця, щоб вселитися в них, оскільки в них немає смирення, доброти, справжнього покаяння. Для того, щоб прийти до належного улаштування, однієї сповіді перед духівником недостатньо. Повинно бути і покаяння. І кожну молитву треба починати зі сповіді Богу. Не так, звичайно, щоб, не перестаючи, плакатися: «Я такий, сякий, такий собі!» – а потім продовжувати свою стару пісню. Це не переживання гріха. Переживаючи, людина стає хоч трохи, але краще.

3. Коли людина перестає молитися, віддаляється від Бога і стає, як віл: працює, їсть, спить. І чим більше вона віддаляється від Бога, тим гірше стає. Серце охолоджується, і потім вона вже зовсім не може молитися. Щоб прийти в себе, серце повинно пом’якшити та звернутися до покаяння, розчулитися.

Преподобний Паїсій Святогорець

4. Слава Господу, що Він дав нам покаяння, і покаянням всі ми спасемося, без винятку. Чи не врятуються лише ті, які не хочуть каятися, і в цьому я бачу їх відчай, і багато я плачу, шкодуючи їх. Вони не пізнали Духом Святим, яке велике Боже милосердя. А якби кожна душа знала Господа, знала, як сильно Він нас любить, то ніхто не тільки не зневірився б, але навіть і не поремствував б ніколи.

5. Господь милостивий, і нам Дух Святий дає силу бути милостивими. Брати, змиримося і покаянням отримаємо собі милосердне серце, і тоді побачимо славу Господню, яка пізнається душею і розумом по благодаті Святого Духа.

6. Ось знак прощення гріхів: якщо ти зненавидів гріх, то пробачив тобі Господь гріхи твої.

7. Покаяння повинно бути єдиним шляхом нашим до Бога. Покаяння властиво відроджувати нас і робити подібними Самому Христу. … Коли нам приходить якась думка, яка не відповідає закону Євангельському, ми говоримо: «Господи, зціли мій розум». Коли в серці нашому з’являються роздратування або подібне, ми говоримо: «Господи, зціли моє серце». Це приймає загальний характер боротьби, і ми безмовно, але кричимо нутрі: «Господи, зціли мене … Прийди до мене, що лежить на землі, і підними мене від моїх низьких думок і пристрастей, від низьких рухів серця мого!» Так проходить наша боротьба.

Преподобний Силуан Афонський

8. Не дивно, що біжить спотикається. Йому потрібно тільки мати терпіння і покаяння кожну мить. Тому постійно приноси покаяння, коли тих, хто грішить, і не втрачай часу. Бо чим більше гаєшся, з тим щоб попросити вибачення, тим глибше дозволяєш лукавому пускати в тобі коріння. Не дай йому посилюватися тобі на шкоду. Отож, не впадай у відчай, падаючи, але, піднімаючись, з ретельністю приноси покаяння, кажучи: «Прости мене, Христе мій, я людина і немічний».

Старець Йосип Ісіхаст

9. Покаяння має велику силу. Воно вугілля перетворює в діамант, вовка – в ягнятка, зухвалу людину робить святою. Воно зробило кровожерного розбійника першим мешканцем Раю! Саме тому, що покаяння має таку силу, диявол робить все можливе, щоб відвернути від нього людину. Цим пояснюється те, що так багато людей виступає проти покаяння та сповіді.

Дехто каже так: «Я ж знаю, що все одно знову зроблю цей гріх, так навіщо мені йти і сповідатися?»

Брат, гріх – це як хвороба! Хворієш не один раз. Можна багато раз хворіти однією і тією ж хворобою. Але кожен раз, захворівши, ти йдеш до лікаря і приймаєш ліки, які він тобі виписує. Так і з нашою душею. Кожен раз, коли тебе вражає хвороба – нехай вона одна і та ж, – поспішай покаятися і сповідувати гріх. Прийде час і ліки благодаті абсолютно зцілить твою хворобу.

Архімандрит Єфрем Філофейський  

10. Початкова ступінь покаяння – це жаль про вчинені помилки, наступна ступінь – виправлення помилкової дії, яке стало причиною порушення заповіді. … вся діяльність людини бере початок від розуму. … За неправильними помислами слідують настільки ж неправильні вчинки. Покаяння в буквальному сенсі означає звернення розуму до попереднього стану, тобто до правильного порядку речей.

Старець Йосип Ватопедський