Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх

Одкр. 7:16:17

До Всечесних пресвітерів і дияконів, ченців та черниць, голів та члени парафіяльних рад, викладачів та учнів церковних шкіл, членів благодійних організацій, молоді та молодіжних працівників, а також й усієї православної християнської сім’ї в Сполучених Штатах Америки.

Улюблені брати і сестри у Христі,

За останні десятиліття, регіон. який вважається колискою цивілізації і батьківщиною християнства перетворилася в арену насильства, що призводить до втрати незліченної кількості життів. У той час як джерело насильства змінювався у кожному випадку, спільним те, що кров невинних жертв проливається на Близькому Сході. Особливо це стосується християн, хто пережив неймовірні страждання за свою віру.

Конфлікт на Святій Землі змусив християнські громади, для виживання, жити на задвірках суспільства, в тому самому місці, де народився Христос, відбулося Його смерть і воскресіння. Конфлікт в Сирії привів до руйнування церков, монастирів і притулків. Християни викрадали для викупив, і вбивали. Більше року тому, митрополит Павло та Іоанн, архієпископ Алеппо Грецького Православного і Сирійської православного Патріархату – Антіохійського, викрали і вони вважаються зниклими без вести. Далі на схід, в іракському місті Мосул, все християнське населення було знищене.

Місцеві християнські громади послідовно відповів на цей жах з Євангельськими  словами любові до ближнього, беззастережно. Де екстремісти здійснювали геноцид, християни зажадали співіснування і надали притулок для тих, хто страждає від переслідування. «Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і во­ди­ти їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх». (Одкр. 7: 16-17).

Брати і сестри у Христі,

Коли ми входимо у благословенний період Успіння Пресвятої Богородиці, ми повинні залишатися вірними обіцянці Христа догляду для тих, вигнані за правду. Ми впевнені, що наш Господь дарує їм Царство Небесне (Мт. 5:10), однак, як члени єдиного тіла Христового (Рим 12:4-5), ми не повинні забувати наше покликання стояти в знак солідарності з нашими братами і сестрами. Разом, ми повинні посилити наші молитви, просячи покласти край кровопролиттю і поширенню Божого миру в понівечених землях Близького Сходу. Як ми співаємо в Параклисе і молимося до Пресвятої Богородиці про Божу милість і світу, нам потрібно почути заклик Біблії: «Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт. Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого». (Притч. 31:8-9).

З батьківською любов’ю у Христі,

Його Високопреосвященство Архієпископ Американський Димитрій (Константинопольський Патріархат)

Переклад з англійської – «Київське Православ’я»

Джерело http://myocn.net

До речі, саме з Туровських земель починалося православ’я в нашому краї. З Турова поширювалася Євангельська звістка по території всієї Східної Європи більше 1000 років тому. Тут зберігся фундамент стародавнього собору, який датується XII століття. Сучасний собор зведений недалеко, в самому центрі невеликого містечка, де колись налічувалося до 70 церков. Під час татарських набігів колишнє удільне Туровський князівство втратило політичне значення, але не втратила духовного авторитету. Протягом кількох століть Турів залишався кафедральним містом, і питання про будівництво нового собору піднімалася неодноразово. Так, на початку ХХ століття з ініціативи архієпископа Мінського і Туровського Митрофана (потім – священомученика) розпочався збір коштів на будівництво собору. Але Перша світова війна і подальші трагічні для православної церкви історичні події не дали цим планам здійснитися. Будівництво було відстрочено на ціле сторіччя.

У 2008 році було виділено земельну ділянку під будівництво собору. Три роки тому Митрополитом Мінським і Слуцьким Філаретом був закладений перший камінь у фундамент, а в січні відбулося освяченням і підняття дзвонів на побудовану дзвіницю.

Чин освяченням собору і літургію очолив керуючий справами Білоруської Православної Церкви архієпископ Новогрудський і Лідський Гурій. Його Високопреосвященству співслужили архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, єпископ Могилевській і Мстиславський Софроній, єпископ Гомельський і Жлобинський Стефан, єпископ Туровський і Мозирський Леонід, вікарій Мінської єпархії єпископ Борисовський Веніамін.

Після богослужіння владика Гурій оголосив вітальний адрес Митрополита Філарета, де, зокрема, говориться: «Своїм чудовим житієм святий Кирило Туровський показав, що в душі, отримавши єдність з Христом і Його Церквою, можуть гармонійно поєднуватися віра і розум, глибока релігійність і різнобічна освіченість. В образі святителя ми також можемо бачити і те, що активна, творча життєва позиція може сполучатися з лагідністю і смиренністю. Аскеза і навіть самітництво – не перешкода самореалізації, в основі якої лежить прославляння Творця.

Будемо ж і ми, дорогі отці, брати і сестри, прославляючи з мертвих триденне воскреслого Христа Життєдавця, уподібнюватися святителю Кирилу, єпископу Туровському: сходити від сили в силу в розумінні Євангельської Істини, і в розумінні таємниць оточуючого нас світу, і в зростанні в любові ».

http://www.church.by

Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

Мт. 5:14-15

У цю суботу, 16 березня, наша Свята Православна Церква святкує пам’ять усіх преподобних отців, що в подвигу просіяли.

Преподобними ми називаємо тих святих, подвиг яких полягав у чернечому подвижництві. Чернеча аскеза як тип святості припускає відмову від мирських прихильностей, турбот і прагнень і вибір слідування Христу, посту і молитви як основи подвигу. Цей тип святості зазначений у словах Христа, сказаних апостолу Петру: «І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя» (Мт. 19:29). Преподобними отцями ми їх величаємо в силу того, що через їх життя і їхні праці ми можемо навчитися виконанню заповідей Божих. Адже у людини найчастіше виникає питання саме як позбавитися від того чи іншого гріха або ж тією чи іншою пристрасті.

Своїм життям вони явили світу святість, яка була досягнута через догоду Богу, що відбулася з допомогою посту і молитви, як говорилося раніше. Прикладом святих подвижників Церква зміцнює нас на подвиг духовний, «бо дивлячись на їх життя, незлобне та богоугодне,  як на зразок, наслідуємо чесноти преподобних по силам своїм», пам’ятаючи, що і святі подвижники і подвижниці, прославлені Церквою, були людьми, наділеними немочами плоті подібно до нас. І тут нам потрібно згадати про те, що піст і молитва-це як два крила, на яких людина досягає спасіння душі. Молитва є мати всіх чеснот, про що свідчать святі старожитності і наші сучасники.

Піст – це час, коли ми звільняємо себе для того, щоб душа наша розкрилася по відношенню до Бога, до Церкви і до людей. Тимпаче Великий піст цьому особливо допомагає. Не випадково він за часом випадає на весну. Протягом року природа проходить певний цикл: зростання, потім цвітіння, зрілість, в’янення і довга виснажлива зима. Це можна порівняти зі станом нашої душі. Бувають часи, коли душа наша відроджується, розцвітає, але потім знову байдужіє, ми стаємо байдужіші, тонемо в наших земних справах: наступає осінь, потім зима душі. Але всякий раз Великий піст приходить як нова духовна весна, даючи нам можливість духовно оновитися, прорости квітами чеснот, принести плоди покаяння.

Думаючи про наступаючий час Великого посту, про потребу його для наближення до Бога через покаяння, згадаємо, що першими порушниками заповіді про піст були наші праотці – Адам і Єва, вигнання з Раю яких, ми будемо згадувати завтра за богослужінням. Вони не сприйняли цю заповідь. На жаль усвідомлення гріха до них прийшло лише тоді, коли Господь повелів їм вийти з раю. Коли людина стала смертна і була віддалена від Бога, тоді Адам почав згадувати про ті радісні моменти богоспілкування, що відбувалися в раю. Лише тільки тепер він зрозумів, що без Бога життя стає безрадісним і втрачає свій сенс, а порожнеча, що виникла через гріх, займає його душу замість благодаті Божої. Що не Бог залишив їх, а вони зрадили Його через злочинне невиконання заповіді.

Покаяння – це підмурок нашого спасіння. Без нього неможливо наблизитися до Бога, стати правдивим наслідником Царства Небесного. Преподобний отець Силуан Афонський залишив нам вельми добрі повчальні слова про покаяння Адама: «Адам … в раю знав солодкість любові Божої, і тому, коли був вигнаний з раю за гріх і позбувся Божої любові, гірко страждав і з великим стогоном ридав … Не так шкодував він про красу раю, як про те, що позбувся любові Божої, яка ненаситно кожну хвилину тягне душу до Бога. Так всяка душа, що пізнала Бога Духом Святим, але потім втратила благодать, відчуває Адамову муку … Гірко ридав Адам, і земля була йому не мила. Він тужив про Бога і говорив: «Сумує душа моя в Господі і слізно шукаю Його. Як мені Його не шукати? .. Не можу забути Його ні на хвилину, і нудиться душа моя за Нього …» Велика була скорбота Адама після вигнання з раю, але коли він побачив сина свого Авеля, вбитого братом Каїном, то ще більшою зробилася скорбота його, і він мучився душею, і ридав, і думав: «Від мене стануться і розмножаться народи, і всі будуть страждати і жити у ворожнечі і вбивати один одного». І ця скорбота його була велика, як море, і зрозуміти її може тільки той, чия душа пізнала Господа … Адам втратив земний рай і в плачу шукав його: «Рай мій, рай, прекрасний мій рай». Але Господь любов’ю Своєю на хресті дав йому інший рай, кращий колишнього – на небесах, де світло Святої Трійці. Що віддамо ми Господові за любов Його до нас?»

Але, на жаль, не кожна людина розуміє і цінує ці рятівні дні посту, коли дані нам усі можливості принести покаяння в своїх гріхах. Тому, як напуття перед проходженням подвигу посту, Церква пропонує нам життя всіх тих, хто подвигом пісним увійшов в «рай солодощі», насолоджуючись нині благодаттю Небесного Царства. Це свято об’єднало пам’ять безлічі святих різних країн і народів, причому для деяких з них цей день залишився єдиним днем їх гласного церковного поминання.

Ця субота, що має назву «Сирна» – це особливий і єдиний день у році, коли звершується пам’ять усіх ченців. І природньо, що їх пам’ять звершується незадовго перед початком Великого посту, тому що «життя посників» – це просто синонім чернечого життя, і тому що в житті посників все, не тільки ченці, а й миряни, і біле духовенство – всі наслідують ці чернечі чесноти.

З понеділка починається великий піст. Дай Бог, що б кожен православний удостоївся зустрічі з Пасхою Господньою, гідно виконавши приписання святих отців про дотримання Великого посту, в міру сил своїх, з любовю і вдячностю Богові за Його милосердя і любов до нас негідних.

Підготував прот. Сергій Горбик

Улюблені у Господі Священнослужителі!  Дорогі браття і сестри!

Ще не так давно перебуваючи в духовній радості Різдвяних свят, ми не помітили, як з ласки Божої Свята Церква ввела нас в новий період життя, в період та час посту і молитви, в період зміцнення духовних сил та очищення, духовного зростання та вдосконалення. Святий Великий Піст – це особливий час в житті кожного християнина, адже це час для покаяння та прощення, очищення нашої душі і тіла. Це той особливий період, який дає нам можливість ще більше наблизитись якомога ближче до святості, а відтак і до Бога.

Цей Піст називається Великим не тільки через те, що він найдовший серед інших постів в церковному році, але й тому, що підготовляє нас до великих сотеріологічних подій нашого спасіння – Розп’яття та Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Цей Великий Піст також являється самим древнім, про нього згадується в Канонах Святих Апостолів (69), а також в Канонах Першого та Сьомого Вселенських Соборів, адже встановленний Церквою в наслідування сорокаденного посту Спасителя перед Його виходом на загальну проповідь.

Слід зазначити, що піст був встановлений ще в раю самим Богом для Адама та Єви, забороною їм споживати з дерева пізнання добра і зла, однак наші прабатьки порушили цей піст за що були вигнані з нього.

Наслідком порушення посту Адамом та Євою стали смерть, хвороби, дисгармонія, війни, екологічні катастрофи, несправедливість та ненависть… Однак Бог ніколи не хотів смерті і бід для свого творіння, а навпаки Він хоче, щоб вірний Йому нарід вийшов з рабського ярма смерті та гріха та перейшов до життя в єдності з Ним. Тому Святий Великий Піст – це той шлях переходу від гріховного життя до життя з Богом та в Бозі. Піст – це час ми можемо глибше зазирнути в себе та побачити свої гріхи, не осуджуючи нікого крім самого себе, а тим що зробили нам зло простити і не відплачувати злом за зло. Саме завдяки посту та безперервній духовній боротьбі ми можемо обміркувати наше життя і цим закласти добру основу для нашого духовного очищення та духовного вдосконалення.

Піст – це молитва тілом і душею. Ми не тільки маємо благочестиво молитись та творити добрі діла, але повинні також своїм тілом засвідчувати, що не хлібом єдиним живе людина. Споживаючи пісну їжу та обмежуючи себе в їді, ми тим самим зміцнюємо нашу волю в боротьбі та протистоянні з пристрасттями нашої душі. Через це Церква характеризує піст, саме як боротьбу з нашими пристрастями, а не як боротьбу з нашим тілом. Сам Господь дав нам приклад посту – постившись 40 днів перед початком Своєї Спасительної місії, особисто засвідчивши, що диявол з життя людини може бути вигнаний тільки постом і молитвою. Піст і молитва – це ті два крила, які підносять нас до Бога, від земного до небесного.

Великопосні богослужіння являються духовною зброєю, яка має особливо допомогти нам в нашому духовному вдосконаленні в ці дні Святої Чотиридесятниці. Свята Православна Церква завжди характеризувалась своїм багатим зворушуючим богослужбовим життям, яке в дні Святого Посту стає ще більш та по особливому баг атим, а всі її богослужіння пронизані глибокою духовністю та глибоким богословським змістом. Тому кожен із нас має своїм обов’язком приймати участь в богослужіннях, безперервно в чистоті серця та спокої розуму підносити свої молитви до Господа, таким чином стаючи енергійним та дієвим членом Церкви – Тіла Христового. Яке буде наше відношення до Посту, таке і буде свідчення нашої православності, тобто наскільки ми є правдивими, правильними і дійсними християнами. Адже якщо ми не будемо старатись постити, якщо ми самі будемо ігнорувати нашу духовність, то як ми зможемо подавати добрий приклад духовності та благочестивого життя оточуючим нас людям? Тому піст – це ще один шанс змінити наш спосіб життя, піднятись вище ще на один щабель нашого духовного зростання та досконалості, зробити ще один крок та наблизитись до нашого Творця.

Вся наша духовна боротьба спрямовані лише на одне – до покаяння, тобто зміни нашого шляху та образу мислення, спрямування нашого розуму до Бога, зміни нашого життя. Покаяння – це дорога до спасіння. Отже, ми повинні докласти всіх наших зусиль, щоб скористатись цією нагодою – часом Великого Посту, та добре потрудившись принести гідні плоди покаяння, щоб знявши з себе стару одежу пристрастей та омившись від гріхів, зодягтися нам у новий одяг Божественної Благодаті, полюбивши Христа всім своїм єством – з’єднатись з Ним у Святій Євхаристії.

У ці святі дні Великого Посту, щиро вітаємо побожний український нарід в Україні та розсіяний по всіх куточках землі – в США, Канаді, Західній Європі, Австралії, Новій Зеландії та Південній Америці з початком Великого Посту та закликаємо на всіх вас Боже благословіння, підносячи за всіх вас наші молитви до Небесного Престолу.

Нехай Всемилостивий та Всемогутній Господь допоможе нам провести гідно цей Великий Піст, щоб в чистоті серця та духовній радості сподобитися нам зустріти Його Світле Христове Воскресіння.

+ ЮРІЙ, Митрополит Української Православної Церкви Канади

+ АНТОНІЙ, Митрополит Української Православної Церкви США, Місцеблюститель Української Православної Церкви в Діаспорі

+ ІОАН, Архієпископ Української Православної Церкви в Діаспорі

+ ЄРЕМІЯ, Архиєпископ Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

+ ІЛАРІОН, Єпископ Української Православної Церкви Канади

+ АНДРІЙ, Єпископ Української Православної Церкви Канади

+ ДАНИЇЛ, Єпископ Української Православної Церкви США

http://www.uaoc-diaspora.com/index.htm

Для усій Повноти Церкви

… Благодать, милість і мир

Спаситель Христос народився у Віфлеємі

* * *

«Христос народжується славте, Христос на землі, звеличуєте».

 Давайте радіти радістю невимовного блаженства ангелів Божих. Яки перед нами співали: «Слава в вишнях Богу і на землі мир, доброї воля між людьми»

На великі жаль, сьогодні на Землі ми бачимо і досвід воєн і загрози війни. Тим не менш, радісне оголошення жодним чином не анульоване. Світ дійсно прийшов на землю через примирення між Богом і людьми в особі Ісуса Христа. На жаль, ми, людські істоти не були у примирені, незважаючи на священну волю Божу. Ми залишаємо за собою ненависть один до одного. Ми діємо дискримінації у відношенні один да одним за допомогою фанатизму у релігійних і політичних переконаннях, за допомогою жадібності в придбанні матеріальних благ, а також шляхом експансії в здійсненні політичної влади. Такі причини того, чому ми вступали в конфлікт один з одним.

У 313 році, освічений римський імператор, Св. Костянтин Великий, видав Указ у Мілані, який дав свободу сповідування християнської вірі, разом з свободою будь-якої іншої релігії. На жаль, через 1700 років, ми продовжуємо бачити релігійне переслідування у відношенні християн і представників інших християнських меншин в різних місцях.

Крім того, економічна конкуренція поширюється в глобальному масштабі, як погоня за ефемерним прибутком, який позиціонується як основна мета. Похмурі наслідки надконцентрації багатства в руках небагатьох і фінансового спустошення величезних людських мас, ігноруються. Ця диспропорція, яка описана у всьому світі як фінансова криза, по суті продуктом моральної кризи. Тим не менш, людство на жаль, не надає належного значення цієї моральної кризі. Для того щоб виправдати цю байдужість людей, посилаються на поняття вільної торгівлі. Але вільна торгівля не є ліцензією на злочин. І злочинної поведінки набагато більше, ніж того, що записано в кримінальному кодексі. Вона включає в себе те, що не може бути передбачена признаними нормативними актами, таке, як конфіскація багатства людей нібито законними засобами. Оскільки, таки норми, як закон не може бути офіційно введені, дії меншості громадян часто виражається в непомірної нестриманості, викликаючи порушення соціальної справедливості та миру.

Від Вселенського Патріархату, то ми уважно стежимо за «знаменнями часу», скрізь чутними «голосами» «війни і заворушення» –  «Повстане народ на народ, і царство на царство. будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі» (Лк. 21:10 – 12). У багатьох відношеннях, ми переживаємо те, о чом Святий Василь писав: «У любові дві примітні властивості: сумувати й мучитися про те, що улюблений терпить шкоду, а також радіти і трудитись про користь його. А хто не так вважає, той явним чином не любить брата або сестру свою» (Василь Великий, короткі правила, PG31. 1200A) Саме тому, з цього священного Престолу і центру Православ’я, ми проголошуємо майбутній новий рік Роком глобальної солідарності.

Ми сподіваємося, що таким чином ми зможемо, в достатній мере притягнуть увагу людей до величезної і великі проблеми бідності і необхідність вжити необхідних заходів, щоб заспокоїти голодних і нещасних.

Як ваш духовний отець і голова церкви, ми просимо про підтримку всіх осіб і урядів доброї волі для того, щоб ми могли усвідомити мир Господа на землі – мир, що оголошений ангелами і надані немовляти Ісусу. Якщо ми дійсно бажаємо цього світу, що вищий від усякого розуму, ми зобов’язані здійснювати це відчутно, замість того, щоб бути байдужими до духовних і матеріальних проблем наших братів і сестер, для яких народився Христос.

Любов і мир є найважливішими особливостями учнів Господа, і кожного християнина. Отже, давайте підтримувати один одного протягом цього року глобальною солідарністю зробимо все свідомі зусилля – як люди і народи – за скороченням нелюдських наслідків, створених величезною нерівністю, а також визнання прав всіх людей, прав з найслабших серед нас, для того, щоб кожний мав можливість користуватися всіма речами, що необхідні для життя людини. Таким чином, ми дійсно спостерігаємо – принаймні в тій мірі, що це по-людськи можливо – досягнення миру на землі.

Разом з усіма створеннями матеріальними і духовними, ми почитаємо Різдво Сина і Слова Божого від Діви Марії, схиляється перед новонародженим Ісусом – нашим освітленням і спасінням, нашим захисником в житті – і співом, як псалмоспівець «Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?»(Пс. 26:1), як християни, так як «сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель» (Лк. 2:11), «Господь Саваот Він Цар слави!» (Пс. 23:10)

Ми сподіваємося, щиро і гаряче молимося, що зоря 2013 буде для всіх роком глобальної солідарності, свободи, примирення, доброї волі, миру і радості. Маємо предвічного Слово Отця, який народився в яслах, який об’єднав ангелів і людей в один порядок, встановлення миру на землі, потрібне для всіх людей терпіння, надії і сили, благословляючи світ божественний дар Його любові. Амінь.

У Фанарі, Різдво 2012

Ваш гарячий молитовник перед Богом

+ Патріарх Константинопольський Варфоломій

http://uaoc-ls.com/?p=4712 

До улюблених священнослужителів, монахів та вірних Української Православної Церкви поза межами України та наших українських православних братів і сестер в Україні:

ХРИСТОС РОДЖАЄТЬСЯ! СЛАВИМО ЙОГО!

Вітаємо вас, наші улюблені діти, у цей світлий і радісний день Різдва Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа!

Христос — Спаситель світу сьогодні являється як Христос-Немовлятко до всіх наших земних сімей. Нехай мир і злагода чудодійних святих різдвяних днів наповнять наше життя! Шукаймо радості, потіхи і допомоги у Віфлеємській печері де «ангели співають» і «прославляють новонароджене Дитя».

Від глибини наших сердець і душ ми бажаємо вам ту теплоту, мир і радість, що походить від Немовлятка бо як ми співаємо у нашій давній українській різдвяній колядці: «З нами Бог», «Нова радість стала, яка небувала», бо «У Віфлеємі нині новина — Пречиста Діва Сина породила!» У всьому світі де є наші українські православні парафії чи то в Сполучених Штатах Америки, Канаді, Європі, Південній Америці, Центральній Америці, Австралії/Новій Зеландії чи то на Україні – «Небо і земля сьогодні торжествують, ангели й люди весело святкують» бо ХРИСТОС РОДЖАЄТЬСЯ!

Нехай небесна віфлеємська зірка, яка привела трьох царів до печери віфлеємської, завжди провадить вас, дорогі брати і сестри, по дорозі Божої Істини до почесного життя і праці:

Бог Предвічний народився!

Прийшов днесь із небес,

Щоб спасти люд свій весь,

І утішився.

Від самих перших років Християнства, ця найстаріша українська колядка лунає по всій нашій Україні. Вона розказує нам про довгожданого Спасителя світу — Ісуса Христа, так як і пророкували старозавітні пророки – “спасти все людство”. Пророк Даниїл навіть вказав точний час народження Месії — Спасителя. Від Різдва Ісуса Христа почався новий календар історії.

Першими хто прийшли поклонитися Христові у Вефлеємі були прості пастухи, а потім прийшли три царі, які принесли із собою дари Хресту-Дитині: золото — символізує любов і відданість, ладан — символізує молитву і миро — символізує терпіння. Отож, принесімо Всемогучому Богові під час цих чудодійних Різдвяних днів золото відданості Закону Божому, кадило наповнене нашою побожністю та святістю життя і миро могутнього терпіння та зусиль за перемогу Бога та наших національних скарбів і цінностей.

Справді, «нова радість стала», і «У Віфлеємі нині новина — Пречиста Діва Сина породила», «Небо і земля нині торжествують» бо Бог так полюбив людство, що Він сам став одним з нас. Бог попередив трьох царів про злий намір Ірода і вони повернулися до своїх країв іншою дорогою. Сьогодні Бог нагадує нам — Своїм людям — про сучасних злих Іродів, котрі утворюють зло і гріх — і показує нам іншу дорогу, вічний шлях до нашої справжньої нації — до вічності.

Отже, і ми сьогодні зробимо тверде рішення, так як зробили три царі, ніколи не ступати на дорогу, котра веде до атеїстичного, бездуховного життя, знищення Божої Істини. Нехай світло Віфлеємської зірки завжди провадить нашу життєву подорож.

ХРИСТОС РОДЖАЄТЬСЯ! СЛАВИМО ЙОГО!

+ ЮРІЙ, Митрополит Української Православної Церкви Канади

+ АНТОНІЙ, Митрополит Української Православної Церкви США

+ ІОАН, Архієпископ Української Православної Церкви в Діаспорі

+ ЄРЕМІЯ, Архієпископ Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

+ ІЛАРІОН, Єпископ Української Православної Церкви

+ АНДРІЙ, Єпископ Української Православної Церкви Канади

+ ДАНИЇЛ, Єпископ Української Православної Церкви США