Іконоборці були внутрішніми  ворогами Церкви. Вони завжди становили небезпеку, оскільки багато з них обіймали керівні посади у світській державі чи церкві. Для іконоборців ікони були справжніми ідолами, бо вони бачили лише дерево та фарбу. Вони не могли піднятися до споглядання живих істот, безсмертних душ, яких зображували.

Що є православ’я? Це справжнє продовження Христової Церкви. Це духовне середовище, де належним чином викладається зміст божественної істини через одкровення. Це місце, де переживається безперервне сьогодення нашого спасіння і де ми і світ перетворюємося. Православ’я означає справжню віру та справжнє хвалу Бога. Ця істинна віра приводить нас до справжнього прославлення Триєдиного Бога. Якщо віра хибна, то й відплата пошани Богові, Його прославлення теж будуть хибними. Якщо віра невірна, то у занепалих людей немає шансу зцілитися. Ми не можемо бути приведені від ідолопоклонства пристрастей до істинного поклоніння істинному Богу і спілкування з Ним.

З часів П’ятого – Шостого Вселенських Соборів, Церква вважала ікону Христа виразом і доказом істинного втілення Сина і Слова Божого, Його Страстей і Воскресіння. Святий Іоан Дамаскин (VIII-IX ст.), один із найревніших захисників шанування святих ікон, зауважує, що, з одного боку, божественна природа не піддається опису, а з іншого, після втілення Сина, наш невимовний Бог став описуваним. А ікона Христа представляє саме цей непорушний союз двох природ, божественної та людської, в особі Ісуса Христа.

VII-й Вселенський Собор (787р.) богословсько визначив питання про шанування святих на іконах і, між іншим, ухвалив, що оскільки Син Божий втілився в тілі і кістках, ми можемо зображати Його і поклонятися Йому. Ми також зображаємо Пресвяту Богородицю, Богородицю та всіх святих і поважаємо та шануємо їх. Коли ми шануємо святі ікони, ми шануємо не шматки дерева, а образи, зображені на них. Отже, ми не ідолопоклонники, тому що честь, яку ми віддаємо святим іконам, належить зображеним особам, а не матеріалам, з яких зроблені ікони. ( І тим більше не зображенням язичницьких богів-демонів, прим. перекладача. У священному писанні термін ідол – ililim відноситься виключно до язичницьких богів-демонів, їх статуй)

Як о. Георгій Флоровський навчав, що ми повинні прийняти традицію Церкви прямо в серці, не замислюючись над нею. Тому що «якщо ми почнемо будувати Церкву і припустимо невелике нововведення, помилку, все поступово звалиться», як нагадує нам святий Іоан Дамаскин.

Через сьогоднішнє Євангельське читання Церква бажає висвітлити справу апостолів Пилипа та Натанаїла як приклад віри та сповідання у Триєдиного Бога. Господь покликав Пилипа на служіння Апостола («Йди за Мною»), бо бачив, що він постійний у своїй вірі, має надію на Божу особистість і впевненість у тому, що Його пророцтва спавдяться. Пилип також намагався передати свою радість і віру Натанаїлові, говорячи йому: «Йди і дивися».

Пилип з радістю прийняв запрошення Господа і з ентузіазмом помчав шукати когось ще, кого можна було б привести до Христа. Він відчував потребу передати іншим людям полум’я радості Господньої. Він покликав свого друга Натанаїла, людину з такими ж бажаннями, такими ж інтересами, людину, яка чекала на пришестя Месії.

Ієродиякон Рафаїл Місіауліс (Rafael Misiaoulis), богослов

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело:: PEMPTOUSIA

Чин молитви за святі ікони був написаний в 1922 році священомучеником Інокентієм (Тихоновим) – майбутнім архієреєм Вінницької єпархії, який був розстріляний у Вінниці в 1937 році.

Чин був написаний після того, як одна з черниць сказала, що іноді в домашньому побуті серед християн ставлення до святих ікон носить недостатньо побожний і шанобливий характер.

Люди дозволяють собі в присутності «домашніх» ікон негідну поведінку, тоді як перед храмовими іконами вони ніколи такого не зроблять. Однак, всі ікони – і ті, що знаходяться в храмі, і ті, що в будинку, мають однакове благодатне освячення.

Тоді був складений особливий «Чин молитви за святі ікони».

ЧИН МОЛИТВИ ЗА СВЯТІ ІКОНИ

Після заамвонної молитви на літургії в неділю Православ’я хор повільно співає стихири малої вечірні того дня (по Тріоді) на глас 1-й

Подібний: Небесних чинів:

Нині всім розкрилася світлість благочестя, / розганяючи спокусу нечестивого як хмари, / просвіщаючи серця благочестивих: / Прийдіть, усі православні, припадемо благомудро до святих ікон христових з поклоном. / Святими іконами нині прикрашається Христова Церква, / і всіх скликає духовно святкувати: / Зійдемось в єдинодумності та вірі, / радісно величаючи Господа.

До первообразу возносять, каже святий Василь, шанування ікони. / Через це в любові шануємо ікони Спаса Христа і всіх святих. / Цього тримаючись, ніколи нині не будемо кинути в злу єресь.

Слава і нині.

Богородичний: Безначальний і божественно невидимий, / видимий був людиною, Юначка, від Твоїх чистих кровей народжена, задля милосердя. / Його ж плоті написавши подобу, усі вірні шануючи їй покланяються благочестиво та величають.

Під час цього співу священик, напереді якого несуть лампади та іде диякон зі свічкою і кадилом, виходить зі Святим Хрестом на середину храму, де на аналої і столі розміщені ікони Спасителя і Божої Матері, як це зазвичай буває в Неділю Православ’я, а також інших ікон, принесені віруючими, а перед ними – особливий стіл з наповненим водою сосудом і приладдям для водосвяття. Поклавши Святої Хрест на аналой, священик, напереді якого іде диякон зі свічкою, здійснює кадіння води, Святих Ікон, потім вівтаря, іконостасу, вірних і всього храму.

Після закінчення співу та кадіння

Диякон: Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Священик: Боже великоіменитий. Отче Господа нашого Ісуса Христа, що єдиний твориш чудеса, яким немає числа; його голос на багатьох водах, а води, побачивши, налякалися, і затривожилися безодні та множество шуму вод; його шляхів у морю і стежок на численних водах, і стіп твоїх не пізнають.

Ти хрещенням єдинородного Сина Твого воплоченого, і зішестям на нього Пресвятого Духа в голубиному виді, і твоїм отцівським словом йорданські струї освятив єси.

Тебе нині ми, недостойні раби твої, смиренно молимо і благаємо: Пошли благодать Пресвятого Духа на воду оцю і небесним твоїм благословенням благослови, очисти й освяти її, і даруй їй благодать, і благословення Йорданове, і силу, що очищує всі скверни і зціляє всяку недугу, і проганяє бісів, і всі підступи й хитрощі їх.

І покажи силою, діянням і благодаттю Пресвятого Духа, щоб вона була всім рабам твоїм, що Й з вірою п’ють, приймають і нею окроплюються, відпущенням гріхів, звільненням від терпінь, прогнанням усякого зла, помноженням чеснот, зціленням болістей, а домам і всякій місцевим освяченням і благословенням, відігнанням погубного і всякого злотворного повітря, і придбанням благодаті Твоєї.

Бо Ти благословляєш і освячуєш все, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з єдинородним твоїм Сином, і з пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священик і вірні співають:

Тропар, глас 6

З неба пошли благодать, Життєдавче, і воду цю освяти, і покажи, щоб вона була від усіх скверней очищенням.

Священик занурює хрест у воді хрестоподібно, а потім кропить нею, як це зазвичай буває по освяченні води, Св. Ікони, Св. Вівтар, іконостас і моляться і весь храм, кажучи при цьому 50-й псалом.

Співаки при цьому співають тропарі:

Глас 1: Від святої ікони Твоєї, Пречиста Богородиця, вилікування та зцілення подаються правдиво всім, хто з вірою до неї припадає, і Твою оборону від щирого серця закликає. Тому і мою немічність навідай, Діва, і язви душевні та тілесні вилікуй.

Глас той самі: Любов’ю Ти, Чиста Діва, є для всіх, хто Твою святу ікону шанує і визнає Тебе як істину Богородицю. Хранителькою також є для тих, хто вірно поклоняється Тобі, бо відвагу маюча перед Сином Своїм, всяке зло від них відкидаєш.

Глас 4: Небесних воїнств архистратиги! Молимо вас завжди ми, недостойні, щоб вашими молитвами ви захистили нас покровом крил духовної вашої слави, / охороняючи нас, що прибігаємо і щиро кличемо: від бід визвольте нас, як чиноначальники небесних сил.

Глас 2: Пам’ять праведного з похвалами, у тебе ж доволі свідоцтва Господнього, Предтече; з’явився бо ти воістину почеснішим і між пророками, бо сподобився у водах хрестити Проповідуваного. Тому, за істину постраждавши з радістю, благовістив ти і в’язням у пеклі Бога, / що тілесно з’явився, взяв на Себе гріхи світу / і подав нам велику милість.

Глас 3: Апостоли святі, молить Милостивого Бога, щоб відпущення гріхів подав душам нашим.

Глас 4: Боже отців наших, що завжди поводишся з нами за твоєю лагідністю, не застав нас без Твоєї ласки, але молитвами їхніми влаштуй у мирі життя наше.

Глас той самі: Святе життя твоє показало тебе Церкві твоїй зразком віри, прикладом тихости, учителем стримання. Через те смиренням ти придбав величність, а вбозством багатство; / отче святителю Миколаю, моли Христа Бога, / щоб спас душі наші

Глас той самі: Мученики Твої, Господи, у своїм стражданні прийняли нетлінний вінок від Тебе, Бога нашого; мавши бо Твою силу, вони перемогли мучителів і подолали нікчемне зухвальство демонів; їх молитвами спаси душі наші.

Глас 3: Страстотерпче святий і цілителю Пантелеймоне, / моли Милостивого Бога, / щоб відпущення гріхів подав душам нашим.

Глас 8: Святі безсрібники і чудотворці, згляньтесь на наші немочі; як дар ви прийняли, і як дар нам дайте.

Глас той самі: Благословен єси, Христе Боже наш, / що землю Русі Київської Хрещенням просвітив, / а людям її подав Духа Святого, / і до спасіння привів, / Людинолюбця, слава Тобі. [1]

Слава:

Тропар храму, де здійснюється чин

І нині:

Глас 4: Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками і благословен плід лона Твого, бо Ти народила Спаса душ наших.

Після закінчення кроплення:

Диякон: Помилуй нас, Боже по великій милості твоїй, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: За боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд та військо її Господеві помолімось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: За місто наше (або — село наше, святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну і за тих, що по вірі живуть у них, Господеві помолімось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб Господь почув молитву нашу, Господеві помолімось

Люди: Господи, помилуй.

Священик: Вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі, і помилуй нас.

Люди: Амін.

Молитва

Сповідуємо, Господь Ісус Христос, Боже наш, великі милості й щедроти Твої, які виявив єси на нас, людях. Бо не міг бачити людину, що за гріхи покутує, але спасав її Твоїм Божим милосердям. Прийняв Ти від Пречистої Діви Марії, Матері Твоєї, видиму плоть людську, стражданням і хрестовою смертю збавив нас від клятви закону, ярма гріху і вічного рабства ворожого. Триденним же Воскрешенням Своїм з мертвих дарував єси нам вічне життя. Оснував же єси на землі Твою Святу Церкву, яка допомагає всім, маючи від Тебе сили до життя й благочестя.

Повсякчас пам’ятаючи божественне втілення Твоє і слідуючи вченню Твоєї Святої Церкви, створюємо ікони Твої, Пречистої Твоєї Матері й святих угодників Твоїх і, молячись, дивимось на них і поклоняємось, і цілуємо їх, не обожуючи, але знаючи, що шана образу на первообраз сходить.

Дякуємо Тобі, бо в дні древні, і в останні часи, по милосердю Твоєму й молитвами Пречистої Твоєї Матері та святих Твоїх, виявив Ти в святих іконах багато великих і славних знаків сили Твоєї, що є в допомогу, розраду і радість вірним слугам Твоїм.

І нині, здійсняючи пам’ять відновлення святих ікон у Церкві Твоєї, смиренно молимось Тобі: Обнови в нас знак Образу Твого, укріпи нас у вірі Твоїй і в православному сповіданні милостей і благих діянь Твоїх, затверди нас на камені заповітів Твоїх, заховай нас у огорожі Церкви Твоєї.

Подай нам благодать Твою, щоб святі ікони, що тут нині знаходяться, були нам на освячення та подавалося через них у всі дні Твоє Небесне благословення нам, негідним, і отримували від Тебе молитвеники всяку своєчасну допомогу. Також подай нам відпущення гріхів наших, щоб сподобитися нам Небесного Твого Царства. Благоволи. Господи, і силою Твоєю, через ікони виявленою, нехай відступлять від нас сили лукавого, видимі та невидимі вороги наші, і вилікується в нас усяка хвороба і неміч, нехай будуть святі ікони ці допомогою, звільненням і розрадою всім нам, що перед ними свої молитви до Тебе возносимо.

Бо Ти є джерелом зцілення і всякого блага подавця, Ісус Христос, Божа наш, і Тобі славу віддаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амін. Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку.

Після цього звичайне закінчення літургії.

1. Автор чину поставив на цім місті тропар свого храму, але вказав, що «краще, звичайно, замінити його відповідно іншим, саме тропарем святому, шанованому в даному місці». Тому ми вирішили поставити тропар служби Хрещення Київської Русі. Це дає можливість не повторювати двічі тропар храму.

]]> http://kyiv-pravosl.info/2016/03/25/chyn-molinnya-za-svyati-ikony-v-nedilyu-torzhestva-pravoslavya/feed/ 0 http://kyiv-pravosl.info/2016/03/21/oblychchya-hrysta-nedilya-torzhestva-pravoslavya/ http://kyiv-pravosl.info/2016/03/21/oblychchya-hrysta-nedilya-torzhestva-pravoslavya/#comments Mon, 21 Mar 2016 16:21:45 +0000 admin http://kyiv-pravosl.info/?p=4376 Continue reading →]]> Сьогодні наша Церква святкує Торжество Православ’я, радість істини про Бога і людину, про віру і життя. Вона пам’ятає історичний факт відновлення шанування святих ікон. Таким чином, вона сповіщає свою самосвідомість, тобто проявляє своє Особа. Тому що особа відображає внутрішню глибину нашої людської істоти, проявляє вміст наших сердець. Ось чому сьогоднішнє євангельське читання посилається на покликання Філіпом Нафанаїлом: «Піди і подивися», тобто прийди і пізнай Христа особисто, щоб слідувати за ним. Церква є не що інше, як Ісус Христос, що проходить через усі віки, таємниця Його присутності і Його енергії. Православна віра є живий зв’язок з особистістю Христа через істину Церкви.

Знання обличчя Христа

Протягом всієї нашої історії багато хто намагався знайти і розкрити окремі істини про Бога і в світі. Одні стверджували, що були послані Богом, таким чином, вони вигадали різні релігії. Вони створили «ідола Бога», але не істинного Бога. Христос надсилає Бога в людське середовище, тому що Він істинний Бог. Він не просто проповідує істину, він є Сам Істина. Віра в Божественно – людське обличчя Христа сама по собі є дивом, бо «ніхто не може наз­вати Iсуса Господом, як тільки через Духа Святого» (1 Кор 12:3). Така віра є даром Святого Духа людині, особисте одкровення і досвід в тілі Церкви.

Церковне богослов’я підкреслює, що в Христі Божественна і людська природа з’єдналися «цілісно, незмінно і міцно», поза змішень і розділень. Це Таємниця, яку ми не в змозі зрозуміти, а тим більше витлумачити. Бо Божа істина не підвладна законам людської логіки. Вона не вкладається в рамки дослідження і експерименту. Догмати, які з нагоди сьогоднішнього святкування ми повинні зберегти, визначають межі суті віри, але не пояснюють Таємницю Бога. Вони постійно закликають нас довіряти і проживати всім свої серцем те, що Бог відкрив нам, а не аналізувати розумом те, що передала нам Церква.

Спотворення обличчя Христа

Таємниця Христа полягає, на довершення всього, в тому, що Син Божий «ховається” завжди за Сином Людським. Саме в цьому місці людський розум «спотикався» і в ті часи, і сьогодні. Тут починається трагічна історія багатьох спотворюють віру і заперечують порятунок людини єресі. Єресь є переважання спокуси розуму над одкровенням віри. Ті істини віри, які зрозумілі їй, вона приймає і переоцінює. Решту обходить і принижує. Вона відокремлює історичного Ісуса від Церковного Ісуса.

Проте, не варто забувати, що з Христом зустрілися незліченна кількість людей під час Його перебування на землі. Всі пізнавали його як «Сина Марії», як Пророка, як харизматичного Вчителя з Назарету. Але не всі змогли побачити в Ньому Сина Живого Бога, Боголюдину у Христі Церкви. Історія доводить Його пришестя в цей світ. Відчуває свідоцтво Його присутності. Визнає Його велич, а іноді ставить під сумнів Його переваги. Але вона не в змозі шляхом наукових досліджень довести Його Божественність. Таємницю Боголюдського образу Христа ми проживаємо «через віру» всередині Церкви. Неправдиво шукати правду про особу Христа в розбещеності або вульгарності мистецтва, в відвазі чи богохульстві інтелігенції, в гучних книгах і в блокбастерах.

Дорогі брати, ми не можемо вимагати від неприборканих світу цього стати проповідниками Христової істини. Якщо «світ» є все те, що знаходиться поза милостю і енергією Бога, то «мирське» завжди буде вступати в протиріччя з Його істиною і реальністю. Але ми знаємо, що «ця перемога, що перемогла світ, – віра наша» (1 Ін. 5:4), бо остаточне Слово за всіх і вся на світі цьому за Богом. Амінь.

архімандрит Никанор Караянніс

Переклад українською – «Київське Православ’я»

Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її

Мт. 16:18

У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Перша неділя Великого посту – день особливий. У цей день ми здійснюємо святкування Торжества Православ’я. Історично це свято пов’язане з остаточною перемогою над єрессю іконоборства, що протягом декількох століть терзала православний світ.

Звичай відзначати в першу недільний день Великого поста Торжество Православ’я сходить до першої половини IX століття, коли був складений особливий чин Торжества Православ’я і був засноване це свято – на згадку про перемогу над іконоборством на VII Вселенському Соборі, що відбувся в 787 році, і одночасно в пам’ять про перемогу Церкви над багатьма іншими єресями, які представляли величезну небезпеку для внутрішнього життя Церкви Христової і для її місії в першому тисячолітті.

Тому, сьогодні ми задуваємо тих людей, які сміло, часам навіть до смерті, сповідували православна віру Христову, і незалежно від того, що вони зараховані до чину  святих за їх подвиг віри, ми проголошували «Вічну пам’ять». Ми молилися про те, щоб Господь укріпив би у вірі і Православ’ї Святіших Патріархів православних, святителів нашої Церкви – митрополитів, архієпископів і єпископів – весь клір, всіх віруючих Православної Церкви і бажаємо їм многая літа.

Разом з тим, дороги мої, у цей день ми не тільки звертаємо свою пам’ять до перемог, що відбулися багато століть тому, бо наша Свята Православна Церква неспинна веде переможний бій за Правду Христову.

Безпрецедентні за своїми масштабами репресії були розв’язані проти нашого Київського Православ’я в XX столітті, коли тисячі священиків і ченців, мільйони мирян було розстріляно, безліч храмів підірвано, майже всі монастирі і духовні школи знищені або забрані чужинською владою та її «церквою», коли була поставлена мета не тільки Київське Православ’я, а і весь український народ взагалі стерти з лиця землі. Але, наш народ, наша Свята Православна Церква вистояли, бо ми зберегли свою святу православну віру і свою ідентичність ціною крові численних Сповідників і Новомучеників, які є нашими молитовниками перед Господом!

Улюблені в Христи брати і сестри!

Сьогодні ми святкуємо свято Торжества Православ’я в важки часі. Ось вже багато місяців не замовкають церковні дзвони наших православних храмів. Матір-Церква знову закликає своїх синів і дочок до оборони Правди Христової, нашої Батьківщини, наших дітей, від слуг темряви. І це не просто набат, у цих дзвонах кличе нас сам Господь, звертаючись до кожного: ієрарха і священика, ченця і черниці, чоловіка і жінці, щоб ми не спали, щоб ми знову повстали та перемогли темну хмару, що насувається на нас з Московії.

Тому, святкуючи сьогодні Торжество Православ’я, ми повинні переживати почуття особливої відповідальності за долю нашої Святої Православної Церкви – Київського Патріархату, за долю нашої Держави, за долю нашого народу. Так будемо ж молитися за наше Українське Православ’я, за Україну, яким загрожують сьогодні сили темряви. Будемо молитися і за нас самих, щоб ці важки дні, що зберися з Великим Постом, досягти перемоги власного духу. Будемо молитися про те, щоб Господь дарував нам дух істинної і православної молитви і ввів нас в радість Свого Переможного Воскресіння! Амінь

прот. Сергій Горбик

26 лютого / 9 березня 2014 року