І. Знає Господь, що ти страждаєш, але Його любов зігріє тебе.

Про цього дивовижного монаха можна сказати лише одне – це солодка душа. Солодкість цієї душі відчув не тільки я, а й кожен паломник Святої Гори, який спілкувався з ним. Силуан був високим, кремезним, із великою чорною бородою, і своїм зовнішнім виглядом не одразу приваблював незнайому людину. Але однієї розмови з ним було достатньо, щоб людина його полюбила.

«Господь нас невимовно любить», — говорив кожному отець Силуан. І при цих словах очі його завжди наповнювалися сльозами. Вони були червоні від сліз. Найбільше він говорив про любов Божу до людей. Коли хто-небудь скаржився йому на свою скорботу чи спокусу, Силуан втішав і підбадьорював його словами про любов Божу.

Знає Господь, що ти страждаєш, але Його любов зігріє тебе, як сонце гріє землю. Не бійся, це для твого ж блага.

Він не був суворий до чужих гріхів, якими б великими вони не були. Він говорив про безмірну любов Божу до грішника і спонукав грішну людину до самозасудження. «Якби ми перестали роптати на Бога, то не стали б засуджувати і Його творіння, особливо людей», — говорив Силуан, і очі його наповнювалися слизами.

Але ми нарікаємо на Нього за всі тяготи життя, а тому засуджуємо і Його творіння. Ми нарікаємо на Бога, тому що не відчуваємо Його любові.

ІІ. Так і зі мною сталося.

Так само сталося і зі мною. Йшов я одного разу з монастиря в Дафнії. Збився зі шляху і заблукав у самшитових кущах. Темрява огорнула землю. Я розлютився. І перш за все розгнівався на Бога і крикнув: «Господи, хіба Ти не бачиш, що я заблукав і гину. Врятуй мене!» І раптом почув голос: «Йди весь час праворуч!» Душа моя затремтіла. Ніде ні душі. Я пішов і йшов весь час праворуч, доки не вийшов до Дафнії.

Всю ту ніч я проплакав. Відчув тоді я живе присутність Бога і зазнав Його любов до мене, недостойного. З того часу не дозволив я вже нічому стати між мною і любов’ю Божою.

Ще розповідав нам Силуан про одного молодого чоловіка, школяра, який прийшов на Святу Гору, щоб «шукати Бога».

Він не сказав ігуменові, що не вірить у Бога, а лише про своє бажання залишитися на кілька місяців у монастирі задля відпочинку та духовної користі. Ігумен передав його одному духівнику для опіки. Юнак одразу сказав священику на сповіді, що він не вірить у Бога і прийшов на Святу Гору в пошуках Бога. Духівник розсердився і почав кричати на молодого чоловіка, наголошуючи, як страшно не вірити в Бога Творця і що безбожникам не місце в монастирі.

Юнак приготувався покинути монастир. Але тут його зустрів отець Силуан і почав з ним розмовляти. Молода людина розповіла йому про свої муки та про те, що привело її на Святу Гору. Отець Силуан дуже доброзичливо відповів йому: «Це не страшно. Так зазвичай буває з молодими людьми. Це й зі мною було. У юності я вагався, сумнівався, але любов Божа просвітила мій розум і пом’якшила серце. Бог тебе знає, бачить і безмежно любить. З часом ти це відчуєш. Так і зі мною було.

Після цієї розмови в юнака почала міцніти віра в Бога, і він залишився в монастирі.

ІІІ. А ти люби його

Один чернець поскаржився отцю Силуану на думки, що не може спостися на Святій Горі, і тому зважився він покинути монастир і піти у світ. Отець Силуан відповів йому так на скаргу:

«І до мене приходили такі ж думки. Але я молився Богу про допомогу; сильно молився. І любов Божа послала мені такі думки: якщо стільки святих догодили Богу і спасли свої та чужі душі на Святій Горі, то чому ти не можеш?»

Інший поскаржився йому, що ігумен монастиря його не любить.

«А ти люби його, – відповів Силуан, – молись старанно за свого ігумена щодня і повторюй: «я люблю мого ігумена, я люблю мого ігумена»; і коли в тобі розгориться любов до ігумена, він почне тебе любити».

Цей дивовижний духовний отець був простим монахом, але багатим у любові до Бога та ближніх. Сотні монахів зі всієї Святої Гори приходили до нього, щоб зігрітися вогнем його палкої любові. Але особливо сербські монахи з Хіландара та Постниці любили його. В ньому вони бачили свого духовного отця, який відроджував їх своєю любов’ю. І всі вони тепер глибоко відчувають біль розставання з ним. І довго, довго пам’ятатимуть вони любов отця Силуана та його мудрі поради.

І отець Силуан дуже допомагав мені духовно. Я відчував, що він молиться за мене. Щоразу, коли я бував на Святій Горі, поспішав побачитися з ним. У монастирі він ніс тяжке послух. Він завідував складом, і в його віданні перебували ящики, скрині, мішки та все те, чим був наповнений магазин. Ми говорили з ним про те, що російські ченці дуже обурюються тиранією, яку вчинили московські більшовики над Церквою Божою.

IV. Господь безмежно любить усіх.

І ось що розповів отець Силуан:

«Спочатку я й сам обурювався цим, але після тривалої молитви мені відкрилися такі думки: Господь безмежно любить усіх. У Його віданні — всі часи та причини всього. Заради якогось майбутнього блага Він допустив ці страждання народу в СРСР. Я не можу цього збагнути і не можу цього зупинити. Мені залишається лише любов і молитва. Так я говоритиму й обуреній братії. Ви можете допомогти народу лише любов’ю та молитвою. А обурення та злість на безбожників не виправлять справи».

І ще є багато й багато того, що я чув сам від отця Силуана та дізнався про нього від інших. Але хто б міг усе це записати та обчислити? Книга його життя вся списана бісером мудрості та золотом любові. Це велетенська, нетлінна книга. Тепер вона закрита, і руками його ангела-охоронця представлена перед вічним і праведним Суддею.

А вічний і праведний Суддя скаже душі, яка так багато полюбила Його на землі: «Вірний слуга Мій, Силуане, увійди в радість Господа Твого». Амінь.

Святитель Миколай Сербський

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Твоя скорбота про невіру деяких людей видає твою любов до Бога… молися за них. І станеш місіонером. Нехай твоїм першим місіонерським правилом буде молитва за тих, хто відпав від віри

Святитель Миколай Сербський

Автор окремих молитов – св. Нектарій Егінський.

***

Молитва за дітей

Всещедрий Господи Ісусе Христе, Який і Сам був дитиною, і любить і благословляє дітей, помилуй і спаси дітей нашого часу – щоб нехрещені хрестилися, а хрещені утвердились у вірі в Тебе, вічну Істину, і в любові до Тебе, Хто є Любов’ю невимовною.

Спаси, Господи, тих дітей, яких невіруючі батьки отруюють безбожністю і відвертають від Тебе, єдиного Спасителя.

Спаси, Всеблагий, і тих дітей, яких злі вчителі, без Бога і душі, відчужують від Тебе, їхнього Творця, і споріднюють їх із цуценятами.

Спаси, Господи, і тих дітей, чиї чисті душі забруднює всяка аморальність на вулиці та в театрі, – врятуй їх від нечистоти вулиць та видовищ.

Спаси, Всемилостиве, і тих дітей, які, втративши батьків, потрапили до рук суворих опікунів, або злих вітчима чи мачухи, – врятуй їх від слухання поганих слів і від видіння злих діл.

Спаси, Сину Божий, синів людських, яких тягають туди і сюди на різні тілесні тренування та заняття, але не дають головного заняття – зростання у законі Твоєму святому, у правильних думках, у милосерді та у всіх справах добра та правди.

Аби по молитвах раба Твого святого Стиліана виросли діти віку цього і дозріли для синівства Божого та небесного громадянства, на своє вічне спасіння, і на Твою славу та подяку. Амінь.

Молитва за правителів народів

Усі народи є Твої словесні стада, Слове Божий. Вони Твоя власність, і один Ти краще знаєш, як ними керувати.

Кожен краще знає, як керувати своїм маєтком, ніж чужим. Правителі народів земних керують чужою власністю, бо керують тим, що є Твоє.

Напоум, Господи, правителів народів земних, щоб правили вони за святою волею Твоєю;

– щоб вели народи шляхом, який Ти вказав;

– щоб відвертали їх від того, що є зло перед лицем Твоїм;

– щоб берегли їх зі страхом, усвідомлюючи як найбільше благо те, що Ти їм це довірив.

Влада – велика спокуса, і мало тих, хто може її витримати. Витримують лише ті, хто усвідомлює, що є слугами Твоїми, що стоять у підніжжі ніг Твоїх.

Багато людей, які зловживають своєю владою над природою. Чимало й тих, що зловживають владою над рівними собі.

Немічна кожна людина, Господи, і готова віддатися самолюбству і гордині. А гординя занапастила багатьох ангелів, не кажучи вже про людей.

Заради любові Твоєї і народам Твоїм, Творче, наповни правителів народів страхом суду Твого. І задля них та їхнього спасіння не прогнівайся, Господи, але підтримай їх Твоїм Духом сили, мудрості та святості. Аби вони спасли свої душі, допомагаючи спасенню народів Твоїх, вдень і вночі дивлячись на Тебе як на Правителя над правителями. Молитвами святого Стефана Девонського та інших праведних слуг Твоїх, що були при владі, помилуй, Всемилостиве, і почуй нашу молитву. Амінь.

Молитва за душевнохворих

Ум вічний і незбагненний, Котрий в ангелах і людях посіяв насіння від Свого розуму, Який думкою Своєю охоплює весь створений світ і благою мудрістю промишляє про всяке творіння, почуй молитву нашу про хворих розумом братів наших.

Людина без розуму не стає жменею праху, яку носить туди і сюди, без смислу і без цілі, без розрізнення доброго від злого і живого від мертвого.

Праведний єси, Боже, і по правді опускаєш на людей муки за їхні нерозкаяні гріхи. Але по правді Ти будеш судити на Страшному Суді Своїм, а тепер змилуйся над тими, чиїм розумовим стражданням найбільше радіють сини смерті, що ворогують проти Тебе та людей.

Оскільки щороку збільшується кількість людей, які хваляться своїм розумом, покриваючи Твоє ім’я зневагою, то збільшується і кількість тих, хто, втративши розум, поповнюють собою божевільні будинки.

Ти даєш розум, аби люди знали, що розум від Тебе. Ти забираєш розум, аби люди побачили, що розум Твій. Великий Подавця дарів, яви милість Свою до збожеволілих, і ради страшної жертви Сина Твого на хресті за весь рід людський поверни розум безумним, і через це приведи до покаяння їх самих та їхніх родичів. Аби більше цінували і берегли чудовий дар розуму, яким Ти прикрасив людей і підняв над кожним іншим творінням у світі.

Молитвами Пресвятої Богородиці, святого Нифонта і святого Наума, помилуй і спаси, Господи, хворих на розум братів наших, аби і вони Тебе славили як триєдине вічне світло, разом із усяким розумним творінням на небі та на землі, на віки віків. Амінь.

Молитва за тих, хто не шанує святих

Молимося Тобі за тих одноплемінників і супутників наших, які відмовляються шанувати пам’ять святих Твоїх і які без страху перед Тобою і без сорому перед православними предками своїми всьому світу оголошують, що не шанують святих Твоїх.

Хіба не відверне Цар своє обличчя від того, хто відвертає своє обличчя від дітей царських? Невже вшанує Цар того, хто не вшановує царських чад? Господи, батьки наші прославляли молитвами, милостинями та піснями тих синів та дочок Твоїх з роду людського, які досконало виконали волю Твою на землі, і яких Ти за це прославив на небі. І угодно Тобі було прославлення від батьків наших, і тому святі Твої за Твоєю владою та милістю були захисниками та помічниками батькам нашим протягом віків. Але тепер бачиш, Царю святих, як деякі їхні нащадки відвертаються від вікових захисників і помічників своїх, і сподіваються тільки на свою нікчемність, подібно до безбожних, що сподіваються на немічних своїх ідолів. Відвертаючись від святих Твоїх, вони відвертаються і від Тебе, великий і страшний Боже, і все це через свою гордість і безглузде незнання.

Ти сказав, Христе, першим святим Своїм: Хто приймає вас, Мене приймає (Мт. 10:40). А хто не приймає святих Божих до своєї душі та до свого дому, той і Бога не приймає.

Але молитвами всіх святих Твоїх, Господи, осіни Духом Твоїм усіх цих, що відпали від святості Твоєї і захоплених духом злості на шлях смерті.

І зроби, Всесильне, щоб знову стали милі святі Твої їм, як милі були в дитинстві. Зроби, щоб у душах та будинках їх знову зазвучало славослів’я славним угодникам Твоїм. Щоб всяке шанування святих було на славу Твою, вічний Боже, і на наше спасіння в царстві Твоєму небесному на віки віків. Амінь.

Молитва за безбожників (атеїстів)

Будь-яке буття, Боже, свідчить про Твоє буття ясніше, ніж годинник про годинникар, і місто про містобудівників, і пісня про співака, і слово про мову та розум. Ти ясніший за сонце, всесильний Господи Боже наш, проте безбожники не знають про Тебе; і ще гірше: у злості свого серця вони й не хочуть знати про Тебе. Закопали свої голови в землю, як страус у пісок, і кричать: не бачимо Його, не знаємо Його, немає Його! Я говорив їм слова про Тебе, творця слів і мови, а вони сміялися. Я виявляв їм милість в ім’я Твоє, а вони сердилися. Я нагадував їм слова пророка: «Віл знає свого володаря» (Іс.1:3), як же ви, люди, не знаєте Господа свого? – А вони відповіли: Нема Господа!

Річка, відтята від джерела, висихає. Висохли серця безбожників, висохли в них і розум, збожеволіли. Страх охопив мене, що мої сусіди, що живуть поруч зі мною, потонуть у пеклі.

О Джерело життя, скажи мені, слузі Твоєму, як така смерть може звити гніздо в живій душі людській?

О вічне Сонце правди та істини, як такий морок може впасти на розум людський, що він не може розпізнати і зрозуміти початківець і завершальне слово всіх істот у світі? Чи не так, Господи, це сталося: гріх за гріхом, як нитка за ниткою, доки не пошилася щільна завіса, яка приховала Тебе для них?

Але не допусти, Господи, щоб цар темряви повністю заволодів творами Твоїми, повстань силою Своєю і засяй променями Своїми, щоб прокинулися заснули й п’яні пеклом! Зроби те, що тільки Ти знаєш і можеш, щоб покаялися мої сусіди, найнещасніші з усіх творінь Твоїх.

Бо прекрасні будуть мої сусіди, коли покаються і пізнають Тебе молитвами слуги Твого святого Мойсея Муріна, коли, як блудні сини, від свиней звернуться до суспільства ангелів.

О, наскільки звучна і струнка буде пісня славі Твоєї, коли всі сини Твої, що покаялися, співають її разом з віруючими на землі і воїнством ангелів на небі, яке день і ніч славить і величає Отця, Сина і Святого Духа, єдиного живого Бога. Амінь.

Молитва за юдеїв

Боже, Ти здійснюєш усе, що в Себе помислиш чи скажеш, Ти здійснив покарання юдеям, і по слову Твоєму залишив їхній дім порожнім, а їх самих розпорошив по всіх народах земних. Бо їхні батьки, як злі виноградарі, побили пророків Твоїх, розіп’яли на хресті Сина Твого єдинородного, побивали камінням апостолів, і гіркою смертю вбили багатьох святих і праведних.

І дотепер вони, як сини спротиву, ходять світом, наче рухомі хлистом прокляття, відкидаючи Євангелія Месії і Спасителя світу, – все, як передбачив про них Твій великий апостол Павло.

Своїм спротивом Істині вони служать зміцненню ревнощів у вірних Твоїх, Христе, що їм самим ще не дано побачити. Але, Господи, сповни нині слово апостола Твого, Який прорік, що в останні часи спаде пелена з очей Ізраїлю і ти відвернеш безбожність від Якова (Рим. 11:25).

Чи не прийшов час, коли Ти скинеш покрив з очей Ізраїлевих синів, і ті прозріють і стануть бачити як належить, і пізнають Тебе як Світло світів і Суддю праведного?

Згадай, Господи, праведність тих батьків їхніх, які були вірні Тобі, споглядаючи духом пришестя Твоє і вмираючи з надією побачити обличчя Твоє!

Молитвами святих Твоїх пророків і праведників старозавітних прискор, Господи, просвітництво та навернення народу Яковлєва, щоб і цей народ, здружившись з хрещеними народами, прославив Тебе, єдиного істинного Месію і Спасителя світу, що воскрес і воскресає мертвих, на віки століть. Амінь.

Молитва за мусульман

Єдиний Ти Боже, і немає іншого Бога, крім Тебе. Так говоримо ми, християни, так кажуть і мусульмани.

Але мусульмани дійшли до півдорозі і зачинили браму перед собою. Зачинили браму перед святою істиною, що Ти, Боже, потрійний у єдності Твого духовного буття. І зачинили ворота перед свідченням про Твоє відвідання світу через втілену Премудрість Твою, як і перед свідченням про любов Твою до людей, показаних на хресті.

Наскільки місяць височіє над землею, настільки іслам вищий за ідолопоклонство. Але місяць не має світла в собі, а світить відбитим світлом сонця, так і іслам, у тому, що має світлого в собі, запозичив від істини, явленої світові Сином Твоїм Ісусом Христом.

Ти хотів, Боже, за доброю Своєю, щоб чоловік був не раб, а син Тобі, і щоб він як син навчався божественним таємницям, – буття Твого та любові Твоєї. Ісламський «пророк» перетворив рабів кам’яних ідолів на рабів єдиного Бога, а Син Твій Ісус зробив рабів синами Твоїми.

Трисвітлий Боже наш, змилуйся над усіма магометанськими народами, бо й вони вірять у милість Твою. Досить жили вони як раби перед Тобою, зроби нині їхніми синами Твоїми.

Піднімай їх Духом Твоїм Святим, нехай пізнають і побачать у Христі Спасителя свого. Відчини ворота, зачинені на півдорозі, щоб побачили небо, відкрите Христом і на небі Отця свого небесного.

Щоб багато мільйонів душ мусульманських з багатьма мільйонами душ християнських з’єдналися в думки про Тебе, в любові до Тебе і в прославленні Тебе, єдиного живого Бога в троїчному світлі, за молитвами всіх святих, які від давніх часів і дотепер перейшли з ісламу в християнство , і які Тебе зараз славлять на небесах у хорі Твоїх ангелів і святих. Амінь.

Молитва про парсів (зороастрійців)

Господи, Ти – Сонце правди, Ти – вогонь поїдаючий, Ти – вічне розумне світло і одягнений у світло, як у ризу. Ти – світло, яке не обпалює і не гасне, в якому немає зміни, і Ти – Батько вірного істинного світла.

Але, Господи Світлодайний, нащадки світлоносного Адама впали в темряву і затьмарилися очима, так що не можуть бачити далі створеного сонця та природного вогню. І, оскільки не побачили Тебе, Творця вогню, почали називати творений вогонь своїм богом.

Вогонь у цьому не винний. Вогонь не знає, що деякі люди його обожнюють. Вогонь не бачить своїх шанувальників і не чує їх молитви. Вогонь не знає про те, що він створений, і тим більше про те, що він творець. Не знає, ні коли його запалять, ні коли його погасять. Він нічого не знає, не бачить, не чує, не відчуває, не мислить. І, однак, парси поклоняються йому як богу; розумні люди вважають вогонь розумнішим за себе!

І Ти, Всевидець і Довготерплячий, бачиш це протягом століть!

Поклади край такому приниженню нащадків Адамових, братів наших за Адамом. Ти, Христе, що врятував Адама з пекла, поспіши та врятуй його нащадків-вогнепоклонників, доки не зійшли вони в пекло. Щоб парси пізнали Тебе Світло світла, Світло розуму, любові та життя – за молитвами мученика Твого святого Якова Персіянина. Аби і вони, увійшовши в сім’ю християнських народів, славили і дякували Тобі на віки віків. Амінь.

Святитель Миколай Сербський

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

«У сучасної Вавилонської вежі чотири стіни. Одна – наука, друга – промисловість, третя – політика, четверта – самолюбство»

***

Вавилонська вежа! Ви читали у Святому Письмі про Вавилонську вежу? Виразка на обличчі землі! Ця виразка виникла на людстві, яке вже пережило потоп. Якщо до потопу люди були аморальні, то після потопу стали безбожниками. Чи бачне таке? Як таке могло статися, що забули Бога нащадки Ноя?

Ной був єдиним, кого Бог врятував від потопу за його віру та благочестя. Невже покарання Боже потопом не принесло нащадкам Ноя ніякої користі? Декому принесло. Завжди знайдуться праведники Землі. Але більшості – ні. Саме ця більшість і вирішила збудувати вежу до небес, щоб прославитися. «І сказали вони: Побудуємо собі місто та вежу заввишки до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лиці всієї землі» (Бут. 11:4).

Ось що це означає. Слова: «Побудуємо собі місто» — означає те, що хотіли вони все своє життя — і приватне, і громадське — влаштувати без Бога та благословення Божого. Слова: «Вежу висотою до небес» означає те, що хотіли зробити це наперекір Богу небесному, про Якого вони знали, але в силу Якого вірили менше, ніж у власну. Слова: «Зробимо собі ім’я» означає те, що хотіли прославитися серед людей, щоб люди дивувалися і поклонялися не Богу небесному, а їм, як богам. Слова: «Перш ніж розсіємося по обличчю всієї землі» — означає те, що хотіли влаштувати своє життя тільки за своєю волею і за своїми планами, незважаючи на волю Божу і Задум Його. Одним словом, все — на славу свою, і все — наперекір Богу.

Якщо хочете знати, як виглядали нащадки праведного Ноя, які так скоро стали самолюбними боговідступниками, поверніться зі Сходу на Захід та подивіться на сучасну Вавилонську вежу. Вона неподалік вас. Як у спонуканні до будівництва, так і в меті його — подібність до збігу зведення тієї, азіатської Вавилонської вежі та сучасної, європейської. Відпад від Бога – причина недуги і давніх, і сучасних будівельників. Заохочування і в тих, і в інших — особиста і національна слава, виклик Богові та всім, хто вірує в Бога. А мета – зробити себе богами і влаштувати все людське життя за людськими планами та розрахунками, без допомоги Творця неба та землі, і без дослідження волі та Задуму Його.

У сучасної Вавилонської вежі чотири стіни. Одна – наука, друга – промисловість, третя – політика, четверта – самолюбство.

Усі чотири не освячені і не благословенні. Усі — богопротивні. Усі — всупереч і всупереч Йому. Тому стіни ці чорні, як ніч, без місяця і зірок, ніби живуть у вежі темряви, яким темрява миліша за світло. З якого боку не зайдіть — усюди вас зустрічає ворожнеча та божевілля.

З боку науки чутні такі вигадки та байки про світ та про людину, такі лайки та сварки, що ви швидше поспішайте до іншої стіни.

Але якщо ви опинитеся перед стіною промисловості, і тут зустрінуть вас ті самі дурість і ворожнеча. Дурість — у надвиробництві нікому не потрібних речей і ворожнеча через роботу та винагороду за неї. Від почутого у вас заболить голова.

Коли прийдете до стіни політики — знову дурість та ворожнеча. У зловмисних хитрощах політиків, які намагаються висунути свою партію за рахунок інших і звеличити свій народ, пригнічуючи сусідній, кожен прагне власного воскресіння над чужою труною, до власного щастя на чужому горі. Про ворожнечу між політиками й говорити нема чого. Про неї свідчать сотні вагонів паперу, який щодня перекладається на газети, наповнені самохваленням, лицемірством та лайкою політиків.

Нарешті, якщо опинитеся біля четвертої стіни, самолюбства, знайдете все те саме — божевілля та ворожнечу. Бо самолюбство саме по собі і є найстрашнішим божевіллям і причиною нескінченних сварок між людьми і народами. Тут вас зустріне самолюбство всіх мастей — особисте, громадське, промислове та політичне, партійне та національне. Темрява без проблиску світла. Ворожнеча без кінця та краю. Тому і все життя в цій новій вавилонській вежі — життя без просвіту, без радості, без сенсу, без кохання. Неможливо втримати крик: «Утікайте з цієї, Богом залишеної, проклятої землі!».

Першу Вавилонську вежу будівельники не змогли добудувати. Не допустив це Господь. Змішав мови, і перестали розуміти одне одного. Тому вони кинули роботу і розсіялися по всьому світу. Так вирішив Господь. Так відбулася воля Божа, а не воля обмежених розумом і похмурих людей, нащадків праведного Ноя.

Невже не бачите, браття, що Господь змішав мови будівельників нової Вавилонської вежі? Ніхто нікого не розуміє. Кожен лише себе виправдовує, а іншого засуджує. Кожен повстав на Христа та на ближнього. Чи встоїть такий град? Чи може така вежа досягти небес?

Ніколи! І вежа звалиться! І град спорожніє! Божа воля вершиться, а не людська. І коли Бог попустить, піднімуться всі народи світу, прийдуть і зруйнують її вщент. І так само, як увесь світ сміється, і, читаючи про будівництво першої Вавилонської вежі, каже: «Мали приклад свого праотця Ноя праведного, але його шляхом не пішли!» — так само будуть сміятися майбутні покоління з народів, будівельників нашої Вавилонської вежі, і говорити: «Мали приклад Христа і праотців, Євангеліє і Церква, але відступили від них, повернулися до них спиною і пішли стопами будівельників першої Вавилонської вежі. І вразив їх Господь. І винищив». Богу слава і хвала на віки віків! Амінь.

святитель Миколай Сербський

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: Πατερικά

***

Війна – це швидка Божа розплата за довготривалі справи людські у мирний час. Ми шкодуємо і журимося, що такий відділ випадково потрапив у халепу і загинув. Але немає випадковості на війні. Або ж ми шкодуємо офіцера, який загинув від «шаленої» кулі, що залетіла до його намету. Немає і ніколи не було «шалених» куль. Кожна куля потрапляє туди, куди треба. На війні немає сліпих випадків.

***

Усі війни, з початку і до кінця історії, – біблійні війни, тобто всі вони залежать від живої, активної та всемогутньої волі Третього, Невидимого і Всевирішального; всі вони походять з гріховності або з обох сторін, або лише з однієї; всі вони діють за біблійним законом причинності і закінчуються так, як їм присудить Вічне, Непогрішне Правосуддя.

***

З упевненістю можна сказати, що переможе той бік, яким дає перемогу Божа воля. Зі Святого Одкровення Божого ясно, кому Бог дарує перемогу. Це зрозуміло і з прикладу всіх воєн історії людства, якщо їх розглядати у висвітленні Святого Одкровення. Коротше: воля Божа дарує перемогу тому, хто має найяснішу і найміцнішу віру в Бога і хто виконує Його закон. Боговідступницький і безбожний народ буде переможений, хоч би його було багато, як листя в лісі. Нечестивим та тім, хто відступив від Бога, вождям народу не допоможуть їхній розум, розрахунок, військо, культура, озброєння, дипломатія, красномовство, або щось інше матеріального характеру.

***

Військовий успіх грабіжників і ґвалтівників буває не внаслідок їхньої сили, а через гріховність народу, на який вони напали.

***

На війні солдат має бути чистий від гріха і духом прямий, повинен зі страхом стояти, як свічка перед Богом.

***

Народ, що відпав від Єдиного Живого Бога, стає, по суті, мертвим народом. Душа його, як тінь, коливається у світі, як дуб, що підсічений до самого кореня, але ще не зрубаний. Потрібні землетруси, потоп, мор чи війна, щоб здути цю тінь, зрубати підпиляне дерево, поховати мертвих. Бо відпасти від Єдиного Живого Бога означає воювати проти Нього і відкинути весь Його закон.

***

Жоден народ не може жити мирно, грішачи проти Божого закону. Гріх є збудником війни; і скільки б грішний народ не виявляв своє миролюбство, війна має його вразити.

***

Народ, якому війна приносить рабство, заслужив його своїм негідним життям у мирний час.

***

Найважливішими факторами визволення поневоленого народу є покаяння народу і милість Божа.

***

Не допомагає зброю там, де Бог не допомагає. А де допомагає Бог, там і в пастушій пращі може бути перемога.

***

Від якості нашого світу залежить, чи буде війна. Якщо у мирний час наше життя буде угодним Богові, то, звичайно, війни не буде. Але світ без Бога є колиска війни. У світі розмножуються і ростуть бацилі війни, а коли вони розмножаться і виростуть, то війна неминуча. Хочуть її чи ні – вона неминуча.

***

З того часу, як у Європі з’явилося богоборство, європейські народи воювали незрівнянно більше, ніж решта світу. Війна була бич Божий, щоб навчити нерозумних. Але нерозумні не схаменулися. Вони падають все глибше і глибше, летять у прірву… Ті, хто обраний Богом, щоб бути сіллю і світлом, втратили силу свою і померкли.

***

Причини майбутньої війни полягають у відступництві від Бога та ідолопоклонстві християнських народів та їхніх вождів. Ці причини тотожні з причинами воєн, від яких страждав і загинув Ізраїль, який колись був сіллю і світлом світу. Ці причини повинні бути швидко знищені покаянням і поверненням до Бога, бо інакше ціла низка майбутніх війн, безсумнівно, призведе до загибелі християнських народів, але не самого християнства.

***

Якщо жоден християнський народ не покається і не повернеться до Христа – центру своєї душі та життя, – то Бог віддасть перемогу народам азіатським, нехристиянським.

***

Перемога у майбутній війні обумовлена покаянням. Переможе той народ, який, покликаний на війну Божим Промислом, покається раніше за інших і, покликавши до Бога, виправить свої гріхи.

***

Що сталося б, якби покаялися всі християнські народи? Хто б тоді переміг? Тоді б перемогли всі, і така перемога була б блискучою, бо тоді не було б війни. О, яке було б щастя для людства, якби всі покаялися і все б перемогли! Але, хоч і немає нічого легшого і спасительного за покаяння, теперішні люди обрали найтяжчий і найзгубніший для них шлях.

***

У майбутній війні народ, що найбільше гордився перед Богом, буде і найбільш постраждалими.

***

За своїм беззаконням народи християнські стали набагато гіршими за нехристиянських, які міцно тримаються своїх «богів»-ідолів, тоді як серед християнських народів ведеться не лише пропаганда проти Господа, а й прямо відверта «облава» на Нього. Так само було й у євреїв перед їхньою загибеллю. Сусіди їхніх ідолопоклонників були вірні своїм ідолам, а євреї, відкинувши Бога, зневажали Його закон. Бог їх карав, але вони таки залишилися при своєму безбожності і продовжували бешкетувати. Тому й покликав пророк: Господи, Ти б’єш їх, а вони не відчувають болю; Ти руйнуєш їх, а вони не хочуть прийняти настанови; обличчя свої зробили міцніші за скелю, і не хочуть звернутися (Єв. 5:3).

***

Бог не людина, щоб не знати, і Він знає, що у біді людина звертається до Істини; тому Він і посилає лихо. У світі та достатку люди стають безбожними та егоїстичними; щоб їх протверезити, Бог посилає лихо. Звідси прислів’я: «Поки грім не вдарить, чоловік не перехреститься».

***

Божа любов незрівнянно більша за материнську любов і, звичайно, Господь допускає покарання тільки з турботливої любові до людини.

***

Той, хто воює сам із собою, може неухильно йти правильним шляхом до справжньої мети. Якщо ж людина не воює проти себе, то вона воює проти Бога та людей.

***

Ті, хто згрішить, будуть покарані війною не відразу, але після довгого, дуже довгого терпіння Божого і прощення. Коли Господь вичерпає всі інші навички, тоді тільки вдасться Його Свята Любов до останнього засобу – покарання Своїх дітей бичом війни. Передбачаючи війни, Христос заплакав (див. Лк. 19:41).

***

Передбачивши війни – аж до останніх часів, – Христос згадав також про причину їхню: Бо повстануть лже-христи та ілже-пророки і через множення беззаконня, у багатьох охолоне любов (Мт. 24:12, 24). Брехні-христи будуть вказувати людям помилкові цілі життя; ілже-пророки хибно передбачатимуть події; беззаконня і охолола любов поведуть людей хибними шляхами. Одні не знатимуть ні мети, ні шляхів життя. Інші, знаючи мету життя, за слабкістю характеру підуть хибним шляхом. Треті знатимуть і мету, і шлях життя, але свідомо і злісно відкинуть і те, й інше, як колись свідомо і зло відкинули їх єврейські старійшини, розіп’явши Христа. Все це спонукає Святу Любов, плачучи, допустити покарання Своїх дітей бичом війни.

***

Поки люди своїми думками, почуттями та справами воюють проти Бога – марні їхні мрії про мир. Всупереч бажанню людей війна повинна виникнути там, де посіяне її насіння… «А безбожним немає миру, говорить Господь» (Іс. 48:22).

***

Місія Європи в тому, щоб самій жити по-християнськи і допомагати своїм братам, язичницьким народам піднятися до Христа. Європа ж сама впала в ідолопоклонство. З цього розладу виникають всі інші, а за ними неминуче випливає війна.

***

Люди вже заслужили майбутню війну. Якби не було Божої милості і любові, війна давно б почалася. Воістину, якби не було Божої милосердної любові, меч – за гріхи християн – ніколи б не був опущений у ножні. Теперішній відносний мир, цей перепочинок, дано нам не за розум і культуру людей, а через Божу милість і любов; а також заради страху Божого та молитов благочестивих і добрих людей, що є в кожному народі Європи та Америки.

***

Від падіння в прірву до порятунку з неї та безпеки – один крок. Чи забажають люди відступити лише на один крок від жахливої прірви, над якою стоять? Бог чекає відповіді це питання; чекає, як батько, люблячий і дбайливий. Хоча б щодня давали Богові негативну відповідь – з милості та любові Своєї Бог чекає; чекає, чи не почує від якогось народу доброї відповіді, щоб відхилити катастрофу.

***

Блаженний правитель, який, пізнавши Істину, вчасно покличе свій народ до покаяння перед Богом Живим. Блаженний народ, який вчасно скине ярмо своїх гріхів проти Бога. Жодне зло не наблизиться до нього. Не будучи озброєним, він житиме у безпеці, бо Всемогутній Господь захистить його непереможною правицею Своєю. Хоч би в нього не було жодного меча – вороги його будуть безсилі перед ним і не перейдуть меж його землі; Господь Саваоф не допустить їх до цього. А якщо вороги і перейдуть його межі, то цим викопають собі могилу.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

І якщо Вона радує нас Своєю захистом, Своїми явиліннями, і раніше, і тепер, і завжди, повинні і ми, браття, Її радувати. Ми воістину можемо принести радість Пресвятої Богородиці. Ви питаєте, як?

Якщо ми віруємо в Сина Божого і Сина Діви Марії, ми радуємо Богородицю.

Якщо ми любимо Його так, як Вона любить нас, ми радуємо Богородицю.

Якщо ми виконуємо Його заповіді Христові, цим ми радуємо Ту, Яка народила Господа Христа.

Якщо ми каємося у своїх гріхах, Вона радіє з ангелами і всіма небесними силами Божими. Бо сказав Господь: «… на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, що не потребують покаяння» (Лк. 15:7).

Але якщо ми грішимо і не каємося, ми ображаємо Пречисту Матір Божу і ображаємо світлих Божих ангелів і всі праведні небеса. Що нам користі від святкування? Що нам користі від молитовних зібрань і духовного співу? Господь дивиться не на уста, а на серця, і коли Він прийде судити світ, буде судити не слова, а серця. Якщо нечистими будуть наші серця, відкине нас, а якщо знайде наші серця чистими, сповненими милості і любові, прийме нас в Своє вічне Царство. Тому сказав старозавітний мудрець: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23). Якщо загниє серцевина дерева, чи довго живе дерево? А людське серце гниє від гріха, і коли загниє, то людина перетворюється в тінь людини і тягнеться по землі, поки зовсім не зникне.

Та не буде такого з вами, брати мої, щоб не перетворитеся в тіні, але залишитеся людьми Божими, а якщо ви люди Божі, то й спадкоємці Царства Божого.

А про те, що праведники успадковують Царство Боже, свідчить нам Пресвята Богородиця Своїм явленням в славі і світлі, з Покровом Своїм, яким Вона покриває від зла всіх, хто вдається до Неї зі сльозами, молитвою і вірою. Вона з’явилася, і вона є, є не заради явища, а щоб відкрити духовні очі невіруючим, щоб вони дізналися про вічне життя і Царство небесне.

Щоб утішити скорботних – щоб знали вони, яка велика радість чекає їх в іншому житті.

Щоб підтримати малих і немічних – щоб з радістю йшли по земній шляху та увійшли в Царство.

Щоб підбадьорити тих, хто кається – щоб не спіткнулись вони на шляху покаяння, але вистояли і спаслися.

Щоб кожну краплю крові Сина Свого оплатити спасінням багатьох людських душ.

Щоб за кожну краплю крові Сина Свого захистити від смерті тисячі і тисячі людських душ, бо дорога, брати, Кров Сина Божого, пролита за людей. Горе тим, хто відкине цю дорогоцінну кров, вічні муки буде їм справедливою нагородою. Блаженні ви, хто шанує цю Кров і їй рятується добровільно і свідомо, нагородою вам буде вічне. Воістину дорогоцінна Кров Сина Діви Марії. Всі люди від початку до кінця світу, навіть якщо їх було стільки, скільки травинок на землі й піску в морі, можуть спасатися  цієї Кров’ю. Але на жаль, не всі спасуться, а тільки ті, хто хоче, а хто не хоче, буде відкинутий, бо знехтували ціну, якою куплені.

Ні ким не погордуйте, брати, немає на землі людини, за яку Син Пречистої Діви не віддав Свою дорогоцінну Кров. Якщо хтось сам відкине Кров, якою куплений, сам відповідатиме за свою погибель, але так нічого очікувати ніхто з вас причиною нічиєї смерті. А якщо ви нехтуєте людиною – зневажаєте Кров, пролиту Христом за її спасіння. Намагайтеся напоумити грішника і затвердити його в вірі, і, якщо зумієте, знайдете брата і співспадкоємця в Царстві Христовому. Праведника хвалите, грішника виправляйте, того, хто кається підбадьорюйте. Але так само, як брудна вода не може вичистити заплямоване полотно, так і грішник не може очистити іншого грішника, поки себе не очистить. Тому застерігає Господь – Зціли себе сам! Якщо хочете виправляти інших, виправтесь сами, а потім про інших ревнуйте. Це закон Христовий.

Так ви порадуєте Пресвяту Богоматір, Яка радує нас невпинно, і зберігає від напасті, і молиться за нас Богу, і цілує, як мати, чад своїх, і горить бажанням, щоб усі спасалися і увійшли в Царство Сина Її.

Богу нашому слава і хвала, а вам мир, і здоров’я, і радість, і благословення на віки віків. Амінь.

Святитель Миколай Сербський (Велимирович)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Перший вислів: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23:34). Цими словами Ісус виявив безмежне милосердя до Своїх катів, чия жорстокосердість не розтанула навіть тоді, коли Він перетерпів страшні муки на Хресті. Крім того, говорив зі скелі голгофського пагорба одну встановлену, але не усвідомлену істину, а саме: ті, які творять зло ніколи не розуміють, що роблять. Вбиваючи праведника, себе вбивають, а його прославляють. Переступаючи Закон Божий, вони не бачать жорна, що незримо спускається на них та розтрощить їх. Гнівлячи Бога, вони не бачать свого обличчя, яке поступово перетворюється у звірину морду. Охоплені люттю, вони ніколи не відають, що чинять.

Другий вислів: «Істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23:43). Ці слова звернені до розбійникові на хресті, що приніс покаяння. Дуже втішне слово для грішників, що каються хоча б в останню хвилину. Милість Божа безмежна. Господь виконує Свою місію навіть на Хресті. До останнього Свого подиху Він спасає всіх, хто має хоч найменшу волю до спасіння.

Третій вислів: «Жоно! Це – син Твій» (Ін. 19:26). Так сказав Господь Своєї Святої Матері, що стояла під Хрестом з «розп’ятою» душею. А апостолові Іоану Він сказав: «Це – Мати твоя» (Ін. 19:27). У цих словах Його синівська турбота, обов’язкова для будь-якого по відношенню до батьків. Бо Бог дав людям заповідь: «Шануй батька твого і матір твою» (Вих. 20:12), і Сам виконує її до останнього години.

Четвертий вислів: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мт. 27:46) Ці слова говорять не тільки про немощі людські, а й про прозорливості Господа. Бо людина страждає, але під болем людським прихована одна таємниця. Тільки ці слова змогли зруйнувати єресь, яка через кілька століть потрясла Церкву: вона помилково вчила, що на Хресті страждало Божество. А між тим вічний Син Божий для того і став людиною, щоб і тілом, і душею постраждати за людей і померти за них як людина. Бо, якщо у Христі постраждало Божество, – значить, Божество у Христі і померло. А це неможливо. Вдумайтеся якомога глибше в ці великі і страшні слова: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?»

П’ятий вислів: «Пити!» (Ін. 19:28). Його Кров вилилася. Від цього – спрага. Сонце з заходу било Йому в обличчя і, посилюючи Його страждання, страшно пекло. Природно, що Він жадав, але, Господи, чого воістину Ти жадав: води або любові? Жадав ти як людина або як Бог, або як і людина і Бог? Ось він, римський легіонер, що дав Тобі просочену оцтом губку. Крапля «милосердя», яку Ти отримав від людей за три години мук на Хресті! Цей римський воїн якимось чином дещо пом’якшує гріх Пілата, гріх Римської імперії по відношенню до Тебе, нехай навіть це був оцет. За те зруйнуєш Ти Римську імперію, але на її місці створиш нову.

Шостий вислів: «Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!» (Лк. 23:46). Це означає, що Син віддає дух Свій в руки Отця Свого. Щоб знали всі, що прийшов Він від Отця, а не по Своїй волі, як звинувачували Його юдеї. Але слова ці були сказані, щоб чули і знали буддисти, піфагорійці, окультисти і все філософи, які марнословлять з приводу переселення душ в інших людей, тварин, в рослини, зірки і мінерали. Відкиньте всі ці фантазії і подивіться, куди йде дух померлого праведника: «Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!».

Сьоме вислів: «Звершилось!» (Ін. 19:30). Це не означає, що життя закінчується. Ні! Це означає, що завершилася Його місія відкуплення і спасіння роду людського, що «звершилось» було освячене кров’ю і смертю, Божественним діянням одного істинного Месії людського. Завершилися страждання, але життя тільки починається. Закінчилася трагедія, але страшного не сталося. За цім слідує остання велична справа – перемога над смертю, воскресіння і слава.

Святитель Миколай (Велімірович)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».