Замість передмови

Автор даного есе задається питанням про природу списку (канону) авторитетних книг, що чинять на свідомість християн по всьому світу глибокий вплив. У чому його суть і яка його історія? Читачеві пропонується для роздумів кілька тез, які полягають в тому, що список книг Біблії складений завдяки екуменічному (вселенського, світовому) рішенню християнської громади. Він має свою цінність завдяки історичному зв’язку, який встановлений між її читачами і тими, хто був переконаний в своєму покликанні розповісти нам з перших рук (але і не «без купюр») історію про смерть і воскресіння Ісуса Христа. Це означає, що Дух Святий і сьогодні може породжувати серед християн, цінні історії, проповіді й оповідання, які можуть не в меншій мірі, як і Біблія, надихати віруючих, але вони ніколи не стануть частиною канону. І саме з тієї причини, що час, коли церква могла це зробити разом (тобто екуменічним чином), безповоротно минув, а їхні розповіді так чи інакше не претендують і не ставлять собі за мету передати історію про те, якою рання церква по-справжньому була.

Популярне уявлення про канон

Що мається на увазі під «каноном Біблії» або «каноном Святого Письма»? [1] Парадоксально чи ні, але для багатьох християн священні тексти в якомусь сенсі є скоріше склепінням неминущих і універсальних приписів та правил, ніж документами ранніх християнських громад. Часом навіть до непристойності: карним кодексом церкви, її офіційною конституцією. При цьому вони наголошують на важливість тлумачення, хоча при перегляді тлумачення швидше затуманюють те, що біблійні автори насправді говорять.

Наприклад, віруючий намагається з’ясувати, як він повинен ставитися до вибору нареченого або нареченої, до особистого здоров’я, до ближнього, а також до держави. Якщо в разі створення сім’ї або, скажімо, при формуванні погляду на приватне читач «священних текстів» може мати певних консенсус і з іншими читачами-християнами (щонайменше всі християни впевнені, що Ісус є Спасителем своїх прихильників), то в відношенні до держави, культури, формам служіння і ролі християнина в суспільстві у нас, швидше за все, какофонія думок. Чому так? Чому християни не можуть домовитися, маючи під рукою саме «Слово Боже», виникає потік словесних дискусій.

Проблема радше в тому, що християни і в першому столітті самі не завжди могли домовитися щодо низки питань [2]. Коли російськомовні читачі познайомилися з роботами про Новий Заповіт Джеймса Данна, вони вперше дізналися про таке поняття, як «канон в каноні». Дійсно, в новозавітний період те, що могло влаштувати Павла, не зовсім могло влаштувати партію Якова. Те, як Павло з Тарсу дивився на закон, могло не влаштувати тих, хто відносив себе до єрусалимської церкви. На перевірку виходить, що, хоча Біблія і є колекцією 66 книг, вони зовсім не обов’язково представляють у всіх випадках єдину богословську картину світу. Це стосується і Нового Завіту, а дискусія про вчительське служіння жінок серед учнів Павла – тому яскравий приклад. Ймовірно, нам не вистачає уяви, щоб уявити той чи інший богословський диспут серед авторів Нового Завіту. І тому немає нічого дивного, що розмова про склад книг в Новому Завіті була знову розпочата в XVI столітті, коли Мартін Лютер поставив під сумнів канонічність книги Якова і, наприклад, Одкровення Іоана.

Справа в тому, що автори «священних текстів» не ставили собі за мету створювати «Біблію» [3]. Тут, як ви помітили, автор навмисно бере такі слова як «Біблія» або «Святе Письмо» в лапки. Те, що ці книги є «священними текстами» – стало очевидним тільки нам в період, коли суперечки навколо канону, по суті, закриті [4]. Але це абсолютно не стосується того часу, коли існував апостол Павло чи євангеліст Матвій. Що ж зробило їх роботи- тексти  «священним писанням»? А ось тут відповідь очевидна: ми, тобто читачі, іншими словами, громада вірних, народ Божий  надав Писанням певний статус в силу авторитету і впливу, відповідно тому, як самі Писання вплинули на покоління читачів [5].

Часто біблеїсти посилаються на те, що Біблія має внутрішні свідоцтва своєї актуальності і корисності. Але це дуже не критичне судження. Немає сенсу сперечатися про те, чи оцінював Павло високо свої власні богословські роботи. В цьому немає нічого дивного. Апостол боровся з юдейством за місце під сонцем. Чому він повинен був бути менш категоричним? І в чому саме відрізняється Павло від інших авторів? Звичайно, апостол хотів би, щоб його листи читали в багатьох церквах. Будь його воля, він бажав би, щоб його листи читали і в Єрусалимі. Але про таке він міг тільки мріяти. У той же самий час, будь-який теолог хотів би, щоб його книги виходили мільйонними тиражами. Павло був таким автором. Отже, не варто думати, що якщо Павло цінував свої роботи у вищій мірі, сучасний богослов  оцінював би свої роботи менш.

Однак я не відповів на питання: що зробило Новий Завіт «Новим Заповітом»? Відповідь, хоча і неповна, але пролунала: самі читачі [6]. Ці читачі (церква) зберігали тексти Матвія, Іоана або Павла з кількох причин. Викладемо деякі з них: (1) У церкві було не так багато письменних людей, які могли б виробити в першому і в другому століттях літературу, яка свідчила про справи у вірі минулих поколінь християн. Їх письмові роботи представляли вищу цінність. Але не у всіх випадках. Отже, (2) їхні праці, у тій чи іншій мірі, акуратно свідчили про перше покоління християн, тобто про покоління очевидців життя Ісуса і апостолів. (3) В кінці кінців, настав час, коли потрібно було розрізняти високоякісні історико-богословські праці від низькоякісних рукописів, що дуже швидко множилися. (4) Список книг (канон) утворився в тому вигляді, в якому він є сьогодні, завдяки екуменічному, тобто вселенського консенсусу, який був досягнутий до IV-V століть [7].

Так чи інакше, церква в своєму екуменічному форматі (тоді ще не було поділів) почала поступово домовлятися [8] щодо певного числа (27) книг, які так чи інакше акуратно свідчили про історію, віру і справах ранньої церкви. Це, власне, і є наше визначення канону і самого Нового Завіту. В якомусь сенсі, це також справедливо для Ізраїлю і його священних книг – вони свідчать про справи Яхве, а також про вірування і життя Його народу Ізраїля.

Згодом до цього списку стали ставитися з деяким пієтетом, і він отримав урочисті епітети: «Письма», «Писання», «Біблія» і, звичайно, «Слово Боже». Цю книгу (насправді «Книги») стали обожнювати, почитати і навіть – що гріха таїти – кадити, цілувати під час богослужінь. Православний ви або баптист, ви, тим не менш, непомітно для себе хоча б раз і в тому «кадінні» брали участь … Однак вся іронія полягає в тому, що навіть слово «Біблія» – це зовсім не одна книга (тобто як «Бібліон»); «Біблія» – це (грец. «Книги») тому, що складається з багатьох-багатьох книг! У нашому західному каноні їх 66 (39 книг Старого Завіту плюс 27 Нового).

Так, свідоцтво авторів «Письма» багато в чому однаково. Але є і маса відмінностей. Підривають ці розбіжності релігійну віру людини? Ні звичайно. А ось наші догмати і упередження – скоріше так. І тут ми повернемося до початку: про що говорить «Біблія»? Як вже було сказано, такі питання, як створення сім’ї або ставлення до спасіння «Біблією» висвітлюються досить послідовно, відображаючи внутрішню єдність. Але, ось, що стосується свідоцтва «Біблії» про опис життя Ісуса або апостолів, про державу або культурні питання, про позицію християнина, про предмети, що актуальні для секуляризованого суспільства, – «Біблія» або (1) мовчить, (2) дає узагальнені рекомендації або ж (3) пропонує кілька нарисів, тобто оповідань.

Ось, що стосується Луки і Павла. Лука постійно ідеалізує історію церкви. В її історії Павло стає другою копією Ісуса. Апостол до того хороший, що проявляє всяку субординацію єрусалимським старійшинам, хоча, судячи з листування з галатійськими християнами, він наслав би цілу чуму на весь цей Єрусалим з його лже-апостолами (див. Листування Павла з галатами). Чому ж Лука так ідеалізує Павла? Та тому, що він любить церкву і її історію. Так роблять історики всіх деномінацій. Почитайте, наприклад, І.С. Проханова. У своєму творі «В котли Росії» він постійно ідеалізує своє служіння. Так він подає інформацію, бо  хоче підбадьорити своїх читачів в СРСР. Однак, згідно його листів, його образ виглядав набагато скромніше.

Чи означає це, що Діяння Павла в меншій мірі вчать нас про «достовірну історію ранньої церкви»? Тут палиця з двома кінцями. У Одному Діянні вчать точно: Лука – це людина. Такий же, як і ми всі разом узяті. Це нас по-справжньому втішає. Але це також нас вчить. Коли ми читаємо, як за життя апостолів – і Павла, в тому числі, – Євангеліє урочисто проходить шлях від Єрусалиму через Самарію прямо в Рим, ми бачимо і розуміємо те, як насправді має виростати Проповідь. Це те, як ретроспективно бачив розповсюдження християнства Лука. Але також Павло та Яків. І це те, як Благовістя повинні ми сьогодні побачити самі.

Іншими словами, автори «біблійних текстів» – це ті оповідачі, які пишуть в контексті прийнятих в їх час «конвенцій» [9]. Вони будуть гаряче і впевнено доводити, що центральною звісткою їх робіт є достовірність воскресіння Божого Сина. Але те, як вони на це воскресіння дивляться, а також те, як церква про цю подію розповідала в наступні сімдесят або сто років, тут автори могли б розійтися, тобто могли не домовитися з приводу літературних засобів для опису цього предмета розмови. Ось це і є другорядним. Вважаємо, що така приказка, як «казка – лож, та в ній натяк» тільки половинчасто пояснює сенс біблійного тексту. Біблійна оповідь не є казкою, але історією, в якій є елементи авторської творчості. Урок же доброму молодцю полягає не стільки у видумці, скільки в моральному задумі автора, який, нехай і прикрашений, може стати засобом для приготування ще однієї каструлі каші, як якщо б з використаних продуктів, можна було б зробити ще один суповий набір. Це схоже на матір, яка пояснює своєму цікавому синові, що в дійсності вона знайшла його якимось прекрасним днем в капусті. Брехня це? Це як подивитися. У науковому і юридичному сенсі – брехня. Але в «міфологічному» – ні. Але хто сьогодні мислить науково? Рідко і не завжди. А «Біблія» була написана саме з такої нагоди і для таких людей, хто за рідкісним випадком і, скоріше, по «святам» може думати і судити науково. Але це справедливо у випадках міфу і саги. Це зовсім не означає, що ці творчі прийоми абсолютно затьмарили історичні деталі і дані. Швидше, послужили декорацією.

Однак, повернемося знову до канону. Багато хто вже звик до такого теоретичного положення, що Біблія (тут «Біблії»), а саме, Новий Завіт, стала існувати в тому вигляді, в якому вона є сьогодні, досить рано. Таким чином, єрессю сміливо і самовіддано оголошується те, що не резонує з богослов’ям 27 книг грецького Нового Завіту. Однак, сьогодні християнину дуже важко собі уявити, що новозавітна церква перші чотири сотні років прекрасно існувала без всього «комплекту» книг. Кожна церква мала свої списки книг, своїх вчителів і своє вчення (тому приклад сирійська громада Дидахе). Хотілося б нагадати читачеві, що канон стали визнавати в тому вигляді, в якому він є сьогодні, лише до кінця четвертого століття (класичний випадок – це пасхальний лист Афанасія Олександрійського 367 року) [10]. Найцікавіше (якщо не інтригуюче) полягає в тому, що жоден Вселенський собор не піднімав питання канону (винятком є VI Собор в 681 році, де розбиралося питання послань Климента, однак, до цього часу питання канону вже давно було вирішено, а п’ятий-шостий Собор по суті був доповненням до шостого Вселенського постфактум).

Питання канону намагалися вирішити на таких синодах, як: гіппонський (393 м), карфагенський (397-419 рр.), І потім він був прийнятий другим правилом вищезгаданого п’ятого-шостого Трульського Собору (691-692 рр.). І, навіть після прийняття цими африканськими синодами списку з 27 книг, ще довго на сході: у Сирії, Ефіопії та інших місцях не користувалися авторитетом певні документи. На ранньому етапі Церкви не приймалися деякі соборні послання (наприклад, 2 Петра і 2-3 Іоана). Довгий час не приймалася книга Одкровення: Лаодикійський помісний собор (364 р) відкинув цей твір. До того ж, книга Апокаліпсис досі не читається під час літургійний читань в Східній церкві. [11].

На це можна відповісти, що церква канон все ж прийняла. Ми користуємося ним і понині. Однак іронія полягає в тому, що для християн-протестантів остаточним авторитетом в цьому випадку є отці церкви: адже саме ці стародавні самостійні письменники і єпископи, по-перше, цей список книг прийняли, і, по-друге, що парадоксально, демонструють певну какофонію думок з огляду на цей складний феномен.

Климент Олександрійський вважає послання Климента Римського канонічними. Так що тут Климент, апостол Юда (1:9:14) вважає, що книга Еноха і Успіння Мойсея – такі ж «канонічні книги» (якщо їм взагалі було знайоме поняття «канонічний») разом з іншими старозавітними книгами [12]. Ймовірно, саме тому в каноні ефіопської церкви книга Еноха знаходиться в списках книг Старого Завіту. У той же самий час вірменська і сирійська церкви включили до свого списку Третє послання до Коринтян. Багато кодексів мають різні списки. Деякі мають в кінці, без всяких обмежень, послання Климента, а інші – послання Варнави і Пастиря Ерми. Тому, якщо ми вважаємо, що церква все таки розібралася з цим питанням, хочеться зауважити, що не вся церква і не в один і той же час [13].

Авторське визначення канону

Зважаючи на це ми можемо, тим не менш, сформулювати деякий рішення, правда, спираючись при цьому на деякі упередження. Посмію запропонувати своє розуміння канону.

Відомо, що канон – це список (точніше, «правило», хоча це саме затверджений список авторитетної літератури). Більшість християн, отже, переконані, що тільки книги Нового Заповіту на відміну від книг, що не потрапили в канонічний список, є богонатхненними. І в такому випадку Богом визначений авторитет тієї чи іншої книги в якості критерію. Так ось, з цим дуже важко погодитися. Можна стверджувати, що в дійсності багато книги, що не потрапили в Новий Завіт, є богонатхненними. Однак древні вірили, що всі письменники, а саме, поети і оракули – є тими, хто натхнений Богом або богами, тобто в хорошому сенсі слова «одержимими». Так, Сократ казав, що його супроводжує «демон», іншими словами – муза. Продовжу далі. Богонатхненними творами вважалися і Дидахе, і Мудрість Сирахова, і Молитва царя Манасії. Ними, отже, можуть бути роботи Честертона, Льюїса, Янсі і багато інших. Християни, уявіть собі, зачитуються ними, купують ці книги. Вони надихають вірних не менше, ніж книги Нового Заповіту. Якщо поміркувати про богонатхнення, взявши за критерій емоційний та інтелектуальний ефект, то багато проповідей, згідно таким критеріям, будуть не менш ефектні, ніж читання псалмів під час ранішньої. Однак можна справедливо поставити запитання: чому тоді книги середньовічних або сучасних авторів не приймаються в канон. Відповідь проста і очевидна: навіть, взявши до уваги геніальність богословських творів, їх не можна прийняти в канон Нового Завіту, бо неможливо сьогодні досягти екуменічного, тобто вселенського консенсусу і домовленостей серед віруючих і церков в рішенні цього питання. Якщо рання церква важко, але навіть і не повністю, погодилася щодо канонічності 27 книг, то немає ніякої впевненості, що вона домовиться про нові книги, бо церква сьогодні розділена.

Іншими словами – і це центральна ідея даної статті – творча богословська робота триває і після фіксації канону. Фактично, відмінність між інспірацією (натхнення авторів на написання Біблії) і ілюмінацією (натхнення читачів на розуміння Біблії) – штучний поділ. Сучасні проповідники, пастори й богослови не в меншій мірі здатні надихати і перетворювати життя мільйонів людей через свої проповіді і книги, як і автори Біблії. Але все ж між ними (давними і сучасні богословами) є технічна різниця. Про це буде написано нижче.

У іншому випадку, за критерій прийняття тієї чи іншої книги Нового Заповіту приймається безпомилковість автора як бездоганного доповідача, що описує основні події, скажімо, з життя Ісуса. Однак синоптична проблема вибиває цей критерій у нас з під ніг, бо євангелісти, які залишили після себе чотири життєпису, не є істориками в сучасному розумінні цього слова. Та й самі вони використовували різні джерела, внаслідок чого сучасному біблеїсту дуже складно повірити, що євангелісти були унікальними свідками життя Христа і апостолів.

Перший і другий пункт міцно взаємопов’язані. До того ж 2 Тимофія 3:16 радше підтверджує наші основні тези, бо в цьому уривку автор не говорить про непогрішимість. Його погляд на богонатхненність швидше прагматичні. Писання згідно з ним: (1) дають мудрість на спасіння, (2) корисні в справі навчання, (3) викривають, (4) виправляють, (5) наставляють в праведності, (6) доводять до досконалості (7) і роблять готовим до добрих справ.

Але ж і сучасні твори пасторів і богословів прагнуть саме до цього. Відповідно, Павло намагається тут зробити акцент не на безпомилковість, а на користь. Він говорить про неї, так як би богонатхнення само по собі не класифікується і не перевіряється. Воно скоріше є якісним поняттям, в якомусь сенсі – самоцінним. Ніхто, як і було згадано, не виключає, що ці кваліфікації Письма властиві для багатьох християнських літературних класиків давнини і сучасності! Але вони: (1) екуменічне не визнані й (2) не пропонують історичної цінності, тобто не встановлюють наступності з древньою церквою [14]. Останнє важливо, бо спадкоємність гарантує зв’язок як ідентичність.

Ці два пункти засновують фундаментальна відмінність між древніми авторами Біблії і сучасною богословською думкою.

Подібні спостереження можна розширити і забезпечити великими прикладами і аргументами. Але тут необхідно нагадати наступне: створення канону було довгим процесом. Його необхідність і важливість були підказані зовнішніми причинами (гностики і єретики), а не внутрішніми (всі прекрасно жили зі своїми власними книгами). Іншими словами, церква на екуменічному рівні спробувала домовитися (і в деяких випадках неуспішно), які книги, з огляду на нашу церковну різноманітність, ми разом будемо читати, і тільки потім – які ні. Встигнувши створити канон визнаних книг в межах перших чотирьох-п’яти століть, церква як би домовилася між собою: «більше ми туди нічого загальновизнаного не додаємо». З того часу всі громади пішли своїм шляхом, обзаводячись і далі своїми власними творами як прапорами і відзнаками відмінностей. Після остаточної фіксації відмінностей між Східною і Західною церквами, тим більше після Великого Поділу, говорити про список обов’язкової та загальновизнаної літератури вже не мало ніякого сенсу. І це було навіть неможливим заходом. Однак, вже існуючий і зафіксований список міг, так чи інакше, гарантувати історичний зв’язок і спорідненість між двома церквами. Протестанти, чия поява була зв’язана з потребою історичного часу, цей зв’язок ще більш виявили і зміцнили. Він гарантує їм зв’язок з новозавітною церквою, а також так чи інакше – з сучасними їм Східною і Західною. Сьогодні актуальність їх претензії на зв’язок з історичною древньою церквою абсолютно не втрачена.

Іншими словами, церква більше нічого не додає до канону, в більшій мірі не тому, що твори та богослов’я, народжені пізніше в її лоні, не є богонатхненними, а скоріше тому, що помісним церквам сьогодні б довелося нелегко в спробі домовитися про те, що є загальним і приватним, екуменічне корисним чи ні.

Проте, список новозавітних книг як і раніше є унікальним феноменом. Цей список представляє, перш за все, історичну цінність: його книги свідчать про віру, практики і справи ранньої церкви. Сьогодні сучасна церква прагне лише відкалібрувати своє бачення життя під бачення життя ранніх християн. І коли вона це робить, то закликає до дії сили і вплив Святого Духа. Не в меншій мірі той же самий Дух діє і через сучасних авторів і проповідників. Однак ніякі сучасні твори – навіть якщо вони за своєю глибиною мудрості і проникливістю перевершують послання Юди – не можуть дати того, що пропонують книги Біблії. Вони представляють нам погляд на життя Ізраїлю і перших християнських громад.

Примітки

[1] Численні введення в Новий Завіт найчастіше постулюють проблематику канону, ніж намагаються дати богословське висвітлення питання бібліологіі і природи Писання. Найчастіше це відбувається в силу браку місця і тематичних обмежень. Див. Наприклад, Eduard Lohse, Entstehung des Neuen Testaments, ThW 4, 2te Aufl. (Stuttgart: Kohlhammer, 1975), 12-17; Philipp Vielhauer, Geschichte der urchristlichen Literatur: Einleitung in das Neue Testament, die Apokryphen und die Apostolischen Väter (Berlin-New York: Walter de Gruyter, 1978), 774-786; Dennis C. Duling and Norman Perrin, The New Testament: Proclamation and Parenesis, Myth and History, 3d ed. (Belmont: Wadsworth Publishing, 1993), 130-139; Bart D. Ehrman, The New Testament: A Historical Introduction to the Early Christian Writings, 3d ed. (Oxford: Oxford University Press, 2004), 1-15; Carl R. Holladay, A Critical Introduction to the New Testament: Interpreting the Message and Meaning of Jesus Christ, (Nashville: Abingdon Press, 2005), 26-38; Udo Schnelle, Einleitung in das Neue Testament, 5te Aufl. (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2005), 18-26; Martin Ebner and Stefan Schreiber (eds.), Einleitung in das Neue Testament (Stuttgart: Kohlhammer, 2008), 9-52.

[2] Див. Роботу Ernst Käsemann, “Begründet der neutestamentliche Kanon die Einheit der Kirche?” In Exegetische Versuche und Besinnungen. Auswahl (Göttingen: Wandenhoeck & Ruprecht, 1986), 84-93. Кеземан серед іншого вважає, що наявність чотирьох Євангелій замість одного, вже говорить про існуючі – нехай незначні – розбіжності в поглядах на христологію в першому і другому століттях. Продовжуючи думку Кеземана, хочеться відзначити, що Євангеліє, судячи з усього   народжувалися не тільки завдяки творчій діяльності окремих авторів, але також завдяки богословському порядку громад, яким вони призначалися. Тому в преамбулі ми заявили, що тексти нам дісталися не без купюр. Отже (ст. 91), християнський канон стверджує скоріше не єднання церкви (див. Назва «Чи Стверджує новозавітний канон єдність церкви?), Бо його на самому початку і не було, а були різні християнські спрямованості, тобто вже наявна конфесійність.

[3] У зв’язку з цим, серед інших питань канону, консервативні біблеїсти роздумують над такою ситуацією: якби ми знайшли черговий лист Павла, включили б ми його в канон? Багато хто вважає, що ні. Канон закритий. Ми ж вважаємо – чом би й ні? Але, на жаль, християни в цьому питанні вже не зможуть домовитися. Див. нижче.

4] В принципі, в Біблії взагалі не піднімається питання конкретного списку книг, тобто канону per se. Павло жодного разу не перерахував «християнського списку» для читання. Зауважимо, що Ісус дав заповідь: «Люби Господа всім серцем, розумом і душею і ближнього як самого себе», але не «полюби Біблію». Така постановка питання євангельському християнину в принципі не знайома.

[5] Яскравий тому приклад Ігнатій Антіохійський. Читання послань Павла справило на нього таке враження, що він цитує його по пам’яті, як якщо б це читання відбувалося на щоденній основі. Він також цитує Євангеліє від Іоана, але жодного разу не супроводжує свої непрямі цитати фразою «як написано» або «як каже Писання». Він цитує Старий Завіт три рази і всі три рази супроводжує цитати словами «як написано».

[6] Брюс Мецгер вважає, що досліджувати процес канонізації текстів Нового Завіту дуже важко. Б.М. Мецгер, Канон Нового Завіту: Виникнення, розвиток, значення.

[7] Саме тому ми не зможемо нічого більш додати до канону, знайди ми ще п’ять листів Павла або Іоана, бо «Канон закритий». Ще раз: християни у всесвітньому масштабі не зможуть «домовитися». У нас немає відповідного органу (собору, синоду, «священної конгрегації» та ін.), Який міг би це рішення узаконити. Інакше думає Стівен Форвінде, який переконаний, що створення канону і його закриття – це Богом ініційований процес. Steven Voorwinde, «The Formation of the New Testament Canon», SV 60 (1995), 12.

[8] Климент Римський в своєму посланні до Коринтянам, наприклад, називає Священним Писанням саме Старий Завіт, тоді як про вчення Ісуса або Павла він відгукується в таких висловлюваннях: «згадайте слова Господа Ісуса» і «навчайтеся посланнями Павла». З усією очевидністю можна сказати, що рання церква в особі Климента ще не вважає вчення Павла частиною Писання. Так, до його часу християнська громада вже мала  бібліотеку, де були в певній кількості листи Павла, проте між Старим Заповітом і його посланнями ще відчувається різниця.

[9] Див. словник іншомовних слів: Convention – «прийняте правило; звичай; традиція; правила поведінки, умовність, практика» або ось так: «модель поведінки, що включає в себе дії, які сформували звичку; здійснюються членами соціальної спільності в певній ситуації і збігаються з очікуваннями всіх інших членів соціуму».

[10] Автор цієї статті розділяє «крамольну думку», що саме Афанасій сприяв канонізації (тобто по суті сакралізації ») 27 книг. Як основний борець никейської христології, Афанасій безумовно своїм авторитетом надав безперечний вплив на уми наступних поколінь. Коли синод в Римі (382 р) приймав рішення з приводу 27 книг, він не міг це зробити без оглядки на знамените пасхальне звернення олександрійського єпископа. Синоди в Гіппо і Карфагені по суті ратифікували рішення римської церкви, яка, як ми сказали, могла перебувати під впливом Афанасія. Далі розкрутка ланцюжка «впливів» була лавиноподібна. Винятком цього впливу були церкви в Ефіопії і Сирії.

[11] У зв’язку з цим Мецгер розумно задає питання: чи можна вважати канон Нового Завіту остаточно сформованим і чи має сенс шукати канон всередині канону (Мецгер, Канон)?

[12] Автор книги «Дідахе» також цитує невідомий апокриф (1: 6, «Але і про це також сказано: нехай милостиня твоя запітніє в руках твоїх, поки ти не дізнаєшся, кому дати»), що повідомляє нам важливу ідею: десь в транзитний період якась ізольована сирійська громада поряд з Євангелієм від Матвія (або іншим усним джерелом, який був використаний євангелістом Матфеєм) цитує не тільки апокрифічні роботи (але не для тієї церкви в конкретний період часу), але вважає, що сама здатна створювати керівництва для громадського життя (що помітно по рекомендаціям автора призначати єпископів і дияконів). При цьому явно, що вона не вдається до авторитету Павла. Іншими словами, там є група вчителів, яка створює якийсь документ-керівництво для внутрішнього використання, хоча і називають його «Вченням 12 апостолів». В цьому і полягає якась її ізольованість.

[13] Проблема прийняття канону також нагадує проблематику прийняття рішення Вселенських соборів, на що автор намагався звернути увагу російськомовних читачів в своїй статті про авторитет в православ’ї: В.Шлёнкин. «К вопросу авторитета в восточной православной традиции. Протестантский взгляд». Богословские размышления (9) 2008.

14] Тут, мабуть, можна погодитися, що не всі книги Нового Заповіту пропонують історичну цінність в сенсі опису саме життя Ісуса і перших громад. Наприклад, Послання до Євреїв є виключно христологічний трактат, а замальовки автора про життя ранньої церкви мінімальні. З іншого боку, ця книга відкриває завісу на те, як автори ранньої церкви намагалися осмислити феномен і подію Ісуса.

Віктор Шленкін, Докторант теології (Університет Цюріха). Пастор вільної євангельської церкви (Німеччина).

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Пісня 1

Ірмос: Воду пройшов як сушу, / і єгипетського зла уникнув, / ізраїльтянин заспівав: / Визволителю і Богу нашому співаймо.

Мойсей колись, хресним знаком води розділів, / пройшов з ізраїльтянами скрізь Чорне море і землі обітованої досягнув, / ти ж, преподобномученику, ношенням хреста плоть свою умертвив, / місця обітованого досягнув єси, у якому правда живе.

Визволителю і Богу нашому співаєш тепер пісню переможну, / будучи просвітленим благодаттю Божественного і світлом зяючого Спасителя, / затьмарену душу мою молитвами твоїми, святий Афанасій, освіти, / та співаймо Богу моєму славу.

Як священика, і як сповідника, і як страждальця за віру Христову прикрашеного, / шануючи пам’ять твою, преславний, співаємо Господу: / Славно прославився в святих Своїх.

Богородичний: Від видимих і невидимих ворогів визволи мене Богородиця, що народила Владику всіх, / і зупини бурю страстей моїх, та співаю Богу моєму: / Славно прославився.

Пісня 3

Ірмос: Небесного кола / Верхотворця, Господи, / і Церкві Засновник, / Ти мене затверди в любові Твоій, / межа бажань, вірних ствердження, / Єдиний Людинолюбця.

В Божественної любові благодаттю Духа Святого затверджений, / набожно пожив єси, пасучи словесне стадо твоє на полях життєдайних / і в Небесну огороджу багатьох ввів єси.

На камінь віри ноги вірних твоїх поставив, / похитнув єси підмурок відступників / і спасав єси людей Твоїх від рабства ворожого.

Твердинею віри себе прикрашаючи, / краю бажань досягнув єси / і до Церкви Засновнику приємним з’явився єси.

Богородичний: Дивуються всі народи, як Небесного кола Верхотворця, / у творіннях невмістимий, у лоно Твоє втілений вселився, Всечиста, / для спасіння нас, що правдиво оспівують Тебе.

Сідальний, глас 6:

Муки мужньо перетерпів, до вічного життя себе готуючи, / навчив єси нас терпінням спасати души наші. / Тому сьогодні Церква Христова, святкуючи світлу пам’ять твою, світло радується.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амін.

Богородичний: Прикрашена Божественною славою, / вище Херувимів і Серафімів єси, Всечиста, / тому Тебе по гідності всі народи ублажають.

Пісня 4

Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, / Ти і сила моя, / Ти мій Бог, Ти моя радість, / не покинув надра Отця / і нашу малість навідав. / Тому з пророком Авакумом співаю Тобі: / Слава силі Твоєї, Людинолюбця.

Веселися, праведник, в Господі, / що перемогу тобі над безплотними дарував. / Через те з відвагою співаємо: / Ти моя кріпость, Господи, / Ти і сила моя, / не покинь милосердям Твоїм, Щедрий, тих, що припадають до Тебе.

Служив ти славно Владиці, / прийняв єси від Нього за подвиги твої дар хвороби тілесні виліковувати / і болісні страсті лікувати тим, хто співає Христу Богу: / Слава силі Твоєї, Людинолюбця.

Ревнителем Господнім з дитинства був єси, бо зброю хресну на плечі взяв, / непохитно крокував єси по землі, шлях спасіння собі готуючи. / Через це молитвеником світу з’явився пресвітлий, співаючи Йому пісню переможну.

Богородичний: Оспівуємо Тебе, Владичиця, що Радість всьому світу народила, / Його, як Добра, моли, Всечиста, пробачить беззаконня тих, хто гідно Йому співає: / Слава силі Твоєї, Людинолюбця.

Пісня 5

Ірмос: Від ранку просимо Тебе: / Господи, спаси нас, / бо Ти є Бог наш, / крім Тебе іншого не знаємо.

Не давав єси очам своїм сну і тілу спочину, від ранку взиваючи: / Господи, навідай щедротами Твоїми Церву Твою, / що поставив чесною Кров’ю Твоєю.

Словами твоїми, мудрий, ти неправдивих викривав, / союзом віри зв’язав єси вручене тобі стадо словесне / і нині охороняєш нас від вітру вченій згубних, навчаючи співати Господу:/ Спаси нас, бо Ти є Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо.

Блаженно життя твоє на землі і смерть безсмертна, / через це багаття нетління отримав єси, отче преподобний, / і просвіщаєш тих, що припадають до тебе, чудесами.

Богородичний: Як Живи Чертог, що прийняв Царя царюючих, / і як Престол Владики, Марію пречисту в піснях прославимо.

Пісня 6

Ірмос: Молитву возведу до Господа / і Йому розповім про печалі мої, / як злом душа моя наповнилася / і життя до пекла наближається, / і молюся як Йона: / Від тління, Боже, підніми мене.

Печалі великою вагою лежать на мне, бо попалив жорстка гріхами душу свою і одяг нетління розірвав, / ти ж, святи, настав мене, як вмолити Господа, / щоб очистив мене від страстей моїх.

Укріплений був розумом Божественним, / викривав єси як безумних тих, хто відкидав істину віру Христову. / Через це Небесні двері тобі відчинилися, блаженний, / оспівуючи Христа на віки віків.

Солодкістю Небесною і пресвітлою радістю наповнений єси, / стоячи перед Трійцею Святою, Духом очищений. / До нас, що живуть у темряві та тіні смертної, молитвами своїми не дай пеклу наблизитися.

Богородичний: Мати Оспівана, що всьому світу Спасіння від клятви закону народила, / нині наші молитви приймаючи, молися, щоб спастися всім нам.

Кондак, глас 4:

Чернечого життя окрасо і красою мучеників / явив ти себе життям своїм, Афанасію, / і, як сонце пресвітле, православним людям засяяв. / Тим-то Христос збагатив тебе даром чудес, / щоб ми, шануючи пресвітлу пам’ять твою, взивали до тебе: / охороняй стадо твоє молитвами твоїми, / отче преподобний.

Ікос: Як хвилями вод морських, штурмується Церква Православна / хибними вченнями та підступними нападами ворогів її. / Але віруємо і непохитну надію маємо, разом з тобою, преподобномученику, / що брама пекельна не переможе її, і молимо тебе: / Вимоли в Господа велику милість, / щоб подав нам у дні випробувань наших кріпость духу і тверде стояння в істині Православ’я, / та не виявиться хтось з братів наших сином погибелі.

Пісня 7

Ікос: З Юдеї прийшовши, юнаки / в Вавилоні колись / вірою Трійковою полум’я печі перемогли співаючи: / Боже отців наших, благословен єси.

Мучення терплячи, земним огнем обпалений, / душу твою огнем небесним оросив єси, / як три юнка, посеред полум’я співаючи: / Боже отців наших, благословен єси.

Як росою живоносною, смиренням твоїм і безстрастям, / піч ярості беззаконних мучителів твоїх згасив єси, преподобномученику: / Бо дивилися, бачачи тебе, що молиться за ворогів твоїх у часі катування.

Мужністю мученика тіло своє перепоясав / і життям подвижника, як ризою світлою, себе прикрасив, / перейшов єси до трапези Господньої, як обраний, співаючи: / Боже отців наших, благословен єси.

Богородичний: Як палаючий, але не згорає терновий кущ, в якому Бог явився Мойсею, / так і Ти, Діва перебувала єси, Сонце Правди в лоні зачавши. / Його моли, щоб спас души наші.

Пісня 8

Ірмос: Царя Небесного, / Якого оспівують полки Ангельські, / хвалите і пре возносите в всі віки.

Безупинним маємо тебе молитовником, що хвилі страстей стишуєш, / печалі відганяючи і від лютих бід нас звільняючий, що співають: / Благословите, всі творіння Господні, Господа

Мудруванні ворога гордовитого в себе забивши, / до розуму Божественного долучився єси життям твоїм чистим і світлістю розуму, співаючи безупинна: / Благословите, всі творіння Господні, Господа

Великого угодника Христового піснями хвальними вшануємо, / як явно наповненого благодаттю і Божественним зяянням прикрашеного, / за милосердя невимовне звеличуючи благословенного Бога отців наших.

Богородичний: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою, віщав Тебе Архангел Гавриїл: / Бо з Тебе народиться Юнак Предвічний, / за милосердя невимовне звеличуючи благословенного Бога отців наших.

Пісня 9

Ірмос: Устрашився всякий, хто почув про невимовне Боже явлення, / як Вищий власною волею зійшов навіть і до плоті, / від дівочого лона зробившись Людиною. / Тому Пречисту Богородицю, вірні, величаємо.

Уклінно та безупинно, оспівуючи Пречисту, взивав єси: / Радуйся, світу Зірка Дороговказу, більш Ангелів Небесних прикрашена, / прикрась мене красотою Твоєю, та не посоромленим встану перед Господом моїм.

Дивуюся подвигу твоєму, від днів юності моєї, / молю тебе, не покинь мене, преподобномученику, в дні старості моє, / і після смерті відшукай мене, щоб молитвами твоїми очищений, / очами духовними побачив Чертог Небесний в день Страшного Суду Господнього.

Пом’яні нині, святий Афанасій, угодник Божій, всіх, хто з вірою до тебе припадає, / і від страстей душевних позбавляючи, захисти нас від бід і нападів, / і перед Господом молися за спасіння наше.

Богородичний: Дивний і приславний чуд бачимо в Тобі, Богообрана Володарка, / як світу Вседержитель, Себе применшуючи, плоть від Тебе приймає / і, годуючи Плоттю Своєю пречистою, до життя вічного приводить людей Своїх.

Священик:

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас. (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Аминь

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя і Бога нашого.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 118

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.  Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Заповіти Твої – утіха моя; не забуду я слова Твого. Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. Свідчення Твої – втіха моя, і накази Твої – радники мої. В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Я пристав до свідчень Твоїх – Господи, не осором мене. Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. Згадай слова Твої до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. Це – втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. Постанови Твої – то пісня моя на місці блукання мого. Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. Благий Ти, Господи, і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій – повчання моє.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. Не­хай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. Всі заповіді Твої – істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. З роду в рід істи­на Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. Твій – я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони – радість серця мого. Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив. Ти – моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні – неправда. Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. Я – раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, – правда і чиста істина. Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. Розпалене й чисте слово Твоє, і я – раб Твій – полюбив Його. Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Правда Твоя – правда вічна, і закон Твій – істина. Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої – утіха моя. Правда свідчень Твоїх – вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. Від усього серця мого взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої – істина.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. Велика щедрість Твоя, Гос­поди; оживи мене праведним судом Твоїм.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Багато в мене напасни­ків і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. Основа слів Твоїх – істина, і вічні всі суди правди Твоєї. Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої – правда. Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій – утіха моя. Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже! (тричі).

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш 1: Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя.

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш 2: Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім Ім’ям їх понищив

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш 3: Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні.

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш 4: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших

Тропар святителю Луці, архієпископу Симферопольському і Кримському, глас 4

Вісник шляху спасіння, /сповідник і архіпастир землі Кримської, / істинний зберігач передань отців, / стовп непохитний, Православ’я наставник, / лікар богомудрий, святителю Луко, / Христа Спаса невпинно моли віру непохитну православним дарувати / і спасіння, і велику милість.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Таємниця споконвіку закрита і ангелам незнана: / через Тебе, Богородице, Бог землянам появився, / прийнявши в незлитній сполуці тіло / і витерпівши задля нас добровільно хрест; / ним Він воскресив первоствореного / і спас від смерті душі наші.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передомною постійно. Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у слові Своїм, бездоганний у суді Своїм. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені. Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу. Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив. Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй. Серце чисте створи мені, Боже, і вічного духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе. Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість! Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу, бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде. Жертва Богові упокорений дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму, тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

Канон святителю і СПОВІДНИКУ Луці, архієпископу СИМФЕРОПОЛЬСЬКОМУ і кримському, глас 8

Пісня 1

Ірмос: Дивно Богу пошану принесемо, і піднесено з нами оспівують земля і небо справжню славу Його.

Престол святителя в місті Сімферополі прикрасив світло, на ньому ж прожив, як Ангел, святим життям і наукою Божественною просвітив ти людей, і всі нині підносять велич Божу і оспівують славу Його.

Царя всіх і Господа, про нас моли, святителю Луко, щоб дарував нам прощення провин наших, та з тобою дивовижному Богу пошану принесемо і оспіваємо славу Його.

З’явився ти тепер в пам’ять Кримському стаду твоєму, сповідник Христовий, стовп непохитний і стіна непорушна, хворим розрада, грішникам допомога, Богу пошану приносячи і оспівуючи славу Його.

Богородичний: Тебе сповідаємо спасительним притулком та покровом, Богородице Пречиста, тому від душі закликаємо Тебе тепло: Владичице, спаси нас і навчи нас дивовижному Богу пошану приносити і оспівувати славу Його.

Пісня 3

Ірмос: Зроби мене схожим, Христос, на розумну гору Синайську, піднеси й утверди в надії на Тебе і подай росу благодаті, Чоловіколюбче.

Пролив ти, святитель, ріки науки благої і всяку душу благочестиву напоїв, багатьох від хвороб ти позбавив і про всіх щиро молишся, що подав росу благодаті Своєї, як Чоловіколюбець.

Працею твоєї, як пастир добрий, святителю Луко, вказав ти людям шлях до Царства Небесного і за подвиги твої від Бога увінчані славою на небесах, Його ж моли, щоб послав і нам росу благодаті Своєї, як Чоловіколюбець.

Коли, з допуску Божого, вигнання в Сибір і темниці, і багато скорбот наступили на тебе, тоді терпінням мужньо і мудро все переміг ти, сповідуючи Христа і благаючи Його, щоб подав всім росу благодаті Своєї, як Чоловіколюбець.

Богородичний: Щиро любити Тебе, Пречиста Богородиця, і співом прославляти Тебе навчає нас великий Архангел і закликати тобі, Богоневіста: Радуйся, бо Господь з Тобою; радуйся, Радість Ангелів і всіх людей.

Сідельний, глас 8: До Господа маючи очі сердечні, святителем виявився ти Богоподібним і Кримську паству славно пас ти, відганяючи полки безбожних палицею слова Божого, через те після кончини благодать гідно наслідував ти, святителю блаженний. Тому співаємо тобі: моли Христа Бога, щоб подав відпущення гріхів нам, що гідно святкують пам’ять твою.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: У Тебе пристанище, і стіну, і захист, і надію, і покров, і оборону теплу мають вірні, до Тебе прибігаємо і молимо щиро, і закликаємо: Помилуй, Богородице, бо надію на Тебе маючих і від гріхів позбав нас.

Пісня 4

Ірмос: Посідали на коней розуму, апостоли Твої, Господи, і прийняли з руки Твоєї зброю, і спасіння понесли людям Твоїм, що істинно співають: Слава силі Твоїй, Господи.

Церкву Твою, яку здобув Кров’ю Твоєю, Христе, дітей її, утверди і направ на шлях миру, так молився Сину Божому, святитель отче наш Лука, преподобними руками своїми заради пастви працюючи.

Любов ніколи не перестає, каже Дух Божий вустами апостола Павла. У твоїй роботі щоденно з порятунку хворих любов твоя виявилося, угоднику Христовий, і її проявив ти і в милосерді, невпинно допомагаючи вдовам, нужденним і немічним.

Наукою, мудрий святителю, стадо твоє утвердив ти у вірі й добротою твоєї був ти в Церкві сповідником і вчителем, славний святителю Луко.

Богородичний: Фортеця Ти наша є, Пречиста Богородице, бо молитвами Твоїми і святителя Луки позбудемося всіх страстей, і бід, і нападів злого, і хвороб різних, Спасителю Христу співаючи: Слава силі Твоїй, Господи.

Пісня 5

Ірмос: Заповітом Твоїм просвіщаючи, Христе Боже, як Благий, показав ти світле сяйво нам, Світла подателю, тому, від темряви ночі позбавлені, Тобі славу відаємо.

Одиницю нестворену благословив ти, Трійцю Святу Бога нашого, і людське освячення в дусі, чистоти душі і тіла, у святому богослів’ї твоїм навчав ти.

Розумом чистим і творами духовними вчив ти, богослов мудрий Луко, прикладом був ти для всієї Богом даної пастви твоєї, словом своїм і життям, любов’ю, вірою і чистотою православного християнина показуючи.

Похвалу нашу, грішних і недостойних, що приносимо тобі і святительської праці твоєї, не відкинь, але, святитель, прийми і благослови рукою твоєю, моли Христа Бога, щоб визволив нас від ганебного стояння і удостоїв Небесного Царства Свого.

Богородичний: Єдина Чиста, Богородице, не відкинь моління рабів Твоїх, і прийми ці молитви заради угодника Твого, святителя Луки, і принеси до престолу Сина Свого, щоб спас Він душі наші.

Пісня 6

Ірмос: Господи, кинув Ти мене в безодню серця, ніби в глибину морську, і я бачив чудеса Твої.

У злиднях жив ти, але багатий, адже все своє нужденним роздавав, сиротам і вдовам допомагаючи, наступником милостивого Спасителя Христа будучи.

Вчителем у духовному житті всіх людей був ти, благочестям прикрашався, марнославство відсікав ти, блаженний, мечем духовним, пастирів навчаючи і стверджуючи в служінні.

На ниві Божій працюючи, архієрей славний, архіпастирям нашим у молитвах допомагай, щоб істинно навчали слову істини, Церкву Православну захищай, країну нашу збережи і віру в нас збільш, щоб прославили Христа навіки.

Богородичний: Отроковице Богом обрана, прославляємо Тебе всі і правдиво молимося Тобі: Діво Марія, молитву нашу прийми і прохання виконай.

Кондак, глас 1

Як зірка всесвітла, набожністю сяюча, був ти, святителю, / душу ангельську мав і через це був саном святителя увінчаний, / у вигнанні від безбожників міцно потерпів, / але непохитний в вірі був; / мудрістю лікаря багатьох вилікував ти. / Тому тепер гідне тіло твоє, від натр землі отримане, / дивно прославив Господь, а всі вірні співають тобі: / Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської слава і утвердження.

Ікос: Сповідникам священним уподібнився, був ти сіячем духовної доброчесності, нечестя ж – знищувач, святителю Луко славний, як архіпастир і вчитель життя здійснивши, до Небес взятий і венець вічний від Господа прийняв. Через це співаємо тобі: Радуйся, отче Святителю Луко, землі Кримської слава і утвердження.

АКАФІСТ СВЯТИТЕЛЮ ЛУЦІ, СПОВІДНИКУ, АРХІЄПИСКОПУ КРИМСЬКОМУ

Кондак 1

Хоробрий святитель Церкви Православної і сповідник, що засяяв Україні нашій в землі Кримській, як сонце світле, добре попрацювавши і за ім’я Христове гоніння потерпівши, прославляючи Господа, Який прославив, подавши нам тебе, нового молитовника і помічника, прославляючи приносимо тобі спів. Ти ж, як маючи велику відвагу до Господа неба і землі, від усяких хвороб душевних і тілесних визволи нас і в благому стоянні в Православній вірі зміцни, та всі з розчуленням заспіваймо тобі: Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Ікос 1

Ангелів співрозмовник і людей учитель, Лука славний, подібний на євангеліста й апостола Луки, в його честь ім’я ти прийняв, дар зцілювати хвороби людські від Бога отримав ти, в лікуванні хвороб людських багато потрудився і, плоть носячи, про плоть не дбав ти, справами добрими Отця Небесного прославив. Тому, з вдячністю та розчуленням, співаємо тобі:

Радуйся, від юності розум свій підкорив ти ярму Христовому; радуйся, будучи гідною оселею Святої Трійці.

Радуйся, благодать Милостивого, за словом Господа прийнявши у спадок; радуйся, вірою Христовою і знаннями Богом дарованими, багатьох хворих вилікувавши.

Радуйся, адже для болящих хворобами тілесними – ти лікар милостивий; радуйся, що в час війни воїнів зцілював.

Радуйся, всіх лікарів учителю; радуйся, бо всім, хто в скорботі і нужді перебуває, ти помічник благий.

Радуйся, Церкви Православної утвердження; Радуйся, землі Української осяяння.

Радуйся, кримських віруючих слава; радуйся, міста Сімферополя прикрасо.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 2

Під час лікування бачачи в людях, як у дзеркалі, премудрість і славу Творця всіх Бога, до Його духом простим підносився ти, богомудрий. Світлом богорозуміння твого і нас осяй, щоб співали разом з тобою Богові: Алилуя.

Ікос 2

Розум твій Божественним вченням просвітив ти, Лука преславний, відкинувши всяку хитромудру думку плоті, розумом і волею підкорявся ти Господу, подібний до апостолів був ти. Адже, за словом Христа: «Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей», – залишили все і за Ним пішли, і ти, святий, почувши Господа Ісуса, що покликав тебе на служіння через слугу Свого архієпископа Ташкентського Інокентія, що покликав тебе на священство в Церкві Православній. Тому, тобі, як богомудрому вчителю, прославляючи, співаємо так:

Радуйся, для Ангела-Хранителя веселість; радуйся, бо ніколи його не засмутив.

Радуйся, в науці славний і мудреців світу цього здивував ти; радуйся, бо від здійснюючих беззаконня відхилявся ти.

Радуйся, споглядач і проповідник Божественної премудрості; радуйся, істинного богослів’я златоустий наставнику.

Радуйся, передань апостолів виконавець і хранитель; радуйся, свічка, Богом запалена, що пітьму нечестя розганяє.

Радуйся, зірка, яка вказує шлях до спасіння; радуйся, ревнителю Православ’я.

Радуйся, єретиків викривачу; радуйся, покаяння і виправдання Господнього для всіх людей бажаючий.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 3

Силою благодаті Божої, ще під час життя прийняв ти дар, святий Лука, хвороби зціляти, та всі, хто старанно приходить до тебе, зцілення хвороб тілесних і душевних отримують, співаючи Богу: Алилуя.

Ікос 3

Маючи безперервне піклування про спасіння душ, ввірених тобі Богом, Лука блаженний, пастирськи невпинно направляв людей до спасительного для душі життя, і словом, і самим ділом. Тому прийми наші хваління, що тобі з вдячністю приносимо:

Радуйся, Божим розумом наповнений; радуйся, благодаттю Святого Духа освячений.

Радуйся, бо наслідував у бідності Христа; радуйся, пастир добрий, бо тих, хто відхилився від віри православної і блукав по горах оманливих, до стада істинного повертав.

Радуйся, працівник винограднику Христового, що дітей Божих зміцнював у істинній православній вірі; радуйся, щит і захисник благочестя.

Радуйся, непохитна підвалина Православ’я; радуйся, твердий камінь віри.

Радуйся, згубного для душ нечестя і злого обновленства викривачу і винищувачу; радуйся, всім трудівникам ниви духовної мудре зміцнення.

Радуйся, вказівнику тихої пристані для всіх вигнанців зі світу; радуйся, бо хрест прийнявши за Христом пішов ти.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 4

Бурю різних думок маючи, не розумів слуга Божий, що говорить про нього Господь, коли вибрали його гідним бути єпископом міста Ташкенту, але праведно себе в руки Христа Богу віддав. Тому, про все подяку підносячи, закликав: «Благословений Бог, Який виливає благодать свою на архієреїв Своїх», – і співав Йому: Алилуя

Ікос 4

Чули люди православні, що жили в переслідуваннях, про благочестиві блага душі твоєї, Богом обраний Лука, і бачачи тебе на ступені святителя, як гідний сосуд благодаті Божої, всіх немічних лікарю і того, хто спустошених наповнював, дивуються прекрасному задуму Божому про тебе і приносять тобі хваління, так співаючи:

Радуйся, архієрей, Самим Богом обраний; радуйся, прийнявши задум написаний про архієрейство твоє, в книзі життя твого зазначений.

Радуйся, ієрархів прикрасо; радуйся, пастирю, бо готовий був душу свою покласти за овець твоїх словесних.

Радуйся, світильнику Церковний, світлом багатий; радуйся, співпричаснику Апостолів.

Радуйся, сповідників прикраса; радуйся, всяку турботу про себе відкинувши.

Радуйся, скорботних розрадо; радуйся, сумний мученик за людську неосвіченість.

Радуйся, бо шукаючих спасіння істинним вченням освітлював; радуйся, бо не осоромив це вчення життям своїм.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 5

Як Христос звільнення від вічної смерті Кров’ю приніс, шлях для святих мучеників показуючи, так і ти в тяжкі дні гонінь сан архієрейський з рук єпископів православних прийняв, святителю Лука, працю благовісника добре здійснив, викриваючи, забороняючи, з усім великим терпінням і вченням християнським, співаючи Богу: Алилуя.

Ікос 5

Ангельські чини бачили твої великі подвиги, коли за заповітом Христовим: «Блаженні ті, кого гонять за правду, бо їх є Царство Небесне», – в мужності покірливо переносив в’язницю і вигнання у Сибір за ім’я Господнє і Церкву Христову, терпінням великим здійснюючи спасіння своє, а прикладом своїм – душі вірних зміцнюючи і радуючи. Ми ж, з великою любов’ю тебе шануючи, такий спів хвали приносимо:

Радуйся, світильник, на свічнику церковному поставлений; радуйся, бо слова Писання: «Любов – довготерпить», – на тобі збулися.

Радуйся, бо заборонив захищати себе вірним; радуйся, владі підкорившись і через це добровільно себе в руки воїнів для тортур віддавши.

Радуйся, клеврети неправдивих суддів винищив ти; радуйся, у темниці щедрий смиренною лагідністю.

Радуйся, через оголошення правди від стада твого Ташкентського відлучений; радуйся, бо за тобою віруючі під час розлучення ридали.

Радуйся, зазнавши образи і страждання за Господа розіп’ятого; радуйся, вуста лживих безбожників загородивши.

Радуйся, бо небесні істини праведними устами своїми навіть у вигнанні проголошував; радуйся, адже мученики на небесах від терпіння твого торжествували.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 6

Проповідником безупинним таємниць Пресвятої, Єдиносущної і Нероздільної Трійці був ти і в тюрмі, в містах вигнання сибірського, терплячи голод, мороз країни північної і жорстокість клеврет нечестивих. Через це проповідує Київське Православ’я велич Божу, виражену на тобі, святителю Лука, бо зціляв ти силою Божою хвороби душевні і тілесні навіть у країні вигнання. Тому всі єдиним серцем та єдиними устами заспіваймо Богові: Алилуя.

Ікос 6

Засяяв ти, як зірка ясна, Красноярській пастві і Тамбовського стада, освячуючи душі віруючих і розганяючи темряву нечестя. І збулися на тобі слова Христові: «Блаженні ви, коли ображають вас, і гонять, і говорять всяке лихе на вас, через Мене». Адже гнаний ти був з міста в місто, і неправдиві доноси терпів, але служіння архіпастиря ретельно ти виконував, солодкістю слів і листів твоїх всіх нужденних і бажаючих правди насичував. Тому вдячно співаємо тобі:

Радуйся, наставнику, який всіх до небес приводить; радуйся, істинний ревнитель слави Божої.

Радуйся, непереможний воїн Христовий; радуйся, зазнавши за Христа страждання і ув’язнення.

Радуйся, покірливістю Його істинно наслідувавши; радуйся, сосуд Духа Святого.

Радуйся, увійшовши разом з мудрими в радість Господа твого; радуйся, сріблолюбів викривачу.

Радуйся, приклад знищення гордості показавши; радуйся, беззаконних до навернення і покаяння закликавши.

Радуйся, бо тобою Христос прославився; радуйся, адже тобою сатана посоромлений.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 7

Бажаючи гідно здійснити подвиг, від Бога на тебе покладений, одягнувся ти в усю зброю Божу і став на боротьбу з начальниками світу цього, злих духів піднебесних, перепоясав стан свій правдою, і зодягнувся у броню правди, відбив ти, сповідник Лука, всі стріли лукавого, оспівуючи Творця і Бога: Алилуя.

Ікос 7

Нові гоніння підняли беззаконні і нечестиві на Церкву Православну і в глибину північного краю вислали тебе, святителю Лука, і близько від смерті ти був. Але рукою Божою збережений, закликав ти з Апостолом Павлом: «Навіть до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось. і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо, як лають, ми молимось». Тому, знаючи це, співаємо тобі:

Радуйся, блаженний сповідник Христовий; радуйся, мороз лютий і голод потерпівши у вигнанні.

Радуйся, бо близько до смерті був, але Господом збережений; радуйся, відвагу повну показавши.

Радуйся, принісши душу твою до Жениха Христа; радуйся, бо Господа, розп’ятого на Хресті, завжди перед собою бачив.

Радуйся, бо в бдінні і молитвах завжди ти знаходився; радуйся, істинний ревнитель Єдиносущної Трійці.

Радуйся, у всіх хворобах швидкий і безкорисливий лікарю; радуйся, ран і пухлин цілителю.

Радуйся, бо через тебе рани гнійні виліковувалися і люди здорові вставали; радуйся, адже вірою твоєю і роботою лікаря безнадійні вставали здоровими.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 8

Мандрівником на грішній землі був ти, терпіння, стриманості та чистоти зразок показавши, сповіднику Лука. Коли вітчизна була в небезпеці від нападу ворога, любов євангельську показуючи, вдень і вночі в роботі лікаря знаходився, зцілюючи хвороби і рани воїнів вітчизни земної, прощенням і любов’ю дивуючи мучителів своїх, через що багато з них навернулися до Христа і співали Йому: Алилуя.

Ікос 8

Переповнений любов’ю Христовою, Лука милостивий, душу поклав ти за друзів своїх, і як Ангел – Охоронець був для близьких і далеких, озлоблених підкорював, ворогуючих примирював й про спасіння всіх молився. Згадуючи труд твій, на благо всім людям вітчизни твоєї, вдячно співаємо тобі:

Радуйся, дивну любов до своєї вітчизни земної показав ти; радуйся, смирення й любові наставник.

Радуйся, бо вигнання і жорсткі муки мужньо перетерпів; радуйся, за Христа тортури і муки прийнявши.

Радуйся, бо твердо Його сповідував; радуйся, злобу ворогів любов’ю Христовою перемігши.

Радуйся, отче милостивий, спасіння для багатьох відшукавши; радуйся, великою скорботою випробуваний.

Радуйся, бо в гоніннях дивне терпіння виявив ти; радуйся, бо за ворога Господу молився ти.

Радуйся, бо Його любов’ю всяку ворожнечу переміг; радуйся, бо Його добротою серця жорстокі покорив.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 9

Всім був для всіх, як і святий Апостол Павло, всякого прагнув звернути на шлях спасіння, святителю Лука, свій архіпастирський подвиг здійснюючи, в Тамбовському краї безперервною працею багато храмів відновлюючи і відкриваючи, статутів святих отців твердо дотримувався, для спасіння стада твого служив завжди ти, чисто співаючи Богу: Алилуя.

Ікос 9

Людські слова не в змозі гідно описати чесноти твої, коли з’явився ти на землі Кримській, як батько дітей люблячи, святий отче Лука, бо рука твоя щедра до всього діставала. Ми ж, твою благодійність та милосердя наслідувати бажаючи, з розчуленням співаємо так:

Радуйся, промінь любові Божої; радуйся, невичерпний скарб милосердя Спасителя.

Радуйся, адже все своє майно нужденним роздавав; радуйся, бо ближніх своїх більш за себе полюбив.

Радуйся, сиріт годувальник і вихователь; радуйся, безпорадних старців і стариць опікун.

Радуйся, бо хворих і ув’язнених відвідував ти; радуйся, бо всім нужденним намагався допомагати.

Радуйся, бо про жебраків не забував і трапези їм влаштовував; радуйся, адже кожному в бідах, як Ангел утішитель, був ти.

Радуйся, ангел земний і людина небесна; радуйся, бо глибині милосердя твого Матір Божа раділа.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 10

Для спасіння кримського стада свого служив ти багато років безперервно, за зразком начальника пастирів Христа, на плечах заблукалих виносив, до Бога і Отця приносячи. Адже надією на Божу милість втішаючи, до виправлення життя словами наставника направляв ти всіх, щоб з чистим серцем співали Богові: Алилуя.

Ікос 10

Вірним слугою Небесного Царя, Христа Бога, був ти, святителю отче Лука, невпинно проголошував ти слово істини у всіх храмах землі Українського Криму, спасительним  для душі вченням євангельським вірних дітей живлячи і статут церковний твердо виконувати наказував. Тому тобі, як пастиря доброго, прославляючи, співаємо так:

Радуйся, невтомний проповідник євангельської істини; радуйся, бо стадо словесне, Богом тобі довірене, добре доглядав.

Радуйся, бо овець своїх від злих вовків охороняв; радуйся, бо чину церковного твердим виконавцем був.

Радуйся, чистоти віри православної хранителю; радуйся, адже тобою Дух Святий написав слова спасіння.

Радуйся, бо мудрецям віку цього буття Боже проповідував ти; радуйся, бо слово твоє в таємниці віри зодяглося, ніби в ризи золоті.

Радуйся, блискавка, що марнославство перемогла; радуйся, грім, що на беззаконних страх наводиш.

Радуйся, церковного благочестя хороший насаджувачу; радуйся, архіпастир, пастирів духовних наставляючи і освічуючи безупинно.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 11

Спів у труні твоїй, Угоднику Божий, не замовкав в дні блаженного упокоєння твого. Адже багато людей, які знають тебе, богоносного і рівноангельського, зібралися з усіх кінців землі, щоб здійснити соборне моління за душу твою, що возносилася в гірські обителі Вітчизни Небесної, співаючи Богу: Алилуя.

Ікос 11

Свічкою, в Церкві Христовій палаючою нерукотворним світлом благодаті Божої, був ти, святителю Лука, що всі кінці землі нашої освічує. Коли ж прийшов час відходу твого, божественні Ангели взяли святу душу твою і в небесні обителі піднесли. Тому, поминаючи блаженне упокоєння твоє і схід твій на небо, і на землі прославлення, з радістю приносимо тобі таке кадило співу духовного:

Радуйся, світильник немеркнучий Світла Вічного; радуйся, бо багато прославилися через тебе справи Отця Небесного.

Радуйся, угоднику Божий, що життя земне побожно скінчив; радуйся, віру, надію і любов від Бога одержавши.

Радуйся, бо з Христом, Якого полюбив ти, назавжди з’єднався; радуйся, Царства Небесного і слави вічної спадкоємцю.

Радуйся, бо світло добрих справ твоїх перед людьми світиться; радуйся, бо добре учив ти всіх заповітам Христовим.

Радуйся, архієрей, від Вічного Архієрея Христа дарами благодаті наповнений; радуйся, скорий помічник для тих, хто закликає тебе.

Радуйся, Українського Криму нове світило і утвердження; радуйся, роду християнського доброчесний покровителю.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 12

Благодать, з висоти тобі дану, пізнавши, благоговійно цілуємо лик твого образу, святителю Лука, бажаючи через тебе отримати бажане від Бога. Тому припадаючи до святих мощів твоїх, з розчуленням молимо тебе: Утверди нас добре стояти у православній вірі і, догоджаючи добрими справами, голосно співати Богові: Алилуя.

Ікос 12

Славлячи Бога, дивного у святих Своїх, хвалимо тебе, Христового сповідника, святителя і молитвеника перед Господом. Адже ти зараз на небесах, але і земних не залишаєш, святителю отче Лука, завжди з Христом царем і про нас, грішних, перед Престолом Божим молитви підносиш. Тому з розчуленням співаємо тобі:

Радуйся, споглядач світла неприступного; радуйся, бо тобою втішаються Ангели і веселяться люди.

Радуйся, справами і книгами твоїми невіруючі навчаються; радуйся, бо маловірних і малодушних вони зміцнюють і переконують.

Радуйся, бо ти виявився гідним Царства Небесного; радуйся, бо шляхом сповідника райських осель досягнув ти.

Радуйся, зневагу заради Христа перетерпів і вічну славу разом з Ним прийнявши; радуйся, бо душі наші до Царства Небесного спрямовуєш.

Радуйся, бо ти молишся перед Престолом Божим за нас грішних; радуйся, Православ’я слава і землі нашої радість.

Радуйся, бо в сонмі святих бути удостоєний; радуйся, бо в соборі Кримських святих прославлений.

Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської славо і утвердження.

Кондак 13

О великий славний угоднику Божий, святителю отче наш Лука, прийми цей спів прославлення від нас, недостойних, з любов’ю синівською тобі принесений. Проханнями твоїми біля Престолу Божого і молитвами твоїми всіх нас у православній вірі і добрих справах утверди, від усіх бід, скорбот і нападів, в цьому житті існуючих, збережи, від мук у будучім віці позбав і удостой у вічному житті, разом з тобою і з усіма святими, співати Творцеві нашому: Алилуя.

Цей кондак читається тричі, потім Ікос 1 і Кондак 1

Песьня 7

Ірмос: Господь, Бог отців наших, що землю створив і небеса словом утвердив, благословенний є Ти на віки віків.

Єлеєм любові твоєї помазав ти людей твоїх, ярмо Христове на плечі взяв і пішов Його шляхом, як святитель працював славно, слово Боже оголошуючи, тому прославляють вірні чада Творця всіх, оспівуючи Господа: благословен Ти Боже отців наших повіки.

Пастирем добрим словесного стада твого був ти, святителю Луко, душу свою за овець був готовий покласти: тому і видався ти опаляючим захисником непереможним і мужнім воїном істини, сильних світу цього з відвагою і любов’ю викривав і стадо своє як батько наставляв і направляв істинно оспівувати Господа, Бога отців наших.

Раділи люди міста Сімферополя, бачачи тебе в світлість сану святителя одягненого і перед престолом благодаті Божої стоячого, який про стадо своє молиться. Апостолу наслідував ти істинно, всім для всіх був ти, всіх до Христа приводив і разом з ними співав: благословен ти Господи, Боже отців наших, в усі віки.

Богородичний: Радості Подателько, Богородице Пречиста, тих, що з вірою прославляють і від душі оспівують Тебе радістю невимовною наповни і Світла Вічного удостой, Владичице і Діва Богоблаженна.

Пісня 8

Ірмос: Покриваючи водами твердь Свою та покладаючи межі морям і землям, створивши і тримаючи все, Тебе оспівує сонце, Тебе прославляє місяць, Тобі приносить спів усе створіння, як Творцеві за все, в усі віки.

Ім’я твоє, святителю Луко, як миро пахуче раю Божого по всій землі розноситься, насолоду серцям вірних приносячи і закликаючи в духовній радості оспівувати Творця всього по всі віки.

Сьогодні не в думках, не в снах хороших, але лицем до лиця Христа Господа бачиш, оспівуючи радісно Творцеві, Який прославив тебе, славу повіки.

О, ієрарх мудрий в Бозі, мирно відійшов ти до Господа, святе життя твоє на землі закінчив, радіючи і славлячи благодать Творця всіх Бога повіки.

Богородичний: Йдучи шляхом Божественних заповідей Сина Твого, Богородице, і Тебе, Захисницю і Молитовницю маючи, всі роди людські Твоїм Різдвом від падіння прабатька піднімаються і від прокляття прародителького позбуваються.

Песьня 9

Ірмос: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що підняв ріг спасіння нам у домі Давида, юнака Свого, що відвідав нас на Сході і з висоти направив нас на шлях миру.

Євангелія Христове проповідував, мудрий Святителю, діло Боже на землі здійснив і прийнявши Святі Тайни Христові в Бозі спочив ти.

Зараз з Вищими Воїнствами молись, благий слуго Христовий, до Чоловіколюбця, щоб тим, хто притікає  під оборону твою, подав прощення гріхів і життя виправлення.

І після смерті, як живий перебуваєш, благодаттю Божою ти з нами є, святителю Луко, пастирем добрим нам будучи, в православній вірі зміцнюючи і набожному життю навчаючи.

Богородичний: Разом з Ангелом, радуйся, взиваємо Тобі, Чиста, бо Царя Небесного народила Ти, Діво Богородице, і молимо Тебе: Захищай нас, рабів Твоїх, від вічної смерті.

Достойник, глас 8:

Володарка, прими молитву рабів Своїх визволи нас від всякої нужди та смутку, бо Ти, Богородице є зброя наша і стіна непорушна. Ти є заступниця наша і до Тебе прибігаємо, Тебе і нині молитовно кличемо, та визволиш нас від ворогів наших. Величаємо всенепорочну Матір Христа Бога, Яку осенів Дух Пресвятий.

Трисвяте. Пресвята Трійца. Отче наш.

Священик (виголос): Бо Твоє є Царство…

Читець: Амінь.

Тропар святителю Луці, архієпископу Симферопольському і Кримському, глас 4

Вісник шляху спасіння, /сповідник і архіпастир землі Кримської, / істинний зберігач передань отців, / стовп непохитний, Православ’я наставник, / лікар богомудрий, святителю Луко, / Христа Спаса невпинно моли віру непохитну православним дарувати / і спасіння, і велику милість.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак святителю Луці, архієпископу Симферопольському і Кримському, глас 1

Як зірка всесвітла, набожністю сяюча, був ти, святителю, / душу ангельську мав і через це був саном святителя увінчаний, / у вигнанні від безбожників міцно потерпів, / але непохитний в вірі був; / мудрістю лікаря багатьох вилікував ти. / Тому тепер гідне тіло твоє, від натр землі отримане, / дивно прославив Господь, а всі вірні співають тобі: / Радуйся, отче святителю Луко, землі Кримської слава і утвердження.

Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Молитвами всіх святих і Богородиці даруй нам, Господи, мир Твій і помилуй нас, як Єдиний Милосердний.

Господи, помилуй (40 разів).

Єктенія

Диякон: Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй  (3).

Диякон: Ще молимось Господеві Богу нашому, щоб вислухав голос моління нас, грішних, і помилував рабів Своїх, і охоронив нас від усякої скорбі, біди, гніву і нужди, і всякої болізні душевної і тілесної, і дарував нам здоров’я з довголіттям, промовмо всі: скоро вислухай і милостиво помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3).

Диякон: Ще молимось, щоб зберегтися місту (селу) цьому і святому храму цьому (святій обителі цій), і всякому місту, селу і країні, від голоду, загибелі, землетрусу, потопу, граду, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної брані, і щоб Він був милостивий, добропривітний і добропомічний, благий і чоловіколюбний Бог наш, і відвернув увесь гнів Свій, що наступає на нас, і збавив нас від належної праведної Своєї погрози, і помилував нас.

Люди: Господи, помилуй (12).

Диякон: Ще молимось, щоб Господь Бог вислухав голос моління нас, грішних, і помилував нас.

Люди: Господи, помилуй (3).

Священик: Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, уповання всіх кінців землі і тих, що на морі далеко, і, Милостивий, будь милостивим, Владико, до гріхів наших і помилуй нас. Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

Диякон: З умилінням усі голови (і коліна) приклонивши, до святителя і сповідника Луці помолимося.

Священик (читає):

Молитва

О всеблаженний сповіднику і святителю отче наш Лука, великий угоднику Христовий! З розчуленням схиливши коліна сердець наших (і припадаючи до ракигідних і чудотворних мощів твоїх), молимо тебе, як діти батька: Почуй нас, грішних і принеси нашу молитву до Людинолюбного і Милосердного Бога, бо біля Нього ти тепер у радості святих і з чинами ангельськими перебуваєш. Істинно віруємо, що любиш нас тією ж любов’ю, як і всіх ближніх полюбив ти, ще на землі перебуваючи. Випроси у Христа Бога нашого, щоб утвердив у Святій Своїй Православній Церкві дух істинної віри і благочестя, пастирям її дав ревнощі святі і піклування про спасіння стада, довіреного їм: правило віри виконувати, слабких і немічних у вірі зміцнювати, неосвічених просвіщати, єресі і беззаконня викривати. Всім подай той дар, який йому в благочесті потрібен. А також все, що для тимчасового життя і вічного спасіння потрібно народу нашому: міст наших утвердження, добрий урожай плодів земних, від голоду, мору та землетрусу спасіння, скорботним розраду, хворим зцілення, тим, що заблукали – на шлях істини повернення, батькам благословення, дітям у страху Господньому виховання і освіту; нещасним і стражденним – допомогу та захист. Подай всім нам твоє архіпастирське і святе благословення та освячення, щоб ним позбавилися від підступів лукавого, від усякої ворожнечі та непорозуміння, єресі і розколів. Подай нам шлях тимчасового життя побожно пройти, направ нас на шлях, що веде в обителі праведних, визволи від мук повітряних і моли про нас Всесильного Бога, щоб у вічному житті, разом з тобою, невпинно прославляти Отця, і Сина, і Святого Духа, в Трійці прославленого Бога, Йому ж належить всяка слава, честь і влада на віки. Амінь.

Відпуст

Диякон: Премудрість.

Люди: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй (З). Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших, святителя і сповідника Луці і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Люди: Амінь.

Примітки

У відповідності з старожитньою традицією Київського Православ’я, використаний Псалом 118. Тому мусимо надати певні зауваги:

1. Ми приводимо варіант, коли текст читається, а співається тільки приспів. Можливі і варіант, коли співається весь Псалом, але тоді приспів співаємо після кожного вірша.

2. Є варіант скороченого співу Псальми 118 (1, 105-106, 108-109, 111-112, 129-130):

Псалом 118 (вибране)

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. Я покляв­ся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони – радість серця мого. Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Переклад з церковнослов’янської на українську мову – прот. Сергій Горбик, мовна редакція – ігумен Іоан (Йоник).