Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву, та всім вірним дітям Української Православної Церкви в Діаспорі і в Україні.

Високопреподобні і преподобні отці! Дорогі брати і сестри!

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Ми вітаємо наше возлюблене духовенствота вірних Української Православної Церкви за межами України та усіх вірних в Україні під час святкування двадцять-сьомої річниці проголошення незалежності України після розпаду Радянської імперії, отриманої без пролиття крові та з великими сподіваннями на безмежне зростання та надію в майбутнє.

Протягом цих двадцяти семи років, ми страждали від багатьох викликів, які загрожували продовженню цієї незалежності. Це був лише глибокий і великий прояв волі громадян нації, щоб всі ці загрози були призупинені. Це надзвичайно складний шлях, протягом якого надія продовжує утримувати усе, і що розвиваючі кроки з встановленням демократії, заснованої на законі, незабаром примусять політичні процеси та їх послідовників поставити людей та націю перед особистими планами та бажанням самозабезпечення.

Коли ми вивчаємо історію інших великих демократичних країн світу, ми бачимо, що вони також пережили такі процеси розвитку стабільних урядів, перемігши корупцію, створення справді незалежних судових органів, прийняття конституцій та правових норм, які гарантують права кожного окремого їхнього громадянина. Україна, крім того, що працює над цими зусиллями, стикається з постійними загрозами іноземного вторгнення – чи це фактична фізична окупація території збройними силами, як на Донбасі так і в Криму, чи спроби контролювати або визначити економіку, культуру, духовність та навіть історичну правду в країні, тими, хто виступає як “друг” нації.

Наші молитви полягають в тому, що громадяни України будуть наполегливо продовжувати виражати свою волю представникам своїх урядів та керівникам країни. Наша тверда думка полягає в тому, що вони будуть керуватися Божим провидінням, не лише з огляду на політичні та соціальні аспекти повсякденного життя, але головне в духовних аспектах. Ми закликаємо вірних нашої Святої Української Православної Церкви до духовного оновлення та справжньої єдності, як прояв нашої відданості та вдячності Всемогутньому Богу в Святій Трійці за Його щедрі благословення для української нації. Церква повинна знову стати моральною свідомістю для нації, так як вона завжди була, протягом всієї славної епохи Київської Русі, перш ніж навколишні народи почали перемагати і розділяти націю та узурповувати її історію.

Нехай Бог дасть нам духовну і моральну силу, щоб бути Його вірними свідками перед світом, як одержувачі Його Милості та рясної Любові. Україна була могутньою серед націй у своїй відданості Богу над усіма іншими, і ми повинні молитися, щоб ця відданість знову підняла її для цього самого подвигу.

Благословення Господнє нехай буде з усіма Вами!

З архипастирським благословенням,

 † ЮРІЙ, Митрополит Української Православної Церкви Канади
† АНТОНІЙ, Митрополит Української Православної Церкви США і в Діаспорі
† ЄРЕМІЯ, Архиєпископ Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

† ДАНИЇЛ, Архиєпископ Української Православної Церкви США та Західної Європи

† ІЛАРІОН, Єпископ Української Православної Церкви Канади
† АНДРІЙ, Єпископ Української Православної Церкви Канади

З Вдячністю Святкуємо День Ветеранів

Субота, 11 листопада 2017 р. – День Ветеранів (цього року святкуємо у п’ятницю, 10 листопада). У цей день ми пам’ятаємо всіх тих, хто служив нашій великій нації – чоловіків і жінок, які посвятили себе, щоб захищати наші життєві цінності, які для нас є дорогими, разом із свободою, яка гарантує нам життя і цінності. Ми складаємо велику подяку тим, хто загинув виконуючи свою службу, тим, хто страждає від наслідків їх служіння під час війни та через інші обставини, і звичайно, всім, хто відслужив свій термін призиву. Ступінь такої вдячності неможливо виміряти. Жертви, зроблені нашими ветеранами та їхніми сім’ями, є основою свободи. Без зусиль всіх солдатів, льотчиків, матросів, морських піхотинців, прибережних охоронців та їх сімей, ми б мало розуміли, що означає ця свобода.

Святкування Дня Ветеранів почалося майже століття тому назад. В 11-й годині, 11-го числа, 11-го місяця 1918 року. Країни Альянсу та Німеччина оголосили про перемир’я – тимчасове припинення воєнних дій – у Першій Світовій Війні. Через рік відбулося вшанування дня перемир’я. 11 листопада стало федеральним святом у Сполучених Штатах аж у 1938 році. Після Другої Світової Війни та Корейської війни Днем Перемир’я став День Ветеранів, свято присвячене ветеранам США у всіх війнах.

Оскільки ми відзначаємо День Ветеранів цього року і готуємося святкувати День Подяки, це найкращий час для того, щоб наші парафіяльні громади взяли участь у допомозі діючим військовим та їх сім’ям. Ось деякі поради:

Допомога солдатам

• Вшанувати військовослужбовців, які несуть свою службу за межами рідної країни, молитися за безпеку та за мир. Вписати відправлених солдатів у тижневий список молитов. Керівництво наших міст та містечок мають список солдатів та ветеранів громади.
• Відправте листівки у день народження та особисті відкритки для підтримки.
• Спонукайте дітей писати подячні замітки та намалювати малюнки для військових, особливо у визначні дні, такі як День Ветеранів. Це хороше завдання під час уроку.
• Збиріть та відправте допомогу або спеціальні подарункові пакети.
• Зробіть щось особливе для військовослужбовців під час свят. Відвідайте сайт Департаменту ветеранів США (www.va.gov/opa/vetsday/) для ідей.

Допомога сім’ям ветеранів та військовослужбовців

• Довідайтесь про сім’ї військових у своїй громаді.
• Чи є поранені ветерани? Запропонуйте їхнім сім’ям допомогу по прибиранню навколишньої території, догляду за дітьми, відпочинок та надайте транспортного засобу, якщо потрібно поїхати до пункту призначення.
• Започаткуйте товариство для “ветеранів”. Резервістам та ветеранам, особливо в районах, віддалених від військових баз, часто важко знайти інших, з ким можна поговорити про свій військовий досвід. Ті, хто були у боях, особливо потребують спілкування з іншими ветеранами, які воювали. Знайдіть ветеранів будь-якої війни, які перебувають у вашій громаді.
• Святкові дні можуть бути особливо важким часом для військових сімей, які часто переїжають і зазвичай живуть далеко від рідних. Запросіть їх приєднатися до вашої сім’ї та поділіться вашими традиціями. Надайте їм хорошу інформацію про громаду, де купити справжню різдвяну/новорічну ялинку або прикраси до неї; про громадські концерти та фестивалі, які проводяться щорічно; і особливо розкажіть про релігійні богослужіння, що проводяться у громаді. Поцікавтесь, яка і ще додаткова підтримка потрібна їм у святкові дні, поки не має біля них найдорощої людини.
• Запрошуйте сім’ї військовослужбовців брати участь у підтримці інших разом з членами парафіяльної родини.

Завжди моліться за військовослужбовців та їхні родини.

У цей День Ветеранів 2017р. Собор Єпископів, духовенство та миряни Української Православної Церкви США висловлюють глибоку вдячність Українським-Американським ветеранам та всім тим ветеранам, чия служба в збройних силах зберегла основи свободи, справедливості та рівності, на яких ця країна була побудована і твердо стоїть на цій основі.

Накінець, у цей День Ветеранів і на майбутнє, давайте по-справжньому скажемо: “Дякуємо за вашу службу!” усім ветеранам, яких ми знаємо, і скажемо те ж саме до всіх військовослужбовців Збройних Сил, де б ми їх не зустріли – навіть і у аеропорту. Сьогодні діючий персонал буде ветеранами майбутнього, і наші добрі жести можуть залишитися в їх пам’яті, які будуть зігрівати їхні серця у важкі часи.

+Антоній, Митрополит

+Даниїл, Архієпископ

11.11. 2017 р.

http://uocofusa.org

1. а

1. б. Констатовано також, що на сучасному етапі неможливий по історичним і пастирським причин негайний перехід до строго канонічного порядку Церкви, який передбачає перебування лише одного єпископа в одному місці. З цієї причини вирішено запропонувати створення так званого перехідного положення, яке і підготує ґрунт для строго канонічного вирішення проблеми на основі представлених нижче принципів і напрямків. Така підготовка не повинна затягуватися до Святого і Великого Собору, який буде скликаний в майбутньому, щоб Собор зміг досягти канонічного вирішення даної проблеми.

2.а. Пропонується на перехідній стадії, під час якої буде підготовлено канонічне рішення питання, створити в кожному з таких нижче означених регіонів Єпископські збори з усіх канонічно визнаних єпископів даного регіону, які будуть і надалі підкорятися тим канонічним юрисдикціям, яким вони належать в даний час.

2. б. Ці збори будуть складатися з усіх єпископів кожного регіону, які перебувають в канонічному спілкуванні з усіма Святої Православної Церкви. Зборів будуть проходити під головуванням першого з підлеглих Константинопольської Церкви архієреїв, а у відсутності такого – згідно з порядком диптихів. Вони матимуть Виконавчий Комітет, що складається з перших ієрархів різних юрисдикції, існуючих в цьому регіоні.

2. в. Область діяльності та відповідальності цих Єпископських Зборів полягає в турботі про прояв єдності Православ’я і в розвитку спільної діяльності всіх православних кожного регіону для піклування про пастирські потреби православних, що там проживають, загального представництва всіх православних перед інославними і всім суспільством регіону, розвитку богословських наук, церковного освіти і т.д. Рішення з цих питань будуть прийматися на основі консенсусу Церков, представлених в даному Зборах.

3. Регіони, в яких на першій стадії будуть створюватися Єпископські Конференції, визначаються наступним чином:

1) Північна і Центральна Америка

2) Південна Америка

3) Австралія, Нова Зеландія та Океанія

4) Великобританія і Ірландія

5) Франція

6) Бельгія, Голландія та Люксембург

7) Австрія

Італія і Мальта

9) Швейцарія і Ліхтенштейн

10) Німеччина

11) Скандинавські країни (крім Фінляндії)

12) Іспанія і Португалія

4. На зібрання, що створюються за рішенням цієї Наради, покладається відповідальність за завершення складання детального регламенту їх роботи на основі схваленого цією Нарадою регламенту і його швидке застосування, яке має неодмінно початися до скликання Святого і Великого Собору.

5. Єпископські Зборі не віддимають у єпископів, що є їх членами, повноважень адміністративного та канонічного характеру і не обмежують їх прав в діаспорі. Єпископські Зборі мають на меті формування спільної позиції Православної Церкви з різних питань, що ні в якому разі не є перешкодою для єпископів – членів, які залишаються підзвітними своїм Церквам, висловлювати думку своїх Церков перед зовнішнім світом.

6. Голови Єпископських Зборів скликають все загальні збори єпископів свого регіону (літургійні, адміністративні, пастирські і т.д.) і головують на них. З питань, що мають загальний інтерес і вимагає за рішенням Єпископського Зборів загальноправославного розгляду, голова звертається до Вселенського Патріарха для подальших дій відповідно до Всеправославного встановленого порядку.

7. Православні Церкви зобов’язуються не вдаватися до дії, які можуть завдати шкоди вищеописаному процесу канонічного вирішення питання діаспори і будуть робити все можливе для полегшення роботи Єпископських Зборів і відновлення нормального канонічного порядку в діаспорі.

Рішення IV Всеправославного передсоборної наради в Шамбезі, 6-13 червня 2009 року.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»