Святий апостол і євангеліст Іоан походив із Віфсаїди Галілейської, був сином Заведея – риболова і Саломії та меншим братом Якова Заведеєвого. Батьки Якова та Іоана були люди благочестиві, не багаті, прості і підкорені волі промислу Божого. Таким був і сам Іоан Богослов. Про Спасителя Іоан дізнався з свідчень про Нього Іоана Хрестителя. Коли ж Предтеча, вказуючи на Господа, вигукнув: «Ось Агнець Божий» (Ін. 1:36), то двоє із учеників пішли за Ісусом, і серед них був Іоан.

Подібно до свого брата Іоан був названий Господом Воанергесом, тобто сином громовим (Мк. 3:17) через те, що Іоан Богослов мав особливу ревність про славу свого Учителя і про велич євангельської проповіді. Богослов’я Іоана, немов грім, мало бути почутим у всій вселенній і всю наповнити землю. За свідченням Ієроніма Стридонського, Іоан був покликаний на апостольське служіння в юнацькі роки і був наймолодшим серед апостолів. Через рік після покликання Іоан був вибраний Господом із великої кількості Його учеників в число дванадцяти апостолів.

Іоана особливо любив Ісус Христос. Разом з Яковом і апостолом Петром святий Іоан був свідком Преображення Ісуса Христа. Він був присутнім під час хресних страждань Спасителя. Перед Своєю смертю Ісус Христос доручив Іоану піклуватися про Божу Матір, якій апостол служив аж до Успіння. Після того, як Божа Матір відійшла до Свого Сина, апостол Іоан попрямував в малоазійське місто Ефес, проповідувати в якому йому випало за жеребом. Він прийняв на себе турботу про утвердження віри Христової в малоазійських церквах: Ефеській, Пергамській, Смирнській, Фіатирській, Сардинській, Філадельфійській і Лаодикійській.

Під час гоніння імператора Домиціана святий Іоан був висланий на острів Патмос в Егейське море. Тут разом із своїм учнем Прохором апостол пробув декілька років. На Патмосі Іоаном було написане «Об`явлення, або Апокаліпсис», в якому розкриті тайни кінця світу.

Після повернення до Ефесу, святий Іоан написав Євангеліє. Передання нам розповідає, що святий апостол не відразу на прохання церков приступив до справи написання Євангелія. Заповівши усій Церкві піст, він подібно до Мойсея зійшов на гору з одним своїм учнем. Там три дні і три ночі провів в палкій молитві і тоді, після небесних знамень, наказав учневі своєму Прохору писати перші рядки Святого Благовістя. Євангеліє від Іоана написане було в Ефесі біля 102 року після Р. Х. грецькою мовою. За висотою вчення Євангелія, особливо про Божество і безначальне народження Бога Слова, про Божество і безначальне сходження Святого Духа від Бога Отця, святому апостолу було надане Церквою друге ім`я – Богослова.

У Новому Завіті йому також належить три послання, в яких він проповідує любов до бога і ближніх. «Апостолом любові» називає Церква Іоана Богослова. Наприкінці свого життя Апостол і Богослов постійно говорив своїм учням: «Діти, любіть один одного».

Проживши більше ста років, Іоан просив учнів своїх поховати його. Розкривши через деякий час могилу апостола, учні не знайшли його тіла, яке таємним чином було взяте Господом. У стародавні часи 21 травня за н. ст. на могилі Іоана Богослова виступав тоненький наліт праху, а запашне миро проймало повітря. Від цих знамень багато людей зцілялося. В пам`ять про це чудо Церква встановила святкувати день пам`яті Іоана Богослова ще й 21 травня.

Свідчення про дні пам`яті святого апостола і євангеліста Іоана Богослова в IV -V століттях можна знайти в проповідях святителя Іоана Золотоустого та блаженного Августина. Зокрема, святитель Іоан Золотоустий у своїй проповіді на день 12 Апостолів про Іоана Богослова говорить, що він і після смерті своєї, немов живий, зціляє весь Ефес. Святий Кирило Олександрійський у своєму слові на день святого апостола Іоана у присутності святих отців Ефеського Собору 431 року взивав: «Відкрий нам, Євангелісте, тайну втілення, поясни її тепер, блаженний Іоане, що був названий сином Воанергесовим;, ось прийшов до тебе великий собор пастирів».

За звичаєм святий апостол і євангеліст Іоан Богослов зображаться на іконах таким, що пише Євангеліє, а за плечима в нього знаходиться орел, в ознаменування особливої висоти вчення, яким святе Євангеліє від Іоана розпочинається: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Ін. 1:1). Зустрічаються і інші зображення святого апостола, де за його плечима знаходиться ангел, який допомагає осягнути євангелісту тайну Божества.

В Україні день пам`яті святого апостола і євангелиста Іоана Богослова 9 жовтня особливо шанований. У багатьох селах і містечках цього дня є храмове свято, празник, оскільки дуже багато церков є освяченими на честь Апостола Любові. Цей день є особливо урочистим в Київській православній богословській академії, коли столична духовна школа святкує свій актовий празник. Цього дня всі поспішають до Академічного храму святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, що знаходиться у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, на урочисту відправу, а потім в конгрегаційній залі Академій відбувається святкове засідання викладачів і студентів. Прибулі гості вітають Академію з її здобутками, а ректор звітує перед всіма за минулий рік.

Люди у старій Україні казали, що «Хто не посіяв до богослова – не варт доброго слова». «Коли до Богослова проса буде з ложку, то буде і в ложку». А ще придивлялись за прикметами: «На Богослова дощ зі снігом – у січні тричі йтиме дощ»; «сонячно і тепло – червень буде дощовий і холодний». На Івана Богослова закінчувалися всі роботи в полі.

За заповітом Іоана Богослова ми всі повинні мати любов між собою, бо все минеться, а любов ні. Любов`ю рухається все в цьому світі і світ тримається на любові. Отож стараймося придбати любов до Бога і до ближнього та ніколи її не втрачати.

Високопреосвященний Митрополит Димитрій (Рюдюк) (ПЦУ)

Коли тільки Господь покликав його, Іоан попрощався з батьком та рибальськими сітями, і разом з братом Яковом пішли за Христом. Від цієї пори аж до кінця Господнього земного служіння святий Іоан ніколи не покидав Його. Із сторінок Святого Письма ми бачимо, що разом з Петром та Яковом був він при воскресінні дочки Яіра, а також під час Преображення Господнього. Він схилив свою голову на груди Ісуса, коли вони возлежали за юдейським звичаєм навколо столу, коли Господь перед Своїм стражданням встановив Тайну Вечерю, через яку ми споживаємо з Трапези Господньої Тіло і Кров Господню. Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, то Іоан ніколи не відходив від Нього, а стояв разом з Матір’ю Його і під Хрестом. У послушності до Господа він був як син для Пречистої, і пильно служив і оберігав її аж до її Успіння. Після її Успіння він зі своїм учнем Прохором проповідували Євангелію в Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефесі.

Натхнена проповідь і чуда святого Іоана привели багатьох до Христа. Така діяльність викликала ненависть у язичників котрі зв’язали його і послали до Риму на суд перед імператором Доміціаном, який віддав його на муки та бичування. Та ані отрута, яку примусили його пити, ані кип’ячий єлей, в який кинули його, не пошкодили Іоанові. Переляканий імператор вважав, що він – безсмертний і вислав його на острів Патмос на довічне заслання. Святий Іоан і там продовжував апостольську працю і привів багатьох до Господа. А щонайголовніше там він написав свою Євангелію (через яку й надано йому назву «Богослов», бо її думки глибокі та величні), а також свої послання та книгу Об’явлення.

Після смерті Доміціана імператором став Нерон, він по звільняв в’язнів і Іоан повернувся до Ефесу, де прожив ще багато років утверджуючи працю, яку розпочав був раніше. Іоан Богослов був великим учителем любові і єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю. Він помер 100 року після народження Христа у віці 94 років. Св. Епіфаній оповідає, що коли Іоан постарівся і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де щоразу повторював тільки оці слова: «Мої дітоньки, любіть один одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить». Ця тема постійно повторюється і в його писаннях.

Існує передання, що одного дня Іоан попросив учнів понести його за місто Ефес і там викопати для нього гріб у формі Хреста. Тоді він ліг у ньому і попросив його учнів накрити його землею. Учні поцілували свого любого учителя зі сльозами в очах але не хотіли бути йому непослушними. Покрили його лице полотном а потім накидали землю. Та коли інші учні його потім прибули і хотіли ще побачити лице любого Апостола то відкривши гріб знайшли його порожнім! Тому день Його упокоєння називають днем його переселення з землі на Небо.

Святкуючи пам’ять святого Іоана Богослова навчімося дорогі брати і сестри від святого апостола Іоана любові до Бога і до ближнього. Тож просімо Господа у своїх молитвах заступництва святого Іоана Богослова, щоб Господь послав нам здоров’я душі й тіла і дав нам любити одне одного так, як учив нас Господь і Його вірний послідовник апостол Іоан Богослов. Тому закличмо із глибини своїх сердець: «Святий апостоле і євангелісте Іоане Богослове моли Бога за нас».

прот. Іван Голуб, ЛПБА

Звертаючись сьогодні до прославленого улюбленого учня Христового святого Іоана Богослова, ми знаходимо в його першому соборному посланні дві основи релігійно-морального життя за Христом. Ці основи – це віра в Христа і наша взаємна любов.

Віра в Сина Божого прийшовшого в плоті, переконлива як сповідь, непереможна як перемога котра перемогла світ, повинна одухотворювати, за Іоаном Богословом, всякого сина світла та істини. Вона приводить його до спілкування з Христом, показуючи йому істину тільки в Ньому одному, об’єднує з Ним і дає повну радість. Цією живою вірою встановлюється безпосереднє духовне і тайне спілкування між віруючим і Сином Божим, котрий прийшов у плоті.

Спокутуюча жертва Спасителя вважається апостолом Іоанном найвищим вираженням любові: «Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас» (1Ін.3.16). Звідси ясний і правильний вихід про необхідність взаємної любові. Любов Божа, піднесена задля нас на хрест, віддана на розп’яття, є найвища грань діючої любові, її межа. Людині до неї не піднятися своїми звичайними зусиллями. Їй залишається лише в міру своїх сил шлях наслідування. Чим? Своєю взаємною любов’ю до свого ближнього.

«Улюблені, будемо любити одні одних» (1Ін.4.7). Цей заповіт святий Апостол повторює дуже часто і так переконливо, що поняття любові в нашій свідомості з’єднується з іменем святого Іоана Богослова апостола і благовісника любові. У взаємній любові віруючих він бачить причину і джерело їх братського по духові Христовому об’єднання і морального вдосконалення кожного зокрема. З любові, за вченням апостола, випливають і утворюються всі інші високі властивості моральної природи людини, а саме прямування до істини і світла, виконання заповідей, усвідомлення гріховності, необхідність очищення, добре ставлення до інших, допомога їм, милосердя до них, молитва за них.

Дійсно, любов, як початок творчого і досконалого, є початком єдиного не замінимого. Любов, є закінченням і найвищим поняттям того, що Бог звершує в історії людства і в нашій особистій. Вона з’явилася в будові життя першоствореної людини. Ця любов багатьма голосами говорили про себе вибраному народу. Вогняними буквами горіла вона на скрижалях Закону, легким подихом вітерця торкалися замученої душі праведника, то ревними то скорботними голосами пророків кликали вони людей повернутися на шлях спасіння. І все ближче і ближче схиляється вона до землі у великій скорботі і жалю поки не прийшла на світ в подобі Сина Божого, в Котрого для ворогів були тільки молитви, а для тих, хто шукав Його смерті – тільки одні благословення. Він був принижений, зганьблений, зневажений і на кінець прибитий до хреста і в цьому надлишку зневаги він відкрив світові невідому велич любові – переможниці. Те чого не могли зробити сила, страх і жорстокість зробив хрест. З цього часу совість людини почала прокидатися, серця зм’якли, заснувалась Церква Божа на землі, котра своїм девізом має віру, надію, любов і не перестає проповідувати звістку про спасіння про всіх куточках землі, чекаючи дня, коли на вселенній буде одне стадо і один Пастир. Так Божа любов зробила спокуту і спасіння людини, вона ж об’єднує всіх віруючих в Царстві Христовім.

Любов’ю звершується і наше виховання – це створення з нас не тільки дітей Церкви, членів суспільства, але й спадкоємців Царства Христового. Під керівництвом люблячого материнського серця ми сприйняли перші враження Божого світу, турботливою опікою батьків в нас засіяні перші зерна моральності, під невидимою для нас дією любові приходить наше виховання, направляючи до досконалості по заповідях Христових.

В день пам’яті святого апостола та євангеліста Іоана Богослова, апостола любові і споглядача майбутньої долі світу, будемо милостиво просити його, щоби окриляв нас дух Христової любові, щоб вона ніколи не міліла.

Нехай звершується під покровом і дією цією любові і наше виховання в дусі віри і любові Христової. Виховані любов’ю і нею будемо дозрівати, від сили любові будемо мужніми проповідниками любові Христової і Бог світу і любові буде завжди з нами.

прот. Іван Голуб. Викладач ЛПБА (ПЦУ)

Коли Іоан Хреститель почав проповідувати у пустелі, а потім в околицях річки Йордан, пришестя у світ Сина Божого, Іоан і Андрій, брат Петра, які також були рибалками, негайно ж покинули свої рибальські сітки, пішли за Іоаном Хрестителем і стали його учнями.

Одного разу, незабаром після Хрещення ним Сина Божого, Іоан Хреститель побачивши на березі Ісуса, що наближався до нього, і вказуючи на Нього, сказав:

- Ось Агнець Божий!

Тоді вони наблизилися до Нього, і як побачив Він їх, запитав:

- Що потрібно вам?

Андрій та Іоан сказали Йому:

- Наставник (тобто Учитель), де Ти живеш?

- Прийдіть і подивіться, – відповів їм Христос.

Вони прийшли у Його дім та перебували там до самого вечора, вперше з розчуленням слухаючи з Божественних уст заповіді блаженства.

Через два місяці Син Божий закликав до Себе Андрія і Петра, а незабаром і Якова та Іоана. Це сталося на березі Генісаретського озера. І вони зараз залишили човна та сітки, пішли за Ісусом. Вони залишають своє ремесло, згідно зверненого до них слова Христа, і рибалки, що раніше промишляли ловом риби, стали «ловцями людей».

Святий Іоан був наймолодшим з апостолів. Всією душею присвятив він себе Ісусу. Він володів поривчастим характером. Своїми гарячими ревнощами і запальністю він часто нагадував свого першого вчителя, Іоана Хрестителя.

Так, коли Ісус подорожував до Єрусалиму через Самарію, у одному з селищ Господа не прийняли. Іоан з братом просили Його дозволити їм звести вогонь з неба і спалити нечестивих людей. Але Христос суворо їм заборонив, сказавши, що не знають вони, якому духу служать, тобто духу любові і терпіння.

Іншим разом, незадовго до Його розп’яття, перед Христовими Страстями, Соломія, мати синів Зеведеєвих, рухома природною материнською гордістю за своїх синів, попросила Ісуса дозволити їм сісти по праву і ліву руку від Нього в Його Царстві.

Царством цим, усі, хто оточував Христа, вважали Царство Боже, і не стільки небесне, скільки земне. Вони вірили, що Ісус зійде на престол Давида, вигнавши римлян зі священної Юдейської землі. Але Христос, як співається в церковних гімнах, замість амвона, дозволив Іоану лежати на Його грудях.

Апостол Іоан був особливо любимим Господом. Жоден з апостолів не був такий близький Його серцю, як Іоан. Він завжди сидів поруч з Учителем і нерідко клав свою голову на груди Христа.

Коли Син Божий пішов, щоб молитися наодинці з Отцем Небесним, Він не дозволив іти за Собою нікому, крім Петра, Якова та Іоана. Вони були своєрідним трикутником, у якому Христос проживав самі урочисті моменти Свого життя, такі як Преображення на Фаворі або Гетсиманське моління. Найближчим до вершини цього трикутника був Іоан Богослов. Саме у його серці знаходили свій відгук слова і зітхання Христа.

У час, коли Ісуса схопили і всі учні розбіглися, як вівці без пастиря, тільки апостол Іоан і Петро пішли за Господом, Якого вели на суд беззаконного первосвященика Анни. Іоан перебував у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя.

Там Петро злякався та відрікся від свого Вчителя перед дівчиною. Проте, Іоан невідступно слідував за Ним по Хресному шляху, співчуваючи Йому всім серцем. Іоана знали у колі первосвященика, як про це йдеться в Євангелії, він наражався на небезпеку, адже гнів цих людей він міг звернути проти себе. Але він не відступив. Коли Господа розіп’яли, з усіх учнів один Іоан не зник, але стояв до кінця разом з Богородицею біля Хреста. Господь, перш ніж віддав Свій дух, доручає Іоану турботу про найдорожчу для Нього людину – Пресвяту Богородицю.

Саме він допомагав Йосипу і Никодиму зняти віддане мученицькій смерті Тіло Христа, і знову з риданням «лежав» на пронизаних списом грудях Христа.

Але і після Воскресіння, як тільки сповістили апостолам благу звістку дружини-мироносиці, Іоан першим прибіг до порожньої гробниці, діставшись до святого місця швидше, ніж літній Петро. Він також пізнав Господа, коли Той з’явився на березі Тиверії.

У день П’ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, саме Петро та Іоан стануть великими стовпами Церкви Христової. Ніхто не мав такий авторитет, як вони.

Христос назвав братів Якова та Іоана «Воанергес» (грецьке Βοανηργες, арамійське слово), яке тлумачиться у Новому Завіті як «сини грому». І дійсно, проповідь обох братів стала дивною, як грім. Це відбивається і в Євангелії, Посланнях і Одкровенні, написаних святим Іоанном.

Апостольське передання дає нам деякі відомості про життя та діяльність Іоана. Так, Апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, підкоряючись наказу Христа, даному Ним, коли Він був на Хресті. У 69 р. н.е., після Успіння Матері Божої, апостол Іоан залишив Єрусалим і прибув до Ефесу.

Поховавши Пречисту, Іоан відправився на служіння, його більше нічого не тримало в Єрусалимі. У Ефесі, який став християнським завдяки апостолу Павлу, він перебував досить довго, всіляко підтримуючи ягнят Христа словом і оповідаючи про все, що пам’ятав від Спасителя.

Тоді імператором в Римі був нелюдський боягуз Домиціан. Почувши, що Ісус правитиме світом, уявивши собі, як колись Ірод, яким буде цей світський цар, і злякався того, що може втратити трон. Імператор наказав знайти і привести в Рим у кайданах усіх людей, близьких Христу. Так, привели до нього онуків улюбленця Божого, Іуди, яким вдалося уникнути смерті, бо вони показали імператору свої мозолясті від роботи руки, і, звичайно, Домиціан не міг уявити собі князів, що опустилися так низько … Тоді-то до нього привели і Іоана. Його привезли у Рим і після короткого судового розгляду засудили до смерті.

Спочатку його побили різками, як це було прийнято, а потім кинули в гарячу олію. Але … він не постраждав. Суддя протримав його у в’язниці деякий час, не знаючи, що робити з ним далі.

Тим часом страх імператора трохи пройшов і гнів його пом’якшав. Таким чином, смертний вирок апостолу замінили засланням на острів Патмос, де він мав працювати у шахтах.

Там Іоан перебував у середовищі самих затятих злочинців, які повинні були стати його товаришами до кінця днів. Але він зовсім не сумував з цього приводу. Хіба не Сам Христос говорив, що Він прийшов у світ не за праведниками, а за грішниками? У цих суворих умовах улюблений учень Господа не тільки не страждав, але навпаки, такий стан давав йому привід для глибоких духовних роздумів.

Там, в одну з неділь, передбачав він кінець світу, який так докладно описав у своєму святому документі – Апокаліпсисі. Кажуть, що це бачення сталося в якийсь печері, куди він пішов від світу. Це бачення видається багатьом і в наші дні. Саме Одкровення, Апокаліпсис, записав учень Іоана Прохор, слухаючи вислови, які виходять з вуст апостола, який досяг єднання з Божеством в блаженному захваті.

Після смерті Домиціана на престол зійшов імператор Нервас, який незабаром звільнив Іоанна. Так, апостол повернувся в Ефес. Там він написав своє Євангеліє. Причиною його написання стало твердження якогось Кірінфоса, який говорив, що Ісус не був Богом. Тоді-то Іоан і знищив його єресь своїм Євангелієм, в якому говорить священною мовою про Божественну сутність Христа.

Тим часом, йшли роки. Апостолові Івану було вже більше ста років. Похилих років, він уже не проповідував, тільки повторював слова: «Діти мої, любіть один одного».

Його учні, слухаючи, як він весь час повторює одну й ту ж фразу, запитали його в один прекрасний день, чому він нічого іншого не говорить, на що він відповів: «Це найбільша заповідь Господа. Її достатньо».

Ось що ще розповідають про останні роки життя апостола. Як тільки він вперше прибув у Ефес, то зібрав навколо себе учнів. Серед них був один маленький хлопчик, якого апостол Іоан дуже полюбив і з великою обережністю обробляв його душу. Маленький хлопчик був для Іоана істинним ангелом, він бачив у його особі благодатну істоту, чисту квітку раю – відображення самої Церкви.

Коли він повернувся із заслання, йому повідомили, що його духовне чадо стало на хибний шлях, ангел перетворився на жахливого грабіжника, який спустошував усе у окрузі, вбиваючи і сіючи несправедливість. Іоан несказанно засмутився, але не віддався розпачу. Він сів на мула і став шукати всюди агнця, який збився з істинного шляху, як добрий пастир з притчі. Нарешті, йому вдалося зустріти цього улюбленого їм юнака. Той, побачивши посивілого від випробувань апостола, впав до ніг Його і, гірко плачучи, негайно ж розкаявся. І пішов, як агнець, за пастирем.

Розповідають ще про один випадок з життя апостола. У старого Іонна була приручена їм куріпка, з якої він часто грав і проводив свій вільний час. Один мисливець дуже здивувався тому, що така досконала людина займається такою справою. На що апостол сказав, посміхаючись: «Твій лук теж не завжди натягнутий, інакше він зламається. І найсвятіша людина потребує розслабленні. Це нікому не шкодить».

Іоан передчував свою смерть, знав, коли настане час покинути цей світ. Він попросив вирити йому могилу, після чого поклав туди свою мантію, ліг на неї і закрив очі, віддавши свою пречисту душу Христу.

Василіос Мустакас, богослов

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Коли тільки Господь покликав його, Іоан попрощався з батьком та рибальськими сітями, і разом з братом Яковом пішли за Христом. Від цієї пори аж до кінця Господнього земного служіння святий Іоан ніколи не покидав Його. Із сторінок Святого Письма ми бачимо, що разом з Петром та Яковом був він при воскресінні дочки Яіра, а також під час Преображення Господнього. Він схилив свою голову на груди Ісуса, коли вони возлежали за юдейським звичаєм навколо столу, коли Господь перед Своїм стражданням встановив Тайну Вечерю, через яку ми споживаємо з Трапези Господньої Тіло і Кров Господню. Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, то Іоан ніколи не відходив від Нього, а стояв разом з Матір’ю Його і під Хрестом. У послушності до Господа він був як син для Пречистої, і пильно служив і оберігав її аж до її Успіння. Після її Успіння він зі своїм учнем Прохором проповідували Євангелію в Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефесі.

Натхнена проповідь і чуда святого Іоана привели багатьох до Христа. Така діяльність викликала ненависть у язичників котрі зв’язали його і послали до Риму на суд перед імператором Доміціаном, який віддав його на муки та бичування. Та ані отрута, яку примусили його пити, ані кип’ячий єлей, в який кинули його, не пошкодили Іоанові. Переляканий імператор вважав, що він – безсмертний і вислав його на острів Патмос на довічне заслання. Святий Іоан і там продовжував апостольську працю і привів багатьох до Господа. А щонайголовніше там він написав свою Євангелію (через яку й надано йому назву «Богослов», бо її думки глибокі та величні), а також свої послання та книгу Об’явлення.

Після смерті Доміціана імператором став Нерон, він по звільняв в’язнів і Іоан повернувся до Ефесу, де прожив ще багато років утверджуючи працю, яку розпочав був раніше. Іоан Богослов був великим учителем любові і єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю. Він помер 100 року після народження Христа у віці 94 років. Св. Епіфаній оповідає, що коли Іоан постарівся і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де щоразу повторював тільки оці слова: «Мої дітоньки, любіть один одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить». Ця тема постійно повторюється і в його писаннях.

Існує передання, що одного дня Іоан попросив учнів понести його за місто Ефес і там викопати для нього гріб у формі Хреста. Тоді він ліг у ньому і попросив його учнів накрити його землею. Учні поцілували свого любого учителя зі сльозами в очах але не хотіли бути йому непослушними. Покрили його лице полотном а потім накидали землю. Та коли інші учні його потім прибули і хотіли ще побачити лице любого Апостола то відкривши гріб знайшли його порожнім! Тому день Його упокоєння називають днем його переселення з землі на Небо.

Святкуючи пам’ять святого Іоана Богослова навчімося дорогі брати і сестри від святого апостола Іоана любові до Бога і до ближнього. Тож просімо Господа у своїх молитвах заступництва святого Іоана Богослова, щоб Господь послав нам здоров’я душі й тіла і дав нам любити одне одного так, як учив нас Господь і Його вірний послідовник апостол Іоан Богослов. Тому закличмо із глибини своїх сердець: «Святий апостоле і євангелісте Іоане Богослове моли Бога за нас».

свящ. Іван Голуб. викладач ЛПБА УПЦ КП.

Під час Таємної Вечері він сидів при столі поруч з Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника. Апостол Іоан йшов вслід за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каяфи, він же перебував у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, засмучений всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова розп’ятого Господа: «Жінко, ось син твій»і до нього: «Ось Мати твоя» (Ін.19,26-27). З того часу апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму.

Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, за жеребом, що випав йому, вирушив у Ефесу та інших Малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на суходіл, лише апостол Іоан перебував у морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він впізнав апостола Іоана, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині.

Вчитель і учень відбули в Ефес, де апостол Іоан невпинно проповідував поганам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудами, так що кількість тих, хто увірували збільшувалася з кожним днем. В цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона (56 – 68р.р.). Апостола Іоана відвели на суд в Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоан був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив дану йому чашу зі смертельною отрутою і лишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячим олією, у який був кинутий за наказом мучителя.

Після цього, апостола Іоана заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоан здійснив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх мешканців острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з бовванів капищ і зцілив багато хворих. Волхви, різними бісівськими впливами чинили великий спротив проповіді святого апостола. Особливо лякав усіх пихатий волхв Кінопс, вихваляючись тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоан, «Син Громів»,- як називав його Сам Господь, силою благодаті Божої, що діяла через нього, зруйнував всі хитрощі бісівські, на які сподівався Кінопс, і сам гордий волхв безславно загинув у морській безодні.

Апостол Іоан пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора захиталася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. «Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!» (Одкр.1,8), – звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Об’явлення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкриті таємниці доль Церкви та кінця світу.

Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжеучителів, та їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа, і один одного і цим сповнити заповіді Христові. Церква називає Іоана Апостолом любові бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога.

У трьох Посланнях, написаних апостолом Іоаном, йдеться про значення любові до Бога і ближніх. Вже в глибокій старості, дізнавшись про хлопця, що зійшов зі шляху істинного, і зробився ватажком зграї розбійників, апостол Іоан пішов шукати його в пустелі. Побачивши святого старця, винний почав ховатися, та апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби той покаявся і не нищив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.

Святий апостол Іоан помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив всіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земного шляху Спасителя.

Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він вийшов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.

Щороку 8-го травня, на могилі святого апостола Іоана виступав тонкий порох, який вірні збирали і уздоровлювалися ним від хвороб. Тому, Церква святкує пам’ять святого апостола Іоана Богослова, крім 9 жовтня, ще й 21 травня.

Господь дав своєму улюбленому учневі Іоану та його братові ім’я «синів грому» – провісника страшного в своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоан Богослов. Орел – символ високого польоту Богословської думки – іконографічний знак євангелиста Іоана Богослова. Назву Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоану, тайноспоглядачу Задуму Божого.

свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП

Кондак 1

Обраний Господом від сітей рибальських на проповідь Євангелія і від лову риби на уловлення людей для просвітлення істинним богопізнанням, великий апостол, учень, друг же і наперсник Христа, моли єдиного істинного Чоловіколюбця, Його ж ти щиро возлюбив єси, щоб помилував нас, що шукають твого до Нього предстательства і взивають до тебе: Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Ікос 1

Ангельських сил і всякої істоти Творця, Владику і Господа, що прийняв плоть нашу і явився на землі заради нашого порятунку, і ходив біля моря Галилейского  побачив ти Іоане блаженний з братом твоїм, призваний був у звання апостольства, залишивши сіті рибальські і батька твого в кораблі, неухильно відтоді пішов єси стопами Спасителя. Цього ради співаємо тобі так:

Радуйся, що заради любові до Христа батька по плоті залишив;

Радуйся, що Небесного Батька через Христа знайшов.

Радуйся, що світ і всі його принадності знехтував;

Радуйся, що небесні блага в нагороду одержав.

Радуйся, що плоть духу повністю підкорив;

Радуйся, що дух твій Найсолодшому твоєму Учителю Ісусові віддав.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 2

Бачачи Христос Господь непорочну чистоту твого серця, тілесним сластолюбством не затьмарену, дарував тобі бути гідним бачити таємничі одкровення, щоб, проникши в глибину богослов’я, міг ти проповідати його на просвіту всім народам. Через це  «сином громів» Господом наречений був єси і Йому співав: Алилуя.

Ікос 2

Розумом щирого богопізнання освітлюючи свою душу, прямував шляхом Благого Учителя твого, навчаючись премудрості, що з вуст Його виходила, і через досконалу твою незлобивість і незайману цнотливість полюбив тебе Христос Господь твій. Почуй же нас, що співаємо тобі так:

Радуйся, що про незлобивість дбаєш;

Радуйся, дівоцтва і чистоти хоронителю.

Радуйся, любові до Бога і ближніх учителю;

Радуйся, доброї моралі наставник.

Радуйся, смиренномудрості відображення;

Радуйся, Божественної благодаті світило.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

 Кондак 3

Силу Божества Христового, приховану під пеленою немічного людського єства, пізнав ти наочно, коли Господь наш, воскрешаючи дочку Іаірову і потім преображаючись на Фаворі, сподобив тебе з іншими двома учнями бути свідком тих преславних чудес. Побачивши ж, що Христос є Бог істинний, від щирого серця твого взивав Йому: Алилуя.

Ікос 3

Маючи велику дерзновенність до Христа Сина Божого, що полюбив тебе, припав ти до грудей Його на Тайній Вечері, і коли провіщав Господь про зрадника Свого, тоді єдиний ти дерзнув спитати про ім’я його. Тому співаємо тобі:

Радуйся, улюблений учень Христа;

Радуйся, повсякчасний Його друже.

Радуйся, що без заборони на грудях Господніх лежав;

Радуйся, що дерзновенно про ім’я зрадника запитав.

Радуйся, більше інших до Христа наближений;

Радуйся, що слова Господні, як скарб дорогоцінний, складав у серці своєму.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 4

Буря люті і злобливого шаленства оволоділа жорстокосердими і невдячними іудеями, коли повстали на Христа Сина Божого, тоді всі учні Його, страхом охоплені, тікали; але ти, любов міцну до Нього маючи, до самого Хреста і смерті не відступив від Нього, на всі муки Христові дивлячись і співчуваючи серцем Діві Матері Божій, що плаче і ридає. Дивуючись безмежному милосердю і довготерпінню Божому, взивав ти до Постраждалого за рід людський: Алилуя.

Ікос 4

Спаситель світу, висячи на Хресті прибитий цвяхами за гріхи наші і дивлячись на тебе і Матір Свою, що стояли перед Ним, сином тебе Преблагословенній Діві Богородиці зробив, кажучи Їй: «Жінко, це син Твій, — і ще тобі: — Це Мати твоя». Ми ж, що дивуються любові Христовій, на тобі явленній, оспівуємо так:

Радуйся, що сином Божої Матері бути сподобився;

Радуйся, що через те перш за всіх із Христом, немов би якимось духовним родичем став.

Радуйся, що Матері Божій гідно послужив;

Радуйся, що Її, як матір свою, у всякій честі у себе почитав.

Радуйся, що і в Успінні чесне і святе Її тіло до труни проводив;

Радуйся, що із сяючою райською гілкою, Архангелом Гавриїлом принесеною, до одра Її прийшов.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 5

Богопредтечною зіркою з’явився єси в Асії, пішовши туди для проповіді слова Божого, як було  призначено тобі жеребом. Але на шляху твоєму попустив Господь бути тобі вкинутому в море: благодать же Божа, що завжди з тобою перебуває, зберегла тебе у водах морських живим, і після сорока днів повелів хвилі морській, щоб спінившись викинула тебе на берег. Коли ж побачив це учень твій Прохор, що вже багато плакав через кончину твою, голосно викликував чудодіючому Богові: Алилуя.

Ікос 5

Бачивши ефесські жителі преславне чудо, тобою створене, коли отрока Домна, що помер через біса, молитвою твоєю воскресив єси, оспівавши голосно силу Бога, тобою їм проповіданого, і позбувшись від мерзенного ідолослужіння, співали тобі так:

Радуйся, істинного Бога служителю;

Радуйся, бісів прогонителю.

Радуйся, що мерців силою Христовою оживляєш;

Радуйся, що нею життя і здоров’я людям повертаєш.

Радуйся, що потьмарених розумом до Світла Істини закликаєш;

Радуйся, що правої віри освітою до чеснот наставляєш.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 6

Проповідником богоносним слова Божого в Ефесі був ти, і дбаючи про поширення благодаті євангельської, утверджував твоє навчання знаменнями великими і дивовижними, капище ж Артемидине єдиною молитвою повалив єси, щоб бачачи це, язичники пізнали Єдиного Бога, Йому ж ми викликуємо: Алилуя.

Ікос 6

Засяяло у Ефесі, як сонце, світло віри Христової, тобою проповіданої, коли злочестивий Дометіан розпочав гоніння на християн; тоді і тебе, як старанного сповідника імені Христового, послав правитель у Рим зв’язаним, де ж і перетерпів ти страшні муки. Заради них благочесно виголошуємо тобі таке:

Радуйся, заради Христового  сповідання побитий;

Радуйся, що чашу смертоносної отрути нешкідливо випив.

Радуйся, що у казані з олією киплячою не зварився;

Радуйся, силою Христовою в лютих муках цілим збережений.

Радуйся, що кесаря мучителя, твоїм неушкодженням злякав;

Радуйся, що цим же народ про велич Бога, християнами шанованого, запевнив.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 7

Коли побачив мучитель, що і найлютіші муки, які від нього перетерпів ти, не змогли умертвити тебе, тоді, вважаючи тебе безсмертним, на острів Патмос на вигнання засудив. Ти ж, корячись Промислові Божому, що так благозволив, подячно оспівував Богові, що все на благо впорядковує: Алилуя.

Ікос 7

Нові чудеса показав ти язичникам, бажаючи навернути їх до спасительної віри Христової, коли плив ти у вигнання твоє: за велінням твоїм отрока, що тонув, море віддало на корабель живого, буря вгамувалась, вода солона в солодку перетворилась, воїн від тілесної недуги зцілився, і по прибутті твоєму на Патмос, біса прискіпливого, що майбутнє провіщав, з одержимого ним вигнав. Тоді всі, що бачили такі чудесні знамення, тобою вчинені, приходили до пізнання Триіпостасного Бога і хрестилися. Ми ж тобі догоджаємо так:

Радуйся, що повеліваєш морю і бурі;

Радуйся, що сатанинських духів з людей виганяєш.

Радуйся, що хвороби єдиним словом зцілюєш;

Радуйся, що всім нужденним допомогу подаєш.

Радуйся, що чудесами твоїми ідолопоклонників здивував;

Радуйся, що наукою твоєю невірних у щирій вірі утвердив.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 8

Дивно було бачити жерцям Аполлоновим, як храм бога їхнього і всіх ідолів, що були в ньому, ти єдиним словом на землю повалив єси. Дивуючись цьому і лютуючи через таку твою відвагу, пішли до волхва якогось, що велику силу від сатани в собі мав, і просили його, щоб помстився за безчестя бога їхнього; він же, сліпий був душею, не відаючи сили, що у тобі перебувала, намагався примарами різними тебе залякати і проти тебе народ збурити: одначе сам нечестивий був вкинутий в море і там загинув, і неспроможними виявилися біси врятувати його, бо ти  заборонив їм ім’ям Ісуса Христа Сина Божого, Його ж прославив народ, свідок чудес, оспівавши: Алилуя.

Ікос 8

Весь сповнений любові Божественної, став ти вмістилищем дарів Святого Духа: майбутнє провіщав, далеке, як і близьке промовляв єси, недужих зціляв, дружині правителя на острові Патмос, що хворіла з народження, ледь на поріг будинку її ступивши, полегшення дарував. Прийми ж від нас, грішних, похвали такі:

Радуйся, благодаті Божої вмістилище;

Радуйся, Духа Святого оселя.

Радуйся, ріка, що чудоточить цілительні сили у хворобах;

Радуйся, джерело настанов, що приводить до пізнання правої віри.

Радуйся, що лукавство сатани розвінчуєш;

Радуйся, що вірних від підступу його захищаєш.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 9

Усяке беззаконня ревно винищуючи серед людей, до яких же посланий був, викрив спокушання ідолопоклонників, що вклонялися бісу, який являвся людям в образі великого вовка, і багатьох з них до віри Христової привів ти: також капище Вакхове молитвою твоєю зруйнував єси, і волхва Нукіана разом з домашніми його до покаяння, чудесами твоїми, навернув єси. Вони ж, що навернулися від гріха до спасіння , повсякчас волали Богові: Алилуя.

Ікос 9

Красномовство мудрості людської не зможе висловити, і навіть розум плотської людини збагнути, як ти провістив нам про безпочаткове буття Триіпостасного Бога: подібно до Мойсея, у громах і блиску на горі прийняв від Бога таємницю богослів’я і сповістив її світові, що на початку було Слово, з Отцем споконвіку нерозлучне і до всього сущого причетне, що має Світло Життя, його ж пітьма не може обійняти. Освітлені таким блиском світла Божественної Істини, вшановуємо тебе як втаємниченого Безпочаткової Трійці й оспівуємо тебе як Богослова неперевершеного:

Радуйся, орел, що піднявся до самого вогняного Престолу Божого;

Радуйся, труба, що сповістила світові Предвічного і Безпочаткового Бога.

Радуйся, що людське і Божественне у Христі нам пояснюєш;

Радуйся, що дивовижні слова і наставляння Господні в Євангелії твоєму нам сповіщаєш.

Радуйся, що любові нас справою й істиною навчаєш;

Радуйся, бо тим, що перебувають в любові перебування в них Бога обіцяв.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 10

Врятувати бажаючи душі людські, всіляко повчав ти людей вірувати в Христа Сина Божого, мати совість чисту і любити один одного, щоб могли не тільки тут, але й у оселях праведних оспівати прегарно Всемогутньому Богові: Алилуя.

Ікос 10

Стіни Небесного Єрусалима побачивши в одкровенні, сповістив ти нам, що там бачив і що має бути до кінця світу, розповідаючи нам це алегоричними словами, що може розуміти тільки розум, що має мудрість. Дивуючись такому хисту пророцтва, тобі від Бога дарованому, оспівуємо тебе так:

Радуйся, що пізнанням Сущого, і Того, що є, і Прийдешнього, перевершив єство людське;

Радуйся, що був вмістилищем таїнств, які не вміщує людський розум.

Радуйся, що побачив невимовні Божі одкровення;

Радуйся, що їх вірним подаєш.

Радуйся, що радості святих ще в житті цьому пізнав;

Радуйся, що ними нині з надлишком насолоджуєшся.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 11

Спів подячний приніс тобі, святий апостоле Іоане, християнин, що став убогим і не мав чим віддати своїм кредиторам, був у розпачі і шукав сам собі смерті; ти ж, будучи проповідником любові до ближніх, бажаючи позбавити його від передчасної і вічної смерті, хресним знаменням сіно в золото перетворив і це йому вручив єси, щоб цим золотом і борги віддав кредиторам, і домашніх своїх прокормив, Богові ж, що через тебе був його благодійником, так співав: Алилуя.

Ікос 11

Світлосяйна душа твоя, досягши віку певного, відчула наближення часу, коли належить тлінному отримати обіцяне нетління і смертному обіцяне безсмертя. Скінчивши ж земне життя твоє, повелів учням твоїм землею покрити до верху тіло твоє; почувши ж про це, браття, що були в місті прийшли до могили твоєї і, відкопавши, нічого ж у ній не знайшли. Через це пізнавши, що перехід твій відбувся не звичайним людським смертним успінням, оспівали тобі так:

Радуйся, орле, що обновив юність твою наближенням до Сонця Слави Божої;

Радуйся,   що такою зміною перемінив усі закони єства людського.

Радуйся, бо за обіцянкою Благого Учителя твого посів на одному з дванадцяти престолів;

Радуйся, бо на ньому чиниш суд і правду серед людей Божих Ізраїлю.

Радуйся, що насолоджуєшся спогляданням Найсолодшого Ісуса, до Нього ж на перси раніше Його страстей і Воскресіння ліг єси;

Радуйся, що від Його милосердя випрошуєш нам усякі блага.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 12

Благодать дана була від Бога місцю тому, де тіло твоє землі віддано було, бо випускає в день поховання твого тонкий порох на зцілення хворих, показуючи цим чудом, як прославляє Бог люблячих Його, щоб усі, що бачать це, безперестанно серцем і устами вдень і вночі співали Йому: Алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи труди твої апостольські і чудеса і зцілення, їх же виливав єси, і виливаєш благодаттю Духа Святого, що у тобі перебуває, вихваляємо Бога, що дарував нам такого провідника, що наставляє нас на шлях спасіння і милосердний до слабостей наших. Прийми від нас, святий апостоле, похвали такі:

Радуйся, благовісник віри Христової старанний;

Радуйся, учителю Церкви Христової превеликий.

Радуйся, богословів початок і основа;

Радуйся, Божественних Таємниць провісник.

Радуйся, незайманості образ і цнотливості правило;

Радуйся, усіх вірних, що твого заступництва сподіваються, швидкий помічник і заступник.

Радуйся, Іоане апостоле, наперсниче Христов і Богослове.

Кондак 13

О, преславний і всехвальний апостоле і євангелісте, наперсниче Христов улюблений Іоане! Твоїм всесильним клопотанням до Всеблагого твого Учителя і нашого Владики і Господа випроси нам усякі блага тлінні і вічні і християнської кончини життя нашого, щоб з тобою і з ангельськими ликами в оселях праведних оспівали Триіпостасному Богові: Алилуя.

(Цей кондак читається тричі, потім Ікос 1 і кондак 1)

Молитви святому апостолу і євангелісту Іоану Богослову:

Молитва перша

О, великий апостоле, євангелісте громоподібний, Богослове досконалий, тайновидець невимовних одкровень, недоторканий і улюблений наперсник Христовий Іоане! Прийми нас, грішних, що під твоє міцне заступництво прибігають. Випроси у Всещедрого Чоловіколюбця Христа Бога нашого, що перед очима твоїми Кров Свою за нас, нікчемних рабів Своїх, пролив єси, нехай не пом’яне беззаконь наших, але помилує нас і сотворить з нами по милості Своїй: нехай дарує нам здоров’я душевне і тілесне, усяке благоденство і достаток, наставляючи нас звертати їх на славу Його, Творця, Спасителя і Бога нашого. По кончині ж тимчасового життя нашого нехай позбавить нас від немилосердних мучителів на повітряних митарствах, щоб ми досягли, тобою ведені і навчені, Небесного того Єрусалима, що його славу ти в одкровенні бачив, нині ж нескінченною радістю насолоджуєшся. О, великий Іоане! Збережи всі міста і країни християнські, храм цей, тих, що служать і моляться в ньому, від голоду, згуби, землетрусу і потопу, вогню і меча, навали іноплемінних і міжусобиць; визволи нас від усякого лиха і напасті і молитвами твоїми відверни від нас праведний гнів Божий, і Його милосердя нам випроси, щоб разом з тобою сподобилися повсякчас прославляти пресвяте ім’я Отця і Сина і Святого Духа на віки віків. Амінь.

Молитва друга

О, великий і всехвальний апостоле і євангелісте Іоане Богослове, наперсниче Христов, теплий наш заступник і невпинний у скорботах помічник! Ублагай Господа Бога дарувати нам прощення всіх гріхів наших, якими згрішили від юності нашої у всьому житті нашому ділом, словом, думкою і всіма нашими почуттями; по відході ж душ наших допоможи нам, грішним (імена), позбутися повітряних митарств і вічної муки, щоб, твоє милостиве заступництво маючи, прославляли Отця і Сина і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Молитва третя

О, великий і незбагненний Боже! Ось на моління до Тебе призиваємо святого Іоана, його ж Ти сподобив єси невимовних одкровень, прийми за нас клопотання, даруй нам виконання прохань наших на славу Твою, і направ же нас духовною досконалістю до насолоди, життя вічного в Небесних Твоїх оселях! О, Небесний Отче, що створив усе Владико, Всесильний Царю! Торкнися благодаттю сердець наших, щоб, розтанувши, як віск, пролилися перед Тобою і тлінна істота духовною стала на честь і славу Твою, і Сина Твого, і Святого Духа. Амінь.

Тропар Святого Апостола і Євангеліста Іоана Богослова, глас 2

Апостоле, Христом Богом улюблений, / поспіши визволити людей безпомічних: / бо приймає тебе Той, / Кому ти припадав до грудей. / Моли Його, Богослове, /щоб розвіяв темряву народів, / і проси для нас миру і великої милості.

Кондак Святого Апостола і Євангеліста Іоана Богослова , глас 2

Велич твою, дівственику,хто оповість? / Твориш бо чудеса і подаєш зцілення, / і молишся за душі наші / як Богослов і друг Христів.

Величання

Величаємо тебе, святий апостоле Христів Іоане Богослове, і шануємо болісті і труди твої, що ними трудився єси в благовісті Христовім.

Пам’ять 8 / 21  травня та 26 вересня / 9 жовтня

Апостол і Євангеліст Іоан, названий Богословом, був сином Галилейского рибалки Зеведея і Соломії. Зеведей мав значні статки, мав працівників і був визначним членом іудейського суспільства, маючи доступ до первосвященика. Мати Іоана, Соломія, згадується в числі жінок, що служили Господеві своїм майном.

Іоан був спочатку учнем пророка Іоана Хрестителя. Почувши його свідчення про Христа, як про Агнця Божого, що бере на Себе гріхи світу, він разом з Андрієм Первозванним пішов за Спасителем. Однак, постійним учнем Господа він зробився трохи пізніше, після чудесного улову риби на Генісаретскому (Галилейскому) озері, коли Господь Сам призвав його разом із братом його Яковом.

Разом з Петром і братом Яковом апостол Іоан удостоївся особливої близькості до Господа, знаходячись при Ньому в найважливіші й урочисті хвилини Його земного життя. Так він удостоївся бути присутнім при воскресінні дочки Іаїра, бачити преображення Господа на горі, чути бесіду про знамення Його другого пришестя, був свідком Його Гефсиманської молитви. А на Тайній вечері він був такий близький до Господа, що по його власних словах лежав біля грудей Ісуса, звідки і пішло його найменування наперсника (перси — груди по церковно-слов’янськи), що стало загальним для позначення людини, особливо кому-небудь близької.

Через смирення, не називаючи себе по імені, він, проте, говорячи про себе в Євангелії, іменує себе учнем, «якого любив Ісус». Ця любов Господа до нього позначилася й у тім, що Господь, висячи на хресті, доручив йому Свою Пречисту Матір, сказавши йому: «Ось — мати твоя».

Полум’яно люблячи Господа, Іоан був сповнений обурення проти тих, хто був ворожий до Господа або цурався Його. Тому він забороняв чоловіку, що не ходив з Христом, виганяти бісів ім’ям Ісуса Христа і просив у Господа дозволу звести вогонь на жителів одного самарянского селища за те, що вони не прийняли Його, коли Він подорожував у Єрусалим через Самарію. За це він і його брат Яків були названі Господом «синами грому». Відчуваючи любов Христову до себе, але ще не просвічений благодаттю Святого Духа, він вирішує просити собі разом із братом Яковом місця поруч з Господом у Його прийдешнім Царстві, у відповідь на що одержує пророкування про чашу страждань, що чекає їх обох.

Після Вознесіння Господнього ми часто бачимо апостола Іоана разом з апостолом Петром. Разом з ним він вважається стовпом Церкви і здебільшого перебуває в Єрусалимі. Вірний заповітові Господа, він піклувався про Пречисту Діву Марію, як самий відданий син, і тільки після Її блаженного успіння став проповідувати в інших країнах.

У проповідницькій діяльності апостола Іоана помічається та особливість, що він обрав собі одну визначену область, і всю енергію свого духу направив на те, щоб викорінити тут язичество і затвердити святу віру. Предметом його особливих турбот були сім малоазійських церков — в Ефесі, Смирні, Пергамі, Фіатирі, Сардисі, Філадельфії і Лаодикії. Переважно ж він жив у Ефесі.

При імператорі Доміціані (81-96 р.) апостол Іоан був викликаний у Рим, як єдиний, що залишився в живих апостол, і за наказом цього гонителя Церкви був кинутий у киплячу олію, але сила Божа зберегла його неушкодженим, як трьох отроків у печі вогненній. Тоді Доміціан послав його на пустельний острів Патмос. Тут Іоан написав Апокаліпсис або Одкровення про долі Церкви й усього світу.

Після смерті Доміціана апостол Іоан із заслання повернувся в Ефес. Єпископи і пресвітери Ефесської церкви показали йому три Євангелія, написані апостолами Матфеєм, Марком і Лукою. Схваливши ці Євангелія, апостол Іоан, однак, визнав за необхідне доповнити те, що в них було пропущено і що він, як останній живий очевидець, добре знав. Це було важливо тому, що до кінця першого століття в християнському світі поширилося кілька активних гностичних сект, що принижували і навіть заперечували божественне достоїнство Господа Спасителя. Необхідно було охоронити віруючих від їх навчань.

У своєму Євангелії апостол Іоан виклав бесіди Спасителя, сказані Ним в Іудеї. Ці бесіди, звернені до учених книжників, були більш важкими для розуміння і, імовірно, з цієї причини не потрапили в перші три Євангелія, що були призначені для навернених язичників. Приступаючи до складання Євангелія, апостол Іоан призначив посаду для Ефесської церкви і віддалився зі своїм учнем Прохором на гору, де і написав Євангеліє, що носить його ім’я.

Євангеліє від Іоана здавна називали духовним, у ньому переважно, у порівнянні з першими трьома, містяться бесіди Господа про найглибші істини віри — про втілення Сина Божого, про Трійцю, про спокуту людства, про духовне відродження, про благодать Святого Духа і про Причастя. Іоан з перших слів Євангелія підносить думку віруючих на висоту божественного походження Сина Божого від Бога Отця: «Споконвіку було Слово і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Іоан. 1, 1). Ціль написання свого Євангелія апостол Іоан виражає так: «Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і віруючи, мали життя в ім’я Його» (Іоан. 20, 31).

Крім Євангелія й Апокаліпсиса, апостол Іоан написав три послання, що ввійшли до складу новозавітних книг, як Соборні (тобто окружні послання). Головна думка в його посланнях — християнам треба навчитися любити: «Будемо любити один одного, тому що любов від Бога, і всякий люблячий породжений від Бога і знає Бога; хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1 Іоан. 4, 7-8). «Любов досягає в нас такої досконалості, що ми маємо відвагу в день суду, тому що чинимо у світі цьому, як Він. У любові немає страху, але довершена любов виганяє страх, тому що в страху є мука. Хто боїться – не довершений у любові. Будемо любити Його, тому що Він колись полюбив нас. Хто говорить: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той каже неправду; тому що не люблячи брата свого, котрого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить? І ми маємо від Нього таку заповідь, щоб люблячий Бога любив і брата свого» (1 Іоан. 4, 17-21).

Про наступну діяльність апостола Іоана переказ зберіг кілька яскравих відомостей, що показують, якою любов’ю було сповнене його серце. При відвідуванні однієї з малоазійських церков Іоан, серед тих, що слухали його слово, помітив юнака, що відрізнявся незвичайними даруваннями, і доручив його особливому піклуванню єпископа. Згодом цей юнак зблизився з поганими товаришами, розбестився і зробився начальником зграї розбійників. Іоан, довідавшись про це від єпископа, відправився в гори, де лютували розбійники, був схоплений ними і приведений до начальника.

Побачивши апостола, юнак украй знітився і кинувся бігти від нього. Іоан кинувся за ним, зворушливими словами любові підбадьорив його, сам привів його в церкву, поділяв з ним труди покаяння і не заспокоївся, доки зовсім не примирив його з Церквою. В останні роки свого життя апостол говорив тільки одне наставляння: «Діти, любіть один одного». Учні запитали його: «Чому ти повторюєш те саме?» Апостол відповів: «Це сама необхідна заповідь. Якщо її виконаєте, то весь Христовий закон виконаєте».

Ця любов перетворювалася в полум’яну ревність, коли апостол зустрічав лжеучителів, що розбещували  віруючих і позбавляли їх вічного порятунку. В одному суспільному будинку він зустрів лжеучителя Коринфа, що відкидав божество Господа Ісуса Христа. «Підемо скоріше звідси, — сказав Апостол учневі своєму, — я боюся, як би не завалився на нас цей будинок».

Святий Іоан Богослов помер природною смертю (єдиний з апостолів), у віці близько 105 років, за царювання імператора Траяна. Обставини смерті апостола Іоана виявилися незвичайними і навіть загадковими. На настійну вимогу апостола Іоана його закопали живим. Наступного дня, коли розкопали могилу апостола, вона виявилася порожньою. Ця подія як би підтвердила припущення деяких християн, що апостол Іоан не вмре, але залишиться жити до Другого пришестя Христового і викриє Антихриста. Приводом же до виникнення такого припущення послужили слова, сказані Спасителем незадовго до Його вознесіння. На питання апостола Петра, що буде з апостолом Іоаном, Господь відповів: «Якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того, ти йди за Мною». Апостол Іоан зауважує у своєму Євангелії з цього приводу: «І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре» (Ін. 21, 22-23).