Варто згадати і повторити євангельська розповідь про обрання та затвердження дванадцяти апостолів, одним з яких став Фома. Євангеліст Лука пише: «У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами» (Лк. 6:12-13). Ця нічна молитва Ісуса Христа, коли Він мав вибрати зі своїх учнів дванадцять і назвати їх апостолами, показує, наскільки важливою була покладена на них місія і як дбав Він про тих, кого обрав для її виконання.

У своєму оповіданні євангеліст Іоан тричі згадує апостола Фому, і в словах його ми бачимо, наскільки відданий був Фома своєму святому Учителю. Перший раз ми зустрічаємо згадку про Фому, коли Ісус Христос дізнався про хворобу Лазаря і відправився з апостолами до Віфанії. По дорозі Ісус несподівано сказав: «Лазар, друг наш, заснув» (Ін. 11:11). І потім пояснив: «Лазар помер <…> але ми підемо до нього» (Ін. 11:14-15). На що апостол Фома сказав своїм співучням: «Підемо і ми помремо з ним» (Ін. 11:16). Деякі трактують ці слова як вираз відчаю, проте насправді вони говорять про відданість Фоми святому Учителю.

Вдруге євангеліст Іоан згадує апостола Фому після Таємної Вечері. Після своєї довгої промови до апостолів Ісус Христос говорить: «Віруйте в Бога і в Мене віруйте. В домі Отця Мого обителей багато; а якби не так, то сказав би: «Я йду приготувати місце вам». І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я. А куди Я йду, ви знаєте, і шлях знаєте» (Ін. 14:1-4). На що Говорить до Нього Фома: «Господи! не знаємо, куди йдеш; і як же можемо знати дорогу?» (Ін. 14: 5). І Христос відповів Фомі: «Я дорога, і правда, і життя ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14: 6).

На жаль, тут ми лише згадаємо ці слова, не маючи можливості пояснити їх. Перейдемо ж до третього фрагменту, де євангеліст Іоан говорить про апостола Фому. Йдеться про два явлення воскреслого Господа: перше відбулося ввечері першого дня і друге «після восьми днів». Тоді же Фома не по невірі, але по глибокій любові до святого Учителя став першим проповідником Воскресіння. Церква співає, що так звана «невіра» Фоми народила справжню віру. Той факт, що учень удостоївся бачити і відчувати воскреслого Учителя, з’являється першим підтвердженням і доказом Воскресіння.

Апостол Фома першим після Воскресіння став проповідувати про божественність Ісуса Христа, Який як людина помер, але як Бог – воскрес. Фома, побачивши разом з іншими апостолами і почувши Ісуса Христа, не наважився доторкнутися до його пречистого ребра, але одразу вигукнув і сповідував: «Господь мій і Бог мій» (Ін. 20:28).

Ця подія, що відбулася з апостолом Фомою є, мабуть, самою драматичною не тільки в євангельському оповіданні, але й у всій світовій історії. Багато чистих і непорочних людей, «блаженні ті, хто не бачив», як сказав воскреслий Господь, після серйозної внутрішньої боротьби побачили світло істини і сповідали Христа, як апостол Фома, словами: «Господь мій і Бог мій». Амінь.

+ Діонісій (Псарианос), митрополит Сервий і Козані,

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Віра живе в добрих і смиренних серцях, живе непохитно. У серцях людей, які взяли Благодать Святого Духа. Велике диво Православ’я полягає в тому, що віра зберігається в цілісності й чистоті, незважаючи на ознаки нездоров’я в церковному керівництві. Незважаючи на людей, що викликають своїми поглядами і своїм способом життя серйозні проблеми і заклопотаність, і нерідко бентежачи народ. На щастя, є й там люди доброчесні, що не дають вірі згаснути серед усього цього. Так посеред тліну пробивається джерело істини і любові.

Так, є і клірики-професіонали, але не підлягає сумніву, що існує і багато щирих служителів Всевишнього, чиє життя є взірцем чистоти, скромності, смирення і лагідності. Їх житіє вражає і спонукає. Нерідко люди не розуміють багато чого в житті Церкви. Однак, саме звичка здатна допомогти їм дізнатися багато чого. Несправедливо закидати Церква камінням, жодного разу не увійшовши в неї. Участь у житті Церкви благословляє людину. Занурюючись все глибше і глибше в це життя, він відчує розчулення, солодкість, красу і єднання з усіма.

Святі допомагають нам прийти до Христа. Своїми словами, своїми книгами, але головним чином святим прикладом свого життя, що є переймання життя Христа, вони ведуть нас в обійми Божі. Вони віщають нам про те, як вони люблять Христа, і з якою радістю і захватом трудилися вони, виконуючи Його заповіді. І сьогодні скрізь є «таємні» святі, які не відкриваються серцям, якими рухає тільки цікавість та вони є позбавлені смиренності. Іноді вони мешкають там, де ти не чекаєш їх побачити. Вони можуть жити невпізнаними в двох кроках від тебе. Ти вважаєш їх дурнями, і не удостоювався їх навіть побіжного погляду. Безсумнівно, що святість існує і сьогодні. Їй не потрібні крики, блиск, шум і реклама. Цікавість Фоми не була поганою. Фома шукав, бажав, голодував без істини.

Фома кличе і нас торкнутися перстами Христа. Не залишитися поза омофором Христовим. Христос любить шукаючих, вимогливих слухачів, справжніх учнів. Він хоче, щоб ми були живими, справжніми, старанними і працьовитими. Людьми, гаряче люблячих себе самих і ближнього свого. Церква – це благословенний овечий двір Христовій. Він кличе всіх насолоджуватися і відроджуватися. І важливу роль в цьому граю наші клірики.

Служачи священики, проповідники і сповідники можуть вплинути на багатьох. Чисті, смиренні і Богоблагодатні ієреї можуть принести велику користь багатьом.

Православна Церква не обманює, не дає помилковій розради, не балує. Вона жива, міцна і сильна. Вона не виганяє Фому, що ставить все під сумнів. Вона дозволяє йому вільно шукати, досліджувати і переконуватися. Православна Церква святописна і традиційна. Її багатство в її злиднях. Вона не сіє страх і не загрожує своїм любимим дітям. Вона знає, що має і чого бажає, і ніколи не чекає плодів там, де не сіяла. Вона володіє розумінням, терпінням, терпимістю і любов’ю. Прийди ж сам і переконайся в цьому.

Вивчи і відкинь. Фома кличе тебе. Його «невіра» привела його до великої віри. І зараз він перебуває в спокої, благодаті, радості і щасті.

Невіра – це хвороба, могила, біль і страх. Людина думає, що вона вільна, але їй чогось бракує. ЇЇ роздирають протиріччя. Вона не знає справжньої радості. Простота Церкви дарує допомогу душам. Вона виганяє злобу і дає людині можливість випробувати справжню радість. Віра проста, невіра складна. Жар нашої віри приведе в здивування невіруючих. Цілісна віра вражає всіх. Її простота притягує до себе. Фома по-братськи веде нас до джерела віри. Насправді він зовсім не був невіруючим, але володів достатньою вірою. Ми дякуємо йому за те, що він підвів нас до джерела, здатному втамувати нашу спрагу. Брате мій, святий Фома, пошли сили тим, хто боїться, вжахається, роздирається протиріччями і не наважується зробити крок.

Чернець Мойсей Святогорець

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».