Ця ікона Вознесіння Христового – одна з найбільш ранніх, дійшла до нас, як приклад нового типу оформлення білоруської православної храмової ікони, яка на рубежі XVI-XVII століття вже не мала ковчега, а поля її виконувалися як багата візерунчаста рама, подібна на рами західноєвропейського піздньоготичного і ренесансного живопису.

Нові риси більш вільного, по-своєму барочного, стилю і самобутні іконографічні деталі характеризують і образно-пластичний лад Слуцької ікони. Тут дана не звичайна іконографія сцени, коли в центрі фронтально зображувалася Божа Матір у позі Оранти, а досить рідкісне рішення зустрічалося на ранніх візантійських мініатюрах. Фігура зверненої в молінні до Свого Сина Божої Матері, виділена золотим німбом серед учнів Христа, – поміщена ліворуч, в гущі апостолів, а в центрі домінують два ангели в білих шатах. Бурхливо жестикулюючи, ангели повідомляють звістку про майбутнє друге пришестя: «Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви його на небо!» (Дії, 1:11). Можливо, слуцький художник у незвичайній композиції Вознесіння прагнув не тільки дослівно дотримуватися тексту «Діянь апостолів» і актуалізувати давнє візантійське іконографічне рішення, але і дидактично посилити важливу для своїх сучасників ідею-нагадування про виклик всіх Суді другого пришестя. Ймовірно, тому він зображує погляд на Вознесіння не тільки 11 апостолів, безпосередніх перерахованих в «Діяннях апостолів» свідків події, а значно більше число осіб.

Це характерно і для інших білоруських православних ікон Вознесіння – наприклад, на іконі середини XVII столітті із зібрання Музею імені Андрія Рубльова так само зображені без німбів дві очолювані апостолами великі групи людей, присутніх при Вознесіння. Ці фігури можуть бути сприйняті і як учні Христа (апостоли з 40), і як узагальнений образ синів церкви, які вітають Вознесіння Господа і очікують його друге пришестя. Христос представлений на Слуцькій іконі як Цар Слави в пурпурних царствених шатах. Грядущий Суддя Світу возноситься в підтримуваної польоті ангелами золотий променистою Славі-мандорле.

Урочистий колорит ікони, побудований на поєднанні золота, червоних, світло-сіро-блакитних, блідо-вохристих і білого кольорів, узятих простими ясними площинами, прекрасно відповідає святковому образному ладу твору. Одночасно з ясним, відповідальним іконописної образності, колірним і ритмічним побудовою невідомий слуцький майстер виявляє в цьому творі своє знайомство з сучасною західноєвропейською графікою. Звідти запозичив він редуковані відповідно до іконописної стилістикою, але по-своєму виразні, складні ракурси, рухи фігур, профільні зображення ликів літаючих ангелів і одного апостола, що стоїть перед інших апостолів.

Юрій Піскун

Переклад Українською мовою – «Київське Православ’я».