Вже в останні кілька років, через факт визнання від імені Блаженнішого Феодора II, Папи і Патріарха Олександрійського і всієї Африки, автокефалії Православної Церкви України, ми раптово отримали аморальне вторгнення та анексію Російської Церкви методами заперечення церковного шляху і традиції, яку поважали всі попередники Патріарха Російського Кирила, через прийняття Духовенства нашого Патріархату, як пряме накладання заходів у відповідь, а отже, шантажу чи помсти проти нас. Вже після оголошення 29 грудня 2021 року Московським Патріархатом ми маємо офіційні рішення, а зокрема, заяви Російської Церкви та інтерв’ю її діячів щодо абсолютно незаконного створення «Екзархату», на підставі свого внутрішнього «статуту», а не канонічних положень, у межах нашого Патріархату, що складається з священнослужителів, які відсторонилися, або тих, хто під примусом та іншого невідомого походження назвалися православними, але ніколи не належав до Олександрійського патріархату.

Такими діями робиться спроба змінити православну еклезіологію за багатьма її окремими параметрами, але головним чином у питанні меж адміністративної конформації структур Церкви Христової, з мотивами, далекими від Православного Передання. З жалем розуміємо, що вони завжди випливають з причин злої волі і заражені «вірусом етнічної ворожнечі», яка була засуджена Синодом 1872 року.

Звісно, у цих рішеннях не виключається світський дух, який все ще посилається на параметри «неоколоніалізму» і претендує на першість у світі, відомий з минулих часів на постраждалому африканському континенті, і не узгоджується з жертовним за духом служінням нашого освяченого православного передання.

Синод Ієрархії Олександрійського Престолу в смутному здивуванні протестує проти рішення Патріарха Російського та його Синоду. Здивований, бо для нас, «послідовників наших Святих Отців», кордони кожної помісної Церкви-сестри чіткі, географічні та нанесені на карту Вселенськими Синодами і гідні поваги.

Ми протестуємо, бо на практиці ніколи не були залучені до кордонів жодної помісної Церкви-сестри, а тим більше Російської Церкви. Це не лише тому, що таким чином змінюється послання євангельської любові, а й тому, що, виживаючи протягом століття і співіснуючи з різними конфесіями та релігіями в дусі взаємної поваги та розуміння, ми отримуємо небратський удар від росіян, які мають ту саму релігію.

Ми вважаємо, що цими методами знову жорстоко порушується суть нашої Православної віри, особливо в чутливій сфері Місії в Африці, яку ми «годуємо» «як немовля молоком, а не твердою богословською їжею» відповідно до на вираз Павла, який є для нас принципом і мірою, що керує нашими апостольськими зусиллями.

З цією метою було вирішено, що:

А) Звернутися до Святого Вселенського Патріархату і помісних Церквов через їхніх Предстоятелів, доставленими Патріаршими листами, в яких описуватиметься «чума» сум’яття, що впала на «наших дітей, народжених у Христі», вірних африканців, як наслідок явних і невидимі дії уповноважених осіб Російської Церкви, і

Б) Вірне і безпосереднє застосування положень Божественних і Святих канонів, церковних покарань до порушників.

12 Січня, 2022 р.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: The official web site of Greek Orthodox Patriarchate of Alexandria and All Africa