Він освятив його розум, зміцнив сили його душі, просвітив його розум, зміцнив його серце страхом Божим і, нарешті, зробив його місцеперебуванням Святого Духа.

Хто гідно причащається, отримує в заручини Царство Небесне, зодягається в божественну зброю, яка захищає його від усякого зла і підступу нечестивих і робить його страшним навіть для цих бісів.

Серце того, хто гідно причащається, сповнюється невимовною радістю і невимовною насолодою. Він один відчуває зміни, що відбулися, і радіє цьому оновленню. Усі чесноти прикрашають його серце, і його прагненням є єдність з Господом.

Душевний спокій, який дає свідомість примирення і співпричастя з Богом, і небесний мир, що панує в ньому, відбиваються на щасливому обличчі того, хто гідно причастився.

Весь його зовнішній вигляд свідчить про його внутрішній моральний стан. Чистота і невинність — це дві благодаті, які обертаються навколо нього і говорять усім про нього. Це характер заслуженого учасника. Це результати божественного Успіння.

Коли хтось має на увазі це, як йому шкода, не тим, хто негідно причащається, або тим, хто через перешкоди через гріхи не може причаститися, а тим, хто не приходить до Святого Грааля радше з байдужості та презирства. для розумових і фізичних благ, які прийдуть до них від божественного Вознесіння?

Бо, як ми знаємо, що здоров’я душі впливає на здоров’я тіла і навпаки, що вже про них говорити? Як нам їх назвати? До якого класу християн їх віднести? Їхнє ставлення до християнства таке, як тільки холодне та байдуже.

Але чи вони справжні християни? Це нам невідомо. Що ми можемо знати, так це те, що вони пливуть без компаса, без керма і без шкіпера. Горе їм того дня, коли море підніметься проти них ∙ коли піднімуться сильні вітри і хвилі затоплять їхній човен.

Тоді, спустошені й позбавлені божественної розради, вони заплаканими очима й поглядом розпачу дивитимуться на прірву, що відкривається під їхніми ногами, яка загрожуватиме їм поглинанням і повним знищенням.

Ми маємо їм одну братню пораду: поспішайте до причастя, щоб спасатися, бо виходу немає…

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

а) Ті, хто заперечують Божественну благодать, Божественне милосердя, людяність і Божий Задум.

б) Ті, хто зневажає божественний закон.

в) Ті, хто відкидають дії-енергії Святого Духа і (ενέργειες τού Άγιου Πνεύματος) приписують їх іншим силам (силам темряви, зла).

г) Ті, хто відкидає дари і плоди Святого Духа. Фарисеї зневажали Святого Духа, коли говорили: «Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського» (Мт. 12:24), тобто «фарисеї, коли побачили, що багато людей дивувалася вченню і чудам Христа і слідували за Ним як за їх Спасителем, вони так сильно стали заздрити слави Христа і щоб нейтралізувати враження, викликані Його чудесами, говорили: «Він виганяє демонів тільки ні чим іншим як за допомогою і силою Вельзевула, сатани, який є повелитель демонів».

д) Ті, хто більше вірить (тільки) в милосердя Бога та відкидають Його справедливість.

е) Ті, у кого немає надії на Бога (тобто ті, хто перестав сподіватися на Бога та впав у відчай).

ж) Ті, хто не вірить в Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа.

з) Ті, хто бореться з істиною і справедливістю.

і) Нечестивці (οἱ κακόδοξοι-то є злославящіе або віруючі), що переслідують Церкву. (Тобто єретики)

к) Зневірені (тобто ті, хто повністю охоплений відчаєм і заперечує всемогутність, людинолюбство, благодать та Задум Божий).