Діва Богородиця є воістину преславне Місто Боже. Вона є уявний Сіон. Саме про Неї, я думаю, пророчо говорив Давид. І не буде далеко від дійсності назвати Її також і Храмом преславного Граду. Бо якщо зберігаються в пам’яті багатьох і надовго ті імена, які висічені на могильних плитах, і якщо й донині височіють колони і пам’ятники на честь людей, навіть імена яких ми не маємо права вимовити, хоч слава їх пробуває серед Непорочного, що сказати нам про прославлену Богом і Всеоспівану Дочку, Всечисту і Всенепорочну Богородицю? Бо якщо Вона зробилася одушевленим Містом Царя Христа, то за правом і пресвятий храм, який ми освячуємо сьогодні в свято Покладення Чесного Пояса Її, є і називається прославленим Богом містом. Містом, що не записує імена підданих своїх, що знаходяться в підпорядкуванні не у смертного і земного царя, але у Царя Небесного, що приводить їх до вічного життя і дарує всім, що ідуть за Ним, Своє Царство.

Чесні і благочестиві слухачі мої, коли ви чуєте про сьогоднішнє свято Освячення, то приходять вам на думку нові споруди та будівлі, які недавно закінчили зводити, але те приходить і духовне освячення, при якому наша внутрішня людина скидає старі і рвані одяги гріха, одягається в нові ризи благочестя і живе новим життям Христовим. Саме цьому радіє і Всенепорочна Богородиця. Отримавши необхідні чесноти і почавши жити новим в Богу життям натішимось ж і ми в чистоті чистим святом Чистої і Непорочної. І, як би до Неї Самої, та прийдемо ми до всечесного храму Її, привівши в порядок всі помисли і вчинки наші і звернувши їх все на краще. Та не заподіємо ми чого-небудь негідного днів освячення, як свідчить Писання, ні в поступі нашому, ні в сміху нашому, і навіть прикрасі одягу нашого, нехай не буде неналежним. І про що я говорю? Не тільки це, але й самі думки наші та наведемо ми в порядок. І всьому цьому нехай передує милосердя, бо саме ним радіє і заспокоюється Бог, щоб відсвяткувати нам сьогодні оновленими і тілом і душею день освячення Храму Пренепорочної й по плоті Матері Бога нашого.

Отже, сьогодні святкуємо ми Положення і поклоніння Чесному Поясу Діви нашої Богородиці. Того пояса, який оперізував Всесвяте Тіло і покривав сховок у утробі її Бога. Того пояса, який чудово і смиренно прикрашав Ковчег Божий, сиріч Марію. Того пояса, який не один раз орошався чистими краплями молока Пренепорочної Богородиці. І нехай не наважиться ніхто докоряти нам тим, що говоримо і віддаємо хвалу бездушним речам, таким як Чесної Пояс, що належав живим людям.

Відомо, що коли вливають в сосуд духмяне миро, то від зіткнення з ним навіть після того, як сосуд знову спустошується, він зберігає надовго духмяний запах. Що ж сказати про пояс, який оперізував Пречисте і Всенепорочне Тіло Богородиці, яке є воістину Невичерпне Божественне Міро? Як не зберегти йому навіки пахощів зцілень і не наповнювати ним усіх, що підходять до нього з вірою і шануванням? Не духмяний запах молока, але пахощі Божественні і всешануванні, пахощі, що швидко лікують страждання душевні і тілесні. І якщо вже, як ми сказали, бездушний сосуд, стикнувшись із бездушним світом, набуває його якості, що ж сказати про Пояс, що доторкався до одухотвореного житла Божественного Слова, це значиться до Богородиці? Хіба не слід нам поспішати до нього? Хіба не слід вклонитися? Хіба не слід просити у нього повного очищення душі і тіла? Хіба не слід говорити з ним, як з живим, і приносити йому піснеспіві, що славлять його? Зробимо ж зараз це.

О Пояс, що оперізував Джерело життя і дає життя вічне всім, хто шанують тебе.

О Пояс, що завжди дарує всім, хто до тебе припадає, знищення пристрастей, мужність і сили для набування чеснот.

О Пояс, що не дає впасти і що надає сили немічної природі нашої і вражаючий видимих і невидимих ворогів наших. І хіба не гідно це замилування? Бо коли ми славимо Мати, радіє і люблячий Її Син. І тому, підкоряючись закону природи, хоч і говорячи про надприродні предмети, ми присвятимо Матері це урочисте слово, та не відкине його і Преблагий Господь. Бо як воістину побажав Він народитися як людина від Неї і погодився називатися Сином Її, так само всемилосердно прийме з відвагою принесене Йому урочисте слово.

О Пояс Шанований, подай освячення, зцілення, прощення, здоров’я нам, які прийшли з вірою і бажанням поклонитися всечесному храму твоєму.

О Пояс Шанований, оточуючий і охороняючи місто твоє та народ твій, і що спасає його від всякого варварського набігу.

О Пояс Чесної, що оперізував Божественне Слово, що знаходилося в лоні Діви, і виповнилося від цього благословення зцілення, яке нині проливається на нас.

О Пояс Радісний, наблизився з повагою до Пресмиренного Тіла нетлінної Матері Божої, і що від Нього одягнувся в нетління і перебуває нетлінним, що виявляється з справжньої причини того, що він дійшов до нас.

Чому ж беремося ми за те, чого не можемо зробити, і поспішаємо досягти недосяжного, іншими словами, намагаємося  вшанувати Її гідними словами, хоч це і Ангелам недоступно. Але ти, Чесний Пояс Пречесної Матері Божої нашої, що оперезаєш нас істиною, справедливістю і лагідністю. Зроби нас спадкоємцями вічного і блаженного життя і збережи наше тимчасове життя вільним від набігів видимих і невидимих ворогів. Пильнуй твердою і мирною віру, о Ти, Всенепорочний Пояс Всенепорочної, землю свою, цю Гору Святу і Всешановану, святині твої і цей величний монастир, і весь народ свій збережи в правій вірі цілими в державі Божої, неушкодженою від будь-якої спокуси. І нехай будеш ти для нас силою і допомогою, стіною і твердинею, притулком і спасительною оселею.

Ти ж, Всечиста і Всеблага і всемилосердна Діва, відрада християн, тепла розрада сумуючих, готова для притулку грішникам, що не покидай нас, сірих, без Твоєї Божественної допомоги. Бо якщо і Ти покинеш нас, до кого ж тоді нам вдатися? І що ж тоді буде з нами, о Пресвята Богородиця, бо Ти є дихання і життя християн? Бо як у тіла нашого є дихання як ознака життя, так само і пресвяте ім’я Твоє, промовлене невпинно рабами Твоїми у всякий час, у всякому місці і всяким способом, це не просто ознака, а й те, що саме дає нам життя, і радість , і допомогу. Покрий нас крилами Своєю доброти. Захисти нас Своїм заступництвом. Подай нам вічне життя, бо Ти є постійна і непохитна надія християн. Бо ми, бідні на справи і вчинки Божі, бачачи багатство доброти, яке Він нам дав, скажімо: «Милістю повна земля», це значиться: вся земля наповнена милістю Господньою. Ми, через безліч гріхів своїх відійшли далеко від Бога, випросили Його і знайшли Його з Твоєю допомогою. І знайшовши Його, спаслися. Бо сильна в справі спасіння допомога Твоя, Богородиця, і тому й не потрібен нам ніякий інший посередник перед Богом. Це ми не тільки просто знаємо, але і переконалися в цьому на своєму досвіді. На все те, що не один раз просили ми в Тебе як у швидкій допомозі, отримували у відповідь багаті дари Твої. І нині припадаємо до Тебе ми, народ Твій, доля Твоя, стадо Твоє, сиріч християни, які удостоїлися носити ім’я Сина Твого. Воістину немає кінця у величчя Твого. Немає насичення Твоєї допомогою. Необчисленна Твоя благая сила. Ніхто не спасеться без Твоєї допомоги, Пресвята. Ніхто не уникає страждань без Тебе, Всенепорочна. І нікому не дарується прощення без Тебе, Всесмиренна. Хто не ублажить Тобі за все це? Хто не прославить Тебе? Негідно Тебе, але з великим шануванням. Тебе, прославлену, сповнену блаженства, що отримала велич від Сина Твого і Бога великим і гідним захоплення способом, і тому оспівується і вічно шанується всіма родами людськими.

Хто ще після Сина Твого піклується про рід людський  так, як Ти? Хто ще настільки сильно співчуває нам в нашому горі? Хто з такою швидкістю позбавляє нас від спокус, що відвідують нас? Хто ще настільки невсипно слухає благань і захищає грішників? Хто ще настільки сильно печеться про невиправних? Маючи материнську відвагу просити у Сина Твого, Твоїми молитвами і посередництвом Твоїм, Ти спасаєш і позбавляєш від вічних пекельних мук нас, засуджених за гріхи наші, що не мають навіть відваги підняти погляди свої на небеса. І тому в печалі до Тебе прибігаємо, від несправедливостей шукаємо у Тебе захисту, обтяжені нещастями просимо у Тебе допомоги. Тебе ж Саму не вміщає в себе людський розум.

Все надприродне, все перевищує людський розум і сили, тому й заступництво Твоє незбагненно. Бо відісланих, вигнаних, переслідуваних помирила Ти з Сином Своїм і зробила їх Його синами і спадкоємцями. Ти тим, що гинуть щодня в безодні гріхів протягуєш руку допомоги і спасаєш їх з бурхливого моря. Ти відводиш стріли лукавого від рабів Твоїх і спасаєш їх одним лише покликанням імені Твого. Ти, Всенепорочна, позбавляєш тих, хто кличе Тебе від будь-якої напасті і спокуси. І тому поспішаємо ми з прагненням в храм Твій і, стоячи в ньому, відчуваємо себе, як на небі. Славословлячи Тебе в храмі, думаємо, що оспівуємо Тебе разом з Ангелами.

Який інший рід людський, крім християн, насолодився настільки великою славою, отримав таку велику допомогу і таке велике заступництво? Хто, дивлячись з вірою на Твій Чесний Пояс, Богородиця, не наповниться зараз же радістю і вдячністю? Хто, ревно поклонившись йому, пішов, не отримавши відповіді на свої труднощі? Хто, подивившись на образ Твій, не забув негайно всі печалі свої? Тим же, хто не прийшов у всешанований храм Твій, в якому побажала Ти перебувати Чесному Твоєму Поясу, положення якого ми святкуємо сьогодні, не можемо ми описати велику радість, веселощі і насолоду, яких могли б вони удостоїтися.

Але Ти, Богородице, Ти є рука, з якої випили прохолодну манну ми всі, змучені бідами! Богородиця, Ти є трапеза, на якій наситилися Хлібом Життя всі голодні. О Богородиця, Ти є світильник, що наповнив великим світлом всіх сидячих у темряві! Ти, Богородиця, отримала від Бога гідну Тебе і належну Тобі похвалу. Не відкидай же і нашу недостойну похвалу, яку з прагненням приносимо Тобі. Не відвернися від молитовного слова, що виходить з недостойних губ. Але, Богославна, споглянув на шанування наше, даруй нам прощення гріхів, насолоду вічного життя і позбавлення від всякого псування.

Споглянь, Богородиця, зі святого житла Свого на народ Свій, що почитає Тебе Володаркою і Заступницею і Дівою, що зібрався оспівати тебе всією душею і, скеруй на нього Божественний Свій погляд, визволи його від усяких бід і печалей, будь-якої хвороби і лихоліття, і збережи його від усякої спокуси. Наповни його всякої радістю, турботою і благодаттю. І милістю Сина Свого, Людинолюбця Бога нашого, в годину, належить нам постати перед судом Його, великою силою Своєю і відвагою Своєю материнською, позбав нас від вічних пекельних мук і удостой нас отримати вічні блага за Благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, народженого від Тебе, якому належить слава і сила і нині, і в нескінченних століттях. Амінь.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»