День пам’яті 19 Липня / 1 серпня

Світська історія, так само і як і історія Церкви, донесли до нас імена не тільки великих мужів, а й жінок. В цьому знаходять відображення слова апостола Павла: «Немає чоловічої статі, ані жіночої» (Гал. 3:28), тобто перед обличчям Христа немає ні чоловіків, ні жінок. Вони мають рівну цінність, є в рівній мірі великими і гідними захоплення, чоловіки в своїх справах, а жінки – в своїх. Адже, без сумніву, діяльність, для якої створені чоловіки і жінки, різна. Протиприродно і неприйнятно, якщо кордони між статями стираються, і чоловіки беруть на себе жіночі обов’язки, а жінки – чоловічі.

Однією з жінок, ім’я та дії якої з повагою зберігає церковна історія, стала і преподобна Мокрина, чию святу пам’ять ми сьогодні святкуємо. Преподобна Мокрина була сестрою святого Василя Великого, першою з дев’яти дітей в їх сім’ї, яка подарувала Церкві трьох єпископів. Її батьківщиною була Каппадокія, єпархія з великою і багатою Церковною традицією, земля безлічі святих і великих ієрархів. Сім’я святий Мокрини була однією з найвидатніших в Каппадокії. Предками їх були святі мученики періоду гонінь на християн, а вчителем – святий Григорій Чудотворець.

Святий Григорій, єпископ Ниський, брат преподобної Мокрини, написав її житіє, в той час як інший її брат, святий Василій Великий, дає нам безліч точних відомостей про цю святу Божу. Починаючи життєпис своєї сестри, святий Григорій пише: «Розповідь же наша заснована не на переказі чужих слів, але на тому, що дав нам власний досвід, що в точності відтворила слово, не вдаючись до жодних сторонніх свідчень».

Отже, Мокрина, перша дитина в сім’ї, була вихована батьками з великою старанністю. «Не залишалися для неї невідомими і творіння Псалмоспівця», тобто крім усього іншого, дівчина знала всю псалтир.

Батько вже в ранньому віці обручив Мокрину з якимось благим юнаком, однак він помер до настання часу шлюбу. Але Мокрина, немов весілля відбулося, залишилася вірна волі батька, і присвятила себе допомозі матері у вихованні сестер. Всі сестри шанували її, як другу матір, і саме вона переконала Василя Великого залишити адвокатську справу і присвятити себе чернецтву. Після смерті батька Мокрина взяла на себе виховання і навчання брата Петра, майбутнього єпископа Севастійського, який отримав «найкраще виховання».

Однак преподобна Мокрина стала не тільки вчителем життя і другою матір’ю для своєї сім’ї, а й великою преподобною черницею. Коли її сестри виросли і пішли своїм шляхом, Мокрина пішла до родинного маєтку в Понте і заснувала тут зразковий і значний жіночий кіновіальний монастир. Святий Григорій Ниський пише, що в цьому училищі чеснот, де навколо Мокрини зібралося безліч дів, вона, народившись через духовні муки, через всіляку старанність йшла до досконалості, в людському тілі наслідуючи ангельське житіє. Святі ті жінки, які присвятили своє земне існування набуток життя вічного.

Преподобна Мокрина померла в 380 році, через рік після смерті свого брата Василя Великого. Святий Григорій перебував поруч з нею в годину її смерті і закрив їй очі. Він характерно описує останні хвилини її життя. Він доніс до нас і передсмертну молитву святій, молитву, повну віри і надії: «Ти, Господи, викупив нас від страху смерті, ти життя вічного початок учинив нам у кінці тутешнього життя». Преподобна Мокрина, передбачаючи  воскресіння, перейшла «від смерті до життя». Помолившись тихим голосом, вона «стала основою печатки хреста на очі, на уста і на серце». Амінь.

+ Діонісій (Псарианос), митрополит Сервий і Козані,

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»