Отже, це встановлення закону торкнулося і Христа, а Господь, на Якого поширювалася ця заповідь, не потребував Його приносити в Храм. Це тому, що Він Сам був храмом Божества. Проте Сам Творець Закону, щоб його виконати, поставляє Себе під Закон. І як раб, Він приноситься до Храму Матір’ю Своєю та Його прийомним батьком і здійснюються жертвоприношення, прописані Законом. Приносяться в жертву пара горлиць або двоє голубів.

Тим самим, як і під час здійснення Обрізання, і під час Його Хрещення в Йордані та його іншими діями, Він поставив себе під Закон для того, щоб явити послух Закону і щоб людям через це підпорядкування Себе Закону дарувати справжню свободу. Він не був тим, хто потребував обрання і переваги свободи, підкоряючись Закону, тому що Він Сам є подателем свободи, справжньої по суті Свободи. Але для того, щоб нам дарувати свободу, він поставив себе під Закон. Одночасно цим дається приклад і нам, бо якщо ми хочемо здобути справжню свободу, нам слід добровільно увійти до Закону Христа. Звичайно ж, тепер увійти не під Закон літери Старого Завіту, а під Закон Благодаті Нового Завіту.

У цьому полягає мета ченця. Чернець добровільно ставить себе під закон слухняності задля того, щоб досягти істинної свободи. І наскільки найкращим чином мчить слухняність, настільки монах стає вільним. Свобода від пристрастей, свобода від егоїзму, свобода від будь-якої роботи, свобода зрештою від смерті.

Чи пам’ятаєте ви блаженної пам’яті отця Оксентія, який досяг найвищої міри чесноти? Коли йому казали, що він дуже старий і не варто йому ходити до церкви, оскільки ноги його не тримають, він відповідав: «це не за Богом, у церкві я відчуваю свободу». Цю свободу відчуває чернець, коли він робить послух без міркування, як того хоче Бог. Якщо ми страждаємо від помислів або нестійких духовних станів, то це відбувається тому, що ми не чинимо свого послуху як слід. І ви самі знаєте з досвіду, що наскільки ви робите свою послух як цього хоче Бог, настільки тоді ви відчуваєте і свободу. Отже, давайте ж звернемо нашу особливу увагу на це сьогодні, через те послух, яке чинив Господь, – і Який зовсім не потребував його чинити для Самого Себе, але він його звершив заради нас – Закону Старого Завіту. Це Він зробив для того, щоб і ми через послух з вірою наслідували істинну свободу дітей Божих, яку нам дарував Господь.

архімандрит Георгій (Капсаніс), протоігумен монастиря прп. Григорія, свята Гора Афон

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: АΡΧΙΜΑΝΔΡΙΤΟΥ ΓΕΩΡΓΙΟΥ ΚΑΘΗΓΟΥΜΕΝΟΥ ΤΗΣ ΙΕΡΑΣ ΜΟΝΗΣ ΟΣΙΟΥ ΓΡΗΓΟΡΙΟΥ ΑΓΙΟΝ ΟΡΟΣ. Ομιλίες σε ακίνήτες Δεαποτικές και Θεομητορικές εορτές (τών ετών 1989-1991). ¨Εκδοσις ΙΕΡΑΣ ΜΟΝΗΣΟΣΙΟΥ ΓΡΗΓΟΡΙΟΥ 2015, σελ. 108-111

Джованні Белліні (1430 – 1516) «Стрітення»

Святий Афанасій, архієпископ Олександрійський: «Нині відпускаєш раба Твого, Господи, за словом Твоїм, з миром, – промовив старець Симеон при стрітенні Господнім». Тому то, будемо зневажати смерть: бо якщо і боятися її станемо, то помремо, звичайно, у визначений нам Промислом час. Краще зустріти її доблесно, як щось звичайне і потрібне, аніж поступитися перед нею безславно. Хто закінчує життя в благочесті, той не помирає.

Святий Амфілохій, єпископ Іонійський: Тому то славним є дівство, але дівство правдиве. Бо і в дівстві є різниця. Одні діви задрімали і поснули, а інші були бадьорими (Мф. 25, 1-13). Достойним похвали є шлюб, але шлюб вірний і чесний: оскільки багато хто зберіг, а багато хто і не зберіг чистоти його. Шанованими є і вдівці, але вдівці правдиві, які отримали перемогу в подвигу цнотливості, вдівці чисті, чесні, непорочні, вдівці, які не зрадили один одному після шлюбу, перебуваючи в скверні гріха.

Такою була показана нам Словом Божим Анна Пророчиця, що дожила до глибокої старості, і як орел оновилась юністю… Чи бачиш ти велич Анни? Вона стала захисницею Господа, говорила про Нього перед лицем Його Самого. Чудна річ! Вдовиця присоромила священиків і книжників, і присоромлюючи їх, надихала весь народ, сповіщаючи про визволення, яке мало відбутися в Єрусалимі через пришестя Господа; проповідувала тим, хто її слухав, прославляючи Господа. Анна бачила Господа Немовлям ; бачила дари і очищувальні жертви, з Ним і за Нього принесені, і не було в неї сумніву в тому, що Бог Немовля. Анна сповідувала, що це Немовля є Бог, Лікар і Визволитель Всемогутній, і Викорінювач гріхів.

Святий Григорій, єпископ Ніський: О, істинно блаженний і триблаженний старче Симеоне! Яким є блаженним твій, істинно святим, вхід до храму, яким ти йшов до переходу від життя земного до небесного! Величними і блаженними є очі твоєї душі і тіла, що прийняли видиме Богоявлення і пізнали у плоті Бога Слово. Якими блаженними є твої руки, що обнімали слово життя! Якими блаженним є твої уста, що благовіствували одкровення Світла життя! І що я поспішаю прикласти особливу хвалу до кожного твого тілесного члена, коли Євангелист вже раніше навчив, що ти весь достохвальний і слугуєш житлом для Святого Духа! Але прийди, о блаженний отче, Святим Духом, що промовляє в тобі, відкрий скарб, що криється в небагатьох словах твоїх, бо Слово Боже приводить нас за порадою до вас і до подібних вам, що прикрашені сивиною, що володієте премудрістю, до істинних старців і отців, щоб ми навчались спасительним настановам, бо і в Святому Писанні сказано: «…запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх і вони скажуть тобі» (Втор. 32, 7).

Святитель Іоан Золотоустий, архієпископ Константинопольський: І ти, каже Писання, являєшся Його Матір’ю. І так, чи будеш ти не підданою спокусам, після того як визнала, що Ти – Мати, після того як породила Його, після того, як думаєш, вмістила Його на певний час у Своєму чреві. Утроба Твоя була посудиною дії Духа. Чи будеш Ти не підданою спокусам, після того як стала Богородицею, після того, як будучи незамужньою, зачала, після Того, як стала Матір’ю Свого Творця? Чи будеш Ти не підданою останньому, але «… і Тобі Самій душу пройме меч» (Лк. 2, 35). Чому, Господи? Чим я згрішила? Ти, звичайно, нічим не згрішила; але, коли побачиш, що Він висить на хресті, – коли побачиш, що Він страждає за світ, – коли побачиш, що руки Його розпростерті на хресті і прибиті цвяхами до дерева, тоді Ти почнеш сумніватися і казати: невже це Той, про Якого говорив Мені ангел, невже це Той, по відношенню до Якого сталось Моє чудесне зачаття? Я була дівою і народила, і залишилась Дівою. Чому Він розпинається? І тоді Тобі Самій пройме душу меч.

Святий Феодот, єпископ Анкірський: Що ж про цю подію думає Божественна і всеоспівана дівственна Мати? Дивувалась всьому сказаному і клала все у Своє серце. Симеон додає їй таке пророцтво: «о, біла і невинна голубко! О, свята скиніє надії нашої, в якій утверджується вся святиня і велич» (Пс. 95, 6). «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і Тобі Самій душу пройме меч, – щоб відреклися помисли багатьох сердець» (Лк. 2, 34, 35). Навіщо ж ти старче з радісним змішав скорботне? До цього ти говорив про світло і славу, а тепер сповіщаєш про падіння, і передбачаєш меч для Богородиці? «Так, – каже він, – все буде у свій час: падіння для невіруючих, підняття – для віруючих, а знак для сперечання, коли по всьому світі люди будуть вимагати доказів і чудес…».

Святий Ісихій, пресвітер Єрусалимський: Це свято називається «очищенням». Це свято можна назвати, не погрішаючи, «святим святих». Бо сьогодні вершина всього таїнства втілення Христа. Немовля Христос нині є визнаним Богом. Той, Хто сидить на престолі, Творець єства нашого нині принесений був на грудях і приніс пару мислених голубів – Симеона і Анну… Тому, Хто постраждав за нас, належало принести очищення. Тому, Хто не пошкодував за нас власної крові, належало не пошкодувати двох пташок. І так Законодавець служить закону заради закону, і Той, Хто сповіщає свободу духа, підкорюється букві, не відкидає Мойсея, щоб з часом стати достойним віри свідком.

Святий Тимофій, єпископ Єрусалимський (VI ст.): Праведний Симеон, який забажав побачити Господа до Його втілення, побачив Його втіленим і прийняв Його на руки, і забажав звільнитися від рабства тілесного, взиваючи до явленого Немовляти, Владики всього: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє» (Лк. 2, 29, 30). « Я бачив і буду відпущений, щоб не затримуватися тут: я буду відпущений з миром, щоб не перебувати в скорботі; я бачив славу Твою, хори ангелів, славослів’я архангелів, творіння, яке веселилося. Я нині отримую розрішення, щоб не бачити проти Тебе сміливості співродичів моїх – юдеїв, щоб не бачити раба, який б’є Тебе, списа, що торкається Тебе, затемненого сонця, зменшеного місяця, стихій природніх, що змінюються. Я не хочу бачити Тебе розіп’ятим на хресті, не хочу бачити розкиданого каміння, роздертої храмової завіси».

Святий Софроній, патріарх Єрусалимський: Браття, всі просвітімось, всі засяємо. Нехай ніхто із нас не буде таким, що не бере участі в цьому світлі, нехай ніхто не перебуває в обіймах темряви. Вийдемо всі у сяйві і, просвітлені, підемо на зустріч Йому і разом із старцем Симеоном приймемо це ясне і вічне світло. Радуючись духом, разом з цим Симеоном, з вдячністю заспіваємо піснеспів Отцю світла, Який послав істинне світло, розігнав темряву і осяяв всіх нас. Бо Богу належить спасіння, яке Він приготував перед лицем всіх народів (Лк. 2, 31) і явив для слави нас – нового Ізраїля, і ми через нього пізнали себе, тому що перебували в тому давньому і темному гріхові, немов у кайданах, але звільнились від нього, після того як Симеон побачив Христа. Прийнявши з вірою Христа, Який прийшов до нас із Вифлеєму, ми стали народом Божим, побачили Бога у плоті, стали новим Ізраїлем, і Його перебування серед нас прославляємо цим щорічним святом.

Святий Григорій Палама, архієпископ Фесалонікійський: Дух Святий для Цього чудесного Народженого і нині Принесеного в храм приготував інших голубів й інших пташенят голубиних. Яких це? Симеона і Анну, яких можна назвати пташенятами голубиними за досконале дитяче незнання гріха, або голубами за найвищу ступінь ціломудрості. Симеон, муж праведний і благочестивий, сповнений Духа Святого, нині прийшов в храм і зустрівши, прийняв на руки Небесне і Земне Немовля, принісши Йому, як Богу, пісню і молитву, просячи розрішити його від тіла з миром, – сповіщаючи, що Він є спасительним Світлом для всіх, і що Він лежить на падіння невіруючих в Нього і на підняття тих, хто увірує в Нього. Потім і Діві, Матері Немовляти, він сказав, що внаслідок скорботи серед хресних страждань Сина буде і Мати Цього Богомладенця. А пророчиця Анна, дочка Фануїлова, яка мала біля вісімдесяти чотирьох років, постом і молитвою служачи Богові і не відходячи від храму, в той час особливо будучи натхненною Духом Святим, славила Бога і благовістила про це Немовля всім, хто чекав визволення.

Святитель Димитрій, митрополит Ростовський: Будемо і ми, улюблені, уподібнюватися тому великому угоднику Божому Симеону, хоча б частково, наскільки може немічна наша сила, уподібнюватися праведності його, – не будемо нікого ображати, не злословити, не обманювати, не помишляти лукавого. Будемо наслідувати його благочестя, шанувати Бога не тільки вірою істинною, але й добрими ділами; злих же і не богоугодних справ всіма силами будемо уникати. Будемо уподібнюватися йому і в твердій надії отримати майбутнє блаженство, покладаючи всю свою надію на Бога. Чистим життям поспішимо мати в собі Духа Святого: бо Святий Дух вселяється тільки в того, хто провадить життя чисте, ціломудренне, нескверне. Дух Святий перебуває там, де є любов один до одного, лагідність і мирне перебування з усіма. Ти ж, святий праведний Богоприїмче Симеоне, сам вчини з нами так, щоб ми були твоїми наслідниками і співжителями блаженства твого.

Підготував і переклав українською:

Високопреосвященний Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський (ПЦУ)

Дитя Ісус виростало і кріпилося духом (Лк.2,40) Так і всі діти християнські повинні бути подібними до Ісуса Христа. Сороковий день по народженню приносяться до храму Божого. І подібно як богоприімець зі словами: Нині відпускаєш раба твого Владико, дитя приймає священнослужитель, носій духа святого Нехай ваші діти не виростають лише тілом, але й духом навчаймося мудрості слова Божого, бережімо в собі ті перші благословення.

Коли Ісус мав дванадцять років приходить в Єрусалимський храм з батьками і йде між учителів, слухає їх науки, дає важні питання, що вчителі дивувалися мудрості Його. Так нехай і для наших дітей дім Божий буде школою тої великої мудрості де можна навчитися правди Божої. Для християнина Церква це школа благочестя, скарбниця в яку Господь цьому світі збирає цінні посуди благочестя і навчає чеснот, щоб посоромити му­дрих цього світу. Свята Церква то духовна оздоровниця. Якщо людина була недужа душевно, але коли з вірою приходить до храму то поступово одужує. Але нерідко не одержуємо тої ласки тому, що після участі в святій трапезі Господній сідаємо за трапезу бісівську.

Церква це місце особливої присутності Божої. Священнослужитель запрошує відкинути всяке життєве піклування. Тут свята Євангелія, це символічно Сам Ісус Христос, Його безпосереднє Божественне слово. Тут престол святий, святі Таємниці, тут жертовник, на ко­трому жертвується пречисте Тіло і Кров Єдинородного Сина Божого. Яка повинна бути наша любов до святого храму. Ми повинні б горіти тим бажанням, котрим горів святий пророк Давид. «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже» (Пс 41:2). Так свята Церква, як любляча мати піклується про своїх дітей, своїх вірних, кормить хлібом небесним, дає їм все потрібне для наслідування Царства небесного.

Свята Церква то небо на землі. Вона з людей грішників робить святими. Навчає нас віри, кріпить надією, надихає любов’ю до Бога. Подає нам купіль хрещення. В Таїнстві миропомазання посилає дари Святого Духа. Духом Святим поставляє пастирів для її вірних. Подружжю в шлюбі подає благословення на народження дітей, і робить їх членами Неба. Церква посилає благо­словення на наші доми. З Церкви ми робимо перший крок в загробний світ. Церква і після, не залишає нас. Молиться за упокій душ наших. Отже, дорогі батьки, вчімо своїх дітей любити Церкву і часто відвідувати її. Щоб вони з любов’ю до святої Церкви могли сказати: «полюбив я благоліп’я дому Твого і місце оселі слави Твоєї» (Пс.25:8; 83:2; 5:11)

Високопреосвященний Владика Данило,

Митрополит Черновецький і Буковинський

Кондак 1

Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися й ти, старче праведний, ти прийняв в обійми Визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.

Ікос 1

Нехай двері небесні відкриються сьогодні, бо Безначальне Слово Отче, як Немовля сорокаденне, Матір’ю добровільно до храму приноситься, ради чого кличемо:

Ісусе безначальний.

Ісусе, з Отцем єдинославний.

Ісусе, єдиноначальний.

Ісусе нестворений.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 2

Прикраси світлицю твою, Сіоне, прослав Марію – небесні двері. Вона-бо явилася престолом херувимським, носячи на руках Божого Сина, Якого проповідуючи, співаємо: Алілуя!

Ікос 2

Того, що перед віками від Отця засяяв, принесла до храму Мати, яка подружжя не пізнала, радісно кличучи:

Ісусе, радості моєї сповнення.

Ісусе, серця мого веселосте.

Ісусе, для людей спасіння.

Ісусе, для ангелів поклоніння.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 3

Двох голубенят, наче Начальника Старого і Нового Завітів, від Йосифа гідно та божественно приймає Церква законна. Ми ж, бачачи Боже сходження, співаємо: Алілуя!

Ікос 3

«Прийми, Симоне, в обійми Господа слави, як Немовля», – кликала Пречиста, – «і Йому радісно заклич»:

Ісусе, Ти ради нас воплотився.

Ісусе, Ти як Світло невечірнє відкрився.

Ісусе, Ти як Істина світові явився.

Ісусе, Тебе пророки провозвістили.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 4

Побачивши Богомладенця Ісуса, Симон вигукнув: «Лякаюся і боюся руками обняти Тебе, Владико, але, шукаючи миру Твого, кличу з трепетом: Алілуя!»

Ікос 4

Лик ангельський нехай дивується чудові, бачачи невимовне Боже сходження; ось бо Того, перед Ким трепечуть сили небесні, нині обіймають руки Симона, який кличе до Нього:

Ісусе, відпусти нині раба Твого.

Ісусе, очікування народу мого.

Ісусе, Ти світові засяяв.

Ісусе, Ти мир душі послав.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 5

Скажи, Симоне, чого в храмі Божому стоїш і з трепетом духовно радієш? Бо Боговидцем удостоївся ти бути нині. Творця і Господа свого приймаючи, радісно заклич Йому: Алілуя!

Ікос 5

Пророки показали Тебе, Ісусе, наскільки можна було побачити їм. Нині ж плоттю явився Ти добровільно всьому світові, тому й кличемо:

Ісусе, як Ти Сам Собі як святе Немовля приносиш Себе?

Ісусе, як у плоті Дитиною був?

Ісусе, як до храму даєш принести Себе?

Ісусе, як все творіння утримуєш і руками Симона обійнятий Ти?

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 6

Із Отцем на престолі завжди Сущий, Ти прийшов на землю, від Діви родившись, і Симеон в обійми приймає Тебе, а Ти веселиш раба Твого, що співає: Алилуя!

Ікос 6

«Бачили очі мої спасіння Твоє, таїнство, споконвіку закрите; тож до життя нестаріючого відпусти раба Твого, що співає Тобі»:

Ісусе, перед Тобою трепечуть херувими.

Ісусе, Тебе благословляють серафими.

Ісусе, Тебе славлять ангели.

Ісусе, Тобі кланяються архангели.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 7

Укріпіться, руки Симонові, що Христа як Немовля у храмі тримаєте. Йому ми, вірні, закличмо: Алілуя!

Ікос 7

Веселіться, небеса, радуйся, земле, хвалою сповнись, Симоне, кличучи Йому:

Ісусе, джерело життя.

Ісусе, чоловіче видимий і Боже досконалий.

Ісусе, Ти все творіння премудрістю сотворив.

Ісусе, Ти світло від темряви розділив.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 8

Каменем наріжним для Сіону поклався Ти, Господи, будучи для непокірних спотиканням, а для вірних непорушним спасінням. Його ж ми, прийнявши, оспівуємо: Алілуя!

Ікос 8

«Богородице Діво, твоє серце меч прошиє», – мовив Симон, – «бо побачиш на хресті Сина Твого.» Йому і ми заспіваймо:

Ісусе, Ти землю на водах утвердив.

Ісусе, Ти море піском огородив.

Ісусе, Ти жертву за нас вчинив.

Ісусе, Ти єство моє освятив.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 9

Світлом на одкровення народам явився Ти, Господи, Начало появлення благодаті нової. Тобі всі ми співаємо: Алілуя!

Ікос 9

Анно пророчице, дочко Фануїлова, прийди і стань з нами та подяку вознеси Христу Господу:

Ісусе, Агнче, Якого повсякчас заколюють.

Ісусе, Тебе всім благочестивим як Хліб Життя подають.

Ісусе, Ти ніколи не вичерпуєшся.

Ісусе, Ти Сином Чоловічим називаєшся.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 10

Прийдімо всі, Божественними піснями прославимо Христа, і приймімо Його, як і Симон прийняв, та й радісно заспіваймо: Алілуя!

Ікос 10

Люди православні, бачачи славу Еммануїла, ликуйте нині:

Ісусе, прийми тих, що з вірою оспівують Тебе.

Ісусе, спаси тих, що в храмі стоять.

Ісусе, нашу хвалу прийми.

Ісусе, серце до любові наверни.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 11

Сам Господь у голосі трубному зійде з небес, і найперше воскреснуть померлі у Христі, потім і ми, що зостанемось, разом з ними будемо взяті на хмарах назустріч Господу, співаючи Йому: Алілуя!

Ікос 11

Прийде Син Людський у славі Своїй, тому й ми для другого приходу понад сніг просвітлімось і світильники Істинному Світлові з мудрими дівами принесімо:

Ісусе милостивий.

Ісусе правосудний.

Ісусе, Ти до царства Свого покликав нас.

Ісусе, причасниками його вчини нас.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 12

Сам сущий Законодавець закон звершує, прийшов-бо не зруйнувати закон, але сповнити, щоб ми, суду боячись, зберегли закон і були співпрацівниками Божими, всім серцем своїм люблячи Його, аби почути у другому приході Його: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, прийміть царство, приготоване вам від створення світу.» Його ж і ми наслідники будемо, славлячи піснею: Алілуя!

Ікос 12

Світло святкуймо Стрітення Господнє, радіючи духом. Світло від Світла вийшло, тож понад горлицю до неба піднесімось, на хмарах назустріч Божому приходові вийдімо, з ангелами ликуймо, з Дівою Богородицею радіймо, з Йосифом дари принесімо, із Симоном на руки Христа приймімо, з Анною пророчицею сповідаємо:

Ісусе, Ти смерть подолав.

Ісусе, Ти клятву зруйнував.

Ісусе, Ти все творіння прикрасив.

Ісусе, Ти світ обновив.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 13

Утробу дівичу освятив Ти Різдвом Твоїм і руки Симонові благословив Ти, як годилось. Ти випередив і нині спас нас, Христе Боже, але утихомир у брані люд твій і укріпи народ, що його полюбив Ти, єдиний Людинолюбний.

Цей кондак співається тричі, а після нього –ікос 1 та кондак 1.