І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця (Ін. 1:14). Бо належало, щоб Той, для Якого все i від Якого все, Той, Хто приводить багатьох синив у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання. (Євр. 2:10).

Оскільки образ впав і розбився, то ніхто інший, як тільки Творця повинен був виклопотати його оновлення. «Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося» (Пс. 32:9).

Але коли прийшла повнота часу, абсолютного Божественного благовоління, Бог послав Сина Свого [Єдинородного], що родився від діви, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли (пор.: Гал. 4:4-5). В день свята домобудівництва, спасительного для світу, в день Різдва, відвідав народ Свій Він і Слово стало плоттю (Ін. 1:14).

Ніколи у всесвітній історії не було звістки більш радісній, ніж те, яке сповіщає, що Слово стало плоттю. Вічної звісткою і на Небі, і на землі, і навіть під землею є все та ж звістка, що Слово стало плоттю. Творіння, що було підлеглим тлінню і смерті, що ще могло або, краще, Хто ще міг повернути колишнє рівновагу, як не перший Архітектор? Все творіння під гнітом тління волало: просвіти лице Твоє, Боже, і спасемося (пор.: Пс. 79:4); Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро подай нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми (Пс. 78:8). І Слово, прихиливши Небеса, стало плоттю. У цих кількох словах полягає все Євангеліє, добра звістка Небу, землі і всьому створінню.

Те, що Бог Слово став плоттю, означає, що Він іпостасно з’єднався з людиною, яка з того часу стала володіти Божественної плоттю. Людська плоть Слова, що втілилося, у таємничому, але реальному єднанні своєму з Богом живе і сяє всіма Божественними досконалостями. Бог Слово, одягнувшись в нашу природу, став не тільки плоттю, але і душею, Божественною душею.

Але незважаючи на це, обидва перебувають нез’єднаними: Бог залишається Богом, а душа – душею. З тією лише різницею, що душа, яка прийняла Божественні властивості, за допомогою благодаті долучається радісних таїнств Божих. Через іпостасне причастя Божественного джерела життя душа стала у Христі діяльним причасником вічного життя, безсмертя і інших Божественних властивостей.

Через Своє втілення Бог Слово дарував людській природі і інші властивості. Всьому психосоматичному складу людини Слово передало частину Свої Божественні властивостей. Так все в людині перетворилося в богообразне, яким було до падіння. Тепер людина у Христі стежили Христове почуття, Христове свідомість, Христову волю, Христову пам’ять. І взагалі все те, чим володіє наша природа, було щеплено до обожненого тіла Христового і стало Христовим. Оскільки Бог Слово є Творцем всьому створінню, то Він – підстава всієї будови світу.

Через гріх і зло людина зазіхає на те, щоб видалити Творця Бога Слово від основ світобудови. Єдинородний Син і Слово Боже втілився, щоб долучитися Свого творіння і повернути його до його Творця, від Якого творіння було відколоти злочином і падінням. Разом з тим Він є і його першим підставою: Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива Бо то Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме й невидиме, чи престоли, чи то господства, чи начальства чи то влади, чи, – усе через Нього й для Нього створено (Кол. 1:15-16). І в іншому місці: ніхто не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос (1 Кор. 3, 11). Будує на цьому міцному і непохитному камені Всесвіту – муж мудрий, розумна особистість, він здобував все властивості Бога Слова, щоб встояти під час бурі світових потрясінь і плутанини в умах.

Втілення Бога Слова засвідчило, що розумність становить сутність нашої природи, основу і фундамент нашого буття. За своїм архетипу і за своєю природою все створіння, відчуваючи і розумна, походить від Бога Слова і існує для Нього. У Ньому і через Нього все повертається до свого розумного початку і буття. І оскільки ми маємо своє походження від Бога і через Бога, то все наше життя і буття цілком залежать від Нього. Хіба не про це говорять і слова нашого Господа: без Мене не можете робити нічого (Ін. 15:5).

Старець Йосип Ватопедський († 2009)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»