+ ВАРФОЛОМІЙ

БОЖОЮ МИЛОСТЬЮ, АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ-НОВОГО РИМУ

І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИЛОСЕРДЯ І МИР

ВІД СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА, НАРОДЖЕНОГО У ВІФЛЕЄМІ

***

Високочесні браття ієрархи,

Улюблені діти в Господі,

Сьогодні наша Свята Церква святкує Різдво у плоті предвічного Сина і Слова Божого, цю «страшну таємницю», яка «заховану вiд вiкiв i родів» (Кол. 1:26). У Христі остаточно розкривається правда про Бога і людину, як богословсько пояснює св. Кирило Олександрійський: «Ми люди за природою, але Він заради любові спустився до того, що суперечить божественній природі, і став людиною. Ми є слугами Бога за своєю природою як Його творіння, але Він знову став слугою, всупереч божественній природі, коли став людиною. Але вірно й зворотне: Він є Богом по суті, і ми, завдяки благодаті, можемо піднятися до того, що суперечить людській природі. Бо ми люди, і Він є Сином за природою, але ми також стаємо синами за статусом, оскільки ми покликані до спілкування з Ним» [1].

«Пізнайте правду, і правда вас вільними зробить» (Ін. 8:32). Господь наш Ісус Христос є «дорога, і правда, і життя» (Ін. 14:6), визволитель людини «від неволі ворога». Немає життя і свободи без Істини або поза Істиною. Надання будь-якого сенсу, якого ми прагнемо, нашому життю є не свободою, а сучасною версією первородного гріха, нашого самозамикання в межах самодостатньої та корисливої незалежності, без сприйняття істини як відносини з Богом і нашими ближніми. Різдво – це час для самопізнання, для розуміння різниці між «Бог стає людиною» і «людина діє як Бог». Настав час усвідомлення християнського вчення про те, що «ми говоримо не про те, щоб людина стала божественною, а про те, щоб Бог став людиною»[2].

Звістка про Різдво Христове сьогодні відлунює гомоном війни та брязканням зброї в Україні, яка переживає жахливі наслідки провокативної та несправедливої загарбницької війни. Для нас, християн, усі війни є вбивством наших братів; всі вони є громадянськими війнами, які, як проголосив Священний і Великий Собор Православної Церкви, є «результатом присутності зла і гріха у світі». [3] У випадку України слова св. Григорія Палами про тогочасні йому криваві конфлікти серед православних віруючих у Салоніках є ще актуальнішими: «Бо їхньою спільною матір’ю-вихователькою є свята Церква і благочестя, котрого головою і досконалим є Христос, істинний Син, який є не тільки Бог наш, але й зволив бути нашим братом і Отцем»[4].

В особі Христа було досягнуто «рекапітуляції» всього, появи єдності всередині людського роду та святості людської особистості, відкриття шляху до «подоби Божої» та об’явлення світу, «який вищий від усякого розуму» (Флп. 4:10). Христос є «нашим миром» (Еф. 2:14), і саме Христу присвячена історична та символічна Свята церква «Святої Ірини» в місті Константинополі.

Наш Спаситель благословляє «миротворців», бо «вони синами Божими назвуться» (Мт. 5:9); Він пропагує ідею праведності та любові навіть до наших ворогів. У Божественній Літургії Православна Церква молиться «за мир згори» і «за мир усього світу». А під час Літургії Василія Великого молимося і прославляємо Подателя всіх благ: «Мир Твій і любов Твою даруй нам, Господи Боже наш; бо Ти дав нам усе». Як одержувачі та найвищі бенефіціари всього від Бога, ми більше, ніж будь-хто інший, зобов’язані прагнути миру згідно зі Святим Письмом: «Хто одержав багато, з того більше вимагатимуть» (Лк. 12:48). У цьому сенсі все, що вчиняють християни всупереч цьому принципу, впливає не на християнство, а на тих, хто живе всупереч божественним заповідям.

Ніколи в історії людства мир між людьми не сприймався як належне. Натомість скрізь і завжди це було результатом натхненних ініціатив, мужності та самопожертви, опору насильству та неприйняття війни як засобу розв’язання суперечностей, постійної боротьби за справедливість і захист людської гідності. Їхній внесок у мир і примирення є основним критерієм довіри до релігій. У релігійних традиціях, безсумнівно, є спонукання не лише до внутрішнього миру, а й до просування та встановлення суспільного миру та подолання агресії у відносинах між людьми та народами. Це особливо важливо в наш час, коли зберігається позиція, що мир буде забезпечено завдяки економічному розвитку, підвищенню рівня життя, науково-технічному прогресу через цифровий зв’язок та Інтернет. Ми переконані, що не може бути миру між людьми та цивілізаціями без миру між релігіями без діалогу та співпраці. Віра в Бога зміцнює наші зусилля для світу миру та справедливості, навіть коли ці зусилля стикаються з нездоланними для людини перешкодами. У будь-якому випадку неприпустимо, щоб представники релігій проповідували фанатизм і розпалювали вогнем ненависть.

Преподобні брати і улюблені діти,

Христос народжується; прославляйте Його. Христос сходить із небес; прийти і зустріти Його. Христос на землі; встаньте, щоб привітати Його! Дотримуючись напучення нашого святого попередника на престолі Константинопольської Церкви, святкуймо різдво Спасителя світу з духовною радістю «не по-земному, а по-небесному», уникаючи «всього зайвого і непотрібного; особливо тоді, коли інші – зроблені з тієї ж глини та поєднання – страждають від голоду та злиднів».[5] Ми молимося, щоб усі ви могли насолоджуватися молитовними та славетними Святими Дванадцятьма Днями Різдва, як справжньою повнотою часу та сяйвом світло вічності. Нехай прийдешній 2023 рік – добротою і благодаттю Божественного Слова, яке стало тілом для нас і заради нашого спасіння – стане періодом миру, любові та солідарності, справді роком праведності нашого Господа!

Бажаємо вам довгих і щасливих років!

Різдво 2022

+ Варфоломій Константинопольський

Палкий молитовник перед Богом за всіх вас

_____________

[1] Кирило Олександрійський, Тезаурус про Святу і Єдиносущну Трійцю, PG 75.561.

[2] Іоанн Дамаскин, Точний виклад православної віри, PG 94.988.

[3] Місія Православної Церкви в сучасному світі, IV, 1.

[4] Григорій Палама, Про мир між собою, PG 151.10.

[5] Григорій Богослов, На свято Богоявлення, або Різдва Христового, PG 36.316.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΣ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗΣ