Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву, та всім вірним дітям Української Православної Церкви в Діаспорі і в Україні

Христос Рождається! Славімо Його!

«Днесь Христос в Вифлеємі рождається від Діви, днесь Безначальний начинається і Слово воплощається, сили небесні радуються і земля з людьми веселиться» (стихира Свята).

Сьогодні знову Православна Церква святкує Різдво Христове, згадуючи пришестя в світ Сина Божого. Весь християнський світ прославляє і возвеличує Народженого Богомладенця Христа Спасителя. Святий апостол Павло називає Різдво Христове «Великою благочестя тайною: Бог явився в тілі» (1 Тим. 3:16). Найбільше і найглибше таїнство християнської віри – це таїнство воплочення Божого Сина. Предвічний Бог стає людиною і не перестає бути Богом: «І Слово стало тілом і оселилося між нами»- каже святий Євангелист Іоан Богослов(Ін. 1:14).

У нинішньому тривожному і збентеженому світі, де панує страх і непевність лунає тихий і радісний ангельський спів: «Слава во вишніх Богу і на землі мир між людьми благовоління» (Лк.2,14).

І коли сьогодні весь світ «стривожився», так як колись жителі Єрусалиму (Мт. 2:3), втім небесна пісня про мир на землі і благовоління в людях, сповнює спокоєм та надією на краще майбутнє, кожну християнську душу. Бо нині лежить у яслах Спаситель світу, який «тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить» (Іс. 42:3). «Він є мир наш, Котрий… зруйнував перегороду, яка стояла посередині» (Єф. 2:14) між небом і землею, зведену людською неправдою.

На це Божественне Немовля більше двох тисячоліть дивиться людство, і саме від Нього багато людей черпають животворчу силу, яка змінює на краще їхнє життя.

Святі отців кажуть, що Христос зійшов на землю для того, щоб нас вознести на небо, став людиною, щоби ми стали синами Божими, був убогий щоб ми збагатилися, смирився, щоб нас прославити.

На превеликий жаль цього року під час святкування Різдвяних свят ми переживаємо велике випробування, повязане з епідемією коронавірусу. Cьогодні у наших храмах діють певні обмеження, які позбавляють наших вірних належної духовної опіки. Але величне свято, Різдва Христового, яке ми святкуємо нагадує нам про безмежну любов Бога до людини. «Бо так полюбив Бог світ,що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий хто вірує в Нього не загинув , а мав життя вічне» (Ін. 3:16).

 Бог з великої любові до свого творіння створив цей світ прекрасним. Але сама людина дуже часто своїм гріховним життям розриває звязок з Богом і приносить у світ нещастя, хвороби і зло. Саме ця епідемія,яка сколихнула увесь світ, заставляє нас християн задуматись над своїм особистим життям. Звичайно Господь не дозволив би цій пандемії отримати такий всесвітний розвиток, якби вона не мала Божого напоумлення для всіх людей ЗЕМЛІ.

І Саме свято Різдво Христове свідчить нам про те, що Бог не залишає нас без свого догляду. Бог піклується не тільки про весь світ в цілому, але й про кожну людину зокрема.

Тому нехай Народжений у Вифлиємі і спочилий у яслях Господь, спонукає кожного із нас задуматись, для чого ми живемо і якими дорогами ходимо – прямими Божими,чи кривими гріховними. Віра в Бога закликає нас боротися зі всіляким злом і насамперед з гріхом у самому собі.

У ці святі Різдвяні дні молитовно звертаймося до Богомладенця Христа – Спасителя нашого, щоб Він оберігав кожного із нас від цієї страшної хвороби.

Від щирого серця вітаємо всіх Вас дорогі брати і сестри з великим і Спасенним святом Різдва Христового, Новим Роком і Святим Богоявленням, а особливо нашу молодь і дітей, і всіх вас Боголюбивих християн у Діаспорі і в Україні.

Нехай наступаючий Новий Рік буде для всіх нас Роком духовного зростання, спокою, міцного здоров’я, родинного щастя і Богом-благословенним Роком доброї долі для всіх людей у цілому світі.

Христос Рождається! Славімо Його!

З архипастирським благословенням,

† ЮРІЙ, Митрополит Української Православної Церкви Канади

† АНТОНІЙ, Митрополит Української Православної Церкви США і в Діаспорі

† ЄРЕМІЯ, Архиєпископ Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

† ДАНИЇЛ, Архиєпископ Української Православної Церкви США і Західної

Європи† ІЛАРІОН, Єпископ Української Православної Церкви Канади

†АНДРІЙ, Єпископ Української Православної Церкви Канади

Браття! якщо сини віку цього, заради тимчасової честі, зустрічають з таким приготуванням день народження земного царя свого, то як повинні ми зустрічати день народження вічного Царя нашого Ісуса Христа, який за наше до Нього старання нагородить нас не тимчасовою, а вічною славою, і сподобить нас честі не земного начальства, яке переходить до спадкоємця, але небесного царства, яке не має спадкоємця? Яка ж буде нам нагорода, про це говорить пророк: «те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (Іс. 64:3; 1 Кор.2:9).

Якою ж одежею ми повинні прикрасити себе? Я кажу: себе, тобто, душі наші: оскільки Цар наш Христос не вимагає величі одежі, а віддає перевагу душі; не дивиться на прикраси тіла, але дивиться на серце тих, які служать Йому, не захоплюється блиском тлінного пояса, яким перепоясуються бедра, а захоплюється непереборним ціломудрієм, яке зв’язує соромом прагнення. Отже, подбаємо, щоб з’явитися перед Ним вправними у вірі, облеченими милосердям, благоустроєними в способі нашого життя: хто щиро любить Христа, нехай світліше прикрасить себе дотримуванням Його заповідей, щоб Він бачив, що ми правдиво в Нього віруємо, з’являючись в такій величі під час торжества Його і тим більше би радів, чим більше бачив би в нас чистоти духовної. Уціломудримо ж заздалегідь серця наші, очистимо совість,

освятимо дух, і в чистоті та непорочності станемо очікувати приходу всесвятого Господа, аби день народження Того, Хто народився від пречистої Діви, святкований був непорочними Його рабами. Хто ж з’являється в цей день нечистим і оскверненим, той не шанує Різдва Христового, – той хоча тілом і присутній при торжестві Господньому, але духом своїм далекий від Спасителя. Бо нечистий не може мати спілкування зі святим, скупий із милосердним, розтлінний з дівственним, і якщо він – недостойний вступає в таке спілкування, то тим більше ображає, тому що не знає самого себе. Бажаючи здаватися старанним, він насправді є зухвалим, як той чоловік, що згадується в Євангелії, який, будучи покликаний на весільний бенкет, наважився увійти в зібрання святих, не одягнувшись у весільну одежу, і при тому, як один сяяв тут правдою, другий виблискував вірою, третій світив ціломудрієм, він один, маючи нечисту совість, при сяянні всіх, збуджував тільки відразу жахливим своїм трепетом. І чим більше сяяла святість тутешніх праведників, тим очевиднішою була скверна грішника, який, можливо, не викликав би такої відрази, якби не з’явився в сонмі святих. Тому слуги царя, зв’язавши йому руки та ноги, вкинули його в темряву кромішню, не тільки за те, що він був грішник, але й за те, що, будучи грішником, присвоїв собі нагороду, призначену святості (Мф.22,11-13).

Отже, очікуючи день Різдва Господа нашого, очистимо себе, браття, від усякої скверни гріхів, наповнимо скарбниці Його різними дарами, аби в той святий день було чим втішити мандрівників, полегшити скорботи вдовиць та вдягнути вбогих.

Бо чи добре буде, якщо в одному і тому ж домі, між рабами одного пана один буде веселитися, носячи шовковий одяг, а інший журитися, ходячи в рубищі, той перенасичується їжею, а цей терпить голод та холод? І яка буде дія нашої молитви, коли ми просимо визволити нас від лукавого, а самі не хочемо бути милостивими до своїх братів? Будемо наслідувати Господа нашого. Якщо Йому угодно було зробити бідних, разом з нами, учасниками небесної благодаті; то чому ж їм не брати участі з нами ж в земному багатстві? Браття по таїнствах не повинні бути чужими один одному по майну: ми більше придбаємо через це заступників за себе перед Господом, коли своїм утриманням харчуємо тих, які приносять благодаріння Богові. Бідний, благословляючи Господа, приносить користь тому, при сприянні кого благословляється Господь. Бо як писання говорить: горе людині тій, через яку ім’я Господа хулиться; мир людині тій, через яку благословляється ім’я Господа Спасителя нашого.

Заслуга благотворителя така, що він в домі своєму робить милість один, а в церкві устами багатьох благає Господа, і чого сам би не наважився іноді просити у Бога, то, по заступництву багатьох, отримує несподівано. Прославляючи таку допомогу нашу блаженний апостол каже: «щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас» (2 Кор.1:11); та в іншому місці: «щоб жертва була милою і освяченою у Святім Дусі» (Рим. 15:16)! Амінь

Підготував прот. Іван Голуб (ЛПБА)

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,

НОВОГО РИМУ І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЄЇ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИЛІСТЬ І СВІТ

ВІД ВО ВІФЛЕЄМІ НАРОДЖЕНОГО СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА

Священні і боголюбиві браття, улюблені чада в Господі!

Ми прославляємо Всесвятого і Всемилостивого Бога, що і в цьому році ми знову удостоїлися відзначити святковий день Різдва Христового: свято втілення передвічного Сина і Слова Божого ⎯ «нас, людей, і ради нашого спасіння». Через «вічну таємницю» та «велике диво» божественного втілення людини, «що в темноті сидів і сіни» ⎯ «велика трагедія», ⎯ стає «сином світла і сином дня», відкриваючи для себе благословенний шлях до обожнення за благодаттю. У боголюдській таємниці Церкви і через її священні таїнства Христос народжується і формується в нашій душі і в нашому бутті. «Боже Слово, ⎯ богословіть святий Максим Сповідник, ⎯ одного разу народжений по плоті, по людинолюбству Своєму бажає завжди народжуватися по духу у бажаючих цього. І стаючи утробним плодом, Воно формує Себе в них за допомогою чеснот, виявляючись настільки, наскільки може вмістити приймає Його» [1]. Він не є «Бог-ідея», подібно богу філософів, і не є Бог, прихований у Своїй абсолютної трансцендентність і неприступний; але Він є «Еммануїл», «Бог ⎯ з нами» [2], і настільки, що Він ближче нам, ніж ми самі до себе, Він ⎯ «ближче нам нас самих» [3].

Віра в неприступне і безтілесне Божество не перетворює життя людини; це не усуває антагонізм між матерією і духом; не подолала прірви між небом і землею. Втілення Божественного Слова – це явище істини про Бога і про людину, яка спасає людський рід від похмурих лабіринтів матеріалізму і антропомонізму, ідеалізму і дуалізму. Засудження церквою несторіанства і монофизитства означає собою неприйняття двох найбільш загальних тенденцій в людській душі: з одного боку, абсолютизація людиноцентризму, а з іншого – ідеалізація ідеалістичного розуміння життя та істини. Ці відхилення особливо поширені в наш час.

Сучасне «несторіанство» проявляється в дусі секуляризації, в сцієнтизм і абсолютному пріоритеті утилітарних знань, в абсолютній автономії економіки, в самоспасительній зарозумілості, на ділі ж позбавленій всякої сотеріологічної перспективи, у атеїзмі, у «позацивілізованому» індивідуалізм і евдемонізмі, в формалізмі «законності», у моралізму «замість доброчесності», в ототожненні жертовної любові і покаяння з так званої «мораллю слабких». Точно так само і «монофизитства» в сучасності знову ж представлено різними тенденціями: це – деміфізація тіла і природної людини, пуританство з його синдромами «очищення», безплідна інтровертна духовність та різного роду містицизм, зневага до слова правди, мистецтва й цивілізації, заперечення діалогу і відкидання інакомислячих, з його небезпечними проявами, в ім’я «єдиною і винятковою істини», релігійний фундаменталізм, що виріс на ґрунті абсолютизму і неприйняття, що живить насильства і поділу. Очевидно, що як несторіанське обожнювання світу, так і монофизитська «демонізація» світу піддають світ та історію, цивілізацію і культуру впливу сил «віку цього», сприяючи таким чином укоріненню автономізації і безвиході.

Християнська віра – є впевненість у спасінні людини Богом любові, який за Своїм людинолюбством прийняв нашу природу і знову дарував нам «подобу», замордовану падінням, що вчинив нас здатними до істинного життя в Його Тілі – в Церкві. У своїй сукупності життя Церкви відображає таємницю боголюдства. Боголюдина – Спаситель – сприйняв «плоть Церкви» [4] і, «Перший і Єдиний», показав нам «істинну людину, досконалу й за способом життя, і в усьому іншому» [5]. Церква Христова – це місце «загального порятунку», «загальної волі» і надії у «загальному царстві», де живе звільняюча істина, ядром якої є істина у любові. Ця любов виходить за рамки простій людській дії, бо її джерело і прообраз закладені в Божественному людинолюбстві, яке перевищує будь-яке людське слово. «Любов Божа до нас виявилася у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми через Нього жили. У тому любов, що не ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас … Любі! коли Бог та полюбив нас, то і ми повинні любити один одного» [6]. Бог присутній скрізь, де є любов.

Ця спасительна істина також повинна виражатися і в тому, як ми святкуємо священне Різдво нашого Спасителя, який відвідав нас з Вишини. Свято – це завжди «виконання часів», час самопізнання, подяки Богу за велич Його любові до людини, час свідоцтва про істину боголюдства і про свободу у Христі. Коли ми святкуємо втілення Божественного Слова з любов’ю до Христа, ми протистоїмо секуляризації та профанації Свята, перетворенню його в «Різдво без Христа», в вакханалію користолюбства, споживацтва і марнославства, будучи ц світі, сповненому соціальних протиріч, збочених цінностей і хаосу, насильства і несправедливості, де «немовля Ісус» знову стикається з непримиренними інтересами всіляких сил.

Високоповажні брати і улюблені чада!

Покоління приходять і йдуть, і по-людськи важко передбачити майбутні події. Однак справжня віра не стикається з дилемами. Слово стало плоттю, «істина прийшла» і «пройшла покров». Ми вже беремо участь 3 Царстві, на нашому шляху до завершення справи Божественної ікономії втілення. Ми володіємо непохитною впевненістю в тому, що майбутнє належить Христу, Який «вчора і сьогодні, і навіки Той же» [7], що Церква Христа є і буде залишатися місцем святості і благочестя, оновлення людини і світу, передчуття слави Царства; що вона продовжить нести «євангельське свідчення», «роздаючи у всесвіті дари Божі: Його любов, мир, справедливість, примирення, силу Воскресіння і сподівання вічності» [8]. Тому недоречна сучасна ідеологія «постхристиянської епохи». «Після Христа» все перебуває і залишається «у Христі» на віки.

Ми побожно схиляємо коліна перед Божественним Немовлям Віфлеєму і яка охоплює Його Пресвята Матір, поклоняючись «вседосконалому Богу», що втілився, посилаючи від немеркнучого Фанару дітям Святої і Великої Церкви Христової у всьому світі ⎯ наше Патріарше благословення на Різдвяні Свята, бажаючи здоров’я, плідної і радісного Нового року, виконаного доброти Господньої.

Різдво 2018 р.

+ Варфоломій Константинопольський

полум’яний до Бога молитва за всіх вас

_____

1. Прп. Максим Сповідник. Різні богословські і домобудівні глави, 8. PG 90, 1 181.

2. Див. Мт. 1:23.

3. Ніколас Кавасілас. Про життя у Христі. 6. PG 150, 660.

4. Свт. Іоан Златоуст. Бесіда перед відправленням у заслання, 2. PG 52, 429.

5. Ніколас Кавасілас. Про життя у Христі, 6. PG 150, 680

6. 1 Ін. 4, 9-11.

7. Євр. 13, 8.

8. Окружне Послання Святого і Великого Собору Православної Церкви (Крит, 2016). Передмова.

Переклад українською мовою – “Київське Православ’я”

До улюблених священнослужителів та вірних Української Православної Церкви
поза межами України і на її рідних землях,

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

З ласки Божої ми знову в цьому році сподобились святкувати велику тайну нашої віри – народження Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, що «для нас, людей і ради  нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком» (Символ віри). Все творіння чекало на прихід у світ Спасителя, який визволить від гріха і смерті людський рід, примирить людину з Богом.

Сьогодні людство, яке було в темряві, царстві гріха, смерті і відчаї сповнились новою радістю «яка не бувала».

Сьогодні сповнились пророцтва старозавітніх пророків про Спасителя і Месію: «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що означає: «з нами Бог» (Іс. 7:14), бо визволення послав Господь народу Своєму (Псалом 110:9), бо спасіння  людського роду не могло здійснитись людськими силами, для цього потрібно було пришестя у світ Бога.

Сьогодні серце кожної віруючої людини переповнене великою радістю, тому що народився Спаситель, що прийшов у світ віддати себе за нас.

Сьогодні народжується в Вифлеємі Іудейському той, якому одному під силу здійснити спасіння всього людства, очистити нас від гріхів і перемогти смерть.

Сьогодні Він народжується в бідному вертепі, бо серед людей Йому не найшлось місця.

Сьогодні предвічний Бог являється у світ, народжується як мале Дитятко ради нашого спасіння.

Сьогодні Спаситель народжується від Діви Марії, щоб принести нам неземну духовну радість Боговтілення, Господь стає як один з нас, стає у всьому подібний нам крім гріха.

Бог предвічний народився!

Прийшов днесь із небес,

Щоб спасти люд свій весь,

І утішився.

Сьогодні Син Божий стає Сином людським, приймає людську плоть через Втілення, в особі Новонародженого Христа людська і божественна природа з’єднуються незлитно, нероздільно, незмінно і нерозлучно.

Сьогодні в особі Новонародженого Христа Спасителя Бог принижується, як пише апостол Павло: «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік» (Флп 2:7).

Сьогодні Бог сходить на землю, щоб дарувати нам можливість обоження через Божу благодать, щоб наші тіла стали храмами Святого Духа.

Сьогодні Бог принижується, щоб ми мали можливість підвищитись, стати дітьми Божими по благодаті.

Сьогодні Вифлеємська зірка освітлює всю землю світлом великої Божої ласки. Сьогодні небо з землею в Ангельському співі викликує: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління».

Сьогодні небо примиряється з землею, людина з Богом через народження Сина Божого.

Сьогодні, коли радіють на небесах Ангели і нічна темрява землі наповнюється світлом Віфлеємської зірки, направимо наші серця і молитви до Вифлеємської печери, щоб отримати благословення від Новонародженого Христа Спасителя. Відкриймо Новонародженому Спасителю наші серця, щоб вони стали тим місцем, в якому Він народиться і буде перебувати. Нехай маленький Ісус благословить вас, наповнить благодаттю, спокоєм, надією і духовною радістю, зміцнить вас духовно і фізично і подасть Свою благодатну допомогу нести ваш земний хрест. Нехай кожний з нас зрозуміє, що від сьогодні, ми не є одні, ми не є покинуті, ми не є сироти. З нами Бог!

Ще раз вітаємо вас з великим празником Різдва Христового і молитовно бажаємо  вам, щоб Новий 2018 рік був мирним і благословенним від Господа.

Христос Роджається! Славімо Його!

З архіпастирським благословенням,

☦ ЮРІЙ, Митрополит

Української Православної Церкви в Канаді

☦ АНТОНІЙ, Митрополит

Української Православної Церкви США

Української Православної Церкви в Діаспорі

☦ ЄРЕМІЯ, Архієпископ

Південноамериканської Єпархії Української Православної Церкви

☦ ДАНИЇЛ, Архієпископ

Української Православної Церкви США

Української Православної Церкви в Діаспорі

☦ ІЛАРІОН, Єпископ

Української Православної Церкви в Канаді

☦ АНДРІЙ, Єпископ

Української Православної Церкви в Канаді

25 грудня 2017 р.Б.

Таким чином, «коли ж настала повнота часу» (Гал. 4:4), Бог спустився з висоти небес, щоб з’єднатися з людським єством, що не відвертаючись від своєї Божественної природи. Він входить в нашу дійсність, наше буття і наше життя. Бог обирає найпохмуріший момент історії, щоб виконати свої обітниці, в такому місці і в такий спосіб, які викликають у нас захоплення. Незбагненний і дивовижний шлях, яким Бог прийшов на землю і приходить кожен раз в наше життя, перевертає людські уявлення і підтверджує, що неможливо людині можливо Богу. Різдво Христове освітило світ світлом знання, оскільки явило світу образ Бога і досконалої людини. Таке знання просвіщає душу, адже Втілення Бога як знання абсолютної істини незрівнянно ні з якою іншою істиною цього світу, оскільки підтверджує, що небеса спустилися на землю, а людина знайшла те, до чого так наполегливо прагнула.

Різдво Христа знаменує собою відродження людини. Ми, віруючі, покликані прожити це таїнство історії як чудо нашого власного буття і життя. Тому що поки «сонце правди» не освітить нашу душу, наші пошуки в світі «народженого Царя» з видінь пророків і обіцянок Святого Письма будуть марними. Різдво Христове – це невпинний заклик людей до духовного відродження. Духовне відродження є найважливішою подією, найбільшим дивом, коли людина перетворюється в якусь іншу особу. Один відомий богослов в своїх серйозних теологічних дослідження пов’язує духовне відродження людини з образом Богонемовля. Зокрема, він пише: «Слова» немовля «і» Бог «розкривають таїнство Різдва. В якомусь сенсі це таїнство, звернене до дитини, яке продовжує чудесним чином жити в кожній дорослій людині. До дитини, яка чує те, що дорослому вже недоступно, і відповідає з радістю на те, що дорослий в своєму пересиченому, втомленому і цинічному світі вже не може відчути».

В одному з євангельських читань Христос говорить нам: «Будьте як діти» (Мт. 18: 3). Цими словами Він не тільки нагадує нам про втрачену чистоту і незлобивість, а й закликає усвідомити той факт, що всякий раз уподібнюючись дитині, ми духовно відроджуємось, оскільки знаходимо те, що втратили: здатність віддаватися тому, що любимо і чому довіряємо. Тільки так ми зможемо відчути велич, чудо і таїнство події Різдва Христового.

Улюблені брати! Не будемо ж сумувати про мирське святкування Різдва. Зламану картину світу навколо нас і затьмарений образ Божий всередині нас прийшов відродити і відтворити в печері народжений і в яслах лежить Господь. І якщо це зачепить нас, ми внутрішньо відродимося і зможемо сподіватися на те, що зміниться і світ навколо нас. Амінь.

архімандрит Никанор Караянніс

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»