Пам’ять 6/19 липня

Филимон був заможним християнином з міста Колоси, що навернений до християнської віри апостолом Павлом, але не в Колосах, які Павло до того моменту ще не відвідав, а в іншому малоазійському місті, можливо, в Ефесі, де Павло жив довгий час. Не тільки Филимон, а й його родина, син Архип і раб Онисим, були навернені Павлом до Христа. Цей факт підтверджується в 19-му вірші послання Павла до Филимона: «… що і ти самого себе мені винен». Филимон відрізнявся «любов’ю і вірою, яку мав до Господа Ісуса і до всіх святих», і яку незабаром показав, «заспокоївши серця святих» (Флм. 1:5-7).

Згідно свідченню святих отців Церкви, святого Іоана Златоуста і Феофілакта Болгарського, Филимон був людиною дивною гідною похвали, благим в помислах, милостивим помічником всіх потребуючих християн.

Приватне послання до Филимона, що складається лише з одного розділу було відправлено апостолом Павлом, який знаходився в той момент в Римі під арештом, разом з особистим листом і передано через його раба Онисія.

У своєму посланні Павло просить Филимона прийняти Онисима, «сина мого, що його породив я в кайданах своїх» (Флм. 1:10), який пішов від Филимона, оскільки «колись був непридатний для нього» (Флм. 1:11).Зараз же, коли він увірував і прийняв хрещення, він «придатний і тобі, і мені» (Флм. 1:11).

Павло висловлює по відношенню до Филимона  багато інших похвал. Крім того, Павло, згідно апостольським правилам, висвятив його на єпископа міста Колоси.

Пресвітер Василь Васілопулос

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Пам’ять 30 липня / 12 серпня

Цей сповнений благодаті Божої апостол Христа ревно допомагав настанови небесним баченням апостолу Павлу в його місіонерських подорожах з Євангельською проповіддю в Коринфській Церкві. Апостол Павло, за високомудрим висловом Іоана Златоуста, – «уста Христа», – «обравши Силу й пішов, бувши братами доручений благодаті Божої …» (Дії. 15:40), зробив святого Силу своїм супутником, і, прийнявши освячення і благодать Святої Трійці, зрошували вони душі коринтянів з тим, щоб збирати рясні «плоди благодаті».

Сила і Юда, званий ще й Варсавою, були обрані Єрусалимськими апостолами, щоб передати разом з Павлом і Варнавою Антіохійській церкві послання, що містить рішення Апостольського собору. Промисел Божий зробив святого Силу супутником апостола Павла в другому його апостольському подорожі по Малій Азії і Македонії, замість Варнави, який, як про це ясно свідчать Діяння Апостолів, відправився з Марком на Кіпр (Дії. 15:39-40). Після ув’язнення в Філіпах (Дії. 16,19) та заснування Церков в Салоніках і Берії, апостол Павло відправився до Афін, в той час як святий Сила і Тимофій залишилися в Македонії, а через деякий час знову зустрілися з апостолом Павлом в Коринтії (Дії. 17:15, 18:5). Згідно Іполита, святий Сила був першим єпископом Коринфа.

Протопресвітер Василь Васілопулос

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»