КИЇВСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я » ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА

ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА (ΠΡΩΤΕΥΑΓΓΈΛΙΟΝ ΙΑΚΏΒΟΥ): НОВИЙ ПЕРЕКЛАД

admin — Fri, 13 Feb 2026 17:06:13 +0000

Передмова

«Протоєвангеліє Якова» – це один з складових корпусу апокрифічних текстів, що носить загальну назву «Євангелії дитинства». Рукописи цього апокрифу мають різні назви: «Різдво Марії». «Об’явлення Якова», «Різдво Марії, святої Богородиці та Преславної Матері Ісуса Христа», «Оповідь про історію Різдва Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії».

Щодо часу та місця написання цього тексту, то науковці припускають, що основа твору була створена десь у середині ІІ ст., а остаточну форму він набув не пізніше початку ІІІ сторіччя [1]. При цьому відзначається – місцем написання є Сирія або Єгипет, адже автор поверхнево знайомий як з географією Палестини, так і з юдейськими релігійними звичаями. Однак літературна форма Протоєвангелія Якова, агадичне оповідання, тісно пов’язане з юдаїзмом [2], хоча більшість рукописів, які дійшли до наших днів, написані грецькою мовою та датуються IV – XVI стст. Найбільш древня з них – «Папірус Бодмера (III – початок IV ст.ст.) [3], текст якого був опублікований в 1958 році [4].

Хоча текст «Протоєвангелія Якова» був давно відомий на Християнському Сході та перекладений на коптську, сирійську, арабську, ефіопську та вірменську мови, а в подальшому і грузинську, введення в обіг широкого кола європейських богословів воно потрапило тільки в XVI ст., коли французький науковець Гійом Постель переклав цей твір латиною та опублікував його під назвою Protevangelium Jacobi [5]. А в 1564, німецький дослідник Михайло Неандер видав грецький текст цього пам’ятника під назвою «Πρωτευαγγέλιον Ἰακώβου» [6].

У першої половині ХІХ ст. європейські біблеїсти знову активно зацікавилися апокрифами, зокрема і «Протоєвангелієм Якова. Так, у 1852 р. побачило світ його перше критичне видання, автором якого був К. Тішендорф, який використав 17 грецьких рукописів [7].

Слов’янські тексти «Протоєвангелія Якова» відомі вже з ХІІІ – XIV ст., один з них, який є в рукописному збірнику «Велики Четьї Мінеї» 1541 р., під назвою «Слово на Різдво Пресвятої Славнішої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії» був обраний російськими видавцями ХІХ сторіччя [8]. Саме цей текст послужив протографом для радянської та російської дослідниці І. С. Свенцицької, яка зробила його переклад сучасною російською мовою під назвою «Історія Якова про народження Марії» [9]. Саме по цьому тексту ми зробили український переклад у січні 2022 р.

Однак, у 2011 р., виходить новий, більш докладний та повний переклад, який щойно став нам доступний, це і спонукало нас зробити нову україномовну версію з доданням цієї невеликої розвідці [10].

Може виникнути питання: Чому сьогодні виникла потреба в перекладі цього апокрифу?

Справа в тому, що саме цей текст був підставою започаткування цілого цілку свят православного літургічного року, а саме: Зачаття праведної Анною Пресвятої Богородиці; Різдва Пресвятої Богородиці; Введення в Храм Діви Марії; пам’яті святих праведних Йоакима й Анни. А також одного з моментів свята Різдва Христового – зцілення сухої руки повитухі, яка засумнівалася в дівоцтві Богородиці. Отже цей текст надає більш повне розуміння певним піснеспівам цих свята, а також текстам акафістів.

Посилання:

1. Cullmann O. The Protoevangelium of James // Hennecke E. New Testament Apocrypha. Philadelphia, s.a. Vol. 1. р. 372.

2. Cothenet E. Le Protévangile de Jacques: origine, genre et signification d`un premier midrash chrétien sur la nativité de Marie // Aufstieg und Nierdergang der römischen Welt. 2.25.6. Berlin, 1988. P. 4552–4269.

3. Kimberley A. Fowler. The Protoevangelium of James in Papyrus Bodmer V: Titles, Genres, and Traditions in Transmission // Religions 14:636. https://doi.org/ 10.3390/rel14050636

4. Papyrus Bodmer V: Nativité de Marie / ed. Testuz, Michel. Cologny-Genève: Bibliotheca Bodmeriana, 1958.

5. ibliander T. Protevangelion, sive de natalibus Jesu Christi et ipsius matris virginis Mariae sermo historicus divi Jacobi minoris: Basel, 1552

6. Neander M. Apocrypha, hoc est. Narrationes de Christo, Maria, Ioseph cognatione et familia Christi extra Biblia: reperta (inserto etiam Proteuangelium Iacobi Graece // Oriente nuper reperto, necdum edito hactenus. Basel, 1564

7. Evangelia apocrypha / Ed. C. Tischendorf. Lpz., 1853. S. 1–48.

8. Слово на Рождество Пресвятыя Славныя Владычици нашея Богородици и Проснодевы Марии // Великие Минеи Четии, собранные Всероссийским митрополитом Макарием. Сентябрь. Дни 1–13. СПб. 1868. Слп. 352–363.

9. Свенцицкая И. С. Апокрифы древних христиан: Исследование, тексты, комментарии М. 1989, ст. 104–116

10. The Apocryphal Gospels. Texts and Translations / ed. by Bart D. Ehrman and Zlatko Pleše. – Oxford-New York: Oxford University Press, 2011. Науковий коментар та список рукописів, які використовували перекладачі – р. 31-38. Текст Протоєвангелія Якова – р. 40-71

прот. Сергій Горбик, «Православний Духовний Центр апостола Івана Богослова», м. Чернівці.

ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА (ΠΡΩΤΕΥΑΓΓΈΛΙΟΝ ΙΑΚΏΒΟΥ)

І. У Історіях дванадцяти колін Ізраїлю [говориться, що] був Йоаким, вельми багатий муж, і він приносив Господеві дари свої вдвічі, кажучи про себе: Нехай [одна частина] буде від надлишку мого всьому народові, а [інша] на умилостивлення Господу Богу задля прощення мого. Настав великий день Господній, і приносять сини Ізраїлю свої дари. І от виступив проти нього Рувим, промовляючи: Не годиться тобі першим приносити дари свої, бо ти не справив насіння в Ізраїлі. І вельми засмутився Йоаким, і вийшов до дванадцятьох колін народу, промовляючи в собі: Досліджуючи [літопис] дванадцяти колін Ізраїлевих, чи ж тільки я один не залишив нащадків в Ізраїлі. І, дослідивши, знайшов, що всі праведники вже залишили нащадків в Ізраїлі. І згадався йому патріарх Авраам, як в останній день Господь Бог явив йому сина Ісака. І вельми засмутився Йоаким, і не прийшов він до дружини своєї, але подався у пустиню. І поставив він там свій намет, і постився Йоаким сорок днів і сорок ночей, промовляючи в собі: не вийду [з пустині] ні їсти, ні пити, доки не повеліє мені Господь Бог, і нехай буде мені молитва їжею та питвом.

II. Дружина ж його Анна подвійно плакала плачом і сугубо (вдвічі) ридала риданням, промовляючи: Оплачу неплідність мою, оплачу бездітність мою. Але ось настав великий день Господній. І сказала їй Юдиф, служанка її: Доки ж будеш ти пригнічувати душу свою? Бо настав великий день Господній, і ти не повинна плакати. Але візьми цю головну пов’язку, яку мені дала пані за працю: не личить мені носити її, бо я слуга твій, а [пов'язка] несе знак царственості. І відповіла Анна: Відійди від мене. І цього я не зроблю, а Господь Бог вельми принизив мене. Чи ж не лукавий навчив тебе, і ти прийшла, щоб і мене втягнути в гріх твій? І відповіла служниця Юдиф: Навіщо я буду тебе вмовляти, якщо ти не чула голосу мого? Господь Бог закрив твоє лоно, щоб ти не принесла плоду в Ізраїлі. І дуже засмутилася Анна, і зняла вона одяг свій, умила голову свою, і одягла свій шлюбний одяг. І близько дев’ятої години пішла до свого саду погуляти. І побачила лаврове дерево, і сіла під ним, і, відпочивши, почала молитися Господу, кажучи: Боже батьків моїх, благослови мене й вислухай молитву мою, як благословив Ти матір Сару і дав їй сина Ісака.

III. І Анна поглянула пильно на небо і побачила на лавровому дереві гніздо горобця. І заридала Анна, промовляючи в душі своїй: Горе мені, хто ж бо породив мене? Яке ж бо черево вивело мене на світ? Бо я стала прокляттям в очах синів Ізраїлевих. І ганьбили мене, і глузували з мене, і вигнали мене з храму Господа Бога мого. Горе мені, кому ж я уподібню себе? Не подібна я до птахів небесних, бо й птахи небесні здатні до дітонародження перед очима Твоїми, Господи. На кого ж я буду подібна? Не буду подібна я і на тварин німих, бо й німі тварини здатні до народження дітей в очах Твоїх, Господи. На кого ж я буду подібна? Не буду подібна я і на звірів земних, бо й земні звірі здатні до народження дітей в очах Твоїх, Господи. На кого ж я буду подібна? Не подібна я й водам цим, бо й води ці, спокійні та бурхливі, і риби в них благословляють Тебе, Господи. Горе мені, кому я уподібню себе? Не подібна я й землі цій, бо й земля приносить плоди свої в свій час і благословляє Тебе, Господи.

IV. І тоді з’явився перед нею ангел Господній і сказав їй: Анно, Анно, вислухав Господь молитву твою. Ти зачнеш і вродиш, і про потомство твоє говоритимуть у всьому світі. І сказала Анна: Живий Господь Бог; якщо я вроджу дитя чоловічої чи жіночої статі, віддам його в дар Господу моєму, і воно служитиме Йому всі дні життя свого. І ось, прийшли два ангели, говорячи їй: Ось, Йоаким, чоловік твій, іде зі своїми стадами. Бо ангел Господній явився Йоакиму, промовляючи: Йоаким, Йоаким, почув Господь Бог молитву твою. Вийди звідси. Бо дружина твоя Анна зачне в утробі. І негайно вийшов Йоаким [з пустелі], і наказав пастухам, кажучи їм: Приведіть мені сюди десять бездоганних і незаплямованих ягнят, це будуть десять ягнят для Господа Бога. І приведіть мені дванадцять молодих телят, і це будуть дванадцять телят для жерців та старшин. І сто козенят для всього народу. І ось Йоаким підійшов зі своїми стадами. І Анна вийшла до воріт і побачила Йоакима, що йшов зі стадами своїми. І негайно побігла [до нього] і кинулася йому на шию, кажучи: Тепер я знаю, що Господь Бог вельми благословив мене: ось, неплідна вже не неплідна, і ось, бездітна зачну в утробі. І знайшов спокій Йоаким у перший день у домі своєму.

V. Наступного дня він приніс свої дари, промовляючи подумки: Якщо Господь Бог змилується наді мною, то лист (τὸ πέταλον) священника подасть мені знак. Йоаким приніс свої дари й уважно стежив за листом священника, коли той наближався до Господнього жертовника, і не побачив у собі гріха. І мовив Йоаким: Тепер я знаю, що Господь Бог змилувався до мене і простив мені всі мої гріхи. І вийшов він із храму Господнього виправданим і пішов у дім свій. І виповнилося місяців її близько шести. На сьомий же місяць народила Анна і сказала повитухі: Кого я народила? І сказала повитуха: Дівчинку. І сказала Анна: Возвеличилася душа моя в цей день. І нахилилася до неї. По закінченні ж днів очищення, Анна дала груди дитині і нарекла ім’я їй Марія.

VI. З кожним днем дитя міцніло. Коли ж їй виповнилося шість місяців, мати поставила її на землю, щоб випробувати, чи буде стоять вона. І зробивши сім кроків, повернулася вона до лона матері своєї. І підняла її мати, промовляючи: Хай живе Господь Бог мій. Ти не ступатимеш цією землею, доки я не відведу тебе до храму Господнього. І влаштували святиню (очищення) в її світлиці, і жодна нечистота чи скверна не мала права пройти крізь неї. І покликала [Анна] непорочних дочок єврейських, і вони дбали про неї. Коли ж виповнився рік дитині, Йоаким влаштував великий бенкет і покликав первосвящеників, священників, книжників та старшин усього народу Ізраїлю. І приніс Йоаким дитя священникам, і вони благословили його, мовлячи: Боже батьків наших, благослови це дитя і даруй їй найславніше ім’я на віки віків та в усіх пологах. І промовив увесь народ: Нехай буде так, амінь. І приніс [Йоаким] її до первосвященників, і вони благословили її, мовлячи: Боже Всевишній, споглянь на це дитя і благослови його найбільшим і нетлінним благословенням. І взяла її мати її у святому місці, в опочивальні, й почала годувати дитя грудьми. І заспівала пісню Анна Господу Богові, промовляючи: Заспіваю пісню святу Господу Богові моєму, що зглянувся на мене і визволив мене від ганьби ворогів моїх, і дарував мені Господь Бог мій плід праведності Своєї, єдиносущний і настільки багатозначущий в очах Його. Хто сповістить синам Рувиля, що Анна годує грудьми? Слухайте, слухайте, дванадцять колін Ізраїлю, що Анна годує грудьми. І коли вона завершила молитву у святому палаці своїй оселі, вийшла й служила іншим. Як скінчився бенкет, розійшлися ті, що веселилися, славлячи Бога Ізраїлю.

VII. Минали місяці для дитини. І виповнилося дитині два роки, і сказав Йоаким: Відведемо її до храму Господнього, щоб виконати ту обітницю, яку було дано, аби Владика не відвернувся від нас, і наш дар не став би Йому неугодним. І сказала Анна: Зачекаємо третього року, аби вона не шукала батька і матір. І сказав Йоаким: Зачекаємо. Коли ж виповнилося дитині три роки, сказав Йоаким: Зберіть непорочних дочок єврейських, і нехай вони візьмуть світильники і стоять з палаючими [світильниками], аби не повернулася дитина назад, і аби полонилося серце її храмом Господнім. І зробили так, коли йшли до храму Господнього. І прийняв її священник, і, поцілувавши її, благословив і сказав: Хай звеличить Господь Бог ім’я твоє у всіх поколіннях. Бо від тебе в останні дні явить Господь видкуплення Своє синам Ізраїлю. І посадив її на третю сходинку жертовника, і подав Господь Бог благодать від нього, і підскочила вона на ноги свої, і полюбив її весь народ Ізраїлю.

VIII. І пішли батьки, дивуючись, вихваляючи та прославляючи Господа Бога, що дитя не повернулося до них. А Марія перебувала в храмі Господньому, наче голубиця, що ділила і приймала їжу з рук ангелів. Коли ж їй виповнилося дванадцять років, священники зібрали раду, говорячи: Ось, Марії виповнилося дванадцять років у храмі Господньому. Що ж тепер робитимемо з нею, аби вона якимось чином не осквернила святиню Господа Бога нашого? І сказали первосвященику: Ти стоїш перед жертовником Господнім. Увійди і піднеси молитву за неї. І що Господь Бог тобі сповістить, те ми й зробимо. І ввійшов первосвященик, одягнувши дванадцять дзвоників, у святая святих та й підніс молитву за неї. І ось ангел Господній з’явився, говорячи: Захаріє, Захаріє, вийди і склич удівців з народу, і нехай кожен з них візьме посох, і той, кому Господь Бог явить знак, тій вона й стане дружиною. І вийшли вісники по всій Юдейській землі, і труба Господня пролунала, і всі почали сходитися.

IX. Йосиф, відклавши теслярську сокиру, подався на їхні збори. І, зібравшись разом, подалися до священника, несучи свої жезли. Взявши ж від них жезли, він увійшов до святині й почав молитися. Завершивши молитву, він узяв жезли, вийшов і роздав їх. І знамення не було на них. Йосиф же взяв останній жезл. І негайно ж голубка вилетіла з жезла й злетіла на голову Йосифову. І сказав священник Йосипу: Ти обраний прийняти Діву Господню, щоб зберігати її. І відповів Йосип, кажучи: У мене є сини, і я старий, вона ж молода. Я не буду посміховиськом для синів Ізраїлю. І сказав священник: Йосипе, побійся Господа Бога твого, і згадай, що зробив Бог Дафану, Авірону та Корею, як розверзалася земля, і всі вони були поглинені за непослух свій. І нині побійся, Йосипе, аби те саме не сталося і в домі твоєму. І, злякавшись, Йосип узяв її, щоб берегти її, і сказав їй: Маріє, я взяв тебе з храму Господнього. І тепер я залишу тебе в моєму домі. Я ж іду будувати будівлі, а потім повернуся до тебе. Нехай Господь збереже тебе.

Х. Тоді зібралася рада священників, які сказали: Зробимо завісу для храму Господнього. І промовив священник: Зберіть мені дів чистих із роду Давида. І слуги пішли, шукали й знайшли сім (дів). І пригадав священник діву Марію, що вона була з роду Давида і чиста перед Богом. І слуги пішли і привели її. І привели їх до храму Господнього. І сказав священник: Отже, одержіть за жеребом, хто прястиме золото, хто аміант, хто льон і хто шовк, хто гіацинт і хто багрянець, і хто справжній пурпур. І випало за жеребом Марії прясти справжній пурпур і багрянець. І взявши їх, повернулася вона до дому свого. У цей же час Захарія онімів, і був замість нього Самуїл, доки знову Захарія не заговорить. Марія ж, узявши багрянець, почала прясти.

XI. І взяла вона глечик, і вийшла набрати води. І ось чує вона голос, що промовляє до неї: Радуйся, благодатна! Господь з тобою. Благословенна ти між жінками. І почала Марія озиратися праворуч і ліворуч, щоб дізнатися, звідки їй той голос. І, сполохавшись, повернулася вона до дому свого, поставила глечик, взяла пурпур, сіла на лаву свою і почала пурпур прясти. І тоді ангел Господній став перед нею, промовляючи: Не бійся, Маріє. Бо Ти здобула благодать перед Господом усього. І Ти зачнеш од Слова Його. Марія ж, почувши [це], розмірковувала в собі: Як же мені завагітніти від Господа Бога живого і народити, як народжує будь-яка жінка? І сказав їй ангел Господній: Не так, Маріє. Бо сила Божа окриє тебе. Тому й народжене з тебе буде назване Святим, Сином Всевишнього. І даси Йому ім’я Ісус. Бо Він спасе народ Свій від гріхів їхніх. І сказала Марія: Ось я, служниця Господня, нехай буде мені згідно з Твоїм словом. Нехай буде мені за словом Твоїм.

XII. І вчинила вона пурпур та багрянець, і віднесла до священника. А священник, узявши, благословив її й мовив: Величатиме Господь Бог ім’я твоє, і ти будеш благословенна у всіх родах землі. Радіючи, Марія пішла до родички своєї Єлисавети й постукала в двері. І почувши, Єлисавета відклала багрянець та побігла до дверей і відчинила їх, і благословила її (Марію) й мовила: Звідки мені це, що мати Господа мого прийшла до мене. Бо ось, немовля, що в мені, втішилося і благословило Тебе. А Марія не осягнула таїнств, які сповістив ангел Гавриїл. І вона підняла очі до неба та мовила: Владико, хто я, що всі жінки землі благословляють мене? І пробула вона три місяці у Єлисавети. І з кожним днем лоно її збільшувалося. І, злякавшись, повернулася Марія до дому свого та ховалася від синів Ізраїлю. Було ж їй шістнадцять літ, коли це таїнство звершилося з нею.

XIII. І коли вона була на шостому місяці, Йосип повернувся до дому свого після теслярських робіт і побачив її вагітною. І вдарив себе по обличчю, і впав ниць на волосяницю, і гірко плакав, промовляючи: Як я оберну лице своє до Господа Бога? Як буду молитися за цю дівчину? Бо привів її дівою з храму Господа Бога і не вберіг. Хто обманув мене? Хто вчинив це зло в домі моєму і спаплюжив діву? Чи не спіткала мене та ж доля, що й Адама? Бо так само, як Адам, коли прославляв [Бога], і з’явився змій, побачивши Єву саму, і спокусив її, так сталося і зі мною. І встав Йосиф із соромом та покликав її і сказав їй: Ти, що перебувала під опікою Божою, що ти вчинила? Невже ти забула Господа Бога твого? Навіщо ти осквернила душу свою, Ти, що виросла у Святая святих і приймала їжу з рук ангелів? Тоді вона гірко заплакала, промовляючи: Я чиста і чоловіка не пізнала. І сказав їй Йосиф: Звідки ж це в череві твоєму? Вона ж відповіла: Живий Господь Бог мій, бо я не знаю, звідки він у мені.

XIV. І дуже злякався Йосип і був нею заспокоєний, міркуючи, як вчинити з нею. І сказав Йосип: Якщо я сховаю її гріх, то стану порушником Закону Господнього. А якщо відкрию її синам Ізраїлю, боюся, чи не ангельська [дитина] в ній, і вийде, що зраджу невинну кров на смертний суд. Що мені робити з нею? Таємно відпущу її від себе. І настала ніч. І ось ангел Господній явився йому уві сні, говорячи: Не бійся за цю дівчину. Бо те, що в ній, є Духом Святим. І народить вона сина, і ти даси йому ім’я Ісус. Бо він врятує свій народ від гріхів його. І повстав Йосип від сну, і прославив Бога Ізраїлю за те, що дарував йому благодать Свою. І залишив її.

XV. І прийшов до нього книжник Анна й сказав йому: Йосипе, чому не прийшов на наше зібрання? І відповів йому: Тому що я втомився з дороги і відпочивав першого дня. І повернувся Ганна і побачив вагітну Марію. І побіг швидко до священника і сказав йому: Йосип, про якого ти свідчиш, зробив дуже беззаконно. І сказав священник: Що сталося? І відповів [Анна]: Діву, яку Йосип взяв із храму Господнього, він зганьбив, порушив шлюб свій і не відкрив [цього] синам Ізраїлю. І сказав священник у відповідь: Йосип так зробив? І сказав йому книжник Анна: Відправ слуг і побачиш вагітну дівчину. І відправили слуг, і вони побачили її, як він говорив, і привели її разом із Йосипом на судилище. І сказав їй первосвященик: Маріє, що ти таке зробила? Нащо зганьбила душу свою і забула Господа Бога свого? Яка жила в Свята святих і приймала їжу з рук ангелів, і слухала гімни Його, і тішилася перед Його лицем, що ж ти зробила? Вона ж гірко плакала, говорячи: Живий Господь Бог, бо я чиста перед лицем Його та чоловіка не знаю. І сказав священник: Йосипе, що ти зробив? А Йосип сказав: Живий Господь, Бог мій, і свідок Його істини, бо я чистий перед нею. І сказав священник: Не лжесвідчи, але говори правду. Ти порушив шлюб свій, і не з’явився Ізраїлевим синам, і не схилив голови своєї під сильною правицею, щоб Він благословив потомство твоє.

XVI. І мовчав Йосип. І сказав священник: Віддай діву, яку ти взяв із храму Господнього. І почав гірко плакати Йосип. І сказав первосвященик: Я дам вам води викриття від Господа, і відкриє ваші гріхи перед очима нашими. І взявши [води], священник напоїв Йосипа і відправив його до пустелі, і повернувся він неушкодженим. І напоїв Марію, і відправив її до пустелі, і повернулася вона неушкодженою. І весь народ був здивований, що не відкрився їхній гріх. І сказав священник: Якщо Господь Бог не виявив вашого гріха, і я не суджу вас. І відпустив їх. І взяв Йосип Марію, і вирушив до дому свого, радіючи та прославляючи Бога Ізраїлю.

XVII. Вийшов же наказ від Августа цезаря здійснити перепис усіх у Віфлеємі юдейському. І сказав Йосип: Я запишу синів моїх. Що ж мені робити з цією дівчиною? Як її записати? Дружиною моєю? Я соромлюся. Чи дочкою? Але Ізраїлеві сини знають, що вона не дочка мені. Нехай покаже день Господній, як Йому завгодно. І осідлав він осла і посадив її, і повів осла син його, а Самуїл супроводжував. І пройшли вони близько трьох миль, і обернувся Йосип і побачив, що вона сумна і сказав [у собі]: Яка перебуває в ній [дитина] засмучує її. І незабаром знову обернувся Йосип і побачив, що вона радісна і сказав їй: Марія, що це з тобою, що обличчя твоє я бачу то веселим, то сумним? І каже вона йому: Тому що два народи я бачу в очах своїх, один плаче й ридає, а другий радіє та веселиться. І пройшли вони половину шляху і сказала йому Марія: Йосипе, знімай мене з осла, бо дитина, яка в мені, змушує мене йти. І він зняв її з осла і сказав їй: Куди мені відвести тебе і приховати ганьбу твою, бо місце це безлюдне?

XVIII. І знайшов там печеру, і привів її, і залишив із нею синів своїх, і пішов шукати єврейську повитуху в окрузі Віфлеєму. І ось я, Йосипе, йшов і не рухався. І глянув я на склепіння неба, і побачив, що він зупинився, і на повітря, і побачив, що він нерухомий, і птахи небесні завмерли в польоті. І глянув я на землю, і побачив поставлену посудину та лежачих робітників, і були руки їх у сосуди. І ті, що їдять, не їли, і беручі не брали, і ті, що підносили до рота свого, не підносили, але обличчя їх усіх були звернені вгору. І побачив я ягнят, що їх гнали, і вівці стояли. І пастух підняв свою руку, щоб гнати їх, і рука його залишилася піднятою. І я подивився на річку, і побачив козлів, і пасти їх торкалися води та не пили. І все, здавалося, зупинилося в своєму бігу.

ХІХ. І побачив я жінку, що спускалася з гори, і вона сказала мені: Чоловік, куди ти йдеш? І я сказав: Шукаю єврейську повитуху. У відповідь вона запитала мене: Ти з Ізраїлю? І сказав їй: Так. Вона ж сказала: І хто ж вона, що народжує в печері? І відповів я: Це Марія, вихована в Господньому храмі. І за жеребом я одержав її за дружину, але вона не дружина мені, і зачала вона від Духа Святого. І сказала повитуха: Чи це правда? І сказав їй Йосип: Іди та й подивися. І пішла повитуха разом із ним і встали вони біля місця печери. І сяюча хмара осяяла печеру. І сказала повитуха: Звеличена душа моя сьогодні, бо побачили очі мої незвичайне, бо народився спасіння Ізраїлю. І зараз хмара відійшла від печери, і засяяло велике світло в печері, так що очі не могли винести його. І трохи згодом світло те зникло, і з’явився новонароджений. І вийшов, і взяв груди матері своєї Марії. І вигукнула повитуха і сказала: Який великий для мене цей день, бо я бачила це нове незвичайне видовище. І вийшла бабка-повитуха з печери, і зустріла вона Саломею і сказала їй: Соломія, Соломія, я хочу розповісти тобі про чудесне явище. Народила діва, яка не пошкодила свого єства. І сказала Соломія: Живий Господь, Бог мій. Доки я не простягну пальця свого і не впевнюся в її природі, не повірю, що діва народила.

XX. І прийшла повитуха і сказала: Маріє, приготуйся. Бо ні найменшого сумніву не буде виставлено щодо тебе. І простягла Соломія палець свій у єство її. І вигукнула Соломія та й сказала: Горе безбожності моєму та зневірі моїй, бо я відчувала Бога живого. І ось рука моя вогнем горить у мене. І впала вона навколішки, кажучи Владиці: Господь батьків моїх, згадай про мене, що я нащадок Авраама, Ісака та Якова. Не посором мене перед синами Ізраїлю, але дай мені визволення від скорбут. Бо знаєш Ти, Владико, що моє служіння було в ім’я Твоє, і відплату мою від Тебе я отримувала. І тоді з’явився ангел Господній, говорячи до неї: Соломія, Соломія, почув Владика всього моління твої. Простягни руку твою до немовляти і візьми на руки його, і буде тобі спасіння та радість. З вдячністю підійшла Соломія до немовляти і взяла його на руки, говорячи: Я вклонюся Йому, бо великий цар народився Ізраїлю. І відразу зцілилася Соломія і вийшла з печери врятована. І ось, голос, що говорить: Соломія, Соломія, не повідомляй усього, що ти бачила незвичайного до тих пір, поки немовля не увійде до Єрусалиму.

ХХІ. І ось Йосип приготувався йти далі до Юдеї, і велике сум’яття було у Віфлеємі юдейському. Бо прийшли волхви, що казали: Де цар юдеїв? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли вклонитися Йому. І Ірод, почувши це, схвилювався і послав слуг до волхвів. І скликав первосвящеників і питав їх у преторії, говорячи їм: Як написано про Христа? Де Він народиться? І вони говорили йому: У Юдиному Віфлеємі, бо так написано. І він відпустив їх. І питав волхвів, кажучи їм: Який знак ви бачили про народженого царя? І відповіли волхви: Ми бачили зірку велику, що сяяла серед зірок і затьмарювала їх, так що зірки ті не були видно. І так ми довідалися, що цар народився в Ізраїлі, і прийшли вклонитися Йому. І сказав Ірод до них: Ідіть і пошукайте, і коли знайдете, сповістить мене, щоб і я прийшов, і вклонився Йому. І волхви пішли. І ось зірка, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, доки вони не прийшли до печери, і вона зупинилася над вершиною печери. І побачили волхви Його з матір’ю Його Марією і дістали з сумок своїх дари, золото та ладан, і смирну. І отримали вони наказ від ангела не повертатися до Юдеї, але іншим шляхом йти до своєї країни.

XXII. Тоді Ірод зрозумів, що він був обдурений волхвами і, розгнівавшись, послав убивць, говорячи їм: Убийте всяке немовля від двох років і нижче. І Марія, почувши, що б’ють немовлят, злякавшись, взяла дитину і, сповивши її, поклала у волов’ячі ясла. Єлисавета ж, почувши, що Іоана шукають, взяла його та й пішла на гору. І шукала, де сховати його, але там не було потаємного місця. Тоді вона вигукнула, говорячи: Гора Божа, впусти мати з дитиною. Бо не могла зійти Єлисавета. І зараз розгорнулася гора і впустила її. І в горі тієї освітлювана вона була світлом. Бо ангел Господній був із ними, охороняючи їх.

XXIII. Ірод шукав Іоана, і відправив він слуг до Захарії, говорячи йому: Де ти сховав сина свого? Він же відповів, кажучи їм: Я служитель перед Божим лицем і постійно перебуваю в храмі Його. Хіба я знаю, де мій син? І прийшли слуги його, і передали Іродові все це. І розгнівавшись, Ірод спитав: Його син царюватиме в Ізраїлі? І знову відправив слуг, кажучи йому: Скажи мені правду, де твій син? Чи знаєш ти, що кров твоя в моїх руках? І прийшли слуги, і передали йому це. І сказав Захарія: Я свідок Божий, коли проллєш мою кров. І дух мій прийме Владика, бо кров невинну проллєш ти напередодні храму Господнього. І перед світанком був убитий Захарія, і не знали Ізраїлеві сини, що він був убитий.

XXIV. Але прийшли священники під час вітання, і не зустрів їх, згідно з звичаєм, із благословенням Захарія. І стояли священники, чекаючи на Захарію, щоб вітати його в молитві і прославити Всевишнього Бога. А чекаючи його довгий час, вони всі злякалися. А один із них наважився увійти до святилища, і побачив біля жертовника Господнього запеклу кров, і голос сповістив: Захарія вбитий, і не зникне кров його до тих пір, поки не прийде помста. І почувши це слово, священник злякався й вийшов, і розповів священникам, що бачив і чув. І вони наважились увійти і побачили те, що там було. І стіни храму заволали, і самі, хто ввійшов, роздерли одежу свою зверху до низу. І не знайшли вони тіла його, але знайшли тільки його кров, що стала як камінь. І охоплені жахом, вийшли вони і сповістили всьому народові, що вбито Захарія. І почули всі племена народу, і плакали над ним, і оплакували його три дні та три ночі. Після трьох днів священники почали радитися, кого поставити на місце Захарії. І впав жереб на Симеона. Бо йому було сповіщено Святим Духом, що не побачить він смерті доти, доки не побачить Христа в тілі.

XXV. Я ж, Яків, що написав цю історію в Єрусалимі, під час смути і до смерті Ірода ховався в пустелі доти, доки не вщухла смута в Єрусалимі, славлю Владику Бога, який дарував мені мудрість, щоб описати цю історію. І нехай буде благодать Його з усіма, хто боїться Господа. Амінь.

ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА

admin — Mon, 10 Jan 2022 11:37:37 +0000

Протоєвангеліє Якова, також відоме як Євангеліє від Якова — апокрифічне Євангеліє, написане, як припускають, у середині ІІ століття. Сама назва походить від грецького слова πρῶτος, (prōtoν) — «перше», «початкове», що розуміють як перед-Євангеліє, те що було перед подіями описаними у Євангеліях. Текст Протоєвангелія Якова розділений на 25 розділів.

Глава І

1 У дванадцяти племенах Ізраїлю був Йоаким, дуже багатий чоловік, який приносив подвійні дари Богові, говорячи: Нехай буде від багатства мого всьому народові, а мені на відпущення на милосердя Господеві.

2 Настав великий Господній день, коли Ізраїлеві сини приносили дари свої.

3 І виступив проти нього (Йоакима) Рувим, сказавши: Не можна тобі приносити дари першому, бо ти не створив потомства Ізраїлю.

4 І засмутився дуже Йоаким, і став дивитися родовід дванадцять племен народу, кажучи: Шукаю в дванадцяти племенах Ізраїлю, чи не я один не дав потомства Ізраїлю.

5 І, дослідивши, з’ясував, що всі праведники залишили потомство Ізраїлю.

6 Згадав він і про Авраама, як у останні дні його Бог дарував йому сина Ісака.

7 І стало гірко стало Йоакимові, і не пішов він до дружини своєї, а пішов у пустелю, поставив там свій намет і постив сорок днів і сорок ночей, говорячи: Не ввійду ні на їжу, ні на пиття, аж поки не зійде до мене Господь, І буде мені їжею та питтям молитва.

Глава ІІ

1 А дружина його Анна плакала плачом і риданням плакала, говорячи: Оплачу я вдовство своє, оплачу мою бездітність.

2 Та ось настав великий Господній день, і сказала їй Юдіф, служниця її: Доки ти будеш терзати душу свою?

3 Бо настав великий Господній день, і не можна тобі плакати.

4 Візьми головну пов’язку, яку дала мені пані за роботу: не личить мені носити її, бо я слуга, а пов’язка несе знак царственості.

5 Анна відповіла: Відійди від мене, не робитиму я цього: Господь принизив мене.

6 Чи не спокусник навіяв тобі прийти, щоб і я вчинила гріх разом із тобою?

7 І відповіла Юдіф: Навіщо я буду вмовляти тебе?

8 Господь закрив твоє лоно, щоб у тебе не було потомства в Ізраїлі.

9 І засмутилася дуже Анна, але зняла одежу свою, прикрасила свою голову, одягла вбрання і пішла в сад, гуляючи близько дев’ятої години, і побачила лавр, і сіла під ним і почала молитися Господу, говорячи: Бог батьків моїх, благослови мене і вислухай молитву мою, як благословив Ти Сару і дав їй сина Ісака.

Глава ІІІ

1 Піднявши очі до неба, побачила на дереві гніздо горобця і стала плакати, говорячи: Горе мені, хто породив мене?

2 Яке лоно справило мене на світ?

3 Бо я стала прокляттям у Ізраїлевих синів, і з осміянням мене відлучили від храму.

4 Горе мені, кому я подібна?

5 Не подібна я до птахів небесних, бо й птахи небесні мають потомство у Тебе, Господи.

6 Не подібна я й до безсловесних тварин, бо й тварі безсловесні мають нащадків в Тебе, Господи.

7 Не подібна я до цих вод, бо й води приносять плоди в Тебе, Господи.

8 Горе мені, кому я подібна?

9 Не подібна я й до землі, бо земля приносить за часом плоди і благословляє Тебе, Господи.

Глава ІV

1 І став Ангел Господній перед нею, і сказав: Анно, Анно, Господь прислухався до молитви твоєї, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть у всьому світі.

2 І сказала Ганна: Живий Господь, Бог мій!

3 Якщо я народжу дитину чоловічої чи жіночої статі, віддам її в дарунок Господеві моєму, і вона буде служити Йому все своє життя.

4 І прийшли вісника два, та й сказали до неї: Чоловік твій, Йоаким, йде зі своїми стадами, бо Ангел явився до нього і сповістив: Йоаким, Йоаким, Бог прислухався до молитви твоєї.

5 Іди звідси, бо жінка твоя Анна зачне в лоні своєму.

6 І пішов Йоаким, і наказав своїм пастухам, сказавши: Приведіть десять агнців чистих без плям, будуть вони для Господа, Бога мого, і приведіть мені дванадцять молодих телят, і будуть вони для жерців та старших, і сто козенят для всього народу.

7 І ось Йоаким підійшов зі своїми стадами, і Анна, що стояла біля брами, побачила Йоакима, що йшов, і, підбігла, і обійняла його, і сказала: Знаю тепер, що Господь благословив мене: будучи вдовою, я тепер не вдова, будучи безплідною, я тепер зачну!

8 І залишився того дня Яків у своєму домі.

Глава V

1 Вранці він поніс свої дари, говорячи: Якщо Господь змилостивився до мене, то золота пластина жреця покаже мені.

2 І приніс Йоаким свої дари, і пильно дивився на пластину, що підійшли до жертовника Господнього, і не побачив гріха в собі.

3 І сказав Йоаким: Тепер я знаю, що Господь милосердився до мене, і відпустив мені всі гріхи, і вийшов із храму, виправданий, і пішов до дому свого.

4 Тим часом минулі місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила і запитала бабцю-повитуху: Кого я народила?

5 Відповіла та: Доньку.

6 І сказала Ганна: Здійнялася душа моя цього дня, і поклала Донечку.

7 Як минуло днів, Анна одужала і дала груди дитині, і назвала її Марія.

Глава VІ

1 З дня на день міцніло дитя, і, коли їй виповнилося шість місяців, поставила її мати на землю, щоб спробувати, чи зможе вона стояти, і вона, пройшовши сім кроків, повернулася до матері.

2 Мати взяла її на руки і сказала: Живий Господь, Бог мій, Ти не ходитимеш цією землею, доки я не введу Тебе до храму Господнього.

3 І влаштували особливе місце в спальні Дочки, і заборонено було туди вносити що-небудь нечисте, і покликала Анна непорочних юдейських дочок, щоб вони доглядали за Нею.

4 Коли сповнився Дівчині рік, Йоаким улаштував велику гостину і скликав жерців, книжників та старійшин та весь народ Ізраїльський.

5 І приніс свою дочку жрецям, і ті благословили її, сказавши: Бог батьків наших, благослови це дитя, і дай ім’я славне в усіх родах.

6 І сказав народ, Нехай буде так!

7 І потім підніс її до первосвящеників, і вони благословили її, сказавши: Бог Всевишній, зійди до цієї дитини і дай найвище і неминуча благословення.

8 І взяла її мати в чисте місце в спальні, і дала їй груди.

9. І заспівала Анна пісню Господеві, говорячи: Співаю пісню Господеві, бо Він зійшов до мене, і визволив мене від ганьби моїх ворогів, і дарував мені плід справедливості Своєї, єдиний і настільки багатьом, що має перед очима Його.

10 Хто повідомить синам Рувима, що Ганна годує грудьми?

11 Слухайте, слухайте, дванадцять колін Ізраїлю, Ганна годує грудьми!

12 Коли гостина скінчилася, гості розійшлися, радіючи і звеличуючи хвалу Богові Ізраїлю.

Глава VІІ

1 Ішли місяці за місяцями, і виповнилося дитині два роки.

2 І сказав Йоаким: Відведемо її до храму Господнього, щоб виконати дану обітницю, щоб Господь раптом не відкинув нас і не став би наш дар Йому невгодний.

3 І сказала Ганна: Дочекаймося третього року її, щоб дитина не стала шукати батька чи матір.

4 І сказав Йоаким: Дочекаймося.

5 І ось сповнилося Дитині три роки, і сказав Йоаким: Покличте непорочних дочок юдейських, і нехай вони візьмуть світильники, і стоятимуть із запаленими світильниками, щоб Дитя не повернулося назад і щоб полюбила Вона в серці своєму храм Господній.

6 І зробили так дорогою до Господнього храму.

7 І жрець прийняв її і, поцілувавши, дав благословення, сказавши: Господь звеличить ім’я Твоє в усіх родах, бо через Тебе явить Господь останніми днями Ізраїлевим синам спасіння.

8 І посадив її на третій сходинці у жертовника, і зійшла на неї благодать Господня, і вона стрибала від радості, і полюбив її весь народ Ізраїля.

Глава VІІІ

1 І пішли батьки її, дивуючись і підносячи хвалу Господу, що дочка їх не повернула назад.

2 А Марія була в храмі Господньому, як голубка, і їжу приймала з руки Ангола.

3 Коли ж їй виповнилося дванадцять років, стали радіти жреці, говорячи: Ось виповнилося Марії дванадцять років у храмі Божому, що робитимемо з Нею, щоб вона жодним чином не осквернила святинь?

4 І сказали первосвященикові: Ти стоїш біля вівтаря Господа, увійди та піднеси молитву за Неї, і що Господь оголосить тобі, те й зробимо.

5 І первосвященик, одягнувши додекакодон, увійшов у Свята Святих і підносив молитву за Нею, і ось явився Ангел Господній і сказав: Захарія, Захарія, іди та й поклич вдівців із народу, і нехай вони принесуть палиці, і кому Господь явить знамення, тому Вона стане дружиною [зберігаючи дівочість].

6 І пішли вісники по юдейської окрузі, і труба Господня виголосила, і всі сходилися.

Глава ІХ

1 Йосип, залишивши сокиру, теж прийшов на місце, де збиралися.

2 Зібравшись, вирушили до первосвященика, несучи палиці.

3 Він же, зібравши палиці, увійшов у святилище і почав молитися.

4 Помолившись, він узяв палиці, вийшов, роздав кожному його палицю, але знамення не було на них.

5 Останнім посох узяв Йосип, і тут голубка вилетіла з палиці і злетіла Йосипові на славу.

6 І сказав жрець Йосипові: Ти вибраний, щоб прийняти до себе і доглядати діву Господню.

7 Але Йосип заперечував, кажучи: У мене є сини, і я старий, а вона молода, не хочу бути посміховиськом у синів Ізраїлю.

8 І сказав жрець Йосипові: Побийся Бога, згадай, як покарав Бог Датана, Абірона та Корея, як земля розкололася, і вони були поглинені за непослух.

9 Злякавшись, Йосип узяв Марію, щоб доглядати її.

10 І сказав Йосип Марії: Я взяв Тебе з храму Господнього, і тепер Ти залишишся в моєму домі, я ж йду до теслярських робіт, а потім повернуся до Тебе: Бог нехай збереже Тебе!

Глава Х

1 Тоді була нарада у жерців, що сказали: Зробимо завісу для Господнього храму.

2 І сказав первосвященик: Зберіть чистих дів із роду Давидового.

3 І пішли слуги, і шукали, і знайшли сім дів.

4 І первосвященик згадав про молоду Марію, що була з роду Давида і була чиста перед Богом.

5 І пішли слуги, і привели її.

6 І ввели дівчат до храму Господнього.

7 І сказав первосвященик: Киньте жереб, що кому прясти: золото, і аміант, і льон, і шовк, і гіацинт, і багрянець і справжній пурпур.

8 І випали Марії справжній пурпур і багрянець, і, взявши їх, вона вернулася до свого дому.

9 В цей час Захарія був німим, заміняв його Самуїл (поки не почав Захарія знову говорити).

10 А Марія, взявши багрянець, стала прясти.

Глава ХІ

1 Взявши глечик, пішла за водою; і почула: Радуйся, благодатна!

2 Господь із Тобою; благословенна Ти між жінками.

3 І почала вона прасувати, щоб дізнатися, звідки голос цей.

4 Злякавшись, вернулася додому, поставила глечик і, взявши пурпур, стала прясти його.

5 І став Ангел Господній перед Нею і сказав: Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога і зачнеш за словом Його.

6 Вона ж, почувши, міркувала, говорячи сама Собі: Невже Я зачну від Бога Живого і народжу, як будь-яка жінка народжує?

7 І сказав Ангел: Не так, Маріє, але сила Всевишнього осінить Тебе, тому й народжене Тобою Святе наречеться Сином Всевишнього.

8 І даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ Свій.

9 І сказала Марія: Я слуга Господа, нехай буде Мені за словом твоїм.

Глава ХІІ

1 І закінчила вона прясти багрянець і пурпур, і віднесла первосвященикові.

2 Первосвященик благословив її і сказав: Бог звеличив твоє ім’я, і Ти будеш благословенний у всіх народах на землі.

3 Зрадівши, Марія пішла до родички Своєї Єлисавети.

4 І постукала в двері, Єлисавета ж, почувши, перестала багрянець, побігла до дверей і, відчинивши, побачила Марію і благословила Її, сказавши: За що мені це [дано], що прийшла Мати Господа Мого до мене.

5 Бо немовля, що перебуває в мені, зіграло і благословило Тебе.

6 А Марія не зрозуміла таємниць, які відкрив їй Архангел Гаврило, і підняла очі до неба і сказала: Хто Я, Господи, що всі народи землі Мене благословляють?

7 І прожила у Єлисавети три місяці.

8 І сталося, що черево з кожним днем збільшувалося, і Марія з жахом повернулася до Себе до дому, і ховалась від Ізраїлевих синів.

9 Було ж їй шістнадцять років, коли здійснялися ці таємниці.

Глава ХІІІ

1. Ішов уже шостий місяць [Її вагітності], і тоді Йосип повернувся після теслярських робіт і, увійшовши до дому, побачив її вагітною.

2 І вдарив себе по обличчю, і впав ниць, і плакав гірко, кажучи: Як тепер я звертатимусь до Господа Бога мого, як молитимусь за Дівицю цю, бо я привів її з храму дівою і не зумів доглядити?

3 Хто обдурив мене?

4 Хто заподіяв зло моєму домі і знеславив Діву?

5 Чи не сталося зі мною те саме, що з Адамом?

6 Як тоді, коли Адам славословив, з’явився змій, і побачив Єву одну, і звабив її, так сталося і зі мною.

7 І встав Йосип, і покликав Марію, і сказав: Ти, що була під опікою Божою, що ж ти зробила і забула Господа, Бога свого?

8 Нащо опоганила душу Свою, Ти, що виросла в Свята Святих і їжу приймала від Ангола?

9 Вона тоді заплакала гірко і сказала: Чиста Я і не знаю чоловіка.

10 І сказав Йосип до нього: Звідки ж плід у лоні Твоєму?

11 Вона відповіла: Живий Господь, Бог Мій, не знаю Я, звідки.

Глава ХІV

1 І Йосип злякався, і заспокоєний був нею, і став думати, як вчинити з нею.

2 І говорив Йосип: Якщо я сховаю її гріх, то стану порушником Закону, а якщо розповім про нього синам Ізраїля, то зраджу невинну кров на смерть.

3 Що ж робити з Нею?

4 Відпущу її таємно.

5 І настала ніч.

6 І ангел Господній з’явився йому уві сні і сказав: Не бійся за Діву, бо те, що в ній, від Духа Святого: народить вона Сина, і ти назвеш Його Ісусом.

7 Бо Він спасе народ Свій від покарання за гріхи.

8 І прокинувся Йосип, і прославив Бога Ізраїля, що послав йому благодать, і залишив Її.

Глава ХV

1 Тоді прийшов до нього книжник Анна і спитав, чому ти не був на зборах?

2 І відповів Йосип: Я втомився з дороги, і хотів відпочити перший день.

3 І повернувся Анна і побачив вагітну Марію.

4 І побіг до первосвященика та й сказав йому: Йосип, якого ти шануєш, вчинив проти Закону.

5 І спитав первосвященик: Що ж сталося?

6 І сказав Анна книжник: Діву, що взяв він із храму Господнього, він зганьбив, порушив шлюб, і не сказав про це синам Ізраїля.

7 І спитав первосвященик: Так зробив Йосип?

8 І книжник Анна сказав: Відправ слуг і дізнаєшся, що вона вагітна.

9 І відправили слуг, і вони побачили її, як він говорив, і привели її з Йосипом до суду.

10 І сказав первосвященик, Маріє, що ж ти зробила?

11 Чого зневажила душу Свою і забула про Господа, Бога Свого?

12 Ти, Яка жила в Свята Святих, їжу приймала від Ангела, що слухала співи з уст його, що тішилася перед ним, навіщо Ти це зробила?

13 Вона ж, гірко плачучи, сказала: Живий Господь, Бог Мій, Я чиста перед Ним і не знаю чоловіка.

14 І сказав первосвященик Йосипові: Нащо ти це зробив?

15 І відповів Йосип: Живий Господь, Бог мій, чистий я перед Нею.

16 І сказав первосвященик: Не свідчи хибно, але говори правду.

17 Ти порушив шлюб, і не повідомив Ізраїлевих синів, і не схилив голови своєї перед Господньою рукою, щоб Він благословив нащадка твого.

18 А Йосип мовчав.

Глава ХVІ

1 І сказав первосвященик: Віддай Діву, що ти взяв із храму Господнього.

2 А Йосип заплакав.

3 Тоді сказав первосвященик: Дам вам напитися водою викриття перед Господом, і Бог явить ваші гріхи перед вашими очима.

4 Взявши він, він напоїв Йосипа, і відправив його на гору, і повернувся він неушкоджений.

5 І напоїв Марію, і відправив її на гору, і вернулася вона неушкоджена.

6 І тоді народ здивувався, що не виявилося в них гріха.

7 І сказав первосвященик: Якщо Господь Бог не виявив гріха вашого, то я не судитиму вас.

8 І відпустив їх.

9 І взяв Йосип Марію, і пішов додому, вихваляючи Господа і радіючи.

Глава ХVІІ

1 Тоді вийшла вказівка від цезаря Августа зробити перепис у Віфлеємі юдейському.

2 І сказав Йосип: Синів своїх запишу.

3 Але що робити з цією Дівою?

4 Ким записати її?

5 Дружиною? Мені соромно.

6 Донькою? Але всі Ізраїлеві сини знають, що Вона мені не донька.

7 Хай покаже день Господній, що Господеві вгодить.

8 І посадив її на осла осідланого, і повів його один син, а Йосип з іншим сином пішов за ними.

9 І пройшли три милі.

10 І глянув Йосип і побачив, що вона сумна і подумав, що плід, що в ній перебуває, засмучує її.

11. І знову глянув Йосип і побачив, що вона радісна, і запитав її: Маріє, чому я бачу обличчя Твоє то сумним, то веселим?

12 І відповіла Марія Йосипові: Тому, що Я бачу перед очима два народи, один плаче й ридає, другий радіє і веселиться.

13 І пройшли половину дороги, і Марія сказала йому: Знімай Мене з осла, бо Те, що в Мені, змушує Мене йти.

14 І він зняв її з осла і сказав їй: Куди мені відвести Тебе і сховати ганьбу твою?

15 Бо місце тут безлюдне.

Глава ХVІІІ

1 І знайшов там печеру, і привів її, і залишив із Нею синів своїх, і пішов шукати повитуху в окрузі Віфлеєму.

2 І ось я, Йосип, йшов і не рухався.

3 І глянув він на повітря, і побачив, що повітря нерухоме, глянув на небесне склепіння, і побачив, що воно зупинилося, і птахи небесні в польоті зупинилися, глянув на землю, і побачив поставлену посудину і робітників, що лежали поруч, і руки їх були біля посудини. Ти, що їли [їжу] не їли, і беручі не брали, і ті, що підносять до рота, не підносили, і обличчя всіх були звернені до неба.

4 І побачив овечок, яких гнали, але що стояли.

5 І пастух підняв руку, щоб гнати їх, але рука піднята була нерухома.

6 І він глянув на річку й побачив, що козли торкалися води, але не пили, і все в цей момент зупинилося.

Глава ХІХ

1 І побачив я жінку, що спускалася з гори, що сказала мені: Чоловік, куди ти йдеш?

2 Я відповів: Шукаю бабцю-повитуху.

3 У відповідь вона запитала мене: Ти з Ізраїля?

4 І я сказав їй: Так.

5 А вона сказала: Хто така, Хто народить у печері?

6 Я відповів: Вона заручена зі мною.

7 І вона сказала: Вона тобі не жінка?

8 Тоді відповів я: Це Марія, що виросла в Господньому храмі, і я за жеребом отримав її за дружину, але Вона не дружина мені, а зачала від Духа Святого.

9 І сказала йому баба: Чи це правда?

10 І відповів Йосип: Іди та глянь.

11 І повивальна бабка пішла разом з ним.

12 І встали вони біля печери, і хмара сяюча з’явилася в печері.

13 І сказала бабця: Душа моя звеличена, очі мої побачили диво, бо народився спасіння Ізраїля.

14 І хмара тоді відсунулася від печери, і в печері тоді засяяло таке світло, що вони не могли винести його, а через деякий час світло зникло і з’явилося Немовля, вийшов і взяв груди матері Своєї Марії.

15 І вигукнула бабця-повитуха, говорячи: Великий для мене цей день, бо я побачила явлення небувале.

16 І вийшла вона з печери, і зустріла Соломію, і сказала їй: Соломія, Соломія, я хочу розповісти тобі про явлення чудесне: породила Діва і зберегла дівоцтво Своє.

17 І сказала Соломія: Живий Господь, Бог мій, доки не простягну пальця свого і не перевірю дівства її, не повірю, що народила Діва.

Глава ХХ

1 І тільки простягла Соломія палець, як вигукнула і сказала: Горе моєму зневірі, бо я наважилася спокушати Бога.

2 І ось рука моя відбирається, як у вогні.

3 І впала на коліна перед Господом, говорячи: Господь, Бог батьків моїх, згадай, що я з насіння Авраама, Ісака та Якова, не осороми мене перед синами Ізраїля, але вчини мені милість заради бідних: бо Ти знаєш, що я служила Тобі в Ім’я Твоє і від Тебе хотіла прийняти відплату.

4 І став Ангел Господній перед нею, і сказав до неї: Соломія, Соломея, Господь послухав тебе, піднеси руку свою до Немовляти і потримай Його, і настане тобі спасіння та радість.

5 І підійшла Соломія, і взяла Немовля на руки, говорячи: Поклонюся Йому, бо народився великий Цар Ізраїля.

6 І відразу зцілилася Соломія, і вийшла з печери спасенною.

Глава ХХІ

1 А Йосип приготувався йти в Юдею.

2 А в юдейському Віфлеємі була велика смута, бо прийшли волхви та питали: Де народився Цар юдейський?

3 Бо ми побачили Його зірку на сході, і прийшли схилитись перед Ним.

4 Почувши це, Ірод схвилювався і послав слуг за волхвами.

5 Потім скликав первосвящеників і питав їх у преторії, де Христос має народитися згідно з писанням?

6 Відповіли йому: У Віфлеємі Юдейському, бо так написано, і відпустив їх.

7 І питав потім волхвів, говорячи їм: Який знак ви бачили про народження Царя?

8 І відповіли волхви: Ми бачили велику зірку, що сяяла серед зірок і потьмарила їх, так що вони майже не були помітні, і так ми дізналися, що народився Цар Ізраїля, і прийшли вклонитися перед Ним.

9 І сказав Ірод: Ідіть і пошукайте, а коли знайдете, сповістить мене, щоб і мені вклонитися Йому.

10 І пішли волхви.

11 І зірка, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, аж поки вони не прийшли до печери, і стала перед входом до печери.

12 І побачили волхви Немовля з матір’ю Його Марією, і, відкривши скарби свої, піднесли Йому в дар золото, ладан та мирру.

13 Отримавши одкровення від Ангела, щоб не вернутися до Юдеї, пішли в країну свою іншим шляхом.

Глава ХХІІ

1 Тоді Ірод зрозумів, що маги обдурили його, і, розгнівавшись, послав убивць, говорячи їм: Убийте немовлят віком від двох літ і молодше.

2 І Марія, почувши, що б’ють немовлят, злякавшись, взяла дитину Свою і, сповивши, поклала у волов’ячі ясла.

3 А Єлисавета, почувши, що шукають Іоана (сина її), взяла його та й пішла на гору.

4 І шукала місця, де сховати його, та не знайшла.

5 І вигукнула гучним голосом, говорячи: Гора Бога, впусти матір із сином, і гора розкрилася і впустила її.

6 І світло світило їм, і Ангел Господній був з ними, охороняючи їх.

Глава ХХІІІ

1 І тим часом Ірод шукав Іоана, і відправив слуг до Захарії, говорячи: Де ти сховав свого сина?

2 Він же відповів, сказавши: Я слуга Бога, перебуваю в храмі, і не знаю, де мій син.

3 І прийшли слуги, і розповіли це Іродові.

4 І сказав Ірод у гніві: Син його буде царем Ізраїля.

5 І відправив до нього знову слуг, говорячи: Скажи правду, де син твій?

6 Бо знай, що твоє життя у моїй владі.

7 І відповів Захар: Я свідок Божий, коли проллєш кров мою, Господь прийме душу мою, бо ти невинну кров проллєш перед храмом.

8 І перед світанком Захарія був убитий, а Ізраїлеві сини не знали, що його вбили.

Глава ХХІV

1 І під час обряду цілування зібралися жреці і не зустрів їх, згідно з звичаєм, Захарія з благословенням.

2 І жреці, стоячи, чекали Захарія, щоб здійснити молитву і прославити Всевишнього.

3 Але як він не з’являвся, всі вони перейнялися страхом.

4 І один з них наважився увійти (у святилище) і побачив у вівтаря кров запеклу, і голос сповістив: Убитий Захар, і кров його не зникне, доки не прийде помста.

5 Почувши такі слова, злякався жрець і, вийшовши, розповів іншим жрецям.

6 І вони наважились увійти, і побачили, що там було, і стіни храму кликали, і жреці самі розірвали одежу свою. але тіла його не знайшли, тільки кров, що стала, як камінь, і охоплені жахом вийшли та сповістили народові, що вбито Захарія.

7 І почули всі племена народу, і плакали, і плакали три дні та три ночі.

8 Після трьох днів жреці стали радитись, кого зробити замість нього, і жереб припав на Симеона.

9 Це йому було сповіщено Святим Духом, що він не помре, доки не побачить Христа живого.

Глава ХХV

1 А я, Яків, що написав це оповідання в Єрусалимі, під час смути ховався в пустелі, доки не помер Ірод і смута не вщухла в Єрусалимі.

2 Славу Господа Бога, що дарував мені мудрість, щоб описати це.

3 Хай буде Його благодать для всіх, хто боїться Господа нашого Ісуса Христа.

Переклад прот. Сергій Горбик, «Православний духовний центр ап. Івана Богослова» м. Чернівці.

ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА. Глави І – V (ІСТОРІЯ ЯКОВА ПРО НАРОДЖЕННЯ МАРІЇ)

admin — Wed, 22 Dec 2021 11:40:47 +0000