Вступ

Преподобний Єфрем Сирин (306, Нусайбін— 9 червня 373, Едеса)  народився на початку IV ст. в місті Низибії в Месопотамії. Його батьки були доброчесними християнами і дали синові правильний напрямок життя. Спершу він навчався в низибійського єпископа Іоана, котрий постарався дати Єфрему духовну освіту. Після смерті Іоана,, Єфрем перебрався в сирійське місто Едесу, де знайшов добрих наставників у науках благочестя.

Одержавши священний сан, Єфрем успішно проповідував, а також писав церковні повчання, котрі читали при богослужіннях. Щоб повніше пізнавати високі духовні істини, він вдавався до далеких мандрівок, щоб сприймати науки великих пустинників. Так Єфрем побував у Єгипетських і Сирійських старців, відвідав св. Василія Великого і повернувся в Едесу. Невдовзі, бажаючи самітного життя, Єфрем поселився недалеко у печері, молився і писав твори. До нього стали сходитись ученики, щоб слухати чернечі настанови і переймати молитви.

Корпус молитов до Богородиці, які притісується преподобному Єфрему Сирину, є молитовне чернече правило, яке виконувалося в монастирях Антіохійської та Єрусалимської традиції, переважно як безупинна моління у часі Великого посту.

прот. Сергій Горбик, «Православний Духовний Центр апостола Івана Богослова» м. Чернівці.

ТЕКСТ МОЛИТОВ

Година перша

Пресвята Владичице Богородице, єдина чиста душею і тілом, єдина, що перевищила чистоту й дівство, єдина, що стала оселею цілковитої благодаті Всесвятого Духа! Не відкинь мене, недостойного, нечистого, що душу і тіло осквернив сластолюбним життям своїм; очисти мій розум від потягу до пристрастей; наверни до непорочних прагнень блукаючі й сліпі помисли мої; будь проводиркою почуттів моїх; Звільни мене від владної над мною лихої та ганебної схильності до упереджень і пристрастей; Знесили гнітючий мене гріх, і окаянному, затьмареному розуму моєму даруй бадьорість і розсудливість, аби, позбувшись гріховної темряви, я міг удостоїтися хвалебними піснями прославляти Тебе, істинну Матір істинного Світла, Христа Бога нашого, бо Тебе одну з Ним і про Нього благословляють видимі та невидимі створіння тепер і завжди, і на віки віків. Амінь.

Година друга

Благаю Тебе, Мати Незгасимого Світла: вислухай, що розповім Тобі. У болото загрузаю я, окаянний; Землю безліччю гріхів осквернив я… І здається мені: стогне земля і зі зітханням вказує на мене непокупному Судді, призиваючи свідками і сонце, і небосхил із зорями… Буря думок моїх занурює мене вже у відчай. З трепетом приступає душа моя, очікуючи вироку. Уся надія моя на Тебе, Богородиця!

Стидом сповнене обличчя слуги Твого, хоча й невтомно благаєш Ти Народженого Тобою, аби дав Він з щедрот Своїх і мені, недостойному.

Визволи від ланцюгів моїх, що полонили мене – оскверненого омий сльозами покаяння. Ти, що породила моє Життя, воскреси мене, вбитого безпечністю; і відкинутого від ангелів поверни до них, Богородиця!

Страшне диво, воістину страшне! Як Господь тільки терпів гріхи мої! Як живого ще не звів Він мене на дно пекельне! Як не послав згори невидимої зброї, щоб уразити мене!

Звісно, Ти, Владичице, молитвами Своїми дарувала мені життя, вимагаючи від мене покаяння, яке Сама подай мені, рабу Твоєму, бо Ти — моя пристань і огорожа.

Осяй мене світлом Божественного лику Твого, щоб уночі я прославляв Тебе піснею. Даруй мені, Владичице, скорботу серцеву, ридання і сльози; даруй досконале прощення гріхів, як Жінка, що мала в утробі втіленого Бога. Хай вночі побачу я Тебе, Пречиста, думним оком, і тоді возрадуюся.

О, твердине моя, надіє моя, солодке світло рабу Твоєму! Прийми молитву цю від осквернених уст моїх! Хай ніч ця стане днем спасіння рабу Твоєму, Богоневістко! Знаю я, що, чого б не захотіла Ти, все можеш перед лицем Народженого Тобою, Якому належить всяка честь і поклоніння на віки вічні. Амінь.

Година третя

Діва Владичиця, Богородиця, що в утробі носила Христа Спасителя і Бога нашого, на Тебе покладаю всю надію, на Тебе уповаю, бо Ти – вище безтілесних сил! Охороняй мене, Пречиста, Своєю Божественною благодаттю; керуй життям моїм, згідно пресвятою волею Сина Твого і Бога нашого.

Даруй мені відпущення гріхів і будь мені притулком, покровом, захистом і провідницею до життя вічного.

У страшну годину смертну не покинь мене, Владичиця, але поспіши на допомогу мені й вирви мене з рук бісів-мучителів.

Ти одна, Владичице Богородице, піднята над усією землею; ми ж, Невіста Діва, благословляємо Тебе з вірою, величаємо Тебе з любов’ю, поклоняємося Тобі зі страхом, бо Ти – честь невимовна, висота висот.

Владичице, Богом дана мені втіхо, Божественне зрошення моєї внутрішньої спеки, нововиникла струменем в висохлому джерелі сліз моїх, світлий світильник моєї затьмареної душі, багатство в бідності, сила в немощах, зцілення невиліковних ран, припинення ридань, знищення кайданів!

Почуй мої молитовні зітхання, зглянься над моїм плачом і, зворушена моїми слизами, схилися до мого прохання, і яви мені милосердя, як Мати Людинолюбного Бога!

Виконай невгамовне бажання моє, звільни мене від болісної пристрасті, що вбиває душу мою, і приєднай мене до Себе в землі живих, на лоні праведних.

Благаю Тебе, спільна всіх радість, спільне всіх заступництво, сподоби мене звеселитися невимовною радістю Народженого Тобою Царя і Бога, у невимовному Його чертозі, у безперервної осолоді, у безмежному царстві Його.

Владичице моя, пристановище моє, життя, зброє, похвало, уповання і сила! Дозволь мені насолодитися незбагненними дарами Сина Твого!

Цього я прошу у Тебе, бо Ти, як Мати Всевишнього, маєш відповідну до бажання Твого силу. Тому сподіваюся отримати очікуване від Тебе, Богоневістко, Ти, що породила надію всіх, Господа нашого Ісуса Христа, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння з безначальним Його Отцем, з благим і животворящим Духом, нині, завжди і навіки віків. Амінь.

Година четверта

Знаю, Діва Владичице, Богородице, що недостойний я дивитися на Твій образ, бо тіло й душа Твоя чисті, і Ти, по справедливості, маєш гребувати мною. Та як же Той, що від Тебе Народився, Бог, став Людиною, щоб покликати грішних до покаяння, то прийми мою сповідь у численних тяжких гріхах і ублагай Сина Твого і Бога, щоб милість явив Він бідній душі моїй.

Велике число беззаконня перешкоджають мені піднести до Нього погляд і самому просити у Нього прощення. Насолоджуючись багатьма дарами від Бога, що створив мене, все забув я, невдячний! Бідний я чеснотами, а багатий пристрастями; сповнений сорому і засуджений від Бога.

Оплакують мене ангели, сміються наді мною демони, викриває мене совість, засоромлюють мої власні вчинки; до смерті — мрець, до суду — засуджений собою, до нескінченної муки — мучуся відчаєм.

Тому й прибігаю до швидкої допомоги Твоєї, Владичице Богородице! Подай мені смирення моє, Пречиста; зглянься над неміччю моєю, Непорочна! Велике маєш Ти дерзновенне перед Народженим Тобою: такого не має ніхто інший.

Ти все можеш, як Мати Божа, – і немає для Тебе нічого неможливого, якщо тільки Ти забажаєш.

Не зневажай сліз і ридань моїх, не відкинь скорботи серця мого, не покинь надію мою, яка марно покладається на Тебе!

Молитвами Твоїми схили милосердя Сина і Бога Твого і сподоби мене, нещасного й недостойного раба Твого, сприйняти первісну красу душевну, скинути з себе потворність пристрастей, позбутися гріха, схилитися перед правдою, викорінити з коренем сластолюбство й зодягнутися у святість безпристрання, померти для світу і ожити для доброчесності.

Будь мені, подорожньому, супутницею, а тим, хто плаває, супроводжуй мене, зміцнюй мене, коли я бадьорий, оберігай, коли я сплю, втішай, коли я плачу, підбадьорюй, коли я зневірений, визволяй, коли я ображений, звільняй, коли я обмовлений, підіймай, коли я немічний; перемагай ворогів моїх, що воюють проти мене, і в смертній небезпеці допомагай мені, щодня роблячи мене грізним для ворогів видимих і невидимих, аби всі вони знали, що я – Твій раб, Богородице, що породила Бога і Царя всіх, Якому належить всяка честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Година п’ята

Діва Владичице, Мати Господа мого Ісуса Христа, знаю я, що нечистий я, осквернений, недостойний, бо беззаконня мої перевершили міру, стали численніші за пісок морський.

До Тебе вдаюся, приносячи покаяння і сповідаючись у гріхах моїх. Прости мене, Владичице.

Помилуй мене, усіх милосердна, людинолюбна!

Не відверни від мене лиця Свого, щоб я, принижений, не був відвернутий від Тебе! Нехай не зрадіють цьому вороги мої.

Збуди думку мою до покаяння і веди мене шляхом спасіння. Вступивши на нього, нехай Тебе маю я супутницею, щоб через Твою допомогу отримати спасіння.

Владичице, Мати людинолюбного Бога! Змилуйся над серцем моїм і наповни його скорботою; даруй очам моїм сльози і просвіти їх світлом молитов Твоїх. Окропи і очисти мене ісопом милосердя Твого; омий мене за благодаттю Твоєю моїми сльозами.

О, Мати Господа мого Ісуса Христа, прийми смиренну сповідь і благання моє; залишок життя мого збережи в покаянні; в час відходу душі моєї з тіла милостива поглянь на мене, звільни мене від безжалісних мучителів, будь моєю захисницею і знищ рукопис гріхів моїх.

Приведи мене, спасенного, до престолу Сина Твого і безначального Отця Його і Всесвятого Духа – світлоначальної та єдиносущної Трійці, якій належить всяка честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Година шоста

Діво, Владичице, Пречиста Богородице, всіславна Панна моя, вища за небеса, чистіша за сонячні промені, чесніша за херувимів, найславніша за небесні воїнства, похвало апостолів, проповідь мучеників, радість преподобних, сяйво подвижників, золота кадильнице, світлоносний світильнику, істинний ковчег, пребожественний законе, неопалимий терновий куще, пророслий(306, Нусайбін — 9 червня 373, Едеса)  жезле Ааронів! Ти дійсно стала жезлом, а Син Твій Христос, Бог і Творець мій, є істинний Цвіт. Ти за тілом породила Бога Слово, і перед народженням, і по народженні Ти перебувала Дівою. Тобою примирилися ми з Богом Отцем через Христа, Сина Твого.

Ти – помічниця грішних і безпорадних, втіха світу, захист сиріт, визволення з полону, опора чернецтва, надія мирян. Ти – терпіння, захист і покров для вдів, похвала, радість і вінець дів. Чесна Владичице і Пані, укрий і збережи мене, щоб не піднявся лукавий ворог мій наді мною.

Ти, Непорочна, – допомога моя, і я не знаю, крім Тебе, іншого пристановища. Зі сльозами благаю Тебе, Владичице, щоб Син Твій і Творець мій не засудив мене на вічні муки за безліч скоєних мною гріхів. Благаю Тебе, щоб Твоїм заступництвом міг я увійти в оселю святих, де немає ні сліз, ні скорботи, ні смерті, ні мук, але де безперервна радість, насолода праведних, безкінечне життя, втіха і слава!

Наповни уста мої благодаттю Твоєю, спонукай язик мій славити Тебе з радісною душею та палаючим серцем; дай мені змогу проголосити тій ангельський спів, яке Тобі заспівав Гавриїл.

Сподоби, Діво, смиренного раба Твого позбутися пристрастей та гріхів. Розвій думки, що приходять від диявола і надсилаються, аби скинути душу мою в безодню.

Даруй мені, Діво, страх Божий та любов; Даруй мені життя непорочне, любов до Господа й ближніх, терпіння, смирення, стриманість і піст, сльози покаяння, думки про вічні муки й огиду до злих діл, щоб удостоївся я увійти до чертогу Сина Твого і Бога, і там з усіма святими прославити велике Ім’я Пресвятої Трійці, навіки віків. Амінь.

Година сьома

Діво Владичице Богородице, Всесвітня Надіє християнського роду! Як Мати, Ти невпинно піклуєшся про нас; Будучи милосердною, Ти оточуєш нас Своїми благодіяннями, спасаючи, захищаючи, визволяючи від небезпек, уберігаючи від спокус, звільняючи від гріхів.

Ми ж дякуємо Тобі за це, і, не приховуючи Твоїх благодіянь, оспівуємо дивні діла Твої, прославляємо Твоє співчуття, величаємо Твій промисел, славимо Твоє заступництво і, згадуючи, від яких небезпек ми були врятовані Твоїм заступництвом, приносимо Тобі подячну пісню, хоч і недостойну великих благодіянь Твоїх. Що може бути гідним їх?

Тому й благаємо Тебе, Владичице, зглянутися над слугами Твоїми і за нас принести молитву до Народженого Тобою Бога нашого, щоб позбавив Він нас від вічної муки.

Бачиш бо Ти, Всесвята Владичиця Богородиця, якими бідами оточує нас лукавий демон. Він вселяє нам бажання віддаватися пристрастям. Чому ж Ти відвертаєш лице Своє? Розірви сіті лукавого, знищ ворогів наших, припини заступництвом Своїм гнів Божий.

До благодіянь Твоїх додай ще й це за молінням нашим, – і ми прославимо всесвяте ім’я Твого Сина та Бога нашого разом із безначальним Його Отцем і животворящим Духом, тепер, завжди і на віки віків. Амінь.

Година восьма

Владичице, Богом дарована мені втіхо, Божественне зрошення внутрішньої моєї спеці, знову прийшовши для очищення беззаконня моє струменем в висохлому джерелі сліз моїх, променисте світило затьмареної душі моєї, провіднице шляху мого, покрив моєї наготи, припинення стогонів моїх, полегшення бід, винищення кайданів! Визволь благання мої і, зворушившись риданням моїм, змилуйся наді мною.

Почуй прохання моє, сповни невтоленну мою любов, визволи мене від болісної пристрасті, що день і ніч воює проти мене і вбиває душу мою; позбав мене від стріл Веліару та від ворогів видимих і невидимих, клопотанням Твоїм сподоби мене зрівнятися з преподобними і праведними та долучи мене до слуг і служителів Твоїх у небесному житлі, в краї живих.

Благаю Тебе, спільне для всіх заступництво, спільна всіх радість, сподоби мене возвеселитися невимовною радістю Сина Твого і Царя в безмежному Царстві Його.

Даруй мені увійти до чертогу Його і там прославити Того, Кому належить всяка честь і поклоніння, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.

Година дев’ята

Діва Владичиця Богородиця, Мати Христа Бога нашого! Мандрівників супроводжуй і охороняй їх; полонених спасай від тяжкого рабства; утішай сумних, полегшуй усяке тілесне страждання і звільняй від душевних недугів і пристрастей невидимими молитвами Твоїми, щоб, звершивши шлях цього тимчасового життя, могли ми через Тебе отримати вічні блага в Царстві Небеснім.

Вірних Царів наших, які уповають на Твою милість та заступництво, зміцни проти ворогів, що їх оточують; розсій хмару смутку, що засмучує душі їхні; визволи від зневіри та ослаблення і подай їм світлий та радісний стан духу, дарувавши мир та спокій державі їхній. Врятуй молитвами Твоїми, Владичице, присвячену Тобі паству, все місто і країну – від голоду, землетрусу, повені, вогню, меча, нашестя іноплемінників, міжусобних воєн; і праведний гнів Божий відверни від нас за благоволінням і благодаттю Єдинородного Сина і Бога Твого, Якому належить усяка слава, честь і поклоніння з безначальним Його Отцем і з Пресвятим і животворящим Духом нині, завжди і на віки віків. Амінь.

Година десята

Діво, Владичице, благодатна Богородице, преблагословенна, богоблагодатна, вмістилище Божества: Єдинородного Сина Безсмертного і незримого Отця! Схили вухо Твоє до мене і вислухай ці слова, що вимовляють скверни і нечисти уста мої! Зі зломленим серцем і смиренними помислами прибігаю я до милосердя Твого.

Не залишай у презирстві мене, нещасного, не дозволяй загинути мені, недостойному рабу Твоєму. Зціли окаянну душу мою, охоплену лукавими пристрастями.

Ворог потоптав її, зруйнував гріхами сластолюбства… Гірко й соромно мені, і не смію я у людинолюбного Бога мого просити прощення у безлічі гріхів і зцілення невиліковних виразок моїх.

Осквернив я храм тіла свого, нечистими бажаннями спаплюжив його і недопустимими вчинками образив усі чуття мої…

Не насмілююся тому підняти до Тебе руки, заплямовані злими діяннями. І на молитву розкрив я уста, осквернені злослів’ям і наклепами на ближнього. Тому перед Твоїми щедротами вклоняюся в порох я, нещасний і заблудлий.

Не маю я іншого уповання, не маю іншого пристановища, крім Тебе, єдина моя втіха, радість душі моєї, визволення від скорботи, видкуплення з полону, обожнення смертних, відродження грішних, відтворення душі моєї і тіла, сяючий світильник затьмареної душі моєї, покривало наготи моєї, припинення ридань моїх, зміна долі моєї!..

На Тебе вся надія: не позбавляй нас заступництва Твого, але допомагою і покровителькою будь нам! Приємні прохання Твої Сину Твоєму, бо Той, Хто зволив прийняти на Себе вид раба, зберігає милість Свою до Тебе, Яка послужила Йому невимовним народженням.

Він радіє клопотанням Твоїм, і, вважаючи славу Твою за Свою власну, охоче виконує їх.

Не залиш у презирстві мене, нещасну, Богородице, і непристойність вчинків моїх хай не послужить до припинення милості Твоєї.

Допомоги міцнішої за Твою не бачу ніде, і, винний у багатьох гріхах, з каяттям прибігаю до Тебе, скора Помічнице в потребах, і з глибини серця вигукую: помилуй мене, сповненого лінощів та безпечності, прийми моління моє нікчемне і молитвами Твоїми яви мене сприятливим Сину Твоєму та Богу, і Царства Небесного сподоби бути учасником мене, що славословіть у Трійці Єдиного Бога нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Година одинадцята

Знаєш Ти, Владичице, що немає у мене надії на спасіння, бо добровільно розтлив я душу і тіло своє; з юного віку став я непотрібною і негідною посудиною; у всьому окаянний, пішов я за Веліаром: і в помислах, і в вчинках своїх. Ще досі пригнічує він волю мою, щоденно будує мені підступи…

Звичку до гріха набув я, і часом тільки спадає мені на думку отямитися…

З усього серця даю я страшну клятву Синові і Богу Твоєму, вигукуючи: «Прости мені, Владико, гріхи мої! Віднині перестаю я грішити перед Тобою!»

Велике довготерпіння Твоє, Христе Життєдавче!

Як же терпить Син Твій, Владичице, споглядаючи постійні клятвопорушення та брехню, яким немає міри в мені, окаянному!

Яка в мені безбоязність, яке зневаження! Ледве даю обіцянку, як уже відрікаюся від неї; до гіршого і більшого гріха прагну і ніколи не опам’ятаюся…

Отож, допоможи мені, Пречиста Владичице, не допусти мене стати здобутком лукавого.

Сотвори мене рабом Сина Твого та гідним посудом Всесвятого Духа!

Спаси мене, Всеоспівана, як Сама Ти хочеш і знаєш; дай мені лише прославити Тебе всією душею і від усього серця співати Тобі:

Радуйся, Херувимська пісне, спів Ангелів!

Радуйся, мир і радість людей!

Радуйся, рай утіх!

Радуйся, Древо Життя!

Радуйся, стіно вірних, пристань тих, хто в біді!

Радуйся, Адама покликання!

Радуйся, Єви видкуплення!

Радуйся, джерело благодаті та безсмертя!

Радуйся, визначений сосуд Святого Духа!

Радуйся, найбожественніший храме!

Радуйся, Престоле Господній!

Радуйся, Непорочна, що розтрощила голову змія!

Радуйся, пристановище змучених працею!

Радуйся, видкуплення від клятви!

Радуйся, у Народженому Тобою явивши радість світові!

Радуйся, Мати Христа, Сина Бога Живого, якому належить слава, честь і поклоніння нині, і повсякчас, і на віки віків! Амінь.

Година дванадцята

Рід людський у Тобі, Богородице, здобув собі Заступницю перед народженим Тобою Богом; від Твого заступництва залежить його захист, і в Тобі він має його, бо Ти маєш дерзновенне до Сина.

Тому й я до Тебе прибігаю з палким серцем, і, не сміючи приступити до Сина Твого, Тебе благаю я про спасіння: щоб побачив я Його за Твоїм заступництвом!…

Почуй раба Твого, який усю надію свою, після Бога, на Тебе покладає, і помилуй слугу Твого, Мати Людинолюбного й Милосердного Бога!

Позбав мене від осудливого сумління; погаси пожар пристрастей і запали в мені любов до Твого Сина та Бога; захисти мої почуття від непристойних бажань.

Благаю Тебе: нехай буде мені даний час для покаяння, нехай не вразить мене смерть неплідного, щоб я, як неплідний, не був відданий вогню.

Засвіти погаслий світильник душі моєї, розсій морок скорботи моєї, туман пристрастей віджени молитвами Твоїми.

Дай мені світло покаяння, спрямуй до покаяння, сподоби мене всі дні життя мого благоугодити Людинолюбцю Богу!

Поки перебуваю я в цьому житті, заступайся мені і охороняй мене: з плаваючим мною плавай, мандрівного супроводжуй у поневіряннях, сплячого покривай і всі шляхи мої роби зручними.

Коли ж душа моя виходитиме з тіла, встань мені, Владичице, втамуй мою хворобу, полегши мої страждання, а бідній душі моєї вкажи шлях у вічні обителі…

Нехай не зустрінуть мене темні сили і не захоплять на дно пекла! Нехай побачу Суддю милостивим; так Тобою, Богоневісна, позбудуся вічного полум’я, насолоджуюся райською втіхою в Трійці і отримаю Небесне Царство!

Збережений Тобою, звеличу і прославлю Тебе, бо Ти стала захистом людського роду. Усі народи ублажають Тебе, Діва, Владичиця Богородиця, надія всіх християн.

Від мене, смиренного слугу Твого, прожени: зневіра, забуття, незнання, недбальство, марнославство, перелюб, блуд, обжерливість, усі лукаві помисли мого окаянного серця і затьмареного розуму мого.

Звільни мене від усіх поганих прагнень моїх, тому що я немощений, а Ти – прославлена перед усіма смертними як Мати Христа Бога нашого, Якому личить всяка честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Година тринадцята

Пресвята Владичиця Богородиця, радість пригноблених, оборонця скривджених, допомога безпорадних, сила немічних, жезл сліпим, рятівний вождь оманливих, святий ковчег, яким ми врятовані від гріховного потопу; вогняна купина, яку споглядав Боговидець Мойсей, золота кадильниця, з якої Слово, запаливши плоть, всесвіт наповнило пахощами; Богописана скрижаль, семисвічний світильник, блиск якого перевершив сяйво сонця; свята скинія, яку збудував духовний Веселіїл; сосуд, що містив у собі манну; джерело відбите, чисті струмені якого напувають всесвіт; пророслий жезл Ааронів, росоносне руно Гедеона; Богописана книга, заради якої роздерло рукопис Адама; гора Божа, на якій благоволив жити Господь; святий корінь Єлисея; град Божий, про який преславна говориться (Пс.86:2); прекрасна за природою, недоступна докорам; що містила в собі цілу сутність Божества; дар, що перевищує будь-яку ціну; прикраса, найдорожча за всі краси; Єзекіїлеві ворота, що дивляться на схід (Єз.40:6); розпечені кліщі, які бачив Ісая (Іс.6:6); Несекома гора Даниїла (Дан.2: 34); гора принесена чеснотами (Авв.3:3); прикрашена оселя Божа поблажливості, примирення миру, рай найсвятіший, насаджений в Едемі; живоносне дерево, запашна троянда, нев’янучий колір, біла лілія; образ незайманості, написаний без літер; Боготкана порфіра, найясніше виконання всякого пророцтва, вещаючі уста апостолів, впевненість нездоланних звитяжців, утвердження царів, похвала ієреїв, прощення гріхів, умиротворення праведного Судді, відтворення душі моєї і тіла; спасіння моє, втіха моя, життя моє, світло моє, надія моя, відрада моя, притулок мій; покрив, сила, веселість, насолода, стіна, огорожа, зброя, захист, слава, тиша, мир, спів, радість, благословення, якір, достаток, роса, святиня; спасіння в печалі, просвітництво та освячення душі моєї, видкуплення гріхів моїх, упокій мій у Богові; помірність, непорочність, мужність, цнотливість, свобода, пристань, скарб, висота, фортеця, краса, розсудливість; вічне здобуття, твердження в покаянні, невсипуще перед Богом предстоятелька!.. Ти бачиш віру мою і захоплену любов, і, будучи жалісливою і могутньою, як Мати Милосердого Бога, прийми нещасну душу мою.

Заступництвом Своїм допомоги мені бути праворуч Сина Твого і Бога і упокоїтися з обраними і Святими Його.

Не позбав мене мені твого заступництва, бо боржником маєш Його, що сказав: шануй Отця твого і матір твою (Мт.19:19).

Я покладаюся на Тебе, бо Ти справді народила за тілом істинного Бога, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння з Безначальним Отцем Його, Пресвятим, і Благим, і Животворним Духом, тепер і завжди, і на віки віків. Амінь.

Година чотирнадцята

Мати Божа, Ти вищий за всяке розуміння! О Діва, що перевершила всяке дівоцтво, бо до народження Втіленого була Ти дівою більше за всіх дів і такою ж залишилася в самому народженні і після народження!

О Діва, через яку природа людська, яка колись відступила від Бога, за законом невимовного людинолюбства з’єдналася з природою Божества так, що іпостась не зазнала ні злиття, ні зміни!

О Діва, через Яку після примирення ми, по заздрості лукавого, не виконуючи свого обов’язку, милуємо до себе Сина Твого і Бога.

Тебе, Владичице, прошу, Тебе благаю, милосердна і людинолюбна Мати милосердного і людинолюбного Бога: і в цей час захисти мене, що потребує Твого покрову.

Я оселя всіх згубних для душі пристрастей. Мучуся страхом я від безлічі гріхів моїх.

Якого з почуттів своїх не осквернив я, окаянний? Якими суєтними помислами не розбещував я душі своєї? Чим тільки не полонився мій розум?

Пристрасний, слабкий, непридатний розум мій, поступаючи заодно з винуватцем зла, одягає образи і надає відтінок дійсності тому, чого ніколи не бачив і не чув я насправді.

Не відкинь, Владичице, приниженої благання моєї, будь моєю визволителькою, щоб, спасенний благодаттю Твоєю, я прославляв Тебе і славословив Всеблагу Трійцю на віки віків. Амінь.

Година п’ятнадцята

Владичице, Мати Благого, Всеблагого і Преблагого Бога, на молитви непотрібного раба Твого глянь милостива і чини зі мною за невимовним милосердям Твоїм, без уваги залишивши гріхи мої, скоєні в слові чи на ділі, через мою свідомість або проти волі. Віднови всього мене, зробивши храмом Всесвятого і Животворчого Духа, який є сила Вишнього, Який заселив Пречисте лоно Твоє і жив у ний.

Ти – помічниця змучених працею, предстоятелька бідних, рятівниця нещасних, пристань, що перебувають у хвилюванні, заступниця захоплених злиднями.

Даруй же слузі Твоєму покаянне серцеве, спокій думок, цнотливість розуму, бадьорість душевну, смиренність в образі думок, благочестивий настрій духу, вдачу розсудливу, а також світ, який Господь наш дарував учням своїм.

Хай досягне моє святе свято Твоє, і в оселі слави Твоєї нехай піднесеться! Нехай з очей моїх пролляються джерела сліз, і Ти обмиєш мене своїми власними сльозами, очищаючи ними від пристрастей.

Згладь рукопис гріхів моїх, розсій хмару печалі моєї, тьму і сум’яття дум, усунь від мене хвилювання пристрастей, збережи мене в тиші, не обуреної нічим, порадуй мене невимовною відрадою і безперервною радістю, щоб, йдучи правим шляхом заповідей Сина Твого, я.

Даруй мені, що молиться нині Тобі, чисту молитву, щоб день і ніч безтурботним розумом і необачним роздумом навчався я словами Божественного Писання: сповідуючи, оспівував і в радості серця приносив молитву на честь і славу Сина Твого і Господа нашого і поклоніння, тепер, і завжди і на віки віків. Амінь.

Година шістнадцята

Милостива Матір людинолюбного і милостивого Бога, почуй мене з висоти слави Твоєї, удостоїла слуху Твого слова мої, прислухайся до крику мого, що виходить із глибини душі, і скорботного моління мого не відкинь!

Ти, що дарує мені життя клопотанням Своїм, дозволь мені відкрити уста мої, щоб я звіщав велич Твою раніше за кончину мою.

Згрішив я, Всенепорочна, згрішив, і беззаконня моя я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною (Пс.50: 5).

Зійди на останню молитву мою і на сповідь раба Твого; даруй мені потоки скорботних сліз і очисти ними тин гріхів моїх; у скам’янілому серці моєму посіли святий страх Сина Твого та Бога; проникни в нутро мою, нехай очищуйсь сльозами і відродиться в мені спасительний дух.

Світло думок запали в затьмареному розумі моєму, щоб у тиші й чистоті цього світла підніс я жертву, яку наказав Син Твій і Бог мій, Який прийшов грішників, а не праведників покликати до покаяння і Який, за клопотанням Твоїм, прийме і мене недостойна.

Багато було тих, що згрішили від віку, Владичице; багато було в усі часи, що не дотримувалися заповідей Сина Твого; але немає жодного, хто б перевершив мене кількістю беззаконня.

Весь Старий і Новий Завіт славить чесноти праведників; але внутрішній суд совісті моєї показує мені, що гріхи і беззаконня мої перевищують усе погане від віку.

Адам отримав заповідь і закон, але не дотримався їх. Але він, Пречиста, ще не довідався шляхом досвіду іншого падіння та засудження. А я, нещасний, що можу сказати у своє виправдання? Будучи нестримним і свавільним, я прагну стати поганим; тому немає мені вибачення, я нещасливіший за всіх нащадків Адама, нещасливіший за содомлян, поглинених вогнем.

Так усвідомлюю я, що я найнещасніші від усіх нещасних і найгрішніший за всіх грішних Нового Завіту; хрестившись, я оскверняюся; будучи шанований прийняттям благодаті, наділяюся ганьбою гріхів і знищую благодать, отриману при хрещенні. Чи дістане в мене думки та слів, часу та способів для очищення моїх гріхів, які великі, як море? Що буде зі мною? Яким шляхом йти мені? Небесний шлях недоступний, земний тісний, підземний страшний, морський загороджений. У неймовірній крайності знаходжуся я, неминуча небезпека всюди чатує на мене, думка і слово вичерпуються.

Могутня Мати Всемогутнього і Живого Бога, подай руку допомоги мені, позбавленому допомоги, і піднеси душу мою, сказавши їй: «Я твоє спасіння!». Прислухайся до благання моєї і вирви мене з безодні лиха, і прославлю Тебе, Преблагословенна Матір Христа Бога нашого, Якому належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Година сімнадцята

Діва Владичиця Богородиця, що народила Творця і Владику всього видимого і невидимого Єдиного з Трійці, Бога і людини: стала обителлю Божества, вмістищем святині і благодаті, в якому за вподобанням Бога Отця і за сприяння Святого Духа, тісно жила повнота Божества; що має перевагу перед усяким творінням, слава, і втіха, і веселість Ангелів, царствений вінець апостолів і пророків, надприродна мужність мучеників, честь і слава преподобних, поборниця в подвигах і подателька перемоги, непогрішний дороговказ, наставниця безмовності, ворота вічного життя, невичерпна річка милосердя, невичерпне море обдарувань і чудес.

Тебе благаємо, жаліслива Матір людинолюбного Владики, будь милостива до нас, смиренним і недостойним рабам Твоїм, схилися на наше смирення, розсій видимих і невидимих ворогів.

Будь перед лицем ворогів наших для нас, недостойних лайливою зброєю, міцною охороною і непереборною поборницею, нехай пізнають беззаконні, що все Тобі можливо, чого Ти не забажаєш, Владичице, здійснити на небі або на землі, бо Ти воістину Богородиця, що народила по плоті істинна Якому належить будь-яка честь і поклоніння у віки століття. Амінь.

Година вісімнадцята

Діва Владичице Богородиця, зі слізним молінням вдаюсь я до Тебе нині. Випроси мені у Сина Твого і Бога пробачення колишніх моїх гріхів; виконай, Пренепорочна, моління моє і вкажи мені спосіб, при якому я міг би залишок життя свого, подібно годинам цього гаснучого дня, провести в покаянні, смиренності та чистоті.

Преблагословенна Владичице, не відкидай смиренного прохання мого, але і в цьому житті, і під кінець окаянної душі моєї, і на майбутньому страшному і непідкупному суді з’явись мені поборницею і спасителькою, щоб, осяяний променями Твоїми, прославляв я Тебе і не молився блаженну Трійцю на віки віків. Амінь.

Година дев’ятнадцята

Діва Владичице Богородиця, що в утробі носила Христа Спасителя і Бога нашого, на Тебе покладаю всю надію, на Тебе надіюсь, бо Ти – понад Безтілесні сили!

Охороняй мене, Пречиста, Своєю Божественною благодаттю; керуй життям моїм згідно зі святою волею Сина Твого та Бога нашого.

Даруй мені відпущення гріхів і будь мені притулком, покровом, захистом і дороговказом в вічне життя!

У страшну годину смертний не покинь мене, Владичице, але поспіши на допомогу мені і вирви мене з рук бісів. Ти маєш силу виконати це як справжня Мати Божа.

Прийми ж Тобі однієї пристойні дари від нас смиренних рабів Твоїх, Всесвята Владичице Богоматір, вибрана з усіх родів і яка виявилася вищою за всі створіння земних і небесних!

Через Тебе ми впізнали Сина Божого; через Тебе з’явився серед нас Господь Сил і удостоїлися ми святого Тіла та Його Крові.

Блаженна Ти в роди пологів, Богоблаженна, найсвятіша Херувимів і найславніша за Серафимів! І нині, Всесвята, не перестань благати за нас, негідних рабів Твоїх, щоб ми могли позбутися підступів лукавого і уникнути крайніх і безвихідних обставин.

Своїми молитвами збережи нас незасудженими, щоб, врятовані Твоїм заступництвом і Твоєю допомогою, ми посилали хвалу і подяку і поклоніння Єдиному в Трійці Богові і Творцеві всіх тепер, і завжди, і на віки віків. Амінь.

Година двадцята

Пресвята Владичиця Богородиця, Благодатна Богородителька, Преблагословенна, Богоблагодатна Богоматір, вмістище Божества: Єдинородного Сина Безначального і незримого Отця, вогнеподібний престол, Всенепорочна, Всепречиста, Всеоспівана, Всеблаженна. Всешанована, Всеблагословенна, Всесвітла Діва душею, розумом і тілом; трон Царя, що сидить на Херувимах; небесна брама, якою ми входимо на небо; Богоневіста, через яку прийшло нам примирення з Богом; незрозуміле диво, незрозуміла звістка, відкриття потаємної Божої таємниці, непереборна оборона, могутній захист, живоносне джерело, невичерпне море божественних обдарувань; висота, що перевершує небесні сили; недоступна дослідженню глибина таємних думок; після Трійці спільна всіх Владичиця, після Утішителя спільна всіх Утішителька, що після Сіна для всіх Молитовниця за весь світ; колісниця уявного Сонця – істинного Світла, Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. (Ін.1:9); що носить Того, Хто носить все словом Своїм; одяг всіх, хто одягається у світло, як у ризу; міст всесвіту, що виводить нас до премирного неба; без порівняння вища і найславніша за Херувимів та Серафимів; прикраса Ангелів, порятунок людей; Мати і слуга вічної Зірки, що ніколи не гасне; промінь справжнього дня; безодня невимовної людинолюбства Божого; тверда опора правої віри; справжня виноградна Лоза, що принесла плід життя; блискавка, що освітлює душі; безпека тих, хто перебуває на висоті; плодоносна маслина радує вірних; відродження занепалих, зведення лінивих, фортеця пильнуючих, однодумність церков, непереможність військ, благоустрій міст, світ всесвіту, твердість подвижників, мужність мучеників; хмара, що дарує небесну росу!

Немає в мене допомоги та захисту, крім Тебе. На Тебе сподіваючись, та не залишуся я, не отримавши бажаного.

Тобою хвалюсь: за безлічі беззаконня мого не відверни лиця Твого від мене, недостойного слугу Твого.

Є у Тебе могутність як у невимовно народила Єдиного з Трійці. Є у Тебе чим переконати і чим умилостивити! Є руки, на яких Ти носила Його; є соски, якими Ти годувала Його немовлям.

До того, що від Тебе, приєднай і те, що від Нього: хрест, кров та виразки, якими ми врятовані та прославлені. Він завжди зробить угодне Тобі, що послужила Йому народженням у справі спасіння.

Ти наповнила світ благодіяннями.

Ти бачиш усяку сльозу на землі.

Ти звеселяла небесних і врятувала земних.

Ти умилостивила Творця, схилила Ангелів, піднесла людство.

Ти примирила між собою небесних та земних.

Ти все змінила на краще, все перетворила на досконале.

У Тобі ми маємо правдиву ознаку нашого воскресіння, через Тебе сподіваємося досягти Небесного Царства, у Тобі ми придбали помічницю нашого спасіння!

Ти відкрила нам доступ до раю, Ти полегшила нам сходження на небо, Ти зробила нас своїми Сину та Богу Твоєму.

Через Тебе, Пречиста, з Адама до кінця віку була, є і буде слава і честь апостолам, пророкам, мученикам, праведникам, і за Тебе, Благодатна, радіє все творіння, через Тебе благословляючи Єдиного в Трійці Бога на віки віків. Амінь.

Година двадцять перша

Пречиста Богородиця, заступниця моя, прийми благання негідного раба Твого.

Вірую, Всенепорочна, що можеш виконати це та спасти мене.

Надія моя, Владичице, на мені, який – найнещасніші за всіх, яви тим більше дивні милості Твої.

Ти знаєш думки і вчинки мої, Тобі відома неміч моя.

Тобі довіряю душу мою, опоганену гріхами.

Ти бачиш, Владичице рани мої: вилікуй їх, влив краплю співчуття Твого.

Твоє клопотання про зневірену душу сприятливо приймає Той, що Тебе поставив, притулком грішників – Син Твій і Цар усіх, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння з Безпочатковим Його Отцем, з Пресвятим, Благим і Животворним Духом тепер, завжди і на віки віків. Амінь.

Година двадцять друга

Пресвята Владичице Богородиця, почуй цю жалібну молитву мою і виконай її в міру надії мого на надію всіх кінців землі.

Погаси жар у тілі моєму, вкрий бурю гніву, вигуби до кінця зарозумілість пихатої юності.

Зменш в серці моєму лукаві мрії, що вночі засилаються лукавим духом; послаб щоденний приплив нечистих помислів.

Навчи мову мою говорити лише про корисне, а очі мої бачити красу чесноти.

Очисти уста мої, щоб я міг сміливо назвати Отцем Всевишнього Бога.

Відкрий мої вуха, щоб я харчувався солодкими медами словами Святого Письма і виконував їх за допомогою Твоєї допомоги.

Дай мені час для покаяння і позбав від раптової смерті.

Устань біля мене при розлученні смиренної душі з бідним моїм тілом; послаб тоді нестерпні муки, полегшивши невимовну тугу, утіш у безрадісному становищі, звільни від бачення бісів, звільни від нещадних мук повітряних митарів, відбий полум’яні мечі гріхів моїх, сподоби на Страшному Суді стати праворуч Сина Твого, спаси від вічних мук та дай успадкувати вічне блаженство.

Тобі, Владичице Богородиця, світло похмурих очей моїх, втіха душі моєї, надія моя і спасіння моє, приношу цю сповідь.

Очисти мене від усякої скверни плоті і духу, сподобивши мене в справжньому житті неосудним причащатися Пречистої Крові і Тіла Сина і Бога Твого, а в майбутнє століття удостоїться причастя насолоди небесної вечері, райських насолод, Царства Божого.

Сподобавшись отримання цих благ, у віки віку буду прославляти Сина і Бога Твого з безначальним Його Отцем і Животворним Духом. Амінь.

Година двадцять третя

Всеоспівана Володарка, джерело милосердя, безодня людинолюбства, вода жива, заступниця грішних, справжня виноградна Лоза, небесне блаженство, спільне всіх притулок, життя всього світу!

Відданий світові бунтівному і перелюбному, безпечний я в думках і вчинках і бездіяльно проводжу життя своє.

Але Ти, співчутлива Мати Божа, не погребуй мною грішним. Прийми благання моє, яке приносить осквернені уста мої, і Твоїми сприятливими молитвами милостивим до мене яви Суддю.

Умоли Сина Твого пробачить гріхи мої; спрямуй думки мої на покаяння; не допусти мене стати надбанням сатани. Клопотанням Твоїм віднови мене і виправ життя моє, щоб я міг безбоязно стати Судді і уникнути страшної муки.

Створи мене спадкоємцем слави, благаючи про це Творця мого, якому належить слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Година двадцять четверта

Дякую Тобі, Владичице Богородице, і славлю Тебе за те, що Ти дала мені можливість дожити до кінця дня і до цього нічного часу, коли я прошу Твоїх молитов!

Прости мене, Всенепорочна, за лінь і безпеку і наповни мене старанністю, щоб я міг невпинно приносити піснеспіви Тобі й Людинолюбному Сину і Богу Твоєму за те, що я окаянний позбавлявся і позбавляюся хворіб, напастей і скорбут душевних і тілесних.

Припадаючи до Тебе з палким запалом і захопленням вигукую і виголошую Тобі пісню подяки я, слуга Твій, якого помилувала Ти, Преблагословенна, Мати Людинолюбця Бога.

Радуйся, Непорочна, Благословенна!

Радуйся, Діво, слава людей!

Радуйся, виконання всіх пророцтв!

Радуйся, печатку Господнього заповіту!

Радуйся, пояснення Господніх таїн!

Радуйся, собор несправедливо позбавлених честі!

Радуйся, з’єднання тих, хто здавна розділився!

Радуйся, опора пониклих додолу!

Радуйся, осяяння тих, що перебувають у мороці!

Радуйся, оновлення зруйнованих!

Радуйся, бо милосердна жертва заблуканих!

Радуйся, дороговказний маяк тих, що блукають!

Радуйся, Пристань плаваючих!

Радуйся, Помічниця у потребах!

Радуйся, спасіння вірних!

Радуйся, новий Божественний дар!

Радуйся, Владичице всіх на землі народжених!

Радуйся, радість та слава Ангелів!

Радуйся, Вища всіх створінь!

Радуйся, Слуга Божа!

Радуйся, Благословенна на віки віків!

Радуйся, Марія, Наречена – Мати!

Радуйся, Прекрасна Дочко Давидова!

Радуйся, Трапезо таємничих обдарувань!

Радуйся, Перемога Царя та Бога мого!

Радуйся, похвала патріархів!

Радуйся, бо Ти кличеш Тебе!

Радуйся, тверда оборона та покрив!

Радуйся, Престоле Самого Бога!

Радуйся, Мати Бога нашого!

Радуйся, Святіший одр Соломона!

Радуйся, дозволе гріхів моїх!

Радуйся, багата допомога бідним!

Радуйся, Зберігач невичерпних щедрот!

Радуйся, Пречиста Матір і Діво!

Радуйся, Владичице Адамова роду!

Радуйся, меч проти бісів лукавих!

Радуйся, всещедре подання премудрості!

Радуйся, втіха всіх, хто у біді перебуває!

Радуйся, причина всього прекрасного в житті!

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Передмова

«Протоєвангеліє Якова» – це один з складових корпусу апокрифічних текстів, що носить загальну назву «Євангелії дитинства». Рукописи цього апокрифу мають різні назви: «Різдво Марії». «Об’явлення Якова», «Різдво Марії, святої Богородиці та Преславної Матері Ісуса Христа», «Оповідь про історію Різдва Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії».

Щодо часу та місця написання цього тексту, то науковці припускають, що основа твору була створена десь у середині ІІ ст., а остаточну форму він набув не пізніше початку ІІІ сторіччя [1]. При цьому відзначається – місцем написання є Сирія або Єгипет, адже автор поверхнево знайомий як з географією Палестини, так і з юдейськими релігійними звичаями. Однак літературна форма Протоєвангелія Якова, агадичне оповідання, тісно пов’язане з юдаїзмом [2], хоча більшість рукописів, які дійшли до наших днів, написані грецькою мовою та датуються IV – XVI стст. Найбільш древня з них – «Папірус Бодмера (III – початок IV ст.ст.) [3], текст якого був опублікований в 1958 році [4].

Хоча текст «Протоєвангелія Якова» був давно відомий на Християнському Сході та перекладений на коптську, сирійську, арабську, ефіопську та вірменську мови, а в подальшому і грузинську, введення в обіг широкого кола європейських богословів воно потрапило тільки в XVI ст., коли французький науковець Гійом Постель переклав цей твір латиною та опублікував його під назвою Protevangelium Jacobi [5]. А в 1564, німецький дослідник Михайло Неандер видав грецький текст цього пам’ятника під назвою «Πρωτευαγγέλιον Ἰακώβου» [6].

У першої половині ХІХ ст. європейські біблеїсти знову активно зацікавилися апокрифами, зокрема і «Протоєвангелієм Якова. Так, у 1852 р. побачило світ його перше критичне видання, автором якого був  К. Тішендорф, який використав 17 грецьких рукописів [7].

Слов’янські тексти «Протоєвангелія Якова» відомі вже з ХІІІ – XIV ст., один з них, який є в рукописному збірнику «Велики Четьї Мінеї» 1541 р., під назвою «Слово на Різдво Пресвятої Славнішої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії» був обраний російськими видавцями ХІХ сторіччя [8]. Саме цей текст послужив протографом для радянської та російської дослідниці І. С. Свенцицької, яка зробила його переклад сучасною російською мовою під назвою «Історія Якова про народження Марії» [9]. Саме по цьому тексту ми зробили український переклад у січні 2022 р.

Однак, у 2011 р., виходить новий, більш докладний та повний переклад, який щойно став нам доступний, це і спонукало нас зробити нову україномовну версію з доданням цієї невеликої розвідці [10].

Може виникнути питання: Чому сьогодні виникла потреба в перекладі цього апокрифу?

Справа в тому, що саме цей текст був підставою започаткування цілого цілку свят православного літургічного року, а саме: Зачаття праведної Анною Пресвятої Богородиці; Різдва Пресвятої Богородиці; Введення в Храм Діви Марії; пам’яті святих праведних Йоакима й Анни. А також одного з моментів свята Різдва Христового – зцілення сухої руки повитухі, яка засумнівалася в дівоцтві Богородиці. Отже цей текст надає більш повне розуміння певним піснеспівам цих свята, а також текстам акафістів.

Посилання:

1. Cullmann O. The Protoevangelium of James // Hennecke E. New Testament Apocrypha. Philadelphia, s.a. Vol. 1. р. 372.

2. Cothenet E. Le Protévangile de Jacques: origine, genre et signification d`un premier midrash chrétien sur la nativité de Marie // Aufstieg und Nierdergang der römischen Welt. 2.25.6. Berlin, 1988. P. 4552–4269. 

3. Kimberley A. Fowler. The Protoevangelium of James in Papyrus Bodmer V: Titles, Genres, and Traditions in Transmission // Religions 14:636. https://doi.org/ 10.3390/rel14050636

4. Papyrus Bodmer V: Nativité de Marie / ed. Testuz, Michel. Cologny-Genève: Bibliotheca Bodmeriana, 1958.

5. ibliander T. Protevangelion, sive de natalibus Jesu Christi et ipsius matris virginis Mariae sermo historicus divi Jacobi minoris: Basel, 1552

6. Neander M. Apocrypha, hoc est. Narrationes de Christo, Maria, Ioseph cognatione et familia Christi extra Biblia: reperta (inserto etiam Proteuangelium Iacobi Graece // Oriente nuper reperto, necdum edito hactenus. Basel, 1564

7. Evangelia apocrypha / Ed. C. Tischendorf. Lpz., 1853. S. 1–48.

8. Слово на Рождество Пресвятыя Славныя Владычици нашея Богородици и Проснодевы Марии // Великие Минеи Четии, собранные Всероссийским митрополитом Макарием. Сентябрь. Дни 1–13. СПб. 1868. Слп. 352–363.

9. Свенцицкая И. С. Апокрифы древних христиан: Исследование, тексты, комментарии М. 1989, ст. 104–116

10. The Apocryphal Gospels. Texts and Translations / ed. by Bart D. Ehrman and Zlatko Pleše. – Oxford-New York: Oxford University Press, 2011. Науковий коментар та список рукописів, які використовували перекладачі – р. 31-38. Текст Протоєвангелія Якова – р. 40-71

прот. Сергій Горбик, «Православний Духовний Центр апостола Івана Богослова», м. Чернівці.

 ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА (ΠΡΩΤΕΥΑΓΓΈΛΙΟΝ ΙΑΚΏΒΟΥ)

І. У Історіях дванадцяти колін Ізраїлю [говориться, що] був Йоаким, вельми багатий муж, і він приносив Господеві дари свої вдвічі, кажучи про себе: Нехай [одна частина] буде від надлишку мого всьому народові, а [інша] на умилостивлення Господу Богу задля прощення мого. Настав великий день Господній, і приносять сини Ізраїлю свої дари. І от виступив проти нього Рувим, промовляючи: Не годиться тобі першим приносити дари свої, бо ти не справив насіння в Ізраїлі. І вельми засмутився Йоаким, і вийшов до дванадцятьох колін народу, промовляючи в собі: Досліджуючи [літопис] дванадцяти колін Ізраїлевих, чи ж тільки я один не залишив нащадків в Ізраїлі. І, дослідивши, знайшов, що всі праведники вже залишили нащадків в Ізраїлі. І згадався йому патріарх Авраам, як в останній день Господь Бог явив йому сина Ісака. І вельми засмутився Йоаким, і не прийшов він до дружини своєї, але подався у пустиню. І поставив він там свій намет, і постився Йоаким сорок днів і сорок ночей, промовляючи в собі: не вийду [з пустині] ні їсти, ні пити, доки не повеліє мені Господь Бог, і нехай буде мені молитва їжею та питвом.

II. Дружина ж його Анна подвійно плакала плачом і сугубо (вдвічі) ридала риданням, промовляючи: Оплачу неплідність мою, оплачу бездітність мою. Але ось настав великий день Господній. І сказала їй Юдиф, служанка її: Доки ж будеш ти пригнічувати душу свою? Бо настав великий день Господній, і ти не повинна плакати. Але візьми цю головну пов’язку, яку мені дала пані за працю: не личить мені носити її, бо я слуга твій, а [пов'язка] несе знак царственості. І відповіла Анна: Відійди від мене. І цього я не зроблю, а Господь Бог вельми принизив мене. Чи ж не лукавий навчив тебе, і ти прийшла, щоб і мене втягнути в гріх твій? І відповіла служниця Юдиф: Навіщо я буду тебе вмовляти, якщо ти не чула голосу мого? Господь Бог закрив твоє лоно, щоб ти не принесла плоду в Ізраїлі. І дуже засмутилася Анна, і зняла вона одяг свій, умила голову свою, і одягла свій шлюбний одяг. І близько дев’ятої години пішла до свого саду погуляти. І побачила лаврове дерево, і сіла під ним, і, відпочивши, почала молитися Господу, кажучи: Боже батьків моїх, благослови мене й вислухай молитву мою, як благословив Ти матір Сару і дав їй сина Ісака.

III. І Анна поглянула пильно на небо і побачила на лавровому дереві гніздо горобця. І заридала Анна, промовляючи в душі своїй: Горе мені, хто ж бо породив мене? Яке ж бо черево вивело мене на світ? Бо я стала прокляттям в очах синів Ізраїлевих. І ганьбили мене, і глузували з мене, і вигнали мене з храму Господа Бога мого. Горе мені, кому ж я уподібню себе? Не подібна я до птахів небесних, бо й птахи небесні здатні до дітонародження перед очима Твоїми, Господи. На кого ж я буду подібна? Не буду подібна я і на тварин німих, бо й німі тварини здатні до народження дітей в очах Твоїх, Господи. На кого ж я буду подібна? Не буду подібна я і на звірів земних, бо й земні звірі здатні до народження дітей в очах Твоїх, Господи. На кого ж я буду подібна? Не подібна я й водам цим, бо й води ці, спокійні та бурхливі, і риби в них благословляють Тебе, Господи. Горе мені, кому я уподібню себе? Не подібна я й землі цій, бо й земля приносить плоди свої в свій час і благословляє Тебе, Господи.

IV. І тоді з’явився перед нею ангел Господній і сказав їй: Анно, Анно, вислухав Господь молитву твою. Ти зачнеш і вродиш, і про потомство твоє говоритимуть у всьому світі. І сказала Анна: Живий Господь Бог; якщо я вроджу дитя чоловічої чи жіночої статі, віддам його в дар Господу моєму, і воно служитиме Йому всі дні життя свого. І ось, прийшли два ангели, говорячи їй: Ось, Йоаким, чоловік твій, іде зі своїми стадами. Бо ангел Господній явився Йоакиму, промовляючи: Йоаким, Йоаким, почув Господь Бог молитву твою. Вийди звідси. Бо дружина твоя Анна зачне в утробі. І негайно вийшов Йоаким [з пустелі], і наказав пастухам, кажучи їм: Приведіть мені сюди десять бездоганних і незаплямованих ягнят, це будуть десять ягнят для Господа Бога. І приведіть мені дванадцять молодих телят, і це будуть дванадцять телят для жерців та старшин. І сто козенят для всього народу. І ось Йоаким підійшов зі своїми стадами. І Анна вийшла до воріт і побачила Йоакима, що йшов зі стадами своїми. І негайно побігла [до нього] і кинулася йому на шию, кажучи: Тепер я знаю, що Господь Бог вельми благословив мене: ось, неплідна вже не неплідна, і ось, бездітна зачну в утробі. І знайшов спокій Йоаким у перший день у домі своєму.

V. Наступного дня він приніс свої дари, промовляючи подумки: Якщо Господь Бог змилується наді мною, то лист (τὸ πέταλον) священника подасть мені знак. Йоаким приніс свої дари й уважно стежив за листом священника, коли той наближався до Господнього жертовника, і не побачив у собі гріха. І мовив Йоаким: Тепер я знаю, що Господь Бог змилувався до мене і простив мені всі мої гріхи. І вийшов він із храму Господнього виправданим і пішов у дім свій. І виповнилося місяців її близько шести. На сьомий же місяць народила Анна і сказала повитухі: Кого я народила? І сказала повитуха: Дівчинку. І сказала Анна: Возвеличилася душа моя в цей день. І нахилилася до неї. По закінченні ж днів очищення, Анна дала груди дитині і нарекла ім’я їй Марія.

VI. З кожним днем дитя міцніло. Коли ж їй виповнилося шість місяців, мати поставила її на землю, щоб випробувати, чи буде стоять вона. І зробивши сім кроків, повернулася вона до лона матері своєї. І підняла її мати, промовляючи: Хай живе Господь Бог мій. Ти не ступатимеш цією землею, доки я не відведу тебе до храму Господнього. І влаштували святиню (очищення) в її світлиці, і жодна нечистота чи скверна не мала права пройти крізь неї. І покликала [Анна] непорочних дочок єврейських, і вони дбали про неї. Коли ж виповнився рік дитині, Йоаким влаштував великий бенкет і покликав первосвящеників, священників, книжників та старшин усього народу Ізраїлю. І приніс Йоаким дитя священникам, і вони благословили його, мовлячи: Боже батьків наших, благослови це дитя і даруй їй найславніше ім’я на віки віків та в усіх пологах. І промовив увесь народ: Нехай буде так, амінь. І приніс [Йоаким] її до первосвященників, і вони благословили її, мовлячи: Боже Всевишній, споглянь на це дитя і благослови його найбільшим і нетлінним благословенням. І взяла її мати її у святому місці, в опочивальні, й почала годувати дитя грудьми. І заспівала пісню Анна Господу Богові, промовляючи: Заспіваю пісню святу Господу Богові моєму, що зглянувся на мене і визволив мене від ганьби ворогів моїх, і дарував мені Господь Бог мій плід праведності Своєї, єдиносущний і настільки багатозначущий в очах Його. Хто сповістить синам Рувиля, що Анна годує грудьми? Слухайте, слухайте, дванадцять колін Ізраїлю, що Анна годує грудьми. І коли вона завершила молитву у святому палаці своїй оселі, вийшла й служила іншим. Як скінчився бенкет, розійшлися ті, що веселилися, славлячи Бога Ізраїлю.

VII. Минали місяці для дитини. І виповнилося дитині два роки, і сказав Йоаким: Відведемо її до храму Господнього, щоб виконати ту обітницю, яку було дано, аби Владика не відвернувся від нас, і наш дар не став би Йому неугодним. І сказала Анна: Зачекаємо третього року, аби вона не шукала батька і матір. І сказав Йоаким: Зачекаємо. Коли ж виповнилося дитині три роки, сказав Йоаким: Зберіть непорочних дочок єврейських, і нехай вони візьмуть світильники і стоять з палаючими [світильниками], аби не повернулася дитина назад, і аби полонилося серце її храмом Господнім. І зробили так, коли йшли до храму Господнього. І прийняв її священник, і, поцілувавши її, благословив і сказав: Хай звеличить Господь Бог ім’я твоє у всіх поколіннях. Бо від тебе в останні дні явить Господь видкуплення Своє синам Ізраїлю. І посадив її на третю сходинку жертовника, і подав Господь Бог благодать від нього, і підскочила вона на ноги свої, і полюбив її весь народ Ізраїлю.

VIII. І пішли батьки, дивуючись, вихваляючи та прославляючи Господа Бога, що дитя не повернулося до них. А Марія перебувала в храмі Господньому, наче голубиця, що ділила і приймала їжу з рук ангелів. Коли ж їй виповнилося дванадцять років, священники зібрали раду, говорячи: Ось, Марії виповнилося дванадцять років у храмі Господньому. Що ж тепер робитимемо з нею, аби вона якимось чином не осквернила святиню Господа Бога нашого? І сказали первосвященику: Ти стоїш перед жертовником Господнім.

VIII. І пішли батьки, дивуючись, вихваляючи та прославляючи Господа Бога, що дитя не повернулося до них. А Марія перебувала в храмі Господньому, наче голубиця, що ділила і приймала їжу з рук ангелів. Коли ж їй виповнилося дванадцять років, священники зібрали раду, говорячи: Ось, Марії виповнилося дванадцять років у храмі Господньому. Що ж тепер робитимемо з нею, аби вона якимось чином не осквернила святиню Господа Бога нашого? І сказали первосвященику: Ти стоїш перед жертовником Господнім. Увійди і піднеси молитву за неї. І що Господь Бог тобі сповістить, те ми й зробимо. І ввійшов первосвященик, одягнувши дванадцять дзвоників, у святая святих та й підніс молитву за неї. І ось ангел Господній з’явився, говорячи: Захаріє, Захаріє, вийди і склич удівців з народу, і нехай кожен з них візьме посох, і той, кому Господь Бог явить знак, тій вона й стане дружиною. І вийшли вісники по всій Юдейській землі, і труба Господня пролунала, і всі почали сходитися.

IX. Йосиф, відклавши теслярську сокиру, подався на їхні збори. І, зібравшись разом, подалися до священника, несучи свої жезли. Взявши ж від них жезли, він увійшов до святині й почав молитися. Завершивши молитву, він узяв жезли, вийшов і роздав їх. І знамення не було на них. Йосиф же взяв останній жезл. І негайно ж голубка вилетіла з жезла й злетіла на голову Йосифову. І сказав священник Йосипу: Ти обраний прийняти Діву Господню, щоб зберігати її. І відповів Йосип, кажучи: У мене є сини, і я старий, вона ж молода. Я не буду посміховиськом для синів Ізраїлю. І сказав священник: Йосипе, побійся Господа Бога твого, і згадай, що зробив Бог Дафану, Авірону та Корею, як розверзалася земля, і всі вони були поглинені за непослух свій. І нині побійся, Йосипе, аби те саме не сталося і в домі твоєму. І, злякавшись, Йосип узяв її, щоб берегти її, і сказав їй: Маріє, я взяв тебе з храму Господнього. І тепер я залишу тебе в моєму домі. Я ж іду будувати будівлі, а потім повернуся до тебе. Нехай Господь збереже тебе.

Х. Тоді зібралася рада священників, які сказали: Зробимо завісу для храму Господнього. І промовив священник: Зберіть мені дів чистих із роду Давида. І слуги пішли, шукали й знайшли сім (дів). І пригадав священник діву Марію, що вона була з роду Давида і чиста перед Богом. І слуги пішли і привели її. І привели їх до храму Господнього. І сказав священник: Отже, одержіть за жеребом, хто прястиме золото, хто аміант, хто льон і хто шовк, хто гіацинт і хто багрянець, і хто справжній пурпур. І випало за жеребом Марії прясти справжній пурпур і багрянець. І взявши їх, повернулася вона до дому свого. У цей же час Захарія онімів, і був замість нього Самуїл, доки знову Захарія не заговорить. Марія ж, узявши багрянець, почала прясти.

XI. І взяла вона глечик, і вийшла набрати води. І ось чує вона голос, що промовляє до неї: Радуйся, благодатна! Господь з тобою. Благословенна ти між жінками. І почала Марія озиратися праворуч і ліворуч, щоб дізнатися, звідки їй той голос. І, сполохавшись, повернулася вона до дому свого, поставила глечик, взяла пурпур, сіла на лаву свою і почала пурпур прясти. І тоді ангел Господній став перед нею, промовляючи: Не бійся, Маріє. Бо Ти здобула благодать перед Господом усього. І Ти зачнеш од Слова Його. Марія ж, почувши [це], розмірковувала в собі: Як же мені завагітніти від Господа Бога живого і народити, як народжує будь-яка жінка? І сказав їй ангел Господній: Не так, Маріє. Бо сила Божа окриє тебе. Тому й народжене з тебе буде назване Святим, Сином Всевишнього. І даси Йому ім’я Ісус. Бо Він спасе народ Свій від гріхів їхніх. І сказала Марія: Ось я, служниця Господня, нехай буде мені згідно з Твоїм словом. Нехай буде мені за словом Твоїм.

XII. І вчинила вона пурпур та багрянець, і віднесла до священника. А священник, узявши, благословив її й мовив: Величатиме Господь Бог ім’я твоє, і ти будеш благословенна у всіх родах землі. Радіючи, Марія пішла до родички своєї Єлисавети й постукала в двері. І почувши, Єлисавета відклала багрянець та побігла до дверей і відчинила їх, і благословила її (Марію) й мовила: Звідки мені це, що мати Господа мого прийшла до мене. Бо ось, немовля, що в мені, втішилося і благословило Тебе. А Марія не осягнула таїнств, які сповістив ангел Гавриїл. І вона підняла очі до неба та мовила: Владико, хто я, що всі жінки землі благословляють мене? І пробула вона три місяці у Єлисавети. І з кожним днем лоно її збільшувалося. І, злякавшись, повернулася Марія до дому свого та ховалася від синів Ізраїлю. Було ж їй шістнадцять літ, коли це таїнство звершилося з нею.

XIII. І коли вона була на шостому місяці, Йосип повернувся до дому свого після теслярських робіт і побачив її вагітною. І вдарив себе по обличчю, і впав ниць на волосяницю, і гірко плакав, промовляючи: Як я оберну лице своє до Господа Бога? Як буду молитися за цю дівчину? Бо привів її дівою з храму Господа Бога і не вберіг. Хто обманув мене? Хто вчинив це зло в домі моєму і спаплюжив діву? Чи не спіткала мене та ж доля, що й Адама? Бо так само, як Адам, коли прославляв [Бога], і з’явився змій, побачивши Єву саму, і спокусив її, так сталося і зі мною. І встав Йосиф із соромом та покликав її і сказав їй: Ти, що перебувала під опікою Божою, що ти вчинила? Невже ти забула Господа Бога твого? Навіщо ти осквернила душу свою, Ти, що виросла у Святая святих і приймала їжу з рук ангелів? Тоді вона гірко заплакала, промовляючи: Я чиста і чоловіка не пізнала. І сказав їй Йосиф: Звідки ж це в череві твоєму? Вона ж відповіла: Живий Господь Бог мій, бо я не знаю, звідки він у мені.

XIV. І дуже злякався Йосип і був нею заспокоєний, міркуючи, як вчинити з нею. І сказав Йосип: Якщо я сховаю її гріх, то стану порушником Закону Господнього. А якщо відкрию її синам Ізраїлю, боюся, чи не ангельська [дитина] в ній, і вийде, що зраджу невинну кров на смертний суд. Що мені робити з нею? Таємно відпущу її від себе. І настала ніч. І ось ангел Господній явився йому уві сні, говорячи: Не бійся за цю дівчину. Бо те, що в ній, є Духом Святим. І народить вона сина, і ти даси йому ім’я Ісус. Бо він врятує свій народ від гріхів його. І повстав Йосип від сну, і прославив Бога Ізраїлю за те, що дарував йому благодать Свою. І залишив її.

XV. І прийшов до нього книжник Анна й сказав йому: Йосипе, чому не прийшов на наше зібрання? І відповів йому: Тому що я втомився з дороги і відпочивав першого дня. І повернувся Ганна і побачив вагітну Марію. І побіг швидко до священника і сказав йому: Йосип, про якого ти свідчиш, зробив дуже беззаконно. І сказав священник: Що сталося? І відповів [Анна]: Діву, яку Йосип взяв із храму Господнього, він зганьбив, порушив шлюб свій і не відкрив [цього] синам Ізраїлю. І сказав священник у відповідь: Йосип так зробив? І сказав йому книжник Анна: Відправ слуг і побачиш вагітну дівчину. І відправили слуг, і вони побачили її, як він говорив, і привели її разом із Йосипом на судилище. І сказав їй первосвященик: Маріє, що ти таке зробила? Нащо зганьбила душу свою і забула Господа Бога свого? Яка жила в Свята святих і приймала їжу з рук ангелів, і слухала гімни Його, і тішилася перед Його лицем, що ж ти зробила? Вона ж гірко плакала, говорячи: Живий Господь Бог, бо я чиста перед лицем Його та чоловіка не знаю. І сказав священник: Йосипе, що ти зробив? А Йосип сказав: Живий Господь, Бог мій, і свідок Його істини, бо я чистий перед нею. І сказав священник: Не лжесвідчи, але говори правду. Ти порушив шлюб свій, і не з’явився Ізраїлевим синам, і не схилив голови своєї під сильною правицею, щоб Він благословив потомство твоє.

XVI. І мовчав Йосип. І сказав священник: Віддай діву, яку ти взяв із храму Господнього. І почав гірко плакати Йосип. І сказав первосвященик: Я дам вам води викриття від Господа, і відкриє ваші гріхи перед очима нашими. І взявши [води], священник напоїв Йосипа і відправив його до пустелі, і повернувся він неушкодженим. І напоїв Марію, і відправив її до пустелі, і повернулася вона неушкодженою. І весь народ був здивований, що не відкрився їхній гріх. І сказав священник: Якщо Господь Бог не виявив вашого гріха, і я не суджу вас. І відпустив їх. І взяв Йосип Марію, і вирушив до дому свого, радіючи та прославляючи Бога Ізраїлю.

XVII. Вийшов же наказ від Августа цезаря здійснити перепис усіх у Віфлеємі юдейському. І сказав Йосип: Я запишу синів моїх. Що ж мені робити з цією дівчиною? Як її записати? Дружиною моєю? Я соромлюся. Чи дочкою? Але Ізраїлеві сини знають, що вона не дочка мені. Нехай покаже день Господній, як Йому завгодно. І осідлав він осла і посадив її, і повів осла син його, а Самуїл супроводжував. І пройшли вони близько трьох миль, і обернувся Йосип і побачив, що вона сумна і сказав [у собі]: Яка перебуває в ній [дитина] засмучує її. І незабаром знову обернувся Йосип і побачив, що вона радісна і сказав їй: Марія, що це з тобою, що обличчя твоє я бачу то веселим, то сумним? І каже вона йому: Тому що два народи я бачу в очах своїх, один плаче й ридає, а другий радіє та веселиться. І пройшли вони половину шляху і сказала йому Марія: Йосипе, знімай мене з осла, бо дитина, яка в мені, змушує мене йти. І він зняв її з осла і сказав їй: Куди мені відвести тебе і приховати ганьбу твою, бо місце це безлюдне?

XVIII. І знайшов там печеру, і привів її, і залишив із нею синів своїх, і пішов шукати єврейську повитуху в окрузі Віфлеєму. І ось я, Йосипе, йшов і не рухався. І глянув я на склепіння неба, і побачив, що він зупинився, і на повітря, і побачив, що він нерухомий, і птахи небесні завмерли в польоті. І глянув я на землю, і побачив поставлену посудину та лежачих робітників, і були руки їх у сосуди. І ті, що їдять, не їли, і беручі не брали, і ті, що підносили до рота свого, не підносили, але обличчя їх усіх були звернені вгору. І побачив я ягнят, що їх гнали, і вівці стояли. І пастух підняв свою руку, щоб гнати їх, і рука його залишилася піднятою. І я подивився на річку, і побачив козлів, і пасти їх торкалися води та не пили. І все, здавалося, зупинилося в своєму бігу.

ХІХ. І побачив я жінку, що спускалася з гори, і вона сказала мені: Чоловік, куди ти йдеш? І я сказав: Шукаю єврейську повитуху. У відповідь вона запитала мене: Ти з Ізраїлю? І сказав їй: Так. Вона ж сказала: І хто ж вона, що народжує в печері? І відповів я: Це Марія, вихована в Господньому храмі. І за жеребом я одержав її за дружину, але вона не дружина мені, і зачала вона від Духа Святого. І сказала повитуха: Чи це правда? І сказав їй Йосип: Іди та й подивися. І пішла повитуха разом із ним і встали вони біля місця печери. І сяюча хмара осяяла печеру. І сказала повитуха: Звеличена душа моя сьогодні, бо побачили очі мої незвичайне, бо народився спасіння Ізраїлю. І зараз хмара відійшла від печери, і засяяло велике світло в печері, так що очі не могли винести його. І трохи згодом світло те зникло, і з’явився новонароджений. І вийшов, і взяв груди матері своєї Марії. І вигукнула повитуха і сказала: Який великий для мене цей день, бо я бачила це нове незвичайне видовище. І вийшла бабка-повитуха з печери, і зустріла вона Саломею і сказала їй: Соломія, Соломія, я хочу розповісти тобі про чудесне явище. Народила діва, яка не пошкодила свого єства. І сказала Соломія: Живий Господь, Бог мій. Доки я не простягну пальця свого і не впевнюся в її природі, не повірю, що діва народила.

XX. І прийшла повитуха і сказала: Маріє, приготуйся. Бо ні найменшого сумніву не буде виставлено щодо тебе. І простягла Соломія палець свій у єство її. І вигукнула Соломія та й сказала: Горе безбожності моєму та зневірі моїй, бо я відчувала Бога живого. І ось рука моя вогнем горить у мене. І впала вона навколішки, кажучи Владиці: Господь батьків моїх, згадай про мене, що я нащадок Авраама, Ісака та Якова. Не посором мене перед синами Ізраїлю, але дай мені визволення від скорбут. Бо знаєш Ти, Владико, що моє служіння було в ім’я Твоє, і відплату мою від Тебе я отримувала. І тоді з’явився ангел Господній, говорячи до неї: Соломія, Соломія, почув Владика всього моління твої. Простягни руку твою до немовляти і візьми на руки його, і буде тобі спасіння та радість. З вдячністю підійшла Соломія до немовляти і взяла його на руки, говорячи: Я вклонюся Йому, бо великий цар народився Ізраїлю. І відразу зцілилася Соломія і вийшла з печери врятована. І ось, голос, що говорить: Соломія, Соломія, не повідомляй усього, що ти бачила незвичайного до тих пір, поки немовля не увійде до Єрусалиму.

ХХІ. І ось Йосип приготувався йти далі до Юдеї, і велике сум’яття було у Віфлеємі юдейському. Бо прийшли волхви, що казали: Де цар юдеїв? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли вклонитися Йому. І Ірод, почувши це, схвилювався і послав слуг до волхвів. І скликав первосвящеників і питав їх у преторії, говорячи їм: Як написано про Христа? Де Він народиться? І вони говорили йому: У Юдиному Віфлеємі, бо так написано. І він відпустив їх. І питав волхвів, кажучи їм: Який знак ви бачили про народженого царя? І відповіли волхви: Ми бачили зірку велику, що сяяла серед зірок і затьмарювала їх, так що зірки ті не були видно. І так ми довідалися, що цар народився в Ізраїлі, і прийшли вклонитися Йому. І сказав Ірод до них: Ідіть і пошукайте, і коли знайдете, сповістить мене, щоб і я прийшов, і вклонився Йому. І волхви пішли. І ось зірка, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, доки вони не прийшли до печери, і вона зупинилася над вершиною печери. І побачили волхви Його з матір’ю Його Марією і дістали з сумок своїх дари, золото та ладан, і смирну. І отримали вони наказ від ангела не повертатися до Юдеї, але іншим шляхом йти до своєї країни.

XXII. Тоді Ірод зрозумів, що він був обдурений волхвами і, розгнівавшись, послав убивць, говорячи їм: Убийте всяке немовля від двох років і нижче. І Марія, почувши, що б’ють немовлят, злякавшись, взяла дитину і, сповивши її, поклала у волов’ячі ясла. Єлисавета ж, почувши, що Іоана шукають, взяла його та й пішла на гору. І шукала, де сховати його, але там не було потаємного місця. Тоді вона вигукнула, говорячи: Гора Божа, впусти мати з дитиною. Бо не могла зійти Єлисавета. І зараз розгорнулася гора і впустила її. І в горі тієї освітлювана вона була світлом. Бо ангел Господній був із ними, охороняючи їх.

XXIII. Ірод шукав Іоана, і відправив він слуг до Захарії, говорячи йому: Де ти сховав сина свого? Він же відповів, кажучи їм: Я служитель перед Божим лицем і постійно перебуваю в храмі Його. Хіба я знаю, де мій син? І прийшли слуги його, і передали Іродові все це. І розгнівавшись, Ірод спитав: Його син царюватиме в Ізраїлі? І знову відправив слуг, кажучи йому: Скажи мені правду, де твій син? Чи знаєш ти, що кров твоя в моїх руках? І прийшли слуги, і передали йому це. І сказав Захарія: Я свідок Божий, коли проллєш мою кров. І дух мій прийме Владика, бо кров невинну проллєш ти напередодні храму Господнього. І перед світанком був убитий Захарія, і не знали Ізраїлеві сини, що він був убитий.

XXIV. Але прийшли священники під час вітання, і не зустрів їх, згідно з звичаєм, із благословенням Захарія. І стояли священники, чекаючи на Захарію, щоб вітати його в молитві і прославити Всевишнього Бога. А чекаючи його довгий час, вони всі злякалися. А один із них наважився увійти до святилища, і побачив біля жертовника Господнього запеклу кров, і голос сповістив: Захарія вбитий, і не зникне кров його до тих пір, поки не прийде помста. І почувши це слово, священник злякався й вийшов, і розповів священникам, що бачив і чув. І вони наважились увійти і побачили те, що там було. І стіни храму заволали, і самі, хто ввійшов, роздерли одежу свою зверху до низу. І не знайшли вони тіла його, але знайшли тільки його кров, що стала як камінь. І охоплені жахом, вийшли вони і сповістили всьому народові, що вбито Захарія. І почули всі племена народу, і плакали над ним, і оплакували його три дні та три ночі. Після трьох днів священники почали радитися, кого поставити на місце Захарії. І впав жереб на Симеона. Бо йому було сповіщено Святим Духом, що не побачить він смерті доти, доки не побачить Христа в тілі.

XXV. Я ж, Яків, що написав цю історію в Єрусалимі, під час смути і до смерті Ірода ховався в пустелі доти, доки не вщухла смута в Єрусалимі, славлю Владику Бога, який дарував мені мудрість, щоб описати цю історію. І нехай буде благодать Його з усіма, хто боїться Господа. Амінь.

Для повнішого розуміння цінності праці митрополита Іраклія Лісовського розглянемо, що відбувалося з уніатським обрядом з кінця XVI до кінця XVIII стст.

Всупереч думкам деяких істориків, жодної істотної різниці між православним та уніатським обрядом, зокрема літургією, не існувало практично до останньої чверті XVII ст. Ідентичною була храмова архітектура, іконопис, співоча культура….

Так, відомий дослідник стародруків В. Лук’яненко, розглядаючи уніатські та православні Служебники 1617 р., висловив думку про їхню однотипність не лише в друкарському, а й у богослужбовому плані [1, №60]. Ця подібність простежується практично в усіх стародруках XVII ст. аж до випуску Віленського Служебника 1691 р. Незмінним залишалося і поминання церковної влади під час богослужіння: священник поминав свого правлячого архієрея, архієрей – Київського митрополита, і лише Київський митрополит, залежно від конфесії, – Вселенського Патріарха або Римського Понтифіка. Беручи до уваги, що в інвентарях уніатських храмів XVII ст. дуже часто зустрічаються православні Служебники та Требники (і навпаки – уніатські видання у православних), зовнішнє визначення конфесійної приналежності парафіяльного храму могло відбуватися лише за іменем правлячого архієрея або Київського митрополита.

Навіть орган, який деякі дослідники подають як виключно «латинський» або уніатський елемент богослужіння, насправді таким не був. Православний архідиякон Павло з Алепу (Сирія), подорожуючи Україною та північною Білоруссю у 1654 році, розповідав, як православні співають з органами під час богослужіння. Його цей звичай не дивує, і він подібної практики не засуджує [2, ст. 22, 27]. Загалом, якщо говорити саме про білоруських уніатів, документи зафіксували лише два місця, де відправлення співаної літургії відбувалося під акомпанемент органу – у Чарліоні та Новогрудку [3, с. 97 об., 104].

Однак, вже з другої половини XVII ст. розпочинається поступове наближення уніатського (східного) обряду до римо-католицького. Це був саме не розвиток, як намагаються подати деякі сучасні білоруські та українські дослідники, а саме запровадження до історичного обряду Київської православної традиції, який від початку перейняли й уніати, певних латинських елементів, з одночасним витісненням східних практик. На нашу думку, подібна тенденція мала декілька причин:

По-перше, Рим розглядав уніатів та їх обрядовість як щось другорядне у структурі Католицької Церкви, що мусить бути лише тимчасовим «мостом» для переходу колишніх православних на римо-католицький обряд. Відповідно, унійні єпископи та священники відчували ставлення до себе як до кліру «другого ґатунку» з боку римо-католиків і, вважаючи римо-католицький обряд більш «повноцінним», намагалися копіювати його.

По-друге, сам Рим, свідомо чи несвідомо, сприяв ерозії традицій уніатьского обряду. Тут можна навести багато прикладів, але зупинимося лише на кількох.

Зокрема, поява декрету «Небесний Єрусалим» папи Урбана VIII у 1634 році не лише передавала канонізацію нових святих виключно до компетенції Римського Понтифіка, але й руйнувала історичну традицію соборної канонізації Київської митрополії. Крім того, уніати формально позбулися права вшанування білорусько-українських святих, прославлених з середини Х ст. і до Берестейської унії. Уже київський унійний митрополит Гавриїл Календа не подав у Часослові 1670 р. святих, які були відсутні в римо-католицькому календарі, а шістнадцята капітула Василіанського Чину, що відбулася 1709 р., наказує поминати тільки «тих, хто жив у Київській Церкві в часи унії з Римом» [4, с. 164]. Цією ухвалою з унійних календарів викреслювалися практично всі святі Києво-Печерської Лаври, прп. Єфросинія Полоцька, св. Кирило Туровський, та ще велика кількість святих, яких вельми шанував білоруський і український народ.

Подібним руйнуванням історичної традиції Київської митрополії та наближенням канонічної традиції уніатів до римо-католицтва було надання священникам права відправляти дві літургії на день. Схожі звичаї були засуджені у праці візантійського богослова XI ст. Теодора Андійського, а в Західній Церкві – папами Олександром II (1065 р.) та Климентом III (1212 р.). Водночас керуючись римо-католицькою практикою того часу, папа Климент VIII у 1631 р. надав Київському унійному митрополиту право дозволяти священникам відправляти по дві літургії на день. Цей привілей спочатку надавався на сім років і отримав підтвердження з Риму у 1638 та 1653 роках. [5, с. 47], а у XVIII ст. подібна практика була повністю узаконена.

По-третє, Київська уніатська митрополія так і не спромоглася сформувати та відкрити власні духовні школи для підготовки майбутніх священників. Більшість була змушена навчатися у римо-католицьких єзуїтських колегіумах, де майбутнім священникам прищеплювали любов і повагу насамперед до римо-католицького обряду та практик. Аналогічна ситуація, як описують джерела, спостерігалася і в школах при василіанських монастирях, де викладали ті ж самі вихованці єзуїтів.

Природно, що все вищевикладене призводило до літургічного й обрядового хаосу в Уніатській Церкві, який вельми докладно описав аудитор Київської уніатської митрополії, о. Петро Камінський, який ревізував білоруські уніатські парафії та монастирі наприкінці 60-х – на початку 70-х років ХVII ст.: Під час літургії не робився вхід з Євангелієм; не вживається теплота і губка; не відбувається перенесення Святих Дарів з жертовника на престол; диякон служить у римо-католицькому далматинку, а не у стихарі. Відбуваються процесії з монстранцією по церкві, і під час урочистостей використовується музика. При цьому він зауважує: «як церемонії змішані з грецьких і латинських, так і мова змішана з польською та руською» [6, ст. 90-92].

Офіційно справу спотворення та латинізації історичного обряду Київської митрополії продовжив київський уніатський митрополит Кипріан Жахівський, який у 1691 р. видав новий уніатський молитовник, що був створений на основі «грецького літургікону» кардинала Нерлі. Ця книга була надрукована у 1683 р. Ймовірно, що митрополит отримав літургікон від самого кардинала, який у 1670–1671 рр. виконував обов’язки папського нунція у Варшаві [7, с. 117].

Головним недоліком літургікону Нерлі, що відбилося і на праці митрополита Кипріана Жаховського, була сильна латинізація італійських греків-уніатів, обряд яких був узятий кардиналом за основу. Не аналізуючи уніатський Служебник 1691 та 1995 рр., що не є темою даної статті, відзначимо лише деякі, на нашу думку, істотні моменти.

Так, особливістю цього Служебника є відсутність рубрик вступних молитов. На відміну від Віленських Служебників 1583, 1598 та 1617 рр., які можна вважати взірцем історичної традиції Київської митрополії (як православної, так і уніатської), не згадуються: диякон; іконостас і нічого не говориться про цілунки священником образів, престолу та Євангелія. [8, ст. 80-81]. Була офіційно закріплена римо-католицька традиція обходу храму зі Святими Дарами у Велику П’ятницю та Великдень, що повністю суперечить Східно-Християнській традиції та є чужорідним елементом (на сьогодні подібні обходи (як і загалом процесії зі Святими Дарами) офіційно заборонені Ватиканом для Східних Церков).

Цей курс на латинізацію уніатського обряду, результатом якого мав би бути повний перехід уніатів на римо-католицький обряд, був закріплений рішеннями Замойського синоду 1720 р. Варто згадати, що на той час зміна обряду автоматично означала й зміну національної самосвідомості переважної більшості вірян….

Таким чином, практично з другої половини XVIII ст. на території етнічної Білорусі розпочинається доволі швидке наближення уніатського обряду до римо-католицького, що в перспективі мало призвести до повного переходу білоруських уніатів до римо-католицтва. Цей процес значною мірою зачепив частину монастирів Василіан та сільські парафіяльні структури, а меншою – кафедральні собори та міські храми. І це не було «розвиток уніатського обряду», як намагаються стверджувати деякі білоруські та українські дослідники. Для доказу цього факту розглянемо кожну зі змін більш прискіпливо (наведемо лише основні моменти).

а) Присунене Престолу до стіни. Таке нововведення знищує наступні елементи Східного обряду: зникає «Гірне місце»; зникають усі кадіння навколо Престолу; зникає обхід Престолу з Євангелієм під час малого входу; зникає відхід священника до «Гірного місця» під час читання Апостола (і Євангелія, якщо його читає диякон або якщо служать кілька священників); зникає запрестольний хрест, або він мусить «пересунутися» на Престол.

б) Зникнення іконостаса. Зникає традиція кадіння іконостаса під час служби; зникає малий вхід з Євангелієм та великий вхід (перенесення приготовлених Святих Дарів з жертовника на Престол). У будь-якому разі зникає урочистий вихід з дияконських дверей та вхід до Царських врат. Деградація цього літургічного дійства особливо помітна під час архієрейського служіння.

в) Зникнення жертовника. Перші випадки зникнення жертовників спостерігалися вже під час запровадження додаткових бічних вівтарів та читаних літургій – у другій половині XVII ст. Саме в цей час з’явився звичай здійснення чину проскомидії безпосередньо на бічному вівтарі. Але поступово ця «новація», особливо від останньої чверті XVIII ст., перейшла і на головний вівтар храму. Через зникнення жертовника, повністю зникає такий дуже важливий елемент Східної літургії, як Великий вхід.

Тепер пропоную уявити, як виглядатиме літургія за наявності всіх зазначених вище пунктів (саме так виглядала вівтарна частина більшості уніатських храмів наприкінці XVIII ст.): Священник стоїть у Престолу і здійснює лише повороти до вірян. Практично, подібне богослужіння відрізняється від тогочасної римо-католицької меси лише текстом, мовою (римо-католики служили виключно латиною) та формою причастя. Тим більше, як ми вже зазначали вище, римо-католицькі елементи увійшли і в богослужбове вбрання. Фактично відбувалося поглинання уніатів Римо-Католицькою Церквою…

Отже, у 1784 р., саме під час обрядової кризи в білоруських єпархіях Київської уніатської митрополії, Полоцьким уніатським архієпископом стає Іраклій Лісовський, який, ще перебуваючи на посаді настоятелем монастиря при Полоцькому Софійському соборі та головою Полоцької уніатської консисторії, добре знав проблему сильної латинізації уніатського обряду. Як своє головне завдання новий архієпископ бачить розробку та здійснення обрядово-літургічної реформи.

Вже в січні 1785 р. Архієпископ Іраклій Лісовський пише лист до Риму, де викладає свої міркування щодо обрядової реформи [62, с. 91]. Доступні нам матеріали дозволяють побачити всю глибину задуму полоцького уніатського владики.

Основу майбутньої літургічної реформи мав становити грецький Евхологіон, виданий з благословення Папи Бенедикта XIV, а також історичні богослужбові видання Київської митрополії кінця XVI – початку XVII століть (православні та уніатські).

На нашу думку, архієпископ Іраклій Лісовський намагався якомога більше наблизити уніатське богослужіння до первинного історичного зразка. Підтвердженням цієї гіпотези може слугувати той факт, що вікарний архієпископ Туркевич, працюючи над перекладом Евхологіону Бенедикта XIV, свідомо повертається до давньої форми поминання церковної ієрархії, пропускаючи поминання Римського папи для єпархіальних архієреїв та священників (Папу історично поминав лише Київський уніатський митрополит) [9, с. 77–78]. А архімандрит Діонісій Чадай у 1788 р. свідчив про те, що Полоцький архієпископ наказав тримати Царські двері та завісу зачиненими до причастя вірян, як це історично відбувалося в обряді Київського Православ’я [10, с. 209]. Архієпископ відновлює історичний звичай вживання теплоти та губки під час літургії, заборонений Замойським синодом; ліквідуються додаткові пристінні постаменти (престоли) у храмах; священникам дозволяється правити лише одну літургію на день; сам архієпископ одягнувся у традиційному православному стилі (туніка та відкритий паландіон з широкими рукавами); дозволяє використовувати православні видання Київської митрополії [10, ст. 133–134].

Також, для вивчення справжнього Східного обряду, архієпископ Іраклій Лисовський здійснює мандрівку до Єрусалиму, після чого запроваджує в Полоцькій єпархії «чистий грецький обряд» [11, ст. 292].

Розробленість, точність формулювань та науковий підхід до літургічної реформи владики Іраклія Лисовського можна оцінити навіть на тих документах, які вже введені в науковий обіг. Наприклад – Observationes in missam polocensem [10, ст. 371-387], де після досить змістовної передмови описується практично кожна літургічна рубрика, від підготовчих молитов до заключного тропаря. Можна висунути гіпотезу, що архієпископ провів ґрунтовний порівняльний аналіз великої кількості православних та уніатських видань, зокрема грецьких і латинських стародруків.

Спроба уніатського архієпископа Іраклія провести літургійну реформу та повернутися до історичного обряду зустріла сильну протидію римо-католицької ієрархії. Так, 8 червня 1785 року, папський нунцій відправив листа кардиналу Антонеллі, в якому прямо пише: «Існує реальна небезпека, що Лісовський має на меті обмежити відправлення читаної літургії, аби все було однаково з традицією грецьких схизматиків» [9, ст.38]. Зокрема, комісія кардиналів Конгрегації поширення Віри на своєму засіданні 18 червня 1787 року не лише наказала архієпископу дотримуватися постанов Замойського синоду, а й взагалі заборонила йому проводити літургійну реформу на власний розсуд. «Якщо така реформа має бути проведена, – йдеться в рішенні Конгрегації, – вона повинна бути проведена за участю всіх єпископів Київської Церкви». Цей окремий пункт забороняв використання православних служебників, навіть виданих у Київській митрополії до унії [9, стаття 88].

Також, за свідченням православного архієпископа Антонія, василіани Полоцької єпархії відмовлялися підпорядковуватися правлячому архієрею в обрядових справах і продовжували дотримуватися латинських практик [11, с. 303].

Незважаючи на опір римо-католицької ієрархії та місцевих василіан, уніатський архієпископ Іраклій Лісовський не зупинявся у своїх спробах провести реформу. Так, у 1790 р. василіанин о. Юстин Крупянитький знову скаржився папському нунцію, що архієпископ наказав, аби на співаній літургії двері й завіси були зачинені до Символу віри, під час освячення, перед запрошенням до причастя і після заклику до причастя вірних [10, с. 209]. Архієпископ особисто прагне домогтися від Риму благословення свого Евхологіону та його видання білоруським (полоцьким) ізводом церковнослов’янської мови.

Намагаючись залучити до реформи якомога більше уніатського духовенства, архієпископ Іраклій Лісовський ініціює скликання відповідного з’їзду у Варшаві, який мав відбутися у 1796 р. Але через зміну політичного становища ці збори не відбулися [12, ст.846-852].

Фактично до кінця свого життя, вже будучи Київським уніатським митрополитом, Іраклій Лисовський намагається відродити історичний обряд та зупинити латинізацію. Він домагається від російського імператора Олександра І «виведення уніатських справ до особливого департаменту римсько-католицької колегії» (1805 р.) та заснування Полоцької уніатської семінарії (1807 р.). Однак він так і не домігся від Рима та Петербургу дозволу на друк власного Служебника, а після його смерті 30 серпня 1808 року справа літургічної реформи була остаточно зупинена.

На нашу думку, провал літургічної реформи уніатського владики Іраклія Лісовського був цілком передбачуваний, адже, ані Рим, ані Петербург, не були зацікавлені в її реалізації. Перший сподівався на остаточний перехід уніатів до римо-католицького обряду, а другий – на наближення уніатського обряду до російського синодального, з наступним приєднанням колишніх уніатів до Російської Православної Церкви. Фактично, хоча кожен і по-своєму, обидві сторони прагнули ліквідації уніатства.

Наступники митрополита Іраклія Лисовського обрали саме «російський» шлях. У 1834 році на з’їзді уніатських ієрархів у Петербурзі, який проводився задля «відновлення православного богослужіння в уніатських церквах», Служебник РПЦ були призначені обов’язковими для всіх уніатських єпархій у межах Російської імперії [13, ст. 21].

Щодо постаті самого митрополита Іраклія Лісовського, то його пам’ять і праця виявилися в трагічному становищі: католицькі історики бачили в ньому «прихильника схизматиків та русифікатора», а російські православні – «місцевого сепаратиста та оборонця уніатства». Його творча спадщина залишається маловивченою та практично невідомою білоруським історикам, але ми маємо надію, що білоруські та українські літургісти нададуть їй належну увагу.

Посилання

1. Лукьяненко В.И. Каталог белорусских изданий кириличного шрифта XVI-XVII вв. В.1. (1601-1654). Л., 1975 г.

2. Муркос Г. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века. // Чтения в императорском обществе истории и древностей Российских при Московском университете. М.,1897 г., № 4

3. Visitationes Monasteriorum OSBM Provinciae Lituanae ad anno 1784 ad annum 1788 per Reverendissimum Patrem Porphyrium Skarbek Wazynski Provincialem expeditae. Österreichische Nationalbibiothek. Handschriftensammlung, Codices Latini – Series Nova, №2798

4. Археографический сборник документов, относящихся к истории северо-западной Руси. Т.12, Вильня, 1900 г.

5. Zochowsci C. Colloquium Lubelskie miedzy… Lwow, 1680 r.

6. Щурат В. В оборонв Потієвої Унії. Львів, 1926 р.

7. Ваврик М. До історії служебника в Укр. Кат. Церкві в 2-ій пол 17 ст. // Analekta Ordinis Sancti Basilii magni № 16 (1979) ст. 98-142.

8. Литургиа… Вильно, 1691 г.

9. Solovij M. De reformatione liturgica Heraclii Lisowskyj archiepiscopi Polocensis (1784-1809). Romae, 1950.

10. Гуцуляк Л.Д. Божественна літургія Йоанна Золотоустого в Київській митрополії після унії з Римом (період 1596-1839). Львів., 2004.

11. Архиепископ Антоний. О Греко-унитской Церкви в западном крае. Б.м.\б.г. нумерацыя ст. 279-342

12. Harasiewicz M. Annales Ecclesiae Ruthenae. Leopoli, 1862

13. Ольховский Г. О богослужении во время унии в Холмском кафедральном соборе (1596 — 1875). Варшава, 1900.

прот. Сергій Горбик

Авторський переклад з білоруської мови для «Київського Православ’я»

Ми продовжуємо знайомити з рідкісними православними чинами, що були зібрані та перекладені українською мовою на протязі 2010-2013 рр. Деякі з них зазнали певних уточнень згідно нових джерел.

Редакція проєкту «Київське Православ’я»

Чин очищення колодязя, коли щось нечисте в нього потрапило

Спочатку із колодязя вичерпують і виливають геть 40 відер води.

Після цього священник запалює свічки, бере кадило і кадить навколо колодязя. Потім тричі хрестовидно вливає в колодязь святу Богоявленську воду. І, ставши обличчям до сходу та починає:

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Далі молитва

Священник: Господи Боже Сил, що все дуже добре створив, Ти іменем Твоїм очищаєш всяку скверну і нечистоту і, перетворюючи, освячуєш все. Сам і нині, Владико, прийди в цей час через образ Христа Твого і очисти колодязь цей від знайденої в ньому нечистоти і від впавшої в нього скверни, або змії, або чогось іншого, зважаючи на недовершену думку нашу і неміч помислів, і не засуджуй нас, що не маємо в собі доброго; але очисти нас від усякої скверни плоті і духа, і освяти воду цю Духом Твоїм Святим.

Виголос священника: Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Священник: Боже Великий і Дивний, невимовною Твоєю благістю і багатим Промислом Ти будуєш людське життя, і земні блага Твої дарував нам; Ти гірку воду за Мойсея перетворив людям на солодку, і непридатні води за Єлисея сіллю зцілив; Ти апостолу Твоєму Петру заповідав у видінні не вважати нічого скверним або нечистим; Сам, Владико Людинолюбче, очисти воду цю знаменом Христа Твого від усякої скверни, і освяти її Духом Твоїм Святим, щоб вона була чистою для тих, що вживають її.

Виголос священника: Бо Ти єси Бог наш, що благословляє і освячує все, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй.(3)

І звичайний відпуст дня

***

Чин очищення (врятування), який звершується на полях або садах, що паразитами пошкоджені

Береться Євангеліє, єлей від лампади, святу богоявленську воду та вирушають на місце, що потребує очищення.

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 84

Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий. Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе. Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня. Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою. Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе. Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого. В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже. Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми. Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє. Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний. Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм. Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки. Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого. Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою. Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний.  Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу слузі Твоєму, спаси сина раби Твоєї. Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Псалом 104

Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа. Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди. Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його. Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його. Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його. Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, яке заповідав у тисячі родів, яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові. І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний, кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого». Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній, і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого, Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям: «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм». І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло. Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф. Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його, 19 аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його. Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його. І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм. Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости. Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову. І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх. Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його. Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав. Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса Його в землі Хамовій. Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх. Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх. Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх. Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх. Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними. Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі. Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх. Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій. Бо згадав Він слово Своє до Авраама, слугу Свого, і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами. І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів. Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алілуя!

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Псалом 146

Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала. Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере. Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні. Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає. Великий Господь наш, і велика сила Його, і розуму Його немає числа. Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі. Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях. Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву і всяку рослину на поживу людям. Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його. Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає. Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Далі молитва

Священник: Господи Боже наш, спочатку Ти створив небо і землю; і прикрасив небо великими світилами, щоб освічувати землю і щоб через них ми дивувались Тобою – єдиним Сотворителем і Владикою творіння. Землю ж Ти прикрасив рослинами, травою, різноманітним насінням, всілякими квітами – і благословив її. Сам і нині, Владико, споглянь від святої оселі Твоєї на поле це (або сад цей) і благослови його. Збережи його непошкодженим від усякого чаклування, підступу і всякого зла, хитрощів лукавого і нападу людей лукавих, дай йому приносити в свій час плоди, сповнені Твого благословення. І всякого звіра, і паразита, черву і комах, і іржу, спеку і шкідливі вітри віджени від нього.

Виголос священника: Бо освятилося і прославилося пречесне і величне ім’я Твоє, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Молитва Святого мученика Трифона

Священник: Заклинаю вас, різноманітні звірі, гусениці, хрущі і сарана, миші, щури і кроти, всякі мухи, мошва і міль, мурашки, оводи, оси і мокриці, різноманітні види плазунів і птахів, що наносять шкоду і збиток нивам, виноградникам і садам, Богом Отцем Безначальним і Сином Співбезначальним і Єдиносущним, і Духом Його Пресвятим, Отцю і Сину Єдиносущним. Заклинаю вас втіленням Єдинородного Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа, і життям Його на землі’ з людьми, стражданнями ж Його спасйтельними і животворною Його смертю, і триденним Його воскресінням, і на небеса вознесінням, і всім Його Божественним спасительним Задумом. Заклинаю вас і святими многоокими херувимами, шестикрилими серафимами, що літають навколо Престолу і взивають: Свят, Свят, Свят Господь Саваоф. Заклинаю вас святими ангелами, і всією силою, і тисячами тисяч, і десятками тисяч десятків тисяч, що зі страхом великим стоять перед славою Господньою. Щоб ви не пошкодили: ні виноград, ні поле, ні виноградник, ні дерев, ні рослин слугі Божого (ім’я), але відійдіть в дикі гори на неплідні дерева, на яких дарував вам Бог повсякденну їжу. Заклинаю вас і чесним тілом, і кров’ю Господа нашого Ісуса Христа, Істинного Бога і Спаса нашого, Який дав нам спасіння і визволення, за ім’я Якого повинні вмерти, щоб ви не пошкодили ні поле, ні виноград, ні виноградник, ні всяке дерево плідне і безплідне; щоб ви не пошкодили навіть лйстя рослин, що знаходяться в межах і місцях слуги Божого (ім’я).

Якщо не послухаєте мене і порушите клятву, якою заклинаю вас, маєте не до мене, смиренного і найменшого Трифона, а до Бога Авраама, Ісаака і Якова, що гряде судити живих і мертвих; тому, як я сказав вам, ідіть у дикі гори на безплідні дерева. Якщо ж не послухаєте мене, буду благати Людинолюбця Бога, щоб Він послав ангела Свого, що над звірами, і жезлом, і залізом зв’яже вас і уб’є, за те, що ви відкинули клятву і молитву мою, смиренного Трифона. Але і птахи, що посилаються моєю молитвою, нехай з’їдять вас. Ще заклинаю вас великим ім’ям, що написане на камені, що розтанув як віск від лиця вогню. Відійдіть від міст наших на місця, про які сказав вам, – непрохідні’, безводні і неплідні; відійдіть від міста і околиць рабів Божих, що призивають мене на поміч собі, і заступництво, і спасіння, щоб і в них славилось пресвяте ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, і молитви і прохання смиренного Трифона нехай сповняться: бо Богу належить слава і держава на віки віків. Амінь

Священник: Мир усім.

Вірні: І духові твоєму

Священник: Голови ваші преклоніть перед Господом

Вірні: Тобі, Господи

Священник: Владико Господи Боже наш, що плотським Твоїм пришестям благословив Віфлеєм і Гефсиманію, і колись дім Якова, і, будучи благословенним, перейменувався на Ізраїля. Ти і дім Аведаринів і Давидів благословив; Сам благослови і поле це (виноградник) і вчини його з Твого благословення плодоносним: молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, силою чесного і животворчого Хреста, чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана, святих славних і всехвальних апостолів, святих добропобідних мучеників, святих славних великомучеників Трифона, Євстафія і Юліана, і святого (ім’я), його ж і пам’ять нині святкуємо, і всіх святих Твоїх.

Виголос священника: Бо Ти благословляєш і освячуєш все, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амін.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй.(3)

І звичайний відпуст дня

***

Чин молитовний під час згубного мору худоби

Чин може звершуватися як у храмі, так і в місці де знаходиться хвора худоба

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 49

Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу. Від Сиону велич краси Його. Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря. Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій: «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!» Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог. «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах. Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною. Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене». А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.  Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою гріхи твої. Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Псалом 69

Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені. Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть мені: «Добре, добре!» Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!» А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти – Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алілуя, алілуя, алілуя, слава Тобі, Боже (3)

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Далі молитва

Священник: Господи Боже наш, Боже Сильний і Кріпкий, Ти маєш владу життя і смерті, і людей і тварин спасаєш, і скоро вислуховуєш всіх, хто з вірою закликає Тебе, і прохання їхні милостиво виконуєш. До Тебе ми, недостойні раби Твої, припадаючи, з вірою смиренно в скорботі серця молимось і благаємо: споглянь милостиво на тварин цих, що тяжкою недугою і лютою хворобою поневолені, і силою Твого благословення скоро їх зціли, і вгамуй хворобу, повітря згубне, що нищить їх, в добре поліття перетвори; і все зло, що в них або проти них є від лукавого бісівського дійства, чаклуванням, наговором або якимось іншим чародійським підступом і насильством диявольським нанесене, – віджени, і даруй їм зцілення і здорове життя; заради убогих, але вірних людей Твоїх, що з нами до Тебе взивають і милості від Твоєї благості просять – молитвами Пречистої нашої Богородиці і Приснодіви Марії; силою Чесного і Животворчого Хреста; заступництвом Небесних Сил безплотних; чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоанна; святих славних і всехвальних апостолів; святих і добропобідних мучеників; святих безвідплатних цілителів Косми і Даміана, Кира й Іоанна, Пантелеймона і всіх святих Твоїх.

Виголос священника: Бо Ти єси Джерело життя і життя Податель, людей і тварин спасаєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Псалом 13

Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають? Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних: ви насміялися над убогим, а Господь – надія його. «Хто дасть із Сіону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.

Далі кладе священник благословенний ладан на вогонь, що знаходиться у чистому сосуді, і ставить за вітром, щоб усі тварини чули його запах. І співають:

Псалом 66

Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас. Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах – спасіння Твоє. Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі. Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі. Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі. Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш. Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.

Коли чин здійснюється на місці, де знаходиться хвора худоба, то священник бере свячену воду, окроплює нею всіх тварин, а коли здійснюється в храмі – окроплюється корм та вода, яка потім дається тваринам, промовляючи:

Священник: Нехай згасне і прогнана буде усяка хвороба і недуга і все лукаве бісівське дійство від тварин цих окропленням водою цією свяченою, в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Після співається:

Священник: Споглянь на моління Твоїх рабів, Всенепорочна, вгамовуючи люту на нас напасть, визволяючи нас від всякої скорботи, Тебе бо за єдине непохитне утвердження маємо, і Твоє заступництво придбали, щоб не осоромитись, Владичице, Тебе призиваючи; поспіши на благання, тих що до Тебе з вірою взивають: радуйся, Владичице, всіх помічниця, радість і покров, і спасіння душ наших.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй.(3)

І звичайний відпуст дня

***

Чин очищення оскверненої пшениці або борошна, або чогось іншого, що в коморі знаходиться

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 83

Які любі оселі Твої, Господи Сил! Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Далі молитва

Священник: Господи Боже наш, Ти в пришесті Твоїм у плоті сказав, що не те оскверняє людину, що входить в неї, але все чистим є для чистого; Ти сосудом обраним, апостолом Твоїм Павлом, навчив нас вірити, що все, що створене Тобою, є добре, Божественним словом і молитвою до Тебе освячується; Сам і нині, Владико, співстраждаючи немочам нашим, благослови пшеницю цю Твоєю благодаттю і людинолюбністю, благословенням і окропленням водою цією, ім’ям Твоїм освяченою, а всяку скверну, що впала в неї підступом диявола, або навіть сумнів в цьому – віджени від думок рабів Твоїх, і дай їм надію на Тебе і віру в Твої щедроти, дай спожити цю пшеницю (борошно або щось інше) на подяку святого Твого імені і неосудженими зберегтися.

Виголос священника: Бо Ти благословляєш і освячуєш все, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй.(3)

І звичайний відпуст дня

***

Чин очищення, коли щось скверне або нечисте впало в сосуд з вином або єлеєм, або медом, або з чимось іншим

Нечисте видаляють геть із сосуду, а вино, або єлей, або інший вміст сосуду переливають в інший сосуд. Осквернений сосуд вимиють ззовні і зсередини. Священник кадить вимитий сосуд і хрестовидно тричі вливає в нього святу богоявленську воду. Після цього вливає в нього знову те, що в ньому тримали і, покадивши, починає:

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 83

Які любі оселі Твої, Господи Сил! Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Далі молитва

Священник: Святий Господи Боже наш, Ти Твоїм милосердним пришестям всілякі нечистоти ворожі знищив і сказав: не те, що входить в людину, оскверняє її, але для чистого все є чистим; Ти сосудом вибраним Твоїм, апостолом, навчив нас, щоб вірили: все, створене Тобою, є добре, і не можна нічого відкидати з того, що освячується Божественним словом і молитвою до Тебе. Сам благослови вино це (або єлей, або щось інше; тут називай) Твоєю благодаттю і вливанням святої води, а всяку скверну через змія, що впав в нього підступом лукавого, або навіть сумнів в цьому – віджени від думок рабів Твоїх, щоб було воно всім, хто споживає його, на радість. Подавай всім, хто його причащається, на освячення, і дай їм з чистою совістю приступати до Пречистих Твоїх Тайн.

Виголос священника: Бо Ти благословляєш і освячуєш все, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на вік віків.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй.(3)

І звичайний відпуст дня

Потім священник першим споживає те, що в сосуді та дає те господарям дому. Коли ж те, що впало в сосуд з вином або єлеєм, зацвіте і зігниє, виливають все геть і нічого з того не вживають.

***

Чин очищення оскверненого посуду

Вимивають такий посуд, а священник вливає хрестовидно святу воду та починає:

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 83

Які любі оселі Твої, Господи Сил! Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Далі молитва

Священник: Господи Боже наш, Ти єдиний Святий, освяти сосуд цей освячувальною Твоєю дією, і очисти його, щоб він був неоскверненим і служив рабам Твоїм; і дай нам завжди у святині молитися у святих Твоїх церквах.

Виголос священника: Бо, Тобою завжди бережені, Тобі славу і поклоніння возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй.(3)

І звичайний відпуст дня

У 2010 році, з благословення тогочасного предстоятеля УАПЦ, митрополита Мефодія (Кудрякова), почалася робота над «Великим Требником УАПЦ» (+2015), яку очолив св.пам. митр. прот. Євгена Заплетнюк (+2020). Наробок групи зміщався для ознайомлення та обговорення на сайті «Українська Автокефалія», а потім – «Автокефалія» на протязі 2010-2012 рр. З об’єктивних та суб’єктивних причин, робота була зупинена в 2013 р. Отже ми відновлюємо для ознайомлення науковий наробок цієї спільноти колишньої УАПЦ

Редакція проєкту «Київське Православ’я»

Чин заклинальний святого Василія над тими, хто страждає від демонів

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 90

Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти Пристановище і Захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошесті згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошесті, що ходить у темряві, ані напасті духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і пом­сту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь – надія моя», і Все­вишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і по­шесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Далі молитва

Священник: Бог богів і Господь господарів, вогненних чинів Творець і безплотних Сил Мудрець, і небесних і наднебесних Художник, Якого не бачив ніхто з людей і бачити не може, Якого боїться всяке творіння; архістратига, який колись впав у гордість, що разом зі своїми служителями через непослух був скинутий на землю, і ангелів, які з ним відступили, стали бісами злобними, Ти в темряву глибин безодні заключне. Нехай заклинання моє, що звершується страшним ім’ям Твоїм, нехай стане грізним для нього, владики лукавства, і всім слугам його, які спали з ним з висоти світла, і перетвори їх на втечу, і звели їм відійти звідтіля, щоб більше ніякої шкоди не чинили в образах назнаменованих, але нехай приймуть на собі кріпость і державну силу тих, яким Ти дав знамення і повелів наступати на змію, і на скорпіона, і на всю силу ворожу.

Виголос священника: Бо оспівується і величається всім, що дихає, і славиться зі страхом Твоє пресвяте ім’я, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй.(3)

І звичайний відпуст дня

***

Чин очищення дому, що страждає від злих духів

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй. (12 )

Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 90

Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти Пристановище і Захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошесті згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошесті, що ходить у темряві, ані напасті духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь – надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».

Диякон: Господу помолимось

Вірні (або читальник): Господи помилуй.

Потім молитва.

Священник: Господи, Боже спасіння нашого, Сину Бога Живого, Якого херувими носять, вищий за всякі начала і власті; Ти єси великий і страшний над всіма, що навколо Тебе; Ти, що поставив небо як шатро; Ти створив землю силою Твоєю і наповнив всесвіт премудрістю Твоєю; Ти трясеш основи піднебесні, стовпи ж її непорушні. Ти наказуєш сонцю, і воно не сяє, зірки запечатуєш, забороняєш морю і висушуєш його; від гніву Твого тануть начала і власті, і гори трясуться від Тебе. Ти врата мідні зруйнував і окови залізні зламав; Ти сильного зв’язав і сосуди його розкидав. Ти мучителя Хрестом Твоїм знищив, Ти змія заманив на гачок через втілення Твоє і, путами мороку зв’язавши, в тартарі посадив. Ти сам, Господи, утвердження тих, що на Тебе надію покладають, кріпка стіна тих, що на Тебе уповають, і повели відступити, віджени і перетвори в бігство всяке диявольське дійство і всяке сатанинське нашестя, всякий підступ сатанинської сили, що на нас находить від дому цього і тих, що страждають у ньому і носять знамено Христа – страшну над демонами перемогу, і призивають ім’я Твоє святе. Так, Господи, що легіон демонів відігнав, і глухому і німому демону та нечистому духу з чоловіка вийти і більше не повертатися повелів; все нашестя невидимих ворогів наших Ти знищив, вірним же і тим, що пізнали Тебе, Ти заповідав: ось, даю владу, щоб нищити голови зміїв і скорпіонів, і над всією силою ворожою. Сам, Владико, що перемагаєш всяке зло і спокуси, збережи всіх, що живуть в домі цьому, визволяючи їх від страху нічного і від стріли, що летить вдень, і від пошесті, що в темряві, і від зустрічі з демонами опівдні: щоб Твої раби, Твої рабині і діти, Твоєю насолоджуючись поміччю і ангельським воїнством бережені, всі як один в однодумності вірно співали: Господь мій помічник, і не буду боятися того, що зробить мені людина; і ще: не буду боятися зла – бо Ти зі мною, Господи.

Виголос: Бо Ти єси, Боже, утвердження моє, сильний Володарю, Князь миру, Отець будучого віку, і Царство Твоє – Царство вічне; і Тебе, єдиного, є Царство і сила, і слава, з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні (або читальник): Амінь.

І звичайний відпуст дня

Разом з тим, з огляду на те, що вівтарники допомагають духовенству саме в вівтарі, носять стихар, а виконуючі обов’язки іподияконів при архієреї – орар, сучасна відсутність відповідних чинів благословення на подібний послух виглядає досить дивно. Це спонукало нас звернутися до давних монастирських практик, зокрема монастирів Антиохійського та Єрусалимського патріархатів. Виявилося, що чини благословення на виконання певних послухів існували (існують), як і окремий чин освячення стихаря (і орару) для них. Ба більше, частина цих чинів існує в церковнослов’янським перекладі та зміщена в требниках Болгарської і Сербської Православних Церков, звідки потрапила і в деякі російські требники

На наш погляд, випадення певних чинів благословення з церковної практики було викликана тим, що обов’язки допомоги духовенству при здійсненні богослужінь почали виконувати іподиякони, яких поставляв архієрей через хіротесію. Природно, що додаткові чині благословення на виконання окремих послугів іподияконам вже не мели сенсу.

Однак вже в ХІХ ст. ситуація почала змінюватися. Обов’язки вівтарників та дзвонарів почали виконувати миряни. Пізніше, десь з кінця ХІХ ст., мирян, переважно молодих хлопців, почали залучати і до виконання послуху іподияконів. Відповідно миряни почали носити стихар та орар. Природно, що це примусило деякі Православні Церкви повернутися до відновлення старовинних чинів благословення та освячення.

Також з сенсу молитов можна висунути гіпотезу, що під визначенням «вівтарник» підпадали всі, хто виконував будь-які функції в вівтарі під час богослужіння. Але однозначно приписи про це не кажуть. Отже залишається відкритим питання: Чи може людина, яка вже отримала благословення на виконання послуху вівтарника, виконувати послух іподиякона та навпаки.

Мусимо зауважить, що сьогодні немає одностайності в визначенні благословення вівтарників та дзвонарів. Частина богословів вважає ці чини рівнозначними хіротесії читців та співаків, інші – звичайним уніфікованим благословенням, без залучення в нижчий клір. Немає одностайності і в тому, чи дозволено священнику звершувати таке благословення. Але ж більшість приписів каже, що це має право робити і настоятель храму або ігумен монастиря з благословення правлячого архієрея. Також, у чин освячення стихаря для вівтарників, додають освячення орару для мирян, що виконують послух іподияконів.

Також немає загального припису, коли здійснюються ці благословення. Наприклад, у Сербським патріархаті це радять робити перед початком будь-якого богослужіння, а в Болгарської – окремим чином після Божественної Літургії.

На нашу думку, більш доречною є практика благословення перед богослужінням, щоб вівтарник або дзвонар мав змогу відразу почати виконувати свої обов’язки. Тим більше, що в випадку благословення вівтарника, йому вручається стихар.

Нижче, для ознайомлення, ми подаєм історичні чини благословення вівтарника та дзвонаря, а також освячення стихаря та орару для мирян сучасною українською мовою з слов’янських требників.

***

БЛАГОСЛОВЕННЯ НА ВИКОНАННЯ ПОСЛУХИ ВІВТАРНИКА

(Чин поставлення вівтарника, Чин вівтарника)

Священик у єпитрахилі та фелоні виходить на амвон та кличе того, хто буде виконувати послух вівтарника. Той встає перед амвоном схиляючи голову.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійця, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші, імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 23

Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався ближньому своєму зрадливо, той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.

Псалом 132

Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.

(У деяких варіантах, наприклад сербському, додається: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.)

Алілуя (3).

Диякон: Господу помилимось

Вірні: Господи, помилуй.

Священик (молитва): Господи, Боже наш, Цар всіх і Творця всього, що створив часи і роки, що створив часи і роки, коло святкувань встановив. Глянь на слугу Твого (слуг Твоїх), (ім’я) і благослови послух вівтарника (коли благословення надається і на виконання послуху іподиякона, — «і іподиякона) у храмі Твоєму виконувати. Адже як колись юнак з Євангелія приніс Ісусу Христу, Богу нашому, хліб та рибу, а Ти взявши від нього, поблагословив їх і вчинив чудесне помноження, так і сьогодні він (вони) бажають приносити працю у часі святого служіння Тобі. Подай йому благодать Пресвятого Твого Духа, очищення від страстей згубних, здоров’я тілесне, життя благосне в послуху церковному та приймати долю вірного слуги Твого (слуг Твоїх) милостю та щедротами Єдинородного Сина Твого, що з ним благословенний Ти, з Пресвятим, Милосердним і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Після цього архієрей або священник вручає новому вівтарнику стихар, а коли надається благословення на виконання послуху іподиякона – орар. У деяких приписах зазначається, що окремого благословення вівтарнику на здійснення служіння іподияконом непотрібно.

Коли чин благословення здійснюється перед богослужінням, вівтарники та (або) іподиякони приступають до виконання своїх обов’язки. Коли окремо – відпуст дня.

***

БЛАГОСЛОВЕННЯ НА ВИКОНАННЯ ПОСЛУХИ ДЗВОНАРЯ

(Чин поставлення дзвонаря; Чин дзвонаря)

Священик у єпитрахилі та фелоні виходить на амвон та кличе того, хто буде виконувати послух дзвонаря. Той встає перед амвоном схиляючи голову.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійця, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші, імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 150

Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його. Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його. Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях. Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах. Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Псалом 132

Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.

(У деяких варіантах, наприклад сербському, додається: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.)

Алілуя (3).

Диякон: Господу помилимось

Вірні: Господи, помилуй.

Священик (молитва): Господи, Боже наш, Цар всіх і Творця всього, що створив часи і роки, коло святкувань встановив. Глянь на слугу Твого (ім’я) [1] і благослови його послух дзвонаря в храмі Твоєму виконувати [2]. Подай йому благодать Пресвятого Твого Духа, очищення від страстей згубних, здоров’я тілесне, життя благосне в послуху церковному та приймати долю вірного слуги Твого милостю та щедротами Єдинородного Сина Твого, що з ним благословенний Ти, з Пресвятим, Милосердним і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Коли чин благословення здійснюється перед богослужінням, дзвонар приступає до виконання своїх обов’язки. Коли окремо – відпуст дня.

1. Коли послух мусить виконувати жінка, то відповідно змінюється під її стать: «служницю Твою (ім’я) і благослови її…»

2. У деяких варіантах вживається слово «чин»

***

ЧИН ОСВЯЧЕННЯ СТИХАРЯ ДЛЯ ВІВТАРНИКІВ ТА ОРАРУ ДЛЯ ВИКОНУЮЧИХ ОБОВ’ЯЗКИ ІПОДИЯКОНІВ

На аналой покладається (покладаються) стихар та (або) орар. Священик у єпитрахилі починає

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійця, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші, імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Читець: Амінь.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 25

Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся. Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними, що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.

Псалом 132

Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.

(У деяких варіантах, наприклад сербському, додається: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків.)

Диякон: Господу помолимось.

Вірні: Господи, помилуй.

Священик (молитва): Господь Вседержитель, Бог отців наших, Ти сказав через Твій обраний сосуд, апостола Павла, що все створене є добре і ніщо не відкидається, якщо освячується Божественним Твоїм словом і молитвами. Нині смиренно молимось Тобі: милостива зглянься на молитву нашу і на стихар та (коли освячуються разом) орар цей, що створили слуги Твої для здійснення богослужіння в святому Твоєму вівтарі та всякого прославлення пресвятого ім’я Твого, благослови, очисти і освяти, щоб вівтарникам та (або) іподияконам, що облачаються в них, нехай будуть вони на визволення й покров від усякої напасті і спокуси ворожої, на благодогоджання Тобі і на здобуття Твоєї благодаті й милосердя.

Священик (виголос): Бо Ти є Бог милостивий, щедрий і людинолюбний, і Тобі славу возсилаєм з єдинородним Твоїм Сином, і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир усім.

Вірні:  І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Почуй Господи Боже наш молитву слуг Твоїх і ниспошли благословення Твоє на стихар та орар цей і благодаттю Пресвятого Твого Духа, через скроплення водою цією свяченою благослови, і допусти для облачення вівтарника (вівтарників) для здійснення достойного служіння в святим Твоїм вівтарі й для всякого прославлення пресвятого ім’я Твого.

Священик (виголос): Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо з Єдинородним Твоїм Сином і Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом нині і повсяк­час, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Благословляється і освячується стихар (та) орар цей благодаттю Пресвятого Духа, скропленням водою свяченою, в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь

Відпуст дня.

прот. Сергій Горбик, «Православний Духовний Центр ап. Івана Богослова» м. Чернівці.

Одночасно з появою бджільництва, ще в язичницькі часи, з’явилася багато різноманітних замов. Варіанти цієї народної творчості дійшли до нас у вигляді рукописних збірників XVII – XIX століть, а також в записах етнографів. Окрім неканонічних молитов, замов та магічних приписів щодо догляду за бджолами, такі збірники могли включати й канонічні молитви та псалми, окремі заголовки, що відсилають до богословської літератури.

Так, у фондах музею Гомельського палацово-паркового ансамблю зберігається рукописна збірка 1832 року, що надійшла з Гомеля. У простому зошиті формату 1/8, на 16 аркушах, тобто 32 сторінках [КП 15955]. Рукопис повністю присвячений молитвам і замовлянням «на користь богозберігаємих бджіл». Загалом текстів не менше 20–23 (не нумеровані), але деякі розгорнуті на дві-три сторінки й становлять кілька блоків із різними адресатами. Відомий лише один подібний білоруський рукописний збірник бджолиних замовлянь 1805–1819 рр., опублікований Є. Р. Романовим [1, ст. 5-12].

Для наочності компіляції християнських та язичницьких молитов приведемо одну молитву-замову з гомельського збірника:

Замоліть, святі Зосима та Саватій,

за мене, раба Божого, як бджіл водити та за бджолами ходити,

Господи, дай моїй бджолі лосині роги, рисячі ноги,

лисячу лагідність, вовчу сміливість, ведмежу силу,

Як цар на царстві царствує,

так би моя бджола над усією бджолою царствувала,

Полети, моя бджоло, в темні ліси та в зелені луги,

занеси, моя бджоло, з лісу верхівку та з трави цвіту,

Неси мої бджоли до мене, раба Божого, на пасіку,

Роїться, мої бджоли, пускай рої та рійки,

Прививайся, мої бджоли, до мене, раба Божого, ім’ярек,

І навіки віків, амінь.

Також на території сучасної України подібні рукописні збірники бджолярських замовлянь відомі з Карпат, Харківщини, Чернігівщини, Київщини, Полтавщини, а найраніша збірка, яка містить замовляння сфери бортництва, датується 1707 р. Інша колекція бджільницьких замовлень датується кінцем XVIII ст. [2, ст. 203-220]

Відповідаючи на потребу вірних, Православна Церква починає створювати корпус молитов та чинів, які умовно можна назвати «бджоярським». Найбільш ранні молитви з цього циклу, відомі з різноманітних рукописних требників та молитовних збірників, датуються XVI – XVII стст. Найперше це молитви благословення меду, а також його освячення. Одна з подібних молитов з’явилася в українському перекладі ще в 2008 р. [3].

На протязі ХІХ – початку ХХ стст., деякі бджолярські чини та молитви почали з’являтися в слов’янських требниках і молитвословах. Однак, на нашу думку, перший більш-менш повний набір був надрукований в 1936 р. у сербської книзі «Уџбеник о пчеларству», протогрофом якого був відомий рукописний слов’янський збірник «Сказание об науках ко пъчелам, аще кто хощет пчел водит(ь)». Це був окремий додаток під назвою «Бджолярський Требник» церковнослов’янською мовою. Він втримував, як осібні чини благословення та освячення, так і звичайні молитви бджолярів. Цікавою відзнакою «Бджолярського Требника» є те, що у їй немає окремих зауважень по тексту, таких як «читальник», «хор» – усе це йде під назвою «вірні».

Саме ця богослужбово-молитовна збірка зробилася протографом для всіх наступних видань Православних Церков слов’янської традиції. Тому для ознайомлення ми подаємо її зміст в українському перегляді.

Посилання:

1. Романов, Е.Р. Сборник белорусских заговоров начала ХIХ века // Могилевская старина, вып. 2. Могилев, 1901.

2. Ю. А. Яворский, Памятники галицко-русской народной словесности, Записки ИРГО по отд. этнографии, Киев 1915, т. 37, вып. 1

3. Молитва / Упоряд. В. С. Дудик. К., 2008.

4. Уџбеник о пчеларству. Београд, 1936

прот. Сергій Горбик, «Православний Духовний Центр. ап. Івана Богослова» м. Чернівці

ДОДАТОК: ЧИНИ ТА МОЛИТВИ З СЕРБСЬКОГО «БДЖОЛЯРСЬКОГО ТРЕБНИКА» УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

ЧИН БЛАГОСЛОВЕННЯ БДЖІЛ (ПАСІКИ)

Священник в єпитрахилі  на місці, де стоять вулики, починає:

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, Слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійця, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Господи, помилуй (12).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

ПСАЛОМ 50

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість – і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені’, Боже, і духа праведного віднови в нутрі’ моєму. Не відкинь мене від лиця Твого, і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

ПСАЛОМ 84

Господи, Ти змилувався над землею Твою, повернув єси з неволі синів Якова. Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх. Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї. Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас. Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду? Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій. Яви нам, Господи, милість Твою, і Твоє спасіння дай нам! Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і обраним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього. Так, близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі’ нашій. Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися. Істина від землі’ засяяла, а правда з неба прихилилася. Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій. Правда буде йти перед Ним і направить на путь стопи наші.

ПСАЛОМ 122

До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші – до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Над міру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алілуя, алілуя, алілуя, слава Тобі, Боже (3)

Під час читання псалмів Священник кропить місця, де бджоли, потім промовляє молитву:

Священник: Господу помолимось.

Вірні: Господи, помилуй.

Священник: Сотворителю всього, Боже, що благословляєш і примножуєш насіння і для нашого вживання все на добро твориш; заступництвом Предтечі і Хрестителя Іоана милостива зважаєш на молитви наші; бджоли ці благословити і освятити своїм благосердям благозволи, щоб вони принесли багаті плоди, і були окрасою для Твого храму і святих вівтарів Твоїх, а разом і для нашого вживання у Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж честь і слава на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священник: Господу помолимось.

Вірні: Господи, помилуй.

Боже, Ти знаєш людську працю і благодійство безсловесних тварин, і невимовним милосердям Твоїм самих бджіл плоди і працю їхню для наших потреб використовувати навчив. Смиренно благаємо Твою величність: бджіл цих благослови і на достаток людському роду примнож їх, підтримуючи і оберігаючи їх, щоб кожний, на велич Твою і безмірне Твоє милосердя надіючись, охороняв цих бджіл, сподіваючись отримати багаті плоди своєї праці і небесного благословення сповнитися у Христі Ісусі, Господі нашому. Йому ж честь і слава на віки віків.

Вірні: Амінь.

І знову кропить місце бджіл. Після чого читає Євангеліє:

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє.

Священник: Мир усім.

Вірні: І духові твоєму.

Священник: Від Луки святого Євангелія читання (зач.144: Лк.24:36-53).

Вірні: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник:

Одного разу, коли Ісус воскрес із мертвих, Він став посеред учеників Своїх і сказав їм: мир вам. Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги. Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. І, взявши, їв перед ними. І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеевому і у пророків та в псалмах. Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. Ви ж є свідками цього. І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба. І вивів їх до Вифанії і, піднявши руки Свої, благословив їх. І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо. Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю. І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

Вірні: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Після Євангелія промовляє:

Цими євангельськими словами нехай очистяться гріхи наші і розвіються і загинуть всі заговори, якщо вони є на цьому місці; нехай же зійде на нього благословення всемогутнього Бога, Отця і Сина, і Святого Духа.

Вірні: Амінь.

І знову окроплює місце бджіл. Після цього відпуст дня.

БЛАГОСЛОВЕННЯ РОЇВ БДЖОЛИНИХ, ЩО ОСЕЛЯЮТЬСЯ В НОВІ ВУЛИКИ

Священник в єпитрахилі, на місці, де стоять вулики, починає:

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, Слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійця, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Господи, помилуй (12).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

ПСАЛОМ 50

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість – і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені’, Боже, і духа праведного віднови в нутрі’ моєму. Не відкинь мене від лиця Твого, і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

ПСАЛОМ 84

Господи, Ти змилувався над землею Твою, повернув єси з неволі синів Якова. Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх. Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї. Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас. Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду? Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій. Яви нам, Господи, милість Твою, і Твоє спасіння дай нам! Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і обраним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього. Так, близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі’ нашій. Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися. Істина від землі’ засяяла, а правда з неба прихилилася. Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій. Правда буде йти перед Ним і направить на путь стопи наші.

ПСАЛОМ 122

До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші – до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Над міру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алілуя, алілуя, алілуя, слава Тобі, Боже (3)

Після читання псалмів Священник промовляє молитву:

Священник: Господу помолимось.

Вірні: Господи, помилуй.

Священник: Боже Всемогутній, Предвічний, що тримаєш в руках все творіння, володієш небом і землею і всім, що в них. Всякому творінню, що йому на користь, – Ти щедра подаєш; усердно благаємо Тебе, Всеблагий: як колись ізраїльтянам дарував землю, що текла молоком і медом, а в пустелі благозволив насичувати диким медом, так і нині для нашого споживання цей рій і його вулик благослови, і примнож у ньому бджіл, і благодаттю Твоєю їх охороняй, і достатком меду нас сповни, щоб цей вулик не залишився без Твого творіння, але завжди був наповненим щільниками меду і за, великою благістю і непереможною силою Твоєю, нехай буде нездоланим всіляким лукавством і незахитаним через всілякі заговори; але Твоєю всемогутньою силою будучи огороджений, від всілякого чаклунського підступу охоронявся і завжди в Твоїх, Христе, руках непошкодженим перебував.

Священник: Бо Твоя є влада, щоб милувати і спасати нас, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо, разом з Отцем і Святим Духом на віки віків.

Вірні: Амінь.

І Священник кропить рій і вулик свяченою водою, промовляючи:

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

І після цього відпуст дня.

МОЛИТВА НА ОСВЯЧЕННЯ МЕДУ

Священник: Господу помолимось.

Вірні: Господи, помилуй.

Господь Ісусе Христе, Ти безмежний в милості і невимовно щедрий до слуг Твоїх, адже дивний у славі і твориш чудеса. Ти, дією Святого Духа колись благословив Ізраїль, і медом наситив його від каменю, так само й нині, поглянь зверху на це створіння Твоє, і благословенням твоїм небесним благослови і освяти стільники бджіл і з них мед, і подай йому найдосконалішу дієву благодать, щоб кожен, хто споживає його, отримає добре здоров’я, і поживою цією наситившись наповниться всякого блага.

Священник: Бо Ти даєш все для благополуччя, і Тобі славу віддаємо, з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

І тричі кроплять свяченою водою мед, промовляючи:

Благословляється і освячується мед цей окропленням цією свяченою водою, в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

МОЛИТВА НА БЛАГОСЛОВЕННЯ МЕДУ

Священник в єпитрахилі

Священник: Господу помолимось

Вірні: Господи помилуй

Священник: Всемогутній, Вічний Боже, благословенним є все те, що Ти створив, і немає нічого поганого в тому всьому, що ми вдячно приймаємо з Твоїх рук, бо Твоє Слово й молитва Церкви все освячують.

Ми любимо Тебе, славимо Тебе, поклоняємося Тобі, подяку складаємо Тобі, бо великою є слава, сила і доброта Твоя. Через заступництво святого Климента, якого Церква визнає покровителем бджільництва, благослови цей мед. Щоб усі, хто з Твоєї Волі його споживатиме, зростали у вірі та отримували Твою допомогу й підтримку, через Ісуса Христа, Господа і Спасителя нашого.

Священник: Бо Ти все подаєш і благословляєш на благо наше, і Тобі славу віддаємо, з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

МОЛИТВА ПЕРЕД ПОСАДКОЮ БДЖОЛИНОГО РОЮ В НОВИЙ ВУЛИК

Боже всемогутній і вічний, все творіння містить у правиці Своїй, що володіє небом і землею і всім, що на них, і щедра подає створеному все йому корисне!

Тобі, Всевишній, старанно молимося: як колись волієш дарувати ізраїльтянам землю багату медом і молоком, і вигодувати в пустелі диким медом Іоанна Хрестителя Твого, – так і тепер милостивим оком Твоїм благослови пасіка цей і його вулики в їжу життя, Додай Ти ньому бджіл і, зберігаючи їх Своїм милосердям, даруй нам велику кількість меду, та не буде ця пасіка позбавлена милостей Твоїх, але завжди сповнена медом, і по багатої милості Твоєї і непереможності, нехай не буде здолана багатьма напастями і похитнута грішними змовами, але огороджена Твоєю всесильною фортецею і воїнством ангельським оточена, перебуватиме збереженою від усякого злого чарівництва і завжди неушкодженою в Твоїй, Христе, владі.

Коли молитву промовляє Священник, то робить виголос. Коли читає мирянин, виголосу не додаємо.

Священник: Бо Тобі властиво милувати і спасати нас, Христе Боже наш, і Тобі славу відаємо, з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

МОЛИТВА БДЖОЛЯРІВ ПРО ПРИМНОЖЕННЯ БДЖІЛ

Боже, Ти допомогу надаєш працям людським через тварин безсловесних і по невимовному милосерді, навчив на потреби наші вживати плоди і справи цих бджіл. Молимо смиренно Тебе Всесильного: благослови бджіл цих та помнож їх на користь людям, зберігаючи їх і живлячи, та кожен, з надією надіється на велич Свою та незліченні милості Твої і трудящий в охороні цих бджол, удостоїться отримати рясні плоди своєї праці і виповниться небесного благословення через Христа Ісуса Господа нашого, якому належить честь і слава на віки вічні. Амінь.

Опосередковано версію, яка оприлюднена в статті, підтверджує о. Андрій Головко коментарем під посиланням у ФБ: «Я не джерело, але був 10 років іподияконом біля Патріарха і працював в прес-службі патріархії, тож можу засвідчити одну просту річ. Документи Патріарх не підписує у вівтарі собору в якому служить. Він не робить цього під час того коли в облаченні і на літургії. Бо це місце молитви в не справ які потребують обговорень і порад. Хіба може книжку підписати в подарунок комусь. Це елементарно зрозуміло, що він перший раз бачить цей документ і що йому дають і похапцем після причастя коли йдуть його вітати то архієреї, то духовенство то поважні миряни, підходять з цією бумагою. Певно він її став читати, але чи розібрався в написаному чи ні враховуючи його теперішній стан. Він документи підписує від секретаря і це робить в робочому кабінеті або під час тих чи інших нарад синодів і т.д. Так йому набирають текст і готують для підпису, а він задає основні моменти які хотів би зауважити або колись і від руки писав і треба перенабрати і тоді він ще раз читає, а потім підписує. Тобто він “власний заповіт” мав би привезти з собою з патріархії вже підписаний і перечитаним ним самим, і тоді мав би дати старшому архієрею або самому його зачитати, а не підсунутий на службі для автографа. І оце все що ми бачили. Хіба сліпий не бачить що його станом користується це збіговисько «владик» та один «журналіст» який певно і писав це».

Натомість інше джерело з сучасного оточення Почесного патріарха Філарета, яке було біля нього і до 2019 р., подає дещо інший варіант цієї події: «Кілька тижнів тому, Святійший патріарх Філарет надиктував кілька основних тезисів, доручив скласти «Заповіт». Під час служби в Володимирському соборі, він запитав: «Чи готовий чернетка?». Коли йому принесли текст, він передивився і підписав…»

Звичайно, що версію про ознайомлення з документом та цілком добровільне підписання, підтвердили і в прес-службі сучасного «Київського Патріархату».

Отже, маємо два свідчення, які суперечать одне одному. Тому вирішили проаналізувати «Заповіт» через ретроспективу подій та висловів колишнього Київського митрополита Філарета з кінця 2018 і до 2022 року.

І. Діяльність Філарета після Об’єднавчого собору 2018 р. і до жовтня 2019 року

На Об’єднавчому соборі українських православних церков, що відбувся 15 грудня 2018 р., Предстоятелем ПЦУ був обраний Блаженнійший Епіфаній (Думенко), а колишній очільник УПЦ КП Філарет (Денисенко) ввійшов у її як правлячий єпархіальний архієрей та постійний член Священного Синоду. При цьому йому було даровано звання «почесного патріарха», хоча Вселенський патріархат визначив (і визначає) – «колишнім митрополитом Київським». Що стосується УПЦ КП, то вона була ліквідована своїм Помісним собором ще перед початком Об’єднавчого собору, а Міністерство культури України, наказом №54 від 30 січня 2019 року, зняла з реєстрації Статути УПЦ КП і Київської Патріархії.

Натомість Почесний патріарх Філарет, хоча і брав участь у кількох засіданнях Священного Синоду та світських заходах ПЦУ, продовжував позиціонувати себе як «предстоятель». Зокрема він уникав співслужіння з Блаженнійшим митрополитом Епіфанієм, продовжував носити патріарший кукіль, нагороджувати орденами та медалями вже неіснуючої УПЦ КП і т.д. А 28 травня 2019 р. здійснює антиканонічний акт – публікує на сайті «Церква.інфо» «Указ» про «заборону у священослужінні» ректора КПБА, прот. Олександра Трофимлюка. При цьому робить це на бланку УПЦ КП…

Таким чином, можна зробити висновок, що вже навесні 2019 р., діяльність Почесного патріарха Філарета можна охарактеризувати як спробу розколу ПЦУ та незаконне присвоєння титулу «Предстоятеля». У подальшому він тлумачив свої дії як виконання якісь «таємних угод», згідно яких він «залишається предстоятелем ПЦУ в Україні», але жодних підтверджень їх існування так і не надав.

Остаточний розрив Почесного патріарха Філарета з ПЦУ відбувся 20 червня 2019 р., коли він скликав зібрання своїх прибічників у Володимирському соборі та оголосив його «помісним собором УПЦ КП». Там він заявив про відновлення УПЦ КП, а вже 23 червня почав святити «новий єпископат» за допомогою двох колишніх архієреїв УПЦ КП, які покинули ПЦУ та долучилися до розколу.

Після цього, Філарет чітко позиціонував себе як предстоятель окремої, хоча і не визнаної канонічно, православної юрисдикції. Жодної заяви або свідчення, що він є архієреєм ПЦУ не було.

Крім того, на протязі 2019-2022 (і до сього часу) Почесний патріарх Філарет поширував російські наративи щодо ПЦУ. Ще в 2021 р., на запит закордонних ЗМІ, наш портал оприлюднив канонічну відповідь на ці закиди, яку незабаром поширили і закордонні ЗМІ кількома мовами. Коли уважно почитати ці ствердження, які увесь час повторював, як особисто Філарет, так і його оточення, вони цілком кладуться у зміст першого, другого та третього абзацу його «Заповіту».

ІІ. Відповідь ПЦУ на розкольницьку діяльність Філарета Денисенко

Не дивлячись на розкольницький демарш Філарета, а також спроби безпосередньої дискредитації ПЦУ, Священний Синод дуже лагідно на це реагував. Проти нього не було вжито жодних канонічних покарань. Почесного патріарха залишають архієреєм ПЦУ, а єдиними санкціями є виключення з постійних членів Священного Синоду та відрахування на спокій. На думку багатьох релігієзнавців, це було зроблено з врахування заслуг та віку Філарета.

Натомість тих колишніх архієреїв та кліриків ПЦУ, які долучилися до розкольницької групи Філарета, Священний Синод покарав жорстко: Після відповідних канонічних процедур, всі вони були позбавлені сану.

Крім того, Священний Синод ПЦУ читко визначив, що не визнає архієрейського сану осіб, хіротонію яких здійснив Філарет з червня 2019 р., а його «архієрейські собори» визначає як «самочинні зібрання, які привласнювали собі назву «Архієрейський собор УПЦ КП»»

Зі свого боку, ані Філарет, ані його «єпископат», рішення Священного Синоду проігнорував та продовжував свою розкольницьку діяльність.

ІІІ. Відспівування та погребіння «патріарха» Філарета – головний суперечливий абзац «Заповіту»

Як відзначалося вище, нічого суперечливого з заявами самого «патріарха УПЦ КП» Філарета у першому, другому та третьому абзацах «Заповіту» немає. Вочевидь не викликає заперечень і останній абзац. Таким чином, суперечка точиться навколо четвертого абзацу: «На випадок моєї смерті заповідаю, щоб чин відспівування та погребіння був звершений у Володимирському кафедральному патріаршому соборі м. Києва, архієреями Української Православної Церкви Київського Патріархату, а не ПЦУ». Але, при більш прискіпливому вивченні, і тут все логічне з погляду самого Філарета та т.зв. «УПЦ КП».

По перше, Філарет вважає сучасну УПЦ КП окремою православною юрисдикцією. Тому цілком природно бажає, що його «відспівування та погребіння» здійснили саме архієреї цієї юрисдикції.

По друге, Філарет багато разів заявляв, що він вважає себе «Патріархом Київським і всієї України» та, вочевидь, бажає бути відспіваним та похованим саме в цьому статусі предстоятеля. Але ПЦУ, зважаючи на канонічний порядок, не може це зробити, бо вона визнає його виключно як «почесного патріарха» та «архієрея на спокої».

По третє, заява Філарета щодо небажання участі в відспівуванні та похованні архієреїв ПЦУ, цілком логічне виникає з його слів про «обман та зраду», що здійснило найближче оточення архієреїв у часі Об’єднавчого собору і надання Томосу.

Повстає закономірне питання: Чому цей абзац заповіту викликав таку бурхливу реакцію в ПЦУ? Адже навіть з огляду на рішення Священного Синоду ПЦУ, ані її Предстоятель, Блаженнійший митрополит Епіфаній, ані жодний з архієреїв або кліриків, не може співслужить з «єпископатом» сучасної УПЦ КП. Отже, відспівувати може, або єпископат та духовенство ПЦУ, або «єпископат» та «духовенство» УПЦ КП. Варіантів вирішення цієї суперечності може бути тільки два варіанти: а) Священний Синод ПЦУ, на прохання «єпископату УПЦ КП», здійснює їх амністію та прийом у свою юрисдикцію як архієреїв; б) Нинішній «єпископат» УПЦ КП відмовляється від незаконних хіротоній та просить прийняти їх в ПЦУ як священників, якими вони були до «хіротоній» Філарета.

Але відповідь дуже проста. Своєю заявою Філарет поставив керівництво ПЦУ в положення цугцванг.

Оскільки керівництво ПЦУ увесь час заявляло, що «почесний патріарх Філарет є її архієреєм», зміщуючи його фото в офіційному церковному календарі та на офіціальному сайті, воно не може самоусунуться від церковного поховання свого архієрея. А відсутність офіційного заповіту щодо поховання, давала певні можливості здійснити це без особливого скандалу. Тепер сучасне оточення Філарета, найперше «архієреї», мають всі законні підстави не допустити ПЦУ до похорону. І тут вже не так важливо, підписаний цей «Заповіт» під тиском, обманно або добровільно. Будь-який розвиток подій після смерті Філарета, крім добровільного самоусунення від похорону сучасного «єпископату» УПЦ КП, робить ПЦУ ініціатором неприємного скандалу.

Отже, можна теоретично спрогнозувати три можливих сценарії:

1) ПЦУ офіційно, через суд, домагається визнання «Заповіту» недійсним. Підставою цього звернення до суду можуть бути факти, які викладені в статті порталу «Україна Православна».

2) Самоусунуться від служб похорону, просто навідати Володимирський собор та віддати шану померлому. Але це покаже, що почесний патріарх Філарет не був архієреєм ПЦУ.

3) Спробувати все ж очолити похорон, усунув сучасний «єпископат УПЦ КП». Подібний варіант може викликати силове протистояння.

Як бачимо, усі можливі сценарії негативні для ПЦУ. Але маємо сподів, що Священний Синод ПЦУ знайде якесь компромісне рішення.

IV. Заміст висновків

Ми можемо багата сперечатися щодо достовірності інформації різних джерел з сучасного оточення «патріарха УПЦ КП» Філарета. Давати моральну оцінку цьому оточенню або аналізувати відео та фото, які з’являються у вільному доступі. Але мусимо визнати – текст «Заповіту» цілком відповідає тому, що казав і робив «патріарх» Філарет після Об’єднавчого собору 2018 р.

прот. Сергій Горбик

Отець Іван Корчинський народився у сім’ї українського сільського священика. Закінчив Уманське духовне училище (1879), Київську духовну семінарію (1885) та 3 курси юридичного факультету Московського університету. Був висвячений на священика у 1887 р., з а постановою Урядового Синоду Російської імперії від 18 квітня 1900 р., він був призначений інспектором церковно-парафіяльних шкіл до новоствореної Гродненської єпархії, куди прибув наприкінці травня того ж року [1, ст.81]. Наступні 15 років життя та творчості отця Івана будуть нерозривно пов’язані з Білоруссю, яка, без перебільшень стане його «другою Батьківщиною».

Ми не будемо докладно описувати служіння о. Івана до 1917 р. Воно було звичайним для міських православних священників до 1917 р. Відзначимо тільки, що крім власне служіння, він був талановитим істориком. Зокрема, У 1907 – 1908 рр. видав дві брошури про найвідоміші та найзнаменитіші храми єпархії – Софійський собор і Борисоглібську Коложську церкву. Ці книги, які й досі не втратили своєї актуальності [2, ст. 103].

У серпні 1915 р., напередодні окупації Гродно німецької армією, православних священиків примусово «евакуюють». Протоієрею Івану Корчинському пощастило, його не відправили в дальні російські губернії. Разом гродненським архієпископом Михаїлом, він потрапляє в Москву, де служив у храмі святителя Миколи Чудотворця. Будучи в Росії, отець Іван як представник Гродненської єпархії приймав участь у Помісному соборі Російської Православної церкви, де було оголошено про відродження Патріархату [3, ст. 95]…

Варто відзначити, що деякі сучасні історики Білоруського екзархату РПЦ спробують представити о. Івана Корчинського «російським служакою», які змінив свої проросійські погляди на білоруські не раніше 1917-1918 рр. Але, на нашу думку, такий підхід є хибним. Бо в Російської імперії було неможливо інакше здійснювати служіння священника та проводити якусь наукову роботу. Те, що він явно не був російським шовіністом, явно бачне з його історичних праць.

Будучи українцем, він розумів прагнення білоруського народу до свободи, зокрема і створення власної, автокефальної Православної Церкви. Тому влітку 1917 р., о. Іван Корчинський бере участь у з’їзді білоруського православного духовенства і навіть робиться членом Союзу білоруського православного духовенства, утвореного на цьому з’їзді та який носив виразний національний характер [4, ст. 165].

Скориставшись першою-ліпшою можливістю, 22 червня 1918 р. прот. Іван Корчинський повертається в Гродно та долучається до білоруської політичної справи. Зокрема він активно займався підготовкою з’їзду білорусів Гродненської губернії. Праця білоруської громади, зокрема і о. Івана, була плідною. Адже з’їзд, не дивлячись на спротив німецької окупаційної влади та польського активу, відбувся 1-2 грудня 1918 р.

І саме він був основним доповідачем «відділу віросповідань». У своїй доповіді о. Іван наголосив, що православне духовенство не залишилося у своїх парафіях і було вивезене виключно через наказ російської влади, що було значною помилкою, а також навів, як приклад, долю священиків, які залишилися в Гродно і яких ледь не розстріляли німці. Зазначивши, що до губернії повернулося всього близько 80 священиків. Також о. Іван зауважив, що Православна церква в Гродненської перебуває у глибокій кризі; до того ж справі її відродження перешкоджають поляки та німці. Щоб вийти з цієї кризи о. Іван Корчинський запропонував створити при кожній парафії спеціальні підвідділи, які будуть підпорядковуватися релігійному відділу Гродненського білоруського управління. Підтримка білорусів з його боку була не тільки політична, адже незабаром після з’їзду, він розпочинає православне служіння білоруською мовою [5].

Під час німецької окупації о. Іван виявив себе на гродненському ґрунті не лише як захисник православних, але й як білоруський громадський діяч. 27 березня 1919 р. за його ініціативи в місті було утворено «Гродненську Білоруську Християнську Громаду». За сприяння якої в будинку православного духовенства на Купецькій вулиці було засновано білоруський кооператив [6, ст. 241].

Саме в цей час протоієрей Іван Корчинський налагодив міцні контакти з Міністерством білоруських справ при литовському уряді, яке тоді розташовувалося в Гродно. Міністерство виступало проти польської окупації та домагалося визнання Гродненської губернії автономною частиною Литовської республіки. Збіг антипольських позицій сприяв зближенню отця Івана з Литвою та тими білоруськими діячами, які орієнтувалися на цю країну. Зрештою, це зближення було закріплено 4 квітня 1919 року, коли о. Іван Корчинський разом із доктором К. Бєляцьким, як представники білоруського населення Гродненської губернії, були включені до складу Тариби – Державної Ради Литви, найвищого законодавчого органу країни на той час [7, ст. 257.].

Однак після окупації Гродна поляками ставлення до православних значно погіршилося. Польським ксьондзам були розв’язані руки, за допомогою влади вони почали відбирати православні храми та переобладнувати їх під костели. Десь у цей час Софійський собор остаточно перейшов до католиків. Лише за перші роки польського панування близько 30 храмів було перетворено на костели [8, ст. 5]. Епіскопу Владимиру без дозволу влади було заборонено виїжджати до сільських парафій. У ці важкі для Православ’я час отець Іван всіляко боронив православних вірян та місцеве духовенство від свавілля поляків, а також захищав права білорусів незалежно від їх віросповідання.

Протоієрей Іван Корчинський. Фото з тогочасної білоруської преси. 1919 р.

Під час першого польського панування в Гродно, о. Іван тричі був ув’язнений через вірність православ’ю та пробілоруські погляди. Не ліпше було й при більшовицької окупації 1920 р. Тому літом 1920 р., коли польські війська знову підійшли до Гродно, прот. Іван Корчинський емігрував у Литву.

Тут варто відзначити, що наказом Міністерства внутрішніх справ Литви прот. Іван Корчинський ще в липні 1920 р. був призначений керівником Гродненського повіту, який литовці, як і раніше, вважали частиною своєї території. Але це призначення, нову польську окупацію, було з більшого номінальним, хоча і давала певні переваги в самій Литві, що активно використовується о. Іваном у його білоруської діяльності.

Отже, практично відразу після еміграції на територію Литви, прот. Іван Корчинський робиться військовим капеланом «Окремого білоруського батальйону», які був створений в литовському війську та разом з литовцями обороняв країну від поляків та більшовиків. Варто зазначити, що в батальйоні священик користувався повагою навіть солдатів-католиків, які вважали його свідомим білорусом і добрим пастирем [9, ст. 7].

Таким чином, він зробився першим військовим капеланом саме білоруського військового підрозділу.

Будучи в Литві, отець Іван налагодив контакти з білоруськими есерами, які за допомогою литовської влади організовували на її території партизанські загони для боротьби з поляками. Священик став членом штабу отамана Розумовича – «Хмари», загін якого містився в містечку Мерачі. У штабі він виконував обов’язки представника гродненського єпископа Володимира, партизанського капелана та зв’язкового з Православною церквою в колишньої Гродненської губернії.

Як військовий капелан та науковець, він також розумів значення інформаційної війни. Так, у 1921 р. він написав невелику брошуру «Чаго чакаць Беларусам ад Польшчы. Гутарка дзеда да малодшых», у якій так звертається до білорусів: «Час нам, білорусам, знову почати жити вільно, під своїм білоруським урядом, як жили наші предки, наші прадіди. Хай вільна наша мова і вільна білоруська пісня знову весело полиється по всьому великому просторі Білорусі… Треба поруч з литвинами і нам – білорусам гуртуватися, будуватися і від поляків відбиватися…» [10, ст. 12-13]

Не дивлячись на те, що обов’язки капелана займали багато часу, о. Іван Корчинський залишається активним білоруським діячом: приймає дієву участь у житті білоруської громади Ковно, співпрацює з білоруським часописом «Селянська доля», виконує певні обов’язки в «Міністерстві білоруських справ» у 1921-1923 роках [3, ст. 95], був членом Білоруського центру та Литовсько-білоруського товариства. А у вересня 1921 р. отець Іван представляв литовських білорусів на Білоруських національно-політичних зборах у Празі, де виступав з вітальним словом та входив до Комісії з Віленського питання [11, ст. 10, 37].

Білоруська національно-політична нарада в Празі. У центральному раду за четвертим столом – протоієрей Іван Корчинський. 1921 р.

У 1923 р. о. Іван на Литовському єпархіальному зібранні духовенства і мирян був обраний до складу Єпархіальної ради, швидко ставши і її головою. На цю посаду він переобирався двічі. Також, у 1926 р. Його призначили капеланом православних воїнів литовської армії. На цієї посаді він знаходився до своєї смерті в 1935 р.

Литовська Єпархіальна Рада. Протоієрей Іван Корчинський - другий зліва. Ковно, 1930-ті рр.

За своє служіння капеланом, а також суспільне служіння, він був у 1926 р. нагороджений митрою. Також отримав кілька урядових нагород Литовської Республіки:

– Медаль на честь 10-річчя незалежності Литви (1928).

– Орден Ґедиміна 4-го ступеня (1928).

– Орден Вітовта 3-го ступеня (1931)

Митрофорний протоієрей Іван Корчинський помер від важкої хвороби 2 липня 1935 р. Він до кінця свого життя був людиною великої працездатності та міцної волі, яка все своє життя поклала на вівтар служіння православ’ю та білоруському народу. Надійшов час повернення його ім’я в національні пантеон Вільної Білорусі та України.

Посилання

1. Корчинский, Иоанн. Очерк истории церковно-школьного дела в Гродненской губернии в ХІХ столетии / Иоанн Корчинский. Гродно, 1903.

2. Чарапіца, В.М. Са скарбніц кніжных паліц: Нарысы пра аўтографы даследчыкаў гісторыі Беларусі ў канцы ХІХ – пачатку ХХ ст.ст. Мінск, 1994.

3. Некролог // Голос Литовской Православной Епархии. – 1935. – №6.

4. Луцкевіч, А. Барацьба за вызваленьне. Збор твораў. Вільня-Беласток, 2009.

5. Чарнякевіч А. З археалагічнага камітэту да беларускай партызанкі: пратаіерэй І. Карчынскі і беларускі рух // Биржа информации. № 311, 21.01.2004.

6. Летопись. Софийский собор в городе Гродне // Черепица, В.Н. Не потерять связующую нить: История Гродненщины ХIХ–ХХ столетий в событиях и лицах (исследования, документы, комментарии): Монография. Гродно, 2003.

7. Блашчык, Т. Міністэрства беларускіх спраў ураду Літоўскай Рэспублікі (1918 – 1924) // Arche. № 1-2., 2010.

8. Пануцэвіч, В. Горадзеншчына ў нацыянальным руху ў 1918 – 1919 гадох // Бацькаўшчына, № 7-8, 1964.

9. Krynica. № 28, 1921.

10. Чаго чакаць Беларусам ад Польшчы. Гутарка дзеда да малодшых. – Б.м.: Камітэт Абароны Беларусі, 1921.

11. Пратакол паседжаньняў Беларускай нацыянальна-палітычнай нарады ў Празе, 26-30 верасьня 1921 // Спадчына. № 5-6, 1999.

прот. Сергій Горбик, «Православний Духовний Центр ап. Івана Богослова», м. Чернівці.

При написанні статті використані текст та матеріали статті О. Горного про о.Івана Корчинського, яка була зміщена в книзі «Труды Комиссии по канонизации в Белорусской Православной Церкви». Вып. 2., 2014 

Сьогодні ми святкуємо Покрив Пресвятої Богородиці, але одночасно святкуємо День Захисників України. До Вас, які вже взяли зброю для захисту України! До Вас, спадкоємців благовірного гетьмана Петра Сагайдачного, святій пам’яті Симона Петлюри, Тараса Бульби-Боровця та всіх інших, хто віддав своє життя за Вільну Україну, звертаюся мої браття й сестри, які стоять тут готові йти покласти вищу жертовність «за другів своїх», за наш народ, за існування України!

Брати і сестри! Вже минула 8 років від Об’єднавчого собору 2018 р. та 7 років від часу надання канонічної автокефалії Православної Церкви України. Але і вже більш десяти років Україна потерпає від агресії Росії. Війна стала поворотним пунктом у розвитку нашої країни. Війна значно скоротила, а в деяких галузях зовсім припинила нашу мирну творчу працю. Вона змусила перебудувати всю нашу діяльність на воєнний лад. Вона перетворила нашу країну на єдиний і всеосяжний тил, що обслуговує фронт, нашу Українську армію, наші Добровольчі формування. Мусимо визнати, що період мирного будівництва завершився. Розпочався період визвольної війни проти російських загарбників.

Війна створила небезпечну загрозу самого існування України, над якою нависла серйозна небезпека; потрібно усвідомити цю небезпеку і перебудувати всю нашу роботу на військовий лад. Російські загарбники грабують нашу країну, руйнують створені працею робітників, селян та інтелігенції міста й села. Російські орди вбивають і ґвалтують мирних жителів нашої країни, не шкодуючи жінок, дітей, людей похилого віку. Наші брати в окупованих росіянами тернях нашої країни стогнуть під гнітом московських загарбників.

Багата ворожої крові пролили бійці Збройних Сіл України, за допомогою добровольців, людей доброї воли та щирого серця, захищаючи честь і свободу України, мужньо відбиваючи атаки оскаженілого ворога, демонструючи зразки відваги та героїзму. Але ворог не зупиняється перед жертвами, він ні на йоту не дорожить кров’ю своїх солдатів, кидає на фронт усе нові й нові загони на зміну тим, хто вибув зі строю, і напружує всі сили, аби захопити наші міста.

Здійснюючи напад на Україну, російські загарбники вважали, що вони напевно зможуть «покінчити» з Україною за кілька днів або тижнів, і зуміють протягом цього короткого часу дійти до Львова та Чернівців. Слід зазначити, що росіяни не приховували цього плану «блискавичної» перемоги. Навпаки, вони всіляко рекламували його. Проте факти показали всю легковажність та безпідставність «блискавичної» операції. Тепер цей божевільний план слід вважати остаточно проваленим. Чим пояснити, що «блискавична війна» не вдалася та зазнала краху на сході? На що розраховували російські стратеги, стверджуючи, що вони за два місяці покінчать з Україною і дійдуть у цей короткий термін до кордонів з Румунією, Польщею та Угорщиною?!

Найперше вони розраховували, що Україну здадуть. Що, як було вже в 2014 р., НАТО погодиться з анексією Криму, яке зробив тогочасний президент США Барак Обама.

Російські загарбники розраховували на слабкість Збройних Сил України , гадаючи, що російсіяни спроможуться з першого ж удару розгромити та розсіяти наші сили, відкривши шлях до безперешкодного просування вглиб нашої держави. Проте росіяни й тут жорстоко прорахувалися, переоцінивши власні сили та недооцінивши наш народ та нашу армію! Ми, не тільки військово, але і духовно показали наше прагнення до вільності, відкинули російську навалу та успішно протиставімо їй. Тому ми схиляємо коліні перед кожним, хто встав на захист нашої Свободи та Незалежності! Вічна слава та пам’ять тим, хто віддав за це своє життя, бо каже Христос: «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх» (Ін. 12:13).

Моральний стан нашої армії вищий, ніж російської, адже вона захищає свою Батьківщину від московських загарбників і вірить у правоту своєї справи. Натомість російська армія веде загарбницьку війну, грабує чужу країну і не може повірити хоча б на мить у правоту своєї ганебної справи. Немає жодного сумніву, що ідея захисту Вітчизни, в ім’я якої воюють наші люди, повинна породжувати й справді породжує в нашій армії героїв, які зміцнюють Українську Армію. На противагу цьому, ідея захоплення та пограбування чужої країни, заради якої росіяни, власне, й ведуть війну, породжує в російської армії професійних грабіжників, позбавлених будь-яких моральних засад і тих, хто розкладає російську армію.

Ось чому наша армія виявилася сильнішою, ніж припускали росіяни, а російська армія — слабшою, ніж можна було б припустити, зважаючи на хвалькувату пропаганду московських загарбників. Оборона Києву та Харкова, де наші війська славетно відбили наступ загарбників,  свідчить про те, що у вогні війни куються і вже викувалися нові українськи бійці та командири: льотчики, снайпери, артилеристи, мінометники, танкісти, піхотинці, фахівці безпілотних систем, які вже зробилися грозою для російської армії. Немає сумніву, що всі ці обставини, взяті разом, зумовили неминучість провалу «блискавичної війни» проти України!

Ми мусимо сьогодні визнати, що у нас немає жодних «православних братів у Росії». Бо програма та настанови Російського патріарха Кирила, програма партії Путіна, вислови та настанови людей, які підтримують агресію, – це слова бісів, що втратили людську подобу і впали до рівня диких звірів. І ці люди, позбавлені совісті й честі, люди з мораллю тварин мають нахабство закликати до знищення Української нації — нації святителя Петра Могили, митрополита Сильвестра Косова, Івана Котляревського та Тараса Шевченко, митрополита Іларіона (Огієнко), Тараса Бульби-Боровця та Романа Шухевича! Російські загарбники прагнуть війни на винищення україніці та України. Що ж, якщо росіяни бажають війни на винищення, вони її отримають. Відтепер нашим завданням, завданням усіх, хто повстав за Правду Христову та захист України, завданням кожного бійця ЗСУ, буде винищити всіх російських загарбників, що пробралися на територію нашої Батьківщини в якості окупантів. Жодної пощади російським окупантам!

Ми захищаємо Правду Христову. Тому мусим діяти, навіть у в умовах війни з християнською розважливістю, не опускатися до рівня російських загарбників, які є бісами в людської подобі. Ми ведемо війну визвольну, справедливу, навіть розраховану на звільнення поневолених народів Росії від путінської тиранії. Тому всі чесні люди сьогодні підтримують ЗСУ, як армії визволителів. У нас немає і не може бути таких цілей війни, як загарбання чужих територій, підкорення чужих народів —йдеться про народи та території Росії,. Нашою першою метою є звільнення наших територій та наших народів від російського ярма. Ми не маємо й не можемо мати таких цілей війни, як нав’язування своєї волі та свого режиму білорусам та іншим поневоленим народам, які чекають від нас допомоги.

Сьогодні наша Православна Україна є головною надією всіх поневолених Росією народів, тому наша задача є в тому, щоб перемогти імперію та допомогти цим народам у їхній визвольній боротьбі проти російської тиранії, а потім надати їм цілком вільно влаштуватися на своїй землі так, як вони хочуть. Ніякого втручання у внутрішні справи інших народів! Але щоб досягти цих цілей, потрібно розчавити військову міць російських загарбників, потрібно винищити всіх російських окупантів до останнього, хто продерся на нашу Батьківщину для її поневолення.

прот. Сергій Горбик

Переклад з білоруської – «Київське Православ’я!»