Пам’ять 22 січня/4 лютого

Преподобнемученик Анастасій, диякон Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у кінці ХІІ – початку ХІІІ століття.

Ієромонах Афанасій Кальнофійський називає його братом преподобного Тита пресвітера (+ не раніше 1190р.,  пам’ять 27 лютого). Сан диякона йому приписує «Опис про руських (Київських) святих», відоме за списками кінця XVII століття. Про його мучеництво відомостей не збереглося і тільки кондак, тропар і стихира цього святого називають Анастасія преподобномучеником. У церковної службі Собору преподобних отців Ближніх печер розповідається, що він мав особливу відвагу до Бога і всі його прохання виконувалися.

Загальне шанування преподобнемученика Анастасія в Київському Православ’ї почалося в кінці XVII століття коли Києво-Печерський архімандрит Варлаам (Ясинський) встановив святкування Собору преподобних отців Ближніх печер.

Тропар преподобнемученика Анастасія, диякона Києво-Печерського, глас 8

Через вбивства постом плоті своєї / душу оживив єси, / бо через твоє граничне втримання / і довгого терпіння, / життя вічне і діадему вічну / від Того, що потерпів за нас плоттю / і з мертвих воскреслого Христа Бога нашого, / тебе, святій, преподобномученику Атанасій, / як лукавих переможці / правдиво і воістину приготоване, / через Боже триденне воскрешення, що для всіх / живучих на землі, / тобою, як колись від юнаків Ефеских православна сповідається, / і через це, отче, сьогодні всі до тебе закликаємо гучно: / Святи преподобномученику Анастасіє Києво-Печерський, / моли невпинна Христа, що через три дні воскрес з мертвих, / та позбавить від смерті вічної души наші.

Кондак преподобнемученика Анастасія, диякона Києво-Печерського, глас 4

Все плотське, як безплотний Ангел, зненавидівши пропікання, / духовну їжу чернечого чину полюбив єси, / і в їм уподібнився Боговідцю на Сінаї Мойсею / добрим життям твого подвигу. / Багатьма чеснотами Божими піднісся на Божої горі Печерської, / бо в молитві до Всевишнього неспинно знаходився єси, / тепер же з преподобними отцями Києво-Печерськими, / як бісер коштовний, мощами нетлінними / в печері твоєї світло сіяєш, / а душею з Ангелами перед Престолом Божим стоїш, / святій преподобномученику Анастасію, / за нас неспинна молишся до Господа, / щоб спастися душам нашим.