Всім серцем полюбила діва Параскева чистоту і високу моральність дівственного і непорочного життя і дала обітницю безшлюбності. Вона забажала присвятити все своє життя Богу і просвітченню язичників світлом віри Христової. На цьому праведному шляху визначено було Параскеві, яка носила в імені своєму пам’ять про день великих Страстей Ісусових, прилучитися і в житті до Страстей Христових через тілесні муки. Несучи пам`ять страстей Христових у власному імені, свята Параскева зберігала їх і у своєму серці та й зрештою сама прилучилась до страстей Спасителя своїми стражданнями.

Своїм мученицьким подвигом вона свідчила про Хрест Господній, на якому Христос за нас, грішних приніс Себе в жертву. Навіть саме її ім’я – Параскева – стало живим нагадуванням про п’ятниці – день спокутних страждань Спасителя. Благочестям і праведністю вона, як сонячними променями, засяяла серед невірних, безстрашно проповідуючи їм істинного Бога.

За сповідання православної віри озлоблені язичники, схопили її і привели до міського володаря Іконії Аетія. Тут їй запропонували принести богомерзенну жертву язичницькому ідолу. З твердим серцем, уповаючи на Бога, відкинула преподобна цю пропозицію. Страшними були тортури, що їх довелося зазнати юній Параскеві: прив’язавши її до дерева, мучителі терзали її чисте тіло залізними цвяхами, а потім, втомившись від мучительства, всю вкриту ранами, кинули до темниці. Але Бог не залишив святу діву і чудесно зцілив її тіло. Не врозумившись цим Божественним знаменням, кати продовжували мучити Параскеву і нове чудо сталось, коли ввели святу в ідольське капище – за її наказом усі ідоли в капищі попадали і розсипались на порох. За це Параскеву почали обпалювати свічками, але полум`я повернулось до її мучителів і обпалило багатьох з них.

Частина людей, які спостерігали за цими подіями злякалися і кинулися тікати. Але багато хто з тих, хто бачив чудеса Параскеви, увірували в Христа і вигукували:

 – Великий Бог християнський! Ми віруємо тепер в цього Бога.

На кінець розлючений правитель наказав відтяти мучениці-християнці голову. Це сталося за царювання імператора Діоклетіана (284-305 рр.).

Мучениця  прославила Бога і радісно преклонила голову під меч. Коли кат відсік голову святій, повітря наповнилося незвичайними пахощами, а з неба пролунало:

  – Радуйтеся, праведники, бо увінчалася мучениця Христова Параскева!

Християни з благоговінням похоронили тіло святої мучениці в домовому храмі родинного будинку. Так завершилося багатостраждальне життя славної Параскеви.

Свята мучениця Параскева виявивши великий духовний героїзм, показала великий взірець твердої віри і безмежної любові до Бога.

Страшна кара спіткала її мучителя. Наступного дня вранці правитель Аетій вирушив на полювання. Раптово його кінь сказився, став дибки і скинув єпарха в хащі. Аетій розбився на смерть і віддав дияволу свою окаянну душу.

В Україні святу великомученицю Параскеву-П’ятницю шанують із часів Київської Русі. Немає такого куточка нашої країни де не було б храму, присвяченого цій мучениці. Свята Параскева П’ятниця завжди мала у православного народу особливу любов і шанування. Ікони святої Параскеви особливо шанувалися і прикрашалися нашими предками. Наші іконописці зазвичай зображали мученицю суворою подвижницею, високого росту, з сяючим вінком на голові. Ікони святої мучениці охороняють сімейне благополуччя і щастя. За церковними віруваннями, свята Параскева – покровителька полів і худоби. Крім того, до святої Параскеви моляться за збереження худоби від смерті. Свята мучениця – цілителька людей від найважчих душевних і тілесних хвороб.

Тому дорогі брати і сестри прославляючи пам’ять святої великомучениці Параскеви, нам у першу чергу потрібно переосмислити своє життя і спонукати себе скинути з себе гріховну нечистоту і моральне зіпсуття. То ж бачачи подвиги святої Параскеви із глибини своїх сердець закличмо до Господа: «За молитвами мучениці Параскеви, Христе Боже, спаси душі наші».

свящ. Іван Голуб. викладач ЛПБА УПЦ КП