«Ось тепер час сприятливий.

Ось тепер час спасіння»

(2 Кор.6, 2)

Не кожному, на жаль, є зрозумілими слова Апостола Павла і не кожен бажає скористатися ними. Бо сказані вони для всіх, але сприймають їх тільки віруючі люди, ті що думають про своє спасіння та вічне життя.

Ще одну благоприємну хвилю дарує всім нам Церква Христова: – час Великого посту. Неможливо словами висловити велику ласку Божу, яка дається кожній віруючій душі! Приходять великі духовні жнива, під час яких, пропонується всім зібрати якнайбільше врожаю, заготовити духовні запаси, необхідні для людей і в цьому, і в майбутньому віці. Здобуваються ці духовні скарби не лежачи вдома біля телевізора, чи сидячи за комп’ютером; тим більше – в театрі, або на гучних застіллях. Здобуваються вони в Божому храмі біля ікон, у трепетному мерехтінні лампад, з благовонним запахом кадильного фіміаму. Саме тут відкривається людське серце для сприйняття Божої Благодаті. Тут зникає біль, який спричиняє нам сьогодення, тут вгамовується злоба та ненависть, якими безперестанку годує нас злий дух; тут вимальовується берег тихої пристані, до якої пливе людина через своє життя.

Погляньмо як старанно та дбайливо готує нас до цього часу Церква Христова. Починаючи з молитви митаря у неділю про митаря та фарисея: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Лк. 18, 13), – і стає приємною така молитва перед Господом, приймає її Господь і відпускає гріхи. Наступної неділі на прикладі негідного вчинку блудного сина та його щирого розкаяння, Церква вчить нас, блудних синів сьогодення, відвертатися від «свинячого корита» та ставати на дорогу покаяння. В суботу, перед неділею про Страшний Суд, Церква згадує про всіх від віку спочилих праотців, отців та братів і сестер наших, які від Адама і до сьогоднішнього дня вже на правді стоять перед Престолом Божим, чекаючи майбутнього Страшного Суду. В саму ж неділю ставить і нас перед Страшним і неминучим фактом Суду, який чекає всіх у майбутньому. Картина цього Суду правдива і приводить в трепет не лише грішників, але й щирих християн, які творили добро, і всіх ангелів- свідків нашого життя. Перед лицем всіх відкривається незрівнянна і страшна велич самого Творця і Господа – Спасителя роду людського, – перед яким меркне сонце і місяць! Все людство і весь ангельський світ стане перед Ним для того, щоб почути правдивий присуд. Ми звикли говорити про милість і любов Божу, але забуваємо про вічне правосуддя яке буде вчинене під час Страшного суду. В неділю Прощення Матір – Церква пропонує нам скористатися могутньою зброєю, яка від одного слова обпікає та жалить диявола: – слово «прости».

Тільки після такої підготовки виводить нас на велику працю духовних жнив. Та чи всі хочуть скористатися цим благоприємним часом, цією хвилею спасіння? На превеликий жаль не всі! Нечистий та злий дух старається відвернути людину від цього, підносячи їй різні життєві ситуації, які полонять та віддаляють її від важливої духовної праці. Наводять думку, що є ще час в майбутньому потрудитися для душі, а зараз необхідно зробити те чи інше.

Погляньмо навколо себе; скільки людей, які з нами жили в минулому році та вступали в час Великого посту, сьогодні вже не можуть скористатися цим благим часом, бо відійшли вже у вічність. Господь Своєю Кровавою Жертвою відкрив для нас двері Царства Божого. Ідіть, користуйтеся цим великим здобутком, але з умовою – візьміть із собою духовну їжу, яку ви зібрали під час свого життя, а особливо в час Великого Посту. Щаслива та людина, що прийшла підготовленою, зібравши урожай духовних жнив; найдовершеніші блага даровані Господом чекають її. Погляньмо на іншу людину, яка прийшла непідготовленою, нерозкаяною та духовно голодною. ЩО ВАРТІ ДЛЯ НЕЇ ЦІ БЛАГА, коли душа помирає з голоду? Незрівнянна краса, безмежна ласка та благодать, всі навкруг торжествують і славлять Творця! Який біль та жаль відчуває грішна душа за даремно прожитий час! Ось де самосуд, ось де справедливі страждання і відчай. «Гори, каміння, упадіть на нас, тому що ми не можемо бачити Сидячого на Престолі» (Одк. 6, 16). Тут вже буде судити людину її совість.

Дорогі брати і сестри! Ким би ви не були, якою б мовою не розмовляли, до якої конфесії не відносилися – наступає час духовних жнив, час збирання духовного врожаю, так необхідного для нашого майбутнього! Послухаймо ж голосу Матері Церкви, обіймімо один одного від душі, скажімо один одному грізне для диявола слово «прости», та вступімо в пору великих жнив – Великого Посту.

Нехай допоможе нам у цьому Господь!

прот. Олександр Швець, кандидат богослов’я

Тож молю вас, не заражайтеся цією хворобою, а тих, яких вона вже вразила, рятуйте від лиха, аби не було між вами людей, що гірші від тварі безсловесної. Адже тварини не шукають нічого, окрім того, що їм необхідно; ці ж стають нижчими за них, переступаючи межі поміркованості. Усі тварини – чи їдять, чи п’ють – знають свою межу й не переступлять її, хоч би й примушували їх. Тож непомірковані гірші від безсловесних. І не лише в той день, коли мучаєшся від сп’яніння, в душі й тілі вирує буря. Бідне тіло лежить

розслаблене, як корабель, розбитий стихією; а ще нещадніша душа пияка, бо навіть у розбитому тілі здіймає бурю й розпалює похіть. Як після втихомирення бурі залишаються сліди її руйнівної дії, так і тут спостерігаємо жахливу руїну. Як там змивається за борт дорогий вантаж, так і тут усе найцінніше викидається. Чи хтось розвивав у собі цнотливість чи сором’язливість, покірність або шанобливість – усе це пияцтво топить у морі безчестя. А згубних плодів пияцтва в майбутньому житті взагалі ні з чим не можна порівняти. Ніколи не бачити п’яниці Царства Небесного. «Не обманюйте себе! – каже апостол Павло, – … ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані грабіжники – Царства Божого не успадкують» (1Кор.6:9-10). Та про що я взагалі говорю – Царства Небесного! П’яний не бачить навіть оточуючих предметів, оскільки пияцтво перетворює наші дні на ночі, світло – на пітьму; п’яний не бачить навіть того, що в нього під ногами. І не лише це зло зароджується з пияцтва, але й пізніше пияки зазнають іншої дуже жорстокої кари: бездумного смутку й зневіри, шаленства, розслаблення, насмішок, зневаги.

На яке ж помилування можуть сподіватися ті, які знищують себе такими бідами? Безумовно, на жодне.

Тож постараймося запобігти цій недузі, щоб здобути справжні блага через благодать і людинолюбність Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж – слава і держава з Отцем і Святим Духом на віки віків.

Впорядковано свящ. Іваном Голубом