Протоєвангеліє Якова, також відоме як Євангеліє від Якова — апокрифічне Євангеліє, написане, як припускають, у середині ІІ століття. Сама назва походить від грецького слова πρ

Глава І

1 У дванадцяти племенах Ізраїлю був Йоаким, дуже багатий чоловік, який приносив подвійні дари Богові, говорячи: Нехай буде від багатства мого всьому народові, а мені на відпущення на милосердя Господеві.

2 Настав великий Господній день, коли Ізраїлеві сини приносили дари свої.

3 І виступив проти нього (Йоакима) Рувим, сказавши: Не можна тобі приносити дари першому, бо ти не створив потомства Ізраїлю.

4 І засмутився дуже Йоаким, і став дивитися родовід дванадцять племен народу, кажучи: Шукаю в дванадцяти племенах Ізраїлю, чи не я один не дав потомства Ізраїлю.

5 І, дослідивши, з’ясував, що всі праведники залишили потомство Ізраїлю.

6 Згадав він і про Авраама, як у останні дні його Бог дарував йому сина Ісака.

7 І стало гірко стало Йоакимові, і не пішов він до дружини своєї, а пішов у пустелю, поставив там свій намет і постив сорок днів і сорок ночей, говорячи: Не ввійду ні на їжу, ні на пиття, аж поки не зійде до мене Господь, І буде мені їжею та питтям молитва.

Глава ІІ

1 А дружина його Анна плакала плачом і риданням плакала, говорячи: Оплачу я вдовство своє, оплачу мою бездітність.

2 Та ось настав великий Господній день, і сказала їй Юдіф, служниця її: Доки ти будеш терзати душу свою?

3 Бо настав великий Господній день, і не можна тобі плакати.

4 Візьми головну пов’язку, яку дала мені пані за роботу: не личить мені носити її, бо я слуга, а пов’язка несе знак царственості.

5 Анна відповіла: Відійди від мене, не робитиму я цього: Господь принизив мене.

6 Чи не спокусник навіяв тобі прийти, щоб і я вчинила гріх разом із тобою?

7 І відповіла Юдіф: Навіщо я буду вмовляти тебе?

8 Господь закрив твоє лоно, щоб у тебе не було потомства в Ізраїлі.

9 І засмутилася дуже Анна, але зняла одежу свою, прикрасила свою голову, одягла вбрання і пішла в сад, гуляючи близько дев’ятої години, і побачила лавр, і сіла під ним і почала молитися Господу, говорячи: Бог батьків моїх, благослови мене і вислухай молитву мою, як благословив Ти Сару і дав їй сина Ісака.

Глава ІІІ

1 Піднявши очі до неба, побачила на дереві гніздо горобця і стала плакати, говорячи: Горе мені, хто породив мене?

2 Яке лоно справило мене на світ?

3 Бо я стала прокляттям у Ізраїлевих синів, і з осміянням мене відлучили від храму.

4 Горе мені, кому я подібна?

5 Не подібна я до птахів небесних, бо й птахи небесні мають потомство у Тебе, Господи.

6 Не подібна я й до безсловесних тварин, бо й тварі безсловесні мають нащадків в Тебе, Господи.

7 Не подібна я до цих вод, бо й води приносять плоди в Тебе, Господи.

8 Горе мені, кому я подібна?

9 Не подібна я й до землі, бо земля приносить за часом плоди і благословляє Тебе, Господи.

Глава ІV

1 І став Ангел Господній перед нею, і сказав: Анно, Анно, Господь прислухався до молитви твоєї, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть у всьому світі.

2 І сказала Ганна: Живий Господь, Бог мій!

3 Якщо я народжу дитину чоловічої чи жіночої статі, віддам її в дарунок Господеві моєму, і вона буде служити Йому все своє життя.

4 І прийшли вісника два, та й сказали до неї: Чоловік твій, Йоаким, йде зі своїми стадами, бо Ангел явився до нього і сповістив: Йоаким, Йоаким, Бог прислухався до молитви твоєї.

5 Іди звідси, бо жінка твоя Анна зачне в лоні своєму.

6 І пішов Йоаким, і наказав своїм пастухам, сказавши: Приведіть десять агнців чистих без плям, будуть вони для Господа, Бога мого, і приведіть мені дванадцять молодих телят, і будуть вони для жерців та старших, і сто козенят для всього народу.

7 І ось Йоаким підійшов зі своїми стадами, і Анна, що стояла біля брами, побачила Йоакима, що йшов, і, підбігла, і обійняла його, і сказала: Знаю тепер, що Господь благословив мене: будучи вдовою, я тепер не вдова, будучи безплідною, я тепер зачну!

8 І залишився того дня Яків у своєму домі.

Глава V

1 Вранці він поніс свої дари, говорячи: Якщо Господь змилостивився до мене, то золота пластина жреця покаже мені.

2 І приніс Йоаким свої дари, і пильно дивився на пластину, що підійшли до жертовника Господнього, і не побачив гріха в собі.

3 І сказав Йоаким: Тепер я знаю, що Господь милосердився до мене, і відпустив мені всі гріхи, і вийшов із храму, виправданий, і пішов до дому свого.

4 Тим часом минулі місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила і запитала бабцю-повитуху: Кого я народила?

5 Відповіла та: Доньку.

6 І сказала Ганна: Здійнялася душа моя цього дня, і поклала Донечку.

7 Як минуло днів, Анна одужала і дала груди дитині, і назвала її Марія.

Глава VІ

1 З дня на день міцніло дитя, і, коли їй виповнилося шість місяців, поставила її мати на землю, щоб спробувати, чи зможе вона стояти, і вона, пройшовши сім кроків, повернулася до матері.

2 Мати взяла її на руки і сказала: Живий Господь, Бог мій, Ти не ходитимеш цією землею, доки я не введу Тебе до храму Господнього.

3 І влаштували особливе місце в спальні Дочки, і заборонено було туди вносити що-небудь нечисте, і покликала Анна непорочних юдейських дочок, щоб вони доглядали за Нею.

4 Коли сповнився Дівчині рік, Йоаким улаштував велику гостину і скликав жерців, книжників та старійшин та весь народ Ізраїльський.

5 І приніс свою дочку жрецям, і ті благословили її, сказавши: Бог батьків наших, благослови це дитя, і дай ім’я славне в усіх родах.

6 І сказав народ, Нехай буде так!

7 І потім підніс її до первосвящеників, і вони благословили її, сказавши: Бог Всевишній, зійди до цієї дитини і дай найвище і неминуча благословення.

8 І взяла її мати в чисте місце в спальні, і дала їй груди.

9. І заспівала Анна пісню Господеві, говорячи: Співаю пісню Господеві, бо Він зійшов до мене, і визволив мене від ганьби моїх ворогів, і дарував мені плід справедливості Своєї, єдиний і настільки багатьом, що має перед очима Його.

10 Хто повідомить синам Рувима, що Ганна годує грудьми?

11 Слухайте, слухайте, дванадцять колін Ізраїлю, Ганна годує грудьми!

12 Коли гостина скінчилася, гості розійшлися, радіючи і звеличуючи хвалу Богові Ізраїлю.

Глава VІІ

1 Ішли місяці за місяцями, і виповнилося дитині два роки.

2 І сказав Йоаким: Відведемо її до храму Господнього, щоб виконати дану обітницю, щоб Господь раптом не відкинув нас і не став би наш дар Йому невгодний.

3 І сказала Ганна: Дочекаймося третього року її, щоб дитина не стала шукати батька чи матір.

4 І сказав Йоаким: Дочекаймося.

5 І ось сповнилося Дитині три роки, і сказав Йоаким: Покличте непорочних дочок юдейських, і нехай вони візьмуть світильники, і стоятимуть із запаленими світильниками, щоб Дитя не повернулося назад і щоб полюбила Вона в серці своєму храм Господній.

6 І зробили так дорогою до Господнього храму.

7 І жрець прийняв її і, поцілувавши, дав благословення, сказавши: Господь звеличить ім’я Твоє в усіх родах, бо через Тебе явить Господь останніми днями Ізраїлевим синам спасіння.

8 І посадив її на третій сходинці у жертовника, і зійшла на неї благодать Господня, і вона стрибала від радості, і полюбив її весь народ Ізраїля.

Глава VІІІ

1 І пішли батьки її, дивуючись і підносячи хвалу Господу, що дочка їх не повернула назад.

2 А Марія була в храмі Господньому, як голубка, і їжу приймала з руки Ангола.

3 Коли ж їй виповнилося дванадцять років, стали радіти жреці, говорячи: Ось виповнилося Марії дванадцять років у храмі Божому, що робитимемо з Нею, щоб вона жодним чином не осквернила святинь?

4 І сказали первосвященикові: Ти стоїш біля вівтаря Господа, увійди та піднеси молитву за Неї, і що Господь оголосить тобі, те й зробимо.

5 І первосвященик, одягнувши додекакодон, увійшов у Свята Святих і підносив молитву за Нею, і ось явився Ангел Господній і сказав: Захарія, Захарія, іди та й поклич вдівців із народу, і нехай вони принесуть палиці, і кому Господь явить знамення, тому Вона стане дружиною [зберігаючи дівочість].

6 І пішли вісники по юдейської окрузі, і труба Господня виголосила, і всі сходилися.

Глава ІХ

1 Йосип, залишивши сокиру, теж прийшов на місце, де збиралися.

2 Зібравшись, вирушили до первосвященика, несучи палиці.

3 Він же, зібравши палиці, увійшов у святилище і почав молитися.

4 Помолившись, він узяв палиці, вийшов, роздав кожному його палицю, але знамення не було на них.

5 Останнім посох узяв Йосип, і тут голубка вилетіла з палиці і злетіла Йосипові на славу.

6 І сказав жрець Йосипові: Ти вибраний, щоб прийняти до себе і доглядати діву Господню.

7 Але Йосип заперечував, кажучи: У мене є сини, і я старий, а вона молода, не хочу бути посміховиськом у синів Ізраїлю.

8 І сказав жрець Йосипові: Побийся Бога, згадай, як покарав Бог Датана, Абірона та Корея, як земля розкололася, і вони були поглинені за непослух.

9 Злякавшись, Йосип узяв Марію, щоб доглядати її.

10 І сказав Йосип Марії: Я взяв Тебе з храму Господнього, і тепер Ти залишишся в моєму домі, я ж йду до теслярських робіт, а потім повернуся до Тебе: Бог нехай збереже Тебе!

Глава Х

1 Тоді була нарада у жерців, що сказали: Зробимо завісу для Господнього храму.

2 І сказав первосвященик: Зберіть чистих дів із роду Давидового.

3 І пішли слуги, і шукали, і знайшли сім дів.

4 І первосвященик згадав про молоду Марію, що була з роду Давида і була чиста перед Богом.

5 І пішли слуги, і привели її.

6 І ввели дівчат до храму Господнього.

7 І сказав первосвященик: Киньте жереб, що кому прясти: золото, і аміант, і льон, і шовк, і гіацинт, і багрянець і справжній пурпур.

8 І випали Марії справжній пурпур і багрянець, і, взявши їх, вона вернулася до свого дому.

9 В цей час Захарія був німим, заміняв його Самуїл (поки не почав Захарія знову говорити).

10 А Марія, взявши багрянець, стала прясти.

Глава ХІ

1 Взявши глечик, пішла за водою; і почула: Радуйся, благодатна!

2 Господь із Тобою; благословенна Ти між жінками.

3 І почала вона прасувати, щоб дізнатися, звідки голос цей.

4 Злякавшись, вернулася додому, поставила глечик і, взявши пурпур, стала прясти його.

5 І став Ангел Господній перед Нею і сказав: Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога і зачнеш за словом Його.

6 Вона ж, почувши, міркувала, говорячи сама Собі: Невже Я зачну від Бога Живого і народжу, як будь-яка жінка народжує?

7 І сказав Ангел: Не так, Маріє, але сила Всевишнього осінить Тебе, тому й народжене Тобою Святе наречеться Сином Всевишнього.

8 І даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ Свій.

9 І сказала Марія: Я слуга Господа, нехай буде Мені за словом твоїм.

Глава ХІІ

1 І закінчила вона прясти багрянець і пурпур, і віднесла первосвященикові.

2 Первосвященик благословив її і сказав: Бог звеличив твоє ім’я, і Ти будеш благословенний у всіх народах на землі.

3 Зрадівши, Марія пішла до родички Своєї Єлисавети.

4 І постукала в двері, Єлисавета ж, почувши, перестала багрянець, побігла до дверей і, відчинивши, побачила Марію і благословила Її, сказавши: За що мені це [дано], що прийшла Мати Господа Мого до мене.

5 Бо немовля, що перебуває в мені, зіграло і благословило Тебе.

6 А Марія не зрозуміла таємниць, які відкрив їй Архангел Гаврило, і підняла очі до неба і сказала: Хто Я, Господи, що всі народи землі Мене благословляють?

7 І прожила у Єлисавети три місяці.

8 І сталося, що черево з кожним днем збільшувалося, і Марія з жахом повернулася до Себе до дому, і ховалась від Ізраїлевих синів.

9 Було ж їй шістнадцять років, коли здійснялися ці таємниці.

Глава ХІІІ

1. Ішов уже шостий місяць [Її вагітності], і тоді Йосип повернувся після теслярських робіт і, увійшовши до дому, побачив її вагітною.

2 І вдарив себе по обличчю, і впав ниць, і плакав гірко, кажучи: Як тепер я звертатимусь до Господа Бога мого, як молитимусь за Дівицю цю, бо я привів її з храму дівою і не зумів доглядити?

3 Хто обдурив мене?

4 Хто заподіяв зло моєму домі і знеславив Діву?

5 Чи не сталося зі мною те саме, що з Адамом?

6 Як тоді, коли Адам славословив, з’явився змій, і побачив Єву одну, і звабив її, так сталося і зі мною.

7 І встав Йосип, і покликав Марію, і сказав: Ти, що була під опікою Божою, що ж ти зробила і забула Господа, Бога свого?

8 Нащо опоганила душу Свою, Ти, що виросла в Свята Святих і їжу приймала від Ангола?

9 Вона тоді заплакала гірко і сказала: Чиста Я і не знаю чоловіка.

10 І сказав Йосип до нього: Звідки ж плід у лоні Твоєму?

11 Вона відповіла: Живий Господь, Бог Мій, не знаю Я, звідки.

Глава ХІV

1 І Йосип злякався, і заспокоєний був нею, і став думати, як вчинити з нею.

2 І говорив Йосип: Якщо я сховаю її гріх, то стану порушником Закону, а якщо розповім про нього синам Ізраїля, то зраджу невинну кров на смерть.

3 Що ж робити з Нею?

4 Відпущу її таємно.

5 І настала ніч.

6 І ангел Господній з’явився йому уві сні і сказав: Не бійся за Діву, бо те, що в ній, від Духа Святого: народить вона Сина, і ти назвеш Його Ісусом.

7 Бо Він спасе народ Свій від покарання за гріхи.

8 І прокинувся Йосип, і прославив Бога Ізраїля, що послав йому благодать, і залишив Її.

Глава ХV

1 Тоді прийшов до нього книжник Анна і спитав, чому ти не був на зборах?

2 І відповів Йосип: Я втомився з дороги, і хотів відпочити перший день.

3 І повернувся Анна і побачив вагітну Марію.

4 І побіг до первосвященика та й сказав йому: Йосип, якого ти шануєш, вчинив проти Закону.

5 І спитав первосвященик: Що ж сталося?

6 І сказав Анна книжник: Діву, що взяв він із храму Господнього, він зганьбив, порушив шлюб, і не сказав про це синам Ізраїля.

7 І спитав первосвященик: Так зробив Йосип?

8 І книжник Анна сказав: Відправ слуг і дізнаєшся, що вона вагітна.

9 І відправили слуг, і вони побачили її, як він говорив, і привели її з Йосипом до суду.

10 І сказав первосвященик, Маріє, що ж ти зробила?

11 Чого зневажила душу Свою і забула про Господа, Бога Свого?

12 Ти, Яка жила в Свята Святих, їжу приймала від Ангела, що слухала співи з уст його, що тішилася перед ним, навіщо Ти це зробила?

13 Вона ж, гірко плачучи, сказала: Живий Господь, Бог Мій, Я чиста перед Ним і не знаю чоловіка.

14 І сказав первосвященик Йосипові: Нащо ти це зробив?

15 І відповів Йосип: Живий Господь, Бог мій, чистий я перед Нею.

16 І сказав первосвященик: Не свідчи хибно, але говори правду.

17 Ти порушив шлюб, і не повідомив Ізраїлевих синів, і не схилив голови своєї перед Господньою рукою, щоб Він благословив нащадка твого.

18 А Йосип мовчав.

Глава ХVІ

1 І сказав первосвященик: Віддай Діву, що ти взяв із храму Господнього.

2 А Йосип заплакав.

3 Тоді сказав первосвященик: Дам вам напитися водою викриття перед Господом, і Бог явить ваші гріхи перед вашими очима.

4 Взявши він, він напоїв Йосипа, і відправив його на гору, і повернувся він неушкоджений.

5 І напоїв Марію, і відправив її на гору, і вернулася вона неушкоджена.

6 І тоді народ здивувався, що не виявилося в них гріха.

7 І сказав первосвященик: Якщо Господь Бог не виявив гріха вашого, то я не судитиму вас.

8 І відпустив їх.

9 І взяв Йосип Марію, і пішов додому, вихваляючи Господа і радіючи.

Глава ХVІІ

1 Тоді вийшла вказівка від цезаря Августа зробити перепис у Віфлеємі юдейському.

2 І сказав Йосип: Синів своїх запишу.

3 Але що робити з цією Дівою?

4 Ким записати її?

5 Дружиною? Мені соромно.

6 Донькою? Але всі Ізраїлеві сини знають, що Вона мені не донька.

7 Хай покаже день Господній, що Господеві вгодить.

8 І посадив її на осла осідланого, і повів його один син, а Йосип з іншим сином пішов за ними.

9 І пройшли три милі.

10 І глянув Йосип і побачив, що вона сумна і подумав, що плід, що в ній перебуває, засмучує її.

11. І знову глянув Йосип і побачив, що вона радісна, і запитав її: Маріє, чому я бачу обличчя Твоє то сумним, то веселим?

12 І відповіла Марія Йосипові: Тому, що Я бачу перед очима два народи, один плаче й ридає, другий радіє і веселиться.

13 І пройшли половину дороги, і Марія сказала йому: Знімай Мене з осла, бо Те, що в Мені, змушує Мене йти.

14 І він зняв її з осла і сказав їй: Куди мені відвести Тебе і сховати ганьбу твою?

15 Бо місце тут безлюдне.

Глава ХVІІІ

1 І знайшов там печеру, і привів її, і залишив із Нею синів своїх, і пішов шукати повитуху в окрузі Віфлеєму.

2 І ось я, Йосип, йшов і не рухався.

3 І глянув він на повітря, і побачив, що повітря нерухоме, глянув на небесне склепіння, і побачив, що воно зупинилося, і птахи небесні в польоті зупинилися, глянув на землю, і побачив поставлену посудину і робітників, що лежали поруч, і руки їх були біля посудини. Ти, що їли [їжу] не їли, і беручі не брали, і ті, що підносять до рота, не підносили, і обличчя всіх були звернені до неба.

4 І побачив овечок, яких гнали, але що стояли.

5 І пастух підняв руку, щоб гнати їх, але рука піднята була нерухома.

6 І він глянув на річку й побачив, що козли торкалися води, але не пили, і все в цей момент зупинилося.

Глава ХІХ

1 І побачив я жінку, що спускалася з гори, що сказала мені: Чоловік, куди ти йдеш?

2 Я відповів: Шукаю бабцю-повитуху.

3 У відповідь вона запитала мене: Ти з Ізраїля?

4 І я сказав їй: Так.

5 А вона сказала: Хто така, Хто народить у печері?

6 Я відповів: Вона заручена зі мною.

7 І вона сказала: Вона тобі не жінка?

8 Тоді відповів я: Це Марія, що виросла в Господньому храмі, і я за жеребом отримав її за дружину, але Вона не дружина мені, а зачала від Духа Святого.

9 І сказала йому баба: Чи це правда?

10 І відповів Йосип: Іди та глянь.

11 І повивальна бабка пішла разом з ним.

12 І встали вони біля печери, і хмара сяюча з’явилася в печері.

13 І сказала бабця: Душа моя звеличена, очі мої побачили диво, бо народився спасіння Ізраїля.

14 І хмара тоді відсунулася від печери, і в печері тоді засяяло таке світло, що вони не могли винести його, а через деякий час світло зникло і з’явилося Немовля, вийшов і взяв груди матері Своєї Марії.

15 І вигукнула бабця-повитуха, говорячи: Великий для мене цей день, бо я побачила явлення небувале.

16 І вийшла вона з печери, і зустріла Соломію, і сказала їй: Соломія, Соломія, я хочу розповісти тобі про явлення чудесне: породила Діва і зберегла дівоцтво Своє.

17 І сказала Соломія: Живий Господь, Бог мій, доки не простягну пальця свого і не перевірю дівства її, не повірю, що народила Діва.

Глава ХХ

1 І тільки простягла Соломія палець, як вигукнула і сказала: Горе моєму зневірі, бо я наважилася спокушати Бога.

2 І ось рука моя відбирається, як у вогні.

3 І впала на коліна перед Господом, говорячи: Господь, Бог батьків моїх, згадай, що я з насіння Авраама, Ісака та Якова, не осороми мене перед синами Ізраїля, але вчини мені милість заради бідних: бо Ти знаєш, що я служила Тобі в Ім’я Твоє і від Тебе хотіла прийняти відплату.

4 І став Ангел Господній перед нею, і сказав до неї: Соломія, Соломея, Господь послухав тебе, піднеси руку свою до Немовляти і потримай Його, і настане тобі спасіння та радість.

5 І підійшла Соломія, і взяла Немовля на руки, говорячи: Поклонюся Йому, бо народився великий Цар Ізраїля.

6 І відразу зцілилася Соломія, і вийшла з печери спасенною.

Глава ХХІ

1 А Йосип приготувався йти в Юдею.

2 А в юдейському Віфлеємі була велика смута, бо прийшли волхви та питали: Де народився Цар юдейський?

3 Бо ми побачили Його зірку на сході, і прийшли схилитись перед Ним.

4 Почувши це, Ірод схвилювався і послав слуг за волхвами.

5 Потім скликав первосвящеників і питав їх у преторії, де Христос має народитися згідно з писанням?

6 Відповіли йому: У Віфлеємі Юдейському, бо так написано, і відпустив їх.

7 І питав потім волхвів, говорячи їм: Який знак ви бачили про народження Царя?

8 І відповіли волхви: Ми бачили велику зірку, що сяяла серед зірок і потьмарила їх, так що вони майже не були помітні, і так ми дізналися, що народився Цар Ізраїля, і прийшли вклонитися перед Ним.

9 І сказав Ірод: Ідіть і пошукайте, а коли знайдете, сповістить мене, щоб і мені вклонитися Йому.

10 І пішли волхви.

11 І зірка, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, аж поки вони не прийшли до печери, і стала перед входом до печери.

12 І побачили волхви Немовля з матір’ю Його Марією, і, відкривши скарби свої, піднесли Йому в дар золото, ладан та мирру.

13 Отримавши одкровення від Ангела, щоб не вернутися до Юдеї, пішли в країну свою іншим шляхом.

Глава ХХІІ

1 Тоді Ірод зрозумів, що маги обдурили його, і, розгнівавшись, послав убивць, говорячи їм: Убийте немовлят віком від двох літ і молодше.

2 І Марія, почувши, що б’ють немовлят, злякавшись, взяла дитину Свою і, сповивши, поклала у волов’ячі ясла.

3 А Єлисавета, почувши, що шукають Іоана (сина її), взяла його та й пішла на гору.

4 І шукала місця, де сховати його, та не знайшла.

5 І вигукнула гучним голосом, говорячи: Гора Бога, впусти матір із сином, і гора розкрилася і впустила її.

6 І світло світило їм, і Ангел Господній був з ними, охороняючи їх.

Глава ХХІІІ

1 І тим часом Ірод шукав Іоана, і відправив слуг до Захарії, говорячи: Де ти сховав свого сина?

2 Він же відповів, сказавши: Я слуга Бога, перебуваю в храмі, і не знаю, де мій син.

3 І прийшли слуги, і розповіли це Іродові.

4 І сказав Ірод у гніві: Син його буде царем Ізраїля.

5 І відправив до нього знову слуг, говорячи: Скажи правду, де син твій?

6 Бо знай, що твоє життя у моїй владі.

7 І відповів Захар: Я свідок Божий, коли проллєш кров мою, Господь прийме душу мою, бо ти невинну кров проллєш перед храмом.

8 І перед світанком Захарія був убитий, а Ізраїлеві сини не знали, що його вбили.

Глава ХХІV

1 І під час обряду цілування зібралися жреці і не зустрів їх, згідно з звичаєм, Захарія з благословенням.

2 І жреці, стоячи, чекали Захарія, щоб здійснити молитву і прославити Всевишнього.

3 Але як він не з’являвся, всі вони перейнялися страхом.

4 І один з них наважився увійти (у святилище) і побачив у вівтаря кров запеклу, і голос сповістив: Убитий Захар, і кров його не зникне, доки не прийде помста.

5 Почувши такі слова, злякався жрець і, вийшовши, розповів іншим жрецям.

6 І вони наважились увійти, і побачили, що там було, і стіни храму кликали, і жреці самі розірвали одежу свою. але тіла його не знайшли, тільки кров, що стала, як камінь, і охоплені жахом вийшли та сповістили народові, що вбито Захарія.

7 І почули всі племена народу, і плакали, і плакали три дні та три ночі.

8 Після трьох днів жреці стали радитись, кого зробити замість нього, і жереб припав на Симеона.

9 Це йому було сповіщено Святим Духом, що він не помре, доки не побачить Христа живого.

Глава ХХV

1 А я, Яків, що написав це оповідання в Єрусалимі, під час смути ховався в пустелі, доки не помер Ірод і смута не вщухла в Єрусалимі.

2 Славу Господа Бога, що дарував мені мудрість, щоб описати це.

3 Хай буде Його благодать для всіх, хто боїться Господа нашого Ісуса Христа.

Переклад прот. Сергій Горбик, «Православний духовний центр ап. Івана Богослова» м. Чернівці.