Різдво. Поклоніння волхвів. 1-а пол. XVI ст. З дер. Дрісвяти Вітебської обл.

У вівтарному і монументальному живопису подія Різдва Христового часто зображується як поклоніння волхвів. Найбільш древнім і досконалим втіленням такого сюжету в білоруському церковному мистецтві є ікона «Поклоніння волхвів» (XVI ст.) З Петропавлівської церкви в Дрісвяти (Браславського району).

Вона займає виключно важливе місце в історії білоруської ікони як фактично єдиний зразок загубленою під час «невідомої війни» з Москвою 1654-1667 рр. гілки білоруського православного іконопису, в якій вплив мистецтва європейської готики і ренесансу віддзеркалені найбільш виразно.

В основу ікони Різдва покладено свідоцтво Євангелія від Матвія про трьох мудреців, що прийшли до Віфлеєму вклонитися Немовляті-Христу: «Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви  зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну. І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї». (Мт. 2:1-12)

Розповідь Святого Апостола і Євангеліста Матвія пізніше доповнили церковні та апокрифічні перекази. Ранньохристиянська література вважала батьківщиною волхвів Аравію, Климент Олександрійський називав персько-месопотамський регіон. Оріген стверджував, що кількість волхвів відповідала кількості дарів. Богослови співвідносили їх з трьома особами Трійці або з потрійним складом людської природи. В епоху великих географічних відкриттів волхви стають уособленням білої, жовтої та чорної рас або трьох частин світу (Європи, Азії, Африки). На Заході встановилися їхні імена: Каспар, Бальтазар, Мельхіор. Мощі волхвів з XIII століття зберігалися в Кельнському соборі, можливо, тому «Поклоніння волхвів» було надзвичайно популярним в живописі Північної Європи. Навряд чи можна знайти художника XV-XVI ст. в Італії, Німеччині чи Нідерландах, яка б не написав картину на цей сюжет. У візантійському ж мистецтві (як і в давньобілоруському та давньоукраїнському), як правило, частіше зображується сюжет «Різдва Христового». Найбільш близькі аналогії дрісвятской ікони ми бачимо у Лукаса Кранаха (1472/73-1553), який з 1502 майже безвиїзно жив у Віттенберзі. Він не раз звертався до сюжету «Поклоніння волхвів». Найбільш вдалою вважається картина з Галле (близько 1514). Разом з тим неможливо приписати ікону жодному з німецьких майстрів, у ньому немає підкресленою об’ємності осіб, риси пом’якшені, слов’янські, без грубуватою манірності, помітні риси традиційного православного іконопису. Швидше за все, цей образ створений невідомим нам віленським майстром.

Багатофігурна композиція ікони побудована дуже просто: персонажі займають дві третини площі, верхня третина віддана скупому пейзажу з архітектурними лаштунками. Через вхід видна напівзруйнована цегляна стіна (символ віджившого Старого Завіту), через яку проростає могутнє дерево з зеленою кроною (Новий Завіт). Вгорі над деревом сяє золота Віфлеємська зірка. Пейзаж у картині свідчить тільки про місце події. У центрі на узвишші сидить Богоматір, яка тримає перед собою Немовля. Простір з обох сторін заповнене фігурами волхвів, одягнених у дорогі одяг, крім них, присутній св. Йосип і невідомий (слуга чи воїн). Праворуч розташовані дві фігури: на першому плані на весь зріст в напівпрофіль до глядача варто волхв, який уособлює Схід. На ньому дорога золота корона, прикрашена орнаментальної карбуванням і дорогоцінним камінням, і багатий королівський одяг. Зліва на колінах перед Немовлям стоїть волхв в червоній мантії з облямівкою з горностая, який символічно уособлює собою Захід. За ним стоїть волхв-африканець, який приніс сосуд з запашними речовинами.

Підготовка та переклад інформації з білоруської мови п. Олесь Ситник.