Я вже не став висвітлювати дану проблематику в саме свято, але зараз саме час підбити підсумки і назвати речі своїми іменами.

А підсумки невтішні. Так чи інакше, але по всій Україні десятки тисяч прихожан Московського Патріархату, з атрофованим почуттям самозбереження, кинулися в храми святити паски. Таким чином, не дивуйтеся, якщо через 10-14 днів епідеміологічна статистика в Україні продемонструє не просто різкий, а вибухове зростання.

Звичайно, в ряді храмів РПЦвУ були передбачені певні заходи безпеки. Наприклад, як в Одесі, де на подвір’ї Свято-Успенського Одеського патріаршого чоловічого монастиря, на свіжому повітрі, з дотриманням дистанції, розмістили прихожан під час великодньої служби. Але ось в тому-то і справа, що маски, рукавички і дистанція це не абсолютна панацея, а методи щодо зниження ризику захворіти. А ось те, що люди 5 годин стояли на холоді, а після стали порушувати дистанцію і скупчуватися, навпаки підвищило ризики захворюваності.

В інших храмах запобіжні заходи цілком ігнорувалися і люди були навіть без звичайних масок, а масове скупчення людей в приміщенні нічого доброго не обіцяє.

Таким чином, підсумки невтішні і вчорашня радість і самозадоволення людей з відкритою формою суїцидального нахилу, вже через два тижні вилляється не тільки в проблему для них, їх близьких і родичів, а й тих людей, з якими вони контактували.

Тепер же до другої частини – називаємо все своїми іменами. І в даному випадку я ніяк по-іншому РПЦвУ як терористичною організацією назвати не можу.

Коли в 2014 році храми РПЦ МП стали притулком для заїжджих тітушек, а в одеських «божих будинках» навіть зберігалася збря, їх ніяк крім посібниками окупантів назвати було не можна. І в наступні роки, коли священнослужителі РПЦ МП виконували функції розвідників окупантів на позиціях наших військ, а сама церква регулярно відправляла фінансування терористичних організацій ДНР-ЛНР, статус посібників окупантів за ними лише зміцнився.

За роки війни, РПЦ МП ніколи не приймала сторону України, а навпаки, вела активну пропагандистську діяльність всередині нашої країни, проти нашої країни. Особливо це проявилося в період отримання українською церквою Томосу про автокефалію.

І коли світ захлинувся в пандемії коронавірусу, РПЦвУ, яка спочатку закликала не впускати в Україну українців з інших країн, бо вони можуть бути заражені смертельно небезпечною хворобою, потім наполегливо почала всіх закликати до храмів, де COVID-19 не страшний! І інакше як диверсією це назвати не можна.

І ось, на Паску, в храмах РПЦвУ був реалізований наймасштабніший терористичний акт всю історію України. Мусимо визнати – вельми успішний терористичний акт, кількість жертв якого може піти на сотні.

Звичайно, можна було б за заклики тих чи інших священнослужителів притягнути до відповідальності, як мінімум адміністративної. Звичайно, можна було б ряд найбільш одіозних храмів взяти під контроль поліції і НГУ, щоб запобігти участі прихожан в святкових заходах. Звичайно, можна було зробити багато, чого зроблено не було … Але, це вже вчорашній день, а ми живемо сьогодні і з надією дивимося в завтра. А тому…

А тому, у нинішньої влади України є всі можливості відноситься до РПЦвУ як вона того заслуговує. Як до терористичної організації, яка здійснила на Пасху масштабний терористичний акт.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

https://uc.od.ua