Сьогодні ж велика кількість людей, які називають себе православними християнами, зізнаються, що рідко відвідують недільну Євхаристію. Однак Євхаристія, як вчить нас Церква, – це джерело і початок всього християнського життя. В наші дні три чверті молодих людей, що приходять в храм на вінчання, стверджують, що вірують, проте не ходять до церкви.

І ті, і інші вірять, але … по-своєму.

Звідки походить таке значне віддалення людей від Церкви? Звичайно, ми можемо звинуватити в цьому сам спосіб служіння. Надмірна або недостатня сакральність рідко буває прекрасною: складні читання, проповіді, які часто здаються нудними. Подібні заяви ні про що не говорять, крім як про відсутність інтересу до недільної літургії. Але хіба не є головною причиною цього труднощі для більшості християн зрозуміти, що відбувається під час Божественної літургії? Звичайно ж, таїнство. Але наша віра дозволяє нам прожити це таїнство як якийсь світ світла, але не темряви.

Настав час розглянути, що ж, власне, відбувається під час Божественної літургії? Постараємося увійти в світ цього таїнства через двері Святого Духа.

Пояснимо:

- чому молитви покликання Святого Духа займають центральне місце в літургії;

- чому Божественна літургія є нашою духовною їжею.

Тіло і Кров Христові. Як таке можливо?

1. При абсолютно різних умовах це питання двічі задається в Євангелії: «Як таке можливо?» Це питання задає Марія під час Благовіщення, коли Ангел оголошує Їй, що у Неї буде дитина: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» (Лк . 1:34). З меншим смиренням і відкритістю до неможливого і в той же час можливого для Бога цим питанням задаються люди, що знаходяться в Капернаумській синагозі, коли Христос говорить, що дарує їм хліб життя – Свою Плоть – задля спасіння світу: «Як він може дати нам тіла спожити свою?» (Ін. 6:51-52) в обох випадках відповідь полягає в дії Святого Духа. Ангел говорить Марії: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього осінить Тебе» (Лк. 1:35). Христос відповідає своїм слухачам в Капернаумській синагозі: «Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає» (Ін. 6:63).

Як таке можливо? Цим питанням задаємось і ми, коли на Божественній літургії ієрей дає нам хліб і вино, називаючи їх «Тілом і Кров’ю Христовими». Ми можемо відповісти словами Ангела: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього осінить Тебе». Саме таким чином про це говорять євхаристичні молитви закликання Святого Духа. Різним чином тут вимовляється одна і та ж молитва до Бога: «Зійшли Духа Свого на вино, хліб і весь цей народ».

Євхаристія так само необхідна, як хліб і вино.

2. «Хліб життя і Чаша спасіння є духовною їжею. Хліб і вино перетворюються в Тіло і Кров, що пролилася під час Мого Розп’яття. Це жертва, яку Я приношу заради вас і яка, якщо ви будете розуміти її духовно, дарує вам життя. І хоча вона обов’язково відбувається видимо, розумітися вона повинна незримо».

Пізніше, на початку IV століття, в Малій Азії святий Єфрем пише: «Він назве хліб Своїм живим Тілом, і наповнить його Собою і Своєю Духом. [...] І той, хто споживає його з вірою, споживає вогонь і Дух [...] Візьміть і споживайте його все, і разом з ним і їжте і Святого Духа. Бо це дійсно «Моє Тіло», і той, хто скуштує його, буде жити вічно».

Євангельські розповіді (Мт. 26: 26-29, Мк. 14: 22-25, Лк. 22: 15-20) і перше послання апостола Павла до Коринф’ян (11: 23-26) кажуть про хліб і вино, як звичних продуктах на трапезах і святах юдеїв. Хліб і вино, які ми споживаємо, як звичні страви на наших трапезах, в церкві перевершують звичайну їжу на нашому столі, стаючи через призивання Святого Духа Тілом і Кров’ю Христа, щоб дарувати нам життя. Ісус даються нам у вигляді їжі, необхідної для життя. Характерною рисою Євхаристії є не хліб і вино самі по собі, але їх споживання: «Прийміть, споживайте, пийте».

Як знак життя, подарованої нам Ісусом, Він дає нам випити вина і скуштувати хліба. Ця аналогія, з усією її простотою, є найбільш зрозумілою для нас, пояснюючи, що Євхаристія, наша духовна їжа, так само корисна для нашого життя, як вино і хліб.

Євхаристичне перетворення (приношення і освячення Дарів).

Звичайно, слід сказати, що ці Хліб і Вино ми споживаємо «перетвореними». Вони не є простішими хлібом і вином нашої трапези. Як нам говорити про це їх втіленні? Тут нам буде корисно звернутися до святого Юстина, богослова II століття н.е. Святий Юстин говорить про Хліб і Віно, як про дари, які зазнали вплив благодаті. Хліб і Вино, перетворюється на час євхаристичної молитви, вони стали частиною нових відносин, які називаються історією спасіння.

Інший спосіб розповісти про євхаристичне перетворення – згадати слова молитви під час приношення Хліба і Вина. Як хліб і вино були змінені, так і ми споживаємо їх, щоб змінитися – щоб ці дари змінили нас. Це яскраво виражено в наступній молитві, де ми просимо Отця послати нам Свого Духа: «Нас же, всіх, що від одного Хліба і однієї Чаші причащаються, з’єднай один з одним в спілкуванні єдиного Духа Святого» (Божественна літургія святого Василя Великого).

Святий апостол Павло говорить про це перетворення так: «Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового? Один хліб, i нас багато – одне тіло; бо всі причащаємось вiд одного хліба» (1 Кор. 10:16-17). Вплив цього євхаристичного перетворення на християнський народ величезний. Ті, хто, скуштувавши від одного тіла, стали членами Тіла Христового, не можуть замкнутися в своєму егоцентричному житті або відмовитися від взаємодопомоги, адже хліб – Тіло Христове – яке ми сьогодні розділили, зробило нас народом, який здатний ділитися всім.

З любов’ю і молитвою,

о. Феодосій Мартзухос, протосинкел митрополії Нікополі та Превеза.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Батьківські суботи та поминання покійних (якщо вони відбуваються належним чином) – це найголовніше прояв Таїнства Христової Церкви. У Церкві люди борються за те, щоб перестати бути окремими одиницями, частинами, членами, намагаються об’єднатися з Тілом Христовим – стати братами, скласти єдине тіло. Звільнитися від роз’єднаності і перетворитися на цілісність. Пережити слова молитви Христа до Отця, де Він просить про майбутні християнах, які з’являться після апостольської проповіді: «Щоб усі були одно; як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене» (Ін. 17:21).

Це Таїнство нашого об’єднання з Христом ми святкуємо в день П’ятидесятниці. Дух Божий, Третя Особа Святої Трійці, Святий Утішитель, в день Трійці приходить у світ і Церкву, щоб привести людей до істини і свободи від себелюбства, що перешкоджає нашому єднанню.

Святий Дух просвітляє і освячує серця, вчить їх любити і наслідувати Христа. Христос – центр кола, а ми – промені. Чим більше ми наближаємося до центру, тим більше ми наближаємося один до одного. Наближаючись до Бога, ми наближаємося до ближнього. Дух Божий освітлює цей подвійний шлях, зміцнюючи нас в працях з подолання себелюбних помилок. Якщо ми егоїстичні, ми самотні, нерухомі у вічному русі самообману і байдужості. Відчужені. Серце наше поступово перетворюється на камінь. Бог Своїм Святим Духом через пророка Єзекіїля виголошує: «Візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське» (Єз. 36:26). Нам залишається лише відповісти. Якщо ми погодимося, то Він прийде і оселиться в нас, наповнивши наші серця дарами Святого Духа: «любов’ю, радістю, миром, терпеливістю, добротою, милосердям, вірою, лагідністю і стриманістю» (Гал. 5: 22-23).

І якщо все це, нехай і для початку частково, буде присутнє в християнах, членах Церкви, тоді й втілиться велике Таїнство Церкви. І християни, зі свободою дітей Божих, яку Він дарував їм і якої вони радіють, почнуть любити один одного і піклуватися один про одного. І стануть братами. Знайдуть єдність думок і вчинків. Ця єдність буде виявлятися в усьому: в радості й горі, нужді і достатку. В результаті чесноти, що повільно зростає в серцях, принесуть плоди, і всі люди, рідні і чужі, зробляться нашими братами.

Знаючи слабкість і мінливість своєї природи, християни прагнуть до Причастя благодаті Святого Духа. І не просто механічно, беручи участь у Таїнствах, але всім своїм єством. За допомогою Таїнств вони йдуть до звільнення від душевного і тілесного себелюбства, що перешкоджає любові і що заважає нашому шляху до ближнього.

Таким чином, напередодні свята П’ятидесятниці, що відкриває нам сутність Церкви, християни моляться про своїх братів, які залишили цей світ і перейшли в стан, близький лише до Христа.

І якою мірою людина стала причасником чесноти Христа і уподібниться Йому, настільки безпосередніми будуть і Її стосунки з Ним. У мучеників і святих ці відносини найближчі, у решти християн – відповідно їх чеснотам. «І зоря від зорі відрізняється славою» (1 Кор. 15:41). І нещасні люди, які мають слабку або небезпечно малий зв’язок з Христом, для яких Він залишається чужим, і навіть перешкодою.

Таким чином, напередодні святкування Трійці, свята, що дає надію на людське оновлення, Церква Христова молиться під час Євхаристії, просячи Господа життя і смерті, Владику Христа, усвідомити наші слабкості, пробачити помилки і незнання, дарувати життя і принести надію на спокій всіх, хто сьогодні вже стоїть перед Ним.

Церква молиться і просить про це. Христос і Сам бажає того ж. Трагізм ситуації полягає в тому, що, можливо, хтось не хоче змінитися. І на наступний день після батьківської суботи, в свято П’ятидесятниці, вся Церква уклінно молиться про всіх покійних: «Прийми ж Владика благання і моління наші і упокій усіх отців, матерів, дітей, братів і сестер рідних і двоюрідних, і всі душі перш покійні в надії на воскресіння життя вічного і постав духи їх і імена в книзі життя, на грудях Авраама, Ісака та Якова».

Нехай наша участь у цьому святі стане очищенням, просвітою і спробою розуміння того, в чому криється наша зв’язок зі Святим Духом. Причастя Його дарів можливо лише в Церкві, де головне – любов до Церкви і до наших братів, живих і покійних.

Колись і ми будемо потребувати цієї любові.

З любов’ю і молитвою,

о. Феодосій Мартзухос, протосинкелом митрополії Нікополі та Превеза.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»