Воістину, він висвітлював все творіння яскравіше і світліше сонця, адже приклад його – один з найвидатніших в історії персів, душі яких були щільно закриті і не відкрилися, щоб прийняти світло сонця Правди. Всеславиний преподобномученик Анастасій затьмарив світло сонця і зірок, що його співвітчизники – вогнепоклонники, відомі східні волхви, зберігали як зіницю ока.

Анастасій жив в Персії в роки правління Хосрова, викрадача Чесного Хреста, в той час як в Константинополі царював благочестивий імператор Іраклій. Батько його був волхвом по імені Вав. Поруч з ним Анастасій навчився великому мистецтву астрології.

Але він переконався, що крім батьківських і його власних прогнозів і астрології, існує і сила Чесного і Животворящого Хреста Спасителя світу Ісуса, який був викрадений під час вторгнення Хосрова в Святу Землю і тепер щодня творив чудеса на батьківщині Анастасія.

Люди говорили і вірили, що «християнський Бог прийшов сюди».

У слові Хреста укладена сила Христова, і незабаром вона досягла і вух Анастасія за допомогою одного вірного християнина. Так, колишній волхв і зіркопоклонник залишив премудрості свого батька Вава, підняв свій хрест і пішов за Господом.

Тим часом він був зарахований до лав перської армії і брав участь у битві проти Іраклія в Халкідоні. Іраклій виявився сильнішим і здобув перемогу, в результаті чого перську армію охопила паніка і Анастасію вдалося вирватися з цього порочного кола і бігти в Ієраполь, де жили християни.

Ставши вільним, Анастасій зміг більше дізнатися про свою нову віру і належним чином виконувати свій обов’язок перед Ісусом і Хрестом. Щоб заробляти на життя, він влаштувався до майстра срібних справ і став допомагати йому в його роботі.

Звідти святий відправився в Єрусалим, де хрестився і був названий славним іменем Анастасій. Після заручення духу святий прийняв помазання благодаті і облачився в ангельську чернечу схиму в знаменитому монастирі святого Сави.

Настільки велике було його завзяття і старанність в суворій аскезі і вченні, що псалтир Давида він вивчив напам’ять.

Святий досягав дедалі більших духовних висот, і душа його жадала досконалості, прагнучи взяти мучеництво і жити з Господом, Нареченим його життя.

Читаючи про подвиги і страшні муки, які героїчно зазнавали благословенні мученики, Анастасій, як свідчить його життєпис, запалився бажанням наслідувати їх.

І це прагнення, випробуване їм при світлі дня, звернулося в пророчий нічний сон. Уві сні святий побачив золоту чашу, наповнену вином, яку він взяв і випив. І, визнавши це знаменням його вродженого прагнення до Причастя Святих Таїн через мученицьку смерть за Христа, Анастасій покинув монастир.

Він прийшов у Кесарію Палестинську, знайшов перських магів і зіркопоклонників  і зі сміливістю і відвагою став таврувати їх ганьбою і засуджувати за їх оману, з гордістю сповідуючи і відкриваючи свою віру в Христа.

І кляті маги схопили святого і привели до архонта Марксавана, де змусили його переносити важкі камені, насміхаючись над ним, б’ючи і тягаючи за бороду.

Але на цьому мучителі не зупинилися і перевезли Анастасія в Персію, де представили його царю. Святий розповів йому про велич християнської віри і нікчемності магічних лжевчень, за що був жорстоко побитий палицями.

Після цього святого підвісили на мотузці і, перш ніж він сконав, відсікли мечем його богомудрих главу.

Нічого іншого не залишається нам, браття мої, як возвеличити цього славного преподобномученика словами святого гімнографа: «Отче Преподобний, ти переміг розумом Мідів і Халдеїв, усю спокусу Вавилону відкинув силою Хреста, не розмочила твій дух солодкість світу, не злякався ти і вогню спокусив. Через це Христос, Бог наш, вшануванням переможця увінчав тебе».

Помолимося і Господу, що «спокушених навертає і з’єднує свою словесну паству», відкрити очі сліпим безбожникам, іновірцям, екуменістам, модерністам, раціоналістам і єретикам, щоб пізнали вони світло істини Христової і прийшли від темряви до істинного світу. Амінь.

о. Никодим Павлопулос, кафігумен монастиря святого Ігнатія острова Лесбос

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».