Справді дивно, що один символ здатний вміщати все це. Але чи це єдине дивовижне в цьому символі? Насправді, хто може забути здивування тих, хто слухав апостольські проповіді, що звучать по всьому світу в перші роки поширення нашої віри? Вони розповідають про Сина Божого, Який прийшов на землю, проповідував, творив численні чудеса і, врешті-решт, був засуджений і засуджений до ганебної смерті, смерті на хресті, найпринизливішої на ті часи.

Саме тому обурювалися юдеї, і зневажали благу звістку освічені язичники елліни. Чи можливо, щоб істинний Бог помер такої принизливої смертю? Чи здатний людський розум вмістити і прийняти все це?

Завтрашнє Євангеліє (Мк. 8:34 – 9:1) покликана, брати мої, пояснити віруючим цей парадокс і розширити його розуміння тими, хто задовольняється і обмежується своїми власними можливостями й не бажає побачити щось більше. І про що ж нам оповідає Євангеліє? Воно говорить нам про те, що шлях Хреста і жертви веде людину до спасіння і Раю. Піти за Христом – означає йти слідом за Його Хрестом і розпинатися разом з Ним, відкинути себе, свої прагнення і бажання і відчути Його муки.

Крім того, Євангеліє попереджає нас: наскільки сильно ти бажаєш спастися, слідуючи лише зовнішнім релігійним проявам і піклуючись тільки про себе, тим більше ризик того, що твоя душа загине. І навпаки: забуваючи себе заради користі інших, ти отримаєш перемогу. А це саме головна перемога, яку людина може одержати у своєму житті.

Дійсно, парадоксальні висновки. Однак вони пояснюються світлом Хреста, жертви, наслідуванням Божественної любові, яка, щоб дарувати життя, дійшла до порога смерті. І це настільки значно, що самозречення людини уподібнюється самовідданості Самого Христа. І той, хто посоромиться пожертвувати собою, нехай пам’ятає про те, що в Судний день в Царстві Божому не визнають його.

Так не будемо ж ми сумніватися, брати мої, і піднімемо наш Хрест. У кожного з нас своя Голгофа, на яку йому судилося піднятися. Не будемо нарікати і соромитися того тягаря, який на нас поклав Господь. Покажемо себе гідними цієї честі, щоб і Він не посоромився нас. Але, крім цього, ми повинні знати, що Хрест – це не тільки жертва, ловлення, що стає нагородою на Небесах, а й спокій, зцілення, слава, захист, надія, шлях до воскресіння навіть у нинішньому земному житті.

Високопреосвященний Варнавас, митрополит Неаполі і Ставруполі

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».