Тому ці роздроблені структури знаходять привід приєднатися до канонічних церковних структур Московського Патріархату. Звісно, досі невідомо, за якими критеріями і на яких умовах були прийняті ці структури. Чи будуть вони висвячені знову? Чи їх приймуть у існуючому сані? За яким канонічним статусом?

Судячи з подібних дій Московського Патріархату в минулому, буде використана явна ікономія, підкріплена деякий час їхніми внутрішніми причинами, по суті незрозумілими, як і завжди.

Водночас, враховуючи недосвідченість африканського менталітету з боку т.зв «Africa Corp», яка реалізувала план «Африка», передбачаючи марний рух російського богословського арсеналу, який досі використовувався як пропаганда проти Вселенського патріархату на знак визнання автокефалії Української церкви. Я також передчуваю падіння генералів. Тут «Ромель» [2] зазнав поразки в Африці з однією з найбільш дисциплінованих однодумною армій у світі.

Щасливі ті, хто вирішить відтепер захистити докторську дисертацію про російську операцію…

Примітки:

1. Православна місія – грецька православна місіонерська організація, яка поширює Євангеліє серед неправославних народів, будує храми, монастирі, школи, сирітські будинки, лікарні, криниці для навчання, зцілення, катехизації та життя нових православних християн з Африки, Азії та Океанії.

2. Ервін Йохам Ойген Роммель (15 листопада 1891 — 14 жовтня 1944) — один із найвідоміших німецьких генералів Другої світової війни. Він командир німецького африканського корпусу і отримав прізвисько «Лис пустелі» за свої вмілі військові дії в Північній Африці. Пізніше він командував німецькими військами проти вторгнення союзників до Ла-Маншу в Нормандії, і багато хто вважав його найвправнішим командиром у битвах у пустелі Другої світової війни.

Військові успіхи Роммеля принесли йому повагу не тільки в німецькій армії та з боку Адольфа Гітлера, але навіть серед ворожих військ Співдружності націй у північно-африканській кампанії. Після розгрому сил Осі в Північній Африці очолив оборону окупованої Франції. 20 липня 1944 року його визнали винним у підготовці замаху на Гітлера і змушений був вибирати між судом із наслідками для його родини чи самогубством. За даними Вікіпедії, він покінчив життя самогубством 14 жовтня 1944 року.

митрополит Камерунський Григорій (Стергіу).

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»