Святий Діонісій, єпископ Егінській, Закінфській чудотворець (17/30 грудня)

Юнак зі знатної родини залишає світ і йде в монастир. Зрозуміло, це здається незвичним і дивним не тільки зараз, але і в будь-яку епоху. Природним та звичним для такої дитини вважається досягнення соціального добробуту, продовження справи батька і збереження сімейних традицій. Однак знаходяться молоді люди, які йдуть наперекір батькам, виходячи за рамки звичного і долаючи людські стандарти. Вони є, як каже Ісус Христос, «хто може вмістити» (Мт. 19:12), але не тільки за допомогою своєї волі та сили, а озброївшись Божественною благодаттю.

Василій Великий про юнака, вирішальному присвятити себе чернечому життю говорить наступне: «той, хто вирішив послухати Христа та пити до убогого і зосередженого чернечого життя є, воістину, дивним і блаженним».

Таким був і святий Діонісій, який вже в юні роки показав себе багатосвітлою зіркою посеред інших мучеників і преподобних, що жили після падіння Константинополя.

Боже Провидіння зміцнило поневолений рід православних християн в цьому випробуванні.

Святий Діонісій народився на острові Закінф в 1547 році. Його батьки займали високе положення і були багаті. Але цей святий Божий вже в юному віці знехтував високим становищем та багатством, і пішов у монастир Богородиці Пантохара на островах Строфадія, розташованих в Іонічному морі на південь від Закінфу.

Після закінчення чернечого випробування і, рукопокладений на ієрея, святий Діонісій вирушив у паломництво на Святу Землю. По дорозі він опинився в Афінах, де Митрополит Афінський Никанор, оцінивши добродіяння ієромонаха Діонісія, наблизив його до себе і через якийсь час висвятив його на єпископа Егинського. У старому місті на острові Егіна поруч з церквою і по сей день знаходиться кам’яний трон, з якого святий Діонісій проповідував християнам.

Цей святий Божий майстерно, як говорить Святе Письмо, пас свою егінську паству, як істинний добрий пастир Церкви Христової. Острів Егіна – благословенне місце, освячене двома преподобними отцями: святим Діонісієм, а в наші дні святим Нектарієм, єпископом Пентапольскім. Вони обидва удостоїлися дару чудотворення, і тому іменуються в нашій Церкві чудотворцями.

Святий Діонісій, довгий час керуючи своєю єпархією, згодом залишив цей послух, повернувся в рідний Закінф і став ігуменом монастиря Богородиці Анафонітрії, де і провів решту свого життя. Це свідчить про те, що істинний чернець, навіть маючи високий духовний сан і стаючи єпископом, не забуває про те, що, перш за все, він є ченцем. І в монастирі Анафонітрії святість цієї людини Божої засяяла з новою силою.

Одного разу в його келію ввірвалася людина, що рятувалася від переслідувачів. Вона тремтіла та благала про допомогу. Ця людина обагрила свої руки людською кров’ю. Виявилося, що його жертвою став рідний брат святого Діонісія. Почувши це, святий заплакав в душі, і очі його наповнилися слизами, але потім підвівся, відкрив задні двері келії та допоміг вбивці сховатися і врятуватися. Цей його вчинок є винятковим серед житій святих нашої Церкви, яке ми не можемо судити людськими мірками.

Більш того, коли родичі святого і його вбитого брата разом з представниками влади прийшли до келії та запитали про вбивцю, святий Діонісій відповів, що нічого не знає і не бачив злочинця.

Один закінфській поет, бажаючи прославити чеснота святого Діонісія та захоплюючись його прикладом, в одному зі своїх творів написав парадоксальні слова: «Освячується слуга Господній в годину, коли грішить». Гріх святого полягає в тому, що він врятував вбивцю брата, сказавши, що не знає його. Тому ми і говоримо, що вчинок святого не може бути оцінений за людськими мірками. Єдиний критерій тут – це слова Христа «Любіть ворогів ваших». Про цей вчинок у подальшому може судити лише Господь, але не ми.

Святий Діонісій, виконавши свій обов’язок по відношенню до людей, помер в 1624 році у віці 77 років. Згідно бажанням святого, він був похований в Строфадійському монастирі.

Коли через роки люди побажали знайти його мощі, його тіло було знайдено нетлінним, одягненим в архієрейське облачення, в якому він був похований, що виділяла святі духовні пахощі. Згодом мощі були перенесені на Закінф в храм, присвячений пам’яті святого Діонісія, де їм поклоняються віруючі.

У 1703 році після звернень місцевої Церкви, яка переконана в святості Діонісія, і жителів острова Закінф, що розповідають про численні чудеса святого, Священний Синод Вселенського Патріархату офіційно зарахував Діонісія, єпископа Егинського, до лику святих. Відтепер його пам’ять шанується і святкується віруючими та прославляється в ній ім’я Бога, славного у святих Своїх нині і в нескінченних століттях. Амінь.

+ Митрополит Сервійській і Козанській Діонісій

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»