Служити Богу ми можемо легко і безкровно. Є два шляхи, що ведуть нас до Бога: суворий і виснажливий, з відчайдушними випадами проти зла, і легкий, з допомогою любові. Багато хто обрав цей суворий шлях і «пролив кров, щоб прийняти Дух», так що досягли великої праведності. Я ж вважаю, що найбільш короткий шлях – це шлях любові. І ви підіть по ньому.

Тобто, ви можете спробувати робити по-іншому. Читайте, моліться та поставте собі за мету наблизитися до любові Бога і Церкви. Не розпочинайте війну, щоб вигнати темряву з клітки вашої душі. Пробийте невеликий отвір, щоб через нього увійшов світло, і темрява піде геть.

Те ж саме стосується пристрастей і немічності. Не воюйте з ними, але перетворіть їх в сили, не звертаючи уваги на зло. Старайтеся у співі тропарів, канонів, у богослужінні та божественній любові. Всі святі книги нашої Церкви – Октоїх, Часослов, Псалтир, Мінеї – наповнені словами святих, пронизаних любов’ю до Христа.

Коли ви з трепетом будете віддавитеся цьому, душа ваша лагідним і таємничим чином освятиться, як ви самі того не відчуєте. На мене справили враження житія святих і, перш за все, житіє святого Іоана Калівіта. Святі – це друзі Божі. Весь день ви можете насолоджуватися і отримувати задоволення від їх подвигів та наслідувати їх життю. Святі були повністю віддані Христу.

Читаючи таким чином, ви поступово придбаєте лагідність, смиренність, любов, і душа ваша стане доброю. Головне для вас, це не віддаватиме перевагу негативним способам для власного виправлення. Не потрібно боятися ні диявола, ні пекла, нічого, бо вони викликають відповідну реакцію.

У мене є в цьому невеликий досвід. Мета не в тому, щоб сидіти, тужити, гнобили себе заради виправлення. Мета в тому, щоб жити, читати, молитися, наближатися до любові, любові Христової, любові Церкви. Зусилля, спрямовані на те, щоб з’єднатися з Христом, – святі й прекрасні, вони веселять і душу та позбавляють її від всякого зла.

Любити Христа, забажати Христа, жити у Христі, як Апостол Павло, який говорив, що «живу вже не я, але живе в мені Христос». У цьому ваша мета. Інші дії та будуть приховані у таємниці. Царювати повинна лише любов Христова.

Це повинно бути у нас у голові, у думках, в уяві, у серце, у волі. Найсерйозніші зусилля повинні додаватися до того, щоб зустрітися з Христом, щоб з’єднатися з Ним, щоб перейнятися Їм.

Залиште всі слабкості, щоб дух спротиву не впізнав, щоб не занурив і не ввів вас в печаль. Не намагайтеся від них позбутися. Силкуйтеся з лагідністю і простотою, без напруги та хвилювання. Не кажіть: «Ось, зараз я напружився, помолюся, щоб здобувати любов, стати добрим та інш.». Недобре напружуватися і воювати, щоб стати добрим. Це у вас викличе навіть гіршу реакцію. Все має відбуватися м’яко, ненасильницьким шляхом та вільно. Не кажіть також і: «Боже мій, визволи мене від цього», наприклад, від гніву, печалі. Недобре молитися або думати про конкретні пристрасті, бо щось відбувається в нашій душі, і ми заплутуємося ще більше.

Кинься стрімко, бажаючи перемогти пристрасть, і тоді побачиш, як вона обійме тебе, стисне, і тоді ти нічого не зможеш зробити. Не воюйте прямо зі спокусою, щоб вона пішла, кажучи: «Забери її, Господи». У такому випадку ви надаєте їй значення, і спокуса вас тисне. Бо, кажучи «забери її Господи», ви насправді пам’ятайте про її і підігріваєте її ще більше.

Звичайно, повинен бути настрій на звільнення, але дуже і дуже прихований і тонкий, щоб не було бачне. Нехай він буде в таємниці. Згадайте вислів зі Святого Письма: «нехай ліва рука твоя не знає, що робить права». Нехай вся ваша сила буде звернена на любов до Бога, на служіння Йому, на приліплена до Нього.

Таким чином, позбавлення від зла і слабкостей відбуватиметься таємно, так що ви про це не будете знати, без праці. Ось саме так я і намагаюся робити. Я виявив, що це найкращий спосіб освячення, безкровний.

Тобто, краще вдаватися до любові, вивчаючи канони, тропарі, псалми. Це читання і насолода, сам того не розумію як, зводить мій розум до Христа і доставляє насолоду моєму серцю. Одночасно я молюся, розкривши руки з трепетом, любов’ю, радістю, і Господь зводить мене до Своєї любові. Саме в цьому полягає наша мета, якої ми повинні досягти.

Ну що скажете, хіба цей шлях не безкровний? Є багато інших способів, наприклад, спогад про пекло, диявола та смерті. Так від страху і роздумів ти будеш уникати творити гріх.

Я, найменший, не користувався у своєму житті тими способами, які стомлюють, породжують відповідну реакцію і найчастіше призводять до протилежного результату. Душа, особливо дуже чутлива, радіє любові і надихається, зміцнюється і перетворює, перетворює і змінює все негативно і потворне.

А тому я вважаю за краще легкий шлях, тобто той спосіб, який досягається вивченням правил святих. У правилах ми знайдемо ті способи, які вживали святі, преподобні, подвижники та мученики.

Добре б зробити це «викрадення». Будемо робити те, що робили вони. Вони кинулися назустріч любові Христової. Віддавали їй все своє серце. Викрадемо ж цей їхній спосіб.

ієромонах Порфирій Кавсокаливіт

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»