Молитви до Господа

Молитва перша

Найсолодший Ісусе, Боже серця мого! Ти дарував мені дітей по плоті, вони Твої по душі; і мою і їхні душі відкупив Ти Своєю безцінною кров’ю; заради крові Твоєї Божественної благаю Тебе, найсолодший мій Спасителю: благодаттю Твоєю доторкнися сердець дітей моїх (імена) та похресників моїх (імена), захисти їх страхом Твоїм Божественним, утримай їх від поганих нахилів і звичок, спрямуй їх на світлий шлях життя, істини і добра, прикрась життя їхнє усім добрим і спасительним, улаштуй долю їхню як Ти Сам бажаєш і спаси душі їхні провадячи їхніми долями. Господи Боже отців наших! Дітям моїм (імена) та похресникам моїм (імена) дай серця праві, аби дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх та уставів Твоїх і виконувати все це.

Молитва друга

Боже! Творче усього живого, докладаючи милість до милості, Ти зробив мене гідною бути матір’ю сімейства; благість Твоя дарувала мені дітей, і я дерзаю сказати: вони Твої діти! Бо Ти дарував їм буття, оживив їх душею безсмертною, відродив їх хрещенням для життя, згідним із Твоєю волею, усиновив їх і прийняв у надра Церкви Своєї. Господи! Збережи їх у благодатному стані до кінця життя; сподоби їх бути причасниками таїнств Твого Завіту; освячуй Твоєю істиною; нехай святиться в них і через них святе ім’я Твоє! Зійшли мені Твою благодатну допомогу в їхньому вихованні для слави імені Твого і користі ближнього! Подай мені для цієї мети способи, терпіння і сили! Навчи мене насадити в їхньому серці корінь істинної мудрості — страх Твій! Осіни їх світлом Твоєї Премудрості, яка керує всесвітом! Нехай полюблять Тебе всією душею і всією думкою своєю, нехай пристануть до Тебе всім серцем і нехай усе життя боятимуться слів Твоїх! Даруй мені розум переконати їх, що справжнє життя полягає у дотриманні заповідей Твоїх; що праця, зміцнювана благочестям, приносить у цьому житті безтурботне забезпечення та у вічності — невимовне блаженство. Відкрий їм розуміння Твого закону! Нехай до кінця днів своїх живуть із почуттям присутності Твоєї всюди! Посади в їхньому серці жах і огиду від усякого беззаконня, нехай будуть непорочними у шляхах своїх, нехай пам’ятають завжди, що Ти, Усеблагий Боже, ревнитель закону і правди Твоєї! Збережи їх у цнотливості і благоговінні до імені Твого! Нехай не паплюжать Церкви Твоєї своєю поведінкою, але нехай живуть за її приписами! Натхни їх охотою до корисного вчення і зроби здатними на всяке добре діло! Нехай надбають справжнє поняття про ті речі, відомості про які необхідні в їхньому стані; нехай просвітяться пізнаннями, благодійними для людства. Господи! Навчи мене закарбувати незабутніми рисами в розумі й серці дітей моїх побоювання дружби з тими, хто не знає страху Твого, уселити їм усебічне видалення від усякого союзу з беззаконними. Нехай не слухають вони гнилих бесід, нехай не слухають людей легковажних, нехай не зваблять їх із дороги Твоєї погані приклади, нехай не спокусяться вони тим, що іноді шлях беззаконних успішний у цьому світі! Отче Небесний! Даруй мені благодать усіляко берегтися подавати дітям моїм спокусу моїми вчинками, але, завжди маючи на увазі їхню поведінку, відволікати їх від помилок, виправляти їхні провини, приборкувати упертість і норовистість їхню, утримувати від прагнення до суєти і легковажності; нехай не захоплюються вони безумними помислами, нехай не ходять слідом серця свого, нехай не марнословляться в думці своїй, нехай не забудуть Тебе і Твого Закону. Нехай не погубить беззаконня розум і здоров’я їхні, нехай не послаблять гріхи душевні і тілесні сили їхні. Судде Праведний, що карає за гріхи батьків до третього і четвертого роду, відверни таку кару від дітей своїх, не карай їх за гріхи мої, але окропи їх росою благодаті Твоєї, нехай досягають успіху в чесноті і святості, нехай зростають у ласці Твоїй і в любові людей благочестивих. Отче щедрот і всякого милосердя! За почуттям батьківським я бажала би дітям своїм усякого достатку благ земних, бажала би їм благословення від роси небесної і від лою земного, але нехай буде з ними свята воля Твоя! Улаштуй долю їхню за Твоїм благоволінням, не позбав їх у житті насущного хліба, посилай їм усе необхідне в часі для придбання блаженної вічності; будь милостивий до них, коли згрішать перед Тобою; не став у провину їм гріхів юності і невідання їхнього, приведи в скруху їхні серця, коли спротив чинять керівництву благості Твоєї; карай їх і милуй, скеровуючи на шлях, приємний Тобі, але не відкидай їх від лиця Твого! Приймай із благоволінням молитви їхні, даруй їм успіх у всякому доброму ділі, не відверни лиця Твого від них у дні скорботи їхньої, нехай не спіткають їх спокуси вище сил їхніх. Осяй їх Твоєю милістю, нехай ходить ангел Твій із ними і збереже їх від усякого лиха і злого шляху, Всеблагий Боже! Зроби мене матір’ю, яка веселиться про дітей своїх, нехай будуть вони відрадою моєю в дні мого життя й опорою мені в старості моїй. Зроби гідною мене, зі сподіванням на Твоє милосердя, постати з ними на Страшному суді Своїм і з негідним відвагою сміливо сказати: «Ось я і діти мої, яких Ти дав мені, Господи!» Нехай сукупно з ними прославляючи невимовну благість і вічну любов Твою, звеличую пресвяте ім’я Твоє, Отче, Сину і Душе Святий, на віки віків. Амінь.

Молитва третя

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері вислухай мене, недостойну рабу (ім’я). Господи, у милостивій владі Твоїй чада мої, раби Твої (імена). Помилуй і спаси їх, імені Твого ради. Господи, прости їм усі гріхи вільні і невільні, скоєні ними перед Тобою. Господи, настав їх на істинний шлях Твоїх заповідей і розум просвіти світлом Христовим для порятунку душі і зцілення тіла. Господи, благослови їх у будинку, у школі, у дорозі і на кожному місці Твого володарювання. Господи, збережи їх під покровом Твоїм святим від кулі, що летить, отрути, вогню, від смертоносної виразки і марної смерті. Господи, захисти їх від усяких видимих і невидимих ворогів, від усякої хвороби, очисти від усякої скверни і полегши їхні душевні страждання. Господи, даруй їм благодать Духа Твого Святого на многії літа життя, здоров’я, цнотливість. Господи збільш і зміцни їм розумові здібності й тілесні сили, Тобою даровані їм, Твоє благословення на благочестиве і, якщо Тобі завгодно, сімейне життя і несороміцьке дітонародження. Господи, даруй мені, негідній і грішній рабі Твоїй (ім’я), батьківське благословення на чад моїх і рабів Твоїх у ранковий, денний і нічний часи імені Твого ради, бо Царство Твоє вічне, усесильне і всемогутнє. Амінь.

Молитви до Божої Матері

Молитва перша

О Пресвята Владичице Діво Богородице, спаси і збережи під покровом Твоїм моїх чад (імена), усіх юнаків, дівчат і немовлят, хрещених і безіменних і тих, які в череві матері носяться. Укрий їх ризою Твого материнства, збережи їх у страху Божому і в слухняності батькам, ублагай Господа мого і Сина Твого, нехай дарує їм корисне для спасіння їхнього. Вручаю їх Материнському нагляду Твоєму, бо Ти єси Божественний Покров рабам Твоїм.

Молитва друга

Матір Божа, введи мене в образ Твого небесного материнства. Зціли душевні і тілесні рани дітей моїх (імена), моїми гріхами нанесені. Вручаю дитя моє цілком Господові моєму Ісусу Христу і Твоєму, Пречиста, небесному заступництву. Амінь.

Молитва до ангела-охоронця

Святий ангеле-охоронителю моїх чад (імена), покрий їх твоїм покровом від стріл демона, від очей спокусника і збережи їхні серця в ангельській чистоті. Амінь.

Молитва за дітей, яким важко дається наука

Господи Ісусе Христе, Боже наш, Який воістину вселився в серця дванадцяти апостолів і силою благодаті Всесвятого Духа зійшов у вигляді вогненних язиків, і уста їхні відкрив, так що вони почали говорити іншими мовами! Сам Господи Ісусе Христе, Боже наш, зійшли того Духа Твого Святого на цю дитину (ім’я), і насади в серці його Святе Письмо, яке рука Твоя пречиста написала на скрижалях законодавцю Мойсею, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Молитва для вагітних жінок

О Преславна Матір Божа, помилуй мене, рабу Твою, і прийди до мене на допомогу під час моїх хвороб і небезпек, із якими народжують чад усі бідні дочки Єви. Згадай, о Благословенна між жінками, з якою радістю і любов’ю Ти йшла поспішно в горнюю країну відвідати родичку Твою Єлизавету під час її вагітності і яку чудову дію справило благодатне відвідування Твоє і в матері, і в дитинці. І за невичерпним благосердям Твоїм даруй і мені, найменшій Своїй рабині, звільнитися від тягаря благополучно; даруй мені цю благодать, щоб дитя, яке покоїться тепер під моїм серцем, прийшовши до тями, із радісним зігранням, подібно до святого немовляти Іоана, поклонялось Божественному Господу Спасителю, Який із любові до нас, грішних, не погребував і Сам стати Немовлям. Невимовна радість, що сповнила незаймане Твоє серце при погляді на новонародженого Твого Сина і Господа, нехай улестить скорботу, майбутню мені під час хвороб народження. Життя моє, мій Спаситель, народжений Тобою, нехай спасе мене від смерті, що припиняє життя багатьох матерів у годину звільнення, і нехай зарахує плід лона мого до числа вибраних Божих. Почуй, Пресвята Царице Небесна, смиренну мою молитву і зглянься на мене, бідну грішницю, оком Твоєї благодаті; не соромся мого уповання на Твоє велике милосердя й осіни мене, Помічнице християн, Зцілительнице хвороб, нехай сподоблюся і я випробувати на собі, що Ти — Матір милосердя, і щоб я прославляла завжди Твою благодать, яка не відкидала ніколи молитви бідних і рятувала всіх, хто закликає Тебе в час скорботи і хвороби. Амінь.

Молитва подружжя про дарування дітей

Почуй нас, Милосердний і Всемогутній Боже, нехай молінням нашим послана буде благодать Твоя. Будь милостивий, Господи, до молитви нашої, згадай закон Твій про примноження роду людського і будь милостивим Покровителем, нехай Твоєю допомогою збережеться Тобою ж установлене. Ти владною силою Твоєю з нічого все сотворив і поклав початок усього, що існує в світі — створив і людину за образом Своїм і високою тайною освятив союз подружжя у передрікання таємниці єднання Христа з Церквою. Споглянь, Милосердний, на рабів Твоїх оцих, які союзом подружнім поєднані і благають про Твою допомогу, нехай буде на них милість Твоя, нехай будуть плодовиті і нехай побачать вони синів своїх до третього і четвертого роду і до бажаної старості доживуть і ввійдуть у Царство Небесне через Господа нашого Ісуса Христа, Якому всяка слава, честь і поклоніння належить зі Святим Духом навіки. Амінь.

Молитва за дітей, преп. Амвросія Оптинського

Господи, Ти Єдиний усе знаєш, усе можеш і всіх хочеш спасти і в розум Істини прийти. Навчи дітей моїх (імена) пізнанням істини Твоєї і волі Твоєї Святої і зміцни їх ходити за заповідями Твоїми і мене, грішного (грішну), помилуй.

Молитва батьків за дітей, які служать у війську

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері вислухай мене, недостойну рабу (або раба, ім’я). Господи, у милостивій владі Твоїй чада мої (імена), помилуй і спаси їх, імені Твого ради. Господи, прости їм усі гріхи вільні і невільні, скоєні ними перед Тобою. Господи, настав їх на істинний шлях Твоїх заповідей, і розум просвіти світлом Христовим на порятунок душі і зцілення тіла. Господи, благослови їхню службу в армії, на суші, у повітрі і в морі, у дорозі, літанні і плаванні, і на кожному місці Твого володарювання. Господи, збережи їх силою Чесного і Животворчого Хреста Твого під покровом Твоїм святим від кулі, що летить, стріли, меча, вогню, від смертоносної рани, водного потоплення і раптової смерті. Господи, захисти їх від усяких видимих і невидимих ворогів, від усякого лиха, зла, нещасть, зради і полону. Господи, зціли їх від усякої хвороби і рани, від усякої скверни і полегши їхні душевні страждання. Господи, даруй їм благодать Духа Твого Святого на багато років життя; здоров’я і цнотливості у всякому благочесті та любові, у мирі й однодушності з оточенням їхнім: начальницькими, ближніми і далекими людьми. Господи збільш і зміцни їхні розумові здібності й тілесні сили, здоровими і благополучними поверни їх до рідної домівки. Всеблагий Господи, даруй мені, негідній і грішній рабі (або рабу) Твоїй (ім’я), батьківське благословення на чад моїх (імена) у даний час ранку, дня, ночі, бо Царство Твоє вічне, усесильне і всемогутнє. Амінь.

Переклад з церковнослов’янської на українську мову – п. Ігор Ремез (для сайту «Київське Православ’я»)

Історичний екскурс, як у даному конкретному випадку, так і в будь-якому іншому питанні, що стосується богослужіння, робиться не з цікавості до історії, але обумовлений причинами більш суттєвими. Так ми обґрунтовуємо законність наших літургійних дій, у даному випадку, молитов про покійних, які здійснюються Церквою для упокоєння їхніх душ і розради живих. Так мислить, проповідує і живе традиційна Церква, якою і є Церква православна.

Традиція підтверджує і освячує нашу сучасну практику. Ми не робимо нововведень, але дотримуємося чину, висхідному до Господа Ісуса Христа, святих апостолів і отців Церкви. На цьому смиренні та довірі ми ґрунтувалися, і в ім’я його ми продовжуємо наше духовне і літургійне життя в лоні Церкви, сподіваючись на милість Божу і вірячи, що Його милосердя переможе безліч гріхів наших. Про це ми говоримо з відвагою під час уклінних молитов на вечірній у день П’ятидесятниці, що є по суті своїй заупокійними молитвами: «Очисти беззаконня наша щедротами Твоїми, супроти постав безодню щедрот Твоїх безлічі провин наших» (перше колінопреклоніння, перша молитва).

На питання, що задаються вірними і невірними, про те, яка користь для покійних від молитов, принесених за них живими, беручи до уваги, що «к пеклі немає покаяння», відповімо, простеживши церковну практику, яка йде з глибини століть. При своїй уявній простоті фраза: «так це було до нас» – висловлює усю нашу довіру, усю непорушну і живу надію нашу на милість Божу й одночасно всю нашу впевненість у тому, що церковна практика, яка відображає віру й істину одкровення Божого світу в Ісусі Христі, є для всіх нас гарантією того, що молитви наші відбуваються згідно з волею Божою і що вони будуть на благо душам покійних. Те, яким чином це відбувається, ми залишимо на волю незбагненного і неосяжного моря винахідливої любові Божої. Такою буде наша відповідь на питання, що стосується заупокійних служб із літургійної точки зору.

Зараз ми зупинимося лише на історико-літургійному аспекті цього питання.

Християнська Церква вже з самого початку свого існування ввела особливі молитви за упокій душ померлих отців і братів наших. Це є логічний наслідок її віри і вчення про те, що покійні віряни живуть у Христі і після смерті і що спілкування любові між живими і мертвими не перестає існувати, проявляючись у взаємних молитвах. Живі моляться за покійних, а покійні — у тому числі і святі, що мають до Бога дерзновення, — про живих. Так були встановлені особливі молитви і служби про спочилих у пам’ять про них, тобто поминальні служби. Таким чином, Церква продовжує загальнолюдські традиції і звичаї. Іншими словами, похоронні обряди, що існували в епоху пришестя Христа і в епоху зародження і поширення Церкви, християнізовані й очищені від забобонів і упереджень, набувають нового сенсу і змісту і продовжуються Церквою.

У Старому Завіті містяться відомості про юдейські обряди, що існували до Різдва Христового. У Книзі Товита 4: 17 є вказівка: «Роз­да­вай хліби твої біля гробу праведних», яке передбачає вчинення поминальних трапез на могилах або роздачу милостині бідним, очевидно, в якості поминального обряду за померлими. У Другій Книзі Макавеїв 12: 43 — 45 містяться відомості про вчинення жертв «за гріх» «померлих у благочесті». Юда Макавейський послав у храм Єрусалимський усе необхідне для вчинення жертв за загиблими на війні. Спорідненість із подібним, безсумнівно, більш пізнім, християнським обрядом очевидна.

Жертви і принесення мертвим здійснювали і язичники. Уже з гомерівської епохи були відомі так звані «заупокійні бенкети», на яких, згідно з повір’ям, померлий бенкетував разом із усіма присутніми. Ці заупокійні трапези проводилися в певні дні після дня смерті: у третій, у дев’ятий, у тридцятий і щороку в день народження померлого. І тут спорідненість із християнським обрядом очевидна.

Християни продовжують, як і слід було очікувати, попередню традицію в двох напрямках: по-перше, роздача милостині за померлих як вираження любові до них і до бідних, а по-друге, молитви. Уже “Апостольські Постанови” (кінець IV століття) рекомендують роздавати «із маєтку» померлого і «на поминання його» милостиню жебракам (Кн. 8: 42). Те ж саме радять Іоан Златоуст, Ієронім, Тертуліан, Псевдо-Афанасій та інші древні отці Церкви і християнські письменники. Одночасно на могилах померлих здійснюються «поминальні трапези» або «поминки», подекуди збереглися в різних, кілька видозмінених формах і до наших днів. І ці «поминальні трапези» також пов’язані з практикою роздачі милостині, бо на них спільно їли не тільки родичі і друзі померлого, але й священнослужителі, бідні і подорожні (Апост. Постанови Кн. 8: 44, «Сповідь» Августина VI, 2, Феодор Вальсамон та ін.). Слід зазначити духовний сенс, який надавав “Апостольські Постанови” цим спільним трапезам як справам молитви і заступництва живих за покійних («Коли ж покличуть вас на пам’ять їхню, то споживайте з благочинністю і страхом Божим, як такі, які можуть і заступатися за спочилих (Кн. 8: 44).

Проте вже в «Апостольських Постановах» ми знаходимо не тільки сформовані тексти молитов і дияконських виголошень «за спочилих у Христі братів наших», які, в основному, містять прохання і навіть формулювання, знайомі нам із уживаних нині молитов («пробачив йому всяку провину, вільну і невільну, і… привів його в країну благочестивих, що покояться в лоні Авраама і Ісаака та Якова… звідки втекли хвороба, і печаль, і зітхання» (Кн. 8: 41)), але й відомості про те, що вже існують у вигляді апостольських встановлень триденні, дев’ятиденний, сорокаденний і річні поминки. Із приводу кожних наводиться біблійне, або поверхневе богословське обґрунтування: «Здійснюйте ж третини спочилих у псалмах, читаннях і молитвах, заради Воскреслого в третій день, і десятину, на спогад сущих тут покійних, і сороковниці — за древнім зразком, — бо так народ ізраїльський оплакував Мойсея, — і річниці, про пам’ять покійного» (Кн. 8: 42). Східних богословських пояснень із посиланнями на Старий Завіт або на богословський символічний сенс чисел, або ж — ще частіше — на життя і на явлення Господа після Його воскресіння для обґрунтування вибору днів чинення поминання було запропоновано багато: Свята Трійця, триденне перебування у гробі Господа (триденне поминання), ангельські чини або священне число 3 × 3, або явлення Господа на восьмий день після Воскресіння (дев’ятиденне поминання), Вознесіння Господа через сорок днів після Воскресіння (сорокаденне) тощо. Святий Симеон Солунський указує і на інші пояснення, що існували в його час, згідно з якими дні поминання зв’язувалися, по-перше, з відповідними стадіями формування і розвитку плоду, а по-друге, з природним розкладом тіла після поховання. Ці теорії, засновані на медичних знаннях тієї епохи, відкидаються Симеоном, який справедливо вважає за краще «усе розуміти духовно і божественно і встановлень Церкви не пов’язувати з чуттєвими речами» (Діалог, глава 371). Однак важливо, що Церква зберегла дохристиянські обряди, що не суперечать її вченням, додала їм новий християнський сенс, видозмінивши деякі з них із богословських причин. Так, вона переставила тридцятий день на сороковий, очевидно, під впливом юдаїзму, а також пов’язавши цю подію з Вознесінням Христовим. Подібним чином відбуваються і щорічні поминання — не за днем плотського народження людини, але за днем її у Христі народження, тобто за днем закінчення життя і вступу її у справжнє життя, за днем «успіння» вірних, за «днем народження» їх у вічному житті. І тут Церква не займається безглуздими і марними війнами і боротьбою з примарами, але перетворює світ у Христі. Це дуже мудра тактика.

Зі статутів різних монастирів, що дійшли до нас, ми дізнаємося про заупокійні обряди, що відбувалися в монастирях і, очевидно, і в церквах у миру. Протягом сорока днів щодня під час вечірнього та ранкового богослужінь відбувалося особливе моління за померлих і приносилася за них безкровна жертва. На особливу важливість здійснення Божественної літургії за покійних, їх поминання, а також про користь для них від цього, указують святі отці, починаючи зі святого Кирила Єрусалимського (IV століття), що підкреслює, що «велика користь» буде душам, за які «приноситься моління, коли пропонується Свята і Страшна Жертва» (Катехізис, ч. 5, 9), і закінчуючи святим Симеоном Солунським (XV століття). Останній указує у зв’язку з традиційним літургійним богослов’ям, особливо при поминання покійних, коли виймається часточка з просфор, на найбільшу користь для померлих, бо так, через свою частку на дискосі, покійні таємниче і невидимо стають причасниками благодаті, долучаються, утішаються, рятуються і радіють у Христі (Діалог, глава 373). Для спочилих у період Великого Посту або в тому випадку, якщо період сорока літургій частково перетинається з ним, здійснюється особлива благочестива практика поминання. Триденне поминання відбувається в першу суботу, дев’ятиденне в другу, а сорокоуст починає служитися з понеділка Фоминого тижня. Це встановлення важливе в багатьох аспектах. Запам’ятаємо основний його зміст, який полягає в тому, що головне поминання покійного відбувається на Божественній літургії або, іншими словами, що справжнє вчинення поминання нерозривно пов’язане з вчиненням таїнства Святого Причастя.

Крім приватного поминання, яке здійснюється на кожен третій, дев’ятий, сороковий після успіння день і щорічного поминання покійного в день смерті, Церква включила в усі свої служби моління за упокій душ і про блаженної пам’яті ранішеспочилих отців і братів наших, тобто загальні моління і молитви, які можуть бути також віднесені до конкретних осіб при поминанні по іменах після загальної формули. Це відноситься до єктенії вечірні, утрені і Божественної літургії («Помилуй нас, Боже … Ще молимось про блаженну пам’ять і вічний спокій душ спочилих рабів Божих…»), до послідовностей проскомидії і після виголошення диптихів на Божественній літургії, до «Помолимося» полуношниці і повечір’я, до заупокійного тропаря на третєшостій годині й особливо у другій частині щоденної полуношниці, званої в джерелах «Трисвятим за покійних» і складеної з двох псалмів (120-го і 133-го), трисвятого, трьох заупокійних тропарів («Пом’яни, Господи, яко благий…» і т. д.), Богородичної і заупокійної молитви («Пом’яни, Господи, у надії воскресіння… »).

Покійним і благанням за них присвячені всі суботні дні року. У ці дні співаються заупокійні тропарі на кожній пісні канону октоїха, і, як правило, здійснюються заупокійні служби. Виняток становлять дві суботи на рік: Вселенські Батьківські суботи мясопусного тижня і П’ятидесятниці, бо це дні  загальних поминань, оскільки під час них «пам’ять здійснюємо за всіх від віку спочилих благочестивих християн, отців і братів наших». Вибір суботи як дня поминання пояснюється, по-перше, тим, що в Книзі Буття вона згадується як день, в який «спочив» Бог від усіх справ Своїх творення світу (Бут. 2: 2), а по-друге, тим, що саме в суботу Великої Страсної седмиці Господь наш Ісус Христос перебував у гробі. Подібні щорічні поминальні свята, надалі замінені на загальні поминання двох Вселенських Батьківських субот, які існували і в дохристиянському світі.

За матеріалами доповіді Іоанніса М. Фундуліса

Переклад українською здійснений адміністратором сайту http://svdh.dp.ua, перекладач – Ігор Ремез

Т