ВАРФОЛОМІЙ

З Волі Божої

Архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх

Всій повноті церкви

Нехай благодать, мир і милосердя

Воскреслого у Славі Христа буде з усіма вами

Преподобні Ієрархи та улюблені брати і сестри у Христі,

Святкування Христового Воскресіння, усеспасительної Перемоги Життя над Смертю, є ядром віри, божественного поклоніння, етносу та культури боголюбивого православного народу у Христі. Життя православних віруючих, у всіх його проявах та вимірах, виховується і живиться вірою у Воскресіння, і становить щоденну Пасху. Пасхальні святкування – це не просто згадка про Воскресіння Господнє, а й участь в нашому власному обновленні та непорушне переконання в есхатологічній досконалості світу.

Перш за все в Євхаристичній Літургії, яка нерозривно пов’язана з «обраним і святим днем» неділею, Православна Церква святкує цю екзистенційну участь у Воскресінні Христовому та передвіщає благодать Царства Божого. Вражає воскресла велич та піднесення Божественної Євхаристії, яка завжди відбувається в атмосфері торжества і зображує остаточне оновлення всіх створінь, звершення радості, повноти життя та майбутнього вияву любові та знань.

Йдеться про спокутне бачення теперішнього в світлі неминучого кінця і динамічного шляху до Царства. Йдеться про нерозривний зв’язок і взаємодію теперішнього та есхатологічної природи нашого спасіння з світовим преображенням у Христі, що надає церковному життю унікального динамізму і служить вірним як стимул правдивого свідчення у світі. Православний вірний має особливий розум і сильний стимул боротьби з соціальними несправедливостями, тому що ми глибоко усвідомлюємо відмінність між кінцевим часом та кожною історичною подією. У православному розумінні Благодійна служба, яка допомагає нашим братам і сестрам, згідно з Господніми словами, «усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили» (Мт. 25:40) та відчутна любов до Доброго Самарянина, показана на ділі (див. Лк. 10:30-37), а також відповідно до патристичного висловлювання: «Ставтесь до всіх потребуючих, як до ваших сусідів, і відчуйте, що вас покликано прийти їм на допомогу» (Ісидор Пелусійський) – становить продовження і вираз церковного євхаристійного етносу, одкровення, що любов є найважливішим досвідом життя у Христі, як в теперішньому, так і в Царстві Небесному.

Саме в цьому контексті ми повинні розуміти, що літургійне життя в Православній Церкві підсилює усвідомлення «спільного спасіння», дару «спільної свободи» та «спільного царства», а також очікування «спільного воскресіння». Переважає саме «ми», спільнота життя, співучасть і співіснування, а також освячена ідентифікація свободи у Христі через жертвенну та доксологічну любов. Таким є і вражаюче послання світлого образу Воскресіння під час Походу Христа в Ад. Господь слави зійшов у глибини землі і зруйнував ворота Ада, вийшовши у сяйві переможцем з гробниці, не сам і не маючи прапора перемоги, але разом з Адамом і Євою, піднімаючи їх із собою, тримаючи і підтримуючи їх. І в них уособлюється увесь людський рід і творіння, які також піднімаються та підтримуються.

Євангеліє Воскресіння, це “спільне свято всіх”, скасування сили смерті всемогутньою любов’ю, звучить сьогодні в суспільстві, наповненому соціальною несправедливістю та пригніченням людської особистості, в світі, який нагадує Голгофу біженців з безліччю невинних дітей. Воно оголошує з глибини, що перед Богом людське життя має абсолютну цінність. Воно проголошує, що страждання та випробування, як Хрестом, так і Голгофою, не мають останнього слова. Ті, що розпинають, не зможуть тріумфувати над своїми стражденними жертвами. У Православній Церкві Хрест є центром благочестя; однак, це не остаточне його значення в церковному житті. Хрест, насамперед, є шляхом до Воскресіння, до повноти нашої віри. На цій засаді православні проголошують: «Бо через Хрест радість прийшла усьому світові». Характерно, що в Православній Церкві Служба Страстей не пригнічує; навпаки, вона поєднує Хрест та Воскресіння, оскільки страждання завжди підводять до Воскресіння, що є нашим “викупом від скорботи». Для православного мислення, тісне поєднання Хреста та Воскресіння несумісне з будь-якою формою езотеричного звернення до будь-якої фальшивої містики чи самодостатнього пієтизму, які зазвичай, як правило, байдужі до нещастя і невдач людини.

У наш час Хрест та Воскресіння кидає виклик самоцентричності і гордому самопоклонінню людини у світському і раціоналістичному світі – людини, переконаної в домінуючій силі науки і прив’язаної до земного і тимчасового, без будь-якого прагнення вічності. Вони також борються з будь-якою спробою відштовхування Втілення Слова та Хреста в ім’я абсолютної неосяжності Бога та нерозривної відстані між небом і землею.

З усього цього, преподобні Ієрархи та улюблені брати і сестри у Христі, ми, православні вірні, наповнені досвідом Господнього Воскресіння, отримуємо світло від невгасимого світла і дякуємо за все, роздумуючи про небеса і отримуючи від цього запевнення в есхатологічному виконанні Божественного промислу, відкрито проголошуючи: «Христос Воскрес!» Тому, молимось, щоб наш Господь, який страждав, був похований і воскрес, освітлював наші думки, серця та ціле життя, керуючи нашими кроками до кожного доброго вчинку та зміцнюючи Своїх людей, щоб засвідчити Євангелію любові «до кінця землі» (Дії 1: 8 ) на славу Його імені, що є «над усіма іменами».

Фанар, Свята Пасха 2018 року

+ Варфоломій Константинопольський

Ваш палкий молитвеник до Воскреслого Христа