Євангеліє дитинства від Хоми – апокрифічний текст, що містить історії про досконалі Ісусом Христом у дитинстві чудеса. Деякі епізоди Євангелія дитинства стали темою для середньовічного мистецтва.

Авторство книги приписувалося апостолу Томі, учневі Ісуса, тому що в перших рядках присутній «Я, Тома Ізраїльтянин». Книга зберіглася у різних варіантах. Дослідники зазвичай виділяють грецькі варіанти A, B та латинські варіанти.

I. Я, Хома ізраїльтянин, розповідаю, щоб ви дізналися, брати серед язичників, всі події дитинства Господа нашого Ісуса Христа та Його великі діяння, які Він зробив після того, як народився в нашій країні. Початок такий.

ІІ. Коли хлопцеві Ісусові було п’ять років. Він грав у броду через струмок, і зібрав у калюжці воду, що протікала, і зробив її чистою і керував нею одним своїм словом. І розм’якшив глину, і виліпив дванадцять горобців. І була субота, коли Він це зробив. І було багато дітей, які грали з Ним. Але коли юдей побачив, що Ісус робить, граючи в суботу, він пішов зараз до Його батька Йосипа і сказав: Дивись, твоя дитина у бруду, і він узяв глину і зробив птахів, і осквернив день суботній. І коли Йосип прийшов на те місце і побачив, то він закричав: Навіщо робиш у суботу те, що не повинно?! Але Ісус ударив у долоні і закричав горобцям: Летіть! і горобці злетіли, щебечачи. І юдеї дивувалися, побачивши це, і пішли, і розповіли старійшинам, що вони бачили, як Ісус зробив сказане.

ІІІ. Але син Анни Книжника стояв там поряд з Йосипом, і він узяв лозу та розбризкав нею воду, яку Ісус зібрав. Коли побачив Ісус, що той зробив, Він розгнівався і сказав йому: Ти, негідний, безбожний дурень, яку шкоду завдали тобі калюжі та вода? Дивись, тепер ти висохнеш, як дерево, і не буде в тебе ні листя, ні коріння, ні плодів. І хлопець той висох увесь, а Ісус пішов і ввійшов до дому Йосипа. Але батьки того хлопчика, який висох, взяли його, оплакуючи його юність, і принесли до Йосипа і стали дорікати за те, що син його робить таке!

IV. Після цього Він (Ісус) знову йшов через поселення, і хлопчик підбіг і штовхнув Його в плече. Ісус розсердився і сказав йому: Ти нікуди не підеш далі, і дитина одразу впала і померла. А ті, хто бачив те, що сталося, казали: хто породив таку дитину, що кожне слово Його вершиться в дію. І батьки померлої дитини прийшли до Йосипа і докоряли йому, кажучи: Якщо в тебе такий син, ти не можеш жити з нами або навчи Його благословляти, а не проклинати, бо діти наші гинуть.

V. І Йосип покликав хлопчика і сварив Його, кажучи, навіщо Ти робиш те, через що люди страждають і зненавидять нас і будуть переслідувати нас? І Ісус сказав: Я знаю, ти говориш не свої слова, але заради тебе Я мовчатиму, але вони повинні понести покарання. І одразу (ті), хто обвинувачував Його осліпли. А ті, що бачили, були сильно злякані й збентежені і говорили про Нього: кожне слово, яке Він вимовляє, добре чи зло, є діянням і стає дивом. І коли Йосип побачив, що зробив Ісус, він встав, взяв Його за вухо і потягнув сильно. І хлопець розсердився і сказав: Тобі достатньо шукати і не знайти, і ти чиниш нерозумно. Хіба ти не знаєш, що я належу тобі? Не завдай Мені болю.

VI. І ось якийсь вчитель на ім’я Закхей, стоячи неподалік, почув, як Ісус сказав це своєму батькові, і дуже дивувався, що, будучи дитиною, той говорить так. І через кілька днів він прийшов до Йосипа і сказав йому: У тебе розумний син, що розуміє. Так приведи мені Його, щоб Він вивчив літери, а разом з літерами я навчу Його всьому знанню, і як треба вітати старших і почитати їх як батьків і дідів, і любити тих, хто ровесники. І він показав Йому ясно всі літери від альфи до омеги і багато ставив запитань. А (Ісус) подивився на вчителя Закхея і запитав його: Як ти, що не знаєш, що таке альфа, можеш навчати інших, що таке бета? Лицемір! Спочатку, якщо ти знаєш, навчиш, що таке альфа, і тоді ми повіримо тобі про бета. І Він почав питати вчителя про першу літеру, і той не зміг відповісти Йому. І тоді в присутності багатьох тих, хто чув, дитина сказала Закхею: слухай, учитель, про влаштування першої літери і зверни увагу, які вона має лінії і в середині межу, що проходить через пару ліній, які, як ти бачиш, сходяться і розходяться, піднімаються, повертаються, три знаки тієї самої властивості, залежні та підтримують один одного, одного розміру. Ось такі лінії альфи.

VII. Коли вчитель Закхей почув, скільки багато символів виражено в написанні першої літери, він збентежився такою відповіддю і тим, що хлопчик навчений настільки великому, і сказав тим, хто був при цьому: Горе мені, я здивований, я, нещасний, я накликав ганьбу на себе, привів до себе цю дитину. Тому візьми Його, я прошу тебе, брате Йосип. Я не можу винести суворості Його виду, я зовсім не можу зрозуміти Його промови. Ця дитина не земним народженням народжена. Він може приручити вогонь. Може бути. Він народжений ще до створення світу. Я не знаю, яке лоно його носило, які груди живили. Горе мені, Він вражає мене, я не можу осягнути Його думки. Я обдурив, тричі нещасний, я хотів отримати учня, я отримав вчителя. Я думаю про свою ганьбу, про друзі, що мене, стару людину, перевершила дитина. Мені залишається тільки впадати у відчай і померти через цю дитину, бо я не можу дивитися Йому в обличчя. І коли всі будуть говорити, як маленька дитина перевершила мене, що я скажу? І що можу я сказати про лінії першої літери, про що Він каже мені?! Я не знаю, друзі, бо не знаю ні початку, ні кінця. Тому я прошу тебе, брате Йосип, забери Його собі додому. Він, можливо, хтось великий. Бог чи ангел, чи хтось, кого не знаю.

VIII. Коли юдеї втішали Закхея, дитя засміялося голосно і сказала: Тепер нехай те, що ваше, приносить плоди, і нехай сліпі в серці своєму побачать. Я прийшов зверху, щоб проклясти їх і покликати їх до вищого, як наказав послав Мене заради вас. І коли дитина закінчила говорити, зараз, хто постраждав від його слів, вилікувалися, і після того ніхто не наважувався суперечити йому, щоб не бути проклятим і не отримати каліцтва.

IX. Через кілька днів Ісус грав на даху будинку, і один із дітей, які грали з Ним, упав зверху і помер. І коли інші діти побачили це, вони втекли, і Ісус лишився один. А батьки того, хто помер, прийшли і стали звинувачувати Його (Ісуса), що Він скинув хлопчика вниз. І Ісус відповів, Я не скидав його. Але вони продовжували ганьбити Його. Тоді Ісус спустився з даху, встав поруч із тілом хлопчика і закричав гучним голосом –Зеноне – бо таке було його ім’я, – повстань і скажи, чи скидав Я тебе?» І він встав і сказав: Ні. Господи, Ти не скидав мене, але підняв. І коли вони побачили, вони були вражені. І батьки дитини прославили чудо, що трапилося, і вклонилися Ісусу.

X. Через кілька днів юнак колов дрова по сусідству, і сокира впала і розсікла йому стопу, і стільки витекло крові, що він зовсім помирав. І коли пролунали крики і зібрався народ, Ісус також прибіг туди, і пробрався крізь натовп, і торкнувся пораненої ноги, і зцілив його. І Він сказав юнакові: Устань тепер, продовжуй рубати і пам’ятай про Мене. І коли натовп побачив, що сталося, вони вклонилися Ісусові, говорячи: Істинно, Дух Божий живе в цій дитині.

XI. Коли Йому було шість років від народження, Його мати дала йому глечик і послала Його за водою. Але в натовпі Він спіткнувся, і глечик розбився. І Ісус розгорнув одежу, що була на ньому, наповнив її водою і приніс матері. І коли мати побачила, вона поцілувала Його і зберегла в серці своєму диво, яке, як вона бачила, Він зробив.

XII. І ось під час сівби хлопчик разом із батьком пішов сіяти пшеницю в їхньому полі. І поки Його батько сіяв, Ісус також посіяв одне пшеничне зерно. І коли Він стиснув і обмолотив його, воно принесло сто мер, і Він скликав усіх бідняків поселення на гумно і роздав їм пшеницю, а Йосип взяв решту зерна. Було Йому вісім років народження, коли він зробив це диво.

XIII. Його батько був теслею і робив у цей час орала і ярма. І багата людина звеліла йому зробити для нього ложе. Але коли одна поперечина виявилася коротшою за іншу і Йосип не міг нічого зробити, хлопчик Ісус сказав своєму батькові Йосипу: Поклади поруч два шматки дерева і вирівняй їх від середини до одного кінця. І сталося, як Йосип зробив те, що дитина сказала йому, то Ісус устав на другому кінці, і взяв коротку перекладину, і витягнув її, і зробив рівною інший. І Його батько Йосип бачив це і дивувався, і він обійняв і поцілував дитину, говорячи: Я щасливий, що такого Сина дав мені Бог.

XIV. І коли побачив Йосип, наскільки розумний хлопчик і що Він росте і скоро досягне зрілості, він знову вирішив, що Ісус повинен навчитися грамоти. І він узяв Його, і привів до іншого вчителя. І вчитель сказав Йосипові: Спочатку я навчу Його грецьким буквам, потім єврейським. Бо він знав про розуміння хлопчика та боявся Його. Все ж таки вчитель написав алфавіт і довго питав про нього. Але Він не давав відповіді. І сказав Ісус до вчителя: Якщо ти справжній вчитель і добре знаєш літери, скажи Мені, що таке альфа, і Я скажу тобі, що таке бета. І вчитель розгнівався і вдарив Його по голові. І хлопець відчув біль і прокляв його, і той бездиханний упав на землю. А хлопець повернувся до дому Йосипа. І Йосип був засмучений і сказав Його матері: Не пускай Його за двері, бо кожен, хто викликає Його гнів, вмирає.

XV. І сталося через деякий час інший учитель, друг Йосипа, і сказав йому: Приведи дитину до мене до школи. Може, я зможу переконати Його вивчити літери. І сказав Йосип до нього: Якщо ти вирішишся, брате, візьми Його з собою. І той узяв Його зі страхом і занепокоєнням, але дитина пішла охоче. І Він спокійно увійшов до дому, де була школа, і знайшов книгу, що лежала на підставці, і взяв її, але не став читати букви у ній. І розкрив уста, і почав говорити від Святого Духа, і навчав тих, хто стояв довкола. І великий натовп стояв навколо, дивуючись благодаті Його повчання і мудрості Його слів, які, будучи дитиною, Він говорив. А коли Йосип почув про те, що відбувається, він з переляку побіг до школи, лякаючись, що цей вчитель не може впоратися з Ісусом. Але вчитель сказав Йосипові: Знай, брате, я взяв цю дитину як учня, але Він сповнений великою благодаттю та мудрістю, і тепер я прошу тебе, брате, візьми Його до свого дому. І коли хлопчик почув ці слова, він відразу засміявся голосно і сказав: раз ти говорив і свідчив істинно, заради тебе той, хто був уражений, зцілиться. І зараз інший вчитель був зцілений. І взяв Йосип дитину і відвів Його додому.

XVI. Сталося так, що Йосип послав свого сина Якова принести в’язку дров. І Ісус пішов разом із ним. І коли Яків збирав хмиз, змія вкусила його в руку. І коли він упав навзнак і був близький до смерті, Ісус підійшов до нього і дихання Його торкнулося укусу, одразу біль пройшов, а тварюка померла, і Яків відразу ж став здоровим і неушкодженим.

XVII. Після цього по сусідству від Йосипа померла хвора дитина, і мати його гірко плакала. І почув Ісус плач великий і сум’яття і прибіг швидко, і, побачивши мертве дитя, Він торкнувся грудей його і сказав: Я говорю тобі: Не вмирай, але живи і будь з твоєю матір’ю. І відразу дитя розплющило очі і засміялося. І Він сказав жінці: Візьми та дай йому молока і пам’ятай про Мене. І коли ті, що стояли навколо, побачили, що відбувається, вони говорили: Істинно це дитя або Бог, або ангел Божий, бо кожне Його слово стає діянням. Ісус пішов звідти і почав грати з іншими дітьми.

XVIII. Через деякий час будувався будинок, і стався обвал, і Ісус встав і пішов туди, і побачив людину, що лежала мертво, і взяв його руку і сказав: Говорю тобі, чоловіче, устань і роби свою справу. І встав чоловік, і вклонився Йому. І люди були вражені і казали: ця дитина (прийшла) з небес, бо Він врятував багато душ від смерті і рятуватиме їх все своє життя.

ХІХ. І коли Йому було дванадцять років, прийшли Його батьки за звичаєм до Єрусалиму на свято Пасхи разом з іншими. Коли ж після свята поверталися додому, Ісус пішов назад до Єрусалиму, батьки ж думали, що Він іде разом із усіма. Пройшовши денний шлях, стали шукати Його серед родичів та близьких. І, не знайшовши Його, вернулися до Єрусалиму, щоб шукати Його. Через три дні знайшли Його в храмі, сидіть серед учителів, слухає Закон і запитує їх. І всі з увагою слухали Його і дивувалися, як Він, будучи дитиною, змусив замовкнути старійшин та вчителів народу, роз’яснюючи Закон і пророки. І мати Його сказала Йому: Дитино! Що ти зробив з нами? Отець Твій і я з великою скорботою шукали Тебе. Він сказав їм: Нащо вам шукати Мене? або ви не знали, що Мені належить бути в тому, що належить Батькові моєму. А книжники та фарисеї сказали: Ти – матір цій дитині? І вона сказала: так. І вони сказали їй: Благословенна ти між жінками, бо Господь благословив плід утроби твоєї. Такої слави, такої доблесті та такої мудрості ми ніколи не бачили і ніколи про неї не чули. І встав Ісус, і пішов за своєю матір’ю, і був у покорі своїх батьків. І мати Його зберегла всі слова у своєму серці. Ісус же мав успіх у мудрості і у віці та у благодаті. Слава Йому на віки віків. Амінь.

Переклад прот. Сергій Горбик, «Православний духовний центр ап. Івана Богослова» м. Чернівці.