Гортаючи сторінки історії ми бачимо, що дуже часто наша матір Україна, стояла перед Хрестом страждань і страшними муками своїх дітей, коли монголо-татарські полчища плюндрували українські землі, коли польські шовіністи проливали кроваві ріки вбиваючи ні в чому не винних людей які вважали себе українцями, але особливо перевершив всіх більшовицький режим, який зневажав український народ гірше ніж скотину, який замордував незчисленну кількість українців тільки за те, що вони хотіли жити у вільній і незалежній Українській державі, мати свою Церкву, свою мову і свою культуру.

Пройшло багато років з того часу, і вже двадцять два роки як Україна стала незалежною державою, але вона й надалі залишається бідолашною і зневаженою, як багато вона страждала і на жаль надалі продовжує страждати і мучитись разом із своїми дітьми. Дуже часто ми зустрічаємо порівняння України із бідною вдовою, що її дітей, як горох при дорозі, хто йде той скубне. За минулий рік нічого в нашій державі не змінилося. Крім одного – життя стало ще важчим.

Обов’язком кожного українця є відповідно до своїх сил і можливостей заспокоїти нашу матір Україну, втерти сльози з її заплаканого обличчя, потішити її, виявити до неї любов – це найперший обов’язок кожного свідомого українця чи українки, щирих патріотів своєї неньки України. Бо як же ж можемо ми забути про свою матір Україну, коли наш великий учитель і Господь Ісус Христос в останні хвилини свого земного життя, про все забув, аби подбати про Свою Святу Матір, заспокоїти ЇЇ. Тому великий геній українського народу, незламний син матері України Тарас Григорович Шевченко до всіх нас її дітей, звертається із закликом: «Свою Україну любіть, любіть її во время люте, в останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».

Ми, українці, живемо в роки очищення психічної та духовної свідомості нашого народу. Таке “очищення”, свого часу, євреї мали протягом 40 років. А ми тільки 26. Скільки ще чекати?

Почнімо з себе самих. Перестаньмо бути рабами своїх гріхів. Перестаньмо бути байдужими до Бога, Церкви, держави, мови і всього, що пов’язане з українською культурою.

Кожен з нас хто живе в Україні повинен зрозуміти, що Україна – це я. Тому, якщо ми хочемо мати добру державу – подивімося на себе. Чи ми молимося за свою державу? Чи ми вчимося і працюємо задля своєї держави? Чи ми гордимося своєю національністю?

У цей святковий день закликаю всіх українців Заходу і Сходу,  Півночі та Півдня розмовляти  рідною мовою, підтримувати продукти та товари національного виробництва, змінити російську попсу на своїх телефонах на живу українську пісню.

Але справжню любов до нашої матері України ми дорогі брати і сестри найкраще виявимо тоді, коли разом з нею схилимось перед Животворчим Хрестом Господнім,  як колись схилилась перед цим хрестом Пречиста Матір і Його улюблений ученик святий Іоан Богослов. І як колись так і тепер з хреста ми почуємо від розп’ятого Спасителя Його заповіт. Вказуючи на нас Він скаже нашій матері Україні: «Ось діти твої», а ми з вами почуємо ті ж слова, які почув апостол Іоан Богослов: «Ось мати ваша» скаже Він нам.

Отож єднаймося дорогі брати і сестри, єднаймося у щире Христове братерство, єдину християнську родину якою є вільна і незалежна Українська Держава і єдина помісна Церква, щоб своїм благочестивим побожним життям втішати нашу заплакану матір Україну. Будьмо гідними послідовниками Христа Спасителя, любімо і шануймо наших матерів, старших за віком людей будьмо терпеливі та милосердні один до одного, дружина до чоловіка, чоловік до дружини, сусід до сусіда, брат до брата, сестра до сестри. Своїм життям тут на землі Христос показав приклад, як повинна жити кожна християнська родина. Бо від спокою і злагоди у наших сім’ях залежить і спокій та злагода в державі, бо як вихована у сім’ї дитина так і вона буде виконувати свої громадські обов’язки як перед церквою так і перед державою. Любімо мої дорогі та шануймо все дороге і миле нашому серцю і просімо Господа Ісуса Христа витривалості у цій любові.

З СВЯТОМ ВАС ДОРОГІ УКРАЇНЦІ

свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП. 

ДУХОВЕНСТВУ ТА ВІРНИМ СВЯТОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ТА УСІМ УКРАЇНЦЯМ НА УКРАЇНІ І ПО ЦІЛОМУ СВІТІ ХТО СВЯТКУЄ ЦЮ СИМВОЛІЧНУ РІЧНИЦЮ ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ – 24 СЕРПНЯ 2015

Благодать Божа привела Україну та всіх її вірних людей до цього священного дня святкування – двадцять четвертої Річниці її виходу із злобної імперії, проголошення її Декларації про Незалежність та довгоочікуваної насолоди свободою, справедливістю та рівністю. Сьогодні наша прабатьківщина стоїть перед черговою загрозою, яка нависла над її незалежністю – вторгненням терористичних військ, які спонсорує та підтримує, а про це знає увесь світ, наш сусід, який просто напросто не може змиритися з втратою свого незаконного панування над нацією людей, які протягом тисячоліття, були для цього сусіда найглибшої прикладом духовного, культурного та суспільного життя.

Постійна Конференція Українських Православних Єпископів поза межами України молитовно радіє з цієї знаменної та символічної річниці. В цей день святкування священного дару свободи, незалежності та суверенітету, ми разом з нашим духовенством та вірними приєднуємося до щирих вітань нашим братам та сестрам на Україні та усім тим, українського походження, хто розсіяні по всьому світу. Україна ніколи не відступала від викликів, що повставали перед нею в продовж всієї історії. Навіть у найважчі часи, коли розмовляти українською мовою загрожувало смертною карою, коли були спроби знищити саму ідею Української Нації, в середині – в підсвідомості людей – їхня ідентичність залишалася живою і зберігалася, чекаючи щоб повстати з попелу, як повстає Фенікс, щоб стати нацією якою вона є сьогодні. Інші нації світу також пережили такі ж проблеми в час зародження їхньої незалежності, що стало для них добрим уроком – і так сподіваємося буде з Україною.

Святкуючи, завдяки Всемогутньому Богу, такий великий та цінний дар як незалежність і суверенітет, ми вкотре переконуємося, що цей дар є в дійсності від Бога. Він буде корисним для нації та людей тільки якщо в повні прийнятий і якщо жити згідно нього та насолоджуватися ним. Отже, ми закликаємо громадян України до пильності в боротьбі за свободу і вживати її з глибоким почуттям відповідальності та без зловживань. Ми закликаємо всіх до спільного бачення якою повинна бути нація, – нація де всі мають можливість рости та розвиватися з власної важкої праці в кожному аспекті їхнього життя, без корупції та жадібності, які руйнують нас зсередини.

Пам’ятаючи про велику відповідальність, яка лежить на тих, хто є покликаний урядувати, ми молимося до Христа, який є нашою Дорогою, Правдою та Життям, та Його Матері і всім Святим за нашого Почесного Президента України – Петра Порошенка, Уряд та за тих, хто служать у Збройний Силах. Ми нагадуємо, що їхнім священним обов’язком є керувати та охороняти. Цей обов’язок вони виконують з волі Бога – Подателя всякого блага та добрих дарів – і цей обов’язок повинен бути виконаний так, щоб всі жителі України мали спокійне і мирне життя, у всьому благочестя і святість – за що ми молимося на кожній Божественній Літургії.

Нехай Богом любива та Богом береженна Україна, продовжує розвиватися під проводом Святого Духа. Нехай вона буде фортецею Віри та Праведності, якою її бачили наші святі отці та матері – багато з яких стали мучениками та приєдналися до Свв. Володимира та Ольги у шляху, який веде до Христа – повноти нашого життя. Нехай вона буде землею справедливості, базованій на основі чесної правової системи. Нехай вона буде домом, з якого її громадяни більше не відчуватимуть необхідність тікати. Нехай вона буде зразком для всіх країн в світі, що розвиваються.

Ми молимось до Господа Бога за нашу Богом любиву та Богом бережену Україну, уряд, військо та всю людність її.

† ЮРІЙ, Митрополит

Української Православної Церкви в Канаді

† АНТОНІЙ, Митрополит

Української Православної Церкви США

Місцеблюститель Української Православної Церкви в Діаспорі

† ІОАН, Архієпископ

Української Православної Церкви в Діаспорі

† ЄРЕМІЯ, Архієпископ

Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

† ІЛАРІОН, Єпископ

Української Православної Церкви в Канаді

† АНДРІЙ, Єпископ

Української Православної Церкви в Канаді

† ДАНИЇЛ, Єпископ

Української Православної Церкви США