Білоруський священик, протоієрей Георгій Рой, через політичне переслідування емігрував в Литву та вийшов з РПЦ. Більш року тому, 6 квітня 2023 р., він був прийнятий в юрисдикцію Константинопольського Патріархату, продовжує своє служіння в Литовському екзархаті Вселенського Патріархату. Також він підтримує Україну, бере участь у різноманітних міжнародних конференціях, здійснює ютуб-трансляцію білоруськомовних богослужінь, публікується в ЗМІ і т.д. Зрозуміло, що все це дуже не подобається Білоруському екзархату Російської Православної Церкви. Тому вони вирішили зладити над о. Георгієм судилище в ліпших традиціях НКВС.

Ми публікуємо відповідь о. Георгія Роя на «запрошення» Білоруського екзархату РПЦ до «суду», бо воно дуже влучно характеризує канонічну свідомість Московського патріархату. Також нагадуємо – подібні суди РПЦвУ проводить над священиками, які перейшли в ПЦУ

Редакція порталу «Київського Православ’я»

Отримав Ваш лист та електронну копію запрошення на засідання єпархіального суду Гродненської єпархії РПЦ і ознайомився з його змістом.

По суті, можу сказати наступне. Засідання єпархіального суду Гродненської єпархії щодо накладених на мене канонічних заборон є канонічною нісенітницею з тієї причини, що я не є кліриком Гродненської єпархії РПЦ і взагалі не є кліриком Московського Патріархату. Адже 06.04.2023 згідно поданої мною заяви на ім’я Святішого Вселенського Патріарха Варфоломія я був прийнятий до кліру Вселенського Патріархату.

Грамота Вселенського Патріарха Варфоломія про те, що о. Георгій Рой прийнятий в юрисдикцію Константинопольського Патріархату

Нагадую членам єпархіального суду Гродненської єпархії, що Вселенський Патріарх, згідно з правами Вселенського Престолу, записав у поясненнях Патріарха Антіохійського Федора Вальсамона на 17-й і 18-й канони Трульського Собору та на 10-й канон Сьомого Вселенського Собору, а також виходячи зі священної історичної практики Церкви, має право приймати кліриків інших помісних Церков без відпускних грамот своїх єпархіальних архієреїв. На момент подання моєї заяви щодо прийняття до кліру Вселенського Патріархату я не був під канонічним покаранням мого колишнього єпархіального єпископа і приєднався до Константинопольської Церкви в статусі священнослужителя, якому не заборонено служити і не перебував під жодними церковним судом.

Таким чином, єпархіальний суд Гродненської єпархії не має канонічних повноважень судити кліриків інших єпархій, а тим більше кліриків інших Патріархатів. Усі можливі судові процедури єпархіального суду Гродненської єпархії проти мене за своєю природою не можуть мати жодного канонічного значення та наслідків.

Щодо причин мого переходу до Вселенського Патріархату можу сказати наступне.

Я категорично не згоден з позицією Московського патріарха Кирила, низки єпископів, у тому числі архієпископа Гродненського Антонія, а також багатьох представників священства та широких кіл громадських діячів Російської Церкви, які благословляють і виправдовують злочинну війну з Російської Федерації проти України та українського народу. Вважаю це явним відхиленням від євангельської чистоти і спотворенням православної віри. Патріарх Кирило, відступаючи від Божих заповідей, поставив Російську Церкву на службу сучасній агресивній ідеології Російської держави та її націоналістично-імперським устремлінням.

Категорично не згоден з позицією митрополита Мінського і Заславського Веніаміна та Синоду Білоруського екзархатту, які висловлюють повну підтримку диктаторському режиму в Білорусі та закривають очі на страждання, знущання та тортури тисяч і тисяч невинних співвітчизників, прикриваючи брехню, насильство та несправедливість ім’ям Христа.

Категорично не згоден з деспотичним і лицемірним стилем управління Гродненською єпархією її нинішнім єпископом – архієпископом Антонієм (Дароніним), приклад антицерковної діяльності якого багато в чому переконав мене в необхідності зміни церковної юрисдикції.

З повагою,

священик Литовського екзархату Вселенського патріархату Георгій Рой

Переклад українською – «Київське Православ’я»

Джерело білоруською в ФБ

Редакція «Київського Православ’я» також публікує лист Білоруського екзархату РПЦ, які був надісланий о. Георгію та написаний російською мовою:

«Отче Георгію, надсилаю Вам електронну версію виклику до суду Гродненської єпархії. Прошу відповісти на даний лист та підтвердити його отримання та ознайомлення з його змістом. Також прошу повідомити адресу Вашого фактичного проживання для повторного надсилання Вам письмового повідомлення про виклик до суду гродненської єпархії. Перший виклик до церковного суду, згідно з Положенням про суд Російської Православної Церкви (Гл. 3, ст.11, п.3), направлений за останнім відомим церковним судом місцем проживання (або служіння) адресата в канонічному підрозділі Російської Православної Церкви.

Також відповідно до цього положення особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомити церковний суд про зміну своєї адреси. За відсутності такого повідомлення виклик спрямовується за останнім відомим церковним судом місцем проживання або місцем служіння адресата в канонічному підрозділі Російської Православної Церкви та вважаються доставленими, хоча б адресат на цю адресу більше не проживає або не служить.

Якщо Ви не маєте можливості з’явитися на засідання суду, то зобов’язані повідомити церковний суд про причини неявки та подати докази поважності цих причин»

Переклад українською – «Київське Православ’я»

Джерело ФБ

Синод Білоруського екзархату Московського патріархату позбавив кафедри архієпископа Гродненського та Волковиського Артемія. Він був єдиним білоруським православним ієрархом, який публічно засудив насильство та підтримав боротьбу проти диктатури.

І. Чому його відсторонили від керування єпархією та виправили на спокій

Це сталося за вказівкою держави. Зараз ситуація дещо змінилася після серпневих заворушень та відбувається загальна чистка. Кордон перекритий, людей звільняють і саджають у в’язницю. Поки вони спокійні, настав час поставити Церкву на її місце. Бо не всі церковники підтримують нинішній режим. Зараз влада їде до єпархій, там виступає. Навіть я чув, що їх просять не молитися за тих, хто у в’язниці. Такі молитви заборонені, щоб ніде не було ні найменшої розбіжності.

Ну, вони вважали за необхідне зі мною мати справу. За ініціативою цього уряду представники нашої системи поговорили з патріархом у Москві та попросили його допомогти заспокоїти ситуацію в Білорусі. Очевидно, він дав їм благословення та згоду. Синод негайно оголосив своє рішення.

ІІ. Претензії до священика

Що я розділив суспільство на два табори з політичних причин. Розділені священики та віруючі. І це неприпустимо. Я заперечив, що я не виступав з політичних мотивів. Я дав моральну оцінку цьому божевіллю, коли над людьми знущаються. Те, що вони мені пред’явили, було смішним.

Я можу навести вам приклад. Покажіть мені зображення кошика з писанками. На них зображена «Погоня», наш стародавній герб, це співзвучна й іконографії. Наших відомих князів Бориса і Гліба завжди малюють одного списом, другого мечем, а свою традицію вони беруть із давньогрецької церкви від великомученика Георгія Переможця та Дмитра Солунського з мечем. Цей герб був у наших межах, і на початку перебудови він був нашим національним символом, потім ми повернулися до радянської символіки.

По-перше, зображення цього герба не є злочином. По-друге, це смішно, у нас 100 парафій, і якщо десь дитина малює на яйці «Погоню», чи варто мені про це знати та вживати каральних заходів? Писанка – це писанка. Це свято радості. Люди малюють те, що є для них святим і дорогим, це відповідає великодньому сприйняттю життя.

Друге звинувачення: чому ми співали білоруський гімн «Могутній Боже»?

Це старий білоруський гімн «Могутній Боже, володар всесвіту». Митрополит, перебуваючи в Гродно, офіційно заборонив співати цей гімн? Ми співали це роками. Наш музичний фестиваль «Каложський Благовіст» з міжнародною музичною програмою завжди починався з цього співу, а потім раптом він став забороненим та майже антицерковним. На послугах це зрозуміло, але на концертних програмах це наш особистий вибір. А в одній з парафій дитяча група організувала великодній концерт і заспівала «Могутній Боже», що вважалося державним злочином.

Ну, знаєте, якщо у нас на балконі будуть одночасно висіти червоні та білі шкарпетки, ви можете отримати термін зневолення.

ІІІ, Звинувачення в розколі

Я не кажу про якийсь розкол. Я дуже обережно ставлюсь до цього і використовую медичний принцип «Не нашкодь». Ми не даємо політичних оцінок. Ми намагаємось змінити ситуацію зсередини, використовуючи християнство та Євангеліє. Ми навіть не говорили про жодну автокефальну церкву, як в Україні. Це нереальна річ, усі наші культові споруди належать Білоруському екзархату, і жодна парафія не може сьогодні мати церкви іншої юрисдикції. Це питання ще навіть не готове до обговорення. Це здогадка та помилкове звинувачення. Наші віруючі не мають поділу, навпаки, ми закликаємо до солідарності та єдності.

Тепер ми повинні відповідати своєму рівню, а ми стали Церквою періоду застою, переслідування та полону. Ми вже перевершуємо хрущовський час, коли уповноважений передавав наказ, як жити при парафії і що говорити.

IV. Винні у відвідуванні в’язниць

Також було звинувачене у відвідуванні місць позбавлення волі. Чому відвідували в’язнів і приносили їм ліки та воду? Те, що Христос сказав: «Я хворів, і ти відвідав мене; був у в’язниці, а ти прийшов до мене» – ми не повинні сприймати як керівництво до дії? Для нас указівка світського керівництва має бути важливим. Відвідувань немає.

І купа дрібниць. Священик благословив паству і разом зі словами «Христос воскрес!» сказав: «Живе Білорусь!» Ви хочете не жити? Він мав рацію, хай живе Білорусь. Я кажу, я згоден з цими словами. У всіх єпархіях бувають моменти, коли люди в тій чи іншій формі висловлюють свою солідарність з подіями, що відбуваються зараз. Тому звинувачення просто недієздатне.

IV. «За станом здоров’я»

За станом здоров’я я не подавав жодних клопотань і не вважаю, що за станом здоров’я я не можу служити. Є, звичайно, вікові проблеми, я звертаю на них увагу, але ситуація не критична. Від лікарів немає доказів, немає подання мені, на якій підставі. Я прямо сказав Синоду: «Ви робите нечесно, ви позбавили мене кафедри. І мені не соромно піти на спокій»

VІ. Реакція духовенства на насильство

Турбуватися про своїх людей – це природно. Ми не оцінюємо ні уряд, ні політичну структуру, ми кажемо, що бачимо порушення всіх норм людського існування. Ми вважаємо це неприйнятним і закликаємо припинити жорстокість проти нашого народу та звільнити невинних в’язнів. Церква не реагувала на це, і зараз про це навіть не згадується, ніби ніколи ніхто нічого не писав.

Чому мене не відхилили відразу після цих заяв, ще у серпні минулого року? Це був дуже бурхливий період, потрібно було не підлити масла у вогонь. Це могло сприяти тому, що ми могли б, як правило, відкрито брати участь. Зараз народ заляканий. Я вважаю, що з політичної точки зору вони зробили неправильно й отримають результати не на свою користь.

VІІ. Подальші плани

По-перше, згідно із законодавством Архієрейського Собору, єпархія повинна надавати матеріальну допомогу, призначати певну фінансову допомогу. Мені з якихось причин наказали покинути місце проживання, я мушу їхати до Мінська, щоб залишитися там у повній самоті. Вони хочуть загнати мене в кут. Давайте жити. У мене є державна пенсія … Подивимось, потрібно буде – влаштуюсь у парафію сторожем.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело «Радіо Свобода»