Хрест і самозречення

Проповідь Хреста, що несе на собі печатку хресної жертви Христа, підкреслює, що «хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою ради Мене та Євангелії, той збереже її». Тут знаходиться шлях, який вибрав Бог, щоб прийти до людей, і за яким люди можуть прийти до Бога. Це шлях протиріччя, що кидає виклик нашій логіці і закликає нас довіритися істині, відкритої нам Богом. Це шлях важкий, скорботний і сумний, що закінчується, тим не менш, порятунком. Відректися від себе – значить звільнитися від душать пут егоїзму. Відректися від омани, який штовхає нас звеличувати і прославляти власне «я», робити його ідолом, навколо якого повинна обертатися і наше життя, і життя оточуючих людей. Однак це шлях саморуйнування, оскільки щоразу, коли ми займаємося виключно собою і задоволенням лише власних бажань, ми не можемо зрозуміти потреби ближніх. Так ми закриваємо двері до Бога і не можемо з’єднатися з Ним.

Ми не повинні забувати, що самозречення і несення хреста з надією і терпінням веде віруючого до подолання своїх мук у Христі. Як зауважує якийсь учений єпископ: «На Голгофі було три хрести. Два з них були кінцем шляху двох розбійників. А середній – всього лише роздоріжжям. Оскільки Той, Хто зійшов на нього, прожив життя в любові та істині, і через Хрест йшов до Свого Отця. Але крім цього, благодать і сила Христа вплинула і перетворила і один з двох інших хрестів, зробивши його через покаяння «брамою» в рай. Це є істотною втіхою для тих, хто сьогодні несе хрест провини».

Хрест і спасіння

Таким чином, Хрест Христовий освітлює тупики і темряву, які так часто нас лякають. Він звільняє нас від полонять нас оман і ідолів, зцілює нас від пристрастей і слабостей, виснажливих і мучать нас. Біль Хреста завжди буде освячена радістю Воскресіння. Оскільки сам по собі Хрест без Воскресіння був би невдачею і трагедією, так само як і Воскресіння без Хреста стало б тільки незначною перемогою. Хрест і Воскресіння пов’язані один з одним не тільки таїнством нашого спасіння, а й життєвої боротьбою віруючого. Тому добровільне взяття хреста не є хворобливим жестом людини, що шукає позбавлення від скорботи. Це джерело сили, преображаючи труднощі нашого життя. Це означає, що завдяки боротьбі і хвилювань життя ми, хоча і не перемагаємо кожен раз, духовно вдосконалюємося, вчимося долати спокуси і йти вперед.

Улюблені брати, Хрест – це не лише найцінніший і найбільш показовий християнський символ. Не просто вираз борінь і перемоги, жертви і слави, життя і спасіння. Хрест – це щоденний відповідь Бога на трагедію і відчай грішної людини. Це диво Божественної любові, яка терпляче чекає, щоб врятувати нас. Амінь.

Архімандрит Никанор Караяніс.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».